Решение хозсуда Киева оставленное в силе апелляцией о расторжении договора с Кредитпромбанк и взыскании убытков за не выдачу очередного транша

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/465

27.02.12

Господарський суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Головіної К.І.,
при секретарі судового засідання Брик Я.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»

до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

про розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та упущеної вигоди

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 18.07.2011р.
Соковнін А.В. - директор на підставі рішення від 28.11.2005р.
від відповідача :ОСОБА_2 представник за довіреністю № 612 від 02.11.10р.
ОСОБА_3 представник за довіреністю № 149 від 07.04.2010р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про розірвання кредитного договору №49.8.2/25/2008-КЛТ від 08 вересня 2008 року (надалі - кредитний договір), стягнення збитків та упущеної вигоди у сумі 5034723,37 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання зобовязань за вказаним кредитним договором, внаслідок чого відбувається істотне порушення умов кредитного договору та прав позивача, у звязку з чим зазначений договір підлягає розірванню на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного Кодексу України.

Також позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача з ненадання чергового траншу кредитних коштів для фінансування будівництва яхтового центру «Оріяна» йому завдано матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди у сумі 5034723,37гривень, які підлягають стягненню з відповідача. Крім того, позивачу спричинено моральну шкоду в сумі 50000 гривень, яку відповідачу необхідно відшкодувати разом з вартістю послуг адвоката в сумі 392005,00 гривень.

У позові просить стягнути з відповідача 5034723,37 гривень матеріальної шкоди, з яких: 2974809, 44 гривень реальних збитків, 2009913,44 гривень - втраченої вигоди, а також моральної шкоди в сумі 50000 гривень та адвокатських послуг - 392005,00гривень.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою судді господарського суду міста Києва Удалової О.Г. від 12.11.2010 р.

08.12.2010 р. провадження у справі зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу.

У звязку із перебуванням судді господарського суду міста Києва Удалової О.Г. на лікарняному, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду м. Києва щодо проведення повторного автоматичного розподілу справи, 12.12.2011 року справа була прийнята до провадження суддею господарського суду м. Києва Головіною К.І.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з тих підстав, що банк не порушував договірні зобовязання за кредитним договором, У банка відсутній обовязок по наданню позивачу чергового траншу, оскільки банком не підписана відповідна додаткова угода до кредитного договору, а тому й відсутні підстави для розірвання договору, стягнення штрафних санкцій, матеріальних втрат за попередніми договорами та інших коштів, як того просить позивач. Причиною настання збитків є нездійснення позивачем заходів щодо консервації обєкту будівництва. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем як позичальником, та відповідачем як кредитором, укладено кредитний договір №49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 (надалі - кредитний договір).

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що кредит надано для фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна». Пункт 1.1. Кредитного договору передбачає, що кредит надається у національній валюті України гривні, та/або в доларах США з повною або частковою конвертацією у гривню у межах суми, еквівалентної 1390000,00 доларів США.

Виконання зобовязань за кредитним договором було забезпечено позичальником шляхом укладення іпотечних договорів №49.12/25/І415/2008 від 08.09.2008р. та № 49.12/25/І390/2008 від 08.09.2008 (надалі - іпотечні договори), і передачі відповідачу в іпотеку майна та майнових прав позивача на загальну суму 13606048,00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього № 1 від 08.09.2008 року відповідач надав позивачу суму кредиту (перший транш) у розмірі 300000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, що склало на дату надання траншу 1455240,00 грн. для здійснення ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»передплати ТОВ «АНД»за виконання будівельних робіт згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.2008р. (надалі договір на будівництво № 22).

Другий транш кредиту у сумі 1090000,00 дол. США, який ПАТ «Кредитпромбанк» був зобовязаний надати позивачу на підставі кредитного договору для фінансування другого етапу будівництва та завершення будівництва яхтового центру «Оріяна», відповідачем наданий не був.

Зазначені вище обставини були встановлені рішенням господарського суду м. Києва у справі № 13/471 від 10.12.2009 року, що набрало законної сили, та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Так само вказаним рішенням дії відповідача з невидачі другого траншу за кредитним договором були визнані судом неправомірними та зобовязано ПАТ «Кредитпромбанк» укласти з позивачем додаткову угоду до кредитного договору №49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008р. у редакції позивача, текст якої наведено в рішенні суду у справі № 13/471.

08.04.2010 року на виконання вказаного рішення господарським судом м. Києва був виданий наказ № 13/471 про його примусове виконання та згідно постанови державного виконавця №1220/7 від 02.07.2010 року відкрито відповідне виконавче провадження.

Як встановлено судом, на час розгляду даної справи судове рішення № 13/471 від 10.12.2009 року відповідачем не виконане, що не заперечується останнім в судовому засіданні та підтверджується наявним у справі поданням старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 14.01.2011 року до Печерського районного суду м. Києва про притягнення винних посадових осіб ПАТ «Кредитпромбанк» до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 382 КК України.

Крім того, суд приймає до уваги постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, що набрала законної сили, у справі № 4/290 за позовною заявою ПАТ«Кредитпромбанк»до ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»про дострокове повернення кредиту у розмірі 2191727,98гривень, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ«Кредитпромбанк» відмовлено повністю. Вказаною постановою підтверджений факт неналежного виконання зобовязань відповідача за цим же кредитним договором перед ТОВ «Оріяна Шіп Ярд» щодо неукладення додаткової угоди № 2 та ненадання позичальнику чергового траншу кредиту, тобто судовим рішенням встановлено, що в діях ПАТ«Кредитпромбанк» мала місце прострочка кредитора, передбачена ст. 613 ЦК України.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконуються договірні зобовязання за кредитним договором, позивач просить розірвати договір, посилаючись на ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що позивач звертався до ПАТ «Кредитпромбанк» з пропозицією достроково розірвати кредитний договір (лист № 121 від 30.09.2010 року, який відповідач одержав 01.10.2010 року) та дотримав порядку, встановленого ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Оскільки, відповідач не надав належної відповіді на пропозицію позивача та фактично відмовив йому у видачі кредиту (лист від 15.10.2010 № 25423/49.8-9284-49), відповідно до приписів ч. 2 ст. 652 ЦК України, ч. 4 ст.188 ГК України, ч. 2 ст. 11 ГПК України, позивач передав спір на вирішення суду, як це передбачено законом у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Згідно із ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у звязку з виконанням цього договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, суд зазначає, що згідно із приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо розірвання кредитного договору у звязку із істотним порушенням договору з боку відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно суд відхиляє доводи ПАТ «Кредитпромбанк», що наведені у відзиві до позовних вимог в цій частині, оскільки вони не узгоджуються з обставинами справи, встановленими судами.

Крім дострокового розірвання кредитного договору, позивач також просить суд відшкодувати матеріальну шкоду у вигляді збитків та втраченої вигоди, а також моральну шкоду, спричинених істотним порушенням кредитного договору з боку відповідача.

Правовими підставами для відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями винної особи, закон визначає наступні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту порушеного цивільного права є, зокрема, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вимоги щодо стягнення збитків можуть бути заявлені як самостійно, так і у поєднанні з вимогами щодо розірвання договору, у разі неналежного виконання або невиконання його другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є:

-втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

-доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Суд зазначає, що згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Наслідки порушення зобовязання та відповідальність за такі порушення встановлено ст.ст. 610, 611 ЦК України, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч.3 ст. 216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є таке застереження в договорі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України визначає склад та порядок визначення розміру спричинення збитків. Зокрема до складу збитків, що підлягають до відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках, передбачених законом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 221 ГК України право на відшкодування збитків виникає також у боржника, у разі прострочення кредитора, яке виразилось, зокрема, у невиконанні кредитором дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають зі змісту зобовязання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобовязання перед кредитором.

Аналогічна за змістом норма також міститься в ст. 613 ЦК України, відповідно до якої прострочення кредитора є порушенням зобовязання та за наявності всіх елементів (умов) складу цивільного правопорушення тягне майнову відповідальність перед боржником. Частина 3 ст. 613 ЦК України визначає, що лише у разі якщо кредитор доведе, що прострочення відбулось не з його вини, боржник не має права на відшкодування збитків.

У відповідності до приписів ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд зазначає, що встановлені обставини справи, досліджені докази, пояснення сторін спору надають суду підстави визначити наявність у діях відповідача всіх елементів складу господарського правопорушення.

Як вже зазначалось, рішеннями господарських судів у справах № 13/471 та № 4/290 встановлена протиправність дій відповідача щодо невидачі коштів за кредитним договором для фінансування будівництва та визнана його вина у вчиненні таких дій. Наведені позивачем докази підтверджують факт спричинення матеріальної шкоди у вигляді шкоди майну позивача.

Крім того, суд вважає беззаперечним факт наявності причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, оскільки саме в результаті неправомірних дій відповідача настали негативні наслідки для позивача. Так, неправомірна відмова відповідача від надання коштів за кредитним договором позбавила позивача можливості продовжити будівництво Яхтового центру «Оріяна»та призвела до невідворотних наслідків у вигляді руйнування вже збудованих конструкцій, спричинила необхідність понесення додаткових витрат на демонтаж та відновлення зазначених конструктивних елементів обєкту будівництва та інше.

Вирішуючи питання про склад та розмір понесеної позивачем шкоди та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, докази по справі, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 11885/10-42 від 10.11.2011 року (надалі - висновок експертизи), суд встановив таке.

Цільовим призначенням кредиту за кредитним договором є фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна».

З матеріалів справи вбачається, що перший етап будівництва був профінансований за рахунок наданого відповідачем першого траншу кредиту. Відповідно до довідок про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 від 22.09.2008 року, 03.10.2008 року, 10.10.2008 року, 05.11.2008 року, 30.11.2008 року, 26.01.2009 року та актів приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2 від 22.09.2008 року; 03.10.2008 року; 10.10.2008 року; 05.11.2008року; 30.11.2008 року, 26.01.2009 року були проведені необхідні підготовчі роботи, здійснені зведення фундаментів корпусів яхтового центру та частково каркасів надземної частини адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру, як це було передбачено проектом яхтового центру «Оріяна»в м. Вишгород, погодженого 13.04.2007 року управлінням містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, позитивного висновку № 99/2006/1 від 19.04.2007 року комплексної державної експертизи та дозволу на виконання будівельних робіт № 428/04-03/08 від 10.07.2008 року.

Факт виконання зазначених вище робіт підтверджується висновком експертизи, зокрема, експерт зазначає, що виконані на обєкті будівництва роботи є подібними до робіт, що включені до актів приймання виконаних підрядних робіт, в тому числі, за договором про будівництво № 22 від 24.06.2008 року. Цільове використання коштів наданого банком траншу та їх спрямування на реалізацію першого етапу будівництва не заперечувалось і відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до умов договору на будівництво № 22 від 24.06.2008р., що був укладений між ТОВ «АНД»та позивачем, будівельні роботи по другому етапу завершення будівництва яхтового центру, а саме - загальнобудівельні роботи, повинні були розпочатись з 01.04.2009 року. Підрядник відповідно до договору приступив до виконання своїх зобовязань, виконав частину загальнобудівельних робіт відповідно до графіку виконання робіт (додаток до договору № 22), а також здійснив придбання матеріалів для виконання таких робіт.

Одночасно на виконання висновку авторського нагляду НДПІ Містобудування від 19 березня 2009 р. за іншим договором про виконання робіт з берегоукріплення № 15 від 30.03.2009 р. підрядник виконав частину робіт з берегоукріплення. Матеріалами справи підтверджується, що зазначені роботи відповідно до проекту будівництва яхтового центру підлягали виконанню на другому етапі будівництва. Вартість і перелік виконаних робіт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 від 30 червня 2009, та актами приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2 від 30 червня 2009 року.

Роботи ТОВ «АНД»були виконані без здійснення позивачем передплати, оскільки кошти за виконання цих робіт мали надійти позивачу з коштів чергового траншу за кредитним договором у разі його належного виконання відповідачем.

Також позивач вказує, що ним були прострочені терміни сплати за вказані будівельні роботи за договором № 22 в сумі - 155 052, 86грн. та при виконанні робіт з берегоукріплення за договором № 15 - в сумі 67 039,00грн., у звязку з чим ТОВ «АНД»застосувало до позивача штрафні санкції на загальну суму 102130, 10 грн., що були нараховані на суми, сплачені за роботи, та які є реальними збитками.

