Постановление ВСУ по пересмотру о порядке и размере взыскания морального ущерба связанного с нанесением вреда здоровью


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гуменюка В.І.,
суддів: Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року та заявою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на підземних роботах він отримав професійне захворювання. У 1995 році висновком лікарсько-трудової експертної комісії (далі – ЛТЕК) йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40 %, у 2004 році при повторному огляді згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії – 50 % та встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. 

Оскільки позивач вважає, що його щоденний фізичний біль та страждання спричинені професійним захворюванням, отриманим унаслідок тривалої роботи в умовах важкої фізичної праці та за наявності шкідливих виробничих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, то просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») відшкодування моральної шкоди в розмірі 701 тис. 568 грн.

Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 11 січня 2016 року позов задовольнив частково: стягнув з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 65 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Дніпропетровської області 11 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: стягнув з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди без утримання обов’язкових платежів; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 12 жовтня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишила без змін. 

У заяві ОСОБА_1 порушується питання про часткове скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року та зміну рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР) та абзацу п’ятого пункту 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі – Правила).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 травня 2012 року та 24 грудня 2014 року (справи № 6-156цс14, № 6-188цс14 і № 6-207цс14).

У заяві ПАТ «Кривбасзалізрудком» порушується питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року та ухвалення нового судового рішення з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 466 ЦК УРСР (у редакції від 28 березня 1995 року), частини другої статті 5, частини шостої статті 34 Закону України від 27 березня 1991 року № 887-XII «Про підприємства в Україні», пункту 2.1 Положення про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (далі – Положення).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «Кривбасзалізрудком» посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заявах доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заяви підлягають частковому задоволенню.

За статтею 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним.

Суди встановили, що з 1975 року до складу Виробничого об’єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі – ВО «Кривбасруда») входили 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, серед них рудоуправління Першотравневе.

Відповідно до наказів ВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 та від 1 листопада 1989 року № 423 з 1 жовтня 1989 року рудоуправління Першотравневе як структурну одиницю було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда», зокрема структурну одиницю шахту «Першотравнева-1». 

Згідно з наказом ВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з 1 січня 1995 року шахту «Першотравнева-1» було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда» як структурну одиницю шахту «Першотравнева» (пункти 1 та 2). 

Відповідно до пункту 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 5 січня 1998 року № 1 з 1 січня 1998 року шахту «Першотравнева» як структурну одиницю було ліквідовано.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України (далі – Мінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об’єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі – ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником об’єднання (пункти 1 та 2).

Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі – ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром». 

У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» указано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов’язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов’язків дочірнього підприємства. 

Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ «Кривбасзалізрудком» (офіційний сайт ПАТ «Кривбасзалізрудком» у мережі Інтернет).

ОСОБА_1 з 4 березня 1976 року по 10 серпня 1978 року та з 15 вересня 1978 року по 8 грудня 1980 року (4 роки 8 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземний слюсар-монтажник у Першотравневому управлінні ВО «Кривбасруда», з 8 грудня 1980 року по 1 жовтня 1989 року (8 років 10 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальностями підземний електрогазозварник, підземний гірничий робітник, підземний вибухівник, підземний роздавальник вибухових матеріалів на шахті «Першотравнева-1» у Першотравневому управлінні ВО «Кривбасруда», з 1 жовтня 1989 року по 27 червня 1994 року (4 роки 8 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземний роздавальник вибухових матеріалів на шахті «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда».

Працюючи протягом тривалого часу в умовах значної кількості пилу у рудничному повітрі, позивач набув хронічне професійне захворювання з відповідним діагнозом – пиловий бронхіт.

Висновком ЛТЕК від 8 червня 1995 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності, яку при наступному огляді у квітні 2004 року збільшено до 50 % та встановлено безстроково.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що правонаступником усіх прав та обов’язків ДВО «Кривбасруда» (у структурних одиницях якого працював позивач) є ПАТ «Кривбасзалізрудком». Тому, ураховуючи втрату працездатності ОСОБА_1, його фізичні і моральні страждання, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на відшкодування моральної шкоди підлягло стягненню 65 тис. грн. 

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з положень пункту 11 Правил, згідно з яким розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат (редакція від 3 жовтня 1997 року). Тому оскільки правонаступником підприємства, з яким позивач перебував у трудових відносинах під час виникнення професійного захворювання, є ПАТ «Кривбасзалізрудком», то з останнього на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 2 тис. грн. При цьому суди виходили з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі – НМДГ), що діяв на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року, наданій ПАТ «Кривбасзалізрудком» для порівняння, указано, що підприємства, визнані винними у спричиненні позивачу професійного захворювання, ліквідовані, а ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником прав та обов’язків ДВО «Кривбасруда» щодо шахти «Першотравнева-Дренажна», до якої входили майнові комплекси шахт «Першотравнева» та «Першотравнева-1». Правонаступником майнових прав та обов’язків у цих шахтах було управління «Кривбасгідрозахист», яке в подальшому ліквідовано. 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Наданою для порівняння ОСОБА_1 постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 травня 2012 року відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, оскільки наведені в цій заяві судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року (справи № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14), які також надані ОСОБА_1 для порівняння, зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи НМДГ, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи НМДГ, що діють на час розгляду справи.

Указане свідчить про те, що існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року (справи № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14) висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходять з такого.

У частині першій статті 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов’язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, – за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. 

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення – це виділення зі складу підприємства (об’єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об’єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об’єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об’єднань.

Тобто розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов’язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи. 

У пункті 32 Правил (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником. 

Якщо права й обов’язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.

Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування. 

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступника ДВО «Кривбасруда», не звернули увагу на таке.

Згідно з пунктом 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 20 січня 1998 року № 12 на базі, зокрема, шахти «Першотравнева» в складі цього об’єднання на правах структурної одиниці було створено шахту «Першотравнева-Дренажна». У подальшому в пункті 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 11 вересня 1998 року № 139 було передбачено виключити зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда», зокрема, шахту «Першотравнева-Дренажна» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту.

Відповідно до наказу Мінпромполітики України від 29 липня 1998 року № 262 на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» (структурних підрозділів ДВО «Кривбасруда») шляхом їх відокремлення було створено Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту (управління «Кривбасгідрозахист»). Відповідно до пунктів 3 та 5 цього наказу було створено комісії по передачі майна від ДВО «Кривбасруда» та прийняття його управлінням «Кривбасгідрозахист», шляхом складання акта приймання-передачі для подачі його в місячний строк до міністерства для затвердження. На підставі затвердженого акта приймання-передачі було передбачено складання розподільчого балансу та внесення змін до обліку майна. Правонаступником всіх майнових прав та обов’язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» у частині визначеній розподільчим балансом, було призначено управління «Кривбасгідрозахист», яке було ліквідовано 5 травня 2008 року відповідно до наказу Мінпромполітики від 17 березня 2006 року № 104.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили за розподільчим балансом обсягу майнових прав та обов’язків управління «Кривбасгідрозахист», яке в подальшому було ліквідоване, та ДВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», то суди дійшли передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог про відшкодування ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральної шкоди на користь ОСОБА_1.

При цьому на час виникнення спірних правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, у пункті 11 Правил було закріплено, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. 

Відповідно до пункту 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності або виникнення необхідності у витратах на медико-соціальну допомогу.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК УРСР моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, вирішуючи спір, суди, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, не звернули уваги на зазначені обставини та не врахували, що згідно зі статтею 440-1 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати та обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди – не більше двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (пункт 11 Правил).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Вищезазначені вимоги законодавства в поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи НМДГ, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи НМДГ, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. 

Такий підхід цілком узгоджується з положенням статті 83 ЦК УРСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. 

Суд касаційної інстанцій, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не звернув уваги на те, що при визначенні розміру моральної шкоди було застосовано положення пункту 11 Правил у редакції від 3 жовтня 1997 року, а не час виникнення спірних правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, та враховано розмір мінімальної заробітної плати на час виникнення спірних правовідносин, що не відповідає вимогам законодавства. 

Без надання оцінки судом першої інстанції вказаним обставинам ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57–60, 131–132, 137, 177, 179, 185, 194, 212–215 ЦПК України, визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову.

Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 360-2 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України. 

Керуючись пунктами 1 та 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяви ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді 
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

Правова позиція
у справі № 6-104цс17

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов’язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи. 

Згідно зі статтею 440-1 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати та обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди – не більше двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (пункт 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Вищезазначені вимоги законодавства в поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи НМДГ, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи НМДГ, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. 

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 14 червня 2017 року № 6-104цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/CEE6230970E71E7CC2258147004EAD2C

Link to comment
Share on other sites

ВСУ указал, что в случаях, когда границы возмещения морального вреда определяются в кратном соотношении с минимальным размером заработной платы или НМДГ, суд при решении этого вопроса суды должны исходить из такого размера минимальной заработной платы или НМДГ, действующих на время рассмотрения дела, и учитывать принципы разумности, взвешенности и справедливости.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...