Постановление ВС-КГС по пересмотру о неправомерности требования об уплате судебного сбора за кассационное обжалования бездействия госисполнителя

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 1111/3678/12
провадження № 61-6994 зпв 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації акціонерного товариства «Родовід банк» Куліша Віктора Миколайовича,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Пісна Валентина Сергіївна,

заінтересована особа - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву публічного акціонерного товариства «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації акціонерного товариства «Родовід банк» Шевченка Андрія Миколайовича про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі судді Ступак О. В. від 19 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Куліша В. М. (далі - ПАТ «Родовід банк») звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Пісної ВалентиниСергіївни (далі - державний виконавець), заінтересована особа - ОСОБА_6

Скарга мотивована тим, що державний виконавець, при виконанні виконавчого листа, виданого 5 жовтня 2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованості за кредитним договором, не вжив всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених статтями 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», та передчасно виніс постанову від 7 квітня 2017 року про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Шевченко І. М. від 21 червня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Родовід банк» відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області у складі суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В. від 25 липня 2017 року апеляційна скарга ПАТ «Родовід банк» залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року касаційну скаргу ПАТ «Родовід банк» визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку із несплатою судового збору.

У грудні 2017 року ПАТ «Родовід банк» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року, в якій просив скасувати цю ухвалу із направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом касаційної інстанції статей 3, 4 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «Родовід банк» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 та 19 серпня 2017 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми права.

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини ухвалить рішення про інше.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 8 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

12 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява ПАТ «Родовід банк» підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 353 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставамидля подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції.

Визнаючи касаційну скаргу ПАТ «Родовід банк» неподаною та повертаючи її заявнику, суд касаційної інстанції виходив з того, що заявник не виконав вимог ухвали цього ж суду від 16 серпня 2017 року щодо сплати судового збору у розмірі 1 600 грн відповідно до положень Закону України «Про судовій збір» зі змінами, внесеними із Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 1 січня 2017 року.

Проте в наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 та 19 серпня 2017 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судовий збір за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, при зверненні до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на прийняті за результатами розгляду скарги судові рішення, не справляється.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 3, 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 1 січня 2017 року.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судом зазначеної норми права, колегія суддів виходить з такого.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другою статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. 

Відповідно до статті 1 Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статей 79, пункту п'ятого статті 119, частини другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень (Верховний Суд України).

Об'єкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону.

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється ( частина друга статті 3 цього Закону) 

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

При цьому, наведений у пунктах 1, 4 частини другої статті 4 Закону перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у частині другій статті 4 Закону, не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. 

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuzv. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Так, розгляд відповідних скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби регулюється розділом VII ЦПК України в редакції 2004 року та у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року«Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК України в редакції 2004 року та у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» із наступними змінами до нього (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання стороною виконавчого провадження скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Разом з тим, заявник звільнений від сплати судового збору не лише на стадії подання скарги, а і у разі подання ним касаційної скарги на прийняті за результатами розгляду скарги судові рішення.

Положенням статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на касаційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Суд касаційної інстанції вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про повернення касаційної скарги з підстав несплати заявником судового збору.

З огляду на зазначене ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Заяву публічного акціонерного товариства «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації акціонерного товариства «Родовід банк» Шевченка Андрія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року скасувати, справу передати до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Постанова Верховного Суду є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73189581

[ANTIRAID]

ВС-КГС указал, что производство по исполнению судебных решений является завершающей и неотъемлемой частью (стадией) судебного производства по конкретному делу, в котором производство по жалобе не открывается, а за подачу искового заявления уплачен соответствующий судебный сбор, ни разделом VII ГПК Украины в редакции 2004 года и в редакции Закона Украины № 2147-VIII от 3 октября 2017 года, ни Законом Украины от 8 июля 2011 года № 3674-VI «О судебном сборе» с последующими изменениями к нему (часть первая статьи 3) не предусмотрена необходимость уплаты судебного сбора за подачу стороной исполнительного производства жалобы на решения, действия или бездействие государственного исполнителя или другого должностного лица государственной исполнительной службы, то за подачу жалобы судебный сбор не уплачивается.

Вместе с тем, заявитель освобожден от уплаты судебного сбора не только на стадии подачи жалобы, а и в случае представления им кассационной жалобы на принятые по результатам рассмотрения жалобы судебные решения.