Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора касающегося увольнения сельского главы

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 724/1656/16-ц

Провадження N 14-294цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року (у складі колегії суддів: Литвинюк І.М., Височанської Н.К., Яремка В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Рукшинської сільської об'єднаної територіальної громади в особі Рукшинської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про внесення змін до запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Рукшинської сільської об'єднаної територіальної громади (далі - Рукшинська СОТГ) в особі Рукшинської сільської ради Хотинського району Чернівецької області (далі Рукшинська сільська рада) про внесення змін до запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 1 сесії VII скликання Рукшинської сільської ради від 03 листопада 2015 року позивача було звільнено з посади у зв'язку із закінченням повноважень голови на підставі частини першої статті 42 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та частини другої статті 8 Закону України від 05 лютого 2015 року N 157-VIII "Про добровільне об'єднання територіальних громад". Також йому було запропоновано виконувати обов'язки старости на території села Рашків, яке входить до Рукшинської СОТГ, на період до проведення перших виборів старост. Відповідно на нього були покладені обов'язки старости, про що свідчить запис у його трудовій книжці N 24.

19 червня 2016 року відбулися вибори старости в Рукшинській СОТГ, на яких було обрано нового старосту села Рашків. 29 червня 2016 року було проведено сесію Рукшинської СОТГ, під час якої було поставлено питання про призначення нового старости села Рашків.

Оскільки трудову книжку ним було отримано лише в судовому засіданні 27 грудня 2016 року, позивач просив: зобов'язати Рукшинську СОТГ в особі Рукшинської сільської ради внести зміни до запису про його звільнення в трудовій книжці та звільнити його з 27 грудня 2016 року; стягнути з Рукшинської СОТГ в особі Рукшинської сільської ради на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2016 року по день винесення судом рішення та компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 15 тис. грн.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Рукшинської СОТГ в особі Рукшинської сільської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 29 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року в розмірі 24 466,55 грн. без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі. Запис від 29 червня 2016 року N 25, вчинений у трудовій книжці ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 29 червня 2016 року N 43б-к про звільнення ОСОБА_3 з посади виконувача обов'язків старости села Рашків у зв'язку з закінченням строку повноважень згідно з пунктом 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено вважати недійсним. Внесено зміни до запису про звільнення в трудовій книжці ОСОБА_3, а саме: вважати днем звільнення з роботи ОСОБА_3 27 грудня 2016 року. Стягнуто з Рукшинської СОТГ в особі Рукшинської сільської ради на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення законодавства про працю України, яке виявилося в затримці видачі трудової книжки, через що позивач не мав змоги влаштуватися на роботу або зареєструватися у центрі зайнятості як безробітний. Оскільки трудові права позивача порушені, за період з 29 червня по 27 грудня 2016 року стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 466,55 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Рукшинської СОТГ закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник спір щодо звільнення ОСОБА_3 з публічної служби, а тому такий спір повинен розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У червні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року, в якій просив скасувати постановлену ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми законодавства щодо юрисдикції такої категорії справ.

У жовтні 2017 року Рукшинська сільська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому посилаючись на відсутність порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила залишити оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

29 серпня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали.

Учасники справи наданим їм процесуальним законом правом подачі заперечень не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 травня 2018 року справу отримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 червня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав порушення предметної юрисдикції.

22 червня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням 1 сесії VII скликання від 03 листопада 2015 року позивача звільнено з посади у зв'язку із закінченням повноважень голови на підставі частини першої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 2, 4, 6, 7 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", рішенням 1 сесії VII скликання від 17 листопада 2015 року на нього покладено виконання обов'язків старости на території Рукшинської сільської ради.

29 червня 2016 року розпорядженням N 43б-к ОСОБА_3 звільнено з посади виконувача обов'язків старости села Рашків у зв'язку із закінченням строку повноважень згідно пункту 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_3 24 квітня 2002 року прийняв присягу державного службовця, а 30 вересня 2009 року йому присвоєно 7 ранг державного службовця, тобто спір стосується процедури звільнення позивача з публічної служби.

Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця, наявність виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

Довідка про доходи позивача від 18 травня 2017 року N 567 містить відомості про те, що ОСОБА_3 працював в Рукшинській сільській раді на посаді в.о. старости та отримував заробітну плату за період з січня по червень 2016 року, яка складається з посадового окладу та надбавки за ранг державного службовця.

Погоджуючись із такими висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII.

Водночас відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Аналогічна норма закріплена й у пункті 2 частини першої статті 19 КАС України у редакції Закону N 2147-VIII.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій).

Норму щодо віднесення державної служби до публічної закріплено також у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції Закону N 2147-VIII.

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо звільнення ОСОБА_3 з публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому зазначене судове рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська В.С. Князєв
 

[ANTIRAID]

Большая палата согласилась с апелляционным судом, который пришел к выводу, что указанный спор является публично-правовым и подлежит рассмотрению в порядке административного судопроизводства, поскольку он возник в связи с увольнением истца с публичной службы, а потому не подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства.