Постановление БП-ВС о взыскании задолженности с прекратившего работу ФЛП в гражданской юрисдикции

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

4 липня 2018 року

м. Київ

Справа N 686/19162/15-ц

Провадження N 14-236цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_19 на повторне заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року (у складі судді Демінської А.А.) та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року (у складі суддів Костенка А.М., Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.) в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_19 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2012 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_19 підписала заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, розміщених у мережі Інтернет на сайті банку, що разом із заявою склали договір банківського обслуговування від 11 грудня 2012 року. Відповідно до договору відповідачці встановлено кредитний ліміт у розмірі 52 500,00 грн на поточний рахунок. ПАТ КБ "Приватбанк" виконало умови договору повністю, а відповідачка - частково, у зв'язку із чим станом на 28 серпня 2015 року виникла заборгованість. 29 січня 2015 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_19 Посилаючись на зазначене, ПАТ КБ "Приватбанк" просив стягнути з ОСОБА_19 на свою користь заборгованість у розмірі 61 043,27 грн. з яких: 35 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 12 055,42 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 12 160,26 грн - пеня, 1 827,59 грн - заборгованість за комісією.

Повторним заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_19 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором банківського обслуговування в розмірі 61 043,27 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У липні 2016 року ОСОБА_19 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати повторне заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили розрахунку заборгованості та не встановили обставин, які мають значення для вирішення справи, що не відповідає вимогам частини четвертої статті 60, статті 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, між сторонами виник спір стосовно належного виконання умов кредитного договору, який був укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_19, і такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

Учасники справи у визначений ухвалою суду строк не скористалися наданим їм процесуальним законом правом надання заперечень.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з наведеним касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 10 травня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_19 оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

6 червня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та прийнята нею до розгляду ухвалою від 13 червня 2018 року з підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України.

Під час розгляду справи суди встановили, що 11 грудня 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_19 як підприємцем укладено кредитний договір у вигляді надання кредитного ліміту на поточний рахунок.

У заяві на відкриття банківського рахунку відповідачки, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку складає кредитний договір, вказано, що банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір у письмовій формі або через установлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок установлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua.

Пунктом 3.18.2.3.1 Умов та правил передбачено право банку на зміну тарифів.

З 1 липня 2014 року банк змінив існуючі за тарифом відповідача процентні ставки 24 % річних та 48 % річних при порушенні будь-якого з грошових зобов'язань, збільшивши їх відповідно до 36 % та 56 %, при цьому повідомивши відповідачку шляхом розміщення на її сторінці на сайті "Приват24" відповідного повідомлення 5 червня 2014 року.

У подальшому наказом від 27 січня 2015 року банк з 1 лютого 2015 року змінив існуючу за тарифом відповідачки процентну ставку 36 % річних, зменшивши її до 30 % річних, а ставку прострочення збільшив з 56 % до 60 %, а також зменшив пільговий період до одного місяця без 0 % ставки.

Про вказані зміни відповідачка була належним чином повідомлена шляхом розміщення на її сторінці на сайті "Приват24" відповідного повідомлення в січні 2015 року, чого вона не заперечувала.

Зазначені обставини підтверджуються заявою про відкриття поточного рахунку, довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 31 серпня 2015 року, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, копією наказу від 27 січня 2015 року, наявними у справі.

29 січня 2015 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_19, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

У період з грудня 2012 року по березень 2014 року відповідачка неодноразово отримувала кредитні кошти за кредитним лімітом.

Вказані кредитні кошти вона повертала банку відповідно до Умов та правил надання банківських послуг і тарифів банку, в тому числі й за підвищеною і зміненою процентною ставкою, погоджувалася зі всіма умовами договору.

4 лютого 2015 року відповідачка, будучи повідомленою про зміну процентної ставки за користування кредитними коштами з 1 лютого 2015 року, знову отримала кредитні кошти за кредитним лімітом у сумі 35 000 грн. однак указані кошти банку не повернула. Унаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість перед банком станом на 28 серпня 2015 року в сумі 61 043,27 грн. з яких: 35 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 12 055,42 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 12 160,26 грн - пеня, 1 827,59 грн - заборгованість за комісією.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальниця належним чином узятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої суд визначив відповідно до умов кредитного договору та вимог закону. Кредит надавався відповідачці як ФОП, однак на час звернення банку до суду із цим позовом вона припинила підприємницьку діяльність, тому сума заборгованості підлягає стягненню з неї як з фізичної особи - ОСОБА_19

Погодившись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог з урахуванням того, що хоч відповідачка й заперечувала проти розрахунку заборгованості банку, але свого розрахунку не надала, з клопотанням про призначення відповідної експертизи до суду не зверталася, тому не довела належними й допустимими доказами, що розрахунок заборгованості банку складений неправильно. Таким чином, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, Умов та правил надання банківських послуг, з урахуванням тарифів банку, у відповідачки виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП ОСОБА_19) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Зокрема, відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Позовну заяву було направлено банком до суду у вересні 2015 року, у той час як припинення підприємницької діяльності відповідачки здійснено у січні 2015 року. Тобто на час звернення до суду із цим позовом, ОСОБА_19 втратила статус підприємця та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльність, як фізична особа.

Крім того, за змістом статті 1 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, статті 2 цього Кодексу в редакції Закону N 2147-VIII завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто об'єктом судового захисту є як права, свободи та інтереси фізичних осіб, так і права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні норми закріплено у статтях 19, 20 ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII.

Натомість Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) обмежував участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між банком-кредитором та боржником, який є фізичною особою без статусу підприємця (статті 1, 12 цього Кодексу).

З огляду на положення зазначених норм права суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо обґрунтування інших мотивів касаційної скарги, то її зміст фактично зводиться до переоцінки доказів, а саме - розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду не має права встановлювати обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій, і досліджувати докази, подані позивачем на підтвердження цих обставин.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_19 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, залишає зазначені судові рішення без змін у зв'язку з додержанням при їх ухваленні норм процесуального права щодо визначення предметної юрисдикції справи.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_19 залишити без задоволення.

Повторне заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в соответствии со статьями 51, 52, 598-609 ГК Украины, статьи 46 Закона Украины "О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц - предпринимателей" одной из особенностей оснований прекращения обязательств для ФЛП является то, что в случае прекращения субъектов предпринимательской деятельности - физического лица (исключение из реестра субъектов предпринимательской деятельности) его обязательства по заключенным договорам не прекращаются, а остаются за ним как физическим лицом, так как физическое лицо не перестает существовать. ФЛП отвечает по своим обязательствам, связанным с предпринимательской деятельностью, всем своим имуществом.

[Vladimir AB]

Повторне заочне рішення... новий вид рішень.

[Bolt]

2 минуты назад, Vladimir AB сказал:

Повторне заочне рішення... новий вид рішень.

Нет, такое существовало всегда с момента появления заочных решений...