Постановление Апелляционного суда Сумской области о признании неправомерным постановления госисполнителя об открытии исполнительного производства по поддельным документам

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року 

м.Суми

Справа №591/2839/17
Номер провадження 22-ц/788/1889/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А., Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

представника заявника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби м.Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2017 року в складі судді Бурди Б.В., постановленої у м. Суми, повний текст якого складений 06 листопада 2017 року, - 

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

06 червня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О. та просив визнати протиправними дії останнього щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №53347428 з примусового виконання виконавчого листа №591/324/26-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м.Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24 500,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 607 195,75 грн., а також витрат в сумі 6 071,95 грн., а всього 613 257,70 грн. та скасувати вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2017року.

Свої вимоги представник заявника адвокат ОСОБА_2 мотивував тим, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 не існує, він ніколи не проживав та не був зареєстрований на території Дніпропетровської області та, окрім того, державний виконавець відкрив виконавче провадження за виконавчим документом, який не відповідає вимогам закону.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2017 року скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову ВП №53347428 від 06 лютого 2017 року старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янске Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року.

Вказану ухвалу суду Заводський відділ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відділ ДВС, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Заводський відділ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що відкриваючи виконавче провадження ВП №53347428, окрім обов'язкових дій, зазначених у ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було зроблено перевірку наявності відповідного рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий документ, у реєстрі судових рішень та зроблено з нього витяг (копія якого додається до апеляційної скарги). Як вважає виконавча служба, відповідно до витягу рішення суду відповідає реквізитам виконавчого документу, який надійшов на виконання до Заводського ВДВС м.Кам'янського. Також, відділ ДВС вказав, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 лютого 2017 року були направлені сторонам виконавчого провадження, у тому числі й ОСОБА_1, на адресу, яка була зазначена у виконавчому документі відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з положеннями якої боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. З огляду на викладене, заявник апеляційної скарги вважає, що ОСОБА_1 пропустив встановлений законом десятиденний строк для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2017 року, оскільки скаргу боржник подав лише 07 червня 2017 року, однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказану обставину. Крім того, підтвердженням обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження є його неодноразові звернення до Заводського ВДВС м.Кам'янського.

У свою чергу, представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржену ухвалу суду залишити без змін. При цьому, представник заявника вважає, що судове рішення постановлене у відповідності до вимог чинного законодавства та є законним і обґрунтованим, а державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження не звернув уваги на невідповідність виконавчого документа вимогам ч.2 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, в якому, зокрема, в графі «місце знаходження/місце проживання...» взагалі відсутня інформація про боржника. Крім того, у виконавчому документі не зазначено, як того вимагає п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», дата народження боржника - фізичної особи. Також, у виконавчому листі взагалі відсутня інформація щодо предмета позову, суті позову та сторін. Більше того, на думку представника заявника, виконавчий документ містить відмітку про його видання 20 листопада 2016 року, але при цьому зазначено про те, що рішення суду набрало законної сили 26 листопада 2016 року, з чого можна зробити висновок, що виконавчий лист було видано до того, як рішення суду набрало законної сили. Також представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказав, що лише за результатами розгляду третього запиту, який ОСОБА_1 було направлено 27 квітня 2017 року, ДВС надав запитувану інформацію та надіслав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2017 року, які заявник отримав 22 травня 2017 року, а скаргу до Зарічного районного суду м.Суми він направив поштою 01 червня 2017 року, тобто, у передбачений законом 10 денний строк. Також ОСОБА_2 послався на те, що жодних доказів, які б підтверджували відправлення ОСОБА_5 спірної постанови відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» матеріали виконавчого провадження не містять. Крім того, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, а адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи від 29 червня 2016 року №3004015346. В той же час, за адресою, що вказана у виконавчому документі: АДРЕСА_3 він жодної господарської діяльності не здійснює, майно за даною адресою за ним не зареєстровано і йому взагалі нічого невідомо про дану адресу.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 09 січня 2018 року апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було задоволено частково. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2017 року було скасовано, а скаргу ОСОБА_1 - залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що про сам факт наявності виконавчого документа ОСОБА_1 дізнався у лютому 2017 року, проте, скаргу на дії державного виконавця направив до суду 01 червня 2017 року, тобто, поза межами десятиденного строку, визначеного статтею 385 ЦПК України 2004 року.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Сумської області від 09 січня 2018 року скасовано, а справу передано до апеляційного суду на новий розгляд. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про залишення оскарженого судового рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2017 року до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янске Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов на примусове виконання виконавчий лист, виданий Зарічним районним судом м. Суми 20 листопада 2016 року, у справі № 591/324/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 607195,75 грн., а також судових витрат в сумі 6 071,95 грн. (а.с.14).

Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янске Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року було відкрито виконавче провадження ВП №53347428 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа за №591/324/16-ц (т. 1 а.с.16).

Також, судом першої інстанції встановлено, що Зарічним районним судом м.Суми не розглядалася цивільна справа 591/324/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року. Під №591/324/16-ц у місцевому суді обліковується цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року, по якій виконавчий лист видавався представнику позивача 01 грудня 2016 року.

