Постановления БП-ВС о неправомерности не включения ФГВФЛ вкладчика в список лиц которым выплачивается гарантированная сумма при зачислении средств на его счет за несколько дней до введения ВА

ANTIRAID · January 26, 2019

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа N 810/351/16

Провадження N 11-1117апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича (далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ КБ "Стандарт" відповідно) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (у складі колегії суддів Ісаєнко Ю.А. ; Губської Л.В., Федотова І.В.) у справі N 810/351/16 за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду ІрклієнкаЮрія Петровича, уповноваженої особи Фонду Грицака Ігоря Юліановича, треті особи: ОСОБА_6, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду Грицака І.Ю. щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду Ірклієнка Ю.П. включити ОСОБА_4 до переліку вкладників ПАТ КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду Ірклієнка Ю.П. подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ "Стандарт".

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 червня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що уповноваженою особою Фонду було забезпечено здійснення перевірки правочинів, вчинених між позивачем і ПАТ КБ "Стандарт", згідно договору банківського вкладу (депозиту) та прийнято відповідне рішення про тимчасове обмеження операцій за рахунком позивача з одночасним зверненням до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, а отже, дії щодо не внесення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, на час дії зазначеного обмеження вчинені відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством, зокрема, ст. 37, 38 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI).

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову. Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду Грицака І.Ю. щодо невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників ПАТ КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язав уповноважену особу Фонду Ірклієнка Ю.П. подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ "Стандарт" за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 лютого 2015 року N 76731 за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між ПАТ КБ "Стандарт" та позивачем був укладений договір вкладу (депозиту), а тому ОСОБА_4 набув статусу вкладника та має право на відшкодування гарантованої суми депозиту згідно з Законом 4452-VI.

Не погодившись із такими рішеннями судів, 17 жовтня 2017 року уповноважена особа Фонду звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки, серед іншого, відповідач вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що 05 лютого 2015 року між ОСОБА_4 (вкладник) та ПАТ КБ "Стандарт" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) N 76731.

Згідно умов (підп. 1.1.) цього договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний рахунок N НОМЕР_1 в сумі 5 тис. грн на строк 7 днів, що обчислюється з дати укладання цього договору до 12 лютого 2015 року. Сума вкладу може змінюватися на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до підп. 1.7. договору вклад передбачає можливість поповнення суми вкладу готівкою, або шляхом безготівкового перерахування протягом перших десяти періодів розміщення; поповнення суми вкладу не потребує укладання додаткових договорів/внесення змін в умови цього договору, а підп. 3.1.4. визначений обов'язок банку приймати від вкладника грошові кошти та зараховувати їх на рахунок у порядку, передбаченому умовами договору та законодавства України.

05 лютого 2015 року позивач особисто через касу Уманського відділення ПАТ КБ "Стандарт" вніс на власний депозитний рахунок N НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 тис. грн. що підтверджується квитанцією N 4497.

Цього ж дня на підставі платіжного доручення від 05 лютого 2015 року N 4525 на депозитний рахунок ОСОБА_4 N НОМЕР_1 були зараховані кошти у розмірі 195 тис. грн. які внесені з рахунку N НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6

Правління Національного банку України постановою від 19 лютого 2015 року N 116 віднесло ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду рішенням від 19 лютого 2015 року N 38 запровадила в ПАТ "КБ "Стандарт" тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І.Ю.

18 червня 2015 року Національний банк України прийняв постанову N 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт".

19 червня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення N 120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" Грицака І.Ю., а з 16 листопада 2015 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Іраклієнка Ю.П.

09 вересня 2015 року уповноваженою особою Фонду Грицаком І.Ю. прийнято наказ за N 11, яким на підставі положень ст. 37, 38 та 48 Закону N 4452-VI визнано нікчемними транзакції та правочини (договори), перелік яких наведено у додатку до вказаного наказу. Цим же наказом зупинено перерахування та виплати за транзакціями і правочинами, що визнані нікчемними.

Згідно додатку "Перелік транзакцій та правочинів (договорів), визнаних нікчемними" до наказу N 11 від 09 вересня 2015 року, транзакцію по зарахуванню з рахунку ОСОБА_6 N НОМЕР_2 на поточний рахунок ОСОБА_4 N НОМЕР_1 визнано нікчемною.

У подальшому ПАТ КБ "Стандарт" направив позивачу лист, у якому повідомив, що правочин, а саме: переказ коштів, здійснений ОСОБА_6 05 лютого 2015 року в сумі 195 тис. грн на рахунок ОСОБА_4, - є нікчемним з підстав, визначених п. 7 ст. 38 Закону N 4452-VI.

Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

ОСОБА_4 вважає бездіяльність відповідачів протиправною й такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування (200 тис. грн. після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суди першої й апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що предметом цього спору є питання дійсності правочину і виконання сторонами договірних відносин, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а також врахувавши доводи третьої особи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом N 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. ЦейЗакон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 Закону N 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону N 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону N 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону N 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону N 4452-VІрішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону N 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Так, згідно із ч. 1, 2 ст. 26 Закону N 4452-VІФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами ст. 27 Закону N 4452-VІустановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, згідно з яким:

уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону (…) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

уповноважена особа Фонду (…) формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

виконавча дирекція Фонду (…) затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

уповноважена особа Фонду (…) формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом (…).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону N 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.

Саме тому в ч. 8 ст. 36 Закону N 4452-VI зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) на банки не поширюється.

Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону N 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави, не регулюється нормами Закону N 2343-XII відповідно до прямого припису ч. 8 ст. 36 Закону N 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Саме така позиція висловлена в постановах ВеликоїПалати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі N 813/6392/15 та від 13 червня 2018 року у справі N 820/12122/15.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні спору стосовно правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно не включили його до переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за його банківським вкладом (депозитом) у ПАТ КБ "Стандарт" за рахунок Фонду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як уже зазначалось вище, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону N 4452-VI).

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону N 4452-VІуповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 27Закону N 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктами 3 - 5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року N 14 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Зазначений Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У п. 6 розд. III Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.

Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону N 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону N 4452-VІ вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону N 4452-VІ вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ПАТ КБ "Стандарт" договір банківського вкладу (депозиту), а отже, в розумінні закону є вкладником.

Також відповідно до умов договору N 76731 від 05 лютого 2015 року на відповідному банківському рахунку позивача розміщено грошові кошти на загальну суму 200 тис. грн.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (19 лютого 2015 року).

Отже, грошові кошти на банківському рахунку ОСОБА_4, відкритому у ПАТ КБ "Стандарт",розміщено до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону N 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників ПАТ КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону N 4452-VI.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, який дійшов правильного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про нього, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ "Стандарт" за рахунок Фонду.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.Р. Кібенко В. С Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

ANTIRAID · January 26, 2019

Большая палата указала, что заключение указанного договора и зачисления средств на счет произошло до начала отнесения ПАО КБ "Стандарт" в категории неплатежеспособных и введения временной администрации (19 февраля 2015 года). Следовательно, денежные средства на банковском счете истца, открытом в ПАО КБ "Стандарт", размещено до введения временной администрации, а потому на истца распространяются гарантии Фонда на возмещение средств по вкладу на основании ст. 26 Закона N 4452-VI.

При этом, уполномоченным лицом Фонда не приведены правовых оснований для невключения истца в перечень вкладчиков ПАО КБ "Стандарт", которые имеют право на возмещение средств по вкладам за счет Фонда, в соответствии с предписаниями Закона N 4452-VI. Таким образом, суд соглашается с позицией суда апелляционной инстанции, который пришел к правильному выводу, что истец является лицом, которое приобрело право на гарантированное государством возмещение средств по вкладам за счет Фонда, и непредставление информации о нем, как вкладчика банка, в перечень течение трех дней со дня получения решения об отзыве банковской лицензии дает основания для обязательства уполномоченного лица Фонда подать в Фонд дополнительную информацию об истце, как вкладчика, который имеет право на возмещение средств по вкладу в ПАО КБ "Стандарт" за счет Фонда.

ANTIRAID · February 2, 2019

И еще одно постановление:

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 826/19072/15

Провадження N 11-1107апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

(далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ "Банк "Київська Русь" відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року (суддя Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (у складі колегії суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.) у справі N 826/19072/15 за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду та уповноваженої особи Фонду, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду включити додаткову інформацію про ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про виплату позивачці відшкодування у сумі 195 тис. грн за рахунок коштів Фонду;

- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду та зобов'язав подати до Фонду додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_3 коштів за вкладом у сумі 195 тис. грн. за рахунок Фонду.У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між ПАТ "Банк "Київська Русь" та позивачем був укладений договір банківського рахунку, а тому ОСОБА_3 набула статусу вкладника та має право на відшкодування гарантованої до відшкодування суми згідно з Законом України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI).

Не погодившись із такими рішеннями судів, 21 червня 2017 року уповноважена особа Фонду звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року й прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, серед іншого, відповідач вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує рішення судів з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що 16 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено договір банківського рахунку в національній валюті N 22290-34.

Згідно з підп. 1.1 договору банк у порядку, встановленому чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України, відкриває клієнту поточний рахунок N 2620970988002 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплатити послуги банку в розмірі, встановленому тарифами на операції та послуги банку, що діють на дату надання послуги або проведення операції.

Відповідно до п. 2.3 договору банк прийняв на себе зобов'язання надати клієнтові комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування, своєчасно здійснювати розрахункові операції та зарахування грошових коштів на рахунок позивача, здійснювати приймання та видачу готівки.

16 березня 2015 року на банківський рахунок позивачки зараховано грошові кошти в сумі 195 тис. грн. які внесені з поточного рахунку Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, з призначенням платежу - "надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором N 14-15/КР від 12 березня 2015 року".

Правління Національного банку України постановою від 19 березня 2015 року N 190 віднесло ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду рішенням від 19 березня 2015 року N 61 запровадила в ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасову адміністрацію з 20 березня 2015 року та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь".

25 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до уповноваженої особи із заявою про включення її до переліку вкладників.

16 липня 2015 року Національний банк України прийняв постанову N 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь".

17 липня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення N 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

23 липня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, що з 24 липня 2015 року буде розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ "Банк "Київська Русь" через установи банків-агентів Фонду, для отримання яких вкладникам банку необхідно у строк до 03 вересня 2015 року звернутися до установ банків-агентів Фонду.

21 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до банку-агента, яким є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк"), за отриманням суми відшкодування вкладу, однак, у виплаті грошових коштів їй відмовлено у зв'язку з відсутністю її прізвища в реєстрі вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь".

25 серпня 2015 року позивачка звернулася із заявою до виконавчої дирекції Фонду про включення її до реєстру вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Листом від 25 вересня 2015 року уповноважена особа Фонду повідомила позивачку про нікчемність договору банківського рахунку N 22290-34 від 16 березня 2015 року згідно з п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону N 4452-VI та ст. 228 Цивільного кодексу України.

Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на її думку, прав та інтересів.

ОСОБА_3 вважає бездіяльність відповідачів протиправною й такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування (200 тис. грн. після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суди першої й апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що предметом цього спору є питання дійсності правочину і виконання сторонами договірних відносин, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішень судів першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.