Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касающихся оспаривания перерегистрации имущества нотариусом

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 804/3509/17
Провадження N 11-482апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Кругового О.О. Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі N 804/3509/17 за його позовом до приватного нотаріуса міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (далі - приватний нотаріус), треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Новокадакської (Ленінської) районної у м. Дніпро ради, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк"), про визнання протиправними та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса N 32967779 від 16 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк";

- скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (запис N 18076898 від 13 грудня 2016 року);

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності N 18076898 від 13 грудня 2016 року та зобов'язати приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що дії приватного нотаріуса є протиправними, оскільки вчинені без згоди позивача як співвласника такого об'єкта, а також без згоди органу опіки та піклування місцевого органу самоврядування. З посиланням на норми Закону України від 03 червня 2014 року N 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон N 1304-VII) вважає, що не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України від 05 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон N 898-IV), якщо таке майно виступає забезпеченням зобов'язання за споживчим кредитом та за умови, що, зокрема, таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя. Також позивач вказав, що законодавчо не передбачена можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомості нотаріусом без вчинення нотаріальної дії, пов'язаної з переходом таких прав.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02 серпня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса N 32967779 від 16 грудня 2016 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк". Скасував державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (запис N 18076898 від 13 грудня 2016 року). Зобов'язав приватного нотаріуса скасувати запис про реєстрацію за ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на вищевказану квартиру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що рішення є протиправним у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, а також при наявності зареєстрованих неповнолітніх дітей у квартирі АДРЕСА_1.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 жовтня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції і закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства тому, що у даному випадку нотаріус діє як спеціальний суб'єкт, на якого покладені функції державного реєстратора, та вчиняє дії, які мають публічно-правовий характер.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за зазначеною скаргою.

В запереченнях на касаційну скаргу представник ПАТ КБ "Приватбанк" вказав, що у цій справі спірні правовідносини пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого відбулась реєстрація права власності на майно за іншою особою, а тому спір не є публічно-правовим.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 квітня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) та ОСОБА_7 (позичальник) укладено кредитний договір N DNU0G100001255, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 44 тис. доларів США на купівлю житла та сплату страхових платежів з терміном повернення до 31 травня 2027 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ОСОБА_7 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір іпотеки N DNU0G100001255 від 31 травня 2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ОСОБА_7) на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б.

Розділом 2.2 договору іпотеки від 31 травня 2007 року передбачено, що іпотекодержатель має право почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору, а саме: у випадках, передбачених підп. 16.7, 16.7.2, 19.9 цього договору, згідно із розділом V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення позовних вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

У п. 2.7 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом, зокрема, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 27 січня 2014 року, встановлено юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 (дівоче прізвище - ОСОБА_5) в період з січня 2005 року по 26 жовтня 2007 року, а також визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Через невиконання ОСОБА_5 належним чином кредитних зобов'язань, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.

За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення N 32967779 від 16 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис N 18076898 про реєстрацію права власності від 13 грудня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" щодо вказаного об'єкта нерухомого майна внесено на підставі договору іпотеки N DNU0G100001255 від 31 травня 2007 року.

Вважаючи рішення приватного нотаріуса протиправним і таким, що прийнято з порушенням вимог Закону N 1304-VII та Закону N 898-IV за відсутності підстави для оформлення права власності, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень)суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судами обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою ПАТ КБ "Приватбанк") у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 договірних зобов'язань за договором іпотеки і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1, при наявності у позивача права власності на частину квартири і прописаних в цій квартирі неповнолітніх дітей. Отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права викладено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14 червня 2016 року у справі N 826/4858/15, де зазначено, що не є спором адміністративної юрисдикції спір з органом державної реєстраційної служби при оскарженні запису та рішення про право власності у разі, коли спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди і виникають з договірних відносин, а тому мають вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від даного висновку.

Крім того, таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 815/6956/15; від 21 березня 2018 року N 802/1792/17-ата від 29 травня 2018 року у справі N 826/19487/14.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з договірних відносин та має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата продолжает упорно в ручном режиме обосновывать юрисдикцию. В данном случае, в отличии от озвученной ранее позиции, спор также не идет о праве, но видимо в связи с погодой или какими-то другими факторами суд посчитал, что такой спор не относится к административной юрисдикции.

Суд указал, что не является спором административной юрисдикции спор с органом государственной регистрационной службы при обжаловании записи и решении о праве собственности в случае, когда спорные правоотношения связанные с невыполнением условий гражданско-правовой сделки и возникают из договорных отношений, а потому должны решаться судами по правилам Гражданского процессуального кодекса Украины.

Исходя их данной позиции вообще не понятно, что же тогда подведомственно админсудам.

[Vladimir AB]

10 часов назад, ANTIRAID сказал:

Большая палата продолжает упорно в ручном режиме обосновывать юрисдикцию. В данном случае, в отличии от озвученной ранее позиции, спор также не идет о праве, но видимо в связи с погодой или какими-то другими факторами суд посчитал, что такой спор не относится к административной юрисдикции.

Суд указал, что не является спором административной юрисдикции спор с органом государственной регистрационной службы при обжаловании записи и решении о праве собственности в случае, когда спорные правоотношения связанные с невыполнением условий гражданско-правовой сделки и возникают из договорных отношений, а потому должны решаться судами по правилам Гражданского процессуального кодекса Украины.

Исходя их данной позиции вообще не понятно, что же тогда подведомственно админсудам.

А Адмінсуди взагалі необхідно скасувати, за відсутності потреби в них.

[Bolt]

8 часов назад, Vladimir AB сказал:

А Адмінсуди взагалі необхідно скасувати, за відсутності потреби в них.

Не всё так однозначно... Не всегда обычный суд способен адекватно выступить против свп...

[west11]

4 часа назад, Bolt сказал:

Не всё так однозначно... Не всегда обычный суд способен адекватно выступить против свп...

Согласен. Может админ суды и не идеальны, но кто у нас идеален ?