Решение Орджоникидзевского райсуда о признании недействительными договоров кредита, ипотеки и поручительства с банком Надра

[vekt]

Справа №2-1109/2010 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Політайко Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління, третя особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» ЗРУ про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Ухвалою суду від 26.01.2010 року до участі у справі залучено третіх осіб що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3, на стороні відповідача – приватного нотаріуса ОСОБА_5.

Під час розгляду справи представником позивача – ОСОБА_6 подано уточнену позовну заяву (а.с.84), у якій вказується наступне.

10.07.2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № 14/2008/1396/ Фжр відповідно до якого ВАТ КБ «Надра» в особі директора філії Запорізьке РУ зобов’язувався надати їй грошові кошти в сумі 38332,00 долари США на придбання нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, б. 8 А кв.46, згідно з договором купівлі-продажу № 4363 від 10.07.2008 року.

Кредит виданий їй відповідачем з цільовим призначенням на придбання нерухомого майна є споживчим кредитом в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» який вступив в законну силу 06.01.2006 року.

Всупереч актам цивільного законодавства відповідачем не виконані вимоги Постанови НБУ №168 та Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до яких банки зобов’язувалися у кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту, внаслідок чого не досягнуто згоди з нею по всіх істотних умовах договору.

Крім того, згідно п.3.8 Постанови НБУ №168 у разі надання кредиту у іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання кредитного договору попередити позичальника що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором. Всупереч закону відповідач про валютні ризики її не попередив.

В дійсний час відповідачем фактично покладений на неї ризик подорожчання долару США, тобто вона змушена нести ризики, які не передбачені умовами договору та закону.

До кредитного договору відповідачем були внесені дискримінаційні – такі, що мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивальника, що значно погіршує її становище, як споживача, порівняно з відповідачем, а саме: 1) використання в кредитному договорі іноземної валюти, як валюти зобов’язання; 2) визначення іноземної валюти, як засобу виконання зобов’язань; 3) встановлення порядку повернення кредиту шляхом внесення мінімального платежу за відсутності графіку погашення кредиту.

Крім того, на момент підписання кредитного договору відповідач ввів її в оману щодо наявності у нього відповідних дозволів (ліцензій) на видачу споживчого кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, відповідач при укладанні та виконанні оскаржуваного кредитного договору: включив до тексту договору дискримінаційні умови - визначив валюту зобов’язання, засіб виконання зобов’язань та спосіб платежу всупереч Конституції та чинному законодавству України; здійснював діяльність, яка підлягає обов’язковому ліцензуванню, без наявності відповідної ліцензії.

Подальше виконання нею кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України – принципу справедливості.

Гривневий еквівалент 37000,00 доларів США фактично отриманих нею від відповідача за офіційним курсом НБУ на дату видачі кредиту складає 179142,90 грн.. Гривневий еквівалент 5610 доларів США фактично сплачених нею відповідачу складає 41 541,75 грн..

У відповідності до ст.216 ч.2 ЦК України вона зобов’язана повернути відповідачу грошові кошти в сумі 137601,15 грн..

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором нею було укладено договір іпотеки вищевказаного нерухомого майна № 14/2008/1396 Фжр, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстроване обтяження в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, а також укладені наступні договори поруки: з ОСОБА_2 - договір поруки №14/2008/1396/фжр від 10.07.08 року; з ОСОБА_3О - договір поруки № 14/2008/1396/фжр 1 від 10.07.08 року, які у відповідності до вимог ст.548 ч.2 ЦК України повинні бути визнані недійсними.

На підставі викладеного, представник позивача ОСОБА_1 просить: визнати недійсним кредитний договір № 14/2008/1396 Фжр укладений 10.07.2008 року між позичальником ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра»; зобов’язати ОСОБА_1 повернути ВАТ КБ «Надра» грошові кошти в сумі 137601,15 грн.; визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна № 14/2008/1396 Фжр, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 10.07.2008 року за реєстраційним номером 4367 та зобов’язати нотаріуса ОСОБА_5 скасувати заборону відчуження квартири № 46, реєстраційний номер 3364749, що розташована на 1 поверсі за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський р-н, вул. Бочарова, буд. 8-а , яка зареєстрована в реєстрі за № 125/4368; визнати недійсним договір поруки №14/2008/1396/фжр від 10.07.08 р. укладений ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра»; визнати недійсним договір поруки № 14/2008/1396/фжр 1 від 10.07.08 р укладений між ОСОБА_3О та ВАТ КБ «Надра».

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_6, позов підтримала, наполягаючи на обставинах та підставах викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» ЗРУ та треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріус ОСОБА_5, в судове засідання не з’явилися, причину не явки суду не повідомили про час та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Письмові запереченні відповідача залучені до матеріалів справи ( а.с.23).

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 14/2008/1396/ Фжр відповідно до умов якого Банк зобов’язувався надати їй грошові кошти в сумі 38332,00 долари США на придбання нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, б. 8 А кв.46, згідно з договором купівлі-продажу № 4363 від 10.07.2008 року (а.с.9).

10.07.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 14/2008/1396 Фжр, предметом якого є нерухоме майно: квартира №46 реєстраційний номер 3364749, що розташована на першому поверсі за адресою м. Запоріжжя, Шевченківский район, вул. Бочарова, 8-а, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстроване обтяження в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Згідно змісту ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець зобов’язаний перед укладанням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та інші кредитні умови.

Згідно до вимог п.3.1.- 3.3. Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, якою затверджені Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов’язані в Кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу; перелік, розмір та базу нарахування комісій; перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача; графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі); сукупну вартість кредиту, як у процентному так в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у вигляді: реальної процентної ставки ( у процентах річних, яка розраховується відповідно до формули) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Укладений між сторонами кредитний договір не містить вищевказаних відомостей.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для укладання договорів.

