Постановление БП-ВС о возможности в хозяйственной юрисдикции рассмотреть спор касательно обязательства горсовета заключить или продлить договор аренды

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 601/947/17 (К/9901/46368/18)

Провадження N 11-984апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська енергетична група" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Багрій В.М., Старунський Д.М.) від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська енергетична група" до Почаївської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання рішення нечинним,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Українська енергетична група" (далі - ПАТ "Українська енергетична група") звернулося до Кременчуцького районного суду Тернопільської області з позовом, у якому просило:

- визнати нечинним рішення Почаївської міської ради Тернопільської області від 24 травня 2017 року N 808 "Про відмову в поновленні договору оренди землі від 24 травня 2007 року";

- зобов'язати Почаївську міську раду Тернопільської області укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 24 травня 2007 року, укладеного між Почаївською міською радою та ПАТ "Українська енергетична група";

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 24 травня 2007 року, укладеного між Почаївською міською радою і позивачем, оскільки така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Українська енергетична група" в частині вимог про визнання нечинним рішення Почаївської міської ради Тернопільської області від 24 травня 2017 року N 808 "Про відмову в поновленні договору оренди землі від 24 травня 2007 року" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасовано постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року та закрито провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

У березні 2018 року ПАТ "Українська енергетична група" звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 серпня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

24 травня 2007 року між Почаївською міською радою та ПАТ "Українська енергетична група" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого останній приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі, що використовуються в комерційних цілях), яка знаходиться на території Почаївської міської ради Кременецького району по вул. Лосятинській. Цим договором визначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,6650 га, у тому числі будівлі - 0,0057 га, двір - 0,6593 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва автостоянки з автосервісним комплексом. Договір укладено строком на 5 років.

Згідно додаткової угоди до вищевказаного договору оренди землі від 24 травня 2012 року N 1 сторони погодились продовжити договір оренди землі за згодою сторін з 24 травня 2012 року по 24 травня 2017 року на 5 років, на тих умовах, які передбачені в договорі оренди землі від 24 травня 2007 року.

04 травня 2017 року ПАТ "Українська енергетична група" звернулося до Почаївської міської ради з проханням продовжити дії договору оренди від 24 травня 2007 року на 15 років.

24 травня 2017 року Почаївською міською радою прийнято рішення N 808 про відмову в поновлені договору оренди землі від 24 травня 2007 року та припинення дії цього договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон N 161-XIV). Підставою для прийняття цього рішення слугувало неналежне виконання ПАТ "Українська енергетична група" умов договірного зобов'язання, а саме: укладення договору оренди асфальтної площадки від 01 листопада 2016 року з ФОП ОСОБА_3 без погодження власника земельної ділянки; несплата орендної плати згідно рішення Почаївської міської ради від 26 грудня 2014 року N 2031; не освоєння земельної ділянки протягом строку дії додаткової угоди N 1 до договору оренди землі від 24 травня 2007 року.

Не погоджуючись з таким рішенням міської ради, ПАТ "Українська енергетична група" звернулося до суду з цим позовом про захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обґрунтовуючи свою позицію, ПАТ "Українська енергетична група" зазначає, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду не приймає таку позицію скаржника з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Судом установлено, що звертаючись із цим позовом, ПАТ "Українська енергетична група" фактично має намір усунути порушення свого переважного права на оренду земельної ділянки, яке, на його думку, порушується умовами рішення Почаївської міської ради N 808, тобто в даному випадку існує спір про право, який стосується відносин щодо права позивача користування спірною земельною ділянкою та належного чи неналежного виконання умов договору.

Крім того, при прийнятті оспорюваного позивачем рішення органу місцевого самоврядування, Почаївська міська рада реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади і має при цьому рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб'єктом господарських відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що цей позов з огляду на суб'єктний склад сторін має розглядатися в порядку господарської юрисдикції, оскільки у справі, що розглядається, відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Львівського апеляційного адміністративного суду про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (у редакції, чинній на момент постановлення цієї постанови).

Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає її без задоволення, а судове рішення без змін, якщо немає підстав для його скасування.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська енергетична група" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что этот иск учитывая субъектный состав сторон должен рассматриваться в порядке хозяйственной юрисдикции, поскольку в рассматриваемом деле, ответчик, реализуя право распоряжения земельным участком, согласно ст. 5 Земельного кодекса Украины имеет равные права с гражданами и юридическими лицами, с которыми он вступает в отношения по владению, пользованию и распоряжению землей, то есть равноправным субъектом земельных отношений.