Определение апелляционного суда Днепропетровской области о признании не заключенным кредитного договора с Укрсиббанком

[ANTIRAID]

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/1109/12

Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.

Категорія 18 Доповідач - Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Петренко І.О.

суддів – Котушенко С.П., Болту новій Л.М.

при секретарі – Кермовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних інструментів «МАЕСТРО А.Г.», третя особа приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_3 про визнання договорів недійними,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким договір про надання споживчого кредиту - визнати недійсним, застосувавши до його сторін двосторонню реституцію, визнати недійсними як акцесорні зобов'язання, що наслідують юридичну долю основного, укладені на його забезпечення договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1 та договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 10 вересня 2008 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким він отримав суму у розмірі 331 078 евро на строк до 09 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,5% річних. У забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором у той же день між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була квартири АДРЕСА_1. Крім того, у той же день між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»був укладений договір поруки № 228199, яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору. Оспорюваний у справі договір про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року № 11392909000 позивач вважає, що не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить низки умов, що є істотними відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім того, у ньому наявна суперечність в частині розміру процентів, обумовлених у тексті договору, та розрахованих до сплати згідно графіку платежів, що є невід'ємною частиною останнього.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволений частково. Договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк»визнано недійсним. Договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, укладений між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.» визнано недійсним. Зобов'язано приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_3 здійснити зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесеної до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду першої інстанції –залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким позивач отримав суму у розмірі 331 078 євро на строк до 09 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,5% річних ( ар. сп. 11-12). Додаток № 1 та додаток № 2 до вище вказаного договору , являються його невід»ємними частинами та містять в собі графік повернення кредиту та графік платежів , визначення сукупної вартості кредиту ( ар. сп. 13-20,24-35).

У відповідності до положень ст.ст. 1054,1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит , а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. Згідно до положень ч. 1 ст. 11 закону України « Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту , відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит ) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах , встановлених договором , а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Однак , ч. 2 п. 7 ст. 11 того ж закону вказує на те , що споживчий кредит може надаватись на придбання житла.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22 , 23 ст. 1 , ст.. 11 , ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв»язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено , що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору.

Суд першої інстанції , ухвалюючи рішення , яким визнав вище вказаний кредитний договір не укладеним , виходив із того , що в договорі , як зазначалось вище , процентна ставка визначена як 14,5% річних , реальна процентна ставка - як 16,65% і абсолютне подорожчання кредиту - як 731050,79 євро. Однак , розрахунки , надані позивачем свідчать про те , що суми , які підлягають сплаті згідно графіку , нараховані за іншою , більшою процентною ставкою і дані обставини відповідач не спростував.

Виходячи з вище наведеного , відповідач скористався тим , що позивачу об»єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач , в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 закону «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні договору , та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах.

Як вбачається з Висновку експертного економічного дослідження № 25\3-2012 від 12 березня 2012 року , наданого в судове засідання апеляційної інстанції , необхідність отримання якого була викликана доводами , викладеними в апеляційній скарзі відповідача , відхилення суми відсотків за користування кредитом , наданим позивачу відповідачем , складає 10490,79 євро і розрахунок процентів за користування кредитом , визначений в додатку № 2 до кредитного договору не відповідає розміру процентної ставки , визначеної даним договором. За результатами експертного дослідження реальна процента ставка за спірним кредитним договором становить 17,036 % , в той же час , коли в додатку реальна процентна ставка визначена як 16,65%.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та визнав цей договір не укладеним , оскільки у ньому на момент підписання, всупереч вимогам ст.. 638 ЦК України , були відсутні встановлені законодавством умови , необхідні для його укладення , а саме відсутня згода за всіма істотними умовами договору, зокрема , не правдиво відповідачем в договорі зазначений розмір процентів ( ст. 536, 1054 ЦК України) .

До правильного висновку прийшов суд першої інстанції відмовляючи в застосуванні двосторонньої реституції , оскільки такий спосіб захисту цивільного права застосовується судом лише в разі наявності між сторонами укладеного договору , який є нікчемним чи , який визнано недійсним , а тому визначена можливість застосування інших правових наслідків , а саме передбачених ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

Правильними , з посиланням на положення ст. 548 ЦК України , являються і висновки суду першої інстанції і щодо визнання забезпечувальних договорів від 10 вересня 2008 року : договору іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була АДРЕСА_1 , яку придбав позивач при укладенні договору кредиту ( ар. сп. 36-39) та договору поруки № 228199, між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»( ар. сп.40-42) , яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору , не дійсними.

Доводи апеляційної скарги щодо свободи сторін в укладенні договору , виборі контрагента , визначенні умов договору , зазначених , зокрема, в ст.ст. 6 , 627 ЦК України при вище викладених обставинах встановлених , як судом першої інстанції , так і апеляційної інстанції , визнати обґрунтованими не можна , оскільки як відмічається в вище вказаному рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року , « держава , встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків ( п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ) , має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг».

Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21891742

[ANTIRAID]

Постепенно начинает работать полученное Андреем решение Конституционного суда. Это уже не первое решение основанное на экспертизе и доказывающее обман банком в части указания не правильной реальной процентной ставки.

[ANTIRAID]

Вот еще аналогичные решения:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4007

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3783

Я думаю, что таким образом можно начинать новый этап в оспаривании кредитных договоров.

[shoblavobla]

Вот еще аналогичные решения:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4007

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3783

Я думаю, что таким образом можно начинать новый этап в оспаривании кредитных договоров.

Да, интересная тема!

[alexburko]

Да, интересная тема!

По моему мнению, на сегодняшний день осталось два реальных механизма борьбы с ростовщиками:

1. Схема по математическому обману;

2. Схема по отсутствию доказательств у банка выдачи кредита в наличной иностранной валюте (или по недействительности кредитных договоров ввиду отсутствия у банка в момент заключения договора субъектных полномочий на кредитование в наличной иностранной валюте, без использования текущих счетов клиентов (ст.227 ГКУ)).

Все остальное суды научились рубить, практика накатана...

[Йивгеней]

Нам надо по этим двум направлениям накатывать практику.

[bankam kaput]

Постепенно начинает работать полученное Андреем решение Конституционного суда. Это уже не первое решение основанное на экспертизе и доказывающее обман банком в части указания не правильной реальной процентной ставки.

решение конституционного суда считаю должно соблюдаться судьями всех уровней неукоснительно, если они не желают понести наказание вплоть до уголовного. Так что считаю, что процесс пошел.

[alexburko]

решение конституционного суда считаю должно соблюдаться судьями всех уровней неукоснительно, если они не желают понести наказание вплоть до уголовного. Так что считаю, что процесс пошел.

Нет реального механизма привлечения судей к ответственности... Жалобы в ВККС и ВРЮ - футболятся, равно как и жалобы в прокуратуру... И чего им бояться?...

[у.zaporozhskiy]

Нет реального механизма привлечения судей к ответственности... Жалобы в ВККС и ВРЮ - футболятся, равно как и жалобы в прокуратуру... И чего им бояться?...

Вы правы.

Правильними , з посиланням на положення ст. 548 ЦК України , являються і висновки суду першої інстанції і щодо визнання забезпечувальних договорів від 10 вересня 2008 року : договору іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була АДРЕСА_1 , яку придбав позивач при укладенні договору кредиту ( ар. сп. 36-39) та договору поруки № 228199, між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»( ар. сп.40-42) , яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору , не дійсними.

В данном случае Суд посчитал не заключенность кредитного договора, как его отсутствием, тоесть недействительность и поэтому признал договора обеспечения недействительными?

есть ли в таком случае прямая связь и законная возможность признать договора обеспечения недействительными, если основной договор не заключен.

[sofi]

Вы правы.

Правильними , з посиланням на положення ст. 548 ЦК України , являються і висновки суду першої інстанції і щодо визнання забезпечувальних договорів від 10 вересня 2008 року : договору іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була АДРЕСА_1 , яку придбав позивач при укладенні договору кредиту ( ар. сп. 36-39) та договору поруки № 228199, між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»( ар. сп.40-42) , яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору , не дійсними.

В данном случае Суд посчитал не заключенность кредитного договора, как его отсутствием, тоесть недействительность и поэтому признал договора обеспечения недействительными?

есть ли в таком случае прямая связь и законная возможность признать договора обеспечения недействительными, если основной договор не заключен.

ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень

Стаття 3. Поняття обтяження

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або

обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає

на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій

фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав

і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають

права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження,

встановлюються законом.

ЗУ про Заставу

Стаття 3. Застосування застави

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або

майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема

така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу,

оренди, перевезення вантажу тощо. ( Частина перша статті 3 в

редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у

майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення

заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею

зобов'язання.

договір застави хххх має похідний хар-р від договору кредиту Ууууу, про що вказано в договорі застави і в більшості договорів кредиту. то якщо ДК неукладений (його не існує), то не існує і забезпечення, не існуючого договору.

[у.zaporozhskiy]

ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень

Стаття 3. Поняття обтяження

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або

обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає

на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій

фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав

і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають

права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження,

встановлюються законом.

ЗУ про Заставу

Стаття 3. Застосування застави

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або

майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема

така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу,

оренди, перевезення вантажу тощо. ( Частина перша статті 3 в

редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у

майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення

заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею

зобов'язання.

договір застави хххх має похідний хар-р від договору кредиту Ууууу, про що вказано в договорі застави і в більшості договорів кредиту. то якщо ДК неукладений (його не існує), то не існує і забезпечення, не існуючого договору.

Это я безусловно понимаю

Здесь вопрос лежит в другой плоскости.

Имеем ли мы право просить признать договор обеспечения недействительным, если основной договор не заключен???

Тоесть имеем ли мы право использовать такой способ защиты?

[НБ Украины]

Это я безусловно понимаю

Здесь вопрос лежит в другой плоскости.

Имеем ли мы право просить признать договор обеспечения недействительным, если основной договор не заключен???

Тоесть имеем ли мы право использовать такой способ защиты?

Вы кредитор или должник по основному договору, в котором стороны изначально именуются кредитодатель и заемщик, а не сразу кредитор и должник?

Статьи 509, 510, 1054, 572, 583, ч.2 547, 235 ГК Украины.

П О С Т А Н О В А № 9

Пленуму Верховного Суду України

від 6 листопада 2009 року

Про судову практику розгляду цивільних справ

про визнання правочинів недійсними

...

25. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

[у.zaporozhskiy]

Вы кредитор или должник по основному договору, в котором стороны изначально именуются кредитодатель и заемщик, а не сразу кредитор и должник?

Статьи 509, 510, 1054, 572, 583, ч.2 547, 235 ГК Украины.

П О С Т А Н О В А № 9

Пленуму Верховного Суду України

від 6 листопада 2009 року

Про судову практику розгляду цивільних справ

про визнання правочинів недійсними

...

25. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

есть ли прямая причинно-следственная связь между не заключенностью основного обязательства и недействительностью акцессорного?

[alexburko]

есть ли прямая причинно-следственная связь между не заключенностью основного обязательства и недействительностью акцессорного?

Прямая: несуществующее (де-факто) по любым причинам (недействительное, незаключенное, фиктивное) обязательство - не подлежит обеспечению.

[Abadonna]

Нет реального механизма привлечения судей к ответственности... Жалобы в ВККС и ВРЮ - футболятся, равно как и жалобы в прокуратуру... И чего им бояться?...

Полностью согласна.

Судьи, которые не идут против системы остаются на местах и продолжают поплнять кормушку. ВККС и ВРЮ не выполняют свои обязанности, как и закон в нашем государстве, они бесполезны и "мертвы"