Райфайзен банк переуступил кредит. Законно ли ?


Recommended Posts

Добрый день Форумчане!

 

Ситуация такая. В 2007 году был заключен ипотечный договор. Потом возможность платить исчезла и начались игры с банком.

Мы сошлиьс на том, что выкупаем квартиру, растягивая платеж на год.

Неделю назад приходит письмо, что банк переуступил кредит Окси Банку. Затем следующее письмо, от ukrfinance group, что теперь у нас новый кредитор, некая Дерепа Александра Александровна. При этом не совсем понятно, кто есть настоящий новый кредитор: Окси Банк или Дерепа А.А. Связи между ними нет, документа о том, что Окси банк передал наш кредит Дерепа и укрфинансгруп тоже нет. 

Судя по тому, что я нашел в интернете о Дерепа А. , она участвует во многих сделках с банковской недвижимостью, очень много судов, где она ответчик.

 

Вопрос главный: что делать? При переуступки кредита письменно никто не уведомлял и подписи нигде никто не ставил, оценка жилья не производилась. Если это коллекторы, как быть? Нужен совет!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2 часа назад, A1ekseyshka сказал:

Добрый день Форумчане!

 

Ситуация такая. В 2007 году был заключен ипотечный договор. Потом возможность платить исчезла и начались игры с банком.

Мы сошлиьс на том, что выкупаем квартиру, растягивая платеж на год.

Неделю назад приходит письмо, что банк переуступил кредит Окси Банку. Затем следующее письмо, от ukrfinance group, что теперь у нас новый кредитор, некая Дерепа Александра Александровна. При этом не совсем понятно, кто есть настоящий новый кредитор: Окси Банк или Дерепа А.А. Связи между ними нет, документа о том, что Окси банк передал наш кредит Дерепа и укрфинансгруп тоже нет. 

Судя по тому, что я нашел в интернете о Дерепа А. , она участвует во многих сделках с банковской недвижимостью, очень много судов, где она ответчик.

 

Вопрос главный: что делать? При переуступки кредита письменно никто не уведомлял и подписи нигде никто не ставил, оценка жилья не производилась. Если это коллекторы, как быть? Нужен совет!

Проверьте в реестре, кто сейчас держатель Вашей ипотеки. Если уже физ лицо, то готовьтесь, что скоро оно зарегистрирует на себя предмет ипотеки и начнут к Вам приходить гости. Иногда доходит до силового проникновения в квартиру. (это из практики)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

3 hours ago, A1ekseyshka said:

Добрый день Форумчане!

 

Ситуация такая. В 2007 году был заключен ипотечный договор. Потом возможность платить исчезла и начались игры с банком.

Мы сошлиьс на том, что выкупаем квартиру, растягивая платеж на год.

Неделю назад приходит письмо, что банк переуступил кредит Окси Банку. Затем следующее письмо, от ukrfinance group, что теперь у нас новый кредитор, некая Дерепа Александра Александровна. При этом не совсем понятно, кто есть настоящий новый кредитор: Окси Банк или Дерепа А.А. Связи между ними нет, документа о том, что Окси банк передал наш кредит Дерепа и укрфинансгруп тоже нет. 

Судя по тому, что я нашел в интернете о Дерепа А. , она участвует во многих сделках с банковской недвижимостью, очень много судов, где она ответчик.

 

Вопрос главный: что делать? При переуступки кредита письменно никто не уведомлял и подписи нигде никто не ставил, оценка жилья не производилась. Если это коллекторы, как быть? Нужен совет!

Физлицо не имеет права выкупить долг (ч. 3 ст. 1079 ГКУ)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

8 часов назад, Лев сказал:

Физлицо не имеет права выкупить долг (ч. 3 ст. 1079 ГКУ)

Абсолютно верно! И это повод для дальнейшего обжалования. Но на моей практике таких «не может» очень много. По факту нотариусы такие сделки регистрируют. В реестре висит физлицо, которое потом благополучно регистрирует предмет ипотеки на себя и понеслась...