На вимогу суду позивачем надано уточнюючі розрахунки, документи про досудове врегулювання спору між позивачем та ТОВ «АНД» щодо нарахованих та сплачених штрафних санкцій за договорами № 22 та № 15 з ТОВ «АНД», відповідно до яких судом встановлено:

- у відповідності до платіжних доручень № 61 від 10.08.2009 р. на суму 81690,99 грн., №197 від 10.08.2009 р. на суму 15600,00 грн., № 80 від 06.04.2010 р. на суму 63000,00 грн., № 81 від 07.04.2010 р. на суму 59911,85 грн. позивачем сплачено заборгованість та штрафні санкції за договором № 22 на загальну суму 220202,84 грн.

З них за черговістю, яка визначена у п. 12.2.1 договору № 22 ТОВ «АНД»зараховано як пеня

- 34830,48 грн., як штраф 15% - 39015,83 грн., як 3% річних - 2029,10 грн., як інфляційне збільшення заборгованості - 8824,44 грн. (за перевіркою розрахунку судом сума склала 8 761,41 грн.). Відповідно на погашення основної заборгованості за договором № 22 позивачем фактично сплачено кошти в сумі 135502,99 грн. (заборгованість перед ТОВ «АНД»станом на дату подання уточнюючого розрахунку склала 19549,87 грн.) З урахуванням цього загальна сума штрафних санкцій, яка сплачена позивачем за договором № 22, відповідно склала 84699,85 грн.;

- у відповідності до платіжного доручення № 636 від 27.07.2009 р. позивачем сплачено заборгованість та штрафні санкції за договором № 15 у сумі 75000, 0 грн.

З них за черговістю, яка визначена у п. 12.2.1 договору № 15 ТОВ «АНД»зараховано як пеня - 7374,40 грн., як штраф 15% - 10055,85 грн. Відповідно на погашення основної заборгованості за договором № 15 позивачем фактично сплачено кошти в сумі 57 569,75 грн. (заборгованість перед ТОВ «АНД»станом на дату подання уточнюючого розрахунку склала 9 469,25 грн.). З урахуванням цього загальна сума штрафних санкцій, які сплачені позивачем за договором № 15 за перерахунками суду склала 17367,22грн.

Зарахування сплачених сум як штрафних санкцій підтверджуються листами TOB «АНД»№ 17 від 28.07.2009 р., № 24 від 12.08.2009 р. та № 18/1 від 07.04.2010 р., так і умовами договору на будівництво та берегоукріплення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення витрат, що були понесені позивачем при здійсненні будівельних робіт для запобігання руйнування конструкцій фундаментів корпусів яхтового клубу за договором № 22 в сумі 135502,99 грн., та при виконанні робіт з берегоукріплення за договором № 15 в сумі 57 569,75 грн. (всього основної заборгованості - 193072, 74 грн.), що є реальними збитками, та підлягають стягненню з відповідача.

Також згідно до наданих доказів, які досліджені в судовому засіданні, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що сума 102067,07 грн. (84699,85 грн. та 17367,22грн), зарахована TOB «АНД»як штрафні санкції за договорами № 15 та № 22 у повному обсязі та сплачена позивачем, є реальними збитками (витратами) позивача, понесеними ним у зв'язку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору, та відповідно до ст. 610, 611 ЦК України підлягають стягненню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що суми зараховані контрагентом позивача у якості пені на умовах договору, перевищують розмір, встановлений Указом Президента України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(подвійна облікова ставка НБУ), оскільки відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України розмір пені є диспозитивним та може бути зміненим сторонами у договорі. Безпідставним також є посилання відповідача на ст. 61 Конституції України, оскільки сплачені штрафні санкції і пеня по суті є одним видом відповідальності, як відповідно до умов цивільного законодавства так і до умов господарського законодавства України.

При цьому суд враховує рішення господарського суду м. Києва у справі № 17/76 від 14.02.2011 року за позовом ПАТ «Кредитпромбанк»до TOB «Оріяна Шіп Ярд»та TOB «АНД»про визнання частково недійсним договору на будівництво № 22 від 24.06.2008 року, що набрало законної сили. Зазначеним рішенням ПАТ «Кредитпромбанк»було відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлено правомірність визначення сторонами у спірному договорі умов та розміру відповідальності за його порушення, черговості зарахування сплачених за договором сум, а також правомірності стягнення окремо і штрафу, і пені як форми одного виду забезпечення зобов'язання неустойки за різні види порушення договору.

Також судом встановлено, що для оплати суми залишку боргу перед ТОВ «АНД», позивачем був укладений договір поруки від 31.07.2009 року з ТОВ «Тренднет Україна», згідно із яким поручитель виконав зобовязання позивача зі сплати заборгованості за будівельні роботи у сумі 161 500,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 7 від 25.08.2009 р. на суму 118 500,00 грн., № 8 від 02.09.2009 р. на суму 43 000,00 грн. (вся сума зарахована як погашення заборгованості). Станом на дату подання уточнюючого розрахунку заборгованість позивача перед ТОВ «АНД»за договором № 15 складає 50000 грн.

За твердженням позивача, зазначений договір було укладено з поручителем для запобігання повного припинення будівництва та своєчасних розрахунків з підрядником, а також для зменшення негативного впливу недофінансування на вже збудовані конструкції обєкту будівництва. Однак, через те, що відповідачем не було виконано обовязку за кредитним договором, у позивача були відсутні кошти для своєчасного і повного розрахунку із поручителем.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що на користь ТОВ «Тренднет Україна»позивачем була сплачена сума 23037,24грн. (платіжне доручення № 11 від 04.10.2010 р. на суму 23037,24 грн.), з яких: комісія та винагорода поручителя - у сумі 14 229,74 грн., сума штрафних санкцій за договором - 8807,50 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, стосовно того, що сплачені штрафні санкції у сумі 8807,50 грн. та винагорода поручителя у сумі 14229,74 грн. є реальними збитками (витратами) позивача, які понесені ним у звязку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору та згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України підлягають стягненню.

Крім того, позивачем наведено докази на підтвердження розміру витрат, які необхідно здійснити для демонтажу та відновлення вже збудованих конструкцій яхтового центру, тобто для відновлення порушеного цивільного права позивача.

Так, актом технічного стану від 29.09.2010 року, що складений за результатами проведення авторського нагляду проектної організації ДП «НДПІ Містобудування»при обстеженні конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру «Оріяна»встановлено, що внаслідок припинення будівництва з березня 2009 року загальний стан фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів є незадовільним, а окремих його елементів аварійний. Подальше будівництво каркасів та огороджувальних конструкцій є неможливим без обстеження існуючих конструкцій та виконання заходів та робіт, перерахованих у цьому акті.

На виконання рекомендацій ДП «НДПІ Містобудування»для подальшого будівництва позивач уклав договір № 22 від 01.09.2010 р. з ТОВ «АНД», яким здійснено роботи по обстеженню конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру «Оріяна»та розробці кошторису робіт та заходів, що визначені актом ДП «НДПІ Містобудування»як такі, що є необхідними для продовження будівництва.

Загальна вартість проведених робіт з обстеження та розробки кошторису склала 60000,00грн. За результатами вказаного обстеження яхтового центру «Оріяна»сума необхідна для здійснення робіт з демонтажу та відновлення конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів склала 1090900,00 гривень, а вартість робіт з будівництва протиаварійної підпірної стінки склала 881770,00 грн.

Посилаючись на вищевказаний акт ДП «НДПІ Містобудування», позивач зазначає, що витрати для відновлення стану майна позивача складають 1972670,00 грн. та сума, що підлягає сплаті за проведені роботи з обстеження та розробки кошторису 60000,00 грн., є реальними збитками (витратами) ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»у сенсі ст. 22 ЦК України, а саме - витратами, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права у звязку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору.

Разом з тим, суд приймає до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.11.2011 року, проведеної у справі, яким доводи позивача щодо обсягів робіт по відновленню конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру «Оріяна»підтверджуються частково. Зокрема, експертом не встановлено необхідності здійснення повного комплексу робіт з демонтажу та наступного відновлення згаданих конструкцій для подальшого будівництва яхтового центру «Оріяна». Також висновок експерта визначає достатній обсяг робіт для відновлення конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру «Оріяна»у сумі 673007,00 гривень в поточних цінах станом на 07.07.2011 року. Враховуючи, що фінансування будівництва яхтового центру не здійснюється із залученням бюджетних коштів, питання вартості конкретного виду робіт є предметом договірного регулювання сторонами відповідного договору.

Таким чином, суд вважає належним чином доведеною суму реальних збитків позивача у вигляді витрат, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у звязку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору в частині своєчасного фінансування будівельних робіт у сумі 673007,00 грн. на відновлення конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру «Оріяна»та у сумі 60000,00 грн. за проведені роботи з обстеження та розробки кошторису робіт та заходів, що визначені актом ДП «НДПІ Містобудування»як такі, що є необхідними для продовження будівництва.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача, згідно з якими відсутній причинний звязок між ненаданням коштів за кредитним договором на завершення будівництва яхтового центру та зупиненням його будівництва, і твердження, що позивач міг здійснювати будівництво (або консервацію обєкта будівництва) власним коштом.

Так, позивачем наведено достатні та належні докази на підтвердження того, що відповідач утримував у іпотеці належне позивачу майно на значну суму, що перевищувала суму наданого траншу, що перешкодило останньому залучити додаткові інвестиції на продовження будівництва, крім того наданий суду проект техніко-економічного обґрунтування реалізації проекту передбачав реалізацію завершення будівництва яхтового центру саме із залученням кредитних коштів, що мали надаватись відповідачем за встановленим договором на будівництво графіком та у відповідних сумах.

Крім іншого суд вважає необґрунтованими, та такими, що не були доведеними у ході судового розгляду, доводи відповідача, щодо необхідності та доцільності здійснення консервації обєкту будівництва для запобігання його руйнування. Так, відповідно до ч. 6 ст. 879 ЦК України витрати, повязані з консервацією обєктів будівництва покладаються на замовника, та повинні бути відшкодовані ним підрядній організації, яка здійснює будівництво обєкту. Враховуючи умови Положення по порядок консервації та розконсервації обєктів, яке затверджено Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 2 від 21.10.2005 року, роботи з консервації обєкту має здійснювати організація підрядник будівництва.

Підрядником будівництва яхтового центру є ТОВ «АНД», який зазначений також і в дозволі на виконання будівельних робіт по будівництву Яхтового центру «Оріяна». Відповідно до зазначеного Положення проведенню робіт має передуватиме ухвалення відповідного рішення замовником будівництва, складення відповідної проектної документації про проведення таких робіт, та відповідно фінансування робіт з консервації. При цьому консервація обєкту тягне за собою відкликання дозволу на будівництво обєкту.

Таким чином, суд вважає, що консервація обєкту створила б ситуацію, в якій позивач змушений би був витрачати значні кошти та здійснював би обслуговування кредиту, наданого відповідачем без досягнення мети, для якої він був отриманий, та ускладнило б процедуру продовження будівництва у майбутньому.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач пропонував подати документи для розгляду питання про надання кредиту до кредитно-інвестиційного комітету (що було зроблено позивачем у встановлені відповідачем строки та в необхідних обсягах), що давало підстави позивачу розраховувати на відновлення фінансування в рамках кредитного договору та поновлення будівництва.

Крім того, позивач вказує, що ним були укладені попередні договори про наміри сторін у майбутньому передати в оренду приміщення адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру, що будувався позивачем за кошти, які повинні були надходити відповідно до кредитного договору.

При цьому Техніко-економічним обґрунтуванням будівництва яхт-клубу «Оріяна»(надалі ТЕО), який надавався відповідачу у пакеті документів для отримання кредиту, була передбачена здача в оренду приміщень яхтового центру, яка мала бути однією із основних статтей доходу позивача від використання вже збудованої раніше (частини яхтового центру сервісного центру яхтового центру «Оріяна»та адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру «Оріяна», що мали бути побудовані у майбутньому, а відтак з цих коштів позивач мав наміри здійснювати повернення отриманого кредиту та його обслуговування.

