Решение Замостянского райсуда о недействительности договоров кредита, ипотеки, поручительства с Укрсиббанком

[vekt]

Справа № 2-3904-2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого – судді Луценко Л.В.,

при секретарі Мамошук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2, третьої особи на стороні Відповідача Національний банк України про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року недійсним, Договору іпотеки від 12.08.2008 року, укладених між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, Договору поруки №223032 від 12.08.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 недійсними, реституцію та стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

07.10.2010 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року недійсним, договору іпотеки від 12.08.2008 року, укладених між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, договору поруки №223032 від 12.08.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 недійсними, реституцію та стягнення збитків.

В подальшому позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення прохальної частини позовної заяви та просив визнати договір про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, договір іпотеки нерухомого майна від 12.08.2008 року, укладені між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» недійсними з моменту їх укладення, визнати договір поруки №223032від 12.08.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 недійсним з моменту його укладення, зобов’язати приватного нотаріуса виключити з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна позивача, стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 033 156, 56 гривень, які були одержані ПАТ «УкрСиббанк» від ОСОБА_1 від виконання договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 збитків в розмірі 2 870, 88 гривень та встановити наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12.08.2008 року наявність грошового зобов’язання ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 230 940,19 доларів США, погашення якого наступає 11.08.2038 року.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року в іноземній валюті у Відповідача були відсутні індивідуальні ліцензії Національного банку України на видачу кредиту в іноземній валюті та на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу за Договором про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, передбачені підпунктами «в», «г» пункту 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.

Позивач зазначає, що в зв’язку з відсутністю таких ліцензій на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року у Відповідача, тому є законна підстава для визнання цього правочину недійсним, на підставі ч. 1 ст. 227 ЦК України, у відповідності до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Позивач зазначає, що при визнанні недійсним основного зобов'язання - договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та ч. 1 ст. 559 ЦК України, підлягають визнанню в судовому порядку недійсними договори щодо його забезпечення, договори іпотеки та поруки. Позивач відзначає, що на умовах реституції підлягають поверненню грошові кошти в сумі 1 033 156, 56 гривень, які одержані Відповідачем від нього на виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, в тому числі, на умовах реституції підлягає поверненню грошове зобов’язання Позивача перед Відповідачем в сумі 228 199,03 доларів США, строк погашення якого наступає 11 серпня 2038 року. Крім того, Позивач зазначає, що з Відповідача на його користь підлягають стягненню збитки в сумі 2 713, 88 гривень – витрати на страхування іпотечного майна та 157,00 гривень – витрати на інформаційно-технічне забезпечення .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник третьої особи на стороні позивача позов також підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, стверджуючи те, що договір про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року укладено на законних підставах - банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку до письмового дозволу Національного банку України. В судовому засіданні представником відповідача надані письмові заперечення проти позову позивача.

Третя особа на стороні відповідача представник Національного банку України також заперечив проти позову на аналогічних підставах та надав письмові заперечення.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, згідно пункту 1.1 якого, Банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 237 000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 148 265,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Пунктом 1.2.2 Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року визначено, що Позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 11 серпня 2038 року.

В забезпечення виконання прийнятих позивачем зобов’язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року між банком та позичальником укладено договір іпотеки від 12.08.2008 року та договір поруки №223032 між банком та поручителем ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно ч.2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з умов Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, виконання грошових зобов’язань по наданню кредиту, погашенню кредиту визначені в іноземній валюті.

У відповідності до ч.1 ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, ст. 524 ЦК України передбачено лише визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а не сплата за зобов'язанням іноземною валютою.

Ч. 1 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України вбачається, що хоча у зобов'язанні і визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума зобов’язання, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день проведення платежу.

Однак договором про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року не передбачено виконання грошових зобов’язань в гривні. Розрахунки між сторонами договору проводилися в іноземній валюті, що підтверджується банківськими виписками за кредитним договором від 17.08.2010 року, 04.11.2010 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 2.3 пункту 1 підпункту «е» Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275 передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, із залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

У відповідності до п. 1.5 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої та пунктами 1 - 6 частини четвертої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення.

