Постановление ВСУ по пересмотру о возможности поднятия процентной ставки в одностороннем порядке до изменения законодательства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

Жайворонок Т.Є., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок,

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок.

Зазначала, що 5 серпня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 176 500 грн на строк до 5 серпня 2018 року зі сплатою 20,04 % річних, а вона зобов’язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених указаним договором згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у додатку № 2 до договору.

У січні 2009 року вона отримала від банку лист, датований 25 грудня 2008 року, з повідомленням про збільшення процентної ставки за кредитом до 24,96 % річних з 1 лютого 2009 року.

Посилаючись на те, що банком змінено процентну ставку з порушенням умов і порядку, установлених кредитним договором, та вимог Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі - Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ), просила визнати правовідносини, які пов’язані з односторонньою зміною ПАТ КБ «ПриватБанк» розміру процентної ставки за вказаним кредитним договором, такими, що не виникли, і зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок платежів за цим кредитним договором на умовах, установлених кредитним договором від 5 серпня 2008 року.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 8,50 грн державного мита та на користь Управління державного казначейства України у Межівському районі Головного управління державного казначейства України Дніпропетровської області 37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано, у іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 28 грудня 2011 року, від 29 лютого 2012 року; ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року та ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, від 8 грудня 2010 року та від 16 лютого 2011 року, в яких, на її думку, по-іншому застосована зазначена правова норма.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 5 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 176 500 грн на строк до 5 серпня 2018 року зі сплатою 20,04 % річних, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених цим договором відповідно до графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку № 2 до договору.

Згідно з п. 2.3.1 указаного кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юктури ринку, грошових ресурсів України, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати набрання чинності зміненою процентною ставкою. Збільшення процентної ставки банком у вказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка за кредитами або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Розпорядженням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 грудня 2008 року прийнято рішення про підвищення процентних ставок за кредитними договорами до 30 % у зв’язку зі змінами на світовому фінансовому ринку.

8 січня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав ОСОБА_1 лист, датований 25 грудня 2008 року, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитом, а саме збільшення її до 24,96 % річних з 1 лютого 2009 року.

ОСОБА_1 отримала вказаний лист у січні 2009 року.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції погодився з їхніми висновками про те, що прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та повідомлення боржника про таке збільшення відбулися в порядку, визначеному кредитним договором, до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, а тому норми ст. 1056-1 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У інших справах, що виникли з подібних правовідносин – зміни процентної ставки за кредитом, містяться такі висновки судів касаційної інстанції:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року зазначено про те, що банк у порушення умов кредитного договору в грудні 2008 року надіслав повідомлення боржнику про збільшення процентної ставки за кредитом до 26,93 % з 1 лютого 2009 року, оскільки таке збільшення суперечить умовам кредитного договору та Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, який набрав чинності 10 січня 2009 року і яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року касаційний суд не погодився з висновком апеляційного суду про те, що банк правомірно підвищив в односторонньому порядку процентну ставку з 1 лютого 2009 року, прийнявши відповідне рішення 25 грудня 2008 року, оскільки належні докази про те, що банк у встановленому договором порядку повідомив боржника про збільшення процентної ставки, відсутні; зазначена ухвала свідчить про різні обставини справи, а не про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року суд касаційної інстанції виходив із того, що хоча банком було надіслане боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитом з 1 лютого 2009 року (лист банку від 31 грудня 2008 року), докази про отримання боржником такого повідомлення відсутні; це судове рішення також свідчить про різні обставини справи, а не про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права;

в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року вказано про те, що банк, повідомивши боржника листом від 10 грудня 2008 року про збільшення процентної ставки за кредитом, неправомірно збільшив цю процентну ставку з 1 лютого 2009 року, тому що на цей час була чинною ст. 1056-1 ЦК України про заборону таких дій;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року зазначено про те, що на час направлення боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитом – 8 січня 2009 року - банку було достовірно відомо про те, що 10 січня 2009 року набирає чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, отже, оскільки процентну ставку збільшено з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності цим Законом, таке збільшення є неправомірним;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2010 року касаційний суд виходив із того, що фактично банк збільшив процентну ставку за кредитом з 1 лютого 2009 року (повідомлення боржнику надіслане банком 31 грудня 2008 року), тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, та дійшов висновку про неправомірність дій банку;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 16 лютого 2011 року також визнано неправомірними дії банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом (банком збільшено процентну ставку за кредитом з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ; повідомлення боржнику було надіслане банком 9 січня 2009 року).

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 1056-1 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом, яким визнано нікчемною умову договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ.

У справі, яка переглядається, установивши, що рішення про збільшення процентної ставки за кредитом було прийняте банком до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ з належним повідомленням позичальника в порядку, передбаченому кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані норми закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому дії банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом є правомірними.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи заяви ОСОБА_1 цих висновків не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...51?OpenDocument

[у.zaporozhskiy]

Одни нецензурные слова от такого решения.

Реально нет слов.

Любой банк может сделать задним числом решение о поднятии процентной ставки

не страна, а пародия.

Если банк принял решение до 10.01.2009, а сообщил после, то все типа законно.

Но абз 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ о зпп Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Если на протяжении 7 дней приват не сообщил о таком поднятии, а это Приват никому не сообщал, то все в руках заемщика.

Жаль человека, ему нужно заявлять иск по новым основаниям и ссылаться на вышеизложенное.

Поднятие процентной ставки решением от 25.12.2008 Банк был обязан сообщить в течении 7 дней.

Тоесть сразу же направить письмо с уведомлением, которое Заемщик должен был получить в 7-дневный срок

если заемщик именно не получил, то все.

У кого-то есть возражения?

[wowasik2007]

Полностью согласен с Вами, господин Воронижский. Думаю, еще нужно разграничивать ПРИНЯТИЕ РЕШЕНИЯ с такого-то о повышении ставки и её ФАКТИЧЕСКОЕ ПОВЫШЕНИЕ. Мало кто из судей делает это

[doroshal]

Одни нецензурные слова от такого решения.

Реально нет слов.

Любой банк может сделать задним числом решение о поднятии процентной ставки

не страна, а пародия.

Если банк принял решение до 10.01.2009, а сообщил после, то все типа законно.

Но абз 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ о зпп Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Если на протяжении 7 дней приват не сообщил о таком поднятии, а это Приват никому не сообщал, то все в руках заемщика.

Жаль человека, ему нужно заявлять иск по новым основаниям и ссылаться на вышеизложенное.

Поднятие процентной ставки решением от 25.12.2008 Банк был обязан сообщить в течении 7 дней.

Тоесть сразу же направить письмо с уведомлением, которое Заемщик должен был получить в 7-дневный срок

если заемщик именно не получил, то все.

У кого-то есть возражения?

весь козырь только в том .что сообщил банк или нет ...как правило Прихват подделывает почтовые повидомлення на что судьи закрываю глаза . хреновенькое решенице...

[у.zaporozhskiy]

весь козырь только в том .что сообщил банк или нет ...как правило Прихват подделывает почтовые повидомлення на что судьи закрываю глаза . хреновенькое решенице...

шансы есть.

не все так безнадежно.

Так что бороться и еще раз бороться.

Как они подделывают факт получения?

[у.zaporozhskiy]

шансы есть.

не все так безнадежно.

Так что бороться и еще раз бороться.

Как они подделывают факт получения?

Вот и новый гвоздь в гроб заемщиков Привата.

Кошмар.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Лященко Н.П., Патрюка М.В.,

Онопенка В.В., Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору,

в с т а н о в и л а :

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі – Банк) про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 4 вересня 2008 року між ним і Банком було укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого він отримав іпотечний кредит на споживчі цілі в сумі 55 тис. грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,67 % на місяць.

Згідно з п. 2.3.1 зазначеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

У березні 2009 року при внесенні чергового платежу по сплаті суми кредиту та процентів за користування останнім йому було повідомлено про підвищення розміру процентної ставки до 2,08 % місячних з 1 лютого 2009 року.

Посилаючись на те, що відповідачем у порушення вимог чч. 2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі – Закон № 661-VI), і ч. 4 ст. 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121-ІІІ) було протиправно збільшено процентну ставку за користування кредитом, ОСОБА_1 просив: визнати дії Банку щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження процентної ставки за кредитним договором, починаючи з 1 лютого 2009 року, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету Банку; здійснити перерахунок сплачених ним сум за період з 1 лютого 2009 року до дати подання позовної заяви за процентною ставкою 1,67 % місячних; зобов’язати відповідача надати новий графік погашення кредиту за договором НОМЕР_1; визнати недійсним п. 2.3.1 кредитного договору щодо права Банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку; заборонити відповідачу на весь період часу розгляду справи в суді нараховувати проценти за користування кредитом за місячною ставкою 2,08 %, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення стягнення або відчуження об’єкта іпотеки, або вимагати дострокового повернення кредиту.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2012 року позов задоволено: визнано дії відповідача щодо одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором НОМЕР_1 неправомірними; зобов’язано Банк здійснити коригуючі операції щодо зниження процентів за користування кредитом, починаючи з 1 лютого 2009 року, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету Банку про зменшення процентної ставки; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 за договором НОМЕР_1 сум за період з 1 лютого 2009 року до дати прийняття рішення за процентною ставкою 1,67 % місячних і надати ОСОБА_1 новий графік погашення кредиту за договором від 4 вересня 2008 року; визнано нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині визнання нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з указаними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Банк оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2012 року та апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2012 року відмовлено.

У жовтні 2012 року Банком подано до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2012 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Банку про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 12 листопада 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві Банку про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року порушується питання про скасування постановленої касаційним судом ухвали та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції ст. 1056-1 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права Банк посилається на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі за позовом Р. до Банку про визнання дій щодо підвищення процентної ставки незаконними (справа № 6-15909 св 12).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи Банку, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 4 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач отримав іпотечний кредит на споживчі цілі в сумі 55 тис. грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,67 % на місяць.

За змістом п. 2.3.1 зазначеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого НБУ на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

8 січня 2009 року Банк надіслав ОСОБА_1 лист, датований 25 грудня 2008 року, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитним договором НОМЕР_1, а саме збільшення її до 24,96 % річних (2,08 % місячних) з 1 лютого 2009 року.

ОСОБА_1 отримав указаний лист у січні 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив із того, що Банком було неправомірно збільшено розмір процентної ставки за кредитом з 1 лютого 2009 року, оскільки таке збільшення суперечить нормам чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону № 2121-ІІІ, якими передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом з 1 лютого 2009 року неправомірними, апеляційний суд виходив із того, що Банком не доведено факту отримання позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки за користування кредитом до 9 січня 2009 року.

З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічної справи за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.

У наданому для порівняння рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року (справа № 6-15909 св 12) касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог позичальника, виходив із того, що рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором з 1 лютого 2009 року було прийнято Банком 25 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності законом, відповідно до якого розмір процентів, установлений кредитним договором, не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Наведене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України, та ухвалення ним різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VI.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VІ.

У справі, яка переглядається, рішення про збільшення процентної ставки за кредитом прийнято банком до набрання чинності Законом № 661-VІ, позичальника було повідомлено про зміну умов договору у передбаченому кредитним договором порядку (шляхом відправлення на його адресу письмового повідомлення), а тому суди дійшли передчасного висновку про те, що норми чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування ст. 1056-1 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 грудня 2012 року

(справа № 6-149 цс 12)

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Суддя

Верховного Суду України М.В. Патрюк

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...83?OpenDocument

[doroshal]

Вот и новый гвоздь в гроб заемщиков Привата.

Кошмар.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Лященко Н.П., Патрюка М.В.,

Онопенка В.В., Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору,

в с т а н о в и л а :

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі – Банк) про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 4 вересня 2008 року між ним і Банком було укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого він отримав іпотечний кредит на споживчі цілі в сумі 55 тис. грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,67 % на місяць.

Згідно з п. 2.3.1 зазначеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

У березні 2009 року при внесенні чергового платежу по сплаті суми кредиту та процентів за користування останнім йому було повідомлено про підвищення розміру процентної ставки до 2,08 % місячних з 1 лютого 2009 року.

Посилаючись на те, що відповідачем у порушення вимог чч. 2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі – Закон № 661-VI), і ч. 4 ст. 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121-ІІІ) було протиправно збільшено процентну ставку за користування кредитом, ОСОБА_1 просив: визнати дії Банку щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження процентної ставки за кредитним договором, починаючи з 1 лютого 2009 року, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету Банку; здійснити перерахунок сплачених ним сум за період з 1 лютого 2009 року до дати подання позовної заяви за процентною ставкою 1,67 % місячних; зобов’язати відповідача надати новий графік погашення кредиту за договором НОМЕР_1; визнати недійсним п. 2.3.1 кредитного договору щодо права Банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку; заборонити відповідачу на весь період часу розгляду справи в суді нараховувати проценти за користування кредитом за місячною ставкою 2,08 %, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення стягнення або відчуження об’єкта іпотеки, або вимагати дострокового повернення кредиту.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2012 року позов задоволено: визнано дії відповідача щодо одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором НОМЕР_1 неправомірними; зобов’язано Банк здійснити коригуючі операції щодо зниження процентів за користування кредитом, починаючи з 1 лютого 2009 року, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету Банку про зменшення процентної ставки; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 за договором НОМЕР_1 сум за період з 1 лютого 2009 року до дати прийняття рішення за процентною ставкою 1,67 % місячних і надати ОСОБА_1 новий графік погашення кредиту за договором від 4 вересня 2008 року; визнано нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині визнання нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з указаними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Банк оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2012 року та апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2012 року відмовлено.

У жовтні 2012 року Банком подано до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2012 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Банку про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 12 листопада 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві Банку про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року порушується питання про скасування постановленої касаційним судом ухвали та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції ст. 1056-1 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права Банк посилається на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі за позовом Р. до Банку про визнання дій щодо підвищення процентної ставки незаконними (справа № 6-15909 св 12).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи Банку, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 4 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач отримав іпотечний кредит на споживчі цілі в сумі 55 тис. грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,67 % на місяць.

За змістом п. 2.3.1 зазначеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого НБУ на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

8 січня 2009 року Банк надіслав ОСОБА_1 лист, датований 25 грудня 2008 року, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитним договором НОМЕР_1, а саме збільшення її до 24,96 % річних (2,08 % місячних) з 1 лютого 2009 року.

ОСОБА_1 отримав указаний лист у січні 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив із того, що Банком було неправомірно збільшено розмір процентної ставки за кредитом з 1 лютого 2009 року, оскільки таке збільшення суперечить нормам чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону № 2121-ІІІ, якими передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом з 1 лютого 2009 року неправомірними, апеляційний суд виходив із того, що Банком не доведено факту отримання позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки за користування кредитом до 9 січня 2009 року.

З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічної справи за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.

У наданому для порівняння рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року (справа № 6-15909 св 12) касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог позичальника, виходив із того, що рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором з 1 лютого 2009 року було прийнято Банком 25 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності законом, відповідно до якого розмір процентів, установлений кредитним договором, не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Наведене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України, та ухвалення ним різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VI.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VІ.

У справі, яка переглядається, рішення про збільшення процентної ставки за кредитом прийнято банком до набрання чинності Законом № 661-VІ, позичальника було повідомлено про зміну умов договору у передбаченому кредитним договором порядку (шляхом відправлення на його адресу письмового повідомлення), а тому суди дійшли передчасного висновку про те, що норми чч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування ст. 1056-1 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 грудня 2012 року

(справа № 6-149 цс 12)

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Суддя

Верховного Суду України М.В. Патрюк

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...83?OpenDocument

Тут играть можно только на том ,чо було належним чином повідомлено позичальника .чи не було. Банки скажут ,что повідомляли,заемщик скажет нет,почта скажет не может ответить. Судья вынесет решение отказать заемщику за недоведеністю обставин.

[brokenstarter]

складывается впечатление, что банкам дали кард-бланш через суды "раздевать" заемщиков и таким образом восполнять свои ресурсы. очередной подарочек от власти?

[у.zaporozhskiy]

складывается впечатление, что банкам дали кард-бланш через суды "раздевать" заемщиков и таким образом восполнять свои ресурсы. очередной подарочек от власти?

Думаю проплата.

Тут играть можно только на том ,чо було належним чином повідомлено позичальника .чи не було. Банки скажут ,что повідомляли,заемщик скажет нет,почта скажет не может ответить. Судья вынесет решение отказать заемщику за недоведеністю обставин.

А результат??

Как Вы сами написали поддельное свод заказной корреспонденции это будет надлежащим уведомлением.

Судьи ВСУ так считают.

даже указали, что на это не обратил внимание апелляционный суд.

У справі, яка переглядається, рішення про збільшення процентної ставки за кредитом прийнято банком до набрання чинності Законом № 661-VІ, позичальника було повідомлено про зміну умов договору у передбаченому кредитним договором порядку (шляхом відправлення на його адресу письмового повідомлення)

Каким образом отправляли?

[Mark Sergio]

К сожалению не могу "влепить" в этот форум копию приватбанковского наказа NKT-БТ-СП-2009-1/1 від 05.01.2009. В этом приказе А.В.Дубелет приказывает руководителям бизнеса (ипотека, автокредит, микрокредитование) повысить доходность по активах, выданных в гривнах для заёмщиков до 30 процентов годовых. Причём, в копии которую привёз ответчик нет ни одной подписи руководителя подразделения. 6-м пунктом этого приказа Дубелет поручает главбуху в срок до 01.03.2009 изменить процентные ставки. Мотивацией такого решения является:" изменение процентных ставок по депозитам, увелечение учётной ставки НБУ, КОЛЕБАНИЮ курса доллара более чем на на 10 проц., с целью обеспечения ликвидности банка, возможностью производить своевременные расчёты с вкладчиками банка".

1. Так как никто этот приказ не подписал и не известно был ли он вообще. Может это послепраздничные банковские галюцинации?

2. В моём случае: "п.6.3.1. В односторонньому порядку збільшувати poзмip процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових pecypciв в Укранїні, а саме: зміні курсу долара США до гривні бшьше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміни облікової ставки НБУзміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або змні середньозваженої ставки по кредитах банків України у віповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, poзмip відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США. " - расписана формула определения процента. Так вот эта новая ставка вообще математически не отвечает изменениям на рынке фінансових послуг.

3. Сам пункт 6.3.1.-- "це складне речення, яке містить дві або кілька граматичних основ (підмет і присудок), які відокремленні на письмі крапкою з комою ". Толковать это пункт можна так : "При изменении курса доллара, Ваша процентная ставка меняется на количество пунктов на которое изменился курс доллара т.е. брали доллар был по 5.5 а стал, 7.5. Следовательно, в связи с изменение курса доллара (на 36.4 процента) ваша ставка изменяется , например, из 10 выросла до 13.64процентов и не более " Или можна так: "облікова ставка НБУ по кредитам становила 10проц. а стала-12, відповідно зросла на 2-а пункта, що становить 1/5 від початкової. відповідно на 1/5 зростає ставка по Вашому кредиту. Напрклад, брали під 13.69 річних, а після підвищення зробилось -- 16.43процента."

3. Если и был такой приказ от Дубилета АВ. руководителям бизнеса, то и подпись в письмах про підвищення проц. ставки має бути: Ковтун АА(руководитель Бизнеса авто в кредит), ПономарьТН.(микрокредитование),Кандауров ЮВ.(розничный бизнес) или на крайняк Донец ДВ.(руководитель юридического департамента).

В моём случае представитель приватбанка подал в суд выписку из почтового реестра датированную 07.01.2009 годом, как буд-то 07 января в Укр почте не выходной день. Дополнительно штрих коды, первые цыфры которых должны отображать индекс почтового отделения отправителя, -- липовые а сам Реестр поштовых відправлень -- плод воображения юрисов банка.

И вот теперь мне совсем не понятно как суд может "отмочить" такое решение при том, что доказательства Банка -- это полная липа? Где расчёт новой ставки? Где график погашения задолженности по новым тарифам?

[у.zaporozhskiy]

К сожалению не могу "влепить" в этот форум копию приватбанковского наказа NKT-БТ-СП-2009-1/1 від 05.01.2009. В этом приказе А.В.Дубелет приказывает руководителям бизнеса (ипотека, автокредит, микрокредитование) повысить доходность по активах, выданных в гривнах для заёмщиков до 30 процентов годовых. Причём, в копии которую привёз ответчик нет ни одной подписи руководителя подразделения. 6-м пунктом этого приказа Дубелет поручает главбуху в срок до 01.03.2009 изменить процентные ставки. Мотивацией такого решения является:" изменение процентных ставок по депозитам, увелечение учётной ставки НБУ, КОЛЕБАНИЮ курса доллара более чем на на 10 проц., с целью обеспечения ликвидности банка, возможностью производить своевременные расчёты с вкладчиками банка".

1. Так как никто этот приказ не подписал и не известно был ли он вообще. Может это послепраздничные банковские галюцинации?

2. В моём случае: "п.6.3.1. В односторонньому порядку збільшувати poзмip процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових pecypciв в Укранїні, а саме: зміні курсу долара США до гривні бшьше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміни облікової ставки НБУзміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або змні середньозваженої ставки по кредитах банків України у віповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, poзмip відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США. " - расписана формула определения процента. Так вот эта новая ставка вообще математически не отвечает изменениям на рынке фінансових послуг.

3. Сам пункт 6.3.1.-- "це складне речення, яке містить дві або кілька граматичних основ (підмет і присудок), які відокремленні на письмі крапкою з комою ". Толковать это пункт можна так : "При изменении курса доллара, Ваша процентная ставка меняется на количество пунктов на которое изменился курс доллара т.е. брали доллар был по 5.5 а стал, 7.5. Следовательно, в связи с изменение курса доллара (на 36.4 процента) ваша ставка изменяется , например, из 10 выросла до 13.64процентов и не более " Или можна так: "облікова ставка НБУ по кредитам становила 10проц. а стала-12, відповідно зросла на 2-а пункта, що становить 1/5 від початкової. відповідно на 1/5 зростає ставка по Вашому кредиту. Напрклад, брали під 13.69 річних, а після підвищення зробилось -- 16.43процента."

3. Если и был такой приказ от Дубилета АВ. руководителям бизнеса, то и подпись в письмах про підвищення проц. ставки має бути: Ковтун АА(руководитель Бизнеса авто в кредит), ПономарьТН.(микрокредитование),Кандауров ЮВ.(розничный бизнес) или на крайняк Донец ДВ.(руководитель юридического департамента).

В моём случае представитель приватбанка подал в суд выписку из почтового реестра датированную 07.01.2009 годом, как буд-то 07 января в Укр почте не выходной день. Дополнительно штрих коды, первые цыфры которых должны отображать индекс почтового отделения отправителя, -- липовые а сам Реестр поштовых відправлень -- плод воображения юрисов банка.

И вот теперь мне совсем не понятно как суд может "отмочить" такое решение при том, что доказательства Банка -- это полная липа? Где расчёт новой ставки? Где график погашения задолженности по новым тарифам?

Вот это как раз для суда будет не проблема.

Вышлите мне на почту данный приказ Дубилета, я размещу.

Тогда вопрос, кто вправе принимать решение о поднятии ставки?

[VikSv]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

Жайворонок Т.Є., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок,

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок.

Зазначала, що 5 серпня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 176 500 грн на строк до 5 серпня 2018 року зі сплатою 20,04 % річних, а вона зобов’язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених указаним договором згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у додатку № 2 до договору.

У січні 2009 року вона отримала від банку лист, датований 25 грудня 2008 року, з повідомленням про збільшення процентної ставки за кредитом до 24,96 % річних з 1 лютого 2009 року.

Посилаючись на те, що банком змінено процентну ставку з порушенням умов і порядку, установлених кредитним договором, та вимог Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі - Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ), просила визнати правовідносини, які пов’язані з односторонньою зміною ПАТ КБ «ПриватБанк» розміру процентної ставки за вказаним кредитним договором, такими, що не виникли, і зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок платежів за цим кредитним договором на умовах, установлених кредитним договором від 5 серпня 2008 року.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 8,50 грн державного мита та на користь Управління державного казначейства України у Межівському районі Головного управління державного казначейства України Дніпропетровської області 37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано, у іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 28 грудня 2011 року, від 29 лютого 2012 року; ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року та ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, від 8 грудня 2010 року та від 16 лютого 2011 року, в яких, на її думку, по-іншому застосована зазначена правова норма.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 5 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 176 500 грн на строк до 5 серпня 2018 року зі сплатою 20,04 % річних, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених цим договором відповідно до графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку № 2 до договору.

Згідно з п. 2.3.1 указаного кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юктури ринку, грошових ресурсів України, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати набрання чинності зміненою процентною ставкою. Збільшення процентної ставки банком у вказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка за кредитами або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Розпорядженням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 грудня 2008 року прийнято рішення про підвищення процентних ставок за кредитними договорами до 30 % у зв’язку зі змінами на світовому фінансовому ринку.

8 січня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав ОСОБА_1 лист, датований 25 грудня 2008 року, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитом, а саме збільшення її до 24,96 % річних з 1 лютого 2009 року.

ОСОБА_1 отримала вказаний лист у січні 2009 року.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції погодився з їхніми висновками про те, що прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та повідомлення боржника про таке збільшення відбулися в порядку, визначеному кредитним договором, до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, а тому норми ст. 1056-1 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У інших справах, що виникли з подібних правовідносин – зміни процентної ставки за кредитом, містяться такі висновки судів касаційної інстанції:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року зазначено про те, що банк у порушення умов кредитного договору в грудні 2008 року надіслав повідомлення боржнику про збільшення процентної ставки за кредитом до 26,93 % з 1 лютого 2009 року, оскільки таке збільшення суперечить умовам кредитного договору та Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, який набрав чинності 10 січня 2009 року і яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року касаційний суд не погодився з висновком апеляційного суду про те, що банк правомірно підвищив в односторонньому порядку процентну ставку з 1 лютого 2009 року, прийнявши відповідне рішення 25 грудня 2008 року, оскільки належні докази про те, що банк у встановленому договором порядку повідомив боржника про збільшення процентної ставки, відсутні; зазначена ухвала свідчить про різні обставини справи, а не про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року суд касаційної інстанції виходив із того, що хоча банком було надіслане боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитом з 1 лютого 2009 року (лист банку від 31 грудня 2008 року), докази про отримання боржником такого повідомлення відсутні; це судове рішення також свідчить про різні обставини справи, а не про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права;

в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року вказано про те, що банк, повідомивши боржника листом від 10 грудня 2008 року про збільшення процентної ставки за кредитом, неправомірно збільшив цю процентну ставку з 1 лютого 2009 року, тому що на цей час була чинною ст. 1056-1 ЦК України про заборону таких дій;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року зазначено про те, що на час направлення боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитом – 8 січня 2009 року - банку було достовірно відомо про те, що 10 січня 2009 року набирає чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, отже, оскільки процентну ставку збільшено з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності цим Законом, таке збільшення є неправомірним;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2010 року касаційний суд виходив із того, що фактично банк збільшив процентну ставку за кредитом з 1 лютого 2009 року (повідомлення боржнику надіслане банком 31 грудня 2008 року), тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, та дійшов висновку про неправомірність дій банку;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 16 лютого 2011 року також визнано неправомірними дії банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом (банком збільшено процентну ставку за кредитом з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ; повідомлення боржнику було надіслане банком 9 січня 2009 року).

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 1056-1 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом, яким визнано нікчемною умову договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ.

У справі, яка переглядається, установивши, що рішення про збільшення процентної ставки за кредитом було прийняте банком до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ з належним повідомленням позичальника в порядку, передбаченому кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані норми закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому дії банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом є правомірними.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи заяви ОСОБА_1 цих висновків не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...51?OpenDocument

О каком законном повышении % ставки может идти речь-кредит был выдан в август 2008( в нем УЖЕ должна быть учтена повышеная до 12% учетная ставка НБУ- она поднялась в апреле и больше не поднималась) Значит Приват выдал кредит с учетом 12% учетной ставкой НБУ, а потом ссылаясь на эту ставку- вроде бы она поднялась до 12% в наглую поднтмает в одностороннем порядке % ставку Это же АБСУРД!!! Куда смотрел адвокат?

[Zaya]

О каком законном повышении % ставки может идти речь-кредит был выдан в август 2008( в нем УЖЕ должна быть учтена повышеная до 12% учетная ставка НБУ- она поднялась в апреле и больше не поднималась) Значит Приват выдал кредит с учетом 12% учетной ставкой НБУ, а потом ссылаясь на эту ставку- вроде бы она поднялась до 12% в наглую поднтмает в одностороннем порядке % ставку Это же АБСУРД!!! Куда смотрел адвокат?

Как правило, всё что поднимали до 9 января 2009 - суды признают законным.

[Zaya]

Извиняюсь, до 10-го января.

[bubaleh]

Извиняюсь, до 10-го января.

А если сейчас в 2013-м пришлют письмо о повышении с мотивировкой " а мы решение в 2008-м году приняли"?