Перевіряючи доводи позивача в цій частині, суд встановив, що ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»були укладені попередні договори:

- від 02.03.2009 року з ТОВ «Томбо ЛТД»про укладення у майбутньому договору оренди виставкового залу площею 450 м.кв. за ціною 231 грн. за 1м.кв. для розміщення та експозиції італійських меблів в будівлі яхтового центру «Оріяна», який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- від 04.03.2009 року з ФОП ОСОБА_4 про укладення у майбутньому договору оренди приміщень 137,5 м.кв. за ціною 231 грн. за 1м.кв. для розміщення тренажерного залу, спортивного клубу та салону краси, який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- від 05.03.2009 року з ФОП ОСОБА_5 про укладення у майбутньому договору оренди приміщень 318,3 м.кв. за ціною 231 грн. за 1м.кв. для розміщення офісу та магазину, який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- від 01.03.2009 року з ФОП ОСОБА_6 про укладення у майбутньому договору оренди приміщень 336,5 м.кв. за ціною 231 грн. за 1м.кв. для розміщення кафе-бару з літньою терасою, який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Із вказаних попередніх договорів, вбачається, що їх умовами передбачено обовязок сторін, які мали стати у майбутньому орендарями (у разі укладення основного договору) здійснити забезпечувальний платіж в сумах, кратних платежам за декілька місяців оренди у разі своєчасного початку будівництва в рамках графіку будівництва та підтвердження з боку позивача дотримання графіку початку будівництва. Частиною зазначених договорів було передбачено сплату позивачем штрафних санкцій на користь майбутній орендарів, у разі прострочення термінів виконання будівельних робіт, що трактувалось як порушення зобовязань сторони (позивача) умов попереднього договору, та унеможливлювало укласти у майбутньому основні договори оренди.

Так, вищезазначені попередні договори були укладені позивачем з особами субєктами підприємництва, з метою передати останнім у оренду приміщення, які мали бути збудовані відповідно до проекту будівництва та договору про будівництво № 22 до 01.09.2009 року, укладення цих договорів відбувалось в період 01.03.2009 року по 05.03.2009 року, тобто після завершення першого етапу будівництва, та до початку будівельних робіт по другому та наступним етапам будівництва (запланований строк 01.04.2009). Умовами договорів, а саме п. ІV кожного з досліджених попередніх договорів було передбачено обовязок сторін, які у майбутньому мали укладати договір оренди як орендарі, сплатити забезпечувальний платіж:

-ТОВ «Томбо ЛТД»- суму 415 800, 00 грн.

-ФОП ОСОБА_4 - суму 127 050, 00 грн.

-ФОП ОСОБА_5 - суму 294 109, 20 грн.

-ФОП ОСОБА_6 - суму 310 926, 00 грн.

Обовязковою умовою для сплати зазначених сум відповідно до п. ІV кожного з попередніх договорів визначено підтвердження позивачем початку загальнобудівельних робіт по будівництву обєкта в письмовій формі не пізніше 01.04.2009 року.

Судом встановлено, що позивач, на запит майбутніх орендарів письмово повідомив кожного з них про прострочення надання фінансування за кредитним договором та неможливість розпочати будівельні роботи в строк. Також, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Томбо ЛТД», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, повідомили про припинення дії попередніх договорів через настання скасувальної обставини, яка встановлена п. VII кожного з попередніх договорів ненаправлення стороною 1 у встановлені договором строки на адресу сторони 2 підтвердження про початок загальнобудівельних робіт по спорудженню будівлі.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, стосовно того, що ним у звязку із неможливістю продовжити будівництво яхтового центру «Оріяна»в визначені договором про будівництво № 22 строки, а саме - 01.04.2009 року, через відсутність фінансування за кредитним договором у звязку із неправомірною відмовою відповідача від надання траншу кредиту були недоотримані в квітні 2009 року забезпечувальні платежі від ТОВ «Томбо ЛТД», від ФОП ОСОБА_4, від ФОП ОСОБА_5, від ФОП ОСОБА_6

Судом встановлено, що розрахунок упущеної вигоди за вказаними угодами позивач правильно здійснив у відповідності до Тимчасової методики визначення розміру шкоди (збитків), що спричинені порушеннями господарських договорів, яка схвалена Держкомісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21 грудня 1990 року, а також з урахуванням приписів статті ст. 225 ГК України, а саме, належним чином зменшив суми запланованого у майбутньому доходу від здачі приміщень в оренду та продажу приміщень на суми витрат на утримання зазначених приміщень (із розрахунку на 1 кв.метр) та собівартість будівництва відповідної частини приміщення, що підлягала продажу у майбутньому.

Так, відповідно до розрахунку усереднених витрат, які позивач несе на утримання вже збудованої частини цілісного майнового комплексу яхтового центру «Оріяна»- сервісного центру яхтового центру «Оріяна», що фактично здається в оренду, сума витрат на 1 м.кв. складає 59,72 грн.

Відповідно до наданого розрахунку суми витрат, що мали бути б понесені позивачем у звязку із утриманням приміщень, що орендувались би у майбутньому з огляду на площу, передбачену попередніми договорами (1242,30 м.кв.), у разі виконання попередніх договорів склала б за 1 календарний місяць 74190,16 грн.

Наданими доказами та розрахунками підтверджено, що сума не отриманого чистого прибутку (втрачена вигода) внаслідок відмови майбутніх орендарів від попередніх договорів та не укладення договорів оренди складає загалом 851123,77 грн.

Крім того, суд встановив, що за вказаними попередніми договорами, (на підставі п. V кожного з них) позивач у повному обсязі сплатив штраф:

- на користь ФОП ОСОБА_4 - у сумі 95 287,50 грн. (пл. дор. №196 від 05 серпня 2009 р.);

- на користь ФОП ОСОБА_5 - у сумі 220581,90 грн. (пл. дор. № 53 від 15 липня 2009 р., № 176 від 22 липня 2009 р. та № 638 від 28 липня 2009 р.);

- на користь ФОП ОСОБА_6 - у сумі 77 731,50 грн. (пл. дор. № 633 від 24 липня 2009 р.) за недотримання умов попереднього договору.

Вказані штрафні санкції, сплачені позивачем у загальній сумі 393600, 90 грн., є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи ПАТ «Кредитпромбанк» стосовно того, що вказані попередні договори були укладені позивачем з порушенням норм іпотечного законодавства України суд вважає безпідставними, оскільки висновками господарського суду м. Києва у справі № 45/74 від 29.04.2011 року за позовом ПАТ «Кредитпромбанк»до TOB «Оріяна Шіп Ярд»та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору від 04.03.2009 року; у справі № 14/66 від 29.04.2011 року за позовом ПАТ «Кредитпромбанк»до TOB «Оріяна Шіп Ярд»та TOB «Томбо-ЛТД»про визнання недійсним попереднього договору від 02.03.2009 року, що набрали законної сили, визнана правомірність укладення TOB «Оріяна Шіп Ярд»попереднього договору про укладення у майбутньому основного договору щодо передачі майна, що має бути збудованим, у оренду. При цьому судами не встановлено підстав недійсності договору, як не встановлено і порушення законодавства України про іпотеку.

Також судом встановлено, що позивачем був укладений попередній договір про наміри від 05.06.2009 року з ТОВ «Тренднет Україна» про укладення у майбутньому нотаріально посвідченого попереднього договору та договору купівлі продажу частини приміщень площею 141,1 м. кв., що знаходяться у адміністративно-побутовому корпусі яхтового центру «Оріяна», який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою АДРЕСА_1, для розміщення міні-готелю за погодженою вартістю у національній валюті України гривні, що є еквівалентом суми 220700,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України (в т.ч. ПДВ) на день укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до п. 4.3.1. договору ТОВ «Тренднет Україна»було здійснено забезпечувальний платіж в сумі 168000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) на користь позивача (виписка з банківського рахунку від 24 липня 2009 року).

Наданими у справі доказами підтверджується той факт, що сплачений ТОВ «Тренднет Україна»забезпечувальний платіж в сумі 168000,00 грн. був повернутий позивачем у повному розмірі у звязку із розірванням попереднього договору через припинення будівництва яхтового центру на підставі Додаткової угоди до попереднього договору про наміри від 11 серпня 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 640 від 11.08.2009 року, № 62 від 12.08.2009 року, № 201 від 13.08.2009 року.

Розрахунок неодержаного прибутку (втраченої вигоди), здійснений позивачем за цим договором у відповідності до Тимчасової методики визначення розміру шкоди (збитків), що спричинені порушеннями господарських договорів, ст. 225 ГК України, знайшла підтвердження в судовому засіданні.

Так, наданими доказами та розрахунками підтверджені дані щодо показників собівартості будівництва приміщення, що мало бути придбане у власність за вищезазначеним договором про наміри, яка обчислена у сумі 585350,00 грн., і, відповідно сума неотриманого чистого прибутку (втрачена вигода) внаслідок відмови майбутнього покупця від укладеного договору про наміри та неукладення попереднього та основного договорів купівлі-продажу приміщення в яхтовому центрі складає 1113598,00 грн.

Суд при розгляді справи приймає до уваги доводи позивача, що він мав всі підстави очікувати на отримання сум прибутку від будівництва і використання у подальшому споруд яхтового комплексу та реальність настання факту будівництва двох останніх корпусів цілісного майнового комплексу «Яхтовий центр «Оріяна»був очевидний та безспірний на момент укладення попередніх договорів. До початку порушення відповідачем своїх договірних зобовязань у позивача не було підстав сумніватись в завершенні будівництва. Також є наявним прямий причинний звязок між недоотриманням позивачем вищеперерахованих сум прибутку (втраченої вигоди) в розумінні ст. 225 ГК України та неправомірним ненаданням кредитних коштів з боку відповідача, враховуючи знаходження як вже побудованого корпусу сервісного центру цілісного майнового комплексу «Яхтовий центр «Оріяна», так і майнових прав на незавершене будівництво інших двох корпусів - адміністративно-побутового та спортивно-розважального в іпотеці, у звязку з чим позивачу було важко здійснити залучення додаткового фінансування для завершення будівництва. При цьому суд бере до уваги той факт, що позивачем здійснено будівництво та успішно використовується в господарській діяльності (здається в оренду) сервісний центр цілісного майнового комплексу «Яхтовий центр «Оріяна».

Також суд зазначає, що при вирішенні спору суд враховує заходи, вжиті позивачем, щодо одержання доходів та зменшення суми спричинених збитків, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) згідно ч. 4. ст. 623 Цивільного кодексу України.

Так наданими у справі доказами підтверджено, що позивачем вживались заходи з пошуку додаткових джерел фінансування будівництва.

Позивачем було здійснено фінансування за рахунок власних коштів, перерахованих ТОВ «АНД», що встановлено судом під час розгляду, також позивачем був укладений договір поруки від 31.07.2009р. з ТОВ «Тренднет Україна»для фінансування робіт з берегоукріплення з метою запобігання руйнуванню вже збудованих споруд яхтового центру.

Позивач здійснював пошуки інвестора, за рахунок коштів якого можливо було б здійснити завершення будівництва, реалізувати бізнес-план майбутнього використання яхтового центру та своєчасно виконати зобовязання перед контрагентами та звертався з численними пропозиціями до зацікавлених інвесторів, проводив відповідні зустрічі та переговори, що підтверджено наданими суду матеріалами протоколів та меморандумів. Встановленню договірних відносин інвесторами завадило знаходження ліквідних активів позивача в іпотеці у відповідача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний їх зв'язок у сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, та позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача суми реальних збитків (витрат) позивача в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України у розмірах сплачених штрафів (реальні збитки): 393600,90 грн., а також суми упущеної вигоди (неодержаного прибутку) у розмірах: 851123,77 грн. за попередніми договорами оренди та 1113598,00 грн. за договором про наміри від 05.06.2009 року підлягають задоволенню, а доводи відповідача, наведені останнім щодо неправомірності укладення зазначених договорів та необґрунтованості позовних щодо стягнення збитків є безпідставними та непідтвердженими ні нормами закону, ні наданими суду доказами.

