Решение Жовтневого районного суда о признании кредитного договора ОТП банка в валюте мнимым


Считаете ли Вы решение справедливым и законным  

23 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      20
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      1
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      20
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      2


Recommended Posts

справа № 2-2282/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2009 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

Головуючого судді Смолки І.О.,

При секретарі Боєвій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Національний банк України, про визнання кредитного договору удаваним правочином,

Встановив:

В серпні 2009р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк” (зараз – Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк”) з позовом про визнання кредитного договору недійсним.

В своєму позові ОСОБА_1 вказала, що 27 лютого 2008 року між нею та ЗАТ „ОТП Банк” в особі Запорізького відділення „Соборне” був укладений кредитний договір № ML-204/059/2008 від 27 лютого 2008 року, за яким банк надав їй 57 000,00 (п’ятдесят сім тисяч доларів США) для придбання нерухомого майна. Згаданий вище кредитний договір передбачає, що кредит видається позивачці в іноземній валюті – доларах США, та розрахунки між нею та відповідачем – банком - мають здійснюватися в тій самій валюті.

В своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що цей кредит носив цільовий характер та іноземна валюта була видана їй саме для придбання за цю валюту нерухомого майна, тобто для здійснення правочину з резидентом України. Але вона вважає, що банк не мав права надавати їй, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, бо, згідно ст.3 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р., уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.

Позивачка стверджувала, що здійснення нею, резидентом України, акту купівлі – продажу нерухомого майна за іноземну валюту з резидентом України без індивідуальної ліцензії НБУ, якої не мав ані покупець, ані продавець – було порушенням підпункту „г” пункту 4 ст. 5 згаданого вище Декрету.

Через це, на думку позивачки, „ОТП Банк”, як агент валютного контролю, не мав права, за законом, надавати їй, ОСОБА_1 - резиденту України, кредит в іноземній валюті для використання її для розрахунків між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.

Посилаючись на те, що вищенаведений кредитний договір був укладений з цією заздалегідь незаконною метою, що наявно суперечить Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р., позивачка просила визнати його недійсним.

Відповідач позов не визнав, та в своїх запереченнях на позовну заяву № 200-04/4092 від 09.09.2009р. вказав, що АТ „ОТП Банк”, як юридична особа, був зареєстрований 02.03.1988р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 370771, має банківську ліцензію НБУ № 191 від 02.03.1998р., дозвіл на здійснення банківських операцій № 191-1 від 08.11.2006р.

Посилаючись на ч. 2 ст. 192, ч.3 ст.522 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, відповідач наголосив на тому, що банк, як юридична особа, яка має ліцензію та дозвіл НБУ, має право надавати кредити в іноземній валюті.

В судовому засіданні 09.09.2009р. позивачка змінила предмет позову, та надала позовну заяву в новій редакції, в якій просить визнати згаданий вище кредитний договір удаваним правочином та застосувати до нього правила, що застосовуються до кредитних договорів, валютою яких є національна валюта України.

Позивачка вказала, що насправді кредитний договір був удаваним та був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме – надання їй кредиту в національній валюті України. В обгрунтування цього твердження ОСОБА_1 послалася на те, що:

- договір в його теперішньому стані наявно суперечить діючому законодавству України з підстав, названих в її первісній позовній заяві та викладених вище;

- відповідач знав про неминучість конвертації нею, позивачкою, отриманої в нього валюти в гривню, бо іншим чином вона ніяк не могла використати кредит за його цільовим призначенням, яке є одним із суттєвих та важливих умов кредитного договору;

- відповідач знав про те, що для розрахунку з резидентом України позивачці були необхідні саме гривні, а не будь-яка інша валюта. Отже, укладаючи спірний кредитний договір, він погодився задовольнити саме цю потребу, тобто погодився надати необхідні ОСОБА_1 гривні.

З наведених вище фактів позивачка робить висновок, що видаючи їй в кредит готівкою іноземну валюту, відповідач усвідомлював, що цей акт носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням, що підтверджується банківською квитанцією, в якій вказаний гривневий еквівалент виданої їй іноземної валюти.

