0720

Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 10 липня 2015 року 15:36 № 826/5981/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Скочок Т.О., Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1) Національного банку України 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 3) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. за участю про Прокуратури Печерського району міста Києва визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач-3), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк»; - зобов'язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445 079,53 грн.; - стягнути з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб морально-матеріальне відшкодування у сумі 250 000,00 грн. Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.04.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на її думку, її має бути включено до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк». Зазначила, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», та не виплачено кошти, що перевищують суму вкладів, гарантовану Фондом (200 тис. грн.), що, в свою чергу, порушує її майнові права. Відповідачі заперечили по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач може бути включена лише до четвертої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банку». Представник прокуратури просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на поважний вік та стан здоров'я ОСОБА_1 Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. 07 травня 2014 між позивачем і ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу № 788216/2014, відповідно до умов якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 468 018,89 грн., з процентною ставкою на вклад у розмірі 27% річних з встановленою датою вимоги вкладником вкладу - 07.08.2014. Разом з цим, позивачем 07.08.2014 проведено поповнення вкладу на суму 155 153,30 грн. В подальшому між сторонами 07.08.2014 укладено договір банківського вкладу № 831026/2014, відповідно до умов якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 17 865,00 грн. з процентною ставкою на вклад в розмірі 23% річних, яка діє з першого по другий місяці дії вкладу, з третього по тринадцятий місяці дії вкладу стандартна ставка за вкладом становить 10% річних зі встановленою датою вимоги вкладником вкладу - 07.09.2015. 23 жовтня 2014 та 11.11.2014 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «ВіЕйБі Банк» з письмовими заявами про повернення грошових коштів. Разом з тим, ПАТ «ВіЕйБі Банк» своїх зобов'язань за вказаними договорами банківського вкладу не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складалась: за договором банківського вкладу № 788216/2014 від 07.05.2014 в розмірі 604 419,17 грн.; за договором банківського вкладу № 831026/2014 від 07.08.2014 в розмірі 40 660,36 грн. Вказані вище обставини підтверджуються копіями договорів, копіями виписок з вкладного рахунку, копіями виписки про рух коштів, які наявні в матеріалах справи (а.с. 26-27 Том І; а.с. 57-64 Том ІІ). Намагаючись вирішити питання поверення коштів в позасудовому порядку, позивач неодноразово зверталась з відповідними листами до: заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України, Народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної ради України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, з проханням посприяти в поверненні коштів, які необхідні їй на лікування за кордоном. На зверення позивача, вказані суб'єкти владних повноважень звертались до Національного банку України та Голови Національного банку України Гонтаревої В.О. з листами: від Заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України Терещенко О.В. до Голови НБУ Гонтаревої В.О. лист № 05/3 від 07.08.2014; від Народного Депутата України Катеринчука М.Д. до Голови НБУ Гонтаревої В.О. лист № 10/12-5914 (1) від 13.10.2014; від Кабінету Міністрів України листи № 41-Я-08850/26 від 22.10.2014, № 41-Я-020609/26 від 20.11.2014; від Апарату Верховної Ради України лист № 09-3239.26.08\16-12.14; від Адміністрації Президента України листи № 22/053133-26К від 22.10.2014; № 22/060045-26П від 20.11.2014; № 22\062974-26П від 04.12.2014; № 221062971-26П від 04 12.2014; від Генеральної прокуратури України лист № 19р від 23.12.2014; від Народного Депутата України Богомолець О.В до Голови НБУ Гонтаревої В.О. лист № 04-25/15-708 від 29.12.2014 та лист № 04-25/15-708/1 від 20.02.2015; від Народного Депутата України Третьякова О.Ю. лист № 04-35/17-8 від 07.12.2014 та лист № 04-35/17-8 від 19.02.2015; від Народного Депутата України Левченко Ю.В. лист № К-38 від 11.03.2015, щодо видачі позивачу коштів, які необхідні на лікування. Однак, за результатами вказаних вище звернень, кошти позивачу повернуті не були. З метою захисту власних порушених майнових прав, позивач 19.11.2014 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про повернення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2014 по справі № 757/34221/14-ц позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» про повернення банківського вкладу - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу 788216/2014 від 07.05.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_1, у розмірі 604 419,17 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 831026/2014 від 07.08.2014, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_1, у розмірі 40 660,36 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в дохід держави у відшкодування судових витрат судовий збір в розмірі 3 654 грн. В іншій частині вимог - відмовлено. На виконання зазначеного рішення в примусовому порядку Печерським районним судом міста Києві видано виконавчий лист від 16.01.2015. В подальшому, 20.01.2015, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 16.01.2015, виданого Печерським районним судом міста Києва по справі № 757/32221/14-ц про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 645079,53 грн. Однак, Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та прийнято рішення про його ліквідацію. Відповідно до вищевказаної Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 прийнято Рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно якого призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно. Пунктом 31 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Як наслідок, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 31.03.2015, на підставі п. 31 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 16.01.2015, виданого Печерським районним судом міста Києва по справі № 757/32221/14-ц про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 645079,53 грн., було закінчено, а виконавчий документ переданий ліквідаційній комісії (або ліквідатору). Як зазначає позивач в позовній заяві (а.с. 8 Том І) та не заперечувалось відповідачами, 06.02.2015 ОСОБА_1 через АБ «Укргазбанк» отримала гарантовану Фондом суму вкладу в розмірі 200 тис. грн. 05 березня 2015 позивач звернулась на особистий прийом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. із заявою про включення її до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» в частині суми, що перевищує 200 тис. грн. До заяви позивач додала: медичні довідки; вказані вище звернення заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України, Народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної ради України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, з проханням посприяти в поверненні коштів, які необхідні їй на лікування за кордоном; рішення Печерського районного суду міста Києва та постанови по ВП № 46110372. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. відмовила позивачу у включенні її до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк». За таких обставин позивач звернулась до суду з даним позовом. Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення ліквідації банку, передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон). Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону У відповідності до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: - визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; - відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; - складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення запогодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівникам і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом. Вказаний перелік черговості кредиторів є вичерпним, а Закон не передбачає більш широкого його тлумачення. Судом встановлено, що у ПАТ «ВіЕйБі Банк», в рамках спірних правовідносин, відсутні зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю ОСОБА_1 При цьому, матеріали справи не містять в собі письмових доказів того, що стан здоров'я позивача є наслідком дій/бездіяльності ПАТ «ВіЕйБі Банк», внаслідок чого включення позивача до першої черги кредиторів є неможливим в законний спосіб. До того ж, суд звертає увагу на те, що навіть за умови включення Уповноваженою особою Фонду позивача до першої черги кредиторів, такі дії суб'єкта владних повноважень носили б дискримінаційний характер у формі наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами. Оскільки позивач не є і не була працівником банку, включення її до другої черги кредиторів також не можливо Включення позивача до третьої черги кредиторів не можливо, оскільки позивач, як фізична особа, не може бути суб'єктом правовідносин, визначених в п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Разом з тим, оскільки вимога позивача про повернення суми коштів в розмірі 445 079,53 грн., є вимогою вкладника - фізичної особи у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, то ОСОБА_1 підпадає під ознаки кредитора, визначені п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок чого суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк». Позовна вимога про зобов'язання Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити позивачу суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмрі 445 079,53 грн., задоволенню не підлягає, враховуючи наступне. Як вже зазначалось, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що єдиним джерелом задоволення вимог кредиторів є кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку. Тобто, законодавцем не встановлено іншого порядку задоволення вимог кредитора, окрім як за рахунок коштів, що одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку. За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити позивачу суму коштів є необгрунтованою та невірно обраним способом захисту порушеного права, внаслідок чого в цій частині позовних вимог також слід відмовити. До того ж, позивачем не надано доказів того, що за результатами реалізації майна банку, її кредиторські вимоги не будуть задоволені. Позовна вимога про стягнення з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб морально-матеріального відшкодування у сумі 250 000,00 грн., задоволенню не підлягає, адже під час розгляду справи судом встановлено відсутність порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача з боку вказаних суб'єктів владних повноважень, тобто встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів в рамках спірних правовідносин та морально-матеріальною шкодою, оціненою позивачем в 250 000 грн. Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Головуючий суддя К.М. Кобилянський судді Т.О. Скочок Н.А. Добрівська http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46635410 Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5981/15 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2016 року м. Київ колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів Лічевецького І.О., Межевича М.В. за участю секретаря Канівець К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві заяву ОСОБА_1 про відмову в частині від апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за участю прокурора Печерського району м. Києва про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач-3), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд: - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк»; - зобов'язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн.; - стягнути з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб морально-матеріальне відшкодування у сумі 250000,00 грн. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 30 листопада 2016 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги в частині: зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» і в частині зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. та закриття апеляційного провадження в цій частині. 06 грудня 2016 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити з тих підстав, що в березні 2016 року їй виплачено решту коштів по вкладу у розмірі 445079,53 грн. ПАТ «ВіЕйБі Банк». Представники Прокуратури Печерського району м. Києва та Уповноваженогго Верховної Ради України з прав людини підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити з тих підстав, що матеріальна позовна вимога виконана ПАТ "ВіЕйБі Банк". Представники відповідачів не заперечували проти заявленого клопотання та просили його вирішити на розсуд суду. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що заява апелянта підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень частини 4 ст. 193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається. Це право є одним із розпорядчих повноважень, що складає зміст принципу диспозитивності в адміністративному процесі, що означає вільне розпорядження своїми правами. Умовою прийняття відмови від скарги є відсутність апеляційних скарг чи заяв про приєднання до них інших осіб або їх згода на закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги. Так, в матеріалах справи відсутні інші апеляційні скарги чи заяви про приєднання до апеляційної скарги інших осіб, в тому числі відповідача. Оскільки, заява про відмову від поданої апеляційної скарги не суперечить положенням чинного законодавства, відображає волевиявлення скаржника як учасника судового процесу та належить до його розпорядчих повноважень, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність його задоволення. Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що апеляційне провадження по апеляційній скарзі в частині скасування постанови суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні позову щодо зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» і в частині зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги в цій частині. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 165, 193, 196, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А : Заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги в частині -задовольнити. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за участю прокурора Печерського району м. Києва в частині зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. закрити у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г.В. Земляна Судді: І.О. Лічевецький М.В. Межевич Повний текст виготовлено 08 грудня 2016 року Головуючий суддя Земляна Г.В. Судді: Межевич М.В. Лічевецький І.О. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63256425

могу и никаких не давать пока что лично для вас у меня выбор небольшой: либо такие, либо никаких выбор за вами

так может он столько и уплатил, надо смотреть материалы дела

так то ж не с истца, а с ответчика у физлиц сбор ограничен верхним пределом, всё правильно с юрлиц верхней планки нет и если юрлицо уплатило, скажем, 355376 грн сбора, и выиграло процесс — то возврат оно получает двумя порциями, 3654 грн с ответчика, а остальные 351722 грн — возврат из бюджета, по заяве через казначейство

производство открыл?

вообще-то, если по уму, то неуплата или недоплата судебного сбора другой стороной ваши права непосредственно не затрагивает но можно попытаться оспорить эту недоплату, ссылаясь на принцип равенства сторон, типа если суд принял иск к производству (а не оставил без движения с требованием доплатить сбор) — то выходит что суд даёт процессуальное преимущество оппонентам, а это уже и есть нарушение принципа равенства что там суд написал в ухвале?

потому что на такие ваши вопросы можно давать только такие мои ответы будут нормальные вопросы — тогда и ответы будут нормальными

а поцчему ви спгашиваете?

одно только замечание это постанову в части взыскания судебных издержек с неплатежеспособного банка в пользу ответчиков — исполнить невозможно добровольно эти фондовские говнюки ничего не исполняют никогда, а принудительному исполнению такое взыскание тоже не подлежит в силу норм антиконституционного закона "Про виконавче провадження" поэтому 46 тысяч грн просто ушли коту под хвост

так что, может мне за вас ещё и формуляры заполнять?

процент небольшой, потому что грамотно заполненных формуляров мало, а откровенной херни — много

мы же говорим о том чтобы практику поломать, а не державу пограбить, не так ли? грабить державу дозволено нынче только керманычам

я не написал получить 2-3 тысячи евро, я написал — получить решение ЕСПЧ о взыскании с Украины 2-3 тысячи евро разницу мы все прекрасно понимаем, поскольку знаем как исполняются эти решения (подсказка: никак), но тем не менее это решение не совсем бесполезно, даже если его нельзя обналичить (конвертировать непосредственно в деньги), — его можно всё равно использовать (например, зачесть в налоговых схемах, или в исполнительном производстве, или другими способами) в любом случае иметь такое решение это лучше чем его не иметь

ЕСПЧ тем и хорош, что заточен под пересичных людей, а не под юристов там ничему учиться не нужно, просто заходите на их сайт, сгружаете формуляры, заполняете их (можно прямо в компе, там всё продумано и заточено), распечатываете и отправляете в конвертике там есть подробные инструкции, понятные даже школьнику и уж тем более там нет ничего сложного для юриста http://europeancourt.ru/2013/12/26/14438/ и да, речь тут не о деньгах (деньги это только дополнение, бонус, приз за проделанную работу) — речь именно о том чтобы сломать неправильную практику чтобы поломать практику, одной жалобы мало (и даже мало многих жалоб от одного заявителя), тут нужна массовость пусть даже часть жалоб будут неграмотными и отсеются по формальным основаниям, — но если будет массовый поток, то некоторые сперматозоиды всё-таки обязательно достигнут яйцеклетки и когда первые жалобы выйдут на коммуникацию (стадия оплодотворения), и представитель Украины в ЕСПЧ получит процессуальный пакет по коммуникации — то ВСУ узнает об этом на следующий день, и уверяю вас, обязательно отреагирует борітеся — і поборете ©

все релевантные решения ЕСПЧ перечислены, пользуйтесь, мне не жалко ---------------------- Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення ч. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду за захистом його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. 1) разом з тим, у справі «Крейц проти Польщі» (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п.п. 52-67, 19.06.2001) ЄСПЛ зазначив, що такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати легітимну мету. Саме тому, у разі відмови національного суду в задоволенні належно обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, ЄСПЛ неодноразово визнавав порушеними права заявника, визначені ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. 2) так, зокрема, у справі «Подбіелські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п.п. 62-63, 26.07.2005) ЄСПЛ зазначив: при оскарженні судових рішень держава зобов'язана забезпечити особам додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з додержанням процесуальної єдності судового провадження. При цьому обмеження доступу до суду, спричинені стягненням судового збору, повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. В контексті питання, що розглядається, це означає, що якщо позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позову (і тим більше якщо він був звільнений від сплати судового збору при апеляційному та касаційному перегляді справи), – то в дотримання принципу процесуальної єдності судового провадження і на досягнення легітимної мети, він має бути звільнений від сплати судового збору і при розгляді (перегляді) справи Верховним Судом. 3) Заявник окремо звертає увагу Суду на справу «ФК Мретебі проти Грузії» (FC Mretebi v. Georgia», № 38736/04, п.п. 39-50, 31.07.2007), яка в частині питання про звільнення заявника від сплати судового збору аналогічна справі,про перегляд якої просить Заявник. В зазначеній справі ЄСПЛ, розглядаючи питання законності відмови Верховного суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника, відмітив, що Верховний суд Грузії не дослідив належним чином клопотання заявника, не надав правової оцінки наведеним доводам заявника, а просто зазначив в ухвалі, що підстав для звільнення від судового збору немає. В своєму судовому рішенні Європейський Суд назвав відмову Верховного Суду Грузії без відповідного обґрунтування звільнити заявника від сплати судового збору – безпідставним обмеженням права останнього на доступ до правосуддя і зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні від сплати збору була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду Грузії поповнити державний бюджет. Таким чином, саме по собі бажання суду поповнити державний бюджет – не визнається Європейським Судом легітимною метою стягнення судового збору, а відсутність в ухвалі Верховного Суду Грузії належно мотивованих обґрунтувань відмови в задоволенні клопотання – є безпідставним обмеженням доступу до правосуддя і порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.

нет, это не третий раз, и даже не тридцать третий а вот если вы действительно хотите поломать порочную и неправомерную практику ВСУ по отказам в открытии производства по заявам о пересмотре дел о защите прав потребителей, то там в этой ухвале есть отличная шпаргалка для заполнения формуляра ЕСПЧ ЕСПЧ, при всех его жутких недостатках — это старый надёжный инструмент по рихтованию кривой практики да, он очень медленный (три-четыре года вполне может занять), но зато надёжный как чугунная болванка заполняете формуляр ЕСПЧ, отправляете в Страсбург — и через несколько лет получаете решение о возмещении в 2-3 тысячи евро цена вопроса — бумага, тонер, почтовые расходы до Страсбурга уверяю вас, что практика ВСУ изменится уже после выхода первых трёх-четырех таких жалоб на коммуникацию (4-5 месяцев), а 2-3 тысячи евро возмещения через несколько лет будут просто приятным бонусом к изменению этой практики

я-то всё читал, причём ещё неделю назад, — и вообще это моя заява про перегляд но это хорошо, что вы умеете читать, — вот вам тогда ещё две ухвалы в этом деле, предыдущие по хронологии http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61460133 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62525082

ай молодець

вы ухвалу прочли? там ссылка есть вообще-то..

ну да, я вижу, а вы не видите такое бывает, это не страшно это норма

политика ВСУ по судебному сбору начинает немножко меняться видимо, в преддверии конкурса в обновленный ВС, нынешние судьи ВСУ хотят немножко заработать популистских баллов в реестре появилась ухвала от 29.11.2016 в деле № 6-2128ц16 об открытии производства в деле о защите прав потребителя — без уплаты судебного сбора (причём после трёх мотивированных ходатайств заявителя и соответственно двух оставлений без движения судьей-докладчиком) впервые вижу, чтобы вопрос освобождения от сбора и открытие производства по пересмотру решался не одним судьей-докладчиком, а коллегиально, — коллегией из трех судей ВСУ (статьей 359 ЦПК такие фокусы не предусмотрены, а допуск к производству (ст.360 ЦК) возможен только после решения вопроса о судебном сборе) а также впервые вижу такое оригинальное нарушение принципа диспозитивности, — когда заявитель просит освободить его от уплаты судебного сбора на основании императивной нормы ч.3 ст.22 ЗУ "О защите прав потребителей" (а также норм Конституции и Конвенции, других источников права), а его освобождают на основании учета его материального положения (ст. 82 ЦПК), хотя в заяве нет ни слова ни о материальном положении заявителя, ни о статье 82 ЦПК, ни о ст. 8 ЗУ "О судебном сборе" нет, ну за это спасибо конечно, но удивительный у нас всё-таки ВСУ..

я вижу, что вам с первого раза не удалось прочесть, и поэтому позволю себе повторить вопрос: удалось ли вам доказать это утверждение (о гривне как об единственно возможном легальном денежном средстве) хотя бы в одном процессе и чтобы решение вступило в законную силу?

проблема в том, что вы полагаете что такими малокомпетентными заявлениями (о гривне как об единственно возможном легальном денежном средстве) защищаете права валютных заёмщиков — тогда как на самом деле только лишь помогаете этим самым валютным заёмщикам лишь поглубже увязть в правовом болоте интересно, удалось ли вам доказать это утверждение хотя бы в одном процессе и чтобы решение вступило в законную силу?

всё верно, решение в целом правильное, но возникают вопросы а) что делает в этом деле прокурор? там что, истец недееспособен, что ли? б) почему договор ничтожен? в силу какой нормы закона? все обстоятельства в мотивировке не указаны, но из тех что указаны признаков ничтожности не усматривается: договор подписан сторонами, деньги вклада в банк поступили, и были украдены уже из собственности банка, а не вкладчика — то есть деликт между сторонами отсутствует; а наличествуют договорные отношения по договору банковского вклада в таких обстоятельствах нет основания для применения статьи 1172 (1166) ЦК о возмещении убытков, а следует применять общие нормы о возврате депозитного вклада банком вкладчику (да так оно и выгоднее для вкладчика — можно помимо вклада взыскать проценты, пеню, ст.625) а так получилось что Приват отмазали от всей ответственности, кроме самого тела вклада, нехорошо..