Зачем далеко ходить - у нас ФГВФО спокойно долги физлицам проедает!

Потому я и советую автору не сидеть и ждать, а действовать. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Добрый день. Спасибо за уточнения и советы, вот что у далось еще выяснить:

1. Сам банк не переуступал физлицу никакие права. Банк передал дургому банку (Окси), Окси банк передал "Ukrfinance group", а вот уже укрфинансгрупп переуступила физлицу.

2. Я нашел судебные решения, в которых фигурирует укрфинанс групп. Вот что они делают: подают в суд на изменение в договоре лица, которое может истребовать долг (пишу по памяти, точную формулировку не помню). Они меняют банк "Аваль" на себя, потомтребуют новый исполнительный лист уже на свое имя. 

 

Я проверил судебный реестр и назначеные делан. По нашему вопросу за последние две недели ничего нет, т.е. скорее всего еще не начинали действовать.

 

Вопросы:

1. На что в первую очередь подавать в суд:

- на Райфайзен, который переуступил долг, не проводя оценки, без согласия собственника и тд;

- на укрфинансгрупп, которые переуступили физлицу, хотя по закону так делать нельзя; 

- на что то другое, что я упустил? 

 

2. Прошу вас, кто знает больше меня, что еще можно указать в исковом заявлении и на какие банковские нарушения можно обратить внимание?

 

Буду благодарен за любую помощь и совет. Сегодня - завтра будет готв иск и полетит в суд.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

4 hours ago, Pismoshnyi said:

Зачем далеко ходить - у нас ФГВФО спокойно долги физлицам проедает!

Ликвидатоы банков "продают" долги (или данные заемщиков по списанным кредитам) своим подельникам-физлицам, а выручку проедают вместе...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

17 hours ago, A1ekseyshka said:

Судя по тому, что я нашел в интернете о Дерепа А. , она участвует во многих сделках с банковской недвижимостью, очень много судов, где она ответчик.

Еще один Журбас нарисовался...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

16 часов назад, Лев сказал:

Физлицо не имеет права выкупить долг (ч. 3 ст. 1079 ГКУ)

Они не пишут ,что это договор факторинга. Переуступка долга.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В договоре уступки долга нет суммы задолженности,хотя на нее есть ссылка о том,что передается задолженность и документы.Есть акт приема-передачи кредитного договора .Акта о передаче документов,подтверждающих задолженность нет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

12 минут назад, frau сказал:

Они не пишут ,что это договор факторинга. Переуступка долга.

А они никогда этого не пишут...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

20 минут назад, frau сказал:

В договоре уступки долга нет суммы задолженности,хотя на нее есть ссылка о том,что передается задолженность и документы.Есть акт приема-передачи кредитного договора .Акта о передаче документов,подтверждающих задолженность нет.

Ни договора, ни письменного согласия, ни акта я вообще не видел. Только два письма, причем письмо из банка без печати.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

21 минуту назад, A1ekseyshka сказал:

Ни договора, ни письменного согласия, ни акта я вообще не видел. Только два письма, причем письмо из банка без печати.

Ну так о чём тогда говорить...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Письменный запрос в банк с требованием предоставить доказательства переуступки. Это ваше право по ч.2 ст.1082 ГКУ.

Можете также направить такое требование "потенциальному фактору".

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

20 hours ago, frau said:

В договоре уступки долга нет суммы задолженности,хотя на нее есть ссылка о том,что передается задолженность и документы.Есть акт приема-передачи кредитного договора .Акта о передаче документов,подтверждающих задолженность нет.

Задолженность и должна быть указана в какой-либо сумме !!! Долг = сумма.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Здравствуйте! Вот как о спорных договорах - уступки прав требования по кредитному договору в очередной раз высказалась Первая судебная палата Кассационного гражданского суда в составе Верховного суда

Державний герб України

 

Постанова                                                

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

 

справа № 755/5751/17

 

провадження № 61-34730св18

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

 

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),              ЧернякЮ. В.,

 

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж парк»,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Юргруп», ОСОБА_4,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представник товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп» - Джурбій Олег Миколайович,

 

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж парк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у складі судді Яровенко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року       у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

1.    Описова частина

 

Короткий зміст позовних вимог

 

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж парк» (далі - ТОВ «Престиж парк») звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп» (далі - ТОВ «Юргруп»), ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

 

Позов мотивовано тим, що 23 грудня 2013 року між ТОВ «Престиж парк» (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» (далі - ПАТ «Діамантбанк») (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85 %, загальною площею 1036,40 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

 

Договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання боржником товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Нова» (далі - ТОВ «Стиль-Нова») зобов'язань перед ПАТ «Діамантбанк» за кредитним договором

від 23 грудня 2013 року № 630.

 

24 березня 2017 року між ПАТ «Діамантбанк» (первісний кредитор) та                    ТОВ «Юргруп» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23 грудня 2013 року.

 

24 березня 2017 року новий кредитор ТОВ «Юргруп» заявило вимогу щодо сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 967 204 грн 62 коп., яка     ТОВ «Престиж парк» була погашена у період 03-04 квітня 2017 року. Зазначені кошти були сплачені на розрахунковий рахунок товариства у повному обсязі.

 

Проте, 27 березня 2017 року між ТОВ «Юргруп» (первісний кредитор) та ОСОБА_4 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 грудня 2013 року із визначенням загальної суми заборгованості у розмірі 6 967 204 грн 62 коп.

 

27 березня 2017 року між ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 23 грудня 2013 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу МалимО. С. та зареєстрований у реєстрі за № 700.

 

Товариство зазначало, що указаний договір суперечить положенням частини третьої статті 1079 ЦК України, оскільки фактором у вказаному договорі може бути лише банк або фінансова установа, а клієнтом - фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

 

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ТОВ «Престиж парк» просило суд визнати недійсними: договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 грудня 2013 року та договір про відступлення прав за іпотечним договором від 23 грудня 2013 року, укладені 27 березня       2017 року між ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_4

 

Короткий змістрішення суду першої інстанції

 

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року

у задоволенні позову ТОВ «Престиж парк» відмовлено.

 

Рішення районного суду мотивовано тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року, укладеного між                 ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_4, відбулась заміна кредитора, зокрема за зобов'язаннями за договором кредитної лінії від 23 грудня 2013 року № 630, укладеним між ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «Стиль-Нова». Новим кредитором за зобов'язаннями за указаним кредитним договором у результаті відступлення права вимоги став ОСОБА_4 Ураховуючи положення пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року, ОСОБА_4 набув усі права кредитора, зокрема за договором кредитної лінії від 23 грудня 2013 року № 630.30 березня 2017 року ОСОБА_4 було направлено боржнику ТОВ «Стиль-Нова» та іпотекодавцю ТОВ «Престиж парк» повідомлення про відступлення права вимоги за указаним договором кредитної лінії, згідно якого позивача було повідомлено про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_4                  При укладенні договору про відступлення прав вимоги від 27 березня 2017 року, укладеного між ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_4, зокрема в частині відступлення права вимоги за договором кредитної лінії від 23 грудня 2013 року № 630, сторонами в момент вчинення правочину додержано вимоги, передбачені           ЦК України.

 

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

 

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Престиж парк» відхилено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року залишено без змін.

 

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що договір від 27 березня 2017 року є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним. Крім того, ТОВ «Престиж парк» не наведено і судом не встановлено підстав для визнання договору про відступлення права вимоги       за іпотечним договором від 23 грудня 2013 року, що був укладений 27 березня 2017 року між ТОВ «Юргруп» та ОСОБА_4, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 700 недійсним.

 

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

 

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Престиж парк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову товариства.

 

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованим й таким, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що ОСОБА_4 не вжив достатніх заходів щодо належного повідомлення

ТОВ «Престиж парк» щодо факту відступлення права вимоги. Доказів вручення направлених листів ОСОБА_4 не надано. Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили положень оспорюваного договору, не з'ясували правової природи цього правочину (який має ознаки договору факторингу) та відповідності його умов вимогам чинного законодавства, а, отже, дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним. Зазначало, що договір про відступлення права вимоги згідно договору від 27 березня 2017 року за своєю правовою природою є договором факторингу, який врегульовано главою 73 ЦК України. Фактором у вказаному договорі може бути лише банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України). Сторонами зазначеного договору виступили ТОВ «Юргруп» та фізична особа - громадянин Російської Федерації, що суперечить положенням частини третьої статті 1079 ЦК України. Таким чином, фізична особа не може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

 

30 травня 2017 року приватний нотаріус Малий О. С. зареєстрував перехід права власності з ТОВ «Престиж парк» на ОСОБА_4 на підставі іпотечного договору, зобов'язання за яким були повністю виконаними ТОВ «Престиж парк».               ТОВ «Престиж парк» у порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» було подано скаргу до Міністерства юстиції України щодо скасування незаконних рішень приватного нотаріуса Малого О. С. щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 Наказом Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1873/5 скаргу було задоволено частково, скасовані реєстраційні дії, вчинені приватним нотаріусом Малим О. С. від 30 травня 2017 року, нерухоме майно повернуто до приватної власності ТОВ «Престиж парк». Вказані факти підтверджують наявність майнового інтересу до визнання договору про відступлення права вимогинедійсним.

ТОВ «Престиж парк» сплачені у повному обсязі кошти на рахунок ТОВ «Юргруп», тому товариство вважало зобов'язання належним чином виконаними.

 

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ТОВ «Престиж парк» до ТОВ «Юргруп»,

ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та витребувано з Дніпровського районного суду м. Києва указану цивільну справу.

 

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

 

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

 

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

 

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу за позовом ТОВ «Престиж парк» до ТОВ «Юргруп»,

ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним призначено до розгляду.

 

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

 

Фактичні обставини справи, встановлені судами

 

Судами встановлено, що 23 грудня 2013 року між ТОВ «Престиж парк» (іпотекодавець) та ПАТ «Діамантбанк» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85 %, загальною площею 1036,40 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

 

Указаний договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання боржником ТОВ «Стиль-Нова» зобов'язань перед ПАТ «Діамантбанк» за кредитним договором від 23 грудня 2013 року № 630, за яким ТОВ «Стиль-Нова» мав повернути банку фактично отриманий кредит в межах відкритої з 23 грудня

2013 року по 22 червня 2014 року кредитної лінії у розмірі 4 000 000 грн, сплатити проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором.

 

24 березня 2017 року між ПАТ «Діамантбанк» (первісний кредитор) та                ТОВ «Юргруп» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 грудня 2013 року № 630. В цей же день між сторонами договору були складені акти прийому-передачі відступлених прав та документів.

 

Згідно з пунктом 1.1 указаного договору первісний кредитор, у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитора за кредитним договором, з урахуванням усіх раніше внесених змін та доповнень до нього. Відступлення права вимоги відбувається на умовах, визначних у цьому договорі.

 

24 березня 2017 року між ПАТ «Діамантбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Юргруп» (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 687.

 

Згідно з пунктом 1 указаного договору його предметом є саме відступлення права іпотекодержателя.

 

24 березня 2017 року новий кредитор ТОВ «Юргруп» заявив вимогу щодо сплати 6 967 204 грн 62 коп. заборгованості за кредитним договором.

 

27 березня 2017 року між ТОВ «Юргруп» (первісний кредитор) та ОСОБА_4 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 грудня 2013 року із визначенням загальної суми заборгованості у розмірі 6 967 204 грн 62 коп. У цей же день між сторонами договору були складені акти прийому-передачі відступлених прав та документів.

