Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання

[Bolt]

ВС: Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. та ВС/КАС від 22 лютого 2018р.)

Фабула судового акту: Коли аналізуються такі постанови відразу згадуються люди, які наївно вважають, що вже реформований Верховний Суд  зможе забезпечити єдність судової практики та пропонують певній категорії рішень ВС надати силу обов’язкових прецедентів. Вашій увазі пропонуються два діаметрально протилежних рішення КГС та КАС у простому питанні стягнення виконавчого збору державним виконавцем.  При цьому часова різниця між ухваленнями цих постанов - тиждень. 

Слід підкреслити, що описана проблема виникла мабуть із виникненням самої виконавчої служби і раніше вже вищі суди висловлювалися також по різному з цього питання. Зміст його полягає в наступному.

Отже, стягувач подає виконавчий документ на примусове виконання до ДВС. Державний виконавець порушує виконавче провадження  та надає боржнику строк на добровільне виконання.  Боржник пропускає цей строк. Начебто д/в повинен застосовувати примусові заходи  у відношенні боржника для виконання рішення суду, проте на практиці панує повна бездіяльність. Єдине, що може відбутися, це арешт активів боржника, якщо вони є.

Через деякий час стягувач з  боржником домовляються, і боржник повертає борг добровільно стягувачу, тобто без будь-якої заслуги д/в і напряму, не через  рахунок ДВС.

Наголошуємо: жодних  примусових дій із повернення боргу д/в не здійснено. Тільки паперці.   При цьому стягувач подає д/в спеціально заяву про повернення виконавчого документу без виконання в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" , і д/в нічого не залишається як прийняти цю заяву.

А тепер питання: чи повинен боржник в такому випадку сплатити виконавчий збір, і чи повинен д/в у випадку відмови боржника  - примусово стягнути такий збір? ( часто д/в просто не знімає арешт з активів боржника доки виконавчий збір не буде сплачено і керується виключно ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження").

Нижче читаємо постанову ВС/КГС, який вважає, що звичайно НЕ повинен, а ще нижче постанову ВС/КАС, що звичайно повинен.  І було дуже смішно, якщо б не було так сумно. Судова реформа та новий Верховний Суд……

                                                                                                 Верховний

                                                                                                       Суд

                                                                                                ПОСТАНОВА

                                                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа №  910/1587/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2017

(суддя - Демидов В.О.),

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

(головуючий - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)

за скаргою Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 13 317 917, 88 грн.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення заборгованості у розмірі 13   317   917,   88   грн., в тому числі: 12   728   797,   30   грн. основного боргу, 423   624,   72   грн. 3 % річних, 165   495,86   грн. інфляційних втрат та 68   820,   00   грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 прийнято до розгляду з первісним позовом зустрічний позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про спонукання укласти договір реструктуризації на основну суму боргу за договором № 320886 від 14.11.2003 на постачання теплової енергії в гарячій воді на термін 60 місяців з затвердженням відповідного графіку платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі №910/1587/13 первісний позов задоволено повністю, з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" стягнуто 12  728  797, 30   грн. основного боргу, 423   624,72   грн. 3 % річних, 165   495, 86   грн. інфляційних втрат та 68 820,00  грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі № 910/1587/13 залишено без змін.

На примусове виконання вказаного судового рішення 09.07.2015 Господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) видано наказ.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 17.11.2016 звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просить визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 04.11.2016, винесену в межах виконавчого провадження № 48838866.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено. Суд визнав дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 04.11.2016 неправомірними. Суд визнав недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2016 ВП              № 48838866 про стягнення виконавчого збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/1587/13 залишено без змін.

При розгляді справи місцевим господарським судом встановлені такі обставини:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі                                  № 910/1587/13, яке набрало законної сили, з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" стягнуто 12  728  797, 30   грн. основного боргу, 423   624,72   грн. 3 % річних, 165   495, 86   грн. інфляційних втрат та 68 820, 00   грн. витрат по сплаті судового збору;

-  Господарським судом міста Києва 09.07.2015 видано наказ про примусове виконання вказаного судового рішення;

- виконавче провадження № 48838866 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 було відкрито старшим державним виконавцем 25.09.2015;

- відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.11.2016 винесено постанову ВП                       № 48838866 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1  279  761,73 грн.;

- постановою державного виконавця від 07.12.2016 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за письмовою заявою стягувача);

Задовольняючи скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- державним виконавцем з боржника не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно наказу Господарського суду міста Києва від 09.07.2015, не було винесено постанови ні про закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону, ні постанови про повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону;      

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була винесена державним виконавцем 07.12.2016, тому станом на 04.11.2016 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови від 04.11.2016 ВП № 48838866 про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" виконавчого збору.

Судові рішення обґрунтовані нормами статей 27, 37, 39, 40, 42 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02.06.2016, статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, статей 115, 116, 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017,  Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову задоволенні скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії державного виконавця.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби. При цьому, єдиною умовою стягнення виконавчого збору є невиконання боржником самостійно виконавчого документу.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що: державний виконавець під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору керувався нормами не чинного на той момент законодавства; після повернення виконавчого документа стягувачу, не пізніше наступного робочого дня, виконавцем не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору; фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось;

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 12.01.2018 передано касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі №  910/1587/13.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 11.01.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" не скористалось правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту - Закон від 02.06.2016 № 1404-VІІІ).

Відповідно до пункту 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ вказано порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, так і Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що положення попереднього Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV застосовується не щодо всього виконавчого провадження № 48838866, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV. Кожна виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 48838866 винесена виконавцем 04.11.2016, тобто вже в період дії Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Як вірно зазначено господарськими судами, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 04.11.2016, зокрема визначаючи розмір виконавчого збору та підставу його стягнення, державний виконавець керувався статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі по тексту - Закон від 21.04.1999 № 606-ХІV). Так, державний виконавець, враховуючи, що у строк, встановлений для добровільного виконання рішення суду, боржник рішення не виконав, беручи до уваги положення статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, яка передбачала, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від суми, що підлягала стягненню, виніс постанову про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 1  279  761,73   грн. виконавчого збору (10 % від суми, яка підлягала стягненню згідно наказу Господарського суду міста Києва від 09.07.2015).

Оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, то в даному випадку підлягали застосуванню положення саме цього закону.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно статті 27 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

Тобто, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, як встановлено судами з матеріалів виконавчого провадження № 48838866, державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 910/1587/13 від 09.07.2015.

При цьому, приписами Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною 4 статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, після набрання чинності Законом від 02.06.2016 № 1404-VІІІ виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 04.11.2016 (станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем з боржника не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно наказу Господарського суду міста Києва від 09.07.2015, не було винесено постанови ні про закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону, ні постанови про повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була винесена державним виконавцем пізніше, а саме 07.12.2016, відтак, станом на 04.11.2016 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови від 04.11.2016 ВП № 48838866 про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" виконавчого збору.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі скарги на дії державного виконавця) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься відповідна ухвала.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про задоволення скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

Посилання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у касаційній скарзі на те, що частини перша та друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII не містить конкретних вказівок, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої державним виконавцем з боржника суми боргу, колегія суддів не може визнати достатньо обґрунтованим, враховуючи таке.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.  

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.  

Таким чином, доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, колегія визнає помилковими.

Відповідно до частини першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017у справі  постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі №  910/1587/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий                                                                                             В. Студенець

Судді                                                                                                          О. Баранець

                                                                                                                          Г. Вронська

=================================================================================================================

                                                                                                 

                                                                                               ПОСТАНОВА

                                                                                              Іменем України

22 лютого 2018 року

Київ

справа №816/823/17

адміністративне провадження №К/9901/950/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - В.М. Бевзенка,

суддів: В.М. Шарапи,  Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. від 20.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Григорова А.М., Тацій Л.В.,  Подобайло З.Г. від 17.10.2017 у справі №816/823/17 за позовом ОСОБА_2 до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області  про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про:

- визнання неправомірними дій державного виконавця Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53757188 від 11 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 198,40 грн;

- визнання неправомірними дій державного виконавця Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53762659 від 12 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №53757188 від 11 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 198,40 грн;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №53762659 від 12 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій вона зазначає доводи та підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій ідентичні доводам апеляційної скарги, та на підставі них просить Суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року. Прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Гадяцькому РВДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів №2-790, виданих Гадяцьким районним судом Полтавської області 21 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів.

До зведеного виконавчого провадження входили виконавчі провадження №22894812 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 1984,00 грн. боргу солідарно та №22894245 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 227880,43 грн. боргу солідарно.

26 листопада 2010 року ВДВС Гадяцького РУЮ прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №22894812 та №22894245 та запропоновано боржнику виконати виконавчі документи в добровільному порядку в семиденний строк.

Постановою державного виконавця ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області від 03 березня 2014 року ВП №22894812 стягнуто з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 198,40 грн. відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606).

Постановою державного виконавця ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області від 03.03.2014 ВП №22894245 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 22788,00 грн. відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404- VIII (далі - Закон № 1404).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою примусового виконання виконавчих листів №2-790, виданих Гадяцьким районним судом Полтавської області від 21 грудня 2009 року, відповідачем проведено перевірку стану майнового стану боржника та здійснено опис і арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: нежитлового приміщення площею 222,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За заявою ДП «Сетам» Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області проведено електронні торги з реалізації нежитлового приміщення площею 222,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, однак у зв'язку з відсутністю купівельного попиту торги не відбулися.

Відповідно до заяви стягувача ТОВ «АНСУ» на підставі ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2016 року у справі №526/2542/16-ц, замінено стягувача ПАТ «БАНК ФОРУМ» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів №2-790, виданих Гадяцьким районним судом Полтавської області 21 грудня 2009 року на стягувача ТОВ «АНСУ».

У квітні 2017 року до Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшли заяви ТОВ «АНСУ» про повернення виконавчих документів.

05 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №22894812.

Також, 11 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №22894245.

Крім того, 11 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53757188 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №2894812 виданої 03 березня 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 198,40 грн.

12 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53762659 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №22894245 виданої 03 березня 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн.

Постановою від 12 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53757188 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень №53757188, №53757357 у зведене виконавче провадження №53763361.

Постановою від 12 квітня 2017 року ВП №53762659 приєднано виконавче провадження №53762659 з примусового виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №22894245 виданої 03 березня 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн., до зведеного виконавчого провадження №53763361.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження №53762659, №53757188 та постановами про відкриття виконавчого провадження №53762659 від 12 квітня 2017 року, №53757188 від 11 квітня 2017 року, звернувся з даним позовом до суду.

Переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд робить висновок про таке.

Відповідно до частини другої    статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон №1404, згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи те, що до зведеного виконавчого провадження входили виконавчі провадження №22894812 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 1984,00 грн. боргу солідарно та №22894245 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 227880,43 грн. боргу солідарно суд апеляційної інстанції правильно визначив, що саме на підставі зазначених сум виконавцем було обраховано виконавчі збори на суми 22788,00 грн. та 198,40 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною першою статті 40 Закону №1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Закономвиконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, постанови про повернення виконавчих документів стягувачу від 11 квітня 2017 року ВП №22894245, від 05 квітня 2017 року ВП №22894812 прийнято саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 у зв'язку з надходженням заяви ПАТ «АНСУ».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

11 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53757188 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №2894812 виданої 03 березня 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 198,40 грн.

12 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53762659 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №22894245 виданої 03.03.2014 щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату винесення Гадяцьким РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області вищевказаних постанов, тобто у квітня 2017 року та станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, постанови про стягнення виконавчого збору від 03 березня 2014 року №22894245, №22894812 не були оскаржені та скасовані.

Правомірність винесення даних постанов про виконавче провадження не є предметом розгляду даного спору.        

Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанов про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону №1404 від 02.06.2016р. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону України Закону України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов.

За таких умов позовні вимоги ОСОБА_2 до Гадяцького РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо доводів позивача стосовно порушення строку пред'явлення виконавчих документів, а саме постанов про стягнення виконавчого збору, Суд зазначає таке.

Статтею 28 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 606 і статтею 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 стягнення виконавчого збору проводиться в межах "основного" виконавчого провадження, то відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання.

Відповідно в період здійснення "основного" виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред'явлена до виконання.

Той факт що постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення №53757188 від 11 квітня 2017 року винесена за наслідками постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №22894812 від 05 квітня 2017 року не свідчить про пропуск строку звернення до суду, оскільки він в цьому випадку, має рахуватися з моменту повернення виконавчого документу 05 квітня 2017 року.

Факт порушення статті 40 Закону №1404, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня, не може бути підставою для не стягнення виконавчого збору.

Строки визначені для пред'явлення виконавчих документів до виконання, які були передбачені статтею 22 Закону №606 та які передбачені статтею 12 Закону №1404 не пропущені.        

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів рішень судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, 

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич

Судді Верховного Суду

ссылка

[Bolt]

Вот Вам и единая практика... Всё как было так и осталось...

[Obelix]

 

[Obelix]

18 часов назад, Bolt сказал:

Вот Вам и единая практика... Всё как было так и осталось...

С чего бы ей меняться? С вывески борделя убрали слово "Украина", палаты обьеденили с коридором, а бляди остались старые. 

Когда бордель работает плохо, нужно менять мадам и блядей, а не вывеску.

[west11]

18 часов назад, Bolt сказал:

Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Мдаа-а-а, грустно немного... Хотя позиция в первой Постанове ВС-КГС (справа №  910/1587/13) 15.02.2018 г. нравится почему-то больше, может потому, что ДВС нравится меньше...  Что касается админ. справы, то ссылка наталкивает на мысль, что основанием для стягнення ВЗ, исходя из принципов справедливости, разумности и ОСОБЕННО - добросовестности, может быть "примусове виконання рішення органами" ДВС в зависимости от "суми, що фактично стягнута, повернута". А там, где ВС-КАС сделал вывод: "Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом", почему -то ссылка на норму права отсутствует ?

[Ксенія...]

Вам никому не кажется, что одного озабоченного товарища пора забанить?

Это уже точно перебор в рекламе.

[Bolt]

1 час назад, OlegGurin сказал:

Нужно в борделе продавать вот такую Vilitra 20 (дженерик Левитры и Виагры в стандартной дозировке, полная копия оригинального средства, но стоит в разы дешевле)
Препарат совместим с алкоголем.

Тогда дела пойдут вверх не только у борделя, но и у их посетителей.   

Вы решили упорно и невзирая ни на что превращать форум в бордель теперь... Доску объявлений Вы уже из него сделали, поздравляю...

[Лев]

4 часа назад, OlegGurin сказал:

Нужно в борделе продавать вот такую Vilitra 20 (дженерик Левитры и Виагры в стандартной дозировке, полная копия оригинального средства, но стоит в разы дешевле)
Препарат совместим с алкоголем.

Тогда дела пойдут вверх не только у борделя, но и у их посетителей.   

Видимо, какой-то банк приписал на постоянно этого импотентолога к форуму...

[Лев]

4 часа назад, Ксенія... сказал:

Вам никому не кажется, что одного озабоченного товарища пора забанить?

Это уже точно перебор в рекламе.

Давно пора

[Bolt]

4 часа назад, OlegGurin сказал:

Тогда дела пойдут вверх не только у борделя, но и у их посетителей.   

Раньше ты хоть пытался привязку хоть какую-то делать к названию темы... после своих тренингов по навязчивому спаму... Типа часы-календари-время... типа невзначай... А сейчас почему хоть в этой теме пишешь эту чушь... Где ты тут то хоть связь узрел...

[Ксенія...]

47 минут назад, Bolt сказал:

Где ты тут то хоть связь узрел...

Увидел слово знакомое, название своей организации " Бордель".

[Ксенія...]

В 22.01.2021 в 10:51, OlegGurin сказал:

Препарат совместим с алкоголем

Бинго!!!

Теперь многое становиться понятно о Вашей жизни. 

Почему Вас так радовал кулер для воды. Если водоканал отключил воду, а у Вас сушняк на утро после пьянки, то стакан холодной воды, самое прекрасное, что может быть в жизни пьющего человека на утро.Это "чудо агрегат".

Часы с календарём, вызывают такой дикий восторг, если Вы в запое неделю-две, то хоть по календарю можете определить сколько дней Вы отсутствовали.

И распитие алкоголя не способствует повышению мужского здоровья, тут уже и никакие таблетки не помогут.

Мой совет - сходите к наркологу,  закодируйтесь Вашем "пожилом" возрасте нужно думать как оплатить алименты деткам(может принесут стаканчик воды) а не по Карпатам гонять и продолжать пить.