Поделитесь пожалуйста образцом апелляционной жалобы на решение суда о взыскании кредитной задолженности. Пожалуйста, очень нужно, сроки горят!!!!

[lova324]

можливо допоможе

_____________________.doc

[у.zaporozhskiy]

можливо допоможе

Все неплохо, только монотонно написано

[Klim-50]

Это моя апелляционная жалоба, она подходит исключительно под мой случай, использовать из нее можно разве что отдельные тезисы и как "болванку".

Каждая жалоба должна составляться индивидуально на имеющееся на руках решение первой инстанции, оспаривая найденные в нем нарушения норм материального и процессуального права!

До Апеляційного суду Тернопільської області

через Тернопільський міськрайонний

суд, вул.Котляревського,34 м.Тернопіль)

Від Апелянта (Позивач): Іванов Іван Іванович

00 жовтня 1900 р.н. ід.№ 1234567890

вул.**********, 55, кв.11 м.Тернопіль, 46000

Відповідач : ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

м.Київ, вул..Артема, 60 в особі Філії «Західне регіональне управління»

Тернопільської обласної дирекції Філії «ЗРУ»

АТ «Банк «Фінанси та Кредит», вул. Січових Стрільців, 17

м.Тернопіль

А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А

на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 00 січня 2011 року по цивільній справі №2-0000/2010 головуючого - судді ………………...

00 січня 2011 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до мене, ………..., про стягнення заборгованості, виніс Рішення по цивільній справі №2-0000/2010 (суддя ……………) , за яким позов задовольнив частково, а саме: стягнув з мене на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №00-0000/29 від 00 лютого 2008 року в розмірі 583 548.69 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1 700.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120.00грн. У задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Я не можу погодитися із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині визначеної ним моєї вини, як позичальника, у порушенні порядку погашення заборгованості та нарахуванні розміру пені за прострочені зобов’язання, та вважаю, що у даному судовому рішенні має місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме:

І.

Суд не в повній мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення, зокрема:

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Суд проігнорував та не вказав у своєму Рішенні на надані мною, як Відповідачем по справі, докази стосовно тимчасової неможливості виконання зобов’язань вчасно і у повному об’ємі через обставини, що істотно змінились, чим прямо порушив вимоги ст.617 Цивільного кодексу України, змінив СУТЬ справи та виніс неправомірне рішення, задовольнивши позовні вимоги Банку в частині права вимоги дострокового повернення суми кредиту та стягнення пені за прострочення боргового зобов’язання за кредитним договором. Відповідно, залишив поза увагою всі мої пояснення, докази та посилання на факти, навіть і на ті, що, відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, взагалі не потребують доказування, оскільки є загальновідомими.

ДОКАЗОМ ЦЬОГО Є АУДІОЗАПИС СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ.

Крім того, у своєму Рішенні суд НЕ ВКАЗАВ встановленого у суді СУТТЄВОГО факту та при прийнятті рішення не взяв до уваги надані мною докази (виписку з банку про внесення платежів за кредитним договором) в частині того, що я РЕГУЛЯРНО платив за кредитом, хоча й у неповних сумах, саме через обставини, що істотно змінились, через що й накопичилась вказана у судовому позові заборгованість.

(Суд у своєму Рішенні вказав, що «відповідач ……... вже тривалий час не здійснює своєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом…», що не відповідає дійсності, оскільки мала місце не несплата взагалі, а сплата не в повному розмірі через суттєві і обгрунтовані причини, що є ІСТОТНОЮ обставиною для вирішення справи по суті.)

Відповідно, відмовляючи у клопотанні про відмову у стягненні неустойки за невиконання грошового зобов’язання, суд не врахував того, що сторони, укладаючи кредитний договір, не могли передбачити їх виникнення, оцінити наслідки їх впливу на власну господарську діяльність та отримання доходів та що невиконання обов’язків за договором виникло не з моєї, як боржника, вини, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежать від волі боржника, тому є підставою для звільнення мене від відповідальності за порушення зобов’язання згідно ст.617 Цивільного кодексу України. Відповідно, банк не мав підстав вимагати дострокового повернення кредитних коштів та нараховувати пеню за прострочення зобов’язань.

Репліка представника позивача у справі про недоведеність впливу економічної кризи на фінансовий стан і платоспроможність відповідача суперечить фактичним обставинам, оскільки:

Я є співзасновником та директором ТОВ «…….» - інжинірингового підприємства, що працює на будівельному ринку у сфері будівництва інженерних комунікацій – газопроводів, водопроводів, систем каналізації та інших інженерних мереж. Його діяльність, а відтак і доходи, прямо пов’язані з будівництвом житла та об’єктів промислово-цивільного будівництва. Даний факт підтверджується зокрема і довідкою про доходи, виданою згаданим підприємством для отримання кредиту. Загальновідомим є факт стагнації будівельної галузі, гучні скандали навколо недобудованих будинків, що відбуваються по всій Україні, ці обставини висвітлюються в ЗМІ і є загальновідомими, тому не потребують доказування в суді.

Такі обставини підтверджують факт, що моя кредитоздатність була прямо пов’язана з бізнесом і діяльністю мого підприємства, де я являюсь співзасновником та працюю директором. Тому суд не міг погодитися з доводом представника банку про те, що між кризою та моєю об’єктивною спроможністю, як боржника, виконувати зобов’язання по договору немає причинного зв’язку і задовольнити позовні вимоги банку через «невиконання боргових зобов’язань».

Суд не вказав у судовому Рішенні та в ході розгляду справи не врахував також і того факту, що мною було пред’явлено підтверджений дебітором Акт звірки взаєморозрахунків мого підприємства з позитивним сальдо платіжного балансу в 675 000.00грн., як доказ, ще у першому засіданні суду.

ВСІ ЦІ ФАКТИ НЕ ВРАХОВАНІ СУДОМ, хоча докази вищеозначеного були надані суду!

ІІ.

Суд також проігнорував надані йому докази про те, що:

- Я не ухилявся від повернення заборгованості Відповідачу, що підтверджується сплатою у ході розгляду справи більш, ніж 72 000.00 грн заборгованості, що підтверджувалося мною у судовому засіданні платіжними квитанціями, та самим представником Відповідача;

- Сума заборгованості згідно графіка платежів в цілому складає 48 077.21 грн, що у ВІСІМ разів менший, ніж розмір основного боргу відповідача і є невідповідним.

Суд мав право стягнути лише суми прострочених платежів у розмірі 48 077.21грн., що склалися на момент судового засідання (оскільки на момент розгляду справи договір не припинено, він діє, як і графік платежів, що є його невід’ємною частиною), у складі яких більш, ніж 95% - проценти банку за користування кредитними коштами. БАНК навіть за найтяжчих економічних умов ПОСТІЙНО ОТРИМУВАВ від мене ЧИСТИЙ ДОХІД. ЦІ ФАКТИ НЕ ВРАХОВАНІ СУДОМ!

IІІ.

Навіть не враховуючи вказане вище, - суд неправильно застосував законодавчі норми щодо СТЯГНЕННЯ пені

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Суд не врахував ту обставину, що схема кредитування за кредитним договором є ануїтетною, тобто левова доля (більше 95%) місячного платежу по кредиту, особливо в перші роки дії кредитного договору (з моменту укладення договору не пройшло й трьох років, договір – довгостроковий, укладений на 25 років) відноситься банком за складеним ним же графіком платежів саме на погашення відсотків за користування кредитними коштами, тобто банк весь час отримував дохід і не зазнавав суттєвих втрат.

Тобто, через неналежне виконання мною зобов’язання за кредитним договором з обґрунтованих причин БАНК НЕ ОТРИМАВ ІСТОТНИХ ЗБИТКІВ. Крім того, банк користувався пільгами від держави, згідно з якими мав і мінімізацію бази оподаткування,і мораторій на виконання зобов’язань перед своїми кредиторами, та інші пільги, вказані, зокрема, у законі України , «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків» від 24.07.2009р., тощо.

А, враховуючи вищенаведені роз’яснення щодо ануїтетного графіка за кредитом, збитків банк взагалі не отримав!

Суд не врахував обставини, що вже під час розгляду справи мною було погашено всю заборгованість по первинному позову, про що суд було інформовано мною пред’явленням виписки по моєму кредитному рахунку під час судових засідань.

ОДНОЧАСНО З ПОГАШЕННЯМ БАНК ЩОРАЗУ (ДВІЧІ) УТОЧНЯВ ПОЗОВНІ ВИМОГИ В СТОРОНУ ЗБІЛЬШЕННЯ ПОЗОВНИХ СУМ.

Вважаю, що суд прямо порушив п.1-3 ст.213 Цивільно-процесуального кодексу України.

ДО ТОГО Ж:

При нарахуванні розмірів пені за прострочені грошові зобов’язання суд не врахував норми матеріального права:

Посилання Суду у своєму Рішенні на положення ч. 2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути збільшений за погодженням сторін, стосується лише законної неустойки, тобто неустойки, установленої законом.

У п. 1 ст. 231 ГК України, наголошується, що закон стосовно окремих видів зобов'язань може визначати розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Ми говоримо про грошові зобов’язання, а саме: про відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань, і оскільки існує ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», є всі підстави вважати, що грошові зобов’язання – це саме той окремий вид зобов’язань (про який йдеться в ст. 231 ГК України), штрафні санкції за порушення яких встановлені законом та не змінюються за погодженням сторін.

Існують думки, що відступити від норми закону не можна, коли про це прямо вказано в цьому законі. Такі погляди ґрунтуються на нормах ЦК України, якими передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо наголошується про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. До речі, закон зазвичай не містить положень про заборону відступати від його норми. Висновок про те, чи є закон обов’язковим для певних відносин випливає зі змісту самого закону. Так, згаданий ЗУ «Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань» визначає відносини, на які його дія не поширюється, зокрема, на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Посилання на те, що даний Закон не поширюється на фізичних осіб, - немає. Таким чином, для інших грошових відносин він є обов’язковим.

Обов’язковість для учасників грошових відносин ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» випливає також зі змісту цього нормативно-правового акта, позаяк, на відміну від ЦК України, вказаний Закон є спеціальним, який регулює конкретний вид правовідносин. Відтак, зважаючи на викладене, можна стверджувати, що якщо відносини між сторонами не належать до відносин, на які не поширюється дія ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Попри те що обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ є обґрунтованим, у судовій практиці дійсно трапляються випадки, коли рішення приймаються не на користь особи, стосовно якої встановлено збільшений розмір пені. Згідно постанови Верховного Суду України від 28 березня 2006 р. у справі № 48/299 під час вирішення спору про наслідки встановлення в договорі розміру пені, що є більшим, ніж передбачений у законодавстві, суд не повинен надавати перевагу нормам спеціального закону над ЦК України, не тлумачити сферу дії ст. 551 ЦК України, а лише буквально застосовувати зміст ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», в якому зазначено: «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню…». У згаданій Постанові ВСУ доходить висновку, що положення Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню. Отже, з огляду на викладене маємо право сторін встановлювати у договорі розмір пені на власний розсуд, однак до стягнення слід вимагати лише суму, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Верховний суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне, щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом. З огляду на це важливо розмежувати: не повинен перевищувати подвійної облікової ставки розмір пені, встановлений сторонами у договорі, чи розмір пені, що підлягає стягненню.

Норма закону забороняє саме стягувати, а не встановлювати розмір пені понад подвійну облікову ставку НБУ.

В порушення вимог ст. 214 ЦПК України мої відповідні доводи суд взагалі залишив без уваги та не обговорив можливість застосування цього Закону до визначеного сторонами розміру неустойки.

Суд не врахував, зокрема, й судову практику щодо застосування розміру пені:

Зокрема: Рішення Солом’янського районного суду м.Києва у справі Справа№2-17 ( Державний реєстр судових рішень -№11446412), (копія додається), а також-

Ухвалу Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого суду України від 15 грудня 2010р. у складі Головуючого В.І. Гуменюка, суддів Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П. (копія додається).

До того ж, розмір неустойки майже в чотири(!) рази перевищує заборгованість згідно графіка платежів за кредитним договором. Ці факти не в повній мірі враховані судом, не зважаючи НА КОМЕНТАР ВСУ З УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ВІД 07 ЖОВТНЯ 2010Р.!

Крім того, за аналогією, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України «нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не

встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців

від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.»

Таким чином, - доведено, що встановлений у судовому рішенні розмір пені – незаконний.

ІV.

Суд не врахував інших істотних обставин:

Суд не врахував ту обставину, що після виконання вимог Відповідача, кредитний договір фактично буде припинено в односторонньому порядку, оскільки відповідач звернувся з вимогою про дострокове повернення основної суми кредиту, на що я не розраховував при його укладенні, тим самим суд порушив мої права, як позичальника. Договір буде припинено де-факто, оскільки ні предмет договору, ні всі додатки та розрахунки не будуть такими, що відповідають дійсності і договір втрачає зміст взагалі, оскільки предметом договору по суті було надання довгострокового кредиту на 25 (!) років з наступним поступовим поверненням кредитних коштів рівними частинами банку з відсотками за користування кредитом. Суд своїм рішенням змінив суть договору і фактично розірвав його, оскільки він не підлягає далі виконанню через суттєву зміну умов договору, що настають після задоволення позову.

Крім того, суд не врахував факту, що я, як належний і добросовісний позичальник, неодноразово звертався до Відповідача з пропозиціями про компромісний вихід з ситуації, що склалася, враховуючи можливості кожної зі сторін у важких нестандартних умовах і за повної непередбачуваності ситуації на фінансових і економічних ринках, зокрема, листами-заявами від 10 лютого 2009р. та 22 грудня 2010р., проте на початку кризи по першому моєму зверненню банк відповів, що задля можливості питання розгляду «потрібно погасити всі платежі за кредитом», а друге звернення взагалі проігнорував.

Все вищеозначене, а також невказання у судовому Рішенні фактів, що мають ІСТОТНЕ значення для справи, вказує на те, що судовий розгляд справи здійснювався упереджено, поверхнево і неповно, оскільки навіть встановлені в судовому засіданні факти не були відображені у Рішенні суду.

З огляду на вищенаведене,

ПРОШУ:

1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2011 року по справі №2-…….. судді ………………………………..

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 00 січня 2011 року по справі №2-……./2010 головуючого судді ……………... - скасувати у повному обсязі, та прийняти нове рішення, в якому позовні вимоги ПАТ «Фінанси та Кредит» задовольнити частково, а саме:

1. Стягнути з мене заборгованість за кредитним договором №11111111 від 00 лютого 2008 року, в розмірі 48 077.21 грн (сорок вісім тисяч сімдесят сім грн..21коп).

2. В іншій частині позову відмовити.

Додатки:

1. Копія апеляційної скарги в 2-х екземплярах на 6 арк. кожен;

2. Копія квитанції, що посвідчує сплату інформаційно-технічного забезпечення;

3. Копія квитанції, що посвідчує сплату судового збору.

4. Копія Ухвали Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого суду України від 15 грудня 2010р. в 2-х екземплярах на 2-х арк. кожен;

5. Копія Рішення Солом’янського районного суду м.Києва справі №2-1740-1/10 від 23 липня 2010р. в 2-х екземплярах на 2-х арк. кожен;

6. Копія Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2011 року по справі №2-4829/2010 – в 2-х екземплярах на 2 арк. кожен.

00 січня 2011 р. ______________Позичальник

Только не подписывайте апеляцию ПОЗИЧАЛЬНИК. Позичальник в банке, а в гаржданском процессе или истец или ответчик

[alexburko]

Только не подписывайте апеляцию ПОЗИЧАЛЬНИК. Позичальник в банке, а в гаржданском процессе или истец или ответчик

Ну, что Вы, конечно!

Позичальник я указал специально для форума, так как немного адаптировал текст...

[papasnickers]

У меня подобная ситуация. тоже строки горят. бросьте и мне на электронку. Спасибо.

[Олег11]

Куда вам выслать?

если можно и мне тоже [email protected]

[chuvak]

Сбросте пожалуйста и мне апеляцию по защите прав потребителей ([email protected]). Суд не заметил ни одного нарушения, да и вообще это не касаеться закона потребителей. Спаибо зарание.

[микс]

проигран суд по признанию договора мнимым нужен срочно оброзец опеляционной жалобы так как сроки поджимают. [email protected]

[xbiz]

Сбрасываю то, что есть. Скачал в свое время из разных источников (даже не помню откуда, да простят меня авторы).

______i___________1.doc

______i___________2.doc

[микс]

Спасибо большое

[Эдуард Ялта]

Поделитесь пожалуйста образцом апелляционной жалобы на решение суда о взыскании кредитной задолженности. Пожалуйста, очень нужно, сроки горят!!!! [email protected]

А на русском языке нет у вас апеляции решения суда

[Yuray]

Хоть и начата тема давно,но актуальна по сей день.Кто может скиньте образец апелляции на заочное решение суда по иску Привата о взыскании задолженности по кредитке.почта [email protected]

[Bolt]

В 27.02.2019 в 03:57, Yuray сказал:

Хоть и начата тема давно,но актуальна по сей день.Кто может скиньте образец апелляции на заочное решение суда по иску Привата о взыскании задолженности по кредитке.почта [email protected]

Вот так просто...) Не зная даже обстоятельств дела... Стандартное человеческое заблуждение...

[west11]

4 часа назад, Bolt сказал:

Вот так просто...) Не зная даже обстоятельств дела... Стандартное человеческое заблуждение...

На да... Потом проигранное дело в апелляции, а виноватых будут искать на Форуме...

[Bolt]

1 минуту назад, west11 сказал:

На да... Потом проигранное дело в апелляции, а виноватых будут искать на Форуме...

Вот вот, именно... 100%!!!

[ШМЕЛЬ]

В 27.02.2019 в 03:57, Yuray сказал:

Хоть и начата тема давно,но актуальна по сей день.Кто может скиньте образец апелляции на заочное решение суда по иску Привата о взыскании задолженности по кредитке.почта [email protected]

В местном суде не получилось отменить заочку?