Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций о взыскании задолженности с поручителя и заемщика в пользу Альфа-Банка

[у.zaporozhskiy]

Пеня насчитана больше, чем за год

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35693775

 

Державний герб України

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 листопада 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого        Макарчука М.А.,

суддів:                    Маляренка А.В.,                   Нагорняка В.А.,          

                                      Писаної Т.О.,              Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ПАТ «Альфа Банк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свою вимогу тим, що 09 січня          2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 490054271, відповідно до умов якого банк надав останньому на придбання автомобіля марки «Ford Fiesta» кредит в сумі 13 663,17 доларів США зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом строком до 09 січня 2015 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 умов укладеного з ним кредитного договору, 09 січня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 490054271-П, за умовами якого остання поручилась за виконання ОСОБА_3 обов'язків, що виникли за кредитним договором № 490054271 від 09 січня 2008 року.

Станом на 09 лютого 2012 року виникла заборгованість в сумі 12 798,54 долари США,що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на вказану дату становить 191 398 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня         2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від          02 липня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 490054271 від 09 січня 2008 року в розмірі       191 398 грн. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3, всупереч вимог ст. 1054 ЦК України, умов кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Проте, із вказаними висновками судів погодитися не можна у зв'язку з наступним.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 490054271, відповідно до умов якого банк надав останньому на придбання автомобіля марки «Ford Fiesta» кредит в сумі 13 663,17 доларів США зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом строком до 09 січня 2015 року (а.с. 8-22).

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору того ж дня між ЗАТ «Альфа-Банк» ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 490054271-П (а.с. 22-23).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_3 зазначені вище кошти (а.с. 37-38).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування щонайменше на один календарний місяць банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань (а.с. 15).

27 лютого 2012 року Банк направив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмові вимоги про досудове врегулювання спору, які, на момент звернення до суду, останніми проігноровані та невиконані, через що позивач, скориставшись своїм правом, розпочав процедуру примусового стягнення боргу шляхом звернення до суду з приводу стягнення заборгованих коштів (а.с. 39-42).

Згідно п. 6.2. кредитного договору банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку з цим змін до додатку №1 цього договору банк повідомляє позичальника за сім днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в частині № 1 цього договору. У зв'язку зі зміною процентної ставки у разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку № 1 цього договору та викладення додатку № 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною цього договору, позичальник отримує в банку самостійно (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 553 ЦК України порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено обов'язок поручителя відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено самим договором.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня        2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Однак, суди належним чином не перевірили доводи, які мають значення для правильного вирішення справи та дійшли помилкового висновку про дотримання банком процедури, викладеної в п. 6.2 кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про збільшення процентної ставки та отримував лист-повідомлення від Банку, а сам лист-повідомлення взагалі не містить вихідного номеру та дати.

Крім того, суди не враховувати, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до вимог статті 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

Так, стягнувши з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 490054271 від 09 січня 2008 року у сумі 191 398 грн, суд не звернув уваги на те, що з них 81 294 грн 03 коп. − пеня за період з 09 жовтня 2008 року до 09 грудня 2011 року.

Ураховуючи, що суди першої й апеляційної інстанцій, у порушення вимог ст. ст. 212-215, 303, 316 ЦПК України, не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи - касаційна  скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня            2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                   М.А. Макарчук Судді: А.В. Маляренко   В.А. Нагорняк   Т.О. Писана  Г.В. Юровська