Recommended Posts

Опубликовано

На сайті діє негласна джентельменська угода, - ділитися своїми напрацюваннями, "ноу-хау". Ну то О"к.

В "фінансах і кредиті" була поширена схема, - давали "майже безвідсоткові" беззаставні кредити, де платою виступала комісія + 1% пені за кожен день прострочення + інші "прєлєсті".

Суть - спож. кредит - 15000 грн, процент - 0,0001% річних, щомісячна комісія за надання кредитних ресурсів - 9000 за 3 роки (в сумі). погашення - 50 %. Сума позову - 108000 грн.

Спочатку подав зустрічний позов про визнання недійсними пунктів про комісію і пеню, потім змінив вимоги про недійсність договору по обману + подвійні збитки + моральна шкода.

Позов в процесі, Суддя (моя студентка + одногрупниця юристки банку)- в шоці, не знає що робити.

Може комусь поможу + буду дякувати за ідеї.

В файлі - те саме + підкреслення, виділення і т.д. Щасти!

ЗУСТРІЧНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

по справі про визнання п. п. 4.7. та 6.1. кредитного договору № … від …2006 року

… районним судом м. Львова відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»до … про стягнення заборгованості за кредитним договором № …

У відповідності до даного договору ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» надав … кредит в сумі 15 000 грн., зі сплатою 0,0001 відсотків річних, з кінцевим терміном поверненя до 23.06.2009 року.

На мою думку п.п. 4.7 та 6.1. кредитного договору підлягають визнанню судом недійсними, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства та порушують мої права з огляду на наступне.

1. У відповідності до п. 4.7. кредитного договору, «Позичальник щомісяця, в строк з «1» по «10» число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання Кредитних ресурсів у розмірі 262,5 (двісті шістдесят дві гривні 50 коп.) гривень. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Комісійна винагорода сплачується шляхом зарахування відповідної суми на рахунок № 290995087334601. Зазначена у цьому пункті Договору комісійна винагорода Банка сплачується Позичальником щомісячно, за весь період до момента повного виконання Позичальником зобов’язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів».

Поняття «Щомісячна комісійна винагорода» визначається в п. 1.1. договору як комісій винагорода за надання Кредитних ресурсів, що сплачується Позичальником щомісячно Банку у розмірі, встановленому п. 4.7. цього Договору.

Підписавши кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов цього договору. В силу п.1.1, 1.2 кредитного договору, Банк зобов’язався надати позивачу кредитні ресурси в сумі 15 000 гривень з оплатою процентів, перерахувавши кошти на рахунок Позичальника. Оскільки, надання кредиту є разовою операцією, яка полягає у перерахуванні суми кредиту на рахунок Позичальника, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 23.06.2006 року, обов'язок Банку надати Кредитні ресурси та обов'язок Банку перерахувати їх на рахунок Позичальника не можуть розглядатись як різні зобов’язання. що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 23.06.2006 року. Однак, у кредитному договорі надання кредитних ресурсів Позичальнику визначається як окрема дія Банку, яку Позивач замовляє окремо, та оплачує окремо.

Таким чином оплату за договором кредиту встановлено двома паралельними способами:

1) щомісячна комісійна винагорода за надання кредитних коштів, яка визначена в сумі 262,5 гривень;

2) проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Як вбачається зі змісту положень ч.2 ст.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Відповідно до ч.3 ст.53 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Положеннями ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поняття «недобросовісна конкуренція» визначається як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Статтею 9 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору) до недобросовісної конкуренції віднесено дії щодо купівлі-продажу товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом, тобто купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, непотрібних споживачу або контрагенту.

Умовою укладення кредитного договору та надання позивачу кредиту була, у тому числі, оплата нав'язаної відповідачем послуги – сплати щомісячної комісійної винагороди за надання Кредитних ресурсів (п. 4.7. кредитного договору).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.8 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Вказані норми чинного законодавства та дають можливість зробити висновок, шо оплатне надання послуги щодо надання кредитних ресурсів не належить до предмету кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У даному випадку очевидною є безпредметність мнимої щомісячної послуги щодо надання кредитних ресурсів, яку Позивач фактично не споживає (не одержує). Таким чином, положення п.4.7. кредитного договору суперечать загальним положенням ЦК України щодо договіру про надання послуг.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, приховавши у вигляді щомісячної комісійної винагороди фактично плату за користування кредитом, не зробивши реального розрахунку такої плати, Банк здійснив обман Позивача як позичальника.

Так, фактично, плата по кредиту за останній місяць дії договору мала б становити 756, 1 % річних (при сплаті залишку кредиту 416,55 гривень та 262,50 гривень «щомісячної комісії»).

Таким чином, положення п. 4.7. кредитного договору суперечать імперативним нормам законодавства, а саме положенням ст.627, ч.1 ст.1054 ЦК України, ч.2 ст.1, ч.3 ст.53, ч.1, 3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.1, 2 ст.1, ст.9 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”.

2. У відповідності до п. 6.1. кредитного договору, «За прострочення повернення та /або сплати кредитних ресурсів, Позичальник сплачує пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь час фактичного користування Кредитними ресурсами.

На мою думку, встановлення в договорі пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1 ЦК України) та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства(п. 6 . ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У відповідності до ст. 1 Закону Україну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як зазначено в преамбулі, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, суб’єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, стосовно фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, порушується принцип рівності, оскільки розмір їхньої цивільної відповідальності у вигляді пені фактично є необмеженим в порівнянні з іншими суб’єктами цивільних правовідносин.

За період нарахування пені, облікова ставка НБУ встановлювалася в межах від 7 до 12 % річних, а на сьогодні вона становить 10.2500%. Таким чином, на даний момент законодавство обмежує пеню розміром 0,205 % за кожен день прострочення.

Отже встановлення пені в розмірі, який за один рік перевищує суму заборгованості в 3,65 раз та 5-7 раз перевищує подвійну облікову ставку НБУ порушує принцип розумності.

Оскільки, кредитний договір є видом договором приєднання, умови якого розробляються банком і позичальник не впливає на зміст договору, банк, встановивши завищений розмір пені, порушив принцип добросовісності.

Кредитний договір є консенсуальним, тобто, вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх його суттєвих умов, а не з моменту надання кредиту. Однак, в договорі встановлена пеню лише у випадку прострочення позичальника. Стосовно можливого прострочення банку така відповідальність не встановлюється, що порушує принцип справедливості.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,

1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором;

Оскільки вартістю кредиту є відсотки, то, очевидно, що встановлення пені з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення порушує права Позичальника як споживача.

Таким чином, положення п. 6.1. кредитного договору суперечать основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1, 3 Цивільного кодексу України та ст. ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Абзац 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просимо суд визнати недійсним п. п. 4.7. та 6.1. кредитного договору № 49Ш-Ф-4.4. від 23.06.2006 року.

ЗАЯВА

про зміну позовних вимог по

ЗУСТРІЧНІЙ ПОЗОВНІ ЗАЯВІ

(в порядку ст. 31 ЦПК України))

На розгляді у … районному суді м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до …. про стягнення заборгованості за кредитним договором …

По справі нами подана зустрічна позовна заява про визнання недійсним п. п. 4.7 та 6.1 кредитного договору.

Доводи та обгрунтування наших позовних вимог в зустрічному позові викладені неповно, а тому вважаємо за необхідне змінити та уточнити вимоги.

Аналіз правовідносин між Сторонами, що склалися в процесі укладення та виконання умов Договору, дають підстави стверджувати, що при укладенні кредитного договору Відповідач не лише порушив вимоги законодавства України, про що викладено в зустрічній позовній заяві, але й умисно ввів Позивача в оману.

Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, а його умови повинні відповідати як загальним вимогам, встановленими ст. ст. 3, 6, 13, 192, 203, 215, 227, 533, 627 ЦК України, так і вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України „Про захист прав споживачів”.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

У відповідності до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», банк є кредитною установою, яка має виключне право на підставі відповідної ліцензії надавати фінансові кредити.

Таким чином, при наданні кредиту банк діє як професійний учасник на ринку фінансових послуг, саме банк розробляє зміст кредитного договору і пропонує його клієнтові, а тому саме на банку лежить основний обов’язок по забезпеченню дотримання законності.

Метою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», як сказано в його преамбулі, є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

В порушення законодавства відповідачем було порушено цілий ряд актів законодавства.

1. Відповідачем в порушення закону не було виконано переддоговірну роботу з позивачем.

Відповідно до ст.1 Закону „Про захист прав споживачів”: споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція – будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

д) суму, на яку кредит може бути виданий;

є) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні виграти, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

є) строк, на який кредит може бути одержаний;

ж) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів. їх частоту та обсяги;

з) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

и) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

і) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те. від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

к) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Вказані вимоги до переддоговірної роботи з позичальником встановлені також положеннями Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою національного банку України від 10.05.2007р. №168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р.

Ця інформація майже в повному обсязі не була надана Позивачу, таким чином в порушення вказаних норм Відповідачем не надана інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.

2. Відповідачем порушено вимоги закону щодо ціни, яка є істотною умовою кредитного договору.

Відповідно за до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Саме проценти є платою за надання основної фінансової послуги – кредитування.

У відповідності до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Згідно з ч. 8 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Відповідач по справі в п. 2.1 Договору ніби дотримався цих вимог закону, вказавши процентну ставку в розмірі 0,0001 % і на його думку, формально легалізувавши кредитну операцію між відповідачем і позивачем.

Однак, фактично норма п. 2.1. кредитного договору що встановлює проценти за користування кредитом є фіктивною, оскільки:

1) У Додатку №1 до кредитного договору - графіку зниження розміру заборгованості погашення кредиту сума процентів взагалі не фігурує.

2) у розрахунку позовних вимог взагалі відсутня сума процентів.

3) т. зв. процентна ставка в розмірі 0,0001 % є в сотні тисяч разів меншою від кредитних ставок, які діяли на момент укладення договору (15-25 %).

Таким чином, у кредитному договорі відсутня істотна умова договору - ціна (ст. 632 ЦК України), що призводить до його нечинності.

3. Відповідач завідомо вніс у договір незаконні умови, маючи за мету збагатитися за рахунок позивача.

Нами вже обґрунтовано незаконність умов договору, які встановив так звану «щомісячну комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів» та пеню в розмірі 1 % за кожен день прострочення внаслідок чого, сума нарахованих відповідачем позовних вимог більш ніж в 10 раз перевищує розмір неповернутого кредиту.

На додаток до наведеного, зазначимо наступне.

Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачені види банківських операцій, які мають право здійснювати банки. Саме за надання перерахованих послуг банки мають право отримувати визначену на підставі відповідних договорів плату (в даному випадку - відсоток за використання кредитних коштів).

Власне господарською діяльністю (банківською операцією), яку здійснює банк, в даному випадку є надання кредиту.

Обслуговування послуги з надання кредиту власне господарською діяльністю не є, як і не є нею обслуговування будь-якої іншої господарської діяльності.

Зазначене також відображено у ст. 1054 ЦК України, згідно якої за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правління Національного банку України прийнято постанову від 10.05.2007 р. „Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” №168, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р. за №541/13808, пункт 3.6. якої передбачає, що:

„Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо)”.

Встановлення плати за дії, які банк здійснює в процесі кредитування, в даному випадку, - надання кредитних ресурсів, є підприємницькою діяльністю, що вводить в оману, згідно ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Будь-які видатки, пов'язані зі здійсненням тієї чи іншої банківської операції, банк може включити до вартості договору (в даному випадку - сформувати кредитну ставку з врахуванням цих видатків).

Дискримінаційними є також умови, викладені в п.3.6 Договору – декларативно надаючи право Позичальнику на дострокове погашення заборгованості, Відповідач не звільняє Позивача від сплати «комісійних», більше того (дослівно) : «Позичальник не звільняється від зобов»язання здійснювати сплату у повному обсязі наступних щомісячних платежів по погашенню виданих Кредитних ресурсів в повному обсязі».

У відповідності до п. 6.1. кредитного договору, «За прострочення повернення та /або сплати кредитних ресурсів, Позичальник сплачує пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь час фактичного користування Кредитними ресурсами.

Встановлення пені в такому розмірі свідчить про порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства (п. 6 . ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Нарахування пені в розмірі більше 60 000 гривень свідчить про те, що пеня у даному випадку відіграє роль не способу забезпечення зобов’язання чи міри цивільно-правової відповідальності, а виступає у вигляді способу нечесного заробляння грошей.

Про мету незаконного збагачення свідчить і пункт 6.2. договору, який встановлює, що за ненадання позичальником Банку у встановлені терміни будь-яких документів, обов’язок надання яких передбачено цим договором, а також не повідомлеення Позичальником Банку про факти, зазначені у п.5.3. цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 10 % (десяти) процентів від загальної суми отриманих Кредитних ресурсів.

Аналіз даного пункту свідчить про те, що банк закладає в договорі можливість нарахування штрафу, не пов’язаного із його збитками, тобто, за відсутності складу цивільного правопорушення.

Такими «перлами» пронизаний увесь текст розробленого банком кредитного договору, який сподіваючись на правову необізнаність позивача, мав на меті збагатитися на суму, яка в десятки раз перевищує розмір кредиту.

4. Дії відповідача є таким, що порушують права позивача як споживача фінансових послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

а) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції (в супереч ст. 11 Закону „Про захист прав споживачів”, перед укладенням Договору про надання споживчого кредиту Банком не було повідомлено Позивача у письмовій формі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, чим було порушене право споживача на свободу вибору продукції);

б) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач (правовий аналіз Договору свідчить про порушення принципу рівності сторін Договору на шкоду споживачу);

в) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; (банком обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит);

г) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою (відповідно до закону «Про захист прав споживачів», безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Продукція надана позивачу банком (кредит) є небезпечною для його майнових інтересів, так як криє в собі ризик для майна Позивача через незаконну комісію та дискримінаційну пеню);

ґ) ціну продукції визначено неналежним чином (договір є безвідсотковим, а ціну незаконно виражено у вигляді комісійної винагороди).

5. При укладенні кредитного договору Позивач ввів Відповідача в оману.

Стаття 215 Цивільного Кодексу України встановлює правило, що підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно п. 1. ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 22е) цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Наведені нами докази та правовий аналіз допущених Відповідачем порушень розвіює будь-які сумніви щодо умислу останнього на обман Позивача.

Згідно п. 2. ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину.

Збитками у даному випадку є незаконна сума нарахованої щомісячної комісії за надання кредитних ресурсів, а саме, - 9450 гривень.

Після пред’явлення Банком позову до Є. Яшного в сумі яка в десять раз або на 90 000 гривень перевищує суму отриманого кредиту, він постійно впродовж тривалого часу знаходиться в стані стресу, перебуває під тиском можливого погіршення майнового становища, викликаного незаконними обманними діями Відповідача. Тому такими протизаконними діями позивачу нанесено моральну шкоду, яку ми оцінюємо в розмірі суми пред’явленого позову, а саме 100 278,45 (сто тисяч двісті сімдесять вісім гривень 45 коп.) грн.

Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження Відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання Договору.

Абзац 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Пункт 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 4, 13, 203, 215, 230, 236, 628, 1054 Цивільного кодексу України, Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 3, 15, 27, 119-120 ЦПК України,

Прошу:

1. Задовольнити позовні вимоги по зустрічній позовній заяві.

2. Визнати недійсним та таким, що вчинений внаслідок обману, кредитний договір № 49Ш-Ф-4.4 від 23 червня 2006 року

3. Стягнути з відповідача на користь позивача збитки у подвійному розмірі в сумі 18900 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот гривень) грн.

4. Стягнути з відповідача на користь моральну шкоду в розмірі100 278,45 (сто тисяч двісті сімдесят вісім гривень 45 коп.) грн.

5. Судові витрати покласти на відповідача.

До заяви додаю:

1) копію позовної заяви для вручення відповідачу;

  • Ответы 58
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Опубликовано

додаю файл

Дякую! Додали креативу! Наштовхнули на думку: а чи не можна визначити , що іноземна валюта, якою позичальник повинен відповідно до умов договору розраховуватись з банком, крім того, що є незаконним засобом платежу в Україні, ще й містить в собі приховані відсотки, що значно збільшують вартість кредиту (якщо таку взагаллі можна наперед визначити :unsure: )
Опубликовано

Наштовхнули на думку: а чи не можна визначити , що іноземна валюта, якою позичальник повинен відповідно до умов договору розраховуватись з банком, крім того, що є незаконним засобом платежу в Україні, ще й містить в собі приховані відсотки, що значно збільшують вартість кредиту (якщо таку взагаллі можна наперед визначити :unsure: )

Та, думаю, ні. 99 % валютних кредитів говорять, що валютні ризики несе позичальник.
Опубликовано

Наштовхнули на думку: а чи не можна визначити , що іноземна валюта, якою позичальник повинен відповідно до умов договору розраховуватись з банком, крім того, що є незаконним засобом платежу в Україні, ще й містить в собі приховані відсотки, що значно збільшують вартість кредиту (якщо таку взагаллі можна наперед визначити :unsure: )

Та, думаю, ні. 99 % валютних кредитів говорять, що валютні ризики несе позичальник.
Опубликовано

Та, думаю, ні. 99 % валютних кредитів говорять, що валютні ризики несе позичальник.

Не розумію, чому Вам на думку не прийде, щоб взяти та відмінити цей пункт у договорі, як порушуючий права позичальника по ЗУ "Про права споживачів..." ст 18-21, ст.215-230ЦКУ, що вводять в оману...більш того цей пункт є допоміжним та навьязаним..(придати більшоі поважності банку та залякування позичальника), але ні як не профілюючим - що може привести до зміни договору як такого.... :blink:
Опубликовано

Не розумію, чому Вам на думку не прийде, щоб взяти та відмінити цей пункт у договорі, як порушуючий права позичальника по ЗУ "Про права споживачів..." ст 18-21, ст.215-230ЦКУ, що вводять в оману...більш того цей пункт є допоміжним та навьязаним..(придати більшоі поважності банку та залякування позичальника), але ні як не профілюючим - що може привести до зміни договору як такого.... :blink:

Ідея цього позову і є такою.
Опубликовано

Ідея цього позову і є такою.

Та при чому тут то?

3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. (Пост. № 180)

З.І.

Тов. Вороніжський! Я просто офігіваю від Вашої гіперктивності.

Ви і всі теми встигаєте прокоментувати, і всім пораду дати, і свої процесуальні проблеми повирішувати.

Ех, якби вся Україна так працювала... Японію би перегнали.

Опубликовано

Та при чому тут то?

3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. (Пост. № 180)

З.І.

Тов. Вороніжський! Я просто офігіваю від Вашої гіперктивності.

Ви і всі теми встигаєте прокоментувати, і всім пораду дати, і свої процесуальні проблеми повирішувати.

Ех, якби вся Україна так працювала... Японію би перегнали.

постанова 168

3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки

зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання

зобов'язань за кредитним договором несе споживач;

надати інформацію щодо методики, яка використовується банком

для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з

конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час

погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування

ним.

а кому таку інформацію надавали?

про які строки конвертації йде мова, якщо валютообмінна операція займає пару секунд?

купувати іноземну валлюту на міжбанку для погашення зобовязань по КД фізособам було дозволено височайшим повелением , як ви кажете,през-та, вже в2009р. Він сам дуже гонорово про це заявив у відповідь на запитання жіночки з Рівенщини з приводу кредитів в валюті, будучі у Кисельова на Інтері. До його указу,- пізніше вийшов Закон про кредити на навчання та лікування за кордоном, такої змоги у нас /фізособ/ за внутрішніми валютними кредитами не було.

Після цього закону додали пару пунктів в 281 Пост, про купівлю валюти.

Отже, смію вважати, що в 2007р, коли була прийнята 168, цей пункт стосувався споживчих кредитів для розрахунку за кордоном , у безготівкоій формі, бо міжбанк не продає валюту готівкою.

Тому цей пункт постанови нас взагаллі не мав би стосуватись, а якщо банк вважає що цілком законно видав нам кредит /грошові кошти/ в іноземній валюті/здійснив односторонній платіж на користь позичальника/ відповідно до Декрету :blink: , то де ж інформація про методику для визначення валютного курсу, коміссій банку, комісії в пенсійний фонд і т.д.? Заява на купівлю валюти таке передбачає. ПРоте, отримуючи кредит, папой клянусь, жоден позичальник такої інформації не те що не бачив, але й не чув. Так що,поклавши на позичальника всі ризики за курсом, не розтлумачили по якій методиці комерційний банк визначає свою ціну на купівлю продаж валюти, а могли б, і саме цікаве, якою методикою користується Нацбанк, бо в

ЗУ про нбу, саме він встановлює офіційний курс, від якого встановлюється комерційний?

Порушили Постанову 168?

І внесли дискрімінаційний пункт. Банк розміщує залучені кошти на власний ризик, про ризики позичальників з приводу отриманих коштів в Законі мова не йде.

А ще дискримінацією є неможливість позичальнику розраховуватись в гривні.

Опубликовано

мірою вартості для позичальника є гривня, бо всі свої надходження, відповідно до довідки, він отримуе в гривнях, гроші в україні - грн, ціни в гривнях. Тому в Постанові168 сукупна вартість розраховується теж в гривні. Тим же Мінюстом додаток - табличка затверджена. Мені цікаво, /в мене нема таблички, не дали/, як визначається сукупна вартість в гривнях, якщо кредит в доларах? ЇЇ що на картах чи рунах викидують?

Раз Нацбанк затвердив таку таблицю з чітким вказанням /ГРивня/, то мабуть є якась методика під кредити в валюті на надцять рокив, що дає можливість визначити який курс до долару матиме гривня в кожний платіжний період за графіком сплати кредиту. B)

Опубликовано

Та при чому тут то?

3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. (Пост. № 180)

З.І.

Тов. Вороніжський! Я просто офігіваю від Вашої гіперктивності.

Ви і всі теми встигаєте прокоментувати, і всім пораду дати, і свої процесуальні проблеми повирішувати.

Ех, якби вся Україна так працювала... Японію би перегнали.

не треба так відзиватися у мою сторону.

якщо За вашим позовом визнати кредитний договір у цілому недійсним,то й пункт про валютні ризики відпаде

тому окремо визнавати цей пункт недійсним не треба

Опубликовано

Дякую! Додали креативу! Наштовхнули на думку: а чи не можна визначити , що іноземна валюта, якою позичальник повинен відповідно до умов договору розраховуватись з банком, крім того, що є незаконним засобом платежу в Україні, ще й містить в собі приховані відсотки, що значно збільшують вартість кредиту (якщо таку взагаллі можна наперед визначити :unsure: )

Всьому шановному панству юристів, соняшний привіт!!!! Викладаю для, Вас, що ще приховав "Ощадбанк". На мою думку це мабуть не все( не в раховую % пені) ...але процент станове вже явно вищим ніж спочатку у договорі - може десь и помилився в матиматичних розрахунках, але не на багато..це не величкий абзац з мого позову (завтра засідання), буду вдячний якщо хтось підкорегуе:

Таким чином, «Банк» навмисно приховує проценти по оплаті за кредитним договором завуальовуючи процентну ставку кількома способами, а саме:

1) щомісячна комісійна винагорода за надання та обслуговування кредитних коштів, яка визначена в сумі 56,06 гривень в розмірі 0,03%, що на рік складає 672,72 гривень;

2) проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен місяць користування кредитними коштами з урахуванням попереднього пункту як не дивно вже становить не 12,5% як за договором, а 12,86% річних.

3) розрахунок с «банком» по процентам за користування кредитом сплачувався в доларах США, шляхом купівлі в касі за курсом «банку» 5,05 купівля у клієнта і 5,25….(на далі в осені 2008 і на сьогодення до захмар’я,…) придбати долари США клієнту у «банка», по мінімальній ставці ще прилипає 0,5% - річних вже становить 13,36 %

4) слід до цього додати ще комісію в касі від суми, а це ще 3% за касове обслуговування операції, то становить вже 13,66% річних - це до кризи.

5) сьогодні річні проценти становлять (у випадку придбання доларів США) – вже ні 13,66%, а на жаль 21,36% річних. :rolleyes:

Це при тому, що банк не піднімав мені ставку по кредиту...

Опубликовано

Всьому шановному панству юристів, соняшний привіт!!!! Викладаю для, Вас, що ще приховали банки. На мою думку це мабуть не все( не в раховую % пені) ...але процент станове вже явно вищим ніж спочатку у договорі - може десь и помилився в матиматичних розрахунках, але не на багато..це не величкий абзац з мого позову (завтра засідання), буду вдячний якщо хтось підкорегуе:

Таким чином, «Банк» навмисно приховує проценти по оплаті за кредитним договором завуальовуючи процентну ставку кількома способами, а саме:

1) щомісячна комісійна винагорода за надання та обслуговування кредитних коштів, яка визначена в сумі 56,06 гривень в розмірі 0,03%, що на рік складає 672,72 гривень;

2) проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен місяць користування кредитними коштами з урахуванням попереднього пункту як не дивно вже становить не 12,5% як за договором, а 12,86% річних.

3) розрахунок с «банком» по процентам за користування кредитом сплачувався в доларах США, шляхом купівлі в касі за курсом «банку» 5,05 купівля у клієнта і 5,25….(на далі в осені 2008 і на сьогодення до захмар’я,…) придбати долари США клієнту у «банка», по мінімальній ставці ще прилипає 0,5% - річних вже становить 13,36 %

4) слід до цього додати ще комісію в касі від суми, а це ще 3% за касове обслуговування операції, то становить вже 13,66% річних - це до кризи.

5) сьогодні річні проценти становлять (у випадку придбання доларів США) – вже ні 13,66%, а на жаль 21,36% річних. :rolleyes:

Це при тому, що банк не піднімав мені ставку по кредиту...

все комисии, которые вы перечисляете незаконны, тоесть пункты с ними могут быть признаны недействительными.
  • 2 weeks later...
Опубликовано

І шо ? Чим все закінчилось ,мені цікаво як суд?

Вручив зустрічний позов.... Юристка прийшла кричала на весь суд як потерпіла, що мене не буде..чого тягнуть не починають засідання.., а я стою біля неі аж смішно стало, але стримався..коли дав зустрічний очі витаращила не знала де подіться, ось так ...засідання на її прохання перенесли на 15 вересня.

Опубликовано

Вручив зустрічний позов.... Юристка прийшла кричала на весь суд як потерпіла, що мене не буде..чого тягнуть не починають засідання.., а я стою біля неі аж смішно стало, але стримався..коли дав зустрічний очі витаращила не знала де подіться, ось так ...засідання на її прохання перенесли на 15 вересня.

у меня например в банке форум

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...20&start=20

вот такая ситуация?

а почему вы подавали встречный иск, а не отдельный иск в другой суд?

что посоветуете делать с незаконной пеней и штрафами в ссылке, которую я указал, подавать встречный или просто заперечення подать на взыскание таких сум?

  • 1 month later...
Опубликовано

Аналогічна ситуація, банк подав позов в Пустомитівській суд, на 28 вересня призначено слухання, готую до війни

Домовилися "на мирову". Суд визнає договір неукладеним, оскільки не визначені відсотки. Та й все.
Опубликовано

Уважаемый, Samuraj. Как ваш суд с Финиками? У меня аналогичная ситуация, подготовила встречный иск о признании не действительнности пункта 4.7.

Буде тіпа мирова - договір неукладений через відсутність процентів. Комісія зарахується в суму, вийдуть копійки. Замахався шукати правду. Хай так.
  • 4 weeks later...
Опубликовано

Буде тіпа мирова - договір неукладений через відсутність процентів. Комісія зарахується в суму, вийдуть копійки. Замахався шукати правду. Хай так.

Самурай! почитал эпопею с "ФиК"- почему тогда " хай так"? Это большой выигрыш .Лучше поганый мир,чем добрая война.Все должны быть довольны: банк получил все что вложил в позычальника,а тот вернул долг.Ну не удалось финикам навариться,ну жаль их несчастных. НО- это их проблема -"не гонялся бы ты поп за дешевизной" сказал Балда попику после 10-го щелбана по лбу. Интересно бы почитать итоговый документь: кажется ПВСУ говорит,что по недийсным правочинам мировой не допускается.Выложите текст.
  • 3 weeks later...
Опубликовано

Необходимо поставить вопрос: ИМЕЛИ ЛИ ПРАВО КОММЕРЧЕСКИЕ БАНКИ ВЫДАВАТЬ КРЕДИТЫ В ИНСТРАННОЙ ВАЛЮТЕ ОДНИМ РЕЗИДЕНТАМ УКРАИНЫ ЗАВЕДОМО ДЛЯ РАСЧЁТОВ ЭТОЙ ВАЛЮТОЙ С ДРУГИМИ РЕЗИДЕНТАМИ УКРАИНЫ?

т.е. если имели такое право,тогда Конституция недействительна!

Если не имели право., а выдавали- то это ОБМАН заёмщика, и банк по Закону долже нам!

Опубликовано

Необходимо поставить вопрос: ИМЕЛИ ЛИ ПРАВО КОММЕРЧЕСКИЕ БАНКИ ВЫДАВАТЬ КРЕДИТЫ В ИНСТРАННОЙ ВАЛЮТЕ ОДНИМ РЕЗИДЕНТАМ УКРАИНЫ ЗАВЕДОМО ДЛЯ РАСЧЁТОВ ЭТОЙ ВАЛЮТОЙ С ДРУГИМИ РЕЗИДЕНТАМИ УКРАИНЫ?

т.е. если имели такое право,тогда Конституция недействительна!

Если не имели право., а выдавали- то это ОБМАН заёмщика, и банк по Закону долже нам!

Опубликовано

Необходимо поставить вопрос: ИМЕЛИ ЛИ ПРАВО КОММЕРЧЕСКИЕ БАНКИ ВЫДАВАТЬ КРЕДИТЫ В ИНСТРАННОЙ ВАЛЮТЕ ОДНИМ РЕЗИДЕНТАМ УКРАИНЫ ЗАВЕДОМО ДЛЯ РАСЧЁТОВ ЭТОЙ ВАЛЮТОЙ С ДРУГИМИ РЕЗИДЕНТАМИ УКРАИНЫ?

т.е. если имели такое право,тогда Конституция недействительна!

Если не имели право., а выдавали- то это ОБМАН заёмщика, и банк по Закону долже нам!

А Вы не могли бы разместить образец такого иска? Вы не от "Граждан"?

А че с конституцией? почему недействительна?

Кому Вы такой вопрос предлагаете поставить? Тем, кто все это дело организовал, благословил, контролировал и обогащался? Какой ответ вы рассчитываете получить? имхо

Или вы видите двузначность в законах?

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения