АлПет

Такое мы уже проходили, когда высшие суды говорили, что "позов про визнання поруки припиненою не відповідає способам захисту передбачених ст.16 ЦКУ". Однако в 2012 ВСУ четко опеределися в этом вопросе. Есть несколько постановлений ВСУ приведу одно из них: Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У зв'язку з цим відмова суду касаційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обґрунтованим. Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови ОСОБА_1 в реалізації його права на судовий захист. За таких обставин, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Верховного Суду України скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд. http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704776 На мой взгляд аналогия здесь уместна: новый кредитор не признает право заемщика не платить новому кредитору до предоставления документов подтверждающих переход права требования (и других, например наличие валютной лицензии, если кредит валютный, наличие оригинала кред. дог. и т.д.). Причем заявитель может обратится в суд для установления юридического факта отсутствия прав у нового кредитора. Поэтому ВССУ дважды не прав. П.С. Вместе с тем надо очень внимательно и четко заявлять требования, привожу пример: Правова позиція (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11) У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України) Суд обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним. Разом з тим, помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою. П.С.С. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Звертаючись до суду з позовом за захистом, ОСОБА_2 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. При цьому внесення змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, без згоди поручителя є підставою для визнання поруки такою, що припинена. Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. ( постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-88цс11)

Почему Вы считаете, что этим обращением прерывается срок ИД? Давайте обсудим какие именно действия заемщика признаются судами "вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу"? Желательно из судпрактики.

Кто сможет подсказать в такой ситуации: 1. банк в октябре 2009 вручил претензию-требование погасить текущую задолженность в течении 30 дней, в противном случае грозился взыскать за счет ипотеки ( про установление нового срока погашения кредита не говорилось) 2. в мае 2010 банк подает иск о взыскании суммы задолженности --всего кредита + проценты+пеня. В иске указывалось,что наступило время досрочного погашения кредита, ссылаясь на претензию-требование.В феврале 2012 иск удовлетворили, но в мае 2012 апелляция отменила решение 1-й инстанции, так как в декабре 2011 банк продал КД фактору и об этом они не заявили в суде 1-й инст. 3. В ноябре 2012 истекал 3-х летний срок с которого банк установил досрочный возврат кредита (новый срок КД исходя из права банка устанавливать такой срок в случае каких либо нарушений заемщика). В октябре 2012 фактор подает иск о взыскании всей суммы, указывая в иске, что срок возврата кредита наступил ссылаясь на претензию-требование банка от октября 2009. 4. В августе 2013 фактору отказали в удовлетворении иска на основании недостаточности доказательств: фактор представил в суд голый КД без дополнений, голый дог. факторинга без дополнений, ни одного финансового документа в подтверждение выдачи кредита и др. Сейчас фактор подал апелляцию, но у меня хорошие шансы ее отбить. Вопрос форумчанам: Имеет ли право фактор снова подать иск с надлежащими доказательствами ? Если да, то будет ли пропущен срок исковой давности в таком случае ( в ЦКУ говорится о не прерывании ИД в случае оставления иска без рассмотрения, а что в случае отказа в удовлетворении иска?)

18.10(пятница) в 16.30 сдал в канцелярию заявление о распечатке ( 1-е сообщение темы), а сегодня 22.10(вторник) по почте получил ожидаемый ответ: отказ в связи с отсутствием технической возможности.

8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов’язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства — свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п’ятої ЦК.

Я столкнулся с той же проблемой, открыл сегодня тему: Как распечатать техническую запись судебного процесса?Суд отвечает, что не может выполнить ч.5 ст.197 ГПКУ.Автор АлПет, Сегодня, 10:03 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6042

Я так и думаю поступить, но запись не совсем качественная, хотя все нужное можно расслышать, кроме того если бы в материалах дела была распечатка как официальный документ, это имело бы совсем другой вес и нельзя соскочить, что судьи что-то не так услышали или не так поняли. Вот нашел по этому поводу: http://pravoscope.com/act-uxvala-sudu-2a-115-13-zolotarov-o-yu-29-04-2013-rozporyadzhennya-zemlyami-derzhavi-teritorialnix-gro-25964985