 

Згідно з пунктом 1.1 указаного договору первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитора за кредитним договором, з урахуванням усіх раніше внесених змін та доповнень до нього. Відступлення права вимоги відбувається на умовах, визначних у цьому договорі.

 

27 березня 2017 року між ТОВ «Юргруп» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 23 грудня 2013 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 700. За цим договором          ОСОБА_4 набув прав іпотекодержателя.

 

2.    Мотивувальна частина

 

Позиція Верховного Суду

 

Касаційна скарга ТОВ «Престиж парк» підлягає частковому задоволенню.

 

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

 

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

 

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

 

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

 

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

 

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою          статті 203 цього Кодексу.

 

Отже, законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

 

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

 

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

 

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

 

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

 

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

 

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

 

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

 

Відповідно до статті 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Тобто виняткове право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

 

Пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011, Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

 

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 березня 2014 року за № 342/25119 в пункті 1 визначено, що віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;набуття відступленого права грошової вимоги,   у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

 

Спірний договір відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року містить умови, притаманні договору факторингу: пункт 1.1. Первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитора за кредитним договором; пункт 2.1. Первісний кредитор та новий кредитор домовились, що загальна вартість відступлених прав вимог за кредитним договором складає 3 500 000 грн; пункт 2.2. Новий кредитор зобов'язаний сплатити вартість відступлених прав шляхом перерахування суми, зазначеної        у пункті 2.1. цього договору у національній валюті України на рахунок, в термін до 27 березня 2017 року; пункт 3.1. Новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору вартість відступлених прав вимог за кредитним договором відповідно до умов цього договору.

 

Згідно додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року складено акт приймання-передачі відступлених прав у м. Києві             27 березня 2017 року, де вказаний акт приймання-передачі посвідчує, що          ТОВ «Юргруп» відступає (передає), а громадянин ОСОБА_4 набуває (приймає) право грошової вимоги на отримання грошових коштів (заборгованості) від боржника за договором кредитної лінії від 23 грудня 2013 року № 630, яка становить 6 967 204 грн 62 коп.

 

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

 

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

 

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

 

Одним із суб'єктів правовідносин, які виникають на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України (як і кредитодавцем у кредитному договорі згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України) може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові операції. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

 

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ. ТОВ «Юргруп» згідно даних реєстру фінансових установ є фінансовою компанією, що зареєстрована 21 травня            2014 року.

 

Встановлено, що суб'єктний склад договору відступлення права вимоги                від 27 березня 2017 року не відповідає вимогам статті 1079 ЦК України, зокрема, фактором за цим договором є ОСОБА_4, який не є фінансовою компанією, а клієнтом є ТОВ «Юргруп».

 

Предмет договору відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року відповідає вимогам статей 1077, 1078 ЦК України, оскільки ним передбачено зобов'язання фактора (ОСОБА_4.) сплатити клієнту (ТОВ «Юргруп») грошові кошти у розмірі та порядку, зазначеному в договорі, та зобов'язання клієнта відступити за це фактору право грошової вимоги до позивача.

 

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові     від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до              статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

 

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

 

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Престиж парк», суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили положень спірного договору, не з'ясували правової природи цього правочину, чи має він ознаки договору факторингу та відповідності його умов вимогам чинного законодавства, не встановили фактичних обставин справи, чи є ОСОБА_4 (фактор за договором) фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, а, отже, дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання указаного договору недійсним.

 

Таким чином, у порушення статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, не дослідили та не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення спору та не вирішили спір відповідно до вимог закону.

 

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

 

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

 

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої             статті 411 ЦПК України є підставою для їхнього скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж парк» задовольнити частково.

 

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник

 

Судді:                                                                                                           О. В. Білоконь

 

Є. В. Синельников

 

С. Ф. Хопта

 

Ю. В. Черняк

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 18.04.2019 в 13:27, centurion сказал:

Задолженность и должна быть указана в какой-либо сумме !!! Долг = сумма.

Я о том же.Передали актом старый договор.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения