Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора по оспариванию решения горсовета о регистрации права коммунальной собственности города

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 522/23245/16-а

Провадження N 11-687апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради на постанови Приморського районного суду м. Одеси (у складі головуючого судді Бойчука А.Ю.) від 07 грудня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Шевчук О.А., суддів Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.) від 07 лютого 2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аракс-Груп" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аракс-Груп" (далі - ТОВ "Аракс-Груп") звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком Одеської міськради), у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 листопада 2015 року N 368 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі" у частині включення нежитлової будівлі загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 до переліку об'єктів нерухомого майна, розташованих у м. Одесі, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси (далі - Перелік).

Приморський районний суд м. Одеси постановою від 07 грудня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2018 року скасував постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року та задовольнив позов ТОВ "Аракс-Груп": визнав протиправним та скасував рішення Виконкому Одеської міськради від 26 листопада 2015 року N 368 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі" в частині включення нежитлової будівлі загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 до Переліку.

Не погодившись із рішенням апеляційного суду, у березні 2018 року Виконком Одеської міськради звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та залишення в силі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року.

Також у березні 2018 року Одеська міськрада звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та прийняти нове рішення про закриття провадження у цій справі.

На обґрунтування касаційної скарги Одеська міськрада зазначила, що в указаному випадку має місце спір про право, який підлягає вирішенню у порядку цивільного (господарського) судочинства із застосуванням передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способів захисту, оскільки оскаржуване рішення Виконкому Одеської міськради вичерпало свою дію шляхом проведення державної реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 червня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Частиною 6 ст. 346 КАС України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

ТОВ "Аракс-Груп" є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі, реєстраційний N 17931951101) загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 07 лютого 2014 року (індексний номер 17473318).

З матеріалів справи також убачається, що право власності на спірну нежитлову будівлю було встановлено за ОСОБА_3 додатковим заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року, яке ухвалою цього ж суду від 22 лютого 2013 року було скасовано.

Однак, незважаючи на скасування права власності за ОСОБА_3 на згадане майно, 06 березня 2013 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу цієї нежитлової будівлі загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, а 29 квітня 2013 року останній продав це приміщення позивачу.

Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року у справі N 522/5193/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року, установлено, що об'єкт нерухомості, на який зареєстровано право власності ТОВ "Аракс-Груп", фактично не існує. У зв'язку із цим суд зазначив, що ТОВ "Аракс-Груп" не має на праві власності об'єкта нерухомості, розташованого на АДРЕСА_1, який належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року N 580 "Про затвердження переліку об'єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення", включено до переліку пам'яток архітектури м. Одеси підпірні стіни 1820-1840 років, які знаходяться на АДРЕСА_1.

Виконком Одеської міськради рішенням від 26 листопада 2015 року N 368 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі" на підставі ст. 29, 30, 60 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на виконання рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року N 266-XXI "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" включив до Переліку нежитлову будівлю загальною площею 146,2 м2, за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення Виконкому Одеської міськради 14 липня 2016 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Кравцан М.М. прийняла рішення N 30454797 про проведення державної реєстрації права власності територіальної громади м. Одеси на нежитлову будівлю загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

На думку позивача нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (яка належить до комунальної власності) та нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (яка належить ТОВ "Аракс-Груп" на праві власності) нібито є однією і тією ж будівлею.

Вважаючи протиправним рішення Виконкому Одеської міськради від 26 листопада 2015 року N 368 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі", ТОВ "Аракс-Груп" звернулося до суду з цим позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обґрунтовуючи свою позицію, ТОВ "Аракс-Груп" зазначило, що, ухваливши оскаржуване рішення та зареєструвавши право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлову будівлю загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, Виконком Одеської міськради порушив його право власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови суду першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Виконкому Одеської міськради від 26 листопада 2015 року N 368 "Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі" у частині включення до Переліку нежитлову будівлю загальною площею 146,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, яка нібито належить ТОВ "Аракс-Груп". Тобто між сторонами існує спір про право, оскільки позивач вважає, що йому належить на праві власності будівля територіальної громади.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не оскаржуване рішення Виконкому Одеської міськради як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а незгода ТОВ "Аракс-Груп" з реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Крім того, ураховуючи те, що додаткове заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року, яким було встановлено за ОСОБА_3. право власності на спірну нежитлову будівлю, було скасовано ще до його подальшого відчуження (продажу) позивачу, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності відповідно до цивільно-правових угод.

Відповідно до ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Із системного аналізу зазначених положень убачається, що не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі N 280/267/15-а.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет і підстави заявлених вимог цей спірмає вирішуватись за правилами ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 354 КАС України ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження закриттю у зв'язку з неналежністю розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає її без задоволення, а судове рішення без змін, якщо немає підстав для його скасування.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити повністю.

Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аракс-Груп" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что не является публично-правовым спор между субъектом властных полномочий и субъектом частного права - физическим или юридическим лицом, в котором управленческие действия субъекта властных полномочий направленные на возникновение, изменение или прекращение гражданских прав физического или юридического лица. В таком случае это спор о праве гражданском, несмотря на то, что в споре участвует субъект публичного права, а спорные правоотношения урегулированы нормами гражданского и административного права.