Через це ОСОБА_1 вважає, що вона насправді уклала з банком договір кредитування в Національний валюті України, що не суперечить законодавству України, але сторони замаскували його під договір кредитування в іноземній валюті, який суперечить вищезгаданому Декрету КМУ.

Посилаючись на ч.2 ст. 235 ЦК України позивачка просила визнати кредитний договір № ML-204/059/2008 від 27 лютого 2008 року, укладений між нею та ЗАТ „ОТП Банк” (зараз – Публічне акціонерне товариство „ОТР Банк”) удаваним правочином та визнати його укладеним в Національної валюті України, в сумі двiстi вiciмдесят сiм вiciмсот п”ятдесят грн.00 коп, на умовах, викладених в договорі.

В судовому засіданні 14.10.2009р. позивачка підтримала свої нові позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову в нової редакції заперечував, та надав суду письмові уточнені заперечення на позовну заяву № 200-04/6349 від 14.10.2009р.

В цьому документі ПАТ „ОТП Банк” стверджує, що:

1. ”Відповідач, як банківська установа, що отримала генеральну ліцензію НБУ, має повне право, згідно діючого законодавства України, надавати кредити, повертати їх та отримувати плату за користування кредитними коштами (проценти) саме у іноземній валюті. Жодний акт законодавства не заперечує цьому.

2. Позивач та відповідач уклали договір кредитування в іноземній валюті, та тим самим досягли мети, якої прагнули:

- Відповідач – отримати кредит саме у іноземній валюті.

- Позивач надати цей кредит та в майбутньому повернути його, отримавши при цьому плату за користування кредитними коштами (проценти) саме у іноземній валюті.

Тому Кредитний договір, що був укладений між Позивачем та відповідачем ні в якому разі не є удаваним правочином.

3. Банк, як агент валютного контролю, повністю виконав вимоги діючого законодавства, зокрема, вимоги Декрету КМУ України № 15-93 від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

В обґрунтування вищенаведеного в уточнених запереченнях містяться посилання на ч.2 ст. 192 та на ч.3 ст. 522 ЦК України, які передбачають використання іноземної валюти на території України в порядку, передбаченому законом, та на ст.ст. 2, 47, 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, які передбачають право банків розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, в тому числі – і в іноземній валюті.

Заперечуючи проти твердження позивачки про те, що укладання спірного кредитний договору є порушенням, з боку банку, його обов’язків агенту валютного контролю, відповідач у вищезгаданому документі стверджує таке:

„Всі операції, що були проведені Позивачем як резидентом України через Відповідача, як банківську установу, відповідають вимогам чинного законодавства.

Отримавши кредит, Позивач, для того, щоб зі свого боку не порушити вимоги валютного законодавства, повинен був у будь якому разі конвертувати отриману готівку у доларах США в національну грошову одиницю – гривню для розрахунку із Продавцем нерухомості. Саме таку ж операцію Позивач міг би здійснити у іншій банківській установі, але він скористався послугами саме Відповідача для проведення цієї операції.

На стадії укладання договору купівлі – продажу нерухомого майна Банк вже перестав бути агентом валютного контролю, так як ця операція проводилася вже готівковими коштами та не через установу банку”.

Представник третьої особи – Національного Банку України – надав суду Висновок науково-правової експертизи щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті, проведеної відповідно до запиту Національного банку України на підставі Закону України „Про наукову і науково - технічну експертизу, здійсненої Інститутом Держави і права ім. В.М. Корецького Національної Академії Наук України від 09.11.2006р. № 126/509. яке містить такий узагальнюючий висновок:

„Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського кодексу України, статей 32, 44 Закону України „Про Національний банк України”, статей 2, 47, 49 закону України „Про банки і банківську діяльність”, статей 1, 4, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”, статей 1,3,5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті”.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, ретельно дослідивши письмові заперечення відповідача та згаданий вище висновок науково правової експертизи, здійсненої науковою установою, підпорядкованою Академії Наук України (надалі – „експертний висновок”, або „експертиза”), як важливі письмові докази в цій справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, через наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2008 року між громадянкою України ОСОБА_1 та ЗАТ „ОТП Банк” в особі Запорізького відділення „Соборне” був укладений кредитний договір № ML-204/059/2008 від 27 лютого 2008 року, за яким банк надав їй 57 000,00 (п’ятдесят сім тисяч) доларів США для придбання нерухомого майна. Згаданий вище кредитний договір передбачає, що кредит видається позивачці в іноземній валюті – доларах США, та розрахунки між нею та відповідачем – банком - мають здійснюватися в тій самій валюті.

Згідно частинi 1 п.2 вищенаведеного договору, згадані вище гроші в іноземній валюті були видані позивачці для придбання нерухомого майна, тобто для розрахунків цими грошима в іноземній валюті на території України.

Ст.3 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р. (надалі – „Декрет”) передбачає, що національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, зокрема - відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.

Отже, здійснення позивачкою, резидентом України, розрахунку з іншим резидентом України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ, якої не мали ані вона, ані продавець – було порушенням підпункту „г” пункту 4 ст. 5 згаданого вище Декрету.

Цей висновок підтверджується і експертним висновком, на листі 6 якого вказано: „...Саме такі правила визначені статтею 5 Декрету, відповідно до якої валютні операції можуть здійснюватися виключно на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії НБУ».

Таким чином, відповідач, як агент валютного контролю, не мав права, згідно п. 2 ст. 13 Декрету, надавати позивачці кредит в іноземній валюті для здійснення згаданої вище операції.

Тому суд вважає доведеним та обґрунтованим твердження ОСОБА_1 про те, що спірний договір, в його теперішньому вигляді, наявно суперечить діючому законодавству України.

Навпаки, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, що містяться в його уточнених запереченнях, про те, що „На стадії укладання договору купівлі – продажу нерухомого майна Банк вже перестав бути агентом валютного контролю, так як ця операція проводилася вже готівковими коштами та не через установу банку”.

Частиной 1.,п.2 спірного кредитного договору, якою передбачена мета кредитування, є невід’ємною, важливою частиною цього договору.

Отже, умовами спірного кредитного договору була передбачена єдина фінансова операція, яку мала здійснити позивачка: отримати через банківську установу відповідача іноземну валюту та розрахуватися нею на території України з резидентом України без будь яких ліцензій НБУ. Це свідчить про те, що договір, в його теперішньому вигляді, укладений з метою порушення валютного законодавства.

Тому відповідач, як сторона договору, знаючи про це, ще на стадії переговорів про укладання такого договору мав здійснити свої обов’язки агента валютного контролю та відмовитися від його укладання. Більше того, як агент валютного контролю він мав би попередити ОСОБА_1 про незаконність вказаних вище дій з іноземною валютою для запобігання їх в майбутньому.

Натомість відповідач, підписав незаконний договір, та видав позивачці кредитні гроші в іноземній валюті, провокуючи її на порушення підпункту „г” пункту 4 ст. 5 Декрету.

Таким чином, якщо б суд взяв до уваги твердження відповідача про те, що „позивач та відповідач уклали договір кредитування в іноземній валюті, та тим самим досягли мети, якої прагнули”, то дії відповідача мали б бути визначені як безумовне порушення його обов’язків як агента валютного контролю, передбачених п. 2 ст. 13 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, за яке банк мав би нести відповідальність, передбачену ст. 16 п. 2 абз. 4 того ж Декрету у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафу у розмірі, що встановлюється Національним банком України.

Але суд вважає ці твердження недостовірними, бо вони спростовуються нижченаведеними об’єктивними фактами та іншими письмовими твердженнями самого ж відповідача.

Як вже йшлося вище, з кредитного договору № ML-204/059/2008 від 27 лютого 2008 року вбачається, що кредитні кошти мали бути використані позивачкою для придбання нерухомого майна, тобто для розрахунку з резидентом України (частина 1.,п.2 договору).

3гідно ст. 3 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Отже, видаючи кредит ОСОБА_1 для придбання нерухомого майна, позивач усвідомлював, що він бере на себе зобов’язання задовольнити її потребу саме в Національній валюті України – гривні.

Це підтверджується тим, що договір купівлі – продажу квартири був укладений ОСОБА_1 з продавцем в гривні, що було відомо відповідачу та що він схвалював, бо саме цю квартиру - придбану позивачкою в резидента України - він отримав в іпотеку в забезпечення зобов’язання за спірним кредитним договором, та іпотечний договір був укладений в той самий день, що і кредитний договір – 27 лютого 2008р.

Більше того, як видно з його уточнених заперечень, відповідач заздалегідь усвідомлював неминучість здійснення позивачкою конвертації отриманої нею валюти в гривню: „Отримавши кредит, Позивач, для того, щоб зі свого боку не порушити вимоги валютного законодавства, повинен був у будь якому разі конвертувати отриману готівку у доларах США в національну грошову одиницю – гривню для розрахунку із Продавцем нерухомості. Саме таку ж операцію Позивач міг би здійснити у іншій банківській установі, але він скористався послугами саме Відповідача для проведення цієї операції.”

Отже, відповідач заздалегідь знав про формальне порушення позивачкою кредитного договору: адже за кредитним договором ОСОБА_1 мала розрахуватися з продавцем квартири в доларах США. Вищенаведене твердження відповідача свідчить про те, що він не тільки схвалював таке порушення договору позивачкою, а й сам приймав в ньому участь, здійснивши для неї конвертацію кредитною валюти у гривню.

Разом з тим, дії позивачки щодо укладання угоди з резидентом України в Національній валюті України відповідають вимогам Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р.

Через вищенаведені обставини суд вважає доведеним твердження позивачки про те, що відповідач усвідомлював, що акт видачі їй в кредит готівкової іноземної валюти носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням. Цей факт підтверджується банківською квитанцією про видачу ОСОБА_1 іноземної валюти в сумі п”ятдесят сiм тисяч доларiв США 000 USD, в якій вказано, що це є еквівалентом двiстi вiciмдесят сiм вiciмсот п”ятдесят грн.00 коп.

Вищенаведене, всупереч твердженням відповідача, свідчить про те, що обидві сторони заздалегідь домовилися про фактичне виконання договору всупереч умовам, викладеним в його тексті, але відповідно до чинного законодавства.

Тому суд вважає доведеним, що спірний договір є удаваним правочином, бо сторони насправді уклали між собою договір кредитування в Національній валюті України, що не суперечить законодавству України, але замаскували його під договір кредитування в іноземній валюті, який суперечить вищезгаданому Декрету КМУ.

Суд вважає також доведеним, що Закрите акціонерне товариство „ОТП Банк” (зараз – Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк”) на момент укладання спірного договору, маючи дозвіл та ліцензію НБУ, мало право надавати кредити в іноземній валюті.

Цей висновок суду, зроблений на підставі численних нормативних актів, вказаних відповідачем, безумовно підтверджується й висновком експертизи, наданої третьою особою – представником НБУ.

Але це право відповідача носить загальний характер. Воно не поширюється та не може поширюватися на випадки, коли такі операції суперечать законодавству України, а саме - Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р.

До цього висновку суд дістався, зокрема, з огляду на матеріали вищенаведеної експертизи, в якій, зокрема, говориться: „Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Очевидно, що врегулювання даного питання є виключно прерогативою валютного законодавства України”.

Таким чином, право відповідача надавати кредити в іноземній валюті не звільняє його від обов’язків агента валютного контролю, передбачених ч.2 ст. 13 згаданого вище Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вищенаведеним обов’язкам було б, з боку банку, зловживанням правом, яке, відповідно до ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускається.

Отже, висновок суду про те, що спірний договір, в його вигляді на момент розгляду справи, суперечить Декрету, який суд вважає одним з суттєвих доказів правильності позовних вимог, не суперечить твердженню відповідача та наданої третьою особою експертизи про те, що відповідач, маючи дозвіл та ліцензію НБУ, взагалі, а не в конкретному випадку, що розглядається судом - мав право надавати кредити в іноземній валюті.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивачки про те, що її права порушуються спірним договором, бо, через коливання курсу долару до національної валюти України вона в теперішній час вимушена сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж фактично отримала від банку, та більші суми процентів в гривнях, ніж це фактично передбачено договором.

Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦК України, якщо, правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правочином, який вони насправді вчинили. Оскільки між ОСОБА_1 фактично був укладений договір про надання кредиту в національній валюті України у розмірі двiстi вiciмдесят сiм вiciмсот п”ятдесят грн.00 коп, до цього правочину мають бути застосовані правила, що регулюють надання саме такого кредиту.

Керуючись ст..ст.10,11,212-215 ЦПК України, ч.2 ст.235 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати кредитний договір № ML-204\059\2008 від 27 лютого 2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (зараз – Публічне акціонерне товариство ОТП Банк) - удаваним правочином.

Визнати кредитний договір № ML-204\059\2008 від 27 лютого 2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (зараз – Публічне акціонерне товариство ОТП Банк), укладеним в Національній валюті України в сумі двісті вісімдесят сім вісімсот п»ятдесят гривень, 00 коп., на умовах, визначених в договорі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Смолка І.О.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • Ответы 100
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

О! Наши зашевелились :))

А можна визнати договір укладеним в гривні без удаваного правочину, якщо сукупна вартість кредиту віражена у гривні, за договором банк зодовязаний надати в рамках споживчого кредиту кошти в межах ліміту 45 000 доларів сша, та в першому пункті договору зазначено, що позичальник за цим договором - це особа, що отримала кредит у національній валюті?

Цирк у тому, що банк видав долар сша, та зараз вимагає сплати відсотків у доларі сша.

ото такє буває.... :blink:

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

О! Наши зашевелились :))

А можна визнати договір укладеним в гривні без удаваного правочину, якщо сукупна вартість кредиту віражена у гривні, за договором банк зодовязаний надати в рамках споживчого кредиту кошти в межах ліміту 45 000 доларів сша, та в першому пункті договору зазначено, що позичальник за цим договором - це особа, що отримала кредит у національній валюті?

Цирк у тому, що банк видав долар сша, та зараз вимагає сплати відсотків у доларі сша.

ото такє буває.... :blink:

В Вашем случае это вполне возможно, но опять же все будет зависеть от судьи - захочет он разбираться в этой ситуации или нет.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

С нетерпением будем ждать. Пока решения апелляции нет.

Суд принял лояльное для банка решение. Вилка - или мнимый договор, или последствия для банка за контроль расчетов в валюте.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это идеальное решение для перевода в гривну! Ведь это решение годится практически для любого договора в валюте - упор только на то, что банку известно о невозможности покупки квартиры за доллары - и все! То есть не надо придумывать ничего нового - если это решение не оспорят, то всем, у кого долларовый кредит, можно идти по накатанной дорожке!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ага, а ничё шо банк не сможет выполнять данный договор. т.к. не сможет проводить кредит в гривне по ставке 15% ?

Банк будет требовать его расторгнуть - машину один чёрт заберут :)

Ничё, хозяйка - женшина хорошая, новую купит.

Опять - же, судя по апеляциям некоторым, суды тупо не видят декрета, а про пункт "Г" пишут, что это "бэзпидставно" без объяснения причин.

Ещё пишут, что в законе про банки не написано, что "нельзя давать валютный кредит" - значит давать можно. А то что это запрещено 192 ГК , 92, 99 Конституции, и Декретом - этого они "недочитывают".

Ещё в законе про банки не написано, что нельзя убивать клиентов из Ак-47. Значит можно?

Это равносильно, как если в ГПК не сказанно, что "в судью нельзя кидать портфели и кодексы" - то можно кидать.

А то, что в Уголовном написано - то мы несмотрим.

п.с. Я не призываю кидать кодексами и конституцией в судей. :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ага, а ничё шо банк не сможет выполнять данный договор. т.к. не сможет проводить кредит в гривне по ставке 15% ?

Банк будет требовать его расторгнуть

Это уже разговор об аппеляции - на данный момент суд заставил банк проводить кредит в гривне под - нравится это банку или нет! Есть решение суда - банк может только подать аппеляцию и ничего больше - в противном случае он должен исполнять решение суда! На каком основании банк расторгнет договор

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Кстати, а если в договоре написано, что:

1. Банк даёт путём выдачи из кассы 100 баксов.

2. Цель кредита - покупка авто

3. Заёмщик обязуется в 3 дневный срок с момента получения кредита совершить обменную операцию, конвертировать 100 баксов в 505 гривен и перевести средства в гривне на р\с продваца автомобиля?

Это не смахивает на притворность?

Или напротив, такое обязательство есть поводом для отказа в оплате процентов и тела в долларах?

Или это просто хорошая отмазка для банка в плане того, что он не нарушал валютный контроль?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Добрый всем день..

Очень хорошее решение вот только бы мне помогло..

У меня есть кредитная заявка о переводе на мой валютный счет со счета банка баксов. Есть квитанция якобы сдачи баксов и покупки гривны.Все прилагаю..

В договоре написано что валюта дается безготивковим перерахунком на счет позычальника, а квитанция 2-я вроде бы я в кассу банка здал баксы и получил гривну (ни о каком счете речи неидет).

В третьей квитанции с непонятного р\с деньги в гривне попадают мне на счет..

Можно ли при моих квитанциях мотивироваться выше изложенным решением????

Сегодня суд 1 инстанции признал выплатить банку всю задолженность... зустрычна позовна заява небыла рассмотрена т.к подана была не в предварительном заседании а позже..

Просто нужно жесткую мотивацию в апеляцию о неправомерном решении 1 инстанции т.к множество миох замечаний по иску даже неучлись судом...

делать уклон на защиту прав потребителя или же на мотивацию мнимости данного договора..

Заране спасибо за конкретные предложения...

Если у кого то есть предложения как лучше выйти из сложившийся ситуации можно на почту [email protected]

Если у кого то есть скиньте пожалуйста иск от поручителя..

post-7039-1266519381_thumb.jpg

post-7039-1266519388_thumb.jpg

post-7039-1266519395_thumb.jpg

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Алекс, так ерунда выходит какая-то.

Вам должны были дать доллар.

Потом я так понимаю с какого-то твоего счёта перевели деньги в гривне продавцу машины, или чего там.

Цель кредита - Покупка чего-то там.

Валюта кредита - долар.

За что купил? - За гривну.

Акт о целевом использовании есть? - Есть. Банк согласился что цель кредита покупка чего-то за *** гривен.

т.е. "Удаваный правочин"

А если кредит не с целью покупки авто а просто так - на личные нужды - то всё-равно, зная что расчёты в долларах запрещены, вам поменяли доллар на гривну. Опять удаваный.

Если он не удаваный - то он невыполненный, т.к. ДОЛЛАР вам не дали пощупать.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1 квитанция о том что с банковского счета на мой мне переводят баксы согласно кредитной заявки

2 квитанция якобы я меняю баксы (которые безналичным расчетом переведены на мой счет) на гривни в кассе, при этом доплачивая разницу в кросс курсе.О том что с моего счета сняли баксы ия их поменял в кассе на гривну ,а затем снова положил на свой счет квитанции нету.

3 квитанция на которой с какого-то счета якобы у меня на счету находятся гривни.

ну а дальше перечисление с моего счета в автосалон гривни...

Сложно но вразумительно...

Спасибо..

т.е есть смысл подавать на апеляцию непо нарушению потребителя а на удаваний правочин??

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1 квитанция о том что с банковского счета на мой мне переводят баксы согласно кредитной заявки

2 квитанция якобы я меняю баксы (которые безналичным расчетом переведены на мой счет) на гривни в кассе, при этом доплачивая разницу в кросс курсе.О том что с моего счета сняли баксы ия их поменял в кассе на гривну ,а затем снова положил на свой счет квитанции нету.

3 квитанция на которой с какого-то счета якобы у меня на счету находятся гривни.

ну а дальше перечисление с моего счета в автосалон гривни...

Сложно но вразумительно...

Спасибо..

т.е есть смысл подавать на апеляцию непо нарушению потребителя а на удаваний правочин??

Есть смысл начать с удаваного правочина если цель выплатить так, как договаривались изначально.

Но вот как это делать - тут главнее вопрос. Первый суд вы проиграли. Всё зависит от того, подавали ли вы Возражения или нет. Если подавали - нужно аппелировать этим в апеляции. Просто в апел. суде вы ж можете или по применению материальных норм опаривать первое решение, или процессуальных. Если вы возражали и ссылались на кикие-то нормы - нужно про это и писать как можно круче, дабы по ним отменили первое решение. А если вы в месном суде ссылались на "ерунду" не по делу, то тогда аппеляция не поможет. И тут я знаю 2 варианта:

1. Вернуть дело в месный суд в связи с неполным и невсесторонним рассмотрением через апеляцию или касацию. Если ерез апеляцию не получится - то бороться с последствиями апеляции по взысканию.

2. Подать иск в месный суд про недействительность или удаваный правочин, и бороться с последствиями решения проигранного суда через оббжалование действий исполнителей, пока не выиграете.

Вопрос серьзный - нужен толковый юрист в любом случае.

Позвоните Антирейду - я думаю поможет.

Не пропустите аппеляцию!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

апеляцию полюбому буду подавать.

Незнаю точно но наверное по неполному рассмотрению судьей дела..с юристом будем решать.

Т.к судья либо нехотел меня с юристом слышать либо у него свои договоренности с банком..

Было представлено столько доказательств несоответствия выставленной суммы, скрытые проценты, брехня юриста банка о том что в договоре нет оговорки что риски берет на себя заемщик (она оказывается есть)...

Да и как потом после заседания из разговора с судьей выяснилось ему надо было полюбому выносить решение т.к предварительное было 26.11.2009 а он типа и так протянул времени больше чем положено (18.02 был суд) по закону..

и ему просто нехотелось вникать в суть дела..

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Суд принял лояльное для банка решение. Вилка - или мнимый договор, или последствия для банка за контроль расчетов в валюте.

Скажите пожалуйста есть решение апелляции или нет?
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

То aleks_blade

В третьей квитанции счёт 1002... - это счёт кассы банка. Вы через кассу банка пополнили свой счёт 2620...

Спасибо, но вот в чем вопрос......денег то на руках у меня не было потому и через кассу банка я немог счет пополнить.

А если я со слов банка я написал заявление на перевод $ в гривну то это наверное и есть мнимость валютного кредита...т.к банк изначально знал что нужны будут гривны для расчета с салоном.

Или я неправильно мыслю?????

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Уважаемый Антирейд! А если в кредитном договоре вся процедура обмена долларов на гривну описана: банк зачисляет доллары на счет, потом происходит обмен на гривны, они снова зачисляются на счет и потом переводятся за авто, то можно ли тогда говорить о мнимом договоре?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Уважаемый Антирейд! А если в кредитном договоре вся процедура обмена долларов на гривну описана: банк зачисляет доллары на счет, потом происходит обмен на гривны, они снова зачисляются на счет и потом переводятся за авто, то можно ли тогда говорить о мнимом договоре?

Без вашего ведома даже если это мультивалютный счет никто неможет менять валюту на валюту насколько я понимаю.

-----потом происходит обмен на гривны---каким образом происходит????? само собой???? а разницу между покупкой и продажей вам же валюты кто доплачивать будет ???? Банк ??? Сомневаюсь.... Выже типа доплачивали гривнами разницу в курсе в кассу неправда ли???

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это идеальное решение для перевода в гривну! Ведь это решение годится практически для любого договора в валюте - упор только на то, что банку известно о невозможности покупки квартиры за доллары - и все! То есть не надо придумывать ничего нового - если это решение не оспорят, то всем, у кого долларовый кредит, можно идти по накатанной дорожке!

Присоединяюсь,толково придумано.Для большинства заёмщиков шанс продолжать выполнять обязательства по договорам.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Специально зарегистрировался на этом сайте.

Я представлял интересы Банка в процессе.

Решение суда обжаловано "та скасовано" Апелляционным судом Запорожской области.

? закрыт :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения