Решения 3-х инстанций о признании недействительным договора ипотеки с Ощадбанком и отказе наложить арест по ст.1057-1 на ипотеку

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 0917/930/2012

Провадження по справі № 2/354/35/13

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

18 лютого 2013 року

 

м.Яремче

 

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

 

в складі: головуючого судді Гандзюка Д.М.

секретаря Вітюк Н.М.

 

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

нотаріуса ОСОБА_4

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Яремчанської міської державної нотаріальної контори, Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсними договорів, виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зобов'язати Яремчанську міську державну нотаріальну контору вилучити обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна,- 

 

встановив:

 

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5, третіх осіб: Яремчанської міської державної нотаріальної контори; ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними кредитного договору № 825 від 25.12.2006 р. та іпотечного договору від 18.01.2007 р., виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи за №4368606 від 18.01.2007 р. і за №4368860 від 18.01.2007 р., зобов'язати Яремчанську міську державну нотаріальну контору вилучити вказані обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Судом залучено до участі в справі як співвідповідачів замість третіх осіб: Яремчанську міську державну нотаріальну контору, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

 

Позивачка позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з сфальсифікованим договором дарування від 23.03.2005 р. ОСОБА_5 став власником земельної ділянки та будинку АДРЕСА_1. 25.12.2006 р. ОСОБА_5 уклав з Ощадним банком України кредитний договір № 825. За умовами названого договору було передбачено укладення для забезпечення виконання зобов'язання договору іпотеки. Не маючи наміру повертати кредит, ОСОБА_5 18.01.2007 р. уклав з банком іпотечний договір. Предметом іпотеки за названим договором є нерухоме майно: земельна ділянка, площею 0.11 га та житловий будинок загальною площею 100.6 м2 по АДРЕСА_1. 

 

18.01.2007 р. Яремчанською міською державною нотаріальною конторою накладено заборону на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться вказаний будинок. Про накладення заборон внесено записи №4368606 і №4368860 в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 

 

Рішенням Яремчанського міського суду від 19.08.2011 р. визнано недійсним договір дарування від 23.03.2005 р. житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельних ділянок, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за № 478.

 

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 р. назване рішення залишено без змін. В зв'язку з цим рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2011 р. набрало законної сили.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.04.2012 р. відхилено касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України».

 

Прокурор міста Яремче в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся в Яремчанський міський суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 727 000 грн. для повного погашення суми кредитного договору № 825 від 25.12.2006 р. Рішенням Яремчанського міського суду від 02.08.2010 р. названий позов задоволено повністю. Позивачка вважає, що названим рішенням інтереси банку були повністю захищені.

 

12.11.2012 р. Яремчанська міська державна нотаріальна контора на підставі заповіту видала позивачці свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до названого свідоцтва позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

 

Позивачка вважає, що предметом іпотеки не може бути майно, власником якого вона є. Такий правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок і конституційні права людини, дозволяє незаконно заволодіти майном. Договір дарування визнаний судом недійсним і він є недійсним з моменту вчинення. Тому договір іпотеки 18.01.2007 р. укладений безпідставно.

 

Позивачка просить визнати недійсним кредитний договір № 825 від 25.12.2006 р. та визнати недійсним договір іпотеки від 18.01.2007 р., які були укладені між ОСОБА_5 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління. Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 4368606 від 18.01.2007 р. про накладення Яремчанською міською державною нотаріальною конторою заборони на будинок АДРЕСА_1 та запис № 4368860 від 18.01.2007 р. про накладення Яремчанською міською державною нотаріальною конторою заборони на земельну ділянку, реєстраційний номер 010629800078, кадастровий номер 2611040300:30:006:0046, що розташована по АДРЕСА_1 Зобов'язати Яремчанську міську державну нотаріальну контору вилучити вказані обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 

 

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Вона пояснила, що договір дарування земельної ділянки та будинку визнано недійсним. У зв'язку з цим, всі договори, які ґрунтуються на цьому договорі, є нікчемними. Вона є власником майна, яке ОСОБА_5 передав в іпотеку. Позивачка не оформляла кредит і наявні заборони порушують її права. Позивачка просить задоволити позов.

 

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні позов не визнав. Він пояснив, що кредитний договір укладений між відповідачем ОСОБА_5 та банком не порушує права позивачки. На виконання кредитного договору був підписаний договір іпотеки. Кредитний договір повинен був виконаний до 25.12.2011 р. Банк звертався до суду в зв'язку з невиконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором. Якщо суд визнає договір іпотеки недійсним, то він повинен накласти арешт на майно, яке було предметом іпотеки. Представник відповідача просить відмовити в позові.

 

Нотаріус Яремчанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 позов визнала частково. Вона пояснила, що 18.01.2007 р. посвідчено іпотечний договір між ОСОБА_5 та Ощадним банком України. Було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки: будинок та земельну ділянку. На сьогоднішній день така заборона не знята. У випадку визнання недійсним договору іпотеки заборона буде знята.

 

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився і не повідомив про причини неявки. Тому суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

 

Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Записами в кредитному договорі № 825 від 25.12.2006 р. (а.с.11-13), встановлено, що між відповідачами ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено кредитний договір. Відповідно до п.1.4.2. названого договору, умовою надання кредиту було укладення для забезпечення виконання зобов'язань за таким договором договору іпотеки.

 

Записами в іпотечному договорі від 18.01.2007 р. (а.с.14-17), встановлено, що договір іпотеки укладено між відповідачами ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України». Предметом іпотеки за названим договором є земельна ділянка площею 0.1100 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд і розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельних ділянок та державним актом на право приватної власності на землю. Пунктом 5.2 цього договору передбачено, що у випадку пред'явлення будь-яких претензій третіми особами стосовно предмета іпотеки, такі претензії повинні бути врегульовані за рахунок іпотекодавця.

 

Записами у витязі з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.24), встановлено, що 18.01.2007 за № 4368606 Яремчанською міською державною нотаріальною конторою накладено заборону на будинок АДРЕСА_1. Підставою обтяження є іпотечний договір від 18.01.2007 р.

 

Записами у витязі про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.65), встановлено, що 18.01.2007 р. за № 4368860 Яремчанською міською державною нотаріальною конторою накладено заборону на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:30:006:0046 по АДРЕСА_1 Підставою обтяження є іпотечний договір від 18.01.2007 р.

 

Рішенням Яремчанського міського суду від 19.08.2011 р. (а.с.22), визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельних ділянок від 23.03.2005 р., який укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і посвідчений нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 478.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.04.2012 р. (а.с.20-21), рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2011 р. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 р. залишено без змін.

 

Рішенням Яремчанського міського суду від 02.08.2010 р. стягнуто з ОСОБА_5 на користь філії - Івано-Франківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість згідно кредитного договору № 825 від 25.12.206 р. в сумі 727 010 грн. 59 коп. (а.с.39-40).

 

Записами в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 12.11.2012 р. (а.с.18,19), встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0.1100 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована в АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_1.

 

Відповідно до положень ч.1 і ч.2 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

 

Правилами ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

 

Відповідно до положень ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

 

Правилами ч.1 ст.236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

 

Відповідно положень ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

 

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

 

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 одержав кредит і для забезпечення виконання цього зобов'язання передав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які одержав згідно договору дарування. Рішенням Яремчанського міського суду від 19.08.2011 р. договір дарування визнано недійсним в зв'язку з тим, що дарувальник не підписував договір дарування від 23.03.2005 р., його волевиявлення не було вільним і він не мав наміру передавати цьому відповідачеві майно, вказане в договорі дарування. Позаяк правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення і недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, передача відповідачем ОСОБА_5 такого майна в іпотеку суперечить моральним засадам суспільства і він не мав необхідного обсягу дієздатності для передачі вказаного майна в іпотеку. Тому оспорюваний правочин не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і договір іпотеки слід визнати недійсним.

 

Посвідчення договору іпотеки 18.01.2007 р. було підставою для проведення реєстрації обтяжень нерухомого майна позивачки, що порушує її права. В зв'язку з тим, що договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, тому зареєстровані обтяження нерухомого майна позивачки слід виключити з державного реєстру.

 

Як вбачається із кредитного договору № 825 від 25.10.2006 р., він укладений між Ощадним банком України та ОСОБА_5 і позивачка не довела, що цей договір порушує її права. Посилання позивачки на наявність у договорі умови укладення для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором договору іпотеки не можна взяти до уваги. В зв'язку з цим відсутні правові підстави для визнання недійсним кредитного договору.

 

Не підлягає задоволення також вимога зобов'язати Яремчанську міську державну нотаріальну контору вилучити вказані обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Заявлена вимога по суті дублюється і позивачка не довела, що ухвалене судове рішення не буде виконано нотаріусом

 

Заява банку про накладення арешту на майно, яке було предметом іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню. Правилами ст.1057-1 ЦК України встановлено, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Відповідно положень ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності. Постільки судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 не могли належати на праві власності ОСОБА_5, це майно належить позивачці, яка не укладала договорів кредиту та іпотеки, тому на таке майно не може бути накладено арешт.

 

Судові витрати позивача складають 10 107 грн. 30 коп. і стверджуються записами в квитанції (а.с.1) та додатку до угоди (а.с.42). Позаяк відповідач зобов'язувався, що у випадку пред'явлення будь-яких претензій третіми особами стосовно предмета іпотеки, такі претензії повинні бути врегульовані за рахунок іпотекодавця, тому судові витрати слід стягнути з ОСОБА_5

 

На підставі ч.1 і ч.2 ст.203, ст.ст.215, 216, 236 ЦК України, ч.2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

 

в и р і ш и в :

 

позов задоволити частково.

 

Визнати недійсним іпотечний договір від 18.01.2007 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №49.

 

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 4368606 від 18.01.2007 р. на будинок АДРЕСА_1 та реєстраційний запис № 4368860 від 18.01.2007 р. на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:30:006:0046 по АДРЕСА_1.

 

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 10107 гривень 30 копійок понесених судових витрат.

 

В решті вимог відмовити.

 

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд.

 

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Суддя: Д. М. Гандзюк

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29560927

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 0917/930/2012

Провадження 22ц/779/843/2013

 

Категорія 19

 

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

03 квітня 2013 року

 

м. Івано-Франківськ

 

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

 

головуючого Девляшевського В.А.,

 

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

 

секретаря Турів О.М.,

 

з участю: представника апелянта - Бойчука М.Й., позивачки - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління на рішення Яремчанського міського суду від 18 лютого 2013 року,-

 

в с т а н о в и л а:

 

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_5, третіх осіб: Яремчанської міської державної нотаріальної контори, ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договорів, виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зобов'язати Яремчанську міську державну нотаріальну контору вилучити обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження майна. Позивач свої вимоги обгрунтовувала тим, що згідно з сфальсифікованим договором дарування від 23.03.2005року ОСОБА_5 став власником земельної ділянки та будинку АДРЕСА_1. 25.12.2006року ОСОБА_5 уклав з Ощадним банком України кредитний договір та на забезпечення виконання зобов'язання якого між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку та будинок АДРЕСА_1. Позивач вважає, що предметом іпотеки не може бути майно, власником якого є вона згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Оскільки вищезазначений договір дарування визнаний судом недійсним, то договір іпотеки укладений безпідставно. У зв`язку із наведеним позивач просила задовольнити її вимоги.

 

Рішенням Яремчанського міського суду від 18 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 18.01.2007року, укладений між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 49. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 4368606 від 18.01.2007р. на будинок АДРЕСА_1 та реєстраційний запис № 4368860 від 18.01.2007р. на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:30:006:0046 по АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 10 107грн 30коп понесених судових витрат. В решті вимог відмовлено.

 

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом, в порушення вимог п.5 ст.1057-1 ЦК України безпідставно відхилено заяву банку про накладення арешту на майно, яке було предметом іпотеки. Вказує, що суд не врахував вимоги ст.5 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає, що предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомого майна за умови, якщо воно належить іпотекодавцю на праві власності, і зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, що і було зроблено ОСОБА_5, в якого на час підписання кредитного договору спірне майно було на праві власності. Отже, на момент укладення іпотечного договору відповідач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Крім того, зазначив, що рішенням Яремчанського міського суду від 02.08.2010року задоволено позов прокурора в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління про стягнення з ОСОБА_5 боргу в сумі 727 010грн 59коп. Тому, виходячи з вище наведеного, апелянт просить рішення суду в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:30:006:0046 по АДРЕСА_1, ухваливши нове рішення, яким накласти арешт на майно, яке було предметом іпотеки, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:30:006:0046 по АДРЕСА_1

 

В засідання Апеляційного суду ОСОБА_5 та нотаріус не з`явились з невідомих причин, хоч їм завчасно були надіслані повідомлення про час та місце розгляду справи. Отже, є правові підстави для розгляду даної справи у їх відсутності.

 

Представник ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління - Бойчук М.Й. апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав.

 

Позивач ОСОБА_3 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили.

 

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

 

Судом встановлено, що 25 грудня 2006 року між відповідачем ОСОБА_5 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління укладено кредитний договір, для забезпечення виконання зобов'язання відповідач передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, та земельну ділянку АДРЕСА_1 (а.с.11-17) які одержав згідно договору дарування.

 

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Яремчанського міського суду від 18 серпня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2012 року визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок від 23.03.2005року, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і посвідчений нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №478.

 

Встановивши зазначені вище обставини і давши належну оцінку доводам сторін, та врахувавши, що відповідач незаконно оформив на себе право власності на спірне нерухоме майно, передавши його в подальшому Банку в іпотеку, місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність застосування до даних правовідносин ст.215 ЦК України щодо визнання недійсним іпотечного договору та припинення правовідносин, які виникли згідно цього договору. Тому суд правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання договору іпотеки недійсним. Що стосується іншої вимоги позивачки про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідних записів, то на думку колегії суддів, її було задоволено без належної правової підстави. Адже, статтею 34 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що таку нотаріальну дію як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна вчиняє нотаріус. Отже, до вчинення такої дії суд може зобов'язати нотаріуса у випадку відповідної відмови. Виключення згаданих вище записів з Єдиного реєстру заборон відчуження судом нормами чинного законодавства України не передбачено.

 

Крім того, колегія суддів зауважує, що 28 січня 2013 року ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління подало клопотання про накладення арешту на майно, яке було предметом іпотеки, посилаючись на статтю 1057-1 ЦК України. Дана норма права внесена до ЦК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" №5405-У1 від 02 жовтня 2012 року та набула чинності з 04 листопада 2012 року відповідно до п.1 Прикінцевих положень. Отже, на момент ухвалення судового рішення 18 лютого 2013 року вищевказана норма права вже діяла.

 

За змістом ч.5 ст.1057-1 ЦК України визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

 

Вимоги названої правової норми судом першої інстанції виконано не було.

 

Тому колегія суддів вважає, що клопотання ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління про накладення арешту на майно, яке було предметом іпотеки підлягає до задоволення.

 

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення в частині задоволення вимоги ОСОБА_3 щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому воно у зазначеній частині не може бути залишене в законній силі.

 

Керуючись ст. ст.218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Івано-Франківського обласного управління задовольнити. Рішення Яремчанського міського суду від 18 лютого 2013 року по даній справі в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційних записів щодо заборони відчуження житлового будинку і земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, скасувати.

 

В зазначеній частині ухвалити нове рішення. Накласти арешт на житловий будинок загальною площею 100,6га, розташований на АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,11 га, кадастровий номер якої 2611040300:30:006:0046, розташовану по АДРЕСА_1.

 

В решті рішення залишити без змін.

 

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

 

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30445119

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 липня 2013 року м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Луспеника Д.Д.,

 

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Яремчанської державної нотаріальної контори, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 квітня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що за договором дарування від 23 березня 2005 року ОСОБА_4 став власником земельної ділянки та будинку АДРЕСА_1. 25 грудня 2006 року ОСОБА_4 уклав з ВАТ «Державний Ощадний банк України» кредитний договір та на забезпечення виконання зобов'язання уклав з банком договір іпотеки. За умовами договору іпотеки ОСОБА_4 передав банку в іпотеку земельну ділянку та будинок АДРЕСА_1. 12 листопада 2012 року Яремчанська міська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Вважає, що предметом іпотеки не може бути майно, власником якого є вона згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Оскільки договір дарування від 23 березня 2005 року визнаний у судовому порядку недійсним, тому й договір іпотеки також укладений безпідставно. Просила позов задовольнити.

 

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 18 січня 2007 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 49. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 4368606 від 18 січня 2007 року на будинок АДРЕСА_1 та реєстраційний запис № 4368860 від 18 січня 2007 року на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:30:006:0046 по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті вимог відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 квітня 2013 року рішення районного суду в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційних записів щодо заборони відчуження житлового будинку і земельної ділянки, розташованих АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 100,6 га, розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,11 га, кадастровий номер якої 2611040300:30:006:0046, розташовану по АДРЕСА_1. У решті рішення залишено без змін.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

 

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

 

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

 

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач незаконно оформив на себе право власності на спірне нерухоме майно, передав його надалі банку в іпотеку, а тому застосував ст. 215 ЦК України. У зв'язку з тим, що договір іпотеки визнано недійсним, тому зареєстровані обтяження нерухомого майна позивачки виключено з державного реєстру.

 

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна реєстраційних записів щодо заборони відчуження житлового будинку і земельної ділянки та ухвалюючи в цій частині нове рішення, виходив із того, що таку нотаріальну дію як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна вчиняє нотаріус, тому вчинити такі дії суд може зобов'язати нотаріуса у випадку відповідної відмови. При цьому, суд апеляційної інстанції, з посиланням на норми ст. 1057-1 ЦК України, наклав арешт на спірне нерухоме майно.

 

Однак з висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

 

Установлено, що 25 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний Ощадний банк України» укладено кредитний договір. З метою забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_4 передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1, який належав йому на прві власності за договором дарування.

 

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2012 року, визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок від 23 березня 2005 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і посвідчений нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 478.

 

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

 

12 листопада 2012 року Яремчанської міської державною нотаріальною конторою, на підставі заповіту, ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельних ділянок площею 0,11 га та 0,248 га.

 

Оскільки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» лише власник може передати майно в іпотеку, а ОСОБА_4 не був власником спірного майна, тому не міг передати його в іпотеку.

 

Отже, висновки суду в частині визнання недійсним іпотечного договору є правильними, основані на доказах, поданих сторонами, які належним чином оцінені, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

 

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 2 серпня 2011 року у справі за позовом прокурора м. Яремче в інтересах ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь банка 727 тис. грн. 59 коп.

 

Способом захисту порушених прав банком, обрано такий спосіб захисту, як стягнення кредитної заборгованості без зазначення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Слід звернути увагу, що зазначене судове рішення ухвалено 2 серпня 2010 року, тобто більше ніж за півтора року до подання позову ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору. Тобто у банку було достатньо часу для виконання рішення суду. Тому посилання банку про виникнення загрози щодо невиконання рішення суду є необґрунтованим. При цьому, банком не зазначено про наявність або відсутність виконавчого провадження по справі про стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості, не зазначено з яких підстав такий арешт не накладено у межах виконання судового рішення, що є правом банка в межах позову про стягнення кредитної заборгованості.

 

Крім того, норма ст. 1057-1 ЦК України стосується забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, а ОСОБА_3, як власник спірного майна, не є ані позичальником, ані кредитодавцем кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_4 Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «Державний Ощадний банк України» про накладення арешту на спірне нерухоме майно, правильно виходив із того, що зазначене майно є власністю ОСОБА_3, яка не укладала договорів кредиту та іпотеки.

 

Посилання суду апеляційної інстанції, що вимоги ОСОБА_3 про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є передчасними, оскільки нотаріус не відмовляв їй у знятті заборони щодо відчуження нерухомого майна є помилковим, адже суд не звернув уваги на вимоги ст. 55 Конституції України, якими передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Отже, звернення особи з такими вимогами до суду є ії правом, чим скористалася ОСОБА_3 у даній справі.

 

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 квітня 2013 року скасувати, залишити в силі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2013 року.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: О.В. Закропивний

А.О. Лесько 

М.Є. Червинська

В.А. Черненко

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32608983

[Obelix]

Хорошая схема, я давно об этом думаю... Пока не представился случай. Вопрос только в отношениях старого и нового собственника.

[AntiBank]

Хорошая схема, я давно об этом думаю... Пока не представился случай. Вопрос только в отношениях старого и нового собственника.

Кстати тоже самое будет при признании приватизации недействительной. 

[у.zaporozhskiy]

Кстати тоже самое будет при признании приватизации недействительной. 

Остро стоит вопрос стоит исковой давности.

Рішенням Яремчанського міського суду від 19.08.2011 р. визнано недійсним договір дарування від 23.03.2005 р. житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельних ділянок, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за № 478.

А так есть преюдициальное решение.

 

Заява банку про накладення арешту на майно, яке було предметом іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню. Правилами ст.1057-1 ЦК України встановлено, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Відповідно положень ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності. Постільки судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 не могли належати на праві власності ОСОБА_5, це майно належить позивачці, яка не укладала договорів кредиту та іпотеки, тому на таке майно не може бути накладено арешт.

 

Правильный отказ в наложении ареста, но более правильно было бы еще и указать, что положения ст. 1057-1 ЦК Украины не распространяются на правоотношения по указанным кредитному договору и договору ипотеки.

[AntiBank]

Остро стоит вопрос стоит исковой давности.

Рішенням Яремчанського міського суду від 19.08.2011 р. визнано недійсним договір дарування від 23.03.2005 р. житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельних ділянок, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за № 478.

А так есть преюдициальное решение.

....

Здесь главное, чтобы претендент на собственность, не  узнал о незаконной приватизации слишком  рано. Или хотя бы не признался в этом.

 

"В судовому засіданні апеляційного суду 15 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_6 пояснив, що про приватизацію спірної квартири відповідачами він знав ще з 1999 року, але вважав, що вона проведена з урахуванням і його інтересів. ...

 

Суд першої інстанції вважав, що про порушення своїх прав ОСОБА_6 стало відомо лише у грудні 2011 року з відповіді органу БТІ, але такі висновки спростовуються поясненнями самого ОСОБА_6, згідно яких про порушення права на приватизацію він дізнався ще у 1999 році, проте з позовом ОСОБА_6 звернувся до суду лише через 13 років."

http://pravoscope.com/act-rishennya-118-690-2012-xarchenko-i-o-15-10-2012-spori-pro-pravo-vlasnosti-ta-inshi-rechovi-prava-pro-s 

 

Короче, лишнего не болтать. 

И тогда все шансы. 

[Obelix]

Кстати тоже самое будет при признании приватизации недействительной. 

Мне такая схема нарисовалась, когда в 2008г. одна активная экс.супруга  получила решение суда на признание договора дарения домовладения недействительным.

(она ранее подарила домовладение мужу, а после развода и раздела, решила переделить майно по новой)

А домовладение к тому времени уже находилось в ипотеке.

Суд снес право собственности. А банк только мычал и кивал гривой.

 

Если бы не натянутые отношения экс супругов, можно было бы вывести нафиг домовладение из ипотеки.

А так то конешно...домовладение отбили...и у эксы...сейчас отбиваем у банка

На войне как на войне

[Obelix]

ЗЫ - по срокам ИД - вопрос решаемый, при наличии консенсуса сторон.