Решение Ленинского райсуда о признании недействительными поручительства, третейского соглашения и отмену решения третейского суда в пользу Правексбанк

[у.zaporozhskiy]

Справа № 2-1399/2010 рік

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року

Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого - судді Запорожченко О.О.,

при секретарі – Поповій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.С.К.», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору поруки, третейської угоди, визнання недійсним та скасування рішення третейського суду,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.С.К.», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору поруки, третейської угоди, визнання недійсним та скасування рішення третейського суду, в обґрунтування якого зазначив, що у січні 2008 року згідно повідомлення Ленінського районного суду м. Луганська він дізнався, що нібито між ним та АКБ «Правекс-банк» був укладений договір поруки №2 від 18 квітня 2006 року, згідно умов якого він несе солідарну майнову відповідальність перед АКБ «Правекс-Банк» за виконання в повному обсязі зобов’язань ТОВ «Б.С.К.» за договором про відкриття короткострокової кредитної лінії №59 від 18 квітня 2006 року.

У п.3 зазначеного договору поруки вказано, що «шляхом підписання даного Договору, відповідно до Закону України «Про третейські суди», Сторони домовились та підтверджують свою згоду на те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного Договору або у зв’язку із ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» відповідно до його регламенту».

ОСОБА_1 06 березня 2008 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського Міністерство юстиції України була надана копія виконавчого листа від 12 грудня 2007 року по справі №6-3145-1/07 Печерського районного суду м. Києва на підставі рішення Постійнодіючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 01 листопада 2007 року про стягнення з нього на користь Відповідача заборгованості у розмірі 80 623,51 грн. Але ОСОБА_1 ніколи не укладав та не підписував із АКБ «Правекс-Банк» договору поруки, не надавав згоди на розгляд спорів у будь-якому третейському суді та не приймав участі у розгляді справи будь-яким третейським судом. ОСОБА_1 керуючись статтями 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати даний договір поруки недійсним, та як слідство визнати недійсним третейське застереження, що є складовою даного договору поруки, визнати недійсним та скасувати рішення Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 01 листопада 2007 року.

Представник позивача до початку судового засідання надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив визнати недійсним з моменту укладення договір поруки Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» із ОСОБА_1 № 2 від 18 квітня 2006 року, визнати недійсною з моменту укладення третейську угоду Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» із ОСОБА_1 від 18 квітня 2006 року, визнати незаконним та скасувати рішення Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 01 листопада 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк». А також надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача АКБ «Правекс-Банк» у судове засідання не з’явився, до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання був сповіщений, уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між АКБ «Правекс-Банк» та ТОВ «Б.С.К.» 18 квітня 2006 року було укладено договір про відкриття короткострокової кредитної лінії №59, відповідно до умов якого ТОВ «Б.С.К.» відкрита кредитна лінія в національній валюті України строком користування по 10 квітня 2007 року з лімітом користування 70 000,00 грн. та сплатою відсотків у розмірі 20 % річних. В подальшому додатковою угодою від 11.10.2006 року до договору про відкриття короткострокової кредитної лінії №59 були внесені зміни, за якими ліміт користування встановлено в розмірі 21 000,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського РОУМВС України у Луганській області із заявою про порушення кримінальної справи за фактом підроблення його підпису на договорі поруки № 2 від 18 квітня 2006 року, за наслідком розгляду якої 07 березня 2008 року ОД Ленінського РО УМВС України в Луганській області порушено кримінальну справу №02/08/0315 за фактом підробки документа за ознаками складу злочину, що передбачений частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 19 червня 2008 року № 3967/402, що була проведена на підставі постанови слідчого СВ Ленінського РО УМВС України в Луганській області від 27 травня 2008 року, встановлено, що рукописний запис “Цей договір поруки підписано мною, ОСОБА_1 власноручно з повною відповідальністю за всі можливі наслідки за вищевказаним кредитним договором”, що розташований у пункті 4 договору поруки №2 від 18 квітня 2006 року, виконаний не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3; підпис від імені ОСОБА_1, що розташований в договорі поруки № 2 від 18 квітня 2006 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи положення статей 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України “Про третейські суди” та статті 17 Цивільно-процесуального кодексу України третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

ОСОБА_1 участі у розгляді Постійнодіючим Незалежним Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» цивільної справи за позовом АКБ «Правекс-Банк» до ТОВ «Б.С.К.», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту не приймав та не укладав угоду про передачу спору на розгляд третейського суду.

Відповідно до Закону України “Про третейські суди” третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Статтею 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, зокрема, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Виходячи з принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України ) положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 4 Цивільно-процесуального кодексу України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень є першочерговою, і тому звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушеного права, суд визнає правомірним та як таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст. 51 Закону України “Про третейські суди” щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч. 3 цієї норми) поширюється лише на сторони третейської угоди і не може поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України “Про третейські суди”).

Зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази свідчать про обґрунтованість уточнених позовних вимог ОСОБА_1, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 15, 88, 209, 212, 213, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 8, 21, 22 Конституції України, статтями 16, 203, 215, 216, 536, 554, 610, 625, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 27, 51 Закону України “Про третейські суди” суд –

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» із ОСОБА_1 № 2 від 18 квітня 2006 року.

Визнати недійсною з моменту укладення третейську угоду Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» із ОСОБА_1 від 18 квітня 2006 року.

Визнати незаконним та скасувати рішення Постійнодіючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 01 листопада 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя: О.О.Запорожченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13129844