Отдельное мнение 7-ми судей БП-ВС о противоправности привлечения судьи к ответственности при отсутствии доказательств

[ANTIRAID]

Державний герб України

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Британчука В. В., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Яновської О. Г.

м. Київ

Провадження № 11-63сап18

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 «Про притягнення судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 послалася на те, що ВРП безпідставно застосувала Закон України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ «Про відновлення довіри до судової влади в України» (далі - Закон № 1188-VІІ), який суперечить Конституції України; відповідачем зроблено висновок про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з реалізацією останньою дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності; ВРП не вказано, які конкретно дії судді ОСОБА_1 вчинено умисно чи через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги на рішення ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.

У червні 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції звернувся ОСОБА_2. із заявою про проведення перевірки стосовно судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VІІ.

23 жовтня 2017 року Друга Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за заявою ОСОБА_2, прийняла рішення про притягнення судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

ВРП дійшла висновку, що в ході розгляду адміністративної справи № 374/41/14-п та прийняття постанови від 10 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за статтею 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) суддя ОСОБА_1 допустила порушення законодавства, які свідчать про наявність в її діях ознак грубого нехтування обов'язками судді, що є несумісним з його статусом.

ВРП на обґрунтування свого рішення зазначила, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення судді ОСОБА_1 підпадають під поняття порушення присяги, визначене законодавством, чинним як на час прийняття постанови від 10 січня 2014 року, так і на час розгляду дисциплінарної справи. Оскільки відповідальність за дії, вчинені суддею ОСОБА_1., не скасовано та не пом'якшено, то суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, з яких виходила ВРП, стосуються оцінки дій ОСОБА_1 як судді та висновку про невиконання покладених на неї Конституцією України обов'язків, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

ВРП в оскаржуваному рішенні підставою дисциплінарної відповідальності судді визначила встановлені під час перевірки Другою Дисциплінарною палатою ВРП істотні порушення норм процесуального законодавства, які свідчать про наявність в діях судді ознак грубого нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді, а також порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Встановлені обставини свідчать про порушення присяги.

У рішенні ВРП зазначено, що діяння судді ОСОБА_1 полягали, зокрема, в тому, що суддя не обґрунтувала підстав надання переваги протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту інспектора ДПС як доказам у справі про вчинення адміністративного правопорушення. При цьому суддя не дослідила пояснень ОСОБА_2., щодо якого нею прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Також вона відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_2. про допит свідків у суді, які згідно з його поясненнями, перебували в автомобілі разом з ним під час зупинки та могли підтвердити факт відсутності з боку працівників ДАІ вимог про зупинку автомобіля.

Окрім цього, суддя ОСОБА_1 не з'ясувала під час обрання виду стягнення наявності обставин, що можуть пом'якшувати або обтяжувати відповідальність, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, як це передбачено статтею 33 КУпАП, та не мотивувала свого висновку про неможливість застосування більш м'якого виду адміністративного стягнення.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 дослідила лише докази, які були надані стороною обвинувачення, не взявши до уваги та не заслухавши докази сторони захисту, без належного обґрунтування мотивів їх відхилення, чим проігнорувала принцип презумпції невинуватості особи.

Висновок щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зроблений з урахуванням висловлення недовіри судді ОСОБА_1 зборами суддів Обухівського районного суду Київської області, численних звернень колективу цього суду до державних органів щодо діяльності судді під час здійснення правосуддя та адміністративних повноважень голови суду, відсутності будь-яких позитивних даних, що характеризують суддю.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, з дотриманням балансу визначення дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з огляду на таке.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП.

Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга цієї статті).

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (частина восьма зазначеної статті).

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (частина дев'ята статті 109 Закону № 1402-VIII).

На нашу думку, вказані обставини належним чином не враховані ВРП при винесенні рішення щодо судді ОСОБА_1, а тому відповідач зробив передчасний висновок про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Так, факт вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов'язками має бути встановлений ВРП з урахуванням усіх обставин вчинення такого проступку або грубого нехтування обов'язками, його наслідків, умислу судді у вчиненні відповідних дій та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Єдиною підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до відповідальності за порушення присяги вказано порушення суддею вимог законодавства під час розгляду адміністративної справи № 374/41/14-п та прийняття постанови від 10 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП.

Вважаємо, що під час прийняття рішення ВРП не мало змоги в повній мірі надати оцінку діям судді ОСОБА_1 щодо розгляду та вирішення адміністративної справи № 374/41/14-п, а також перевірити та підтвердити вказані обставини належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки адміністративна справа № 374/41/14-п відсутня та матеріали цієї справи ВРП не досліджувались.

Фактично ВРП дійшла висновку про грубе нехтування обов'язками під час розгляду справи суддею ОСОБА_1., надаючи оцінку змісту судового рішення в адміністративній справі № 374/41/14-п, яке розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відсутність адміністративної справи № 374/41/14-п ускладнила можливість перевірки виконання суддею ОСОБА_1. обов'язків під час розгляду та вирішення зазначеної справи та призвела до оцінки ВРП змісту судового рішення та його законності, а не дій судді під час його винесення. 

Пунктами 66, 69 Розділу VII Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Рекомендації КМРЄ) державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року визначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.

Подібна позиція висловлена Венеціанською комісією у висновку від 16-17 березня 2007 року № CDL-AD(2007)003 щодо законопроекту про судоустрій та статус суддів в Україні. У ньому наголошено, що неправильне тлумачення закону суддею має вирішуватися шляхом апеляції, а не шляхом дисциплінарної процедури (пункт 40).

Суд апеляційної інстанції скасував винесену суддею ОСОБА_1. постанову від 10 січня 2014 року у справі № 372/41/14-п, щодо якої суддю притягнуто до відповідальності, а саме звільнено з посади.

Проте, як убачається зі змісту постанови Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2014 року, єдиною підставою для скасування постанови від 10 січня 2014 року, винесеної суддею ОСОБА_1. було звільнення ОСОБА_2. від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України від 21 лютого 2014 року «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», а не порушення норм матеріального чи процесуального права суддею ОСОБА_1.

Крім того, під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Разом з тим ВРП не надано оцінку та не перевірено доводи судді ОСОБА_1 щодо того, що її дії не призвели до негативних наслідків для ОСОБА_2., оскільки посвідчення водія в нього не вилучалося та фактично він не був позбавлений права керування транспортними засобами.

Крім того, оскаржувані рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП та ВРП не містять висновку щодо умислу судді на порушення норм права чи грубого нехтування обов'язками при постановленні судового рішення, за яке до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.

Статтею 52 Закону України 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У пункті 18 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, встановлено, що судді можуть бути тимчасово усунуті від посади або звільнені тільки з причин їх нездатності виконувати свої обов'язки чи поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають.

Кваліфікація дисциплінарного проступку судді ОСОБА_1 не була конкретизована з посиланням на відповідні докази, що позбавило її права захищатися від цього обвинувачення. Саме на цивільний і кримінальний аспекти статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року звертав увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

На нашу думку, ВРП дійшла передчасних висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку чи грубого нехтування обов'язками судді, оскільки висновки ВРП не ґрунтуються на повній, всебічній перевірці обставин цієї справи доказами у зв'язку з відсутністю матеріалів адміністративної справи № 372/41/14-п (місцезнаходження яких на час розгляду дисциплінарної справи не встановлено) що є підставою для скасування рішення ВРП відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Велика Палата Верховного Суду, погоджуючись із застосуванням ВРП до судді найбільш суворого дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, не врахувала, що висновок про наявність дисциплінарного проступку чи грубого нехтування обов'язками суддею ОСОБА_1. є передчасним.

Крім того, положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Отже, належній оцінці підлягали обставини справи, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема, щодо наявності умислу, негативних наслідків дій судді, щодо наявності або відсутності дисциплінарних стягнень у судді.

Крім того, ВРП дійшла висновку про негативну характеристику особи судді, зважаючи на висловлення недовіри на загальних зборах суддів Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2015 року, проте ці питання стосувались оцінки виконання обов'язків головою Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1., тобто дій керівника щодо питань організації внутрішньої роботи суду, а не дій ОСОБА_1 як судді. 

З урахуванням викладеного вважаємо, що рішення ВРП є недостатньо вмотивованим у частині кваліфікації дій судді як порушення присяги та прийняте за відсутності належних доказів, що є підставою для скасування рішення ВРП від 21 грудня 2017 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VІІІ.

Відтак скарга ОСОБА_1 підлягала задоволенню, а рішення ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17 - скасуванню.

Судді Великої Палати Верховного Суду:
В. В. Британчук
О. С. Золотніков
Л. М. Лобойко
Н. П. Лященко
О. Б. Прокопенко
О. М. Ситнік
О. Г. Яновська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75149535

[ANTIRAID]

Это первое отдельное мнение подписанное сразу семью судьями Большой палаты о неправомерности расправы над судьей под ничем не обоснованным предлогом. Судью привлекли к ответственности даже без наличия материалов дела и указания формы вины судьи (наличие умысла, грубая ошибка или небрежность).

Произошедшая ситуация демонстрирует не прикрытую расправу над независимостью судебной ветви власти и вседозволенность подкрепленную пока безнаказанностью членов Высшего совета юстиции принимающих решения далекие от норм права и законности.

[0720]

что интересно, из судей хозяйственной юрисдикции не подписал никто

трое "уголовников", двое "административников" и двое "цивилистов"

[ANTIRAID]

6 минут назад, 0720 сказал:

что интересно, из судей хозяйственной юрисдикции не подписал никто

трое "уголовников", двое "административников" и двое "цивилистов"

А Вы думаете почему на днях одна из судей хозяйственной коллегии подняла вопрос отдельных мнений