Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку в признании договора дарения недействительным

[Koriolis]

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С., Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав у кредит 15 тис. доларів США строком до 16 червня 2010 року. 19 червня 2008 року між тими ж сторонами укладено інший кредитний договір на суму 15 тис. доларів США строком до 11 червня 2018 року. Крім того, 16 квітня 2008 року між тими ж сторонами укладено наступний кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав у кредит 27 тис. доларів США строком до 10 квітня 2018 року. У зв'язку з неналежним виконанням взятих за кредитним договором зобов'язань у відповідача перед позивачем утворилась кредитна заборгованість, яку на підставі судових рішень від 14 жовтня 2009 року, 10 вересня 2009 року та 25 листопада 2009 року стягнуто у солідарному порядку з відповідачів. Однак у червні 2009 року відповідач ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлю магазину АДРЕСА_1, ОСОБА_5. ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що вказаний договір є фіктивним, оскільки не спрямований на досягнення цивільно-правових наслідків та має на меті недопущення опису й арешту вказаного майна, у зв'язку з виконанням судових рішень про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 30 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1208, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 нежитлову будівлю магазину АДРЕСА_1, площею 226, 3 кв.м. У вказаному договорі нотаріусом зазначено, що під забороною відчуження згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна магазин не перебуває.

Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №23189476 від 2 липня 2009 року Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вищевказаний магазин.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором №52/ЭС/2008 в сумі 108 831 грн. 39 коп.

10 вересня 2009 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення, яким із ОСОБА_4 та ОСОБА_9 стягнуто у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №27/МФ/2008 в сумі 121 836 грн. 41 коп.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року з ОСОБА_4, ОСОБА_7 у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором №19МФ/2008 в сумі 217 355 грн. 06 коп.

У відповідності до ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Керуючись вищевказаними нормами матеріального закону, позивач звертався з цим позовом.

Задовольняючи позов банку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний договір дарування було укладено ОСОБА_4 за наявності непогашеного ним, як позичальником, боргу перед кредитором, під час знаходження у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва трьох справ за позовами банку про стягнення з ОСОБА_4 та поручителів заборгованості за кредитними договорами та, що майно відчужено на користь свояка-чоловіка сестри дружини боржника, що вцілому стало підставою для визнання правочину фіктивним у відповідності до ст. 234 ЦК України.

Однак, такий висновок апеляційного суду є незаконним з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до вимог ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з листом Заводського відділу державної виконавчої служби №21124/1 від 13 жовтня 2011 року державною виконавчою службою проводяться дії з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_4, зокрема, здійснюється реалізація через аукціон транспортного засобу, а також відбуваються підготовчі заходи з реалізації на аукціоні житлового будинку, земельної ділянки, побутових предметів.

Ураховуючи, що виконання вищевказаних рішень Заводського районного суду м. Миколаєва триває, остаточно рішення виконавчою службою у виконавчому провадженні не приймалось, магазин у заставу не передавався, а також, виходячи із положення ст. 41 Конституції України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно врахувавши, між іншим, що позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів, які б свідчили про порушення його права згідно зі ст. 3 ЦПК України в результаті укладення договору дарування. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року скасувати, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
А.С. Олійник
О.В. Ступак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23929575

[Йивгеней]

За-ип-ца!

[Koriolis]

Развенчались утверждения скептиков по поводу того,что заключая договора дарения при наличии позовов банка о взыскании задолженности

(фактически спасая свое имущество ),такие договоры могут быть признаны недействительными.

[у.zaporozhskiy]

Развенчались утверждения скептиков по поводу того,что заключая договора дарения при наличии позовов банка о взыскании задолженности

(фактически спасая свое имущество ),такие договора могут быть признаны недействительными.

100 % поддерживаю.

Но в нашей стране можно ждать чего угодно.

[nikan]

Развенчались утверждения скептиков по поводу того,что заключая договора дарения при наличии позовов банка о взыскании задолженности

(фактически спасая свое имущество ),такие договора могут быть признаны недействительными.

По моему, ВССУ принял решение позволяющее вывести незалоговое имущество.

[у.zaporozhskiy]

По моему, ВССУ принял решение позволяющее вывести незалоговое имущество.

Он не принял такое решение.

А лишь подтвердил, что собственник свободен в распоряжении своим имуществом, если на нем нет обременений.

[TajSon]

Он не принял такое решение.

А лишь подтвердил, что собственник свободен в распоряжении своим имуществом, если на нем нет обременений.

Обременение д.б. обязательно зарегистрировано в реестре?

Вопрос возник, исходя из таких соображений: м.быть договор ипотеки имущественных прав на первичку. После окончания строительства и ввода в эксплуатацию, оформлено право собственности уже на определенный объект, но относительно данного объекта нет записи в реестре.

Последствия продажи такого объекта недвижимости как для продавца, так и для покупателя?

[batyshka]

вот уже и местные суды пошли по аналогичной практике http://reyestr.court.gov.ua/Review/24829678