Решения 3-х инстанций об отказе Кей-коллект во взыскании задолженности по договору с Укрсиббанком

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 лютого 2014 року 

 

Справа № 917/1113/13

 

Вищий господарський суд України у складі:

суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

 

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", м. Київ,

 

на рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2013

 

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013

 

зі справи № 917/1113/13

 

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - Товариство)

 

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Кременчук Полтавської області,

 

про стягнення 2 435 898 грн.,

 

за участю представників сторін:

 

позивача - Карасюка О.В.,

відповідача - не з'явився,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Товариство як новий кредитор за договором факторингу від 12.12.2011 № 1 (далі - Договір факторингу), укладеного ним з публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - Банк), звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Підприємця 1 000 000 грн. основного боргу та 1 435 898,88 грн. несплачених відсотків за кредитним договором від 27.12.2005 № 321-К1 (далі - Договір), а всього 2 435 898,88 грн.

 

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.07.2013 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), в задоволенні позову відмовлено.

 

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 512, 514, 516, 517, 525, 526, 530, 1050, 1054, 1077, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 199 Господарського кодексу України мотивовано: недоведеністю факту наявності у відповідача заборгованості за Договором; невизначеністю обсягу переданих Банком Товариству прав; відсутністю доказів повідомлення відповідача про відступлення Банком права вимоги позивачеві.

 

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України рішення та постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Підприємець подав відзив (письмові заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

 

Клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду, мотивоване його хворобою, касаційною інстанцією відхилено через неподання доказів наведеного в клопотанні. 

 

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

 

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

 

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального права, беручи до уваги пункт 3.5 Договору факторингу, за яким Банк зобов'язався повідомити кожного боржника про відступлення права вимоги (частина перша статті 1082 ЦК України), та пункт 1.2 цього ж договору стосовно визначення обсягу (суми) прав вимоги в додатку 1 до Договору факторингу, встановивши відсутність належних доказів повідомлення відповідача про відступлення Банком права вимоги позивачеві та невизначеність у додатку 1 до Договору факторингу обсягу (суми) прав вимоги, переданих Банком Товариству (стосовно Підприємця), а також недоведеність факту наявності у відповідача заборгованості за Договором через неподання Товариством (у тому числі й на вимогу суду першої інстанції) первинних документів щодо одержання Підприємцем відповідних коштів (меморіальні ордери, витяги з особових рахунків, інше), -

 

дійшли обґрунтованих висновків щодо недоведеності обов'язку Підприємця перед Товариством зі сплати спірної суми, а тому й правомірно відмовили в задоволенні даного позову.

 

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

 

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

 

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 зі справи № 917/1113/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - без задоволення.

 

Суддя В.Селіваненко

 

Суддя І.Бенедисюк 

 

Суддя Б.Львов

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37138983