Правові аспекти припинення договору поруки

у.zaporozhskiy · April 8, 2012

Я их все смотрел, они меня не убедили. Так как есть очень много отрицательных решений ВХСУ с той же формулировкой только написано, что "...Відповідно до приписів ст. ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, а терміном є певний момент у часі зі спливом яких пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, початок строку чи його закінчення може визначатися не лише роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а і вказівкою на подію, яка має неминуче настати

Норма ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає спеціальні підстави припинення поруки, так, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки і лише якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, а якщо строк виконання основного зобов’язання не встановлений або визначений моментом вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, законодавець передбачив додаткові підстави припинення поруки, а саме: правила обмежувальних строків (шестимісячного та тривалістю в один рік) вступають в дію, відповідно, лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов’язання.

Втім, як зазначено вище, термін дії поруки встановлений до моменту повного виконання зобов’язань за договором лізингу божником чи поручителем, а, отже, враховуючи, що такі зобов’язання за договором лізингу в повному обсязі не виконані, цей строк на момент пред’явлення позову до солідарних боржників не закінчився, а щодо основного зобов’язання лізингоодержувача сплатити лізингодавцю суми лізингових платежів, право вимагати яких вже виникло і які залишились несплаченими, разом з пенею за несвоєчасну сплату, суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити, та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування, яке (зобов’язання) виникає в зв’язку з відмовою лізингодавця від договору, то згідно з п. 8.1 договору лізингу таке зобов’язання виникає негайно після отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про відмову від договору, тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій –26.03.2009.

Вищенаведеним спростовуються доводи скаржника, що договором поруки не передбачений строк його дії і порука припинилася після спливу шести місяців з дати настання строку основного зобов’язання боржника за договором лізингу, тобто, з 26.09.2009....

И так далее, очень негативная практика. Поэтому, я и хотел найти железобетонные аргументы против вышенаписанного, так как уже видел больше 10 таких нехороших решений

Это явный фарс, ВХСУ сам себе противоречит, называя срок термином.

Понятие Срока и термина четко обозначены в ст. 251-252 ЦК

нельзя переплетать одно-другим.

batyshka · May 6, 2012

И так далее, очень негативная практика. Поэтому, я и хотел найти железобетонные аргументы против вышенаписанного, так как уже видел больше 10 таких нехороших решений

ссылки!

Byyf · May 7, 2012

Это явный фарс, ВХСУ сам себе противоречит, называя срок термином.

Понятие Срока и термина четко обозначены в ст. 251-252 ЦК

нельзя переплетать одно-другим.

НАРОД !!

А п.24 нового Пленума ВССУ по кредитным делам???

mississ · July 6, 2012

У розпалі слухання в суді за позовом колєхторів про стягнення суми. Заперечую отримання кредиту на умовах КД. Листа с досудовою вимогою не отримувала, докази є.

Колєхтор написав поручителю 2 листи на різні адреси, які повернулися йому назад (ксерокопії запакованих конвертів подав у додатках). Зараз подав ще один позов вже до поручителя. Чи є ці листи належним доказом того, що кредитор вжив усіх заходів щодо повідомлення поручителя?

Lola AG · December 12, 2012

Подскажите, пожалуйста, можно ли расторгнуть договор поруки согласно п. 4 ст 559 при наличии в договорах таких пунктов:

Договор поруки:

п. 3.2. Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, погашення здійснюється Поручителем протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги

п. 3.4 Подання вимоги кредитором. Обов'язок Поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора письмової вимоги, зазначеної в п. 3.2. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою цінним листом або кур'єром. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.

п. 4.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань.

Кредитный договор:

п. 2.9.1. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем умов договору застави. При цьому дострокове виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 7 банківских днів з дати надсилання банком відповідної вимоги.

п. 8.3. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.

Краткое описание ситуации. В 2008 году был взят кредит в долларах на покупку авто, без поручителя. В 2009 году по требованию банка подписывается договор поручительства с супругом. С января 2010 заемщик вносит неполные суммы, а с августа 2010 года не платит вообще. К поручителю банк ни разу не обращался. 31.03.2011 Банк отослал письменные претензии с просьбой досрочного погашения долга сразу заемщику и поручителю (письма никто не получал, но в деле в суде есть их копии с конвертами и описанием вложений), а через 7 дней подал в суд на взыскание всей суммы долга солидарно. Суд проигран. В исполнительную банк до сих пор не подал, но вот на днях собирается это сделать.

Подскажите, можно ли сейчас попробовать признать договор поручительства припиненим, ссылаясь на то, что право требования банком досрочного выполнения заемщиком своих обязательств возникло с момента неналежного виконання, т.е. с января 2010, когда появилась просрочка (кстати в иске банка указано, что заемщик полностью прекратил выполнение обязательств в январе 2010, хотя после этого оплаты еще вносились) и согласно п. 4 ст. 559 ГКУ, т.к. срок поручительства в договоре не указан, то банк должен был предъявить свои требования поручителю в течении 6 месяцев с момента возникновения права на такое требование, т.е. до июля 2010.

kristi · December 12, 2012

Подскажите, пожалуйста, можно ли расторгнуть договор поруки согласно п. 4 ст 559 при наличии в договорах таких пунктов:

Договор поруки:

п. 3.2. Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, погашення здійснюється Поручителем протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги

п. 3.4 Подання вимоги кредитором. Обов'язок Поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора письмової вимоги, зазначеної в п. 3.2. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою цінним листом або кур'єром. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.

п. 4.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань.

Кредитный договор:

п. 2.9.1. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем умов договору застави. При цьому дострокове виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 7 банківских днів з дати надсилання банком відповідної вимоги.

п. 8.3. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.

Краткое описание ситуации. В 2008 году был взят кредит в долларах на покупку авто, без поручителя. В 2009 году по требованию банка подписывается договор поручительства с супругом. С января 2010 заемщик вносит неполные суммы, а с августа 2010 года не платит вообще. К поручителю банк ни разу не обращался. 31.03.2011 Банк отослал письменные претензии с просьбой досрочного погашения долга сразу заемщику и поручителю (письма никто не получал, но в деле в суде есть их копии с конвертами и описанием вложений), а через 7 дней подал в суд на взыскание всей суммы долга солидарно. Суд проигран. В исполнительную банк до сих пор не подал, но вот на днях собирается это сделать.

Подскажите, можно ли сейчас попробовать признать договор поручительства припиненим, ссылаясь на то, что право требования банком досрочного выполнения заемщиком своих обязательств возникло с момента неналежного виконання, т.е. с января 2010, когда появилась просрочка (кстати в иске банка указано, что заемщик полностью прекратил выполнение обязательств в январе 2010, хотя после этого оплаты еще вносились) и согласно п. 4 ст. 559 ГКУ, т.к. срок поручительства в договоре не указан, то банк должен был предъявить свои требования поручителю в течении 6 месяцев с момента возникновения права на такое требование, т.е. до июля 2010.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27791356

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27900761

Bolt · July 21, 2015

Маємо успішну судову практику вирішення кредитних спорів

У кожному конкретному випадку потрібен ретельний аналіз документів.

Ну мы тоже маем такую практику и что с того... )

Ну это само собой, даже без вариантов... )

poruka · August 12, 2015

добрый день!

подскажите, пожалуйста, по такому вопросу: есть ипотечный кредит, оформлен на мужа, жена поручитель (финансовый), просрочка, банк обратился в суд, жена (поручитель) ознакомилась с материалами дела, увидела, что заемщиком и банком были подписаны дополнительные соглашение к договору кредита на отсрочку платежа и изменен додаток график погашения кредита, в графике, который идет к допке общая сумма переплаты по кредиту на 6 000 у.е. больше чем в изначальном, допки с поручителем не подписывались, письменно поручитель согласие не давал, в поруке указанно, что без согласия поручителя банк не имеет права увеличивать размер обязательств. собственно три вопроса:

1. является ли данное изменение основанием применения ч. 1 ст. 559?

2. если является основанием, то, как суд отреагирует на то, что поручитель - это жена заемщика, и хоть она ничего и не подписывала об увеличении обязательств, но т.к. жена должна была все это знать?

3. если суд не примет во внимание то, что обязательства увеличились, можно ли заявлять ходатайство о проведении экономической экспертизы договоров?

poruka · August 13, 2015

помогите пож советом...

Bolt · September 24, 2015

Это минус... Тяжко теперь поручителям придётся...(((

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-438цс15

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Будучи за своєю правовою природою зобов’язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Крім того, у статті 559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Виходячи із частини четвертої статті 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов’язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі частини першої статті 252, частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У справі, яка переглядається, пунктом 4.6 договору поруки встановлено, що порука припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

За пунктом 2.1 кредитного договору строк його дії встановлено до 25 липня 2022 року.

Тобто договором поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

Разом з тим відповідно до пункту 4.10 кредитного договору позичальник зобов’язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (пункт 4.9) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Отже, кредитним договором було передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов’язання. Проте, як установив суд, зміна строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором у передбаченому ним порядку (пункти 4.9, 2.9) не відбулася.

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору.

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

Bolt · September 24, 2015

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/56FDC08EB7D8C92EC2257ECA00235F10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2015 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

суддів:

Яреми А.Г.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі – ПАТ «Кредобанк»), ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.

ОСОБА_1 зазначала, що 26 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (далі – ВАТ «Кредобанк»), правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 890 тис. євро на строк до 25 липня 2022 року зі сплатою 12 % річних, а позичальник зобов’язався у строк і на умовах, передбачених цим договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов’язань боржником за основним договором.

Посилаючись на те, що умовами договору поруки встановлено, що він припиняється зі спливом трирічного терміну від часу настання строку виконання основного зобов’язання, який настав у травні-червні 2008 року у зв’язку з тим, що банк надіслав позичальнику повідомлення від 16 травня 2008 року про дострокове повернення кредиту, ОСОБА_1 просила визнати поруку припиненою.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано зобов’язання за договором поруки від 26 липня 2007 року припиненим.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2014 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559, частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, в якій, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2015 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою допущено до провадження Верховного Суду України.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1, яка надійшла до суду касаційної інстанції для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якою не було прийнято на день набрання чинності Законом № 192-VIII, підлягає розгляду Верховним Судом України в порядку, передбаченому главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого 2010 року, в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 360⁵ ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Суди встановили, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 890 тис. євро на строк до 25 липня 2022 року зі сплатою 12 % річних, а позичальник зобов’язався у строк і на умовах, передбачених цим договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов’язань боржником за основним договором.

Згідно з пунктом 4.6 договору поруки він припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткової угоди та у разі незгоди з цією пропозицією у десятиденний строк повернути всю суму кредиту не свідчить про пред’явлення банком вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов’язання, оскільки в позичальника залишався вибір щодо прийняття чи відхилення пропозиції. Тому суд дійшов висновку, що строк виконання основного зобов’язання не настав у десятиденний строк від дня надіслання банком цього повідомлення, а відтак відсутні підстави для визнання поруки такою, що припинилась.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, копію якої надано заявником для порівняння, касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, що виникли з договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов’язань за тим самим кредитним договором, дійшов висновку про те, що у зв’язку з отриманням позичальником зазначеного вище повідомлення банку про зміну процентної ставки та відповідно до пункту 3.8 кредитного договору обов’язком з’явитись до банку для укладення додаткового договору строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором змінено згідно з умовами цього договору.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559, частин першої та другої статті 598 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.