виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню

[sova]

Вы считаете, что возврат взысканного по исполнительной надписи нотариуса заведомо проигрышный вариант?

п.с. Торги тоже будут оспариваться.

Если торги снесут, то по этим основаниям (или вместе с торгами) сносится свидетельство и тогда к человеку возвращается его право собственности, если торги останутся в силе, то тогда только компенсация, на мой взгляд. Хотя опять таки в наших судах ничего не возможного нет.

[vilniy]

1. оскільки порушень торгів немає, покупець став в силу ч.5 ст.12, ч.2 ст.388 ЦК добросовісним набувачем, у якого таке майно не може бути витребувано;

 

2. через те, що іпотека внаслідок скасування напису не припинилась - кредитор в межах давності може отримати ще один напис або рішення суду (наприклад, з правом передбаченим ст.38 ЗУ "Про іпотеку", реалізувавши яке продасть предмет іпотеки ще раз тому ж самому покупцю) та знов звернути стягнення на витребуване Вами майно;

 

Але  в залежності від цінності предмета іпотеки можна отримати рішення про витребування наведеного майна за ст.388 ЦК з тих підстав, що набувач не є добросовісним. Далі ввести це майно в іпотеку на тиждень з правом продажу будь-якій особі, й поки касація буде все скасовувати у майна з'явиться новий власник-іпотекодержатель, який теж буде добросовісним набувачем.

[Obelix]

После торгов майно выходит очищенным от всех отягощений.

[sova]

После торгов майно выходит очищенным от всех отягощений.

После торгов майно должно выходить очищенным от всех отягощений Сам полгода бегал с бланками от госисполнителя к госрегистратору по очистке майна. Госисполнители не замарачиваются с этим вопросом, уже после торгов начинают снимать свои аресты, забороны и ипотеки. Соответственно, майно не очищено только самими торгами, все зависит от предпродажной подготовки исполнителя. У нас в регионе она не проводится

[у.zaporozhskiy]

1. оскільки порушень торгів немає, покупець став в силу ч.5 ст.12, ч.2 ст.388 ЦК добросовісним набувачем, у якого таке майно не може бути витребувано;

 

2. через те, що іпотека внаслідок скасування напису не припинилась - кредитор в межах давності може отримати ще один напис або рішення суду (наприклад, з правом передбаченим ст.38 ЗУ "Про іпотеку", реалізувавши яке продасть предмет іпотеки ще раз тому ж самому покупцю) та знов звернути стягнення на витребуване Вами майно;

 

Але  в залежності від цінності предмета іпотеки можна отримати рішення про витребування наведеного майна за ст.388 ЦК з тих підстав, що набувач не є добросовісним. Далі ввести це майно в іпотеку на тиждень з правом продажу будь-якій особі, й поки касація буде все скасовувати у майна з'явиться новий власник-іпотекодержатель, який теж буде добросовісним набувачем.

 

Вот в этом очень большая неоднозначность, ведь есть решение ВССУГУД или ВСУ, где указано, что ипотека сохраняется, если ипотекодателю удалось продать его новому собственнику в момент, когда ипотека не действовала.

Если исполнительная надпись будет признана не подлежащей исполнению, то ипотека должна вернутся только в рамках этого производства этого не попросишь.

Другой вопрос, если требовать вернуть отягощения в рамках производства по признанию торгов недействительными, как последствия применения недействительности торгов.

 

[у.zaporozhskiy]

Если торги снесут, то по этим основаниям (или вместе с торгами) сносится свидетельство и тогда к человеку возвращается его право собственности, если торги останутся в силе, то тогда только компенсация, на мой взгляд. Хотя опять таки в наших судах ничего не возможного нет.

Если исполнительную надпись признать не подлежащей исполнению, то торги будут признаны недействительными?

[у.zaporozhskiy]

Опять жеж.

Власником!!!

 

 А старый власнык, он же заемщик, уже не власнык...а бомж

Поэтому я и писал, для начала я бы зашел так, а потом изменил основания для иска, оставив предмет иска тем же...Что вполне соответствует нормам ЦПК.

Вы имеет в виду способ защиты: возврат взысканного по исполнительной надписи нотариуса?

[Obelix]

После торгов майно должно выходить очищенным от всех отягощений Сам полгода бегал с бланками от госисполнителя к госрегистратору по очистке майна. Госисполнители не замарачиваются с этим вопросом, уже после торгов начинают снимать свои аресты, забороны и ипотеки. Соответственно, майно не очищено только самими торгами, все зависит от предпродажной подготовки исполнителя. У нас в регионе она не проводится

Ну ведь сделал все по закону и без денег?

Значит все в порядке.

Если лень бегать - можно мотивировать госа...

А так  - тупо сидят и шагу не сделают...тупо ждут денег.

[Obelix]

Подать иск может собственник, а не бывший собственник.

Можно подать иск прокуратурой...Оснваний придумают сами

Как показала практика, суды очень чутко реагируют на слово "прокуратура" и выносят ибанастические решения...

Которые даже пропускает апеляха...наверное тоже слегка подмочив портки по ходу

Сейчас дело в касачке. Поглядим, насколько крепок мочевой у ВССУ...

[у.zaporozhskiy]

Подать иск может собственник, а не бывший собственник.

Можно подать иск прокуратурой...Оснваний придумают сами

Как показала практика, суды очень чутко реагируют на слово "прокуратура" и выносят ибанастические решения...

Которые даже пропускает апеляха...наверное тоже слегка подмочив портки по ходу

Сейчас дело в касачке. Поглядим, насколько крепок мочевой у ВССУ...

Почему бывший собственник не имеет право защитить свое право возвратом взыканного по исполнительной надписи нотариуса?

есть практика ВССУГУД или ВСУ?

[sova]

Если исполнительную надпись признать не подлежащей исполнению, то торги будут признаны недействительными?

Как указывал ВСУ, основанием для признания торгов недействительными является нарушение Тимчасового положення проведения торгов, хотя иногда ВССУ указывает и на нарушения ЗУ об ипотеке, но там тоже прописан порядок реализации ипотеки. Так что либо нарушения положения, либо нарушения ЗУ при проведении торгов.

То что ИНН признана не подлежащей исполнению не влечет за собой признание торгов недействительными.

[alexburko]

Вот в этом очень большая неоднозначность, ведь есть решение ВССУГУД или ВСУ, где указано, что ипотека сохраняется, если ипотекодателю удалось продать его новому собственнику в момент, когда ипотека не действовала.

Если исполнительная надпись будет признана не подлежащей исполнению, то ипотека должна вернутся только в рамках этого производства этого не попросишь.

Другой вопрос, если требовать вернуть отягощения в рамках производства по признанию торгов недействительными, как последствия применения недействительности торгов.

А можно поподробней про эту позицию кассационной инстанции? Это как: ипотека не действовала, но... ипотека сохраняется?...

[sova]

Что значит действовала или не действовала? О каком ипотекодателе идёт разговор? Ипотеку взыскали - новый собственник появился, все обременения снимаютса. Тут нужно говорить о том,что после взыскания необходимо договор ипотеки (залога) расторгать, но договор договором,а ипотека из реестра снимаетса. Ипотекодателя как такового не существует больше. Есть бывший собственник и добросовестный приобретатель (новый собственник). Бывший собственник возвращает свою собственность  из незаконного владения, а ипотеку повесить уже неможна, нет оснований.

При условии, что новый собственник исключил ипотеку (реестр ипотек), иногда бывает, что госисполнитель снимает свой арест (если был наложен) и заборону на отчуждение по ипотеке (из реестра арестов), но ипотека так и висит.

[Obelix]

Это частные тупизмы местных регистраторов и  ГОСов.

Просто халатность и пойухизм.

При нормальном подходе ипотека слетает вместо со всеми арестами после продажи в установленные сроки.

(например для авто - это до 30 дней с момента подачи доков в ГАИ...и тут опять вялотекущее вымогательство...без денег грузят 30 дней, а иногда доки вообще теряют...зато за 200-300 грн снимают в теч. 1 дня...)

[sova]

Это частные тупизмы местных регистраторов и  ГОСов.

Просто халатность и пойухизм.

При нормальном подходе ипотека слетает вместо со всеми арестами после продажи в установленные сроки.

(например для авто - это до 30 дней с момента подачи доков в ГАИ...и тут опять вялотекущее вымогательство...без денег грузят 30 дней, а иногда доки вообще теряют...зато за 200-300 грн снимают в теч. 1 дня...)

Иногда и просто покупателей, хотя после переноса в новый реестр вылазят все аресты, забороны, ипотеки и т.д.

[ANTIRAID]

Сейчас мы пытаемся истребовать имущество из незаконного владения в связи с отменой исполнительной надписи. О результатах сообщу.

[у.zaporozhskiy]

Сейчас мы пытаемся истребовать имущество из незаконного владения в связи с отменой исполнительной надписи. О результатах сообщу.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Вы судитесь на основании этой статьи?

или подали иск про повернення стягненого за виконавчим написом?

[ANTIRAID]

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Вы судитесь на основании этой статьи?

или подали иск про повернення стягненого за виконавчим написом?

 

В том то и дело, что исполнительная надпись не судебное решение. Вот и будем опять создавать практику

[Obelix]

Имхо п3 ч1 сюда с натяжечкой, но лезет

[у.zaporozhskiy]

В том то и дело, что исполнительная надпись не судебное решение. Вот и будем опять создавать практику

все таки: про повернення стягненого за виконавчим написом?

Мне интересно знать, ведь я избрал такой вариант.

[ANTIRAID]

все таки: про повернення стягненого за виконавчим написом?

Мне интересно знать, ведь я избрал такой вариант.

Истребование из незаконного владения.

[у.zaporozhskiy]

Истребование из незаконного владения.

А почему повернення стягненого за виконавчим написом неверный способ защиты или менее досягаемый?

[sofi]

http://pr-z.com.ua/node/3391

Практичне застосування судами України норм матеріального права при вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння (в т.ч. від добросовісного набувача)

 

Агентство конфликтного PR — /PR i Z/

14 ноября 2011 года

«Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним»

(ст. 41 Конституції України)

 

«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти 

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності 

інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених 

законом і загальними принципами міжнародного права.»

(ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Захист власності»)

 

Всі в Україні думають і плекають надію на світле майбутнє, в тому числі державні органи – на формування в Україні сприятливого інвестиційного клімату, громадяни і власники бізнесу та підприємств – на захищеність їх власності та відповідні гарантії. Пропоную всім нам проглянути, чи таке безхмарне небо в захисті права власності і чи так все однозначно застосовується, як прописано в Законі.

 

Проілюструвати практичні «гарантії захисту» права власності пропоную на прикладі однієї судової справи. Вказана публікація, видається, буде вагомим доповненням до публікацій на тему витребування майна з чужого незаконного володіння – з практичної сторони даного питання, в т.ч. практичної реалізації Постанови від 06.11.2009 р. № 9 Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Вбачаємо, що вказана публікація має привернути увагу і буде цікава як для фахових юристів і адвокатів, так і для інвесторів та для Міжвідомчої комісії з питань протидії поглинанню і захопленню підприємств.

 

Всім відомо, що в Україні на законодавчому рівні визначено право власника витребувати своє майно з чужого незаконного володіння як від недобросовісного набувача (ст.387 ЦК України), так і від добросовісного (ст.388 ЦК України).

Тобто для витребування власником свого майна йому потрібно довести (підтвердити), що він є власником майна, яке витребовується, та наявність обставин, передбачених чи то ст.387, чи то ст.388 ЦК України – які дають право витребувати йому своє майно. Зокрема, одна з підстав витребування свого майна – це доведення, що воно вибуло з володіння власника не з його волі.