В зв’язку з викладеним, суд вважає, що між сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Крім того, відповідно до п.3.8 вищезазначеної постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання кредитного договору попередити позичальника, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором.

Доказів попередження позивача відповідачем не надано.

Крім того, згідно ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Як зазначено у ч.1.ст. 192 ЦК України, зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені в гривні та підлягають оплаті в гривні.

Згідно ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання повинно бути виражено у національній валюті України – гривні.

Згідно 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормативними актами, які встановлюють режим здійснення валютних операцій на території України, визначають права та обов’язки суб’єктів валютних відносин є: Декрет Кабінету Міністрів України № 1593 від 19.02.1993 року, зі змінами та доповненнями; Закон України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 від 23.09.1994 року (далі Закон № 185).

Вказаними нормативними актами не передбачений порядок використання іноземної валюти для встановлення зобов’язань між резидентами та мають місцем виконання територію держави України.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України допускається лише у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

У відповідності із пунктами «а», «в» та «е» пп. 6.1.,6.2, 6.3.,п. 7.1 Правил НБУ про використання готівкової іноземної валюти на території України № 200, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як спосіб платежу у наступних випадках: сплата державного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплата платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплата товарів та послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків; як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на виїзд (в’їзд) до цих країн; як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України на транспортних засобах, що їм належать ( орендовані, зафрахтовані або ті що формуються в Україні) у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень.

Тобто, використання фізичними особами – резидентами України готівкової іноземної валюти для повернення суми кредиту та здійснення інших платежів по ньому Правилами НБУ не передбачено.

Крім того, згідно ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі з валютними цінностями виключно на підставі ліцензій.

Згідно ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України № 1593 від 19.02.1993 передбачено, що на здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Відповідно до п. в, г ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти в Україні, як засобу платежу.

Згідно п.1.10 Положення «Про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу», одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання кредитного договору ВАТ КБ «Надра» була отримана ліцензія № 21 від 23.08.2002 року, яка дозволяла йому здійснювати наступні банківські операцій з валютними цінностями відповідно до п. 1 – 17 Додатку № 1 до ОСОБА_7 реєстрації та ліцензування банків № 41-216/1800-10430 від 04.10.2006 року

Докази отримання індивідуальної ліцензія на надання кредиту в іноземній валюті відповідачем на не надано.

Проведення розрахунків по кредитному договору також потребує індивідуальної ліцензії на підставі п. в, г ч. 4 ст. 5 вищезазначеного Декрету.

В зв’язку з викладеним, суд вважає, що кредитний договір протиречіть чинному цивільному та валютному законодавству, не відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суд вважає, що відповідачем при укладенні кредитного договору порушено

вимоги закону щодо істотних умов кредитного договору; визначив валюту зобов’язання, засіб виконання зобов’язань та спосіб платежу всупереч Конституції та чинному законодавству України; здійснював діяльність, яка підлягає обов’язковому ліцензуванню, без наявності відповідної ліцензії, тому кредитний договір № 14/2008/1396 Фжр укладений 10.07.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 необхідно визнати недійсним.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Гривневий еквівалент 37000 доларів США фактично отриманих позивачем від відповідача за офіційним курсом НБУ на дату видачі кредиту складав 179 142,90 грн.. Гривневий еквівалент 5610 доларів США фактично сплачених позивачем відповідачу складає 41541 грн. 76 коп..

Таким чином, на позивача необхідно покласти обов’язок повернути відповідачу грошові кошти в розмірі 137601 грн. 15 коп..

Крім того, відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі вищезазначеної статті необхідно визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна № 14/2008/1396 Фжр, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 10.07.2008 року за реєстраційним номером 4367 та зобов’язати нотаріуса ОСОБА_5 скасувати заборону відчуження квартири № 46, реєстраційний номер 3364749, що розташована на 1 поверсі за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський р-н, вул. Бочарова, буд. 8-а , яка зареєстрована в реєстрі за № 125/4368.

Крім того, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ВАТ КБ «Надра» були укладені договори поруки: з ОСОБА_2 - договір поруки №14/2008/1396/фжр від 10.07.08 року; з ОСОБА_3О - договір поруки № 14/2008/1396/фжр 1 від 10.07.08 року.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання вказаних договорів недійсними є безпідставними, оскільки позивач не є стороною у даному договорі, поручителі – треті особи по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зверталися до суду з самостійними вимогами, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн..

Керуючись ст.ст.203,215,216, 227, 548 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 14/2008/1396 Фжр укладений 10.07.2008 року між позичальником ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра».

Зобов’язати ОСОБА_1 повернути Відкритому акціонерному товариству комерційний банк «Надра» грошові кошти в сумі 137601 (сто тридцять сім тисяч шістсот одна) гривень 15 (п’ятнадцять) копійок.

Визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна № 14/2008/1396 Фжр, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 10.07.2008 року за реєстраційним номером 4367 та зобов’язати нотаріуса ОСОБА_5 скасувати заборону відчуження квартири № 46, реєстраційний номер 3364749, що розташована на 1 поверсі за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський р-н, вул. Бочарова, буд. 8-а , яка зареєстрована в реєстрі за № 125/4368.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: А.В. Воробйов

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10359421

[serinade]

Нарешті є рішення по Надрам!

У самої кредит на придбання квартири з Надрами.

Збираюся також звертатися до суду. Але спочатку зараз займаюся розсилкою листів усім кому тільки можна.

[samuraj]

шкода, що в жодному рішенні не піднімається питання про те, предметом кредиту є гроші, а іноземна валюта при споживчому кредиті не є грошима, оскільки не має ознаки платіжного засобу.

Коли я працював юріком в банку (96-98 р.р.), кредити в інвалюті видавалися тільки для придбання товарів по експорту. Не можу відслідкувати коли і чому відбувся перехід. І на підставі чого?

[у.zaporozhskiy]

шкода, що в жодному рішенні не піднімається питання про те, предметом кредиту є гроші, а іноземна валюта при споживчому кредиті не є грошима, оскільки не має ознаки платіжного засобу.

Коли я працював юріком в банку (96-98 р.р.), кредити в інвалюті видавалися тільки для придбання товарів по експорту. Не можу відслідкувати коли і чому відбувся перехід. І на підставі чого?

ви працювали напевно до 2004 року у банку?

ні якого переходу і не відбулося, просто банки у порушення законодавства почали роздавати валюту направо і наліво, коли вона лізла з них через верх.

жодного нормативного акту не зявилося в Україні який дозволив би кредитування на території України резидентом резидента.

мені це рішення сподобалося одним моментом

Вказаними нормативними актами не передбачений порядок використання іноземної валюти для встановлення зобов’язань між резидентами та мають місцем виконання територію держави України.

я б це жирненьким виділив!

ще: а звідки ви взяли, що гроші мають ознаку платіжного засобу?

чим це закріплено?

[Antonina]

ви працювали напевно до 2004 року у банку?

ні якого переходу і не відбулося, просто банки у порушення законодавства почали роздавати валюту направо і наліво, коли вона лізла з них через верх.

жодного нормативного акту не зявилося в Україні який дозволив би кредитування на території України резидентом резидента.

мені це рішення сподобалося одним моментом

Вказаними нормативними актами не передбачений порядок використання іноземної валюти для встановлення зобов’язань між резидентами та мають місцем виконання територію держави України.

я б це жирненьким виділив!

ще: а звідки ви взяли, що гроші мають ознаку платіжного засобу?

чим це закріплено?

це закріплено ст.192 ЦКУ Грошові кошти.

з дозволу samuraj , цитую його пост, не памятаю з якої теми:

Згадується діалог Джона Поллака і касирші в фільмі "Дежа вю":

- К: Это не деньги!

- П: Доллары это не деньги???

А все правильно. Долари це не гроші в Україні.

Розміщу кусочок своїх "домислів" (Тут використовув і форум, зокрема Неймлесса):

2. Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня.

У ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, ст.192 ЦК України визначає гроші як особливий об’єкт цивільного права, який наділені ознакою засобу платіжу. Поняття «гроші як об’єкт цивільних правовідносин» в Україні стосується виключно гривні.

3. Законодавством встановлений обов’язок щодо вираження договірного зобов’язання у гривні.

Ст. 524 Цивільного кодексу України вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином дана норма стосується вираження зобов’язання в іноземній валюті лише у якості еквівалента і не стосується розрахунків за договором.

Грошове зобов'язання як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі не виражене у грошовій одиниці України - гривні, отже, у такому договорі не може бути визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті

Права виражати зобов’язання в іноземній валюті надається лише у випадку, коли сторона договору займається зовнішньоекономічною діяльністю та має відповідні дозволи і ліцензії.

Оскільки зобов’язання сторін по кредитному договору є грошовими, ціна договору є його істотною вимогою; порушення закону в цій частині призводить до недійсності договору.

4. Іноземна валюта в Україні з точки зору права не є «грошовими коштами» і її використання може відбуватися лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

Оскільки національна валюта є невід’ємною ознакою суверенітету держави, стосовно іноземної валюти на території України застосовується принцип публічного права – «дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, іноземна валюта на території Україні, за загальним правилом, не володіє ознакою платіжного засобу, тобто вона в розумінні законодавства не є грошима. Іноземна валюта відноситься до речей, виражених родовими ознаками, використання яких обмежене законом.

Поняття «грошові кошти» включає в себе іноземну валюту лише у випадках, коли вона може виступати у якості платіжного засобу, наприклад при оплаті зовнішньоекономічних контрактів чи при придбанні товарів у магазинах безмитної торгівлі.

Таким чином, статус іноземної валюти, випадки, порядок та умови її використання іноземної валюти повинні визначатися виключно законом.

5. Жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В той же час ні жодний закон чи інший акт ззаконодавства не передбачає права банку-резиденту надавати резиденту споживчі кредити в іноземній валюті, яка володіє в Україні ознакою засобу платежу.

Чинне законодавство встановлює лише умови і порядок використання іноземної валюти при наданні кредитів лише резидентом - нерезиденту і нерезидентом – резиденту, а саме Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене Постановою НБУ № 270 від 17.06.2004 року.

Саме цих випадків і стосується п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає надання надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Ч. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», передбачено, що фінансові установи мають право надавати кредити, позики в іноземній валюті фізичним особам — резидентам і нерезидентам, які не займаються підприємницькою діяльністю, тільки для оплати послуг нерезидентам за лікування та навчання за кордоном.

У той же час, цим законом не зупинено і не скасовано жодної норми законодавства. Це пояснюється тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.

Таким чином, надання резиденту кредитів у іноземні валюті для розрахунків на території України є незаконним.

Користуйтеся, розвивайте, і чужого научайтесь і свого не цурайтесь... )))

[у.zaporozhskiy]

це закріплено ст.192 ЦКУ Грошові кошти.

з дозволу samuraj , цитую його пост, не памятаю з якої теми:

Згадується діалог Джона Поллака і касирші в фільмі "Дежа вю":

- К: Это не деньги!

- П: Доллары это не деньги???

А все правильно. Долари це не гроші в Україні.

