Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности уценки имущества более чем на 25% по старым кредитным договорам

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 вересня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Барбари В.П., 

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Потильчака О.І., Шицького І.Б., – 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. у справі № 5004/612/11 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудцентр», товариства з обмеженою відповідальністю «Арго», відкритого акціонерного товариства «Демидівський консервний завод», за участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про стягнення 677 072,84 дол. США та 349 936,72 грн, – 

 

встановила:

 

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпорний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку (далі – Банк) звернулося до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 (далі – державний виконавець ОСОБА_1) щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, не реалізованого з прилюдних торгів, складання акта уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. і скасування акта уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. 

 

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2013 р. у справі № 5004/612/11, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., скаргу Банку задоволено; визнано неправомірними дії державного виконавця ОСОБА_1 щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів, і складання акта уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р; скасовано акт уцінки (переоцінки) описанного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. 

 

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. у справі № 5004/612/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. залишено без змін. 

 

Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема щодо наявності підстав для задоволення скарги банку (стягувача) на дії органу державної виконавчої служби щодо проведення повторної уцінки майна. Суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки як кредитний договір, так і іпотечний договір від 19.08.2008 р., за яким проводиться звернення стягнення на спірне майно, укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р. № 3795-VI (далі – Закон № 3795-VI), тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення зазначених договорів (до 22.09.2011 р.) і яка не передбачала проведення третіх прилюдних торгів, а відтак, – і здійснення другої уцінки іпотеки. 

 

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

 

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. вирішено питання про допуск справи № 5004/612/11 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. із підстав неоднакового застосування ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

 

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23.10.2012 р. у справі № 17/338/09 та від 22.05.2013 р. у справі № 5004/1309/12. 

 

У постанові від 23.10.2012 р. у справі № 17/338/09 суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах дійшов протилежного правового висновку – відмовив у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби про визнання неправомірними дій щодо другої уцінки майна, виходячи з того, що при виконанні рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно державний виконавець зобов’язаний керуватися положеннями Закону України «Про виконавче провадження», а також статтею 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій, тобто в редакції Закону № 3795-VI.

 

Посилання на постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2013 р. у справі № 5004/1309/12 Вищий господарський суд України відхилив із тих підстав, що вона за змістом не може бути доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у розумінні ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). 

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2011 р. у справі № 5004/612/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р., позов задоволено частково – стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудцентр» (далі – ТОВ «Фудцентр»), товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» (далі – ТОВ «Арго»), відкритого акціонерного товариства «Демидівський консервний завод» (далі – ВАТ «Демидівський консервний завод») на користь Банку 540 000 дол. США зі сплати кредиту, 2 062,50 дол. США зі сплати строкових відсотків, 135 010,34 дол. США прострочених відсотків, 714 грн 16 коп. строкової комісії за управління, 4 480 грн 04 коп. простроченої комісії за управління, 36 898 грн 22 коп. пені за несплату основного боргу, 37 518 грн 58 коп. пені за несплату відсотків, 168 грн 48 коп. пені за несплату комісії за управління, а всього:

 

677 072,84 дол. США та 79 779 грн. 48 коп., 3 153,81 дол. США та 372 грн 30 коп. державного мита в доход Державного бюджету України, 224 грн 88 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові про стягнення пені на суму 270 157 грн 27 коп. відмовлено. 

 

На виконання рішення від 13.04.2011 р. і постанови від 22.06.2011 р. видано наказ від 19.07.2011 р № 5004/612/11-1.

 

01.08.2011 р. старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 (далі – державний виконавець ОСОБА_2) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на все майно в межах суми боргу, а також заборонено відчужувати будь-яке майно, належне боржникам ТОВ «Фудцентр», ТОВ «Арго» та ВАТ «Демидівський консервний завод». 

 

26.01.2012 р. державним виконавецем ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Наказ господарського суду Волинської області від 19.07.2011 р. № 5004/612/11-1 направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. 

 

Державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2012 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.02.2012 р. і про арешт коштів боржника від 14.03.2012 р. 

 

Згідно з актом від 10.05.2012 р. державним виконавцем ОСОБА_1 проведено опис та арешт майна боржника ВАТ «Демидівський консервний завод», що перебуває в іпотеці Банку відповідно до іпотечного договору № 86908Z6, посвідченого 19.08.2008 р. приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1893. 

 

За змістом листа товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТоргГрупп» (далі – ТОВ «УкрСпецТоргГрупп») від 29.11.2012 р. № 694 прилюдні торги з релізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ «Демидівський консервний завод», призначені на 29.11.2012 р., не відбулися у зв’язку з відсутністю зареєстрованих учасників. 

 

Листом ТОВ «УкрСпецТоргГрупп» від 07.12.2012 р. № 713 повідомлено, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржникові ВАТ «Демидівський консервний завод», відбудуться 26.12.2012 р. 

 

07.02.2013 р. Банком отримано акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна, не реалізованого через торгівельну організацію від 04.01.2013 р., в якому зазначено, що державним виконавцем ОСОБА_1 при виконанні наказу господарського суду Волинської області від 19.07.2011 р. № 5004/612/11-1, на підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», повторно проведено переоцінку майна на 50 % від початкової ціни майна, описаного та арештованого згідно з актом опису та арешту майна від 10.05.2012 р. 

 

Зазначене стало підставою для звернення Банку до суду із відповідним позовом.

 

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. 

 

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5.

 

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». 

 

Судами встановлено, що кредитний договір, як і забезпечувальний іпотечний договір, за яким провадиться звернення стягнення за наказом від 19.07.2011 р. № 5004/612/11-1, укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору) за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбуватися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більш, ніж на 25 %. 

 

Законом № 3795-VІ внесено зміни до ст. 49 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 % початкової вартості майна. 

 

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VІ передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності Законом № 3795-VІ. 

 

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення. 

 

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову Рівненського апеляційного господарського суду, дійшов правильного висновку, що оскільки кредитний договір та іпотечний договір від 19.08.2008 р., за яким провадиться звернення стягнення на спірне майно, укладено до набрання чинності Законом № 3795-VІ, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення цих договорів. 

 

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. 

 

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області слід відмовити. 

 

Керуючись ст.ст. 11123–11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

У задоволенні заяви управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області відмовити.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

 

Головуючий В.П. Барбара

Судді:

М.І. Балюк 

І.С. Берднік

В.С. Гуль

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C421E99D4770DB7BC2257D62004AA3A0

[ANTIRAID]

Верховный суд Украины полностью деградировал. В апреле принималось абсолютно противоположное решение.

[Obelix]

Ну да.

Мы еще живо обсуждали этот момент ))

Теперь в зависимости от потребностей, можно брать нужное решение ВСУ и играть + - 25% от цены имущества.

Ай да ВСУ, ай да сукин сын ))))

 

ЗЫ - Дайошь 5-ю инстанцию - Найверховнейший суд ))

[Dimon73]

Верховный суд Украины полностью деградировал. В апреле принималось абсолютно противоположное решение.

 

Взять оба решения и заявление в ГПУ - кто-то из них точно вынес явно незаконное решение

[у.zaporozhskiy]

Взять оба решения и заявление в ГПУ - кто-то из них точно вынес явно незаконное решение

А апрельское решение было по хозяйственным судам или по судам общей юрисдикции?

[Олег1964]

Верховный суд Украины полностью деградировал. В апреле принималось абсолютно противоположное решение.

Он просто живет по новому.

[ANTIRAID]

А апрельское решение было по хозяйственным судам или по судам общей юрисдикции?

Общей и в июле было общей.

[у.zaporozhskiy]

Общей и в июле было общей.

Ну вот и причина. Пятая инстанция указала бы,что здесь разные правоотношения,поэтому нет оснований для допуска.

У меня так ВССУ несколько раз отказывал в допуске в связи с тем,что в делах по отказу во взыскании задолженности на осн. ч.4 ст. 559 цк и по прекращению поручительства на основании этой же статьи разные правоотношения.

[Obelix]

))) Ярослав

Для нас, как потребителей решений ВСУ, без разницы какая коллегия ВСУ приняла решение.

Что одно, что другое обязательно к применению.

А ВССУ... им бы хоть за что зацепиться, чтоб тебя, (не посевавшего) послать куда подальше ))

[у.zaporozhskiy]

))) Ярослав

Для нас, как потребителей решений ВСУ, без разницы какая коллегия ВСУ приняла решение.

Что одно, что другое обязательно к применению.

А ВССУ... им бы хоть за что зацепиться, чтоб тебя, (не посевавшего) послать куда подальше ))

Я же приблизительно за это и говорил.

Формализм у ВССУ зашкаливает.