Олег1964

Подтверждаю.

Якщо банк відмовився виключити пункт з договору за заявою сторони у договорі, то припустити, що договір був би укладений без вказаного пункту неможливо, оскільки з відмови банка виключити пункт з договору вбачається особлива важність цього пункту для банка. Так что может и прокатит при хорошей аргументации и настойчивости.

А якщо не можна припустити?

Ваше заявление банку можно расценивать как заявление, по которому обе стороны должны достичь согласия для заключения договора (ст. 638 ЦК Украины). Согласия нет - договор не заключен. Ответ с решением банка Вам отказать не есть достижение согласия по Вашему заявлению. Обратитесь в банк с заявлением, что в случае отказа достичь согласия по первому заявлению, кредитный договор будет считаться незаключенным и не создающим для сторон договора прав и обязательст. Типа, банк, давай досвидания!

Посмотрите здесь:http://reyestr.court.gov.ua/Review/31670414 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31007204

Вернет в суд первой инстанции для исправления. Так должно быть.

Рожа была ещё та!

Скачать полный текст постановы ВСУ 6-80цс12 можно здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=60838

Отличное решение. Поздравляю.

Если клиент увидел в Приват24, что суммы на счету нет - это не значит, что она именно списана, а не заблокирована. Доступа к той сумме, что заблокирована, у клиента нет и клиент думает, что сумма списана.Лично пользуюсь картами привата и приват24 очень давно и однажды, тоже давно, разбирался со скандалом с приватом по аналогичному случаю.

К этому случаю указаный Закон не применим, поскольку списания сум фактически не было. Было блокирование необходимой суммы для возможной оплаты проживания в отеле в случае реальной туристической поездки. Если таковая не состоится, то за срок, указанный на букинге, возможно отменить бронировку отеля и деньги вновь появятся на карте. Проверено на личном опыте.

Нет, не можете. Иск по нововыявленым обстоятельствам не предусмотрен ЦПКУ.Вы можете по тем же обстоятельствам подать новый иск, но с третьей стороной или дополнительным ответчиком, либо дополнительным истцом. Таким образом вы обойдете преюдициальность Ваших предыдущих решений. Якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача або третьої особи. Зазначене підтверджується п.7 Постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» : оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Вы хотели схитрить, но не получилось.Отель заблокировал необходимую сумму с карты Привата. Договаривайтесь с банком. На букине есть много отелей, которые не требуют кредитной карты. Нужно было бронировать такой отель.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року:http://reyestr.court.gov.ua/Review/30327953

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30327953

06.12.2012 Справа № 2605/7037/12 №2605/7037/12 №2/2605/3091/12 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2012 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Шевчука А. В., при секретарі - Субіну М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал», третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» про визнання кредитного договору недійсним в частині застави, в с т а н о в и в: У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал», третя особа -ДП «Інформаційний центр» про визнання договору застави недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. В процесі судового розгляду позивачем було змінено підстави позову шляхом подання уточненої та доповненої позовної заяви, згідно якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із самостійними позовними вимогами до ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал», третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» про визнання договору застави недійсним, застосування наслідків недійсності правочину. Також, шляхом подання письмових заяв про уточнення позовних вимог представником позивачів неодноразово уточнювалися позовні вимоги, після останніх змін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати договір частково недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що 17.11.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір №1330 (із забезпеченням) про надання кредиту в сумі 46 055,50 грн. на придбання транспортного засобу. У відповідності до п.п.1.3. -1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділу 8 Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 є застава автомобіля «SSANG YONG» ACTYON, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Миколаївській області 18.11.2008 року. На виконання умов договору застави, за заявою відповідача третьою особою на предмет застави було накладено заборону відчуження та внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна. Згідно ст. 13 Закону України «Про заставу», у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законом. Договір застави транспортного засобу, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем нотаріально посвідчено не було, а тому договір не відповідає вимогам чинності правочину, встановлених ч.ч. 1,4 ст. 203 ЦК України, та є недійсним на підставі ст. 13, 14 Закону України «Про заставу». Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 обґрунтовані наступним. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04.08.1984 року. Сімейним кодексом України визначено, що при укладанні договору одним з подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя, однак ця презумпція не поширюється на укладання одним з подружжя договорів, що мають бути нотаріально оформлені, а також договорів, пов'язаних з цінним майном. У такому випадку згода другого з подружжя має бути письмовою. За відсутності такої згоди, зазначені договори мають визнаватись недійсними. ОСОБА_2 як чоловік ОСОБА_1 не бажав та не надавав згоди на укладення кредитного договору взагалі та договору застави, зокрема. Його волевиявлення було грубо порушено відповідачем, його підпис у спірному договорі, який засвідчував його згоду на його укладення йому не належить, що підтверджується почеркознавчим дослідженням. У зв'язку з цим, договір застави не відповідає вимогам чинності правочину, встановлених ч.ч. 1,4 ст.203 ЦК України, та є недійсним на підставі ст. 65 СК України, ст. 6 Закону України «Про заставу». Посилаючись на викладене, просили суд визнати Кредитний договір (із забезпеченням) №1330 від 17.11.2008 року в частині забезпечення договору заставою, а саме п.п.1.3-1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділ 8 недійсним та вважати його таким з моменту укладання договору. Враховуючи недійсність вказаного договору, недійсним є і правочин щодо заборони відчуження рухомого майна та внесення його до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, у зв'язку з чим просять зобов'язати відповідача подати до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України заяву про припинення обтяження предмету застави, а також зобов'язати ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України припинити обтяження, зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вказаний вище транспортний засіб. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.08.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що на момент укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та відповідачем, а саме станом на 17.11.2008 року, законом не було встановлено обов'язковості посвідчення договорів застави транспортних засобів. Крім того, в рішенні зазначено, що застава транспортного засобу є способом забезпечення виконання зобов'язання, в даному випадку грошового, а не правочином щодо розпорядження майном, належним позичальнику ОСОБА_1; договір застави не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за кредитним договором, а відтак до даних правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються. Висновки, викладені в почеркознавчому дослідженні, не впливають на прийняття судом рішення у зв'язку з викладеним вище та не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 У зв'язку з викладеним, суд не вбачав порушень вимог, визначених ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та правових підстав для задоволення позовних вимог. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 21.03.2012 року погодився із рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2011 року в частині щодо відсутності підстав для визнання договору застави недійсним через відсутність нотаріального посвідчення, при цьому зазначив, що судом першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано наявності згоди ОСОБА_2 на укладення його дружиною договору застави спільного майна подружжя з огляду на те, що передача в заставу такого майна можлива лише за згодою усіх співвласників. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2011 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 30.08.2011 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В судових засіданнях після повернення справи з касаційної інстанції ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та як представник ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, при цьому просив задовольнити позов лише з підстав відсутності його письмової згоди на укладення дружиною договору застави спільного майна подружжя. Також, ОСОБА_2 категорично наполягав на тому, що він не підписував кредитний договір із забезпеченням від 17.11.2008 року №1330. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та вказувала, що в результаті службової перевірки, здійсненої ІП «АІС-Миколаїв» (партнер ТОВ «ФК «Єврокапітал», відповідальний за належне оформлення кредитного договору №1330 від 17.11.2008 року з ОСОБА_1) з'ясовано, що при оформленні договору із забезпеченням від 17.11.2008 року №1330 останню сторінку договору першопочатково дійсно було підписано ОСОБА_1 замість свого чоловіка, однак співробітник підприємства, уповноважений на оформлення кредитного договору, дізнавшись про те, наполіг на виправленні цього порушення, переоформивши 11-ту сторінку договору і запропонувавши її підписати самим ОСОБА_2, що й було зроблено останнім. Також, факт присутності ОСОБА_2 під час підписання його дружиною спірного договору, а отже, і надання згоди на отримання кредиту, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.08.2011 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Єврокапітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Єврокапітал»про відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Єврокапітал» про визнання недійсним кредитного договору. Представник ДП «Інформаційний центр» заперечила проти позовних вимог що стосуються зобов'язання третьої особи припинити обтяження, зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна транспортний засіб з огляду на те, що позивачами не обґрунтовано можливості зобов'язати в рішенні суду вчинити третю особу будь-які дії на користь позивачів, більше того не надано жодного доказу на підтвердження порушення, невизнання або оспорювання третьою особою прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 В судове засідання на 28.11.2012 року сторони не з'явились, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до суду письмову заяву в якій просили продовжувати розгляд справи за їх відсутності. Представник ТОВ «ФК «Єврокапітал» просив продовжити перерву в судовому засіданні у зв'язку з його хворобою, при цьому будь яких доказів поважності причин неявки та неможливості участі в судовому засіданні іншого представника суду не надав. З огляду на зазначене, враховуючи попередні пояснення учасників процесу та заяву позивачів, суд вважає можливим закінчити розгляд даної справи за відсутності сторін. Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. 17.11.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір №1330 (із забезпеченням) про надання кредиту в сумі 46 055,50 грн. на придбання транспортного засобу. Згідно правового аналізу умов вказаного договору, за своєю суттю та юридичною природою він є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки кредитного договору так і необхідні ознаки договору застави. Даний договір у п.п.1.3.-1.12., п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділу 8 Кредитного договору, містить вимоги щодо забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором заставою транспортного засобу, а саме автомобіля G YONG» ACTYON, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Миколаївській області 18.11.2008 року. На виконання умов договору в частині застави, за заявою відповідача ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на предмет застави було накладено заборону відчуження та внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до умов кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року, а саме п.1.3, у забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов'язань ОСОБА_1 за даним договором, позичальник передає в заставу, а кредитодавець приймає рухоме майно а саме автомобіль G YONG» ACTYON, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1. За п. 11.17 цей Договір вчинено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу: один для Кредитодавця, другий -для Позичальника. Також, на аркушах 10 та 11 даного Договору міститься текстова інформація з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 і начебто дає їй згоду на: укладання цього Кредитного договору (із забезпеченням); погашення зазначеного в цьому договорі кредиту із майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності; передання в заставу автотранспортного засобу, який зазначений у цьому договорі. Крім того, підтверджує, що ознайомлений з умовами цього Кредитного договору, ніяких заперечень та непорозумінь проти його положень не має і підтверджує, що цей договір укладено в інтересах сім'ї. 11-й аркуш спірного договору містить підпис від імені ОСОБА_2 Зі змісту ст. 65 СК України вбачається, що презумпція за якою при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя не поширюється на укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, у випадку оформлення яких, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Ч. 2 цієї ж статті СК України передбачено можливість дружини, чоловіка на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Із п.1 ч.1 ст. 31 ЦК України вбачається, що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Крім того, за ч.1 ст. 6 Закону України «Про заставу», майно яке перебуває у спільній власності, може бути передане в заставу лише за згодою всіх співвласників. Таким чином, з огляду на зазначене, зміст кредитного договору №1330 (із забезпеченням) та вартість предмета застави, для дійсності договору, який виходить поза межі дрібного побутового необхідно прямо виявлена письмова згода другого з подружжя. При цьому, згідно висновку експерта №1460 від 09.04.2011 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі «підпис» кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою. З кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року вбачається, і не оспорюється сторонами у справі, що даний договір загалом складається з 11-ти аркушів, підписаний кредитодавцем ТОВ «ФК «Єврокапітал» та позичальником ОСОБА_1, скріплений їхніми підписами на кожному аркуші та засвідчений печаткою товариства. У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не вважає належним доказом наданий відповідачем окремий аркуш, який на його думку, свідчить про письмову згоду ОСОБА_2 на укладення кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року, оскільки за відсутності обов'язкових реквізитів у ньому (підпису уповноваженої особи та печатки установи кредитодавця), а також будь-яких ознак належності саме оспорюваному договору не можна ідентифікувати із самим кредитним договором №13300 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року, а отже не можливо встановити формальне та фактичне відношення окремого аркуша до даного договору. Більше того, ОСОБА_2 в судовому засіданні категорично заперечував факт підписання будь-яких окремих аркушів від свого імені до кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року, а ТОВ «ФК «Єврокапітал» не надав суду оригінал належно оформленого кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року із наявним у ньому 11-тим аркушем за особистим підписом ОСОБА_2 У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину. При цьому, за ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Таким чином, відсутність письмової згоди другого з подружжя -ОСОБА_2 на укладення його дружиною ОСОБА_1, кредитного договору із забезпеченням, є наслідком недійсності тієї частини кредитного договору, що стосується його забезпечення - застави. З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання недійсним п.п.1.3-1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділу 8 Кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Єврокапітал» підлягає до задоволення. Зі змісту ст.1 ЦПК України вбачається, що завданням цивільного судочинства є справедливий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. У відповідності до ст. 26 ЦПК України, треті особи -це особи які беруть участь у справі. Вказуючи про необхідність зобов»язати ДП «Інформаційний центр» припинити обтяження, зняти заборону відчуження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна транспортний засіб SANG YONG»ACTYON, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, позивачами не надано доказів на підтвердження порушення, невизнання або ж оспорення ДП «Інформаційний центр» їх прав як позивачів, більше того, не обґрунтовано можливості зобов'язати вчинити будь-які дії третю особу, яка не є стороною у справі. Порядок внесення відомостей щодо обтяжень рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна регламентується Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року №73/5. Згідно ст. 43 Закону, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача або рішення суду. Із позовної заяви вбачається, що заборона на відчуження та внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна здійснена на виконання положень Кредитного договору №13300 (із забезпеченням), таким чином недійсність положень цього договору в частині застави визнана рішенням суду, яке набрало законної сили, є підставою для подальшого, послідовного припинення обтяження цього предмета застави, а тому позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «ФК «Єврокапітал»подати до ДП «Інформаційний центр»заяву про припинення обтяження транспортного засобу не підлягає до задоволення. У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з державного мита сплаченого у розмірі 17 грн. при поданні позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 31, 202, 203, 217 Цивільного кодексу України, ст. 65 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року №73/5, ст.ст. 1, 30, 26 , 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в: Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал», третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» про визнання кредитного договору недійсним в частині застави - задовольнити частково. Визнати недійсними п.п. 1.3., 1.4., 1.5., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.10., 1.11., 1.12., п.п. 5.1.7., 5.1.8., 5.1.9., 5.1.10., 5.1.11., 5.1.12 та Розділ 8 «Звернення стягнення» Кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» (Код ЄДРПОУ 34709407, Поточ. рах №26509119070700 в АКІБ «УкрСиббанк»МФО 351005) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 27 грн. кожному понесених судових витрат загальною сумою 54 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -відмовити. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя Шевчук А.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/27859601 Решение вступило в законную силу 27 марта 2013 года определением киевской апелляции. Можно смотреть и здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...c=4886&st=0

27 марта 2013 года решение Оболонского районного суда оставлено в силе. Пламенный привет Еврокапиталу!

Об этом много говорилось и писалось. Ответ здесь и судей надо тыкать носом вот сюда:ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними": 8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК ( 435-15 ) щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435-15 ).

19 марта 2013 года безпредельные судьи николаевской апелляции Колосовский и Базовкина с третьей судьей-кивалой Яворской своим определением закрыли производство в части требований заемщика о признании недействительными п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 договора (этих требований заявлено не было), а в отношении другой части решение оставлено без изменений. Причем судьи ссылались одновременно на ст. 308 и ст. 310 ЦПКУ, применение которых одновременно невозможно по причине взаимоисключения.Получу полную ухвалу - выложу. Решение местного суда здесь : http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=66914 Вот ухвала николаевской апелляции: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30180037 Кассация на эту ухвалу 1 апреля будет в ВССУ.

Постанова ВСУ 6-80цс12 от 12.09.12 http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...6d?OpenDocument

Можно поменять предмет иска - просить признать недействительным договор частично. Как Вы и думаете.Второй вариант - первоначальный иск с добавлением третьего лица, второго истца либо еще ответчиков. А дальше ссылка на решение ВССУ и обязательно Постанову ВСУ.

Рецепт, по моему, в Постанове ВСУ №6-63цс12 от 11.07.12г.:Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину. Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Законодавець пов’язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. Судом встановлено, що ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Пунктом 1.2 цього договору було передбачено, що кредит надається банком ОСОБА_1 готівкою з відкритого для цієї мети на її ім’я позичкового рахунку. Також судом встановлено, що банк перерахував на позичковий рахунок ОСОБА_1 обумовлену кредитним договором грошову суму, яку та в той же день зняла з рахунку. Посилання ОСОБА_1 на те, що грошей з відкритого на її ім’я позичкового рахунку вона не знімала не може бути підставою для визнання кредитного договору та укладених в подальшому додаткових до нього договорів недійсними, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні. Кредитный договор консенсуальный, а не реальный.

В понедельник-вторник ухвала будет.Кроме того, уже готов новый иск по этому делу с третьей стороной в Оболонский суд г. Киева. Будем бить врага (Еврокапитал) на его территории. И если этот форум читает директор Еврокапитала ШУТКЕВИЧ АРТЕМ МИКОЛАЙОВИЧ - предупреждаю, что если не будет в добровольном порядке исполнено решение Центрального суда г. Николаева от 27.07.11, то 26.03.13 будет обращение в прокуратуру о совершении должностным лицом криминального правонарушения (ч.2 ст.382 ККУ (до пяти лет)).

Это неправильно. Срок исковой давности начинается с момента окончания срока исполнения договора. ч.5 ст.261 ЦКУ.

Отличное решение.Установив, что стороны не заключили договор, судья обязан отказать в иске. Поскольку никаких прав и обязательств между сторонами нет. Защищать суду нечего. На нет и суда нет.