Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора по оспариванию регистрации права коммунальной собственности на недвижимое имущество

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 346/3805/16-а

Провадження N 11-689апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Затолочного В.С., суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.) від 06 квітня 2017 року у справі за позовом Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" про скасування реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року Коломийський міський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України (далі - Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО) звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - Коломийська міськрада), Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (далі - ОКП "Коломийське МБТІ") про скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Коломия в особі Коломийської міськради на нерухоме майно від 22 березня 2006 року, якою зареєстроване право комунальної власності на нежиле приміщення загальною площею 477,7 м2 за адресою: вул. С. Петлюри, 85, корпус "А", м. Коломия, Івано-Франківська область.

За позицією позивача право власності територіальної громади м. Коломиї на зазначену будівлю зареєстровано незаконно, оскільки згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 07 жовтня 1991 року N 1608-XII "Про підпорядкування Україні дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України" спірне приміщення є державною власністю, підпорядкованою Міністерству оборони України, та переданою безоплатно ТСО України для забезпечення діяльності навчальних організацій ТСО України по підготовці спеціалістів з числа призовників для потреб Міністерства оборони України. Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО вважає, що він правомірно користується спірним приміщенням і на час розгляду цієї справи у судах.

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 21 лютого 2017 року адміністративний позов задовольнив: скасував реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Коломия в особі Коломийської міськради на нерухоме майно - нежитлову будівлю (адмінкорпус "А"), що знаходиться в м. Коломиї на вул. С. Петлюри, 85 Івано-Франківської області, загальною площею 477,7 м2, проведену 22 березня 2006 року ОКП "Коломийське МБТІ".

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2017 року скасував постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2017 року і закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та роз'яснив позивачу, що даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

Не погодившись із рішенням апеляційного суду, у квітні 2017 року Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та залишення в силі постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2017 року.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що спір у справі стосується не лише оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, а й визнання неправомірними дій суб'єктів владних повноважень, за результатами яких незаконно зареєстровано право власності, а тому такий спір, на його думку, підлягає розгляду за правилами КАС України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Частиною 6 ст. 346 КАС України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Коломийська міськрада рішенням від 04 червня 2004 року N 875 затвердила перелік майна, яке належить до комунальної власності, до якого було включено, зокрема й приміщення за адресою: вул. С. Петлюри, 85, м. Коломия, Івано-Франківська область.

На виконання вказаного рішення, 09 березня 2006 року виконавчий комітет (далі - Виконком) Коломийської міськради видав свідоцтво про право власності територіальної громади м. Коломия в особі Коломийської міськради на нежитлову будівлю загальною площею 477,7 м2 на вул. С. Петлюри, 85 у м. Коломиї.

22 березня 2006 року ОКП "Коломийське МБТІ" внесло до Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний запис N 14073055 про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості за Територіальною громадою м. Коломиї в особі Коломийської міськради.

Вважаючи незаконною реєстрацію права власності на спірну будівлю за Коломийською міською радою, Коломийський спортивно-технічний клуб ТСО звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і закриваючи провадження у справі, виходив з того, що спірні правовідносини склалися щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів задля встановлення права власності на об'єкт нерухомого майна (прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу нерухомого майна у власність), а тому подальше оспорювання правомірності набуття спірного майна має вирішуватись у порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обґрунтовуючи свою позицію, Коломийський спортивно-технічний клуб ТСО зазначив, що, зареєструвавши право власності територіальної громади м. Коломия в особі Коломийської міськради на нежитлову будівлю загальною площею 477,7 м2 на вул. С. Петлюри, 85 у м. Коломиї Івано-Франківської області, Коломийська міськрада порушила його права, як користувача зазначеного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови суду першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі обумовлено незгодою позивача з реєстрацією права комунальної власності територіальної громади м. Коломия на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 477,7 м2 на вул. С. Петлюри, 85, у м. Коломиї Івано-Франківської області, яка, на його думку, є державною власністю і належить на праві користування Коломийському спортивно-технічному клубу ТСО.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що питання правомірності права власності територіальної громади м. Коломия на будівлю за адресою: вул. С. Петлюри, 85, м. Коломия, Івано-Франківська область, а також законності правовстановлюючих документів, на підставі яких це право виникло, неодноразово були предметом розгляду в судах різних юрисдикцій.

Зокрема, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 30 липня 2012 року у справі N 0909/3142/2012 задовольнив позов Коломийського міського спортивно-технічного клубу ТСО до Коломийської міськради, Виконкому Коломийської міськради про: скасування п. 3.23 додатку до рішення Коломийської міськради від 04 червня 2004 року N 875, скасування рішення Виконкому Коломийської міськради від 25 липня 2006 року N 222, визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 09 березня 2006 року Виконкомом Коломийської міськради. Проте, Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року скасував зазначене вище судове рішення та відмовив у задоволенні позову.

Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року у справі N 909/461/16, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2017 року, задоволено позов Коломийської міськради до Коломийського спортивно-технічного клубу ТСО про витребування нежитлової будівлі на вул. С. Петлюри, 85 у м. Коломиї з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити займану нежитлову будівлю.

Тобто між сторонами існує спір про право, оскільки позивач вважає, що спірна будівля територіальної громади є державною власністю і знаходиться в його законному користуванні. Цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розглядати цю справу за правилами адміністративного судочинства, а має вирішуватись у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 31 січня 2017 року N 21-1237а16 та від 20 вересня 2017 року N 814/3454/14, у яких суд дійшов висновку, що спір, предметом якого є право управління майном та право власності на нього, не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене в п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, установлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.

Відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні

особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Із аналізу зазначених положень убачається, що не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини стосуються набутого права власності на об'єкти нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, а тому підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко Л.М. Лобойко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата в очередной раз указала, что не является публично-правовым спор между субъектом властных полномочий и субъектом частного права - физическим или юридическим лицом, в котором управленческие действия субъекта властных полномочий направленные на возникновение, изменение или прекращение гражданских прав физического или юридического лица. В таком случае это спор о праве гражданском, несмотря на то, что в споре участвует субъект публичного права, а спорные правоотношения урегулированы нормами гражданского и административного права.