Постанова КАС про визнання виконавчого напису на користь Альфа-банку таким, що не підлягає виконанню

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 752/23499/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5382/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко Н.П., по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Дмитро Валентинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, вчинений 24 вересня 2020 року, що зареєстрований за реєстровим номером № 3994, який вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. (а.с. 3-9).

В обґрунтування позову зазначав, що 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 3994, яким запропоновано звернути стягнення із позивача на користь відповідача за кредитним договором у розмірі 412 862,00 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 63404203 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, також винесено постанову про арешт майна, коштів та звернуто стягнення на заробітну плату боржника. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог чинного законодавства з огляду на те, що у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, були відсутні докази безспірності розміру заборгованості боржника перед кредитором, стягнення з позивача плати за вчинення виконавчого напису суперечить ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавчий напис № 3994 від 24 вересня 2020 року було вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», зокрема, було пропущено трирічний строк на його вчинення, а також порушено вимоги ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Зазначав, що у червні 2020 року отримав від відповідача вимогу від 01 червня 2020 року про оплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 650,89 доларів США. 10 липня 2020 року у відповідь на зазначену вимогу направив лист, у якому не погоджувався з сумою заборгованості, зазначеною в листі від 01 червня 2020 року та не приймав умови щодо обсягу зобов`язань з його боку перед банком відповідно до умов зазначеного вище договору.

Крім того, зазначав, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року по цивільній справі №753/12863/15-ц було стягнуто з позивача на користь ПАТ «Альфа- Банк» заборгованість за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у розмірі 185 602,07 грн. З моменту ухвалення зазначеного рішення суду кредитні правовідносини між позичальником та банком припинилися, натомість існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини у обсязі, встановленому рішенням суду. Враховуючи зазначене вище, вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року буде незаконним, з огляду на пропуск імперативного трирічного строку, передбаченого чинним законодавством України. Крім того, нарахування відсотків за користування кредитом після винесення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором є незаконним.

Таким чином, у відповідача були відсутні документи на підтвердження безспірності заборгованої боржника перед кредитором саме у розмірі, вказаному в повідомленні про порушення основного зобов`язання, тому були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.

У грудні 2020 року представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Стеценко М.В. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Зазначав, що АТ «Альфа-Банк» не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, порушують законні права та інтереси АТ «Альфа-Банк». Вказував, що кредитний договір № 700007927 від 10 липня 2008 року не розірваний та чинний до повного його виконання, а також, що позивач умови даного кредитного договору належним чином не виконує та у нього існує заборгованість. Жодних доказів на підтвердження виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості матеріали справи не містять. Вказував на те, що твердження позивача щодо звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису поза межами строку для такого звернення не відповідає дійсності (а.с. 54-58).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року вказаний позов було задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3994 від 24 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за період із 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в загальному розмірі 14 650,89 доларів США та 1 500,00 грн. Стягнуто із АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. У стягненні витрат, пов`язаних із отриманням правової допомоги, відмовлено (а.с. 76-81).

Не погодившись з рішенням районного суду, 05 лютого 2021 року представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Стеценко М.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі (а.с. 83-88).

Зазначав, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказував, що виписка з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення підтверджує наявність заборгованості позивача перед апелянтом. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій. Вказував, що матеріали справи не містять жодного доказу на виконання умов кредитного договору щодо виконання грошового зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С.С. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.с. 112-117).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бабенко О.С, заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. АпелянтАТ «Альфа-Банк» двічі був сповіщений повідомленням на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням фіксації такого повідомлення. Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. був сповіщений врученням повідомлення особисто про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. був сповіщений повідомленням на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням фіксації такого повідомлення. Крім того, повідомлення про розгляд справи апеляційним судом здійснювалось розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 134-139, 142-147).

Наведені обставини свідчать, що АТ «Альфа-Банк», який звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою та інші учасники справи повідомлені завчасно про розгляд справи апеляційним судом і мали б цікавитись рухом справи в суді апеляційної інстанції.

Доказів наявності поважних причин неможливості явки представника апелянта та інших осіб до апеляційного суду не надано, клопотань про проведення судового засідання апеляційного суду в режимі відеоконференції до суду не заявлено.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу для видачі виконавчого напису.

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 липня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 700007927, відповідно до умов якого ЗАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 22 565,59 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,25% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 11 липня 2015 року, а ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та у повному обсязі повертати кредит на умовах, визначених цим договором, та сплатити проценти за користування кредитом згідно з графіком, встановленим додатком № 1 до договору (а.с. 59-63).

02 квітня 2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700007927 від 10 липня 2008 року, відповідно до умов якого сторони визначили дату остаточного повернення кредиту до 11 липня 2018 року (а.с. 64-65).

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року було залишено без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року, якими стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 185 602 гривні 07 копійок, яка складається із: 7 888 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 166 870 гривень 37 копійок - заборгованість за кредитом; 885 доларів США 52 центи, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 18 731 гривень 70 копійок - заборгованість по відсотках. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 24 769 гривень 49 копійок (а.с. 18-21).

01 червня 2020 року ПАТ «Альфа-Банк» направив ОСОБА_1 повідомленням про порушення основного зобов`язання, у якому банк вимагав добровільно виплатити заборгованість у розмірі 14 650,89 доларів США (а.с. 13-15).

10 липня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «Альфа-Банк» відповідь про те, що не погоджується з сумою заборгованості, оскільки вона не підтверджена жодними доказами (а.с. 16).

24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 3994, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за період із 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в загальному розмірі 14 650,89 доларів США та 1 500,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису (а.с. 17).

26 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження № 63404203 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису (а.с. 22).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку (щодо стягнення за іпотечними договорами)), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості вчинений нотаріусом 24 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Таким чином, для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 стягувачу необхідно було подати оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) (а.с. 59).

Як стверджував відповідач, для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 700007927, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 68).

З вказаної виписки вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року станом на 01 червня 2020 року становить 14 650,89 доларів США та складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7 888,61 доларів США, прострочена заборгованість за комісією та процентами 6 762,28 доларів США. У виписці зазначено, що боржнику було направленого вимогу та надано термін для погашення заборгованості до 10 вересня 2020 року, проте станом на 11 вересня 2020 року заборгованість не погашена.

Колегія суддів вважає, що подані відповідачем документи нотаріусу не підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Банк має право пред`явити вимогу боржнику як у позасудовому порядку, так і одразу у судовому, оскільки безпосередня заборона на вчинення таких дій у законі або договорі відсутня. Умови кредитного договору не містять чіткої вимоги щодо пред`явлення вимоги спочатку у позасудовому порядку, в разі її невиконання - у судовому.

Встановлено, що датою остаточного повернення кредиту за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року сторони визначили 11 липня 2018 року (а.с. 64-65).

У липні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року (а.с. 18).

Отже, пред`явивши позов про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/4514/15-ц.

Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 185 602 гривні 07 копійок, яка складається із: 7 888 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 166 870 гривень 37 копійок - заборгованість за кредитом; 885 доларів США 52 центи, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 18 731 гривень 70 копійок - заборгованість по відсотках. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 24 769 гривень 49 копійок (а.с. 18-21).

Таким чином, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року з позивача було достроково стягнуто 7 888 доларів США 61 цент заборгованості за кредитом, 885 доларів США 52 центи заборгованість по відсотках та пеню у сумі 24 769 гривень 49 копійок станом на 11 червня 2015 року.

Аналогічну суму простроченої заборгованості за сумою кредиту 7 888,61 доларів США станом на 01 червня 2020 року також було запропоновано стягнути з позивача виконавчим написом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., вчиненим 24 вересня 2020 року, що зареєстрований за реєстровим номером № 3994. При цьому, у оспорюваному позивачем виконавчому напису нотаріуса, сума процентів за кредитним договором визначена 6 762 долари США 28 центів, що суперечить визначеному до стягнення розміру процентів за кредитним договором за вищевказаними набравшими законної сили судовими рішеннями (а.с. 67).

Враховуючи вказане, оскільки у наданій нотаріусу для вчинення виконавчого напису виписці з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором № 700007927 не міститься детального розрахунку заборгованості та нарахування процентів та комісії після дострокового повернення позики, вказана виписка не є доказом безспірності заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу (а.с. 68).

Так, стороною відповідача не надано до суду доказів на підтвердження подання нотаріусу документів, передбачених законом, які б давали можливість вчинити виконавчий напис у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц суд апеляційної інстанції визнав хибними, оскільки станом на час вчинення виконавчого напису нотаріуса 24 вересня 2020 року судовий спір між сторонами був вирішений за набравшим законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року.

Доводи апелянта із посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 засновані на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права, оскільки обов`язковість договору і розмір боргових зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором підтверджені постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 753/12863/15-ц (а.с. 18-21)

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення районного суду не підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати за розгляд справи апеляційним судом мають бути віднесені на рахунок апелянта і не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2021 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова

Джерело: ЄДРСР 96483839

[ANTIRAID]

Це наша справа. Дуже часто банки у сподіванні про відсутність спротиву з боку позичальників використовують свідомо незаконні методи стягнення заборгованості. В першу чергу це виконавчі написи на не посвідчених нотаріально договорах, чи з пропуском строку позовної давності, чи вже після рішення суду, як в цій справі. Найбільше таких порушень ми бачимо в Укрсоцбанку, який був приєднаний до Альфа банку.

Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів). Як це повинно бути за законом.

Крім того, пред`явивши позов про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/4514/15-ц. Але при розрахунку банк це не врахував.

Враховуючи вказане, оскільки у наданій нотаріусу для вчинення виконавчого напису виписці з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором № 700007927 не міститься детального розрахунку заборгованості та нарахування процентів та комісії після дострокового повернення позики, вказана виписка не є доказом безспірності заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу (а.с. 68).