 

На вказане, зокрема, крім закону вказує і судова практика вищих судових інстанцій: як Вищого господарського суду України, так і Верховного Суду України.

А саме:

Зокрема, Постанови Верховного Суду України від 28.03.2011 року у справі № 18/76-09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14758921), від 06.12.2010 року у справі № 3-13гс10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13485878), від 03.10.2006 р. (справа № 3-3327к06) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/285538 

та Постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2009 р. в справі № 17/308, адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4885263; на офіційному сайті ВГСУ http://arbitr.gov.ua/docs/28_2453091.html; від 02.03.2010 р. в справі № 9/198/30/11-9/199/29/10 (8/258/22-8/294/23)), адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8215112; від 10.03.2010 р. в справі № 5020-1/018-7/124-11/260-13/120-11/403-9/284) адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8216541

та ціла низка інших справ.

 

Зміст правової позиції та висновків вищих судових інстанцій, у відповідності до яких мають приймати рішення і нижчі судові інстанції згідно їх обов’язковості за ст.111-28 ГПК України, полягає в наступному.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 658 ЦК України якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. 

В силу приписів ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. 

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 

 

Таким чином, за змістом ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, передане за договором купівлі-продажу всупереч волі власника цього майна, не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути витребувано власником на підставі ст. 388 ЦК України, в т.ч. і від добросовісного набувача. Згідно вказаних норм цивільного законодавства право позивача на визнання за ним права власності на спірне майно, повернення майна тощо базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не припиняється із незаконною втратою цього майна власником та втратою можливості здійснювати права на це майно.

 

Досить чіткою і зрозумілою видається правова позиція вищих судових інстанцій.

 

Як Ви думаєте, якщо власник доводить наявність вказаних юридичних фактів, чи може він беззаперечно все-таки витребувати своє майно ? Видається, що ТАК!

Чи можуть бути інші перешкоди для витребування власником свого майна ? Здається, що НІ !

 

Однак існують «але» у вигляді практичного застосування вказаних норм Закону судом в іншій справі … 

 

Так, зокрема, господарським судом Чернігівської області ще з лютого 2008 року розглядається справа про витребування майна з чужого незаконного володіння, і після задоволення позову в 2009 р. з підстав зазначених вище (рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2009 р. - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4174683) та в 2010 р. (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10064162), - нажаль, розпочало в Україні на теренах Чернігівської області з’являтися інше правозастосування та розуміння гарантій права власності та його захисту, а ще точніше – почали формуватися підстави для відмови у витребування майна з чужого незаконного володіння.

 

Після скасування Вищим господарським судом України 10.08.2010 р. рішення про задоволення позову з причин, як вказав ВГСУ - http://reyestr.court.gov.ua/Review/11016062 , неповноти дослідження матеріалів справи, - при новому розгляді справи з’явилися новели в захисті права власності – від зворотного. Чому від зворотного - запитаєте Ви? Та тому, що судом на перше місце були поставлені інтереси набувачів, а первісний власник був позбавлений права витребувати своє майно.

 

Як Ви вже здогадалися, суди відмовляли у витребуванні свого майна і це при тому, що при новому розгляді нових обставин встановлено не було, але норми закону були застосовані діаметрально протилежно.

 

Так, читачі та фахові юристи можуть в цьому переконатися на прикладі наступних судових рішень:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р., ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12723516, 

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р., ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14643324 та 

Постанова Вищого господарського суду України 22.06.2011 р. в ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16469583 – про відмову власнику у витребуванні свого майна, оскільки був факт реєстрації в БТІ за відповідачами-володільцями, відповідно вони, начебто, отримали право продавати майно позивача (законного власника).

 

Вказані судові рішення обрунтовані, зокрема, наступними перешкодами (на думку судів) для витребування майна на користь позивача:

«Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України). 

За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 

Таким чином, відповідачі набули право власності на спірні нежитлові приміщення у зв’язку з державною реєстрацією, а отже мали право відчужувати спірне майно.»

 

Отже, для всіх інстанцій судів, при наявності чітко виписаного ст.ст.387,388 ЦК України переліку підстав для витребування майна (все решта – підстави для відмови), - ПЕРЕШКОДОЮ у витребуванні майна стала реєстрація відповідачами договорів з подальшого перепродажу згідно ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України. При цьому, прошу звернути увагу на той факт, що ст.346 ЦК України не передбачено припинення права власності (в даному випадку позивача, як власника) – в зв’язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу його майна за іншими особами. Постає закономірне питання – чому суд вирішив таким чином застосовувати закон, ігноруючи підстави, зазначені в ст.387,388 ЦК України, і чому надається пріоритет ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України ? Адже це не є підставою припинення права власності позивача !

 

З такою позицією судів погодитись не можна, оскільки:

Сам факт державної реєстрації договору не може розглядатись відокремлено від правомірності проведення такої реєстрації.

Так, суди всіх інстанцій підтвердили право власності позивача, а відповідно його право на витребування свого майна.

Також судами та матеріалами справи підтверджено, що майно вибуло з володіння ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» (власника) не з волі ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» (на вказані дії та факти згоди не надавав), а у зв’язку з:

- прийняттям рішення господарським судом Чернігівської області від 31.01.2005 р. по справі № 9/120/16(8/300), яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду від 29.11.2005 р. по справі № 9/120/16(8/300) (для аналогії наводжу приклади судових рішень про витребування: Постанова ВГСУ в справі № 17/308, - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4885263; та Постанови Верховного Суду України від 28.03.2011 року у справі № 18/76-09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14758921 ) та від 03.10.2006 р. (справа № 3-3327к06) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/285538, та

- реєстрацією права власності за відповідачем-1 до набрання вказаним рішенням суду від 31.01.05р. законної сили.

 

При цьому, витребуванню майно підлягає навіть при відсутності арешту, а вже при наявності арештів майно підлягає витребуванню тим більше, оскільки відчужено не тільки всупереч абсолютному праву власності позивача, а й всупереч публічній (державній) забороні вчиняти певні дії.

 

Тобто господарські суди (всі 3 інстанції), визнаючи право власності за дійсним власником - ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» з 03.06.2003 р. - вказують, що нові власники набули право власності по факту реєстрації їх договорів в БТІ в лютому 2005 р. З чим не можна погодитись. Як вже зазначалося, таке право відповідачі не набули згідно ст.ст.317,321,328,330,388,658 ЦК України, так як реєтрація проведена з порушеннями та продано майно особою – яка не мала права розпоряджатися майном.

При цьому, майно може і має бути витребуване з чужого незаконного володіння, оскільки застосування спеціальних способів захисту права власності (віндикаційний позов) за п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, не ставиться у залежність від:

1) наявності (відсутності) реєстрації в БТІ за іншими володільцями;

2) наявності (відсутності) арештів на майно тощо;

3) визнання недійсними договорів з перепродажу цього майна.

Єдиною обов’язковою умовою для витребування є вибуття майна від власника поза його волею, факт якого встановлено судами всіх інстанцій (підтверджено, що на момент відчуження майна відповідачем 1 рішення суду, як правовстановлюючий документ, на підставі якого відбулося відчуження майна, не набрало законної сили, пізніше було скасовано з направленням справи на новий розгляд, а 16.09.2011 р. позов взагалі залишено без розгляду - http://reyestr.court.gov.ua/Review/18201117). 

 

За таких обставин, виходячи з норм діючого законодавства та обов’язкової до застосування практики судів касаційної інстанції, незаконні володільці не набули права власності на майно ТОВ «Чернігівавтотранссервіс», який залишився єдиним власником цього майна, однак…

 

Чи забезпечують суди компенсацію вартості майна в разі неможливості його витребування ?

 

При цьому, які ж гарантії передбачені в захисті права власності в разі все-таки відмови позивачеві в задоволені позову про витребування майна ?

 

Видається, і тут законодавець все чітко передбачив ст.ст.1212,1213 ЦК України, і при винесенні відповідного рішення суд мав вирішити, одночасно, питання про відшкодування власнику вартості майна за цінами на момент його винесення.

Проте знов постає питання, чому суд вказану норму не застосував і фактично лишив за відповідачами БЕЗКОШТОВНО відповідне майно ? То чи є гарантії компенсації вартості свого майна в разі неможливості його витребування ? Прямі норми – ст.ст.1212, 1213 ЦК України, вказують, що ТАК ! Як вирішить суд – будемо інформувати громадськість !

 

Допуск до Верховного Суду України

Зважаючи на вказане неоднакове застосування норм матеріального права, власником – ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» було відповідним чином прореаговано і 22.07.2011 р. подано до Вищого господарського суду України Заяву про перегляд Верховним Судом України судових рішень: Постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2011 р. (Постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. та Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р.), згідно п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України.

Мотивом та підставою звернення стало неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до винесення різних за змістом рішень відносно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: неоднакове застосування норм матеріального права - ст.ст.316,317,319,321,328,330,346,387,388,392,658 ЦК України, ст.ст.19,41,124,129 Конституції України, ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод”, ст.17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”.

 

Згідно ст.111-28 ГПК України суди мали привести свою практику у відповідність до рішень Верховного Суду України, однак не привели – чи наявна за це відповідальність ?

Чи втілиться вона хоча б в Ухвалу про допуск справи до провадження ВСУ чи буде чергове унікальне судове рішення, яке несе в собі небезпеку для інституту захисту права власності в Україні і жодним чином не сприяє формуванню сприятливого інвестиційного клімату в державі ? Судді та час покажуть … 

 

Маємо надію, що Вищий господарський суд України зважить на свою практику та практику Верховного суду України та допустить до перегляду Верховним Судом України його Постанови від 22.06.2011 р. з метою приведення судових рішень у даній справі до вимог Закону та забезпечення однакової судової практики по одних і тих же правовідносинах і нормах матеріального права.

Інакше це рішення – загроза існуванню права власності в Україні, як такого – виникає небезпечний судовий прецедент, який полягає в можливості вільно чуже майно продати, зареєструвати за третіми особами і вказувати, що законний власник той, хто продав чуже майно і зареєстрував його в БТІ, а не той, хто первісно ним володів і жодним чином не давав згоди на його продаж !!! 

 

Дуже цікавий факт - арешти та заборони все-таки підтвердилися самими відповідачами !!!

Відповідачі, які весь час вказували на відсутність арештів та заборон відчуження відповідного майна і до аргументів яких прислухалися суди – згодом, після Постанови ВГСУ від 22.06.2011 р. (на їх користь) подали до суду заяви про зняття (скасування) арештів … 

Цікаво, чи не так ? Виходить, що відповідачі все-таки підтвердили наявність арештів та заборон і відповідно перешкод для відчуження (перепродажу) майна. Суд в свою чергу, 16.09.2011 р. зняв відповідні арешти та заборони відчуження майна і заборони вчинення реєстраційних дій, - http://reyestr.court.gov.ua/Review/18201117.

 

Перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

То чи може в такому разі залишатися в силі рішення суду, яке ґрунтувалося, зокрема, на відсутності арештів і на відсутності перешкод для реєстраційних дій ? За логікою та законом, звичайно, що ні.

 

В зв’язку з вказаним, власником подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами Рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р.

Маємо надію, що суд нарешті приведе своє рішення у відповідність до вимог норм матеріального права та рішень Вищого господарського та Верховного Суду України в аналогічних справах (ст.111-28 ГПК України).

 

Однак, поки на сьогодні, суд вирішив, ухвалою від 31.10.2011 р., що відсутні підстави для перегляду рішення від 29.11.2010 р. – за ново виявленими обставинами.

 

Чекаємо на рішення Київського апеляційного господарського суду … 

 

Звернення до Європейського Суду

Маючи всі підстави сумніватися в об’єктивності національних судів, дана справа була направлена на розгляд до Європейського Суду з Прав Людини шляхом подання відповідно Звернення та знаходиться в активній стадії підготовки до розгляду заяви власника щодо неможливості захисту власником в Україні свого права власності та щодо тривалості строку розгляду справ про захист права власності, де власник вимушений заявляти справедливу сатисфакцію (стягнення з високої договірної сторони – держави Україна) в розмірі вартості майна, яке національні суди відмовляються захищати, маючи для цього всі підстави і ОБОВЯЗОК. Невже держава-Україна не здатна самостійно вирішити вказаний спір, відповідно до вимог Закону ? Невже обов’язково для цього Рішення Європейського Суду ?

 

Перевірка Вищої ради Юстиції

Крім цього, ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» вимушено було звернутися до Вищої ради юстиції з приводу даного спору та його вирішення всупереч вимогам норм матеріального права та судовій практиці (ст.111-28 ЦК України). 16.09.2011 р., згідно листа Голови ВРЮ призначена відповідна перевірка. Чекаємо на справедливе рішення по суті перевірки. Поки-що результатів немає. Зобов’язуємося, також, інформувати громадськість про хід та результати перевірки !

 

Обіцяємо тримати Вас в курсі розвитку даної справи про захист права власності в Україні шляхом витребування мана з чужого незаконного володіння, оскільки вважаємо її показовою та знаковою в питанні захисту права власності в Україні !

 

 

Директор

ТОВ «Чернігівавотранссервіс»

Раскін Анатолій Олегович

[sofi]

Про витребування майна із чужого незаконного володіння. Рішення Верховного Суду України

 

Цивільне судочинство

Про витребування майна із чужого незаконного володіння

Верховний Суд України

РІШЕННЯ

від 19 січня 2011 року

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов’язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач – довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Національної спілки художників України до ОСОБА_3, комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Авто Груп”, приватного підприємства “Квіти Городка”, колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” про визнання недійсними договорів, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про визнання добросовісним набувачем й за касаційною скаргою приватного підприємства “Квіти Городка” на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року,встановила:

У грудні 2008 року Національна спілка художників України (далі – Спілка художників) звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року, визнано за колективним підприємством “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” (далі – КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”) право повного господарського відання щодо цілісного майнового комплексу, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1.

20 жовтня 2008 року КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та приватне підприємство “Квіти Городка” (далі – ПП “Квіти Городка”) на товарній біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів” уклали договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1.

Рішенням третейського суду від 23 жовтня 2008 року визнано право власності за ПП “Квіти Городка” на зазначений павільйон. 5 листопада 2008 року комунальним підприємством Львівської обласної ради комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєстровано право власності на цей павільйон.

11 листопада 2008 року ПП “Квіти Городка” та товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Авто Груп” (далі – ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”) уклали договір купівлі-продажу зазначеного павільйону, а 12 листопада 2008 року ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” за договором купівлі-продажу передало цей павільйон ОСОБА_3.

Посилаючись на порушення права власності, уточнивши позовні вимоги, Спілка художників просила визнати недійсним біржовий контракт від 20 жовтня 2008 року, укладений КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та ПП “Квіти Городка”; визнати недійсними договір купівлі-продажу від 11 листопада 2008 року, укладений ПП “Квіти Городка” і ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, та договір купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року, укладений ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” і ОСОБА_3; витребувати павільйон АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будівлю павільйону.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати його добросовісним набувачем павільйону.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2009 року в задоволенні позову Спілки художників відмовлено. Зустрічний позов задоволено: визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем приміщення павільйону АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року рішення районного суду скасовано. Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року, від 11 листопада 2008 року та від 12 листопада 2008 року; витребувано приміщення павільйону АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 і скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю будівлю.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ПП “Квіти Городка” просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року, визнано за КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” право повного господарського відання щодо цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, та павільйону АДРЕСА_1.

20 жовтня 2008 року КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” уклала з приватним підприємством “Квіти Городка” на товарній біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів” договір купівлі-продажу (біржовий контракт) будівлі павільйону АДРЕСА_1.

12 листопада 2008 року ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” за договором купівлі-продажу передало цей павільйон ОСОБА_3 Відмовляючи Спілці художників у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки рішенням господарського суду Львівської області визнано за КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” право повного господарського відання щодо павільйону, то КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” правомірно відчужило це майно ПП “Квіти Городка”, яке відчужило ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, а останнє – ОСОБА_3.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 і визнаючи його добросовісним набувачем, районний суд, посилаючись на ст. 388 ЦК України, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 придбав спірне майно за оплатним договором, у зв’язку із чим він є добросовісним набувачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову Спілки художників, апеляційний суд вважав, що зміст укладених правочинів суперечить вимогам ЦК України, а відтак оспорювані правочини є недійсними.

Виходячи з вимог ст. 216 ЦК України апеляційний суд застосував реституцію як наслідок недійсності правочину та поряд із цим задовольнив вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд посилався на відсутність доказів про те, що він придбав спірне майно за відплатним договором.

Однак частково з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 16 ЦПК України).

За таких обставин судові рішення в частині позову Спілки художників до ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, ПП “Квіти Городка”, КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки відповідно до ст. 15 ЦПК України зазначена справа в цій частині вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, як убачається з матеріалів, які додані до касаційної скарги, ухвалою господарського суду Львівської області від 19 серпня 2010 року, якою роз’яснено рішення господарського суду Львівської області від 23 грудня 2009 року за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, ПП “Квіти Городка” про визнання правочинів недійсними, договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1 (біржовий контракт № 13 БК) від 20 жовтня 2008 року, укладений КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” і ПП “Квіти Городка”, та договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1 від 11 листопада 2008 року, укладений ПП “Квіти Городка” і ТОВ “Торговий дім “Авто Груп”, визнано нікчемними.

Таким чином, господарським судом уже вирішено питання про недійсність оскаржуваних позивачем договорів від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року, укладених юридичними особами.

У той же час судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року, укладеного ТОВ “Торговий дім “Авто Груп” та ОСОБА_3, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

За таких обставин, оскільки Спілка художників не була стороною договору від 12 листопада 2008 року, укладеного ТОВ “Торговий дім “Авто Груп” та ОСОБА_3, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в порядку віндикації, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 388 ЦК України й порушив норми процесуального закону при ухваленні рішення в ці частині.

Так, Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначених правових норм та відповідно до вимог ст. ст. 214, 307, 316 ЦПК України апеляційний суд повинен був установити: чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача .

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов’язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач – довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Таким чином, у порушення ст. ст. 213-214, 307, 316 ЦПК України апеляційний суд не перевірив доводів сторін та не встановив факт добросовісності чи недобросовісності набуття ОСОБА_3 павільйону АДРЕСА_1, наслідком якого є витребування або відмова у витребуванні набутого ним майна відповідно до вимог ст. 388 ЦК України.

Крім того, вирішуючи по суті позов ОСОБА_3, суд не звернув увагу на те, що його вимоги про визнання добросовісним набувачем не є предметом позову, оскільки відповідно до ст. 338 ЦК України питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, що має значення для вирішення справи і встановлюється судом відповідно до ст. 214 ЦПК України за позовом Спілки художників про витребування у ОСОБА_3 спірного майна.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Квіти Городка” задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, приватного підприємства “Квіти Городка” та товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Авто Груп” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про визнання добросовісним набувачем скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду Львівської області.

Рішення оскарженню не підлягає.

Матеріали надано "Юридичним вісником України"