У відповідності до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності, зокрема, із залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Згідно додатку №9 до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275 визначено, що письмовий дозвіл не дійсний без додатка, а, отже, до письмового дозволу банкам необхідно мати додаток до дозволу.

Режим здійснення валютних операцій на території України визначається Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, який, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ та відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992 року №2796-ХІІ, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 має силу закону.

У відповідності до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, валютними операціями визначаються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Згідно п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до підпунктів «в», «г» пункту 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують зокрема такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Тобто, наявність банківської ліцензії з письмовим дозволом та додатком нього не звільняє Банк від обов’язку отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують індивідуального ліцензування.

Згідно п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

В судовому засіданні було встановлено, що при укладенні Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року у відповідача були відсутні індивідуальні ліцензії Національного банку України, передбачені підпунктами «в», «г» пункту 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, на видачу кредиту в іноземній валюті та на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Факт відсутності вказаних індивідуальних ліцензій відповідач не заперечив.

Разом з письмовими запереченнями на позов, відповідач надав в додатках Листи Національного банку України щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Щодо твердження Національного банку України стосовно того, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, оскільки на сьогодні не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, слід відзначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ», тлумачення декретів дає Кабінет Міністрів України. Тобто тлумачення Національним банком України імперативних норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 є нікчемним.

Крім того, суд надані відповідачем Листи Національного банку до не бере уваги, оскільки у відповідності до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Суд, не бере до уваги наданий в додатках до заперечень третьою особою – представником Національного банку Висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені Корецького В.М., оскільки дана експертиза не проведена на вимогу ухвали суду відповідними судово-експертними установами та не може бути доказом у справі.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. А також доказуванню підлягають обставини, які мають значення, для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 66 ЦПК України, висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Пунктом 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, затверджено Постановою правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 зазначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Згідно ч. 2 пункту 1.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, заява Позичальника є підставою для видачі Банком траншу (кредиту) Позичальнику.

Таким чином, ініціатором вчинення операції з надання кредиту є позичальник, який звернувся до банку з заявою про видачу йому кредиту.

Отримувачем за цією ж валютною операцією з надання кредиту є позичальник, який отримав з каси банку суму іноземної валюти у розмірі, вказаному в п. 1.1 Договору.

Отже, банку необхідно мати індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, так як він не є ініціатором та не є отримувачем за такою валютною операцією.

Згідно ч. 3 пункту 1.3.3, пункту 1.3.4 Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, проценти нараховуються на суму кредитних коштів та сплачуються позичальником.

Виконуючи свої зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, позивач вносив іноземну валюту в касу відповідача, згідно графіку погашення кредиту Додатку №1 до Договору. На даний час позивач сплатив відповідачу 8 800,97 доларів США (основного зобов’язання), 106 931,17 доларів США (процентів, еквівалентно на день звернення позивача до суду 845 814, 86 гривень, в яких у призначенні платежу зазначено «погашення відсотків» тощо та 187 341,70 гривень (комісійних, оплата за надання банківських виписок), що підтверджується банківськими виписками від 17.08.2010 року, 04.11.2010 року.

Зазначеним підтверджується факт використання при сплаті кредиту позивачем іноземної валюти.

Пунктами 6.2, 6.3 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою правління Національного банку України від 30.05.2007 року № 200, визначено, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як засіб платежу у випадках: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Отже, судом встановлено, згідно законодавства України, позивач не мав права використовувати іноземну валюту для здійснення платежів по Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року.

Відсутність у сторін Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу за цим Договором суперечить підпункту «г» пункту 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.

Враховуючи те, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ та відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992 року №2796-ХІІ, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, має силу закону і його норми є обов’язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, валютні операції, щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу потребують індивідуального ліцензування, згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.

Крім того, відповідачем не надано письмового дозволу з додатком до нього, який у відповідності до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93, та який став би однією з правових підстав укладення Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року. В матеріалах справи міститься банківська ліцензія №75 від 24.12.2001 року, письмовий дозвіл №75-3 від 21.09.2009 року та додаток до письмового дозволу №75-3 від 21.09.2009 року.

Отже, відповідачем не доведений факт наявності правових підстав для укладення Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, зокрема, письмового дозволу з додатком до нього та індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги те, що зміст Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року в частині визначення зобов’язання позивача сплачувати проценти в іноземній валюті за користування кредитними коштами, суперечить нормам ст. 192, 524, 533 ЦК України, нормам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 та іншим актам цивільного законодавства, тому п. 1.3 Договору, на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки за правовою природою кредитних договорів сплата процентів за кредитним договором є істотною умовою договору, тому виключивши з договору частину щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, інша частина договору втрачає сенс, особливо для Відповідача, оскільки не буде задовольняти його інтереси, в зв’язку з цим Договір про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року підлягає визнанню недійсним в цілому.

Таким чином, суд прийшов висновку, що на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 227 ЦК України, договір про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року є недійсним.

У відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України, підлягають визнанню недійсними правочини забезпечення договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, а саме договір іпотеки нерухомого майна від 12.08.2008 року та договір поруки №223032 від 12.08.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, грошові кошти в сумі 1 033 156,56 гривень (106 931,17 доларів США - процентів, що еквівалентно на день звернення Позивача до суду 845 814, 86 гривень та 187 221,70 гривень - комісійних, що підтверджується банківськими виписками від 17.08.2010 року, 04.11.2010 року, 120,00 оплата за надання банківських виписок, що підтверджується квитанціями про оплату № 32202, №34525 від 12.08.2010 року, № 45144, №44890 від 17.08.2010 року), одержані Відповідачем від виконання Позивачем Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, підлягають поверненню.

Відповідачем зазначену суму грошових коштів нічим в судовому засіданні не спростовано.

Суд, вбачає за необхідне також застосувати наслідки недійсності договору іпотеки від 12.08.2008 року, згідно умов якого Позивач передав в іпотеку належне йому майно.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд вважає застосувати реституцію, передбачену ч. 1 ст. 216 ЦК України, та зобов’язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3 виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки, на підставі договору іпотеки від 12.08.2008 року.

Відповідності до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Щодо, заявлених вимог позивачем про відшкодування збитків відповідачем в сумі 2 713, 88 гривень, в зв’язку з перерахуванням страхового платежу ЗАТ «Страхова компанія «Український Страховий Альянс», витратами на страхування майна переданого в іпотеку, то суд не може брати до уваги в підтвердження сплати такого внеску ксерокопію квитанції № 5741000065961218542627 від 12.08.2008 року, оскільки позивачем в ході судового розгляду не було надано оригінал даного документу, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Факт, наявності основного боргу позивача перед відповідачем за кредитом становить 228 199, 03 доларів США та підтверджується довідкою ПАТ «УкрСиббанк» за вих. лист №32-1/444-4982 від 10.11.2010 року. Оскільки при укладенні Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року сторони попередньо обумовили дату кінцевого розрахунку 11.08.2038 року та підтвердили їх в самому договорі, тому застосовуючи реституцію передбачену ч. 1 ст. 216 ЦК України, суд вважає, за необхідне встановити наслідок визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, наявність грошового зобов’язання позивача перед відповідачем в сумі 228 199, 03 доларів США, дата повернення якої наступає 11.08.2038 року.

Крім того, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 157, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути з відповідача витрати пов’язанні зі сплатою інформаційно-технічне забезпечення суду в сумі 157 грн. та 1 700 грн. судового збору на користь держави.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 212, 213, 214, 215 ЦПК України; ст. ст. 4, 8, 192, 215,203, 216, 227,509. 524, 533, 548, 601, 628,1054 ЦК України, ст. ст.11,15.18,19,21,23 Закону України «Про захист прав споживачів», п. п 2.1, 3.2, 3.3 Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджену Постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року №168, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третьої особи на стороні Позивача ОСОБА_2, третьої особи на стороні Відповідача Національного банку України про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року недійсним, Договору іпотеки від 12.08.2008 року, укладених між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, Договору поруки №223032 від 12.08.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 недійсними, реституцію та стягнення збитків – задовольнити частково.

Визнати договір про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, укладений між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк, недійсним з моменту його укладення.

Визнати Договір іпотеки нерухомого майна від 12.08.2008 року, укладений між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1759 та в реєстрі заборон за № 1760, 1761, 1762, недійсним з моменту його укладення.

Визнати Договір поруки від 12.08.2008 року №223032, укладений між ОСОБА_2 (ІДПН НОМЕР_2) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк, недійсним з моменту його укладення.

Зобов’язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3 виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об ’ єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки нерухомого майна від 12.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк», зареєстрованого в реєстрі за № 1759 та реєстрі заборон за № 1760, 1761, 1762, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3 12.08.2008 року, в день отримання рішення суду, а саме:

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728792, контрольна сума 8ДГЕ926310;

виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7728978, контрольна сума 798АЕ07А81.

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728866, контрольна сума 86Б3А05329;

виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7729040, контрольна сума 496Б897937.

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728932, контрольна сума ЕГ55019А85;

виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7729040, контрольна сума.496Б897937.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, м. Харків, проспект Московський, 60, в особі відділення №444 ПАТ «УкрСиббанк», м. Вінниця, вулиця Театральна, 20) на користь ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 1 033 156, 56 гривень (один мільйон тридцять три тисячі сто п ’ ятдесят гривень 56 копійок), одержані ПАТ «УкрСиббанк» від ОСОБА_1 на виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750), з яких:

- 1 033 036, 56 гривень – витрати з обслуговування кредиту (проценти за користування кредитом, комісійні).

- 120,00 гривень – витрати за надання ПАТ «УкрСиббанк» виписки за Договором про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року.

Встановити наслідком визнання недійсним Договору про надання споживчого кредиту № 11382588000 від 12.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) наявність грошового зобов’язання ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 228 199,03 доларів США, дата погашення якого наступає 11 серпня 2038 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, м. Харків, проспект Московський, 60, в особі відділення №444 ПАТ «УкрСиббанк», м. Вінниця, вул. Театральна, 20) на користь ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_1) 157, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, м. Харків, проспект Московський, 60, в особі відділення №444 ПАТ «УкрСиббанк», м. Вінниця, вул. Театральна, 20), 1 700 грн. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12856206

[vekt]

Нацбанк не может тлумачить Декрета. Ну не по зубам.

[Legion - 512 DI]

Нацбанк не может тлумачить Декрета. Ну не по зубам.

дайте ссылку, где это видно...

[vekt]

:angry:

Укрсиб даже генералки не потрудился показать. Вот нехорошие люди. Укрсиб не защищался. Наверно за них все сделает апелляция в Виннице. Мабудь такой уговор с апелляцией

[nameless]

А почему не вздрючили Укрссиб за отсутствие Дозвила?

п.с. Гляньте на те дозволы шо вам тудят в банке и не те, которые должны быть по постанове 275.

Найдите 2 отличия

Решение почти хорошее, забыли написать что генералки нет, и что в законе написано Генералка, а не дозвил.

А Дозвол указаный в ЗУ про банки - Это Генералка а не "Писуля" из НБУ выдумання в 275 постанове.

[Antonina]

дайте ссылку, где это видно...

...

Разом з письмовими запереченнями на позов, відповідач надав в додатках Листи Національного банку України щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Щодо твердження Національного банку України стосовно того, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, оскільки на сьогодні не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, слід відзначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ», тлумачення декретів дає Кабінет Міністрів України. Тобто тлумачення Національним банком України імперативних норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 є нікчемним.

...

[Katraliya]

...

Разом з письмовими запереченнями на позов, відповідач надав в додатках Листи Національного банку України щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Щодо твердження Національного банку України стосовно того, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, оскільки на сьогодні не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, слід відзначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ», тлумачення декретів дає Кабінет Міністрів України. Тобто тлумачення Національним банком України імперативних норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 є нікчемним.

...

Форумчане, а что будут делать суды если с января возобновят валютное кредитование, могу поспорить, что ни один банк даже не напряжется по поводу индивидуальной лицензии.

[vekt]

Форумчане, а что будут делать суды если с января возобновят валютное кредитование, могу поспорить, что ни один банк даже не напряжется по поводу индивидуальной лицензии.

Повторенье - мать ученья. Никакая лицензия не допускает валютного кредитования.

Споры по индивидуалке - это спортивные споры. Насчет спортивности - это мое мнение. Каждый решает сам.

[у.zaporozhskiy]

Повторенье - мать ученья. Никакая лицензия не допускает валютного кредитования.

Споры по индивидуалке - это спортивные споры. Насчет спортивности - это мое мнение. Каждый решает сам.

Заключать кредитной договора в иностранной валюте не допущено не одним законом

в силу ч. 1 ст. 524 ЦК, это запрещено.

И выполнять такие договора в иностранной валюте также не разрешено, так как нет ни одного специального закона.

[vekt]

Споры по индивидуалке - это спортивные споры. Насчет спортивности - это мое мнение. Каждый решает сам.

Я в том смысле, что серьезными эти споры по лицензиям считать нельзя. Я не считаю этот спор серьезным.

Нормативно выиграть этот спор можно. Нет проблем.

Но ходить в ЕСПЧ из-за лицензий? - это несерьезно.

Я считаю этот спор спортивным, а другие серьезным.

[Алексашка]

А вот такой вопрос на засыпку.

Если согласно ст. 5 Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України" - Кабінет Міністрів України дає тлумачення декретів.

То имеет ли право кто то кроме, Кабінету Міністрів України, Конституционного суда- который тлумачить законы, заниматься этим делом?

Тоесть имеет ли право тот же ВСУ тлумачити імперативни норми Декрету Кабінету Міністрів України?

[у.zaporozhskiy]

Я в том смысле, что серьезными эти споры по лицензиям считать нельзя. Я не считаю этот спор серьезным.

Нормативно выиграть этот спор можно. Нет проблем.

Но ходить в ЕСПЧ из-за лицензий? - это несерьезно.

Я считаю этот спор спортивным, а другие серьезным.

Вы имеете в виду потребителей?

[nameless]

Официально не имеет право разьяснять.

Но суд тлумачит для себя как хочет ЦПК.

Это если нет официального толкования.

[ANTIRAID]

дайте ссылку, где это видно...

Разом з письмовими запереченнями на позов, відповідач надав в додатках Листи Національного банку України щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Щодо твердження Національного банку України стосовно того, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, оскільки на сьогодні не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, слід відзначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України» від 21.11.1992 року № 2813-ХІІ», тлумачення декретів дає Кабінет Міністрів України. Тобто тлумачення Національним банком України імперативних норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 є нікчемним.

[Василий Горбань]

дайте ссылку, где это видно...

В самому Законі про преедачу повноважень: КМ тлумачить і само по собі тепер ВРУ, як орган законодавчої ініціативи. А хто такиї НБУ і його Постанови мають меншу силу ніж ДКМУ Про валютне регулювання- це був і є закон

[nameless]

А у нас суды сами тлумачат.

У нас один перл на все суды насчёт валюты:

Утвержение о незаконности использования как средства платежа иностранной валюты опровергается (Внимание! Опасно для ума)

- Постановлением НБУ №200, которые не содержат запрет на использование иностранной валюты как средства платежа физическими лицами на территории Украины, а только устанавливают ряд случаев, когда физические лицаимеют безусловное право использования иностранной валюты как средства платежа без конвертаций.

Т.е. Есть постанова, которая от фанаря указала пару случаев, когда можно, но это просто так.... можно всегда, т.к. НЕ ЗАПРЕЩНЕНО этой постановой.

И фиг оспоришь - не запрещено ведь?

И шо ты им скажешь?

Есть кто умный?

[IVANOVA]

А у нас суды сами тлумачат.

У нас один перл на все суды насчёт валюты:

Утвержение о незаконности использования как средства платежа иностранной валюты опровергается (Внимание! Опасно для ума)

- Постановлением НБУ №200, которые не содержат запрет на использование иностранной валюты как средства платежа физическими лицами на территории Украины, а только устанавливают ряд случаев, когда физические лицаимеют безусловное право использования иностранной валюты как средства платежа без конвертаций.

Т.е. Есть постанова, которая от фанаря указала пару случаев, когда можно, но это просто так.... можно всегда, т.к. НЕ ЗАПРЕЩНЕНО этой постановой.

И фиг оспоришь - не запрещено ведь?

И шо ты им скажешь?

Есть кто умный?

неужели так в решении написано???

мне просто интересно, неужели судьи и правда не понимают о чем пишут...или просто издеваются...

[nameless]

Так и написано

Постанова разрешает в 7 случаях, но в остальных не запрещает = можно хоть картошку купить на рынке.

Я вот даже Письмо в НБУ закатал с тупым вопросом

ЧТО запрещает мне расчитываться баксами с резидентами на территории, или ничего не запрещает, т.к. постанова № 200 - НЕ запрещает, а лишь указывает когда однозначно можно.

ПИСЕЦ!..

Гондурасия...

А, ещё прикол - признали Директора департаменту методології банківського регулювання Іванченко Н. В., - девочкой, допустившей техническую ошибку в виде постановы НБУ № 168. Это так сказал представитель Ответчика "девочка допустила тех. ошибку", а суд влепил в решение под моими словами о том, что посатнова утверждена НБУ и там есть додаток подписагный Иванченко, но это опровергается доводами Ответчика.

Я вот непомню, а можно в Апелляцию пригласить 3-ю сторону, котрая не брала участие в деле? И спросить у него, когда он стал "девочкой"

[у.zaporozhskiy]

Так и написано

Постанова разрешает в 7 случаях, но в остальных не запрещает = можно хоть картошку купить на рынке.

Я вот даже Письмо в НБУ закатал с тупым вопросом

ЧТО запрещает мне расчитываться баксами с резидентами на территории, или ничего не запрещает, т.к. постанова № 200 - НЕ запрещает, а лишь указывает когда однозначно можно.

ПИСЕЦ!..

Гондурасия...

А, ещё прикол - признали Директора департаменту методології банківського регулювання Іванченко Н. В., - девочкой, допустившей техническую ошибку в виде постановы НБУ № 168. Это так сказал представитель Ответчика "девочка допустила тех. ошибку", а суд влепил в решение под моими словами о том, что посатнова утверждена НБУ и там есть додаток подписагный Иванченко, но это опровергается доводами Ответчика.

Я вот непомню, а можно в Апелляцию пригласить 3-ю сторону, котрая не брала участие в деле? И спросить у него, когда он стал "девочкой"

У меня суд написал, что Декрет "про систему валютного регулювання і валютний контроль" дозволяє кредитування в іноземній валюті резидентів.

точка, в иске отказать.

не одному доводу не дали надлежащей аргументации.

[vekt]

Ша!!!

Ну честное слово не ожидал от вас таких жалоб.

В 533 речь идет о допустимости/недопустимости.

Ну уже ж съели, переварили и высрали, пардон. Сколько ныть можно!!!

Способ мотивирования судебного решения четко установлен 533-ЦКУ

Ну в чем дело? Вы судье указывали на это еще до вынесения решения? Это ваше "указание" на бумаге в папке судебного дела осталось? Что в аи пойдет?

[у.zaporozhskiy]

Ша!!!

Ну честное слово не ожидал от вас таких жалоб.

В 533 речь идет о допустимости/недопустимости.

Ну уже ж съели, переварили и высрали, пардон. Сколько ныть можно!!!

Способ мотивирования судебного решения четко установлен 533-ЦКУ

Ну в чем дело? Вы судье указывали на это еще до вынесения решения? Это ваше "указание" на бумаге в папке судебного дела осталось? Что в аи пойдет?

Про то что вы говорите у меня черным две страницы жирным выделенно было в апелляционной жалобе, что не допущено не одним законом кредитование в иностранной валюте резидентом резидента.

что ЗУ про банки не может допускать использование иностранной валюты между двумя резидентами, так как он не является специальным законом, который это регулирует.

а Это решение апелляционного суда.

им просто нечего сказать, на доводы на 15 страниц,

про ЗУ о зпп вообще ни слова не вспомнили.

такое впечатление,что в апелляционной жалобе написано -- это басни Крылова и то что человек полчаса разрывался осталось, так сказать незамеченным.))))

[nameless]

Ша!!!

Ну честное слово не ожидал от вас таких жалоб.

В 533 речь идет о допустимости/недопустимости.

Ну уже ж съели, переварили и высрали, пардон. Сколько ныть можно!!!

Способ мотивирования судебного решения четко установлен 533-ЦКУ

Ну в чем дело? Вы судье указывали на это еще до вынесения решения? Это ваше "указание" на бумаге в папке судебного дела осталось? Что в аи пойдет?

Вект, - ЧИТАЛИ. Громко. Акцентировали. Суд кивает... очки поправляет.

А потом решение: А нас - рать Постанова № 200 НЕ запрещает расчёты, значит можно всегда!

[sofi]

Вект, - ЧИТАЛИ. Громко. Акцентировали. Суд кивает... очки поправляет.

А потом решение: А нас - рать Постанова № 200 НЕ запрещает расчёты, значит можно всегда!

подайте на них в суд! По 228 ЦКУ!! Не суд, а партизан - подрывник, какой-то, своими действиями подрывает экономические устои гос-ва!

может с вас таким образом взятку вымогали в валюте?

как вариант, гипнотизера на заседание нада приводить, дабы он поддерживал неупередженисть суда, и память на кодекс восстанавливал, но тут важно запись шоб велась

ну есть крайние меры, куклы вуду, например, тут им ужо никто не поможет, но и для себя опасно,

но скорее всего, спасение утопающих - дело рук самих утопающих, очумелых ручек, а шо делать?

может ваш судья ближний родственник клерка (девочки) из банка?

ну не жизнь, а журнал мурзилка с веселыми картинками

[vekt]

Про то что вы говорите у меня черным две страницы жирным выделенно было в апелляционной жалобе, что не допущено не одним законом кредитование в иностранной валюте резидентом резидента.

что ЗУ про банки не может допускать использование иностранной валюты между двумя резидентами, так как он не является специальным законом, который это регулирует.

Хорошо. Давайте уточняться. Речь идет не о том, как вы понимаете закон. Речь не идет о том как понимает закон банк. Речь ни о чем другом не идет, как о соблюдении судом своих обязанностей. Речь ни о чем другом не идет, как о суде. Больше ни о чем. Забудьте про себя и про банк. Есть только суд, конституция, цпк, ЗУпроСудоустрий, присяга. Нет больше ничего.

Писать нужно только об этом. Больше ни о чем.

Типа

"Суд не может мотивировать решение никаким другим способом, чем способом, указанным для посадовои осиби - судьи, в ЦКУ-533" Вот это в судебной папке должно лежать !!! Чем потом крыть в ВСЮЮЮЮ ??? Ложите в папку компромат.

Точно также суд обязан оценить любую постану НБУ, хоть и 200.

Какой нахрен "не запрещено"!!! :angry: :angry: :angry:

Вы чё? Обалдели? Вас загипнотизировали? Зомби?

Кажется, способ мотивирования судебного решения подпадает по прокурорский надзор. А еще есть административное право. Можно ли подать на действия судьи в адм. суд?

В том числе и это является иском к Украине в еспч. Не реализовано гарантированное право на ... ст. 6 Конвенции.

[nameless]

Ну, а где запрещено?

Я спросил у суда когда решение забирал - мне сказал судья - так там только сказано что можно там и там, но не запрещено ж в других случаях. Значит можна хоть морковку купить на рынке.

У нас тут.... туго приходит понимание того, что наша валюта - это гривна

И какой компромат? Я уже сам незнаю чё с ними делать? Они тупо рубят меня и всё.

Толком не могут опровергнуть иск - пишут вот всякую муру..... Просил по 533 и 192, отказали по №200 Просил по ст. 11 Потребители - отказали по № 200.

От как их? У суда спрашиваю ГДЕ в иске просиба признать недействительным по постанове 200, которая запрещяет что-то там? Ответ - А что там такого нет?

И... и всё....