Вказані обставини підтверджуються листом Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року (т. 1 а.с. 89).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа, згідно з яким у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника-фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до п.п. 1, 6 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

У ст. 81 ЦПК України йдеться про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам закону державний виконавець замість того, щоб прийняття рішення про повернення виконавчого листа, який не відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження», відкрив виконавче провадження та розпочав його примусове виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо задоволення скарги, оскільки встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що виконавчий лист, за яким відкрите виконавче провадження, щодо чого оскаржується відповідна постанова, не відповідає вимогам закону, зокрема, у ньому не зазначено справу, у якій видано виконавчий лист, та суть позову. Також виконавчий лист містить відмітку, що його було видано 20 листопада 2016 року, але при цьому зазначено, що рішення суду набирало законної сили 26 листопада 2016 року.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, Зарічний районний суд м. Сум взагалі не розглядав цивільної справи № 591/324/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року, а під № 591/324/16-ц зареєстрована інша цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, рішення по якій ухвалено 30 вересня 2016 року, а виконавчий лист був виданий представнику позивача 01 грудня 2016 року.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий лист, виданий Зарічним районним судом м. Суми 20 листопада 2016 року у справі № 591/324/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 607195,75 грн., а також судових витрат в сумі 6 071,95 грн. відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

До того ж, відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2018 року виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Твердження відділу ДВС в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 пропустив встановлений законом десятиденний строк для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2017 року, так як скаргу боржник подав лише 07 червня 2017 року, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Зокрема, з паспортних даних та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 червня 2016 року вбачається, що фактичним місцем проживання ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_2, а місце реєстрації - АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 19 - 22).

Також матеріалами справи доведено та сторонами не спростовується, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 лише 22 травня 2017 року отримав надіслані відділом ДВС наступні документи: виконавчий лист Зарічного районного суду м. Сум від 30 вересня 2016 року, повідомлення Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06 лютого 2017 року про відкриття виконавчого провадження, що 06 лютого 2017 року було надіслано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3, за якою він не зареєстрований та не проживає, постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2017 року, лист Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06 лютого 2017 року про арешт коштів боржника, який також був надісланий ОСОБА_1 на вказану вище адресу, постанови Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06 лютого 2017 року про арешт коштів боржника.

Вказана обставина також підтверджується поштовим конвертом та роздруківкою Укрпошти про отримання 22 травня 2017 року за дорученням відправлення 5192503385702 у відділенні Київ 53 (т. 1 а.с. 26 - 27).

01 червня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 надіслав на адресу Зарічного районного суду м. Сум дану скаргу на дії старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В. О.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 про порушення свого права дізнався 22 травня 2017 року, а скаргу до суду направив 01 червня 2017 року, тобто, в межах десятиденного строку, визначеного законом, тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що строк на звернення зі скаргою є пропущеним.

Та обставина, що відкриваючи виконавче провадження ВП №53347428, окрім обов'язкових дій, зазначених у ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було зроблено перевірку наявності відповідного рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, у реєстрі судових рішень та зроблено з нього витяг не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Так, з витягу з рішення, доданого до апеляційної скарги, вбачається, що у тексті рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2016 року сторони у справі є знеособленими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування ухвали суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановлена судом ухвала відповідає вимогам процесуального права, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, відповідно, - залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби м.Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)
Т.А. Левченко 
В.І. Криворотенко 
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/78235414

[ANTIRAID]

Это наше решение. Решение показывает на сколько катастрофически обстоит ситуация с мошенничеством в Приватбанке и в исполнительной службе ранее, на мой взгляд, контролируемой Приватбанком. Имея доступ к информации и остаткам средств на счетах клиентов лица, на мой взгляд, непосредственно связанные с Приватбанком лица подбирают из реестра подходящие решения о взыскании средств в пользу физических лиц, подделывают исполнительные листы и обращаются в исполнительную службу, которая чудесным образом, взыскивает деньги без надлежаще оформленных документов, подтверждений проживания этих лиц на территории этой исполнительной, и даже по крымским вкладчикам.

Это в первую очередь касатеся отсатков средств на счетах крымчан и лиц с временно не подконтрольных территорий, которым тяжело контролировать движение средств по счетам в Приватбанке, на что мошенники и рассчитывают.

В данном деле суд указал, что правомерно признано неправомерным открытие исполнительного производства в связи с тем, что в исполнительном листе не указано дело, в котором выдан исполнительный лист, и суть иска. Также исполнительный лист содержит отметку, что был выдан 20 ноября 2016, но при этом отмечено, что решение суда набирало законную силу 26 ноября 2016.

Также суд отметил, что то обстоятельство, что открывая исполнительное производство, кроме обязательных действий, указанных в ст.4 Закона Украины «Об исполнительном производстве», государственным исполнителем было сделано проверку наличия соответствующего решения суда, на основании которого выдан исполнительный документ, в реестре судебных решений и сделаны из него извлечения не может быть основанием для удовлетворения апелляционной жалобы. Так, с выписки из решения, добавленного к апелляционной жалобе, следует, что в тексте решения стороны по делу является обезличенными.