Розміщу кусочок своїх "домислів" (Тут використовув і форум, зокрема Неймлесса):

неймлес так

це я все знаю

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

все зрозумів думку

Проте це мені здається не таким важливим, як те, що не можна було кредитувати резидентом резидентів в іноземній валюті для споживчих потреб на території України,, так як жодним законом цього не передбачено, а вже як наслідок з цього, це те, що іноземна валюта при такому кредитуванні не є грошовими коштами.

не можна без усього обгрунтування одразу сказати, що валюта не є грошовими коштами для такого кредитування.

навіть якщо якийсь суд як наслідок усього обгрунтування зазначить про це, що позитивного для нас матиме такий висновок суду у мотивувальній частині?

[Antonina]

неймлес так

це я все знаю

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

все зрозумів думку

Проте це мені здається не таким важливим, як те, що не можна було кредитувати резидентом резидентів в іноземній валюті для споживчих потреб на території України,, так як жодним законом цього не передбачено, а вже як наслідок з цього, це те, що іноземна валюта при такому кредитуванні не є грошовими коштами.

не можна без усього обгрунтування одразу сказати, що валюта не є грошовими коштами для такого кредитування.

навіть якщо якийсь суд як наслідок усього обгрунтування зазначить про це, що позитивного для нас матиме такий висновок суду у мотивувальній частині?

Именно важно !!!! потомучто именно из этого становиться понятным, что нельзя кредитовать на потребительские цели, так как для потребителя доллары не являются средством платежа, так как за них он не может купить квартиру, машину..., а значит доллары не являются денежным средством. А согласно статье 1054 именно денежные средства даются в кредит!!! а если дали вам не деньги, то это не кредитный договор...а договор вещевого займа вещами с родовими ознаками....а это другие юридические последствия и содержание сделки...но банк то у тверждает, что договор кредитный!!!! имеем несоответствие кодексу, а значит недействительность, либо удаванность в гривне, либо удаванность -дали займ речами з родовими ознаками (решение Московского суда)....

[у.zaporozhskiy]

Именно важно !!!! потомучто именно из этого становиться понятным, что нельзя кредитовать на потребительские цели, так как для потребителя доллары не являются средством платежа, так как за них он не может купить квартиру, машину..., а значит доллары не являются денежным средством. А согласно статье 1054 именно денежные средства даются в кредит!!! а если дали вам не деньги, то это не кредитный договор...а договор вещевого займа вещами с родовими ознаками....а это другие юридические последствия и содержание сделки...но банк то у тверждает, что договор кредитный!!!! имеем несоответствие кодексу, а значит недействительность, либо удаванность в гривне, либо удаванность -дали займ речами з родовими ознаками (решение Московского суда)....

я с Вами абсолютно согласен, но без мотивировки не возможно прийти к выводу, что иностранная валюта для кредитования нас это не деньги, а если выложить всю мотивировку, то и ее будет достаточно для признания к.д недействительным, а вот то, что сказали вы и самурай можно использовать для судебных состязаний, но к этому выводу невозможно прийти без предыдущей мотивировки.

[samuraj]

Антоніно! Я розчулений до сліз. Мої слова впали в родючий грунт!

Не нарікаю я на бога,

Не нарікаю ні на кого.

Я сам себе, дурний, дурю,

Та ще й співаючи. Орю

Свій переліг - убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись-то будуть. І дурю!

Себе таки, себе самого,

А більше, бачиться, нікого?

Орися ж ти, моя ниво,

Долом та горою!

Та засійся, чорна ниво,

Волею ясною!

Орися ж ти, розвернися,

Полем розстелися!

Та посійся добрим житом,

Долею полийся!

Розвернися ж на всі боки,

Ниво-десятино!

Та посійся не словами,

А розумом, ниво!

Вийдуть люде жито жати...

Веселії жнива!..

Розвернися ж, розстелися ж,

Убогая ниво!!!

Чи не дурю себе я знову

Своїм химерним добрим словом?

Дурю! Бо лучче одурить

Себе-таки, себе самого,

Ніж з ворогом по правді жить

І всує нарікать на бога!

Т. Шевченко, 5 октября [1860, С.-Петербург]

З.І.

В самої-то як? Можна на ел-пошту.

[у.zaporozhskiy]

Самурай добрый день Вам!

а что Вы сами думаете?*

первая же должна быть мотивировка, а потом вывод что доллар не обладает свойством средства платежа для нас!!!?

[vekt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11384369

Справа №2-2570/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Політайко Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2 банк» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2 банк» в м. Запоріжжі, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки, зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2 банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2 банк» в особі філії в м. Запоріжжі про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки.

Під час розгляду справи судом уточнено найменування відповідача – ПАТ «Перший Український ОСОБА_2 банк».

ПАТ «Перший Український ОСОБА_2 банк» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою суду від 28.04.2010 року об’єднано в одне провадження з первісним позовом.

У позовній заяві ОСОБА_4 просить визнати недійсним укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2 банк» та ним кредитний договір № 5365675 від 18 квітня 2007 року, визнати недійсним укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_2 банк» та ОСОБА_1 договір іпотеки № 5367383 від 18 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 844, визнати недійсним укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2 банк» та ОСОБА_3 договір поруки № 5367969 від 18 квітня 2007 року, зняти заборону на відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 та було передано в іпотеку ЗАТ «ПУМБ », а саме трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та встановити для нього розстрочку виконання рішення суду по поверненню коштів ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2 банк» у сумі 231 024,23 грн. - по 2000,00 грн. щомісяця до повного погашення боргу.

ПАТ «Перший Український міжнародний банк» у зустрічній позовній заяві просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором №5365675 від 18.04.2007 року в розмірі 69 118, 75 доларів США та 87 448, 48 грн., з яких :

- заборгованість з основної суми кредиту – 59 930, 65 доларів США ;

- заборгованість за сумою нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом - 9 188, 10 дол. США, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримав, наполягаючи на обставинах та підставах викладений у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнав. Вважає його необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний банк» ОСОБА_6 позов ОСОБА_4 не визнав. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, і такими що не підлягають задоволенню. Зустрічний позов підтримав, наполягаючи на обставинах та підстава викладений у позовній заяві. Просить зустрічній позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 первісний позов ОСОБА_4 підтримала. Вважає його обґрунтованим і просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» не визнала. Вважає його необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 квітня 2007 року між сторонами по справі було укладено Кредитний договір № 5365675 про надання кредитних коштів в сумі 70 000,00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користуванням кредитом в розмірі 12,90 % річних з кінцевим погашенням заборгованості 18.04.2017 року. У якості забезпечення умов ПАТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 5365675 від 18.04.2007р., між сторонами було укладено договір поруки № 5367969 і іпотечний договір від 18.04.2007 № 5367383.

Пунктом 3.2.1 спірного кредитного договору та додатком №1 до спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як встановлено судом за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, за яким виникли ці вільно-правові відносини.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується дати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спір фактично виник не з надання кредиту в іноземній валюті, а з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і провадились обома сторонами в іноземній валюті.

Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражено у грошовий одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовій еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засоби на території України, які приймаються усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунків, вклади акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законом засобом платежу, які застосовуються при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин порядок здійснення валютного контролю відповідальність за порушення валютного законодавства передбаченні Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням ст. 4,ст. 192 ЦК України єдиними нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов’язані з переходом право власності на валютні цінності, за винятком операції, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обсягу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції пов’язані з ввезенням переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національного оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальній ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного.

Згідно із п. «г» ч.4ст.5 Декрету КМУ, індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави.

Згідно із п.1, 4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р.№ 483, яка зареєстрована в МЮУ 09.11.2004 р.№ 1429/10028, від використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаються.

Відповідно до п.1, 2 договору ПАТ «ПУМБ» надав ОСОБА_1 кредит в сумі – 70 000 доларів США на споживчі потреби, які ОСОБА_1 отримав з каси банку у іноземній валюті готівкою, яка становить в гривневому еквіваленті на дату укладання договору – 353 000, 00 грн. по курсу НБУ на 19 квітня 2007 року. згідно якого 100 доларів США дорівнює 505,00 грн., згідно заяви на видачу готівки № 3 від 19.04.2007 року, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до п.3.2.1 Кредитного договору та Додатку № 1, який є невід’ємною частиною Кредитного договору, сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюються позивачем доларах США на рахунок банку.

Таким чином, кредит в сумі 70 000 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом ( проценти) також проводиться позивачем в доларах США, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті.

За період з 19.04.2007 р. по 19.02.2009 р. ОСОБА_1 сплатив ПАТ «ПУМБ» 23 417, 00 дол. США ( сума складається за розрахунком).

Оплата боргу та інших платежів, стягнення яких в іноземній валюті, передбачених п.п.3.1.1, 3.1.2 кредитного договору також потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Крім того, відповідно до ст.2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р «Про затвердження правил використання готівкою іноземної валюти на території України» , яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р.№ 245/2685( втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р.), використання на території України готівкою іноземної валюти як засобу платежу або застави дозволяються у разі відсутності у фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості валютної обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках : п.2.1 – на територіях митниць; п.2.2.- на територіях вокзалів; п.2.3. – використання на території України готівкою іноземної валюти як засобу платежу дозволяється разі суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті; п 2.4. - використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США, як засобу платежу за кредитним договором № 5365675 від 18 квітня 2007 року суперечить приписам п. «г» ч.4 ст. 5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р.

Наданий банком до матеріалів справи дозвіл № 8-1 від 04.08.2009р.Національного банку України, як доказ наявності у відповідача на здійснення вказаних вище валютних опре цій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремних операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. «г» ч.4 ст. 5 Декрету КМУ, не робить укладений кредитний договір законним.

Крім того, у вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати відповідач не вказані операції по використанню готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вичерпний перелік неторговельних операцій в іноземній валюті містять в особі п 11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.089.2006р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005р. № 950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст. 8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права позивачу використання готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою стороною в разі, якщо таким правочином порушено її право чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може бути суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач, на виконання цього правочину, отримав від банку 70 000 доларів США, що на день отримання становило 353 500,00 грн., виходячи із офіційного курсу НБУ на 19.04.2007р. 1 долар США = 5,05 грн.

Банк на виконання цього правочину, отримав від ОСОБА_1 23 417, 00 доларів США, що на день отримання становило 122 475, 77 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на дні отримання. Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог різниця між отриманим відповідачем та позивачем за спірним кредитним договором становить 231 024, 23 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позивні вимоги про визнання правочину, який оформлений кредитним договором №5365675 від 18 квітня 2007 року недійсним є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 5365675 від 18 квітня 2007 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині визнання недійсним правочину, який оформлений договором іпотеки № 5367383 від 18 квітня 2007 року також є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання не дійсним основного зобов’язання , забезпеченого договором іпотеки, як визнання не дійсним і додатково зобов’язанням.

За таких обставин, беручи дот уваги висновки суду не дійсності про вотчину, який оформлений кредитним договором № 5365675 від 18 квітня 2007 року, в забезпечення виконання обов’язків за яким було укладено договір поруки № 5367969 від 18 квітня 2007, останній підлягає визнанню судом не дійсним на підставі ч.2 ст.548 ЦК України.

Згідно ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на якій вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. При розгляді судової справи відповідачем не було надано доказів. щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території Україні, як засобу платежу. Таким чином суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення відповідачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушенні наступні норми закону, які суперечить чинному законодавству, текст якого складений відповідачем містить положення, які значно погіршили його стан, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов. встановленого чинним законодавством України, а саме: відповідач. надавши кредит у доларах США порушив статті:

статтю 99 Конституції України,згідно якої грошовою одиницею є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України № 2346-111 «Про платіжні системи та переказ коштів в України», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця(національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил використання готівкою іноземної валюти на території України», які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти як засобу платежу, у розрахунках на території України та ст..3 Декрету КМУ від 19.02.1993 «Про кисету валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Згідно ст..3 ЦК України загальними засобами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається установленими його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян(публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріпленні у ст..3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є не справедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Не справедливими є ,зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачаю згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитів у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб’єкт підприємницькою(господарської) діяльності виключно на позивача за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суд, у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення і враховуючи наявність таких обставин, оскільки видані банком кошти були використані позивачем на придбання квартири, суд вважає можливим встановити позивачу розстрочку виконання рішення суду по поверненню коштів банку у сумі 231 024,23 грн. по 2000 грн. щомісяця до повного погашення боргу.

Таким чином оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позив підлягає задоволенню в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позиву відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. , 8, 13, 16, ч.2 ст. 192, 203, 215, 216, 227, 524,533, 548, 601, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 5365675, укладений від 18 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_2» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки № 5367383, укладений від 18 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_2» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір поруки № 5367969, укладений від 18 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_2» та ОСОБА_3.

Скасувати заходи забезпечення на заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, а саме трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2» прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі - 231 024, 23 грн. ( двісті тридцять одна тисяча двадцять чотири гривень двадцять три копійки). Встановити для ОСОБА_1 розстрочку виконання рішення суду по поверненню коштів Публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_2 банк» у сумі 231 024,23 гривень - по 2000,00 гривень щомісяця до повного погашення боргу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 суму витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 37 гривень, а також судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок – в дохід держави.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2 банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя А.В. Воройов

[iskorka]

А вот у меня практический вопрос. У меня уже есть решение суда первой инстанции о признании кредитного договора недействительным по отсутствии лицензии. Банк не был вовремя уведомлен о вынесении решения, так как последнее заседание пропустил, но вот в чем прикол. В иске мы просили обязать нотариуса снять запрет отчуждения и исключить запись в реестре ипотек. Решение на той неделе вступило в силу, прихожу к нотариусу, а он мне говорит, что это теперь нотариальное действие и нужна вторая сторона, а Банк, как всем понятно, не прийдет. И возникает вопрос, даже если я выиграю аппеляцию (скорее всего будет восстановление сроков и пр), как же я тогда все солью???

[ksana36]

А вот у меня практический вопрос. У меня уже есть решение суда первой инстанции о признании кредитного договора недействительным по отсутствии лицензии. Банк не был вовремя уведомлен о вынесении решения, так как последнее заседание пропустил, но вот в чем прикол. В иске мы просили обязать нотариуса снять запрет отчуждения и исключить запись в реестре ипотек. Решение на той неделе вступило в силу, прихожу к нотариусу, а он мне говорит, что это теперь нотариальное действие и нужна вторая сторона, а Банк, как всем понятно, не прийдет. И возникает вопрос, даже если я выиграю аппеляцию (скорее всего будет восстановление сроков и пр), как же я тогда все солью???

Вы, наверное, уже там http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...c=1467&st=0

[у.zaporozhskiy]

А вот у меня практический вопрос. У меня уже есть решение суда первой инстанции о признании кредитного договора недействительным по отсутствии лицензии. Банк не был вовремя уведомлен о вынесении решения, так как последнее заседание пропустил, но вот в чем прикол. В иске мы просили обязать нотариуса снять запрет отчуждения и исключить запись в реестре ипотек. Решение на той неделе вступило в силу, прихожу к нотариусу, а он мне говорит, что это теперь нотариальное действие и нужна вторая сторона, а Банк, как всем понятно, не прийдет. И возникает вопрос, даже если я выиграю аппеляцию (скорее всего будет восстановление сроков и пр), как же я тогда все солью???

а почему же вы не разместите решение?:

[vekt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12944557

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10923/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

Суддів: Мануйлова Ю.С.

Ломейка В.О.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Запорізьке регіональне управління, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Гармашов Г.М., про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, -

УСТАНОВИЛА :

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії відкритого акціонерного товариства «КБ Надра» Запорізьке регіональне управління (надалі - ВАТ КБ»Надра») про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2010 року позов задоволено частково.

Визнаний недійсним кредитний договір № 14/2008/1396 Фжр, укладений 10 липня 2008 року між позичальником ОСОБА_4 та ВАТ КБ»Надра».

Зобов’язано ОСОБА_4 повернути ВАТ КБ»Надра».грошові кошти в

сумі 137601 грн.15 коп.

Визнаний недійсним договір іпотеки нерухомого майна № 14/2008/1396 Фжр, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. 10 липня 2008 року за реєстраційним номером 4367 та зобов’язано приватного нотаріуса Гармашова Г.М. скасувати заборону відчуження квартири № 46, реєстраційний номер 3364749, розташовану на 1-му поверсі за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Бочарова, буд 8-а, яка зареєстрована в реєстрі за № 125/4368.

Стягнуто з ВАТ КБ»Надра».на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір в розмірі 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

ВАТ КБ «Надра» в особі свого представника ОСОБА_3 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно доп.2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, статтею 203 ЦК України .

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тобто, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 вимагала визнання недійсним кредитного договору з тих підстав, що в зв’язку з коливанням курсу долару США на міжбанківських торгах в бік зростання офіційного курсу встановленого НБУ вказана зміна обставин покладає надмірне обтяження на позичальника по відновшенню до виконання ним своїх договірних зобов’язань і у зв’язку з чим він несе додаткові витрати, через що отримана ним користь стає мінімальною.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають одинаково обов'язковими для виконання сторонами.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, підписавши кредитний договір встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Визнаючи кредитний договір недійсним, суд послався на те, що відповідачем при укладенні кредитного договору порушено вимоги закону щодо істотних умов кредитного договору.

При цьому суд виходив з наступного.

Згідно змісту ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець зобов’язаний перед укладанням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та інші кредитні умови.

Згідно до вимог п.3.1.-3.3. Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, якою затверджені Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов’язані в Кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу; перелік, розмір та базу нарахування комісій; перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача; графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі); сукупну вартість кредиту, як у процентному так в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у вигляді: реальної процентної ставки ( у процентах річних, яка розраховується відповідно до формули) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

З огляду на викладене, суд прийшов висновку, що укладений між сторонами кредитний договір не містить вищевказаних відомостей, тобто між сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.7, 8 постанові № 9 від

6 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Всупереч зазначеним вище положенням закону та роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України суд, встановивши що оспорюваний правочин є неукладеним, разом з тим визнав кредитний договір недійсним та застосував наслідки недійсності правочину.

Визнаючи кредитний договір недійсним суд також прийшов хибного висновку про порушення відповідачем при укладенні кредитного договору вимог закону, визначивши валюту зобов’язання, засіб виконання зобов’язання та спосіб платежу всупереч Конституції та законодавству України, здійснення діяльності , яка підлягає обов’язковому ліцензуванню без наявності відповідної ліцензії.

При укладанні кредитного договору позивач не був обмежений у можливості отримати кредит як в іноземній, так і в національній валютах. Валюту кредитування у вигляді долара США позивач обрав на власний розсуд

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України «Про національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046,1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України ).

Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Так, підставами для недійсності кредитного договору суд визначив укладення останнього в іноземній валюті та використання іноземної валюти за спірним кредитним

договором, як засобу платежу без індивідуальної ліцензії, що, на думку суду, суперечить вимогам законодавства, зокрема статті 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 5

п. п.«в»,«г» ч.4 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та інші, відповідно до яких грошовою одиницею України є гривня, яка є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними і особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів.

Разом з тим, цей висновок суду є помилковим, оскільки не узгоджується з обставинами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ.

Відповідно до ст. 47 зазначеного Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно з ч. 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.4750) 23 серпня 2002 року НБУ видало ВАТ КБ «Надра» банківську ліцензію за № 21 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 21-2 від 04 листопада 2005 і додаток до письмового Дозволу № 21-3 від 23 вересня 2009 року на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Тобто, ВАТ КБ»Надра» на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з іноземною валютою, у томі числі з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто виходячи з положень ст. 5 зазначеного Декрету КМУ, генеральні ліцензії видаються НБУ лише певному колу суб’єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб’єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Крім того, необхідність в індивідуальній ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті передбачено підпунктом «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавство України не встановлює межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, а тому на даний час і не потребується індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до п.5.3 Порядку видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275) письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року за № 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З урахуванням того, що ВАТ КБ»Надра» отримав банківську ліцензію та НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, слід прийти висновку, що воно має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти, в тому числі і укладати кредитні договори.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи суду щодо обов’язковості отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті та проведення розрахунків у валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечать положенням ст. 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, тому ВАТ КБ»Надра» не має зобов’язань щодо отримання індивідуальних ліцензій НБУ для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Щодо доводів позивача про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, то слід виходити з наступного.

Зі змісту ст. 47 та ст. 49 Закону України» «Про банки і банківську діяльність», та

ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вбачається, що наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

ВАТ КБ «Надра» отримав банківську ліцензію № 21 на право здійснювати банківські операції, в тому числі, щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик та письмовій дозвіл № 21-2 від 04 листопада 2005 року на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому використання банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, надання ВАТ КБ»Надра» кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої відповідачу НБУ, та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, тому доводи суду першої інстанції про

обов’язковість отримання банком індивідуальних ліцензій НБУ для здійснення валютних операцій ВАТ КБ «Надра» є безпідставними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить висновку, що у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 про визнання недійсним кредитного договору.

З урахуванням викладеного, рішення районного суду про зобов’язання ПАТ КБ ОСОБА_4 повернути ВАТ КБ»Надра».грошові кошти в сумі 137 601 грн.15 коп.

підлягає скасуванню.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна – квартири і скасувавши заборону її відчуження, районний суд послався на приписи ч.2 ст.548 ЦК України, згідно з якими недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, і що недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Інших підстав для визнання недійсним договору іпотеки позивач не зазначав.

Зважаючи на те, що у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним основного зобов’язання - кредитного договору, колегія суддів приходить висновку, що її позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та зобов’язання приватного нотаріуса скасувати заборону відчуження квартири також не підлягали задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки нерухомого майна, повернення ВАТ КБ »Надра».грошових кошти в сумі 137 601 грн.15 коп., скасуванню заборони відчуження квартири підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі представника ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2010 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки нерухомого майна, повернення ВАТ КБ »Надра» грошових коштів та зобов’язання приватного нотаріуса скасувати заборону відчуження квартири скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту: «Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № 14/2008/1396 Фжр, укладений 10 липня 2008 року між позичальником ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра».

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зобов’язання ОСОБА_4 .Миколаївни повернути відкритому акціонерному товариству комерційний банк «Надра» грошові кошти в сумі 137 601 грн. 15 коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна № 14/2008/1396 Фжр, укладений 10 липня 2008 року між позичальником ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. 10 липня 2008 року за реєстраційним номером 4367 та зобов’язання приватного нотаріуса Гармашова Г.М. скасувати заборону відчуження квартири № 46, реєстраційний номер 3364749, розташовану на 1-му поверсі за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Бочарова, буд 8-а, яка зареєстрована в реєстрі за № 125/4368».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді:

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12944557

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10923/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

Вект, а почему вы решили сюда разместить данное решение?

[Алексашка]

Я так понял что закрыв одну дорогу по недействительности, апеляция открыла вторую дорогу - практически признала договор неукладеним

[vekt]

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Та просто не обращал внимания раньше на это:

Істотними умовами договору є умови ... , що визначені законом ... необхідними для договорів даного виду.

Это банкирам правильно они в зап. аи написали. Пусть банкиры знают.

А дальше просто, как день:

Хоз.кодекс - в договоре цена в гривнях.

ЗУпроСпоживача - ст.1: договор - письмовий правочин про цену

ЗУпроСпоживача (ст.11) + ЗУпроФинпослуги (там про договор) = 168 постанова и ее требования к договору = требования, установленные этими двумя законами (согласно этих двух ЗУ договор должен содежать то, что установлено не только законом, но и законодательством)

"Істотними умовами договору є умови ... , що визначені законом ... необхідними для договорів даного виду"

Гривня в 168 постанове есть. Все по закону.

----------------------

Банкирам пламенный привет от запорожского апелляционного суда.

[vekt]

надра является стороной других суд. рассмотрений. В Зап. обл. установлены обстоятельства, касающиеся надры. Там в ЦПК есть про то, что обстоятельства этой стороны (надра) в другом суде не пересматриваются.

Первый удар в Запорожье пришелся по надре. Если ихний аи в авторитете, первички будут сносить надру.

Такого вссу не потерпит.

Пожелаем удачи надровским заемщикам в еспч. Первая группа пойдет в еспч. Пусть в Европе по надре обьединяют иски. Будет канонада.

А пока в запорожье, наверно, появятся объявы адвокатов (для надровских заемщиков), гарантирующих прохождение епсч. А двигать в еспч можно можно и без кассации. Сразу с апелляции - и в Европу.

В помощь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=607

[nameless]

из-за этих горе-адвокатов вся практика пошла через зад.

Везде обяв понаклеили - поможем не платить кредит и т.д.... от и негатив теперь в судах.

п.с. Наш суд апелляционный, он....очень изменчив, как сердце красавицы.

Они такие перлы иногда выдают... Был у меня иск как-то по незаконности требовать то, чего в договоре нет по графикам платежей.

Так вот, они сказали - дословно: там всё чётко расписано что вы должны платить, что ещё разьяснять? Идите в сад.

А удовлетворить закрепление чёткой суммы - отказали. При этом материалы дела вообще не читают. Уже проверенно - пропускают без гос.пошлины иски если написано что по потребителям, хотя там ими и не пахнет, и все доверенности нада носить с собой, т.к. если их в материалы ложишь - они их требуют дать в заседании, т.к. материалы не читают

[у.zaporozhskiy]

надра является стороной других суд. рассмотрений. В Зап. обл. установлены обстоятельства, касающиеся надры. Там в ЦПК есть про то, что обстоятельства этой стороны (надра) в другом суде не пересматриваются.

Первый удар в Запорожье пришелся по надре. Если ихний аи в авторитете, первички будут сносить надру.

Такого вссу не потерпит.

Пожелаем удачи надровским заемщикам в еспч. Первая группа пойдет в еспч. Пусть в Европе по надре обьединяют иски. Будет канонада.

А пока в запорожье, наверно, появятся объявы адвокатов (для надровских заемщиков), гарантирующих прохождение епсч. А двигать в еспч можно можно и без кассации. Сразу с апелляции - и в Европу.

В помощь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=607

Вект, объясните пожалуйста в чем великий смысл данного решения апелляционного суда???

а то я никак въехать не могу.

[у.zaporozhskiy]

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

только из-за этого его сюда выложили?

КАКИЕ последствия неукладеності????

З огляду на викладене, суд прийшов висновку, що укладений між сторонами кредитний договір не містить вищевказаних відомостей, тобто між сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

что это дает для заемщика?

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність»

Самый дыбильный вывод, который мог быть сделан.

З урахуванням того, що ВАТ КБ»Надра» отримав банківську ліцензію та НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, слід прийти висновку, що воно має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти, в тому числі і укладати кредитні договори.

вот это вообще гениально, банківська ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями.

Новаторство от наши суддей)))

КАК МОЖНО ОБЖАЛОВАТЬ 483 ПОСТАНОВЛЕНИЕ НБУ из-за того, что оно не соответствует Декрету?

есть какая-то процедура?

[vassylek]

Грохнуть судью..

[sofi]

КАК МОЖНО ОБЖАЛОВАТЬ 483 ПОСТАНОВЛЕНИЕ НБУ из-за того, что оно не соответствует Декрету?

есть какая-то процедура?

да в чем оно не соответствует? В том что банки и суды повыдергивали с него то что им нравится, исказив смысл?

[у.zaporozhskiy]

да в чем оно не соответствует? В том что банки и суды повыдергивали с него то что им нравится, исказив смысл?

я знаю про 270 Постановление, действительно по дурному получиться, если нужно будет получать инд. лицензию по п. в (270 Пост.) и п. г

Если бы они четко написали: не потребує отримання індивідуальної ліцензії, коли субєкт отримав інд. ліцензію на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

тогда бы не было Злоупотреблений.

Она незаконна.

Декрет требует, НБУ отменяет это требование.

Вообще как по мне, если Декрет требует, то пусть получают две инд. лицензии.