Решение Апелляционного суда Киева о недействительности договоров уступки права требования перед банком Форум от ФК Морган Кепитал физлицу

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 753/2665/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10319/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Набудович І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Чобіток А.О, Немировської О.В.,
при секретарі Заліській Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_4, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «ФК «Морган Кепітал», ОСОБА_3, про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 17.08.2007 між ОСОБА_2 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», був укладений кредитний договір № 0281/07/01-CL, відповідно до умов якого позивачу була відкрита не відновлювальна кредитна лінія на споживчі цілі з лімітом кредитування 100 000 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_1.

16.01.2016 право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було відступлено від ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал», яке, в свою чергу, 16.01.2016 за договором про відступлення права вимоги здійснило відступлення право вимоги до ОСОБА_3

Позивач вважав, що оспорювані правочини містять всі ознаки факторингу, а ОСОБА_3, як фізична особа, не може бути стороною такого договору.

Посилаючись на положення ст. 203 ЦК України, просив визнати недійсними договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за договором іпотеки.

В ході судового розгляду до участі у справі було залучено третіх осіб: ПАТ «Банк Форум», ОСОБА_4 та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначав, що оспорюваний договір містить ознаки факторингу та має на меті отримання додаткового доходу, оскільки до нового кредитора переходить не лише право вимоги щодо сплати суми заборгованості, а також право вимоги відсотків річних, інфляційних втрат, неустойки, збитків.

Вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний договір за своєю природою є договором відступлення права вимоги.

Посилався на положення ст. 1054 ЦК України, зокрема, наголошував, що протягом всього існування кредитних відносин, стороною кредитного договору може бути виключно банк або інша фінансова установа.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представники просили апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу відхилити з огляду на її безпідставність.

Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг просив ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2007 між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0281/07/01-CL (а.с. 10-13, том І).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між АКБ «Форум» та ОСОБА_4укладено договір іпотекивід 17.08.2007 (а.с. 14-17, том І).

17.06.2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форум» укладенийдодатковий договір до договору іпотеки, в якому зазначено, що іпотекодавцем за договором іпотеки є ОСОБА_2 (а.с. 18-19, том І).

Судом також встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0281/07/01-CL від 17.08.2007 у розмірі 312 972, 23грн.

16.01.2016 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» укладено договір № 32-Ф про відступлення права вимоги за кредитним договором № 0281/07/01-CLвід 17.08.2007 відповідно до якого новий кредитор отримав право грошової вимоги до ОСОБА_2 (а.с. 116-122, том І).

16.01.2016 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 17.08.2007, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. (а.с. 125-128, том І).

16.01.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 0281/07/01-CLвід 17.08.2007, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2, відповідно до якого право грошової вимоги перейшло до ОСОБА_3 (а.с. 25-30, том І).

21.01.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» та ОСОБА_3укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 17.08.2007, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. (а.с. 76-77а, том І).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за своїм змістом договір про відступлення права вимоги від 16.01.2016, укладений між відповідачами, встановлює зобов'язання нового кредитора щодо самостійного стягнення боргу за кредитним договором і не передбачає надання фінансових послуг під відступлення права грошової вимоги, а тому є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу.

Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається зі змісту укладеного договору про відступлення права вимоги, умови вказаного договору мають ознаки договору факторингу, оскільки відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесені сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як:

- фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

- набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність ознак факторингу в укладеному між відповідачами договору про відступлення права вимоги.

З урахуванням того, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, в даному випадку ОСОБА_3 як фізична особа не є фінансовою установою в розумінні цивільного законодавства, а відтак не має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

До певних відносин з надання фінансових послуг законами про діяльність відповідної фінансової установи та правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг можуть встановлюватися окремі виключні права та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг. Зазначені нормативно-правові акти будуть спеціальними у правовідносинах по наданню фінансових послуг по відношенню до загальних норм.

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. 

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні. 

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). 

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. 

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. 

Договір направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Тобто наявність надання фактором послуги. Така послуга надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансову послугу. Тож якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, що має право відповідно до закону здійснювати факторингові операції.

Системний аналіз норм ЦК України дає підстави для висновку, що договір відступлення права грошової вимоги не може бути договором факторингу лише за умови, якщо він не відповідає умовам договору факторингу. З цього, своєю чергою, випливає, що за таким договором: не передбачається плата (винагорода); права вимоги передаються в тому обсязі, в якому існують, інакше це може вважатися прихованою платою (винагородою); новий кредитор перераховує кошти первинному кредитору лише після отримання їх від боржника.

В той же час, оспорюваний договір містить умови про те, що ціна відступлення права вимоги за цим договором оплачена новим кредитором у відповідності та на підставі договору комісії 271215/5-3 від 27.12.2015 в розмірі 262 605,60 грн.

Крім того, п. 1.2 договору передбачено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Банк Форум» і боржником, та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором. Права кредитора за кредитним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги за виключенням права на здійснення первісним кредитором договірного списання з рахунку/рахунків боржника, що надане первісному кредитору згідно доручення боржника відповідно до умов кредитного договору. При цьому, новий кредитор набуває статусу кредитора за кредитним договором та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором. Станом на дату укладення сторонами цього договору загальний розмір заборгованості боржників перед первісним кредитором складає: 314 359, 71 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 276 844, 57 грн., заборгованість по процентах складає 37 515, 14 грн., та крім того штрафні санкції (штраф, пеня) у відповідності до умов кредитного договору.

Таким чином, оспорюваний договір містить ознаки різних видів договорів та є змішаним договором, який містить умови, притаманні виключно договору факторингу.

Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ч. 1 ст. 24 вказаного Закону, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

За таких обставин, недійсність договору про відступлення права вимоги від 16.01.2016 зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21.01.2016, згідно якого відступлено право вимоги за договором іпотеки від 17.08.2007, укладеним між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_2

Враховуючи викладене, за відсутністю правових підстав для укладення спірного договору, колегія суддів вважає доцільним застосувати положень ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо правової природи оспорюваного договору як договору відступлення права вимоги, а не договору факторингу, не відповідають обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 60, 213, 214 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи і дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. 

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_4, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 16.01.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» та ОСОБА_3, згідно якого відступлено право вимоги за кредитним договором від 17.08.2007 № 0281/07/01-СІ, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Форум» та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 21.01.2016, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим № 83, згідно якого відступлено право вимоги за договором іпотеки від 17.08.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Форум» та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С.А. та зареєстрованим у реєстрі за № 5683.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: 
Судді: 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61567636

[ANTIRAID]

Это наше решение. Суд пришел к выводу, что в связи с тем, что на самом деле заключен договор факторинга, а не переуступки долга, то такой договор не может заключаться с физическим лицом. В этой связи договор уступки долга по кредитному договору, а также по ипотечному договору признаны недействительными.

[alexburko]

А что на счет "нарушенного права"?