Олег1964

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА ун. № 2608/12919/12 пр. № 2/759/504/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (з а о ч н е) 28 лютого 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, В С Т А Н О В И В: 28.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпормбанк», визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотек запис про іпотеку нерухомого майна №4181 та виключити з реєстру запис про заборону відчуження нерухомого майна №7642 - двохкімнатну квартиру загальною площею 44,70 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке було включене в реєстр, у зв'язку з посвідченням іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні кредитного договору позивача було введено в оману, а відповідачем діяв з використанням нечесної підприємницької практики. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про слухання справи повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, направила заперечення на позов, просила відмовити в задоволенні позову, а розгляд справи проводити без її участі (а. с. 243-246). Ухвалою суду від 03.10.2012 року до участі у справі залучено ПАТ «Дельта Банк» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» заперечував проти задоволення позову. У зв'язку із повторною неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи. Заслухавши пояснення позивача та представника ПАТ «Дельта Банк», дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Судом встановлено, що 17.10.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір № 1320/ФКВ-07, згідно п. 1.1 якого позивачу надано кредит в сумі 83 300,00 дол. США, терміном до 16.10.2022 року, з процентною ставкою 12 %, комісією за надання кредиту - 0,6% від суми кредиту, комісією за управління кредитом - 0,1% від суми кредиту, комісією за видачу готівкових коштів - 0,3% від суми кредиту (а. с. 16-21 - копія договору). При укладенні кредитного договору сторони погодили графік платежів за договором, в якому розраховано сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку (а. с. 22-23). Відповідно до вказаного розрахунку подорожчання кредиту у перший рік становить 55 693,35 грн., у наступні роки не більше 14 072,07 грн. на рік, реальна процентна ставка становить 12,71 %. Відповідно до графіку платежів за договором, затвердженого сторонами, подорожчання кредиту (витрати по кредиту) у перший рік мало становити 55 693, 35 грн., у наступний рік 14 072,07 грн. Витрати по кредиту в наступні роки кредитування повинні складати не більше 14 072,07 грн. на рік. Графік платежів на весь строк кредитування сторонами не затверджено. В якості забезпечення виконання зобов'язань по Договору кредиту, 17.10.2007 року між сторонами укладений іпотечний договір №1320/Zфквіп-07, відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,70 кв. м., жилою площею 28,90 кв. м. (а. с. 24-25 - копія договору). Згідно наданих позивачем розрахунків реальних витрат по кредитному договору, підтверджених розрахунковими документами, витрати по кредиту за перший рік кредитування становили 57 049,22 грн., за другий рік - 76 505,41 грн., за третій рік - 76 420,76 грн. (а. с. 15 - розрахунок, а. с. 65-152 - розрахункові документи). Відповідно до наданого позивачем розрахунку реальної процентної ставки за договором № 1320/ФКВ-07, реальна процентна ставка становить 15,70 % (а. с. 12-14 - розрахунок). Висновком експертного дослідження від 26.10.2012 року, складеного за листом ОСОБА_1, встановлено, що вказаний у Додатку №1 до кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року розмір абсолютного значення подорожчання кредиту в сумі 55 693,35 грн. за перший рік кредитування обрахований із порушеннями п. 3.3. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10 травня 2007 року, так як не враховує платежі на користь третіх осіб - страхування предмету застави та нотаріальні послуги, що в перший рік кредитування склали 1 484,70 грн. Розмір абсолютного значення подорожчання кредиту в сумі 14 072,07 грн. за другий рік кредитування вказаний невірно, оскільки, виходячи з умов кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року, сума платежів у другій рік кредитування складає 9 024,09 дол. США (що по курсу НБУ на дату укладання кредитного договору складає 45 571,63 грн.) та 5 047,98 грн., що в сумі становить 50 619,61 грн. на користь банку, та 1 484,70 грн. за страхування. У Додатку №1 до кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року вказано: «Витрати по кредиту (подорожчання кредиту) в наступні роки кредитування розраховуються аналогічно першим двом рокам і будуть складати щорічно не більше ніж за другій рік кредитування (14 072,07 грн.)». Це не відповідає дійсності, оскільки, виходячи з умов кредитного договору, подорожчання кредиту у наступні роки буде перевищувати вказану суму до 2013 року кредитування включно. В порушення п. 3.3. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» №168 від 10 травня 2007 року не вказане абсолютне значення подорожчання кредиту за весь строк кредитування. Розмір реальної процентної ставки вказано в розмірі 12,71%, що не відповідає дійсності, оскільки виходячи з умов кредитного договору розмір реальної процентної ставки без врахування платежів на користь третіх осіб, складає 14,98%. Реальна відсоткова ставка, визначена із врахуванням базових умов Кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року, складає 15,6%. Абсолютне значення подорожчання кредиту за період дії кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року складає 480 271,34 грн. (або 90 693,27 дол. США та 22 270,50 грн.), в тому числі: у перший рік кредитування - 57 078,54 грн. (або 11 008,68 дол. США та 1 484,70 грн.); у другий рік - 52 072,06 грн. (або 10 017,30 дол. США та 1 484,70 грн.); у третій рік - 48 738,97 грн. (або 9 357,28 дол. США та 1 484,70 грн.); у четвертий рік - 45 373,64 грн. (або 8 690,88 дол. США та 1 484,70 грн.); у п'ятий рік - 42 034,75 грн. (або 8 029,71 дол. США та 1 484,70 грн.); у шостий рік - 38 619,98 грн. (або 7 353,52 дол. США та 1 484,70 грн.); у сьомий рік - 35 277,62 грн. (або 6 691,67 дол. США та 1 484,70 грн.) і т.д. (а. с. 219-240 - Висновок експертного дослідження). З урахуванням наведеного, встановленими є наступні обставини справи: між сторонами підписаний договір про надання споживчого кредиту, у кредитному договорі № 1320/ФКВ-07 від 17.10.2007 року встановлена процентна ставка 12 %, комісія за надання кредиту - 0,6% від суми кредиту, комісія за управління кредитом - 0,1% від суми кредиту, комісія за видачу готівкових коштів - 0,3% від суми кредиту. При укладенні договору банк повідомив позивача, що подорожчання кредиту у перший рік становитиме 55 693, 35 грн., у наступні роки не більше 14 072,07 грн. на рік, а реальна процентна ставка становитиме 12,71 %. Відповідач не повідомив ОСОБА_1 про абсолютне значення подорожчання кредиту за весь строк кредитування, тобто не зазначив у договорі детальний розпис загальної вартості кредиту. Надані позивачем розрахунки та докази спростовують зазначені ТОВ «Укрпромбанк» в договорі дані щодо реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за перші два роки кредитування. Реальна відсоткова ставка, визначена з урахуванням базових умов Кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17.10.2007 року, складає 15,6%, абсолютне значення подорожчання кредиту за період дії кредитного договору становить 480 271,34 грн. (або 90 693,27 дол. США та 22 270,50 грн.), в тому числі: у перший рік кредитування - 57 078,54 грн. (або 11 008,68 дол. США та 1 484,70 грн.); у другий рік - 52 072,06 грн. (або 10 017,30 дол. США та 1 484,70 грн.); у третій рік - 48 738,97 грн. (або 9 357,28 дол. США та 1 484,70 грн.); у четвертий рік - 45 373,64 грн. (або 8 690,88 дол. США та 1 484,70 грн.) Вказані розрахунки здійснені станом на дату підписання кредитного договору. Предметом спору є визнання недійсними вказаних договорів з тих підстав, що при укладенні кредитного договору позивачу не була надана інформація про вартість кредиту, невірно зазначена сума абсолютного подорожчання кредиту та реальна процентна ставка. На думку позивача, банк уклав договір з використанням нечесної підприємницької практики, що є порушення законодавства про захист прав споживачів, внаслідок чого договори є недійсними. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством. Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за N 541/13808 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту (п. 3.3 Правил). Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил ТОВ «Укрпромбанк» було зобов'язане зазначити в кредитному договорі загальну (сукупну) вартість кредиту, шляхом зазначення реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Суд враховує те, що в кредитних правовідносинах кредит є товаром, а абсолютне значення подорожчання кредиту - це його ціна у грошовому виразі. При укладенні кредитного договору ТОВ «Укрпромбанк» не зазначило абсолютного значення подорожчання кредиту (тобто ціну кредиту), що свідчить про порушення вказаних положень законодавства та відсутність у договорі істотної умови - детального розпису загальної вартості кредиту для споживача. Пункт 3.2 Правил встановлює, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Кредитний договір не містить графіку платежів, передбаченого п. 3.2 Правил. У додаток до кредитного договору сторони підписали графік платежів за Договором, який містить суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість супутніх послуг, проте не містить інших фінансових зобов'язань споживача (страхування, послуги нотаріуса). Вказаний графік складений лише на перші два роки кредитування, а не на кожний платіжний період (весь період кредитування), як закріплено в п. 3.2 Правил. Кредитний договір передбачає 15 років кредитування, проте не містить графіку платежів на весь період. Починаючи з 2009 року (на наступні 13 років,), договір не містить графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, з розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом. Тобто, на порушення п. 3.2 Правил, кредитний договір не містить такої істотної умови як графік платежів. Пункт 3.8 Правил закріплює положення, відповідно до якого у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Дана вимога Правил була порушена ТОВ «Укрпромбанк», жодних заперечень та доказів спростувань даної обставини відповідач не надав. Вказані умови встановлені Правилами і є обов'язковими для застосування банками при укладанні кредитних договорів з споживачами, а тому такі умови є необхідними та обов'язковими для договорів даного виду. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив у п. 14, що суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК) В силу Закону та Правил обов'язковими (істотними) умовами кредитного договору є: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача із зазначенням реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі); графік платежів на весь строк кредитування; попередження про валютні ризики. Судом встановлено, що в даній справі відсутня згода за всіма істотними умовами договору, а саме, відсутня згода сторін щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, яка є обов'язковою в силу ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил, відсутня згода сторін щодо графіку платежів за кожним платіжним періодом (тобто, на весь період кредитування), що є обов'язковим в силу п. 3.2 Правил, не виконана вимога про попередження споживача щодо валютних ризиків, що є обов'язковим в силу п. 3.8 Правил. За таких обставин кредитний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки правочин не є укладеним, через відсутність встановлених законодавством умов, необхідних для його укладення. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову про визнання правочинів недійсними. ОСОБА_1 обґрунтовує правові підстави для визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити відповідні дії саме недійсністю кредитного договору, проте, суд відмовляє у визнанні кредитного договору недійсним, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити певні дії. Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню. Керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. п. 3.2, 3.3, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, ст. ст. 638 ЦК України ст. ст. 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, В И Р І Ш И В: Відмовити в задоволенні позову. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Повний текст рішення виготовлено 05.03.2013 року. СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ http://reyestr.court.gov.ua/Review/29758192

19 марта 2013 года безпредельные судьи николаевской апелляции Колосовский и Базовкина с третьей судьей-кивалой Яворской своим определением закрыли производство в части требований заемщика о признании недействительными п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 договора (этих требований заявлено не было), а в отношении другой части решение оставлено без изменений. Причем судьи ссылались одновременно на ст. 308 и ст. 310 ЦПКУ, применение которых одновременно невозможно по причине взаимоисключения.Получу полную ухвалу - выложу. Решение местного суда здесь : http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=66914

Обычно в иске либо в письменных объяснениях добавляю такое: Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004). Принцип правової визначеності має за мету забезпечити учасників правовідносин можливістю точно спрогнозувати результати своїх дій, бути впевненими в незмінності свого правового статусу, набутих прав і обов’язків. Цей принцип передбачає гарантування судового захисту, а також прогнозованість судових рішень, які не будуть змінюватися залежно від юрисдикції, регіону чи інших чинників. Принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання та існуючих правовідносин. Елементом верховенства права є також принцип рівності всіх перед законом і судом. У ст. 24 і п. 2 ч. 3 cт. 129 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закріплено демократично-правовий принцип «всі рівні перед законом і судом». Він міститься і в ст. ст. 5, 10 ЦПК України. Очевидно, що рівність перед судом означає не просто рівний правовий статус всіх учасників процесу, що виступають в однакових правових ролях, не лише створення рівних прав та можливостей для сторін при відстоюванні своїх інтересів у судовому засіданні, але й однакове ставлення суду до вирішення схожих за своїм змістом справ. Відтак, подібні справи мають вирішуватися однаково. Представник позивача вважає за необхідно додати рішення судів, що вступили в законну силу до та після ухвалення Верховним Судом України Постанови 6-80цс12 від 12 вересня 2012 року: Дальше решения судов.

Об этом прежде всего должен позаботится заемщик в исковом требовании к банку.

При принятии этого решения судьями ВССУ в соответствии с ч.2 ст.214 и ст.360-7 ЦПКУ была применена правовая норма Постановы ВСУ 6-80цс12 от 12.09.2012 г. Постанова ВСУ работает не только в отношении Еврокапитала и это радует.

На нашем форуме есть такие женщины, упорству которых могут позавидовать многие мужчины! С праздником, милые женщины! Счастья и любви !

По-моему, хороший иск. Обоснованный.

Как бывшему офицеру (еще той советской армии, где знали, что есть честь), очень приятно. Спасибо !!!

Вода камень точит.

Кредитор не является потребителем. Он является дающим потребительский кредит. Вот на это никто не обращает внимания.И вот поэтому никакого третейского суда быть не может.

Вы же подписали договор с этими условиями? Если условия не выполняются со стороны банка, то это выполнение или невыполнение договора.От валюты договора не зависит договор позики этот договор или кредитный договор. Вообще все очень просто: кредитный договор не является договором позыки. Самая большая разница между ними уже здесь отмечалась: кредитный договор есть консенсуальный, а договор позыки реальный.

Банк заключил кредитный договор с клиентом, что средства клиент получит после дождика в четверг. Это відкладальна обставина - ст. 212 ЦКУ.Дождь прошел, а денег не дали. Вопрос: считается ли заключенным кредитный договор? Какие последствия ? Напомню название темы ветки форума: кредитний договір / договір позики, в каком месте кредитный договор не является договором займа

Если кредитный договор заключен, а оговоренные в кредитном договоре средства не выдавались заемщику, то заемщику необходимо требовать исполнения договора, т.е. оговоренных денег. Договор ведь заключен. Подписи есть и печати. Консенсус.Либо требовать разорвать договор. Невыдача оговоренных средств заемщику это стадия исполнения кредитного договора, а не его заключения. Может я ошибаюсь, конечно, но опять же - это постанова ВСУ 6-63цс12.

Подольский районный суд г. Киева 31.01.13 г будет рассматривать встречный иск по Еврокапиталу по правам потребителей.Одно из требований - разрыв договора по основаниям ч.2 ст. 11 и п.7 ст. 15 ЗУ "О защите прав потребителей".

Момент начала действия договора есть момент утверждения заявы на кредит кредитным комитетом банка. (Ст. 638 ЦКУ - за заявою сторони досягнуто згоди). Этот момент есть акцептирование банком заявы клиента, которая есть оферта (ч.1 ст.641 ЦКУ).Дальше, поскольку договор должен быть заключен в письменной форме (ст. 207 ЦКУ), согласовываются существенные и необходимые условия договора (ст.ст. 628, 638 ЦКУ) и ставятся подписи. Договор заключен. Если кредитор не выполняет обязательства, тогда разрываем договор.

Дата выдачи кредита есть существенное условие договора, а не момент перечисления денежных средств.В вашем случае, если кредитор не перечислит деньги либо не выдаст денежные средства, то это тоже есть невыполнение обязательства никоим образом не влияющее на незаключенность либо недействительность договора. Это прямо следует из Постановы ВСУ 6-63цс12

Выполнение или невыполнение обязательств по договору никоим образом не влияет на недействительность (действительность) договора:Не може бути приняте до уваги те, що позивачем протягом певного періоду сплачувалися платежі на вимогу відповідача, оскільки згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. А дальше вот: Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання 1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Т.е. в Вашем случае только разрыв договора. Обратите внимание, что кредитный логовор можно разорвать и по основаниям указанным в ч.2 ст. 11 и п.7 ст. 15 ЗУ "О защите прав потребителей".

Кредитный договор это не договор позыки.Кредитный договор є укладеним з моменту досягнення згоди з всіх істотних умов договору (ст.638 ЦКУ), а договір позики з моменту передачи грошей. Ответ здесь: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...db?OpenDocument

Очень приятно! Счастья и здоровья!

Иск был довольно грамотный с посыланием на то, что Вы пишите. Однако, для судей Инструкция для нотариусов обязывает только нотариусов, но не стороны договора.Поэтому, во втором рассмотрении дела после ВССУ это основание было снято с исковых требований.

Деньги, полученные по кредитному договору, поступают в общую совместную собственность супругов и возврат долга идет также из общих совместных средств, причем кредитиный договор заключается в интересах семьи и обязывает другого супруга.Поэтому письменное согласие второго супруга на заключение договора обязательно. А вывод Луспеника есть издевательство над правосудием.

Есть такое.Пока мой кредитный договор целиком не будет признан недействительным, еврокапитал без внимания оставлен не будет. В кредитном договоре давно нет третейской оговорки (решение суда о недействительности в 2010г.), теперь нет договора залога. Осталось совсем чуть-чуть. Обманывать нехорошо.

Вот свежее решение в тему: http://reyestr.court.gov.ua/Review/27859601

Скорее всего Вы правы. Но в этом случае решение ВССУ полный бред, поскольку обман всегда имеет место именно в момент заключения договора и выполнение того, чего нет в договоре по требованию кредитора, лишь доказывает факт обмана.

Может это: Постанова ВСУ 6-63цс12:http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...db?OpenDocument