Позивачем також заявлені вимоги щодо відшкодування збитків у формі упущеної вигоди (неодержаного прибутку) через розірвання орендарями місць стоянки суден діючих договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що:

- орендар місця стоянки катера в яхтовому центрі «Оріяна»ОСОБА_7 відповідно до договору № 43 від 27.05.2009 р. (строк дії якого до 27.05.2010 р.) 31.08.2009 року звернувся до позивача з повідомленням про дострокове розірвання договору з 31.08.2009 року у звязку із недотриманням позивачем умов договору у частині забезпечення належних умов функціонування яхтового причалу та створення комфортних умов для перебування судна та його власника на території яхтового центру. За стоянку судна власник сплачував позивачу суму, що є еквівалентом 290 євро за офіційним курсом НБУ на день здійснення оплати (п. 5.1. договору).

За розрахунками позивача, що знайшли підтвердження у судовому засіданні, позивач недоотримав суму за стоянку судна за 9 місяців, протягом яких мала тривати дія договору (до 27.05.2009р.) у розмірі 30 197,70 грн.

- орендар місця стоянки катера в яхтовому центрі «Оріяна»ОСОБА_8 відповідно до договору № 51 від 01.06.2009 року звернувся до позивача 30.06.2009 року з повідомленням про дострокове розірвання договору з 30.06.2009р. у звязку із недотриманням позивачем умов договору у частині забезпечення належних умов функціонування яхтового причалу та створення комфортних умов для перебування судна та його власника на території яхтового центру. За стоянку судна власник сплачував позивачу суму, що є еквівалентом 170 євро за офіційним курсом НБУ на день здійснення оплати (п. 5.1. договору).

За розрахунками позивача, що знайшли підтвердження у судовому розгляді справи, позивач недоотримав суму за стоянку судна за 11 місяців, протягом яких мала тривати дія договору (до 01.06.2010 р.) у розмірі 21 635,90 грн.

- орендар місця стоянки катера в яхтовому центрі «Оріяна»ОСОБА_9 відповідно до договору № 01 від 01.12.2007 року звернувся до позивача 01.09.2009 року з повідомленням про дострокове розірвання договору з 01.09.2009 р. у звязку із недотриманням позивачем умов договору у частині забезпечення належних умов функціонування яхтового причалу та створення комфортних умов для перебування судна та його власника на території яхтового центру. За стоянку судна власник сплачував позивачу суму, що є еквівалентом 100 доларів США за офіційним курсом НБУ на день здійснення оплати (п. 5.1. договору).

За розрахунками позивача, що знайшли підтвердження у судовому розгляді справи, позивач недоотримав суму за стоянку судна за 3 місяці, протягом яких мала тривати дія договору (до 01.12.2009 р.) у розмірі 2 397,00 грн.

За розрахунком позивача, витрати на утримання яхтового причалу відповідно до кількості орендованих місць стоянки та кількості місяців, за який зроблено розрахунок, складає 9038,43 грн. Отже, сума не отриманого чистого прибутку (втрачена вигода) внаслідок відмови орендарів місць стоянки склала суму 45 192,16 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за договорами про стоянку суден, укладених з ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, через відсутність дозволу позивача на передачу обєктів іпотеки в оренду, оскільки судом встановлено, що відповідно до укладених сторонами іпотечних договорів №49.12/25/І 415/2008 від 08.09.2008р. та № 49.12/25/І 390/2008 від 08.09.2008р., позичальник у забезпечення зобовязань за кредитним договором передав у іпотеку відповідачу наступне майно:

- майнові права на будівництво яхтового центру «Оріяна»(адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси), що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3, який буде побудований у майбутньому, що належить ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»;

- Яхтовий центр «Оріяна», що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3 що належить ТОВ «Оріяна Шіп Ярд».

Відповідно до технічного паспорту Яхтового центру «Оріяна», до складу переданого в іпотеку обєкту нерухомого майна споруди причалів не входять.

Таким чином, право позивача на надання в оренду місць для стоянки суден, ніяк не може бути обмежено умовами укладених іпотечних договорів.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача, що сума упущеної вигоди позивача, через відмову партнерів від подальшої оренди місць стоянки для яхт та катерів склала 45 192,16 грн. та вказана сума є сумою упущеної вигоди позивача в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України у звязку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо повернення надлишково сплачених за кредитом відсотків, які в умовах наявності прострочення кредитора (ст. 221 ГК України, ст. 613 ГК України), могли не сплачуватись на користь кредитора, що прострочив відповідача, як суми прямих (реальних) збитків в сумі еквівалентній 53 865,22 доларів США, що складає 423371,20 грн. (відповідно до курсу долару США до гривні на час здійснення кожного платежу).

Суд вважає, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону. Так, ст. 221 ГК України, ст. 613 ГК України передбачає право боржника не сплачувати відсотки за грошовим зобовязанням, за яким прострочив кредитор, однак, законом не встановлено зобовязання для кредитора повернути боржнику добровільно сплачені останнім відсотки.

Також на думку суду позивачем не доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди у заявленому розмірі 50000,00 грн..

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, також включається матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках передбачених законом. Згідно із ст. 23 ЦК України та ст. 611 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а правовим наслідком порушення зобовязання є також і відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода щодо юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації.

Суд вважає, що позивач під час судового розгляду справи не довів наявність спричиненої йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача. Також позивач не зазначив, з яких міркувань він виходив при визначенні розміру компенсації за її заподіяння, у звязку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Отже, розглянувши позовні вимоги з урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»до ПАТ «Кредитпромбанк»підлягає задоволенню в частині розірвання кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2009 року та стягнення спричинених збитків у сумі 3454697,80 (три мільйони чотириста пятдесят чотири тисячі шістсот девяносто сім) гривень 80 коп., з яких сума реальних збитків складає 1444784,80 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривень 80 коп., сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди) - 2009 913,93 (два мільйони девять тисяч девятсот тринадцять ) гривень 93 коп., в іншій частині позову необхідно відмовити.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат, повязаних з розглядом даної справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, позивачем заявлені до відшкодування судові витрати, зокрема, суми адвокатських витрат за договором № 18/03-юр/2009 від 20.03.2009 року (додаткові угоди № 1 від 01.04.2009 року та № 2 від 01.06.2009 року) з ТОВ «РЄСТ-КОМПАНІ»в розмірі 392005,00 грн.

Суд вважає, що позивачем не доведено співрозмірність заявленої суми витрат на правову допомогу, повязаних з розглядом даної справи.

При цьому суд приймає до уваги Інформаційний лист ВГСУ від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», згідно якого суду для визначення розміру витрат необхідно виходити із встановлених нормативно-правовими актами нормами видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартості економних транспортних послуг; часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявних відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалості розгляду і складності справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У даному випадку при визначенні розміру адвокатських послуг, що заявлений до відшкодування позивачем, відсутнє будь-яке обґрунтування заявлених сум.

У судовому засіданні позивачем не доведено, що вся сума в розмірі 392005,00 грн. була сплачена позивачем у звязку з розглядом даної справи.

До того ж, суд вважає, що витрати на правову допомогу, які були здійснені позивачем у інших судових справах, не підлягають відшкодуванню під час розгляду цієї справи.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в зв'язку з чим зменшує розмір вимоги позивача в частині оплати адвокатських послуг до 3750,00 грн.. При цьому судом взято до уваги категорію складності справи, наявність судових рішень по іншим справах, що стосуються предмету позову у даній справі.

Також судовими витратами у даній справі є вартість судової будівельно-технічної експертизи та державне мито, які розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 25085 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 33-35, 80, 82-85, 91, 93 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»про розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та упущеної вигоди задовольнити частково.

Розірвати в судовому порядку кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ, укладений між ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк»08.09.2009 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 32003188501 у Головному управлінні Національного банку України по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051), в т.ч. з будь-якого банківського рахунку, що відкритий чи буде відкритий ПАТ «Кредитпромбанк», на користь ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»(юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв. 1, фактичне місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 2600500003611 в ПАТ КБ «Правекс-Банк»м. Києва МФО 321983, ідентифікаційний код 30216152) суму спричинених збитків 3454696,90 (три мільйони чотириста пятдесят чотири тисячі шістсот девяносто шість) гривень 90 коп., з яких сума реальних збитків складає 1444783,90 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят три) гривень 90 коп., сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди) - 2009 913 (два мільйони девять тисяч девятсот тринадцять ) гривень 93 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 32003188501 у Головному управлінні національного банку України по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051) в т.ч. з будь-якого банківського рахунку, що відкритий чи буде відкритий ПАТ «Кредитпромбанк», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»(юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв.1, фактичне місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 2600500003611 в ПАТ КБ «Правекс-Банк»м. Києва МФО 321983, ідентифікаційний код 30216152) судові витрати в сумі 25085 (двадцять пять тисяч вісімдесят пять) гривень 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 152 (сто пятдесят дві) гривні 90 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 лютого 2012 року.

Повний текст рішення підписаний 05 березня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21988834

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2012 № 17/465

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

позивача- Діденко Ю.О.

відповідача- не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2012 року у справі № 17/465 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»

до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

про розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та упущеної вигоди.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.02.2012р. позов задоволено частково. Розірвано в судовому порядку кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ, укладений між ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" 08.09.2009 року.

Присуджено до стягнення з ПАТ "Кредитпромбанк" на користь ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" суму спричинених збитків 3 454 696,90 грн., з яких сума реальних збитків складає 1 444 783,90 грн., сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди) - 2 009 913,93 грн., судові витрати в сумі 25 085, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 152,90 грн.

В іншій частині позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача, проти викладених в апеляційній скарзі доводів, заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, наявність у матеріалах справи поштового повідомлення про отримання ухвали суду про призначення справи до розгляду, відсутність клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 08.09.2008 сторонами укладено кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ, за умовами якого кредит надано для фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна». За умовами договору кредит надається у національній валюті України гривні, та/або в доларах США з повною або частковою конвертацією у гривню у межах суми, еквівалентної 1 390 000,00 доларів США.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено позичальником шляхом укладення іпотечних договорів № 49.12/25/І 415/2008 від 08.09.2008р. та № 49.12/25/І 390/2008 від 08.09.2008 (надалі - іпотечні договори), і передачі відповідачу в іпотеку майна та майнових прав позивача на загальну суму 13 606 048,00 грн.

На виконання умов кредитного договору та додаткової угоди до нього № 1 від 08.09.2008 року відповідач надав позивачу суму кредиту (перший транш) у розмірі 300 000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, що склало на дату надання траншу 1 455 240,00 грн. для здійснення ТОВ «Оріяна Шіп Ярд» передплати ТОВ «АНД» за виконання будівельних робіт згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.2008р. (надалі -договір на будівництво № 22).

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та упущеної вигоди мотивуючи вимоги тим, що другій транш отриманий не був, в наслідок неправомірних дій відповідача з ненадання чергового траншу кредитних коштів для фінансування будівництва яхтового центру завдано матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди у сумі 5 034 723,37 гривень, які підлягають стягненню з відповідача та спричинено моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, яку відповідачу необхідно відшкодувати разом з вартістю послуг адвоката в сумі 392 005,00 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що порушення зобов'язань з боку Банку знайшли підтвердження у справах № 13/471 № 4/290, яке відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доказування при розгляді даної справи. Так, судовими інстанціями при розгляді справ було встановлено, що факт неналежного виконання зобов'язань відповідача за цим же кредитним договором перед ТОВ «Оріяна Шіп Ярд» щодо не укладення додаткової угоди № 2 та ненадання позичальнику чергового траншу кредиту, тобто судовим рішенням встановлено, що в діях ПАТ «Кредитпромбанк» мала місце прострочка кредитора, передбачена ст. 613 ЦК України. Вказані обставини є підставою для розірвання кредитного договору, а враховуючи те, що позивач направив Банку пропозицію щодо дострокового розірвання договору, ненадання у встановлені строки відповіді відповідача на пропозицію, фактичну відмову у наданні другого траншу відповідно кредитного договору, суд першої інстанції вимоги позивача щодо розірвання кредитного договору у зв'язку із істотним порушенням договору з боку відповідача визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд вважає беззаперечним факт наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, оскільки саме в результаті неправомірних дій відповідача настали негативні наслідки для позивача. Так, неправомірна відмова відповідача від надання коштів за кредитним договором позбавила позивача можливості продовжити будівництво Яхтового центру та призвела до невідворотних наслідків у вигляді руйнування вже збудованих конструкцій, спричинила необхідність понесення додаткових витрат на демонтаж та відновлення зазначених конструктивних елементів об'єкту будівництва та інше. Отже, задовольнив вимоги про стягнення 3 454 696,90грн. збитків та неодержаного прибутку(втрачена вигода).

Між тим, відхилив вимоги про повернення надлишково сплачених за кредитом відсотків, які в умовах наявності прострочення кредитора, могли не сплачуватись на користь кредитора, що прострочив -відповідача, як суми прямих (реальних) збитків в сумі еквівалентній 53 865,22 доларів США, що складає 423 371,20 грн. зазначивши, що діюче законодавство передбачає право боржника не сплачувати відсотки за грошовим зобов'язанням, за яким прострочив кредитор, однак, законом не встановлено зобов'язання для кредитора повернути боржнику добровільно сплачені останнім відсотки. А також, не доведеність факту спричинення моральної шкоди у заявленому розмірі 50 000,00 грн..

Заперечуючи проти рішення в повному обсязі, Банк звертає увагу апеляційного суду на те, що неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, між тим, Банк не надавав згоду позивачеві на укладання попередніх договорів оренди нерухомого майна, що перебуває в іпотеці банка, тому позивач не мав права розраховувати на отримання прибутку. Крім того, позивач не є власником корпусів яхтового центру, а лише будівельних матеріалів тому, взагалі, не може претендувати на відшкодування збитків.

Господарський суд однобоко підійшов до оцінювання доказів, так як не прийняв до уваги судові рішення № 45/74, № 14/66 якими встановлено, що попередні договори не породжують жодних майнових правовідносин між його сторонами, тому збитки на підставі попередніх договорів, не можуть бути задоволені.

Крім того, недостатня ясність про причини виникнення пошкоджень та дефектів в конструкціях незавершеного будівництва є підставою для призначення додаткової судової експертизи, але судом першої інстанції цього зроблено не було. Це призвело до того, що не було з'ясована можливість руйнування в наслідок неналежної якості проектування, монтажу та експлуатації з боку позивача, враховуючи, що об'єкт будівництва законсервований не був.

Протиправно застосовано пеню та штраф одночасно за одно і те же саме порушення, що не відповідає приписам діючого законодавства, а нарахована пеня перевищує законодавчо встановлений розмір, що є неприпустимим.

Договори з ТОВ «АНД» на адресу Банку не надсилались, як наслідок дія договорів направлена на отримання результатів в майбутньому, тому не можуть бути предметом судового розгляду та досліджені в якості доказів у справи. Та навпаки, договір надання правовій допомоги не вказує на вид та характер юридичних послуг, що виключає їх включення до складу судових витрат.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 651 ЦК встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Заяви позивача ( а.с. 129-139т.1) про видачу чергового траншу кредиту в сумі 1 090 000 доларів США на фінансування завершення будівництва яхтового розважального центру залишені Банком без відповіді, а вимоги про надання коштів, відповідно укладеного кредитного договору - без виконання.

На підставі зібраних доказів суд першої інстанції правильно визнав, що внаслідок невиконання умов договору Банком позивач змушений зупинити будівництво центру, що призвело до порушення зобов'язань перед третіми особами, нести додаткові збитки, так як залучати додаткові інвестиції та фінансування не в змозі, тим самим значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладанні кредитного договору, що є істотним порушенням і підставою для розірвання договору згідно з частиною другою статті 651 ЦК України. Безпідставна відмова Банку у наданні другого траншу за кредитним договором знайшла підтвердження при розгляді справи № 13/471 в господарському суді, рішення якого постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010р. залишено в силі. На виконання рішення виданий наказ, який з 2010 року знаходиться на примусовому виконанні у виконавчої службі.

Заперечення відповідача про те, що позивач безпідставно укладав договори оренди на приміщення, власником яких не є, отримував кошти, та в подальшому відніс їх на збитки не приймаються до уваги в зв'язку з наступним.

Згідно із ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Предметом іпотеки згідно із положенням частини другої статті 5 Закону України «Про іпотеку» може виступати як нерухоме майно, зокрема, якщо його будівництво ще не завершено, але яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець при укладенні договору може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем і на які може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно до прямої вказівки закону (стаття 12 Закону України «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Між тим, судова колегія не знайшла в матеріалах справи жодного договору оренди приміщень, лише договори про наміри, які в свою чергу укладені з урахуванням приписів іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем. Крім того, кредитний та іпотечний договори не містять заборони для позивача на укладання попередніх договорів, з оренди приміщень на майбутнє.

Колегія суддів також бере до уваги, що Банк-як іпотекодержатель не має жодних прав на місця для стоянки яхт, оскільки майнові права на будівництво яхтового центру, відповідно проектної документації а саме: адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси, сервісний центр, огорожа, вимощення, підпірні стіни, сходи знаходяться на земельної ділянці, не містять посилань на місця для стоянки суден, розташованих на водної гладі.

Таким чином, заперечення відповідача, з посиланням на судові рішення № 45/74, № 14/66 якими встановлено, що попередні договори не породжують жодних майнових правовідносин між його сторонами, є безпідставними.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Згідно з частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Між тим, необґрунтоване ухиляння Банку від виконання кредитного договору в частині надання наступного траншу, призвело до того, що позивач у встановлені строки не розпочав та не закінчив будівництво розважального центру, розраховував на отримання прибутку відповідно до попередніх договорів, змушений сплачувати третім сторонам штрафні санкції, за прострочення виконання зобов'язань, встановлених попереднім договором.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При вирішенні позову про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів через несвоєчасне виконання банком кредитних зобов'язань (неперерахування кредитного траншу) слід враховувати зміст ст. ст. 611, 623 ЦК України, згідно з якими у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків; боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 27.03.92 за N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Так, судом першої інстанції встановлено, і апеляційна інстанція погоджується з даними висновками про наявність чотирьох умов:неналежне виконання укладеного сторонами кредитного договору, Банк ухиляється від виконання рішення господарського суду № 13/471 щодо зобов'язання укласти з позивачем додаткової угоди до кредитного договору з надання другого траншу, наявність та реальність можливості одержання прибутку та його розміру; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.

З урахуванням наведеного та згідно зі ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків є наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Оскільки встановлена правомірність дій банку при відмові у наданні чергового кредитного траншу, то настає цивільно-правова відповідальність для банка , тому вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, з розрахунку господарського суду є підставними.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що руйнування об'єкту сталося з причин нездійснення позивачем консервації об'єкту, оскільки позивач розраховував на отримання кредитних коштів за кредитним договором, мав наміри на закінчення будівництва у строки, передбачені договором будівельного підряду, укладеного з ТОВ «АНД». Між тим, відповідач безпідставно не надавав відповіді на вимогу з надання наступного траншу, що виключало у позивача необхідність з консервації об'єкту на наявність активної переписки останього.

Колегія суддів погоджується, що вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді сплачених процентів за користування кредитними коштами та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки слід керуватись положенням ч. 1 ст. 1050 ЦК та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст. 1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Щодо судових витрат, то відповідач не звернув уваги на те, що господарський суд відмовив позивачеві у задоволенні вимог про стягнення коштів у вигляді адвокатських послуг, в зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.76 N 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Кредитпромбанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва № 17/465 від 27.02.2012р.- залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Коршун Н.М.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24930623

[ANTIRAID]

Вот подготовительные решения:

Неправомерность действий Кредитпромбанка по отказе в выдаче очередного транша и обязательстве заключить допсоглашение и выдать очередной транш:

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/471

10.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»

до Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

про спонукання до вчинення дії щодо зміни кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача Соковкін А.В. –директор, Ларченко А.В. –дов. № б/н від 01.04.09,

Рекун А.І. –дов. № б/н від 18.11.09,

від відповідача Могільовкін Р.Ю. –дов. № 353 від 18.08.09

В судовому засіданні 10.12.09 за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ i СУТЬ СПОРУ:

22.10.09 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про спонукання відповідача до вчинення дії щодо зміни кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди.

26.10.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.11.09

У судовому засіданні, призначеному на 19.11.09, Позивач подав клопотання та просив суд у порядку, визначеному ст. 83 Господарського кодексу України, при прийнятті рішення вийти за межі позовних вимог, та, з метою захисту прав та законних інтересів Позивача, визнати недійсним пункт Кредитного договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Кредитного договору Відповідач зобов’язався перед Позивачем надавати останньому кредити (транші) на підставі відповідної письмової заявки Позивача. 23.03.09. Позивач звернувся до Банку з письмовою заявкою про видачу траншів у вказаному в заявці розмірі, відповідей на яку Банк за твердженням Позивача не надав, кредитні кошти не видав; згодом Позивач звернувся до Банку із повторною письмовою заявкою від 28.09.09 про видачу траншів у вказаному в заявці розмірі та пропозицією укласти додаткову угоду до Кредитного договору відповідно до проекту, наданому Позивачем, та змінити таким чином Кредитний договір, однак, у встановлений законодавством строк Банк, за твердженням Позивача, відповіді не надав, кредитні кошти не видав. Позивач на підставі статті 188 Господарського кодексу України (далі –ГК України) просив суд зобов’язати Банк змінити Кредитний договір укладений між Відповідачем та Позивачем, шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору про надання Позивачу чергового траншу кредиту у визначеній сумі в запропонованій Позивачем редакції.

Згідно з п.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Розгляд справи відкладався до 10.12.09 в судовому засіданні, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), Відповідача було зобов’язано надати пояснення суду, а також було направлено судовий запит до Страхової компанії «АРМА»з питання укладення та чинності договорів страхування майна та страхування фінансового ризику, пов’язаного з припиненням права власності.

В ході розгляду справи Позивач підтримав позовні вимоги, вказав, що жодних підстав, встановлених договором або законом, для відмови в укладенні додаткової угоди для надання чергового кредиту (траншу) у рамках Кредитного договору не було станом на дату подання письмової заявки від 23.03.09 та повторної заявки від 28.09.09, та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю, при прийнятті рішення вийти за межі позовних вимог, та з метою захисту прав та законних інтересів Позивача визнати недійсним пункт Кредитного договору.

Відповідач заперечив проти позову за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем як позичальником та Банком як кредитором укладено кредитний договір №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.0908. (надалі –Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору встановлено:

- процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті України та/або в доларах США з повною/частковою конвертацією у гривню у межах загальної суми, еквівалентної 1390000,00 доларів США, (що у еквіваленті на дату укладення Кредитного договору складало 6742612,00 грн.) за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення кожної додаткової угоди, що є його невід’ємною частиною,

- процедура та умови повернення Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування та сплати комісії за надання кредитів,

- взаємні права та зобов’язання сторін, що виникнуть при наданні Банком кредитів.

Відповідно до п. 3.3.1 Кредитного договору, Банк зобов’язаний надавати кредити Позичальнику згідно з додатковими угодами в межах суми, вказаної у п. 1.1. за умови, що сума кредиту буде забезпечена заставою на відповідну суму.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, договір діє до повного погашення Позичальником кредитів, процентів за користування ними та комісій, а при наявності простроченої заборгованості –і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів. Пунктом 3.4.5. Кредитного договору передбачено обов’язок Позичальника повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 07 вересня 2015 року.

Ціль кредиту згідно з п. 2.2. Кредитного договору –«для фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна».

Порядок видачі траншів конкретизовано у п. 2.3. Кредитного договору - підставою для надання кредитів відповідно до цього пункту є додаткові угоди, що мають укладатись після надання Банку письмової заявки Позичальника, у якій вказується сума та валюта кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на контракт (договір, угоду, додаток, рахунок-фактуру). Відповідно до п.2.7. Кредитного договору процентні ставки, валюта кредитування та розмір комісії встановлюються в Додаткових угодах за кожним кредитом. Відповідно до п.1.2. Кредитного договору строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1. Кредитного договору та термін його повернення визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п.3.4.5. Кредитного договору.

Відповідно до заявки Позичальника № 71 від 08.0908. та укладеної на її підставі додаткової угоди № 1 від 08.0908., що є невід’ємною частиною Кредитного договору, Банк 08 вересня 08. надав Позичальнику суму кредиту 300000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню з метою здійснення передплати ТОВ «АНД»за будівельні роботи згідно договору на будівництво №22 від 24.06.08. (далі договір на будівництво). Зазначені кошти були спрямовані Позичальником на фінансування будівельних робіт по першому етапу завершення будівництва яхтового центру. Зазначені роботи були виконані належним чином та відповідно до актів передачі-прийняття робіт (за встановленою формою) прийняті Позичальником. Про цільове використання коштів кредиту Позичальник належним чином відзвітував Банку, проти чого Банк не заперечує.

Згідно до умов фінансування будівельних робіт по завершенню будівництва яхтового центру, що визначені договором на будівництво (із наступними змінами) термін початку фінансування другого та третього етапу будівництва встановлено з 01.04.09

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами:

Позивачем було направлено Банку письмову заявку № 16 від 23.03.09 щодо надання чергового траншу кредиту у сумі 1090000,00 дол. США з метою його спрямування на фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна»(договір на будівництво №22 від 24.06.09 з підрядною будівельною організацією ТОВ «АНД»), зазначена заявка була отримана Банком 23.03.09, вхідний номер Банку 26434. Згодом Позивач надсилав Банку письмові звернення від 27.03.09, 07.04.09 з проханням розглянути письмову заявку, укласти додаткову угоду та надати кредитні кошти. Відповіді Банку, як на зазначену заявку, так і на наступні письмові звернення отримано не було.

За твердженням Позивача, грошові кошти були вкрай необхідні для завершення будівництва, і тому, відповідно до вимог ст.188 Господарського кодексу України, 28.09.09 Позивач звернувся до Відповідача із повторною заявкою про надання чергового траншу кредиту у сумі 1090000,00 дол. США та пропозицією щодо укладення додаткової угоди №2 від 01.10.09 до Кредитного договору на зазначену суму кредиту в редакції, запропонованій Позивачем, зазначена заявка була отримана Банком 28.09.09, вхідний номер банку 84415.

У 20-денний строк, встановлений ст.188 ГК України, Позивачем не було отримано відповіді на повторну заявку та на пропозицію укласти додаткову угоду. Лист Банку №31545/49-14423-49, датований 20.10.09, про неможливість укладення додаткової угоди до договору був направлений Банком Позивачу лише 22.10.09, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, який суду надано Позивачем. Також відповідним поштовим штемпелем та вхідним номером Позивача на листі Банку, підтверджується той факт, що зазначений лист був отриманий Позивачем лише 24.10.09 Все викладене дає підстави стверджувати, що лист Банку № 31545/49-14423-49, датований 20.10.09 був підготовлений та направлений Позивачу лише після отримання копії позовної заяви до суду про спонукання до вчинення дії щодо зміни Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди, яка була отримана Банком 22.10.09 І тому зазначений лист не може бути розцінений як належна відповідь сторони на пропозицію змінити договір у сенсі ст.188 ГК України. Разом із тим, суд бере до уваги заперечення Банку щодо недосягнення згоди між Позичальником та Банком щодо зміни договору шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені законом або договором.

Аналогічне положення встановлене й у статті 13 ЦК України відповідно до якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина 1).

Кредитним договором не визначено термін протягом якого Банк зобов’язаний виконати зобов’язання з надання Позичальнику чергового кредиту (траншу) на умовах Кредитного договору. Суд погоджується з доводами Позивача, стосовно того, що у даному випадку до визначення терміну виконання зобов’язання мають застосовуватись вимоги абзацу 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України «Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події»та вимоги ст. 188 ГК України. Відповідно до умов Кредитного договору, надання кредитів відбувається на підставі додаткової угоди, укладеної на підставі заявки Позичальника. Таким чином, укладення додаткової угоди, у сенсі абзацу 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України є подією, яка має неминуче настати. При цьому, право Банку відмовити у видачі коштів траншу та в укладенні відповідної додаткової угоди з Позивачем обмежено статтею 1056 ЦК України, згідно з якою таке право виникає у Банка у разі порушення процедури визнання його (Позивача) банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не буде повернений, а також абзацем 2 пункту п. 2.3. Кредитного договору: неналежне виконання/невиконання Позичальником умов договору та укладених раніше додаткових угод; неподання Позичальником відомостей, що стосуються його фінансового стану; надання Банку недостовірної інформації та звітності; погіршення фінансового стану Позичальника; використання кредитів не за цільовим призначенням; недостатності забезпечення зобов’язань Позичальника за цим договором.

Як встановлено матеріалами справи, жодної із зазначених у законі або кредитному договорі підстав для видачі чергового траншу кредиту на дату подання письмової заявки від 23.03.3009 та повторної письмової заявки від 28.09.09 у Банка не було.

Також на думку суду є обґрунтованими доводи Позивача, стосовно того, що саме лише не підписання Банком додаткової угоди не є достатньою підставою для відмови у видачі траншу, оскільки пункт 1.1., 2.3., 3.3.1 Кредитного договору визначає порядок видачі кредиту та підписання цієї додаткової угоди, які не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Умисне перешкоджання в настанні такої обставини, як підписання додаткової угоди, відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України не може бути підставою для відмови у видачі кредитних коштів. Відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Суд відхиляє здійснені Відповідачем посилання, що вказана заявка не може бути розцінена в якості підстави для видачі кредитних коштів та додаткова угода до Кредитного договору не може бути укладена через те, що питання про видачу траншу кредиту підлягає розгляду Кредитно-інвестиційним комітетом банку і для винесення цього питання на розгляд службами банку Позивач повинен був подати певний перелік документів, який не є вичерпним. При цьому суд зазначає, що відповідно до законодавства будь-яке порушення процедури подання заяв про видачу кредиту може мати своїм наслідком відмову в видачі кредитних коштів тільки у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений законом або договором.

Так, представник Відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи та у письмовому відзиві на позовну заяву не зумів назвати конкретну норму договору або акту цивільного законодавства, яка б надавала йому право відмовити у видачі суми кредиту та укласти додаткову угоду у випадку ненадання Позивачем, визначеного Банком у листі від 20.10.09 переліку документів, при зверненні до Банку за видачею траншів.

Вивчивши матеріали справи, суд також встановив, що черговий транш, видачу якого ініціював Позивач повторною заявкою від 28.10.09 не виходить за межі суми, що визначена п.1.1. Кредитного договору та повністю забезпечений іпотекою майна у відповідності до укладених та нотаріально посвідчених іпотечних договорів №49.12/25/І 415/08 від 08.0908. та № 49.12/25/І 390/08 від 08.0908. (далі –Іпотечні договори). Позичальником у забезпечення зобов’язань за Кредитним договором було передано у іпотеку Банку майно на загальну суму 13606048,00 грн.:

- Яхтовий центр «Оріяна», що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3 (що належить ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»), та

- Майнові права на будівництво яхтового центру «Оріяна»(адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси), що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3, який буде побудований у майбутньому, що належить ТОВ «Оріяна Шіп Ярд».

Використовуючи свої права іпотекодержателя за Іпотечними договорами, Відповідач здійснив перевірку (огляд) наявності, стану та умов зберігання майна, що надано у іпотеку, у зв’язку із чим уповноваженим співробітником банку (Жулою Д.М., працівником відділу з оцінки та моніторингу заставного майна) складено акти від 27.04.09 Відповідно до висновків, що викладені в актах, стан заставного майна є задовільним, відсутня необхідність зміни предмета застави або заставної вартості майна.

Також не знайшли підтвердження у матеріалах справи доводи Відповідача, стосовно порушення Позивачем умов 2.7. та 3.1.7 іпотечного договору № 49.12/25/І 390/08 від 08.0908. щодо страхування заставного майна у акредитованій у банку страховій компанії. Так, за твердженням Позивача, що підтверджується також і листом ЗАТ «Страхова Компанія «АРМА»№1754 від 08.12.09 на судовий запит, Договір добровільного страхування майна № 213-7110017 та договір добровільного страхування фінансового ризику, пов’язаного із припиненням права власності № 216-711000107 були підписані 08.09.09 . уповноваженими особами страховика та страхувальника та скріплені печатками, та є чинними та дійсними на дату винесення рішення. Копії названих вище договорів були надані ВАТ «Кредитпромбанк», за зазначеними договорами належним чином було сплачено страхові внески, що підтверджується платіжними дорученнями №275 та №276 від 23.10.09, вигодонабувачем за вищезазначеними договорами визначено КРД ВАТ «Кредитпромбанк», що Банком не заперечується.

Пунктом 3.4.11. Кредитного договору встановлено обов’язок Позичальника «починаючи з 01.11.08., та протягом строку користування кредитами наданими згідно з цим Договором, забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті в Банку, не менше 60 % від загальної суми надходжень на поточні рахунки Позичальника, відкриті в будь-яких установах банків, за виключенням надходжень у вигляді кредитів, наданих Позичальнику Банком, надходжень отриманих в результаті продажу іноземної валюти та надходжень з власного поточного рахунку, відкритого в іншому банку». Банк стверджує, що Позичальником зазначений пункт договору не виконується, що дає право банку по підставі ч. 2 п.2.3. Кредитного договору відмовити Позичальнику у наданні чергового траншу кредиту через неналежне виконання умов Кредитного договору.

Суд не погоджується з таким твердженням. Відповідно до абзацу 2 п.2.3. Кредитного договору передбачений такий наслідок невиконання умов договору, як відмова у наданні кредитів (траншів) за Кредитним договором. Тобто, пункт 2.3 кредитного договору відповідно до статті 611 ЦК України встановлює загальний захід відповідальності за порушення Позичальником умов Кредитного договору.

Крім того, пунктом 3.1.4 Кредитного договору встановлений ще один захід відповідальності за невиконання або неналежне Кредитного договору –право банку дострокового стягнути кредит та проценти за ним.

Разом з тим, як вбачається з пункту 3.1.11 Кредитного договору, щодо пункту 3.4.11. встановлені спеціальні наслідки недотримання вимог щодо його виконання. Цією спеціальною нормою встановлено, що у разі порушення вимог п. 3.4.11. Відповідач вправі підняти процентні ставки за користування кредитом на 2 проценти.

Тобто, фактично, беручи до уваги твердження Відповідача, Кредитним договором встановлено три заходи юридичної відповідальності за вчинення Позичальником одного й того самого порушення пункту 3.4.11. кредитного договору –відмова у наданні траншів (пункт 2.3), дострокове стягнення кредиту (п.3.1.4.) і підняття процентної ставки на 2 проценти (пункт 3.1.11.).

Водночас, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Застосування усіх заходів відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення неможливе відповідно до вказаної статті Конституції України.

Крім того, розглянувши клопотання Позивача, суд також встановив, що пункт 3.4.11. Кредитного договору, має бути визнаний недійсним з огляду на наступне:

До укладення Кредитного договору, Банк вимагав від Позичальника надання певного пакету документів, зокрема і документи, що підтверджують існуючі кредитні зобов’язання Позичальника, які виникли до дати подання заявки про укладання Кредитного договору. Позичальником у складі запитаного Банком переліку документів було подано копію Кредитного договору №226 від 08.12.06 року з ТОВ «Комерційний банк «Даніель», за яким Позичальник отримав суму кредиту 1540000,00 грн. Пунктом 3.2.12. зазначеного договору було передбачено обов’язок Позивача направляти не менше 49% загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок, відкритий в банку ТОВ «Комерційний банк «Даніель». Бухгалтер Позивача також зазначав уповноваженому співробітнику Банку - начальнику відділу супроводження кредитних операцій управління корпоративного бізнесу КРД ВАТ «Кредитпромбанк»Василенко Л.А., який займався оформленням Кредитного договору, про необхідність корелювати умови проекту Кредитного договору з існуючими зобов’язаннями Позичальника.

Таким чином, на дату укладення Кредитного договору 08.0908 року Банк достеменно знав про те, що Позичальник не зможе виконувати зобов’язання, визначене п.3.4.11. Кредитного договору відповідно до умов цього пункту. За твердженням директора Позивача, під час підписання Кредитного договору він був позбавлений належного часу та можливості для детального вичитування екземпляру Кредитного договору до його підписання, та, знаючи про те, що Банк ознайомлений із умовами вже існуючого кредитного договору з іншим банком, був упевнений, що цифрове значення відсотку грошових надходжень, що підлягають сплаті на поточний рахунок у Банку, буде відредактоване Банком з тим, щоб загальне значення розміру грошових надходжень Позивача, що мають спрямовуватись відповідно до умов уже існуючого кредитного договору, та договору, що укладається - не перевищувало 100%.

Таким чином, пункт 3.4.11. Кредитного договору у дійсній редакції не відповідає дійсним намірам сторін, що заздалегідь позбавляє сторони, і зокрема позивача можливості його виконувати належним чином.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути судом визнаний недійсним. Істотне значення, зокрема, має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи, що матеріалами справи та наведеними доказами підтверджено, що п.3.4.11. зазначено у Кредитному договорі під впливом помилки, і беручи до уваги, що зазначений пункт договору не містить істотних умов Кредитного договору, суд вважає, що є підстави для визнання п. 3.4.11. Кредитного договору недійсним.

Досліджуючи умови Кредитного договору та подані сторонами докази, судом не встановлено існування фактів, які відповідно до умов Кредитного договору давали право Банку обґрунтовано відмовити у задоволенні заявки про надання чергового траншу кредиту та укладенні додаткової угоди до Кредитного договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому суд вважає помилковими посилання Відповідача в обґрунтування правомірності відмови у видачі траншу.

Тому Банк, отримавши від Товариства відповідну заявку 23.03.09 ., та повторну заявку від 28.09.09 . був зобов’язаний відповідно до пунктів 1.1., 2.3., 3.3.1. Кредитного договору укласти додаткову угоду та видати суму траншу у строк, визначений договором або законом. Враховуючи, що Кредитним договором не визначено термін протягом якого Банк зобов’язаний виконати зобов’язання з надання Позичальнику чергового кредиту (траншу) на умовах Кредитного договору, суд встановив, що у даному випадку до визначення терміну виконання зобов’язання мають застосовуватись вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України та ст. 188 ГК України. Таким чином, Банк був зобов’язаний прийняти рішення про видачу кредиту, укласти відповідну угоду та надати Позичальнику кредит відповідно до умов Кредитного договору не пізніше 20 днів з часу отримання пропозиції Позивача, а саме в строк до 18 жовтня 09 року, або ж, при наявності обставин, визначених частиною 2 п. 2.3. Кредитного договору або ст. 1056 ЦК України, у цей же строк письмово обґрунтовано відмовити Позичальнику у наданні кредиту, а не відмовити у видачі траншу, що фактично мало місце.

При вирішенні даного питання суд також приймає до уваги, що Банк впродовж майже п’яти місяців від дати отримання першої заявки Позивача (23.03.09) не надсилав Позивачеві будь-якого повідомлення щодо обґрунтованої відмови у видачі траншу на підставі поданої Позивачем заяви. Подана Позивачем заявка залишилась без жодної відповіді та будь-якої юридичної чи фактичної реакції з боку Банку, до моменту подання Позивачем відповідного позову до суду, що судом розцінюється додатковим підтвердженням безпідставності тверджень Відповідача.

Матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач скористався передбаченим пунктом п. 2.3. ч.2. Кредитного договору правом та відмовив у наданні траншів саме через невиконання Позивачем умов Кредитного договору або з будь якої іншої підстави, що передбачена чинним законодавством або Кредитним договором. Зокрема, Відповідачем всупереч вимог статті 33 ГПК України не надано доказів вчинення будь-якого вольового акту щодо застосування саме цих заходів відповідальності за порушення вказаних пунктів договору, зокрема, не надано доказів повідомлення Позивача про зупинення Банком виконання своїх зобов’язань з видачі траншів, не зазначено підстав для такого зупинення тощо. Крім того, не було вчинено жодних дій щодо вимог дострокового погашення заборгованості за кредитом згідно із п. 3.1.4 Кредитного договору.

За таких обставин суд відхиляє здійснені Відповідачем посилання на наявність у нього права зупинити надання траншів як такі, що не відповідають законодавству та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Відповідно до статті 174 ГК України зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України та статтею 188 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч вимог наведених норм відповідач не виконав своїх зобов’язань перед позивачем належним чином, не видав належну до виплати суму траншу, і водночас не надав будь-якої відповіді на законне прохання Позивача надати йому обумовлену Кредитним договором суму кредиту, та не вчинив дій щодо підписання додаткової угоди.

При цьому, суд зазначає, що саме лише не підписання Банком додаткової угоди не є достатньою підставою для відмови у видачі траншу, оскільки пункт 1.1., 2.3., 3.3.1 Кредитного договору визначає порядок видачі кредиту та підписання цієї додаткової угоди, які не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Умисне перешкоджання в настанні такої обставини, як підписання додаткової угоди, також відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України не може бути підставою для відмови у видачі кредитних коштів. Відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Аналізуючи умови Кредитного договору в системному зв’язку з нормами Цивільного та Господарського кодексів, які регулюють порядок виконання та зміни укладених господарських договорів, суд вважає відхилення пропозиції з укладання додаткової угоди № 2 незаконним та таким, що порушує умови раніше укладеного Кредитного договору.

Що стосується умов додаткової угоди, які викладені у проекті запропонованої Позивачем додаткової угоди №2 від 01.10.09, то на підставі аналізу норм укладеного Кредитного договору та умов запропонованої додаткової угоди, слід зробити висновок, що істотні умови проекту додаткової угоди повністю відповідають умовам Кредитного договору, та не порушують прав та інтересів Відповідача.

При цьому, Позивач просить змінити Кредитний договір та зобов’язати Відповідача укласти додаткову угоду з 18.10.09, позаяк саме цей день є останнім днем коли Відповідач повинен був укласти додаткову угоду та видати суму кредитних коштів відповідно до Кредитного договору та ст.1056 ЦК України.

На обґрунтування даного твердження, Позивач посилається на положення частини 5 статті 188 ГК України, відповідно до якого якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач вважає, що приймаючи рішення про розірвання Кредитного договору суд відповідно до статті 188 ГК України вправі самостійно визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним, у тому числі й дату, яка відбулася до моменту прийняття рішення по суті.

Проте з даною позицією Позивача суд погодитись не може виходячи з того, що дана норма не дає права суду визначити дату укладення додаткової угоди та зміни договору у ретроспективі, минулою датою, а також виходячи з аналізу норм діючого законодавства, зокрема положень частини 3 статті 653 ЦК України, відповідно до яких якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, суд вважає, що Кредитний договір підлягає зміні, а відтак додаткова угода підлягає укладенню з моменту набрання рішенням законної сили, оскільки підстав для розірвання договору з іншої дати суд не вбачає.

Вивчивши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що позовна вимога про спонукання до вчинення дії щодо зміни Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору є законною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За твердженням Позивача, укладаючи даний Кредитний договір він розраховував отримати кошти, необхідні для вчасного завершення будівництва - «для фінансування завершення будівництва яхтового центру «Оріяна»за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 3». Це також підтверджується і пунктом 2.2 Кредитного договору в якому визначене цільове використання коштів щодо фінансування будівництва зазначеного об’єкту.

Проте, через протиправну відмову Відповідача у видачі траншів та укладення додаткової угоди Позивач позбавився можливості отримати зазначені у Кредитному договорі кошти у необхідному обсязі.

При цьому суд дійшов висновку, що через припинення надання Відповідачем грошових коштів не досягається головна мета, для досягнення якої і був взятий кредит у банку і, відповідно, укладений Кредитний договір, а саме –будівництво яхтового центру «Оріяна»за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 3.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України пов’язує можливість зміни договору, оскільки внаслідок того, що Відповідачем, починаючи з березня 09 року, не видаються грошові кошти (транші), Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладені Кредитного договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як свідчать матеріали справи, Позивач повторною заявкою від 28.09.09 про видачу чергового траншу кредиту звернувся до Відповідача та запропонував змінити Кредитний договорі шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору.

Згідно ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У 20-денний строк, встановлений ст.188 ГК України, Позивачем не було отримано відповіді на повторну заявку та на пропозицію укласти додаткову угоду. Лист банку №31545/49-14423-49, датований 20.10.09, про неможливість укладення додаткової угоди до договору був направлений Банком Позивачу лише 22.10.09

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно п. 6.1. Кредитного договору спірні питання щодо виконання цього договору, які не врегульовані сторонами, розглядаються у порядку, що передбачений законодавством України.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 32-34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п.3.4.11. кредитного договору №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.09.08.

3. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство „Кредитпромбанк” (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 303188501 у Головному управлінні національного банку України по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв.1, місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 260032726 в ВАТ «Кредитпромбанк» м. Києва МФО 300863, ідентифікаційний код 30216152) додаткову угоду до Кредитного договору №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.0908. у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА № 2

ДО КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ № 49.8.2/25/08-КЛТ від 08 вересня 08 року

м. Київ 10 грудня 2009 року

Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк", яке є резидентом України, має статус платника податку на прибуток на загальних підставах зі ставкою оподаткування, встановленою ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та належить до групи платників податку на прибуток, 50 або більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що не є резидентами України, що іменується в подальшому "Банк", в особі заступника директора Київського регіонального департаменту з корпоративного бізнесу ВАТ «Кредитпромбанк»Старунського Олександра Івановича, який діє на підставі довіреності, посвідченої Телегою Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 серпня 08 року за реєстровим № 1890, з однієї сторони,

та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд», яке є резидентом України, має статус платника податку на прибуток на загальних підставах зі ставкою оподаткування, передбаченою ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не належить до групи платників податку на прибуток, 50 (або більше) відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або в управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що не є резидентами України, що іменується в подальшому "Позичальник", в особі директора Соковніна Артема Валентиновича, який діє на підставі Статуту; з іншої сторони, які іменуються в подальшому спільно "Сторони", а кожний окремо також - "Сторона", уклали цю Додаткову угоду до кредитного договору № 49.8.2/25/08-КЛТ.'від 08.09.08 . (надалі-Кредитний договір) про наступне:

1. Банк надає Позичальнику кредит згідно з цією додатковою угодою в сумі 1090000,00 (один мільйон дев’яносто тисяч) доларів США з повною конвертацією у гривню на наступні цілі: передплата ТОВ «АНД»за будівельні роботи (2-3 етап будівництва) згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.08. з додатковими угодами №№1-4.

1.1. Таким чином, загальна сума кредиту, виданого Банком Позичальнику відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди складає 1390000,00 (один мільйон триста дев’яносто тисяч) доларів США.

2. Погашати заборгованість за кредитом, отриманим за цією додатковою угодою зі своїх поточних рахунків на рахунок № 20834010000010.840.01, в таких сумах та строки, щоб заборгованість за кредитом (за Додатковою угодою №1 та цією Додатковою угодою) не перевищувала:

Період Сума заборгованості

Долари США Період Сума заборгованості

Долари США

3 26.10.09-

3 25.11.09-

3 25.12.09-

3 25.01.10-

3 25.02.10-

3 25.03.10-

3 26.04.10-

З 25.05.10-

3 25.06.10-

З 26.07.10-

З 25.08.10-

3 27.0910-

3 25.10.10-

3 25.11.10-

3 27.12.10-

3 25.01.11-

3 25.02.11-

3 25.03.11-

3 25.04.11-

3 25.05.11-

3 27.06.11-

3 25.07.11-

3 25..08.11-

3 26.0911-

3 25.10.11-

3 25.11.11-

3 26.12.11-

3 25.01.12-

3 27.02.12-

3 26.03.12-

3 25.04.12-

3 25.05.12-

3 25.06.12-

3 25.07.12-

3 27.08.12-1363848,00

1 332874,00

1.313 832,00

1 294790,00

1 275748,00

1 256706,00

1 237664,00

1 218622,00

1 199580,00

1 180538,00

1 161496,00

1 142454,00

1 123412,00

1 104370,00

1 085328,00

1 066286,00

1 047244,00

1 028202,00

1 009160,00

990118,00

971076,00

952034,00

932992,00

913950,00

894908,00

875866,00

856824,00

837782,00

818740,00

799698,00

780656,00

761614,00

742572,00

723530,00

704488,003 25.0912-

3 25.10.12-

3 26.11.12-

3 25.12.12-

З 25.01.13-

3 25.02.13-

3 25.03.13-

3 25.04.13-

3 27.05.13-

3 25.06.13-

3 25.07.13-

3 26.08.13-

3 25.0913-

3 25.10.13-

З 25.11.13-

3 25.12.13-

3 27.01.14-

3 25.02.14-

3 25.03.14-

3 25.04.14-

3 26.05.14-

3 25.06.14-

3 25.07.14-

3 25.08.14-

3 25.0914-

З 27.10.14-

З 25.11.14-

З 25.12.14-

З 26.01.15-

3 25.02.15-

3 25.03.15-

З 27.04.15-

3 25.05.15-

3 25.06.15-

З 27.07.15-

З 25.08.15-685 446.00

666 404.00

647 362.00

628 320.00

609 278.00

590 236.00

571 194.00

552 152.00

533 110.00

514 068.00

495 026.00

475 984.00

456 942.00

437 900.00

418 858.00

399 816.00

380 774.00

361 732.00

342 690.00

323 648.00

304 606.00

285 564.00

266 522.00

247 480.00

228 438.00

209 396.00

190 354.00

171 312.00

152 270.00

133 228.00

114 186.00

95 144.00

76 102.00

57 060.00

38 018.00

18 976.00

Позичальник зобов’язується повністю повернути кредит, отриманий відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди, не пізніше 07 вересня 2015 року (сьомого вересня дві тисячі п'ятнадцятого року).

3. За надання кредиту Позичальник сплачує Банку комісію у сумі 52873,72 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 72 коп.

4. Комісія за надання кредиту за цією додатковою угодою, сплачується Позичальником у строк, встановлений Кредитним договором, на рахунок Банку № 357860102.980.01.174.01.

5. За розгляд кредитної заявки Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 500 гривень, в т.ч. ПДВ 83,33 гривень. Комісія сплачується протягом трьох робочих днів з дати підписання цього Договору на рахунок Банку № 3739233.

6. Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 13 (тринадцять) процентів річних.

7. Проценти за кредитом, який надається відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди, сплачуються в строки, встановлені Кредитним договором, з поточного рахунку Позичальника на рахунок Банку № 20889010000010.840.01.

8. Надання кредиту, його повернення, нарахування та сплата процентів здійснюються на умовах, передбачених Кредитним договором та цією додатковою угодою.

9. Забезпеченням погашення заборгованості за цим кредитом, наданим відповідно до Кредитного договору на підставі Додаткової угоди №1 від 08.0908. та цієї Додаткової угоди, сплати процентів та пені є забезпечення, що передбачено пунктом 4.2 Кредитного договору.

10. Інші умови Кредитного договору залишаються без змін.

11. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Кредитного договору.

12. Ця додаткова угода набуває чинності із дня її підписання.

13. Цю додаткову угоду складено у двох примірниках, по одному примірнику для Банка і Позичальника.

Банк

Посада підпис

МП

Позичальник

Посада підпис

МП

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кредитпромбанк” (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 303188501 у Головному управлінні національного банку України по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»(юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв.1, місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 260032726 в ВАТ «Кредитпромбанк»м. Києва МФО 300863, ідентифікаційний код 30216152) державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата підписання 21.01.10

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8245866

[ANTIRAID]

Этим решением установлена просрочка кредитора:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011

№ 4/290

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Соковнін А.В. - директор

Волянська О.Ю. – дов. б/н від 15.06.2010

від відповідача: Серафіменко В.О. – дов. №612 від 02.11.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2010

у справі № 4/290 ( .....)

за позовом Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"

до ТОВ "Оріяна Шіп Ярд"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 2191727,89 грн.

17.01.2011 року в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 24.01.2011, в зв’язку з чим постанова приймається зазначеною датою.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк” (надалі – ПАТ „Кредитпромбанк”, позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” (надалі – ТОВ „Оріяна Шіп Ярд”, відповідач) 267120 дол. США строкової заборгованості за кредитом, 8220 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 1093,71 дол. США строкової заборгованості за процентами, 93,61 дол. США пені за прострочення платежу, а всього 2191727,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008.

21.09.2010 позивач остаточно уточнив суму позовних вимог та просив стягнути з відповідача 250680,00 дол. США строкової заборгованості за кредитом, 24660 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 1193,14 дол. США строкова заборгованості за процентами, а всього 277714,83 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010р. складає 2199279,28 грн. заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №4/290 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 24660,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010 складає 195060 грн. 60 коп. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 1193,14 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010 складає 9437 грн.73 коп. строкової заборгованості по процентам, 2044 грн. 98 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №4/290 від 23.11.2010 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Оріяна Шіп Ярд” строкової заборгованості за кредитним договором №49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 в сумі 1992316,53 грн., у т.ч. строкову заборгованість за основною сумою кредиту – 1982878,80 грн. та строкову заборгованість зі сплати відсотків – 9437,73 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що відмовивши банку у задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, господарський суд порушив вимоги ст. 1050 ЦК України та не взяв до уваги умови кредитного договору, за якими у разі порушення умов кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов’язання повернути достроково всю суму кредиту та проценти за користування кредитом, а також пеню.

Відповідач в свою чергу також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 у справі №4/290 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2009 у справі №13/471, яке набрало законної сили, зобов’язано ПАТ „Кредитпромбанк” укласти з ТОВ „Оріяна Шіп Ярд” додаткову угоду до кредитного договору №49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008. За твердженням відповідача, з моменту набрання вказаним рішенням суду чинності, умови кредитного договору були змінені, ухилення позивача від виконання рішення суду є неналежним виконанням умов договору саме з боку позивача, а тому відповідач в силу ст. 613 ЦК України припинив свої зобов’язання за договором на час прострочення кредитора. З огляду на наведене, відповідач вважає, що у нього відсутній обов’язок сплачувати позивачу суми в рахунок оплати як тіла кредиту, так і інших платежів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Кредитпромбанк”, правонаступником якого з 15.03.2010 є Публічне акціонерне товариство „Кредит промбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” було укладено кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ (надалі – кредитний договір), відповідно до п.2.2 якого, відповідачу надано кредит для фінансування завершення будівництва яхтового центру „Оріяна”.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредит надається у національній валюті України гривні, та /або в доларах США з повною або частковою конвертацією у грівні у межах суми, еквівалентної 1390000,00 дол. США, що на дату укладення договору складало 6742612,00 грн.

У відповідності до укладених та нотаріально посвідчених іпотечних договорів №49.12/25/1415/2008 від 08.09.2008 та №49.12/25/1390/2008 від 08.09.2008 відповідачем у забезпечення зобов’язань за кредитним договором було передано в іпотеку позивачу наступне майно на загальну суму 13696048,00грн.: майнові права на будівництво яхтового центру „Оріяна” (адміністративно-побутовий та спортивно - розважальний корпуси), що розтошований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул.. Набережна, буд.3, який буде побудований у майбутньому, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” та яхтовий центр „Оріяна”, що розтошований: Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул.. Набережна, буд.3, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд”.

Вищезазначені іпотечні договори є чинними.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони визначили підставою для надання кредитів – додаткові угоди (п.2.3 кредитного договору), що мають укладатись після надання позивачу письмової заявки відповідача, у якій вказується сума та валюта кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на контракт (договір, угоду, додаток, рахунок-фактуру).

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, позивач зобов’язаний надавати кредити відповідачу згідно з додатковими угодами в межах суми, вказаної у п.1.1 за умови, що сума кредиту буде забезпечена заставою на відповідну суму.

Відповідно до заявки позичальника №71 від 08.09.2008 та укладеної на її підставі додаткової угоди №1 від 08.09.2008, що є невід’ємною частиною кредитного договору, позивач 08.09.2008 надав відповідачу кредит у сумі 300000,00 дол. США з повною конвертацією у гривню з метою здійснення передплати ТОВ „АНД” за будівельні роботи згідно договору на будівництво №22 від 24.06.2008.

Зазначені кошти були належним чином спрямовані позичальником на фінансування будівельних робіт по першому етапу завершення будівництва яхтового центру, що не заперечується обома сторонами.

За твердженням позивача, відповідач порушує умови договору, зокрема, останній раз щомісячний платіж по тілу кредиту позичальник здійснив 25.02.2010. Тому позивач вважає, що згідно пп. 3.1.4, 3.1.6, 3.4.10 кредитного договору банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний повернути банку достроково всю суму кредиту та проценти за користування кредитними коштами.

Відповідач в свою чергу стверджує, що позивач також порушив умови договору, а саме на його пропозицію укласти додаткову угоду на видачу кредиту в сумі 1090000,00 дол. США не відповів, тобто ухилення позивача від укладення додаткової угоди №2 до кредитного договору, викладеної у рішенні суду від 10.12.2009 та невидача чергового траншу кредиту повинно розглядатись та тлумачитись як прострочення кредитора у сенсі ст.613 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2009 року справі №13/471, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 та Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010 у даній справі, було, у т.ч. зобов’язано ВАТ „Кредитпромбанк” укласти з ТОВ „Оріяна Шіп Ярд” додаткову угоду до кредитного договору №49.8.2/25/08-КЛТ від 08.09.2008, відповідно до умов якої позичальник зобов’язується повністю повернути кредит, отриманий відповідно до кредитного договору на підставі додаткової угоди №1 від 08.09.2008 та цієї додаткової угоди не пізніше 07.09.2015 року.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 08.09.2008 позичальник також зобов’язався повністю повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 07.09.2015 року. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем дійсно не вчинено дій, які він зобов’язаний вчинити відповідно до умов кредитного договору, та до вчинення яких позивача спонукає рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2009 у справі №13/471, а саме: позивач не уклав з відповідачем додаткову угоду №2, відповідно до якої банк мав надати позичальнику кредит в сумі 1090000,00 дол. США з повною конвертацією у гривню.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Пунктами 3.1.4, 3.1.5 та 3.1.6 кредитного договору передбачено право позивача достроково стягнути кредит та проценти за користування кредитом, зокрема, у разі недотримання умов цього договору. В даному випадку банк вказує на прострочення сплати платежів за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось раніше, строк погашення кредиту, т.ч. додатковою угодою №1 до кредитного договору, встановлено до 07.09.2015 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Матеріалами справи підтверджено що відповідач сумлінно виконував умови кредитного договору в частині сплати у строки, передбачені договором, всіх платежів до того часу, коли позивачем виконувались зобов’язання за договором, і припинив платежі з 25.03.2010 (після набрання чинності рішенням господарського суду м. Києва у справі №13/471), тобто після того, як позивач порушив умови договору.

Оскільки позивач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, не уклав додаткову угоду №2 та не надав позичальнику черговий транш кредиту в сумі 1090000,00 дол. США, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку саме позивач неналежним чином виконує умови кредитного договору, а тому відповідач в силу положень закону (ч.4 ст. 613 ЦК України) правомірно не сплачує банку проценти.

З огляду на вищевикладене, враховуючи визначений сторонами строк виконання зобов’язань, приймаючи до уваги умови кредитного договору, норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач діє у рамках прав, наданих йому чинним законодавством та не порушує умови кредитного договору, а тому вимоги позивача про дострокове повернення суми кредиту та процентів за весь час користування кредитом є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” не підлягає задоволенню; апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” має бути задоволена в повному обсязі, а рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 у справі №4/290 підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 у справі №4/290 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” на користь Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” 24660,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010 складає 195060 грн. 60 коп. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 1193,14 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010 складає 9437 грн.73 коп. строкової заборгованості по процентам, 2044 грн. 98 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 у справі №4/290 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” (01014, м. Київ, бул. Дружби народів, 38, ідентифікаційний код 21666051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріяна Шіп Ярд” (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 17, кв. 1, рахунок №260032726 в ПАТ „Кредитпромбанк” м. Києва, МФО 300863, ідентифікаційний код 30216152) 1022,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №4/290 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13600490

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13600488

[НБ Украины]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/465

27.02.12

Господарський суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Головіної К.І.,

при секретарі судового засідання Брик Я.А.,

...

Суддя К.І. Головіна

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21988834

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=60078 сообщение #3783 3.9.2012 10:01

Аналогичное решение, но по взысканию убытков с банка из-за невыполнения заявления о продаже на межбанке иностранной валюты, которая была получена по кредитному договору