Уважаемые форумчане, коллеги! Вчера столкнулся с техническими трудностям реализации права участника процесса предусмотренные ч.5 ст.197 ГПКУ, а именно: Стаття 197. Фіксування судового засідання технічними засобами 1. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 5. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу. Суд первой инстанции отказал факторинговой компашке в удовлетворении иска по взысканию задолженности по кредитному договору. Мной были поданы возражения против иска основанные на отсутствии вал. лицензий у фактора и по другим обстоятельствам, но судья до заседания сказал мне, что "о валютных лицензиях будете рассказывать в ВСУ или бегайте с этим по прокуратурах, а здесь я не буду это рассматривать". Так и случилось: фактор не предоставил всех документов как доказательство своих требований, я заявил в порядке ч.2 ст.27 ст.131 ГПКУ свои возражения о допуске подачи доказательств и суд отказал по "недоведенн1стю обставин, в1дсутн1сть доказ1в". Все о"кей, но в апеляцию фактор подает жалобу, что нарушены его процессуальные права, суд не предоставил ему возможности доказывать свою правоту. Прослушав запись судебного процесса, где на вопрос судьи "Чем Вы можете доказать такое-то обстоятельство?" звучит четкий ответ "В этом судебном заседании ничем", далее "Додатк1в до договору не маю" и тд. Вчера отнес в суд первой инстанции заявление об осуществлении распечатки технической записи судебного процесса 2-х фрагментов с ххх минуты по ууу мин. с квитанцией оплаты суд. сбора за распечатку 20-ти листов Секретарь сказала, что она такого никогда не делала и не знает как это делать. Зам. председателя суда по административным вопросам ответила, что в суде нет технических средств для автоматизированной распечатки аудиозаписи и нет специального специалиста (стенографиста), который бы сделал это вручную. Чувствую, что через 10 дней получу отказ, а время идет, вчера еще должен был предоставить свои возражения на ап.жалобу с мотивировкой доказательств. Вопрос: кто сталкивался с такой ситуацией, как это делают в других судах? Предоставляется ли такая услуга в ВСУ, ВССУГУД или других спец. судах? Существуют ли какие-либо коммерческие юр.фирмы предоставляющие услугу по распечатке технических аудио записей?

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться такі операції: а) в іноземній валюті: виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, крім коштів, отриманих від нерезидентів як кредит, позика, поворотна фінансова допомога; Ви не правильно трактуєте пункт інструкції, невідомо для чого там тільки зазначено що для вивезення готівки необхідно отримати довідку з банку про зняття валюти з власного рахунку (так я трактую зміст тексту в дужках). Валюта на Вашему рахунку- це Ваша власність і тримати її в кишені, в банку або під матрацом ніхто Вас не обмежує, на використання валюти в Україні як засобу платежу діють певні обмеження.

Стаття 5. Предмет іпотеки (ЗУ "Про іпотеку") Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. При покупке квартиры (дома) в кредит договор купли-продажи оформляет нотариус, для которого этот договор и есть подтверждением того, что Вы в будущем приобретете право собственности и на основании этого оформляет договор ипотеки. Некоторые банки, например бывший "Райфайзен" (нынешний ОТП, а возможно и ОТП , не помню) практиковали брать у нотариуса доверенность у покупателя-заемщика на право регистрации в БТИ и оригиналы правоустанавливающих документов. Некоторые банки в кредитных и ипотечных договорах обязывали заемщиков зарегистрировать В БТИ недвижимость в течении месяца, а землю (если продавался дом) приватизировать в течении года и включить в ипотеку. Посмотрите Ваши договора, возможно там есть такие Ваши обязателства. Здесь еще интересен вопрос о моменте заключения сделки купли-продажи недвижимости. Ч.3 ст. 640 ЦКУ до 02.11.2010 гласила, что договор заключен с момента гос. регистрации и суды трактовали это положение именно гос.регистрации права собственности в БТИ, а не гос.регистрации договора, которую делает нотариус в реестре правочин1в. Так , что возможно Ваш договор купли-продажи дома еще не заключен, будьте внимательны как в отношениях с банком, так и в отношении продавца дома, который остается собственником. Даже если собственник совестливый, у него могут быть наследники или сам попадет на арест и взыскание своего имущества ( например боднул своим "Запорожцем" крутую тачку)

На основании чего?Поручительство вероятно имущественное-- 1/2 квартиры?

Стаття 628. Зміст договору 1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 638. Укладення договору 1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит 3. Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту. Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором. Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій. Аналізуючи згадану Вами ст.61 ЗУ ПБіБД, ст. 628, 638 ЦКУ прихожу до висновку, що застереження про збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення є істотною умовою кредитного договору. Імперативна норма ч.3 ст.11 ЗУ ЗПС надає банку можливість надати персональні дані споживача-позичальника (які є частиною банківської таємниці) виключно бюро кредитних історій (зареєстовано 7 штук). Таким чином положення кредитних договорів, що дозволяють банкам розголошувати персональні дані позичальника, текст кред. договору, платіжні документи, № рахунків, тощо яким небудь третім особам є нікчемним. Такі положення існують майже у всіх КД, банки передають перс.дані та іншу баківську таємницю стороннім особам для ведення справ в суді (представники банків в суді по довіренності на 90% не штатні юристи банку)

Мне рассказали такой случай: Ипотечную квартиру купили у банка, потом встал вопрос о выселении хозяев(бывших). так вот гос. исполнитель посоветовал выселяемым, возьмите какие-то чемоданы, коробки и выходите через двери, я это все сниму на видео, составлю документ об освобождении квартиры, уеду, а вы потом вселяйтесь обратно, я свое дело уже сделал и отчитался, что там было потом меня не волнует. Может быть это байка, но возьмите на заметку и попробуйте.

В свою чергу суд зазначає, що а ні відповідач, а ні третя особа документи на вимогу суду не надали, з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні встановлено, відсутність документів, які б підтверджували волевиявлення позивача на укладання договору банківського рахунку НОМЕР_1 від 9.12.07 та не дотримання підчас укладання договору вимог законодавства, а саме відсутність заяви про відкриття банківського рахунку та картки зі зразками підпису позивача. Может быть подчеркнутое объясняет, что заключенный договор признали недействительным? Мне наконец-то после двух лет активных требований и отдельного решения суда обязывающее банк предоставить требуемые документы банк передал почти все требуемое, в т.ч. мемориальные ордера о перечисление на 2620 ( правда не указанные как "валютный мем. орд" ,код документа 0408009, банк указан как ПАТ в 2008г.!!!, не написано,что это "копия, с оригиналом верно"). Кроме того отдельно в письме указали, что копию договора банковского счета 2620..., который фигурирует в КД и мем.ордерах, предоставить не могут в связи с утерей. Этого договора на самом деле не было, по всей вероятности нет и заявки на открытие счета и карточки с образцами подписей. Скорей всего подам иск о признании недействительности договора счета с целью признания его неукладеним. Ваши мысли коллеги, как этим обстоятельством можно воспользоваться?

Проверьте по датам когда было вынесено решение суда и произошло отступление прав требования, возможно на момент вынесения решения банк уже не имел прав. Мне УкрСиб также не дал справку об отсутствии задолженности по проданному кредиту.

Стаття 23. Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

В ст. 1057-1 говорится о случае недействительности кред. договора и ни слова о "незаключенном". В этом и есть прелесть незаключенного дог.

Внимательно изучите ст.5 ЗУ "Про ипотеку", ст.334, 640 ЦКУ (на момент купли-продажи квартиры), возможно признать договор "не укладеним" (???). Что указано в договоре об оплате и чем подтверждается оплата? Обычно, когда оплата происходит после заключения договора, с отсрочкой, то в договоре указывается, что он вступает в силу после получения продавцом ВСЕЙ суммы, также в договорах указывется порядок передачи квартиры (дату, нужен ли акт приема-передачи и т.д.). Не пытайтесь ни очем договариваться с банком или "Кей-Колектом", это никчему не приведет. Вы будетет общаться на уровне клерков, которые ничего не решают и у которых направленность только как можно больше содрать с клиента, короче понимают только команду "фас".

По сути поставленных вопросов отвечу так: жена не несет ответственности по кредиту, малолетний ребенок отвечает в пределах стоимости 0,5 квартиры. Давали ли Вы согласие на передачу в ипотеку квартиры как совладелец? Сколько времени прошло с момента смерти до подачи иска? Была ли просроченная задолженность и когда она возникла, если да, то были ли претензии банка по досрочному возврату кредита ? % и пени прекращаются с момента смерти, насчитанные пени на момент смерти не предьявляются, обязательства ребенка остаются, ипотека остается (???) или 0.5 (?) или вообще под вопросом (если Вы не давали согласия), ребенка не выселят в любом случае. Как была куплена квартира: перечислялись ли деньги продавцу с банка или муж получал на руки? При регистрации договора купли -продажи квартиры указывается точное время до секунды, обычно кредит выдают позже, банку еще надо доказать, что именно ЭТИ деньги пошли на покупку квартиры, а не какие-то другие Ваши сбережения. Боритесь, удачи.

Согласен из текста самой ст.228 ЦКУ эта позиция слабовата. НО!!! Прочитайте внимательно п.18 постанови пленуму ВСУ №9 от 2009г., и в преамбуле постанови сказано: З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз"яснення: 18. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Таким образом ВСУ прямо разьясняет судам, что правочини, що порушують правовий режим обмежених в обігу об’єктів цивільного права є в переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК (выделенное из текста из п.18 Постанови)

Я написал такое возражение на иск коллекторов. Додаток №2 до заперечення проти позову (в редакції 06.08.2013р.) Відповідач заперечує проти позову повністю з наступних підстав. У позивача ТОВ «.....» не виникло ніяких прав вимоги у відповідача .ПІБ по нікчемному правочину Договору факторингу №1 від 12.12.2011р. укладеного між ТОВ «.....» та ПАТ «ХХХХбанк». Обґрунтування цієї тези наступне: Об’єктом зазначеного договору факторингу є зокрема набуття фактором (ТОВ «........») права грошової вимоги по зобов’язаннях що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11279ХХХХХХ від 27.12.2007р. укладеного між ПІБ. та ПАТ «ХХХбанк». Боргові зобов’язання виражені в іноземній валюті, а саме в доларах США. Відповідно ч.1 ст 193 ЦКУ «Валютні цінності»: Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом. Таким законом є Декрет КМУ « Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93, в преамбулі якого зазначено: Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Відповідно ст..1 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 1)"валютні цінності"- це зокрема: платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах; 2) "валютні операції"-це зокрема: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; По змісту термінів, що використовуються в ст..1Декрету і перелік яких не є вичерпним, до валютних цінностей належать документи, що встановлюють боргові зобов’язання, виражені в іноземній валюті. Зокрема таким є кредитний договір в сукупності з документами, що підтверджують наявність заборгованості в іноземній валюті. Відповідно приписам ч.2 ст2, ст..5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» для здійснення валютної операції сторонам необхідно отримати ліцензію НБУ— генеральну або індивідуальну. Враховуючи приписи ч.2 ст.178 ЦКУ валютні цінності є об’єктом цивільних прав з обмеженою оборотоздатністю. Відповідно приписам ч.3 ст.91 ЦКУ цивільна правоздатність юридичної особи для здійснення діяльності, що потребує ліцензування, обмежена наявністю ліцензії з вказаними межами такої діяльності. В Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено: 18. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Відповідно приписам ст..4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" операція факторингу є фінансовую послугою. ТОВ «......» в договорі факторингу №1 від12.12.2011р. є фактором, тобто стороною, що надає фінансову послугу факторингу іншій стороні. ТОВ «.........» є небанківською фінансовою установою. Відповідно приписам п.1.2 «Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій" (Постанова Правління НБУ, від 09.08.2002, № 297 ) : п1.2. Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв'язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету. (Декрет КМУ « Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93) З відповіді Національного Банку України на запит відповідача випливає що позивач ТОВ «..........» станом на 01.07.2012р. не отримував ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії на право здійснення валютних операцій. Підсумовуючи викладене Договір Факторингу №1 від 12.12.2011р. в частині відступлення прав вимоги по зобов’язаннях що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11279ХХХХХХ від 27.12.2007р. (валютна операція з переходом прав власності на валютні цінності—борговий документ виражений в доларах США) є нікчемним, так як вчинений з порушенням правового режиму обмежених в обігу об’єктів цивільного права.(ст.. 228 ЦКУ, ч.18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від.6.листопада.2009.року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») Із змісту ч.5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» випливає, що суд, встановивши під час розгляду справи, що угода, на яку сторони посилаються в обґрунтування своїх цивільних прав та обов’язків, є нікчемною, не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення її недійсності, а повинен дати оцінку таким доводам сторін. Відповідно приписам ч.2 ст.215 ЦКУ нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відповідно приписам ч.1 ст 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином позивач не набув прав вимоги по зобов’язаннях відповідача, отже позов є безпідставним. На підставі ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст..228, ч.3 ст.91, ч.2 ст.178 ЦКУ; ст.1, ч.2 ст.2, ст5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93; п.1.2 «Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій" (Постанова Правління НБУ, від 09.08.2002, № 297 ; ч.18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від.6.листопада.2009.року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») Прошу суд відмовити в задоволені позову. 07.08.2013 суд первой инстанции отказал коллекторам в удовлетворении иска, правда по другим основаниям. На следующей неделе получу решение на бумаге.

Не здійснення ПАТ «Державний ощадний банк України» письмового оприлюднення, передбаченого п. 2 ст. 2 Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» не можуть бути підставами для визнання кредитного договору недійсним, оскільки це свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов договору, які є необхідними при його укладанні, а отже кредитний договір, який оспорюється, не є укладеним, а тому не підлягає судовому захисту. Договор уже признан судом незаключенным, это гораздо важнее для заемщика чем недействительный: слетает ипотека и поручительство, нет реституции. Если банк подаст иск по возврату неправомерно полученных средств по незаключенному договору, а у заемщика нет никакого имущества (или к тому времени не окажется), то финита ля комедия.

В ст.559 указан пресекательный срок, который не относится к исковой давности. У Вас поучительство прекращается через 78 месяцев со дня подписания дог., или через 6 месяцев с момента предьявления требования о досрочном возврате кредита. См. http://www.univer5.ru/grazhdanskoe-pravo/dogovornoe-pravo-chast2-72/Page-60.html , сайт русский, но примените статьи к ЦКУ. ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов‘язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України). Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов‘язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання не пред‘явить вимоги до поручителя. (постанова від 21 травня 2012 року за № 6-68цс11). также (постанова від 21 травня 2012 року за № 6-48цс11). также постанова ВСУ от 3.05.12 №6-33цс12 см. http://reyestr.court.gov.ua/Review/27791356 http://reyestr.court.gov.ua/Review/24704791 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4827 однако к сожалению есть и такие тупые решения Справа N 232/2888/12 Провадження N 2/127/852/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.02.2013 Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Кашпрук Г.М. , секретаря Липовської Н.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання договору поруки припиненим, - ВСТАНОВИВ: 27.11.2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання укладеного між сторонами договору поруки від 10.10.2007 року припиненим з 09.04.2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ТОВ "Торговець цінними паперами "Тетраідер" 10.10.2007 року було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг та додаткова угода до нього, відповідно до яких позичальнику був наданий кредит в сумі 1 400 000,00 грн. в строк до 09.10.2008 року зі сплатою за користування кредитним коштами 14,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки N 146665 від 10.10.2007 року. Умовами даного договору поруки не було встановлено конкретного строку його дії. Позичальник не виконав своїх зобов'язань та не повернув кредитні кошти банку у встановлений кредитним договором строк, тобто до 09.10.2008 року. За таких обставин у відповідача виникло право протягом шести місяців, починаючи з 10.10.2008 року, пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту. Банк не скористався своїм правом у передбачений строк, а тому відповідно до положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, на думку позивача, його порука перед банком є припиненою. Однак відповідач не визнає права позивача і подав до суду 04.07.2012 року позовну заяву про стягнення в солідарному порядку, в тому числі й з ОСОБА_1, заборгованості за кредитним договором від 10.10.2007 року. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про визнання поруки припиненою. В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, мотивуючи наступними обставинами. Банк використав своє право та пред'явив поручителю вимоги про виконання кредитних зобов'язань за основним договором, надіславши ОСОБА_1 за місцем його реєстрації та проживання відповідний лист-вимогу від 17.09.2008 року, яким встановив вимогу до поручителя протягом тридцяти днів виконати кредитні зобов'язання. Крім того банк вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки він протягом трьох років, починаючи з 09.04.2009 року, тобто через шість місяців після настання строку виконання кредитних зобов'язань, не звертався до суду із відповідним позовом. Враховуючи наведене, представник відповідача просив у позові відмовити у повному обсязі. В ході судового розгляду по справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини. 10.10.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговець цінними паперами "Тетраідер" укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг N 11232348000, а також додаткова угода до Генерального договору N 11227398000. Відповідно до умов Генерального договору та додаткової угоди до нього, позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 1 400 000,00 грн. на строк до 09.10.2008 року, зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних. 10.10.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір поруки N 146665. Відповідно до умов пункту 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання зобов'язань ТОВ "Торговець цінними паперами "Тетраідер", які випливають із Генерального договору про надання кредитних послуг від 10.10.2007 року N 11232348000. Згідно пункту 1.2 договору поруки, поручителю відомі сума кредиту за основним кредитним договором, яка складає 1 400 000,00 грн., а також термін виконання основного зобов'язання - 09 жовтня 2008 року, якщо згідно умов основного кредитного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання. Згідно умов пункту 2.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-ий робочий день з дати відправлення йому такої вимоги рекомендованим листом. Відповідно до пункту 5.7. договору поруки, листування між сторонами здійснюється шляхом направлення однією із сторін іншій стороні рекомендованих листів за адресою, вказаною як адреса для листування у розділі 6 цього договору. В пункті 6.2. договору визначена наступна адреса для листування поручителя ОСОБА_1: АДРЕСА_1. 22.08.2008 року за вихідним N 132/1-546-11/210 АКІБ "УкрСиббанк" направлено на ім'я ОСОБА_1 листа, в якому кредитор повідомив поручителя про існування простроченої заборгованості та запропонував йому звернутись до позичальника із вимогою погасити заборгованість, а також запропонував протягом п'яти днів звернутись до найближчого відділення банку для погашення кредитної заборгованості. Даний лист було відправлено за адресою, вказаною у договорі поруки, рекомендованим листом, що підтверджується відповідною квитанцією від 22.08.2008 року N 1320 Вінницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" поштамт ЦППЗ N 1 відділення зв'язку N 16. 17.09.2008 року за вихідним N 132/1-546-11/215 за адресою, визначеною договором поруки як адреса для листування з поручителем, АКІБ "УкрСиббанк" направлено на ім'я ОСОБА_1 заяву, в якій кредитор повідомив поручителя про існування простроченої заборгованості по основному зобов'язанню та її розмір. Крім того, у даній заяві банк висунув вимогу протягом 30-ти днів з дати отримання даної вимоги погасити прострочену заборгованість по кредитному договору. Згідно квитанції N 5292 від 17.09.2008 року, виданої Вінницькою дирекцією УДППЗ "Укрпошта" поштамт ЦППЗ N 1 відділення зв'язку N 16, АКІБ "УкрСиббанк" направило рекомендованого листа на ім'я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, суди повинні враховувати, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про відмову у задоволені позову з наступних підстав. Судом встановлено, що 10.10.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Торговець цінними паперами "Тетраідер" укладено генеральний кредитний договір та додаткову угоду до нього. Згідно умов даного договору, позичальник отримав від банку на строк до 09.10.2008 року кредит у розмірі 1 400 000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за основним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 10.10.2007 року, за умовами якого поручитель поручився перед банком за виконання всіх зобов'язань, які випливають із основного кредитного договору. Оскільки позичальник не виконував належним чином своїх зобов'язань по поверненню кредиту, станом на 22.08.2008 року утворилась заборгованість в розмірі 689 695,30 грн., про що банк повідомив в тому числі і поручителя за вказаною у договорі адресою для листування, направивши листа рекомендованою кореспонденцією. 17.09.2008 року банк, скориставшись своїм правом, пред'явив до поручителя вимогу погасити протягом 30-ти днів заборгованість за кредитом. Дана вимога також була направлена банком поручителю рекомендованим листом за адресою, вказаною у договорі поруки як адреса для листування. Таким чином, в даному випадку підстав для визнання поруки припиненою немає, оскільки кредитор у встановлені законом та умовами договору строки пред'явив до поручителя вимогу, направивши останньому відповідні листи-вимоги. Крім того, право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п. 7 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки це суперечило б положенням ч. 1 статті 559 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі N 6-69цс11, від 21.05.2012 р. у справі N 6-88цс11). В той же час, на переконання суду, відсутні підстави для застосування до позовних вимог позовної давності, оскільки її перебіг розпочинається з часу, коли особа дізналась про порушення або невизнання її прав. В даному випадку перебіг строків позовної давності розпочався з часу, коли за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості з поручителя судом відкрито провадження у цивільній справі, а поручитель про це дізнався. Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 526, 559, 626, 629 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 15, 30, 60, 88, 212, 214 - 218, 360-7 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ: В задоволенні позову відмовити. Судові витрати залишити за позивачем. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції. Суддя: Система аналізу судових рішень VERDICTUM, © ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2013

Коллеги! Прошу прощения, не правильно вчитался, есть все основания для применения ч.4 ст..559

В этом требовании, к сожалению, не ставится вопрос о досрочном возврате кредита, требуется лишь погашение текущей задолженности. Поэтому применить ч.4.ст.559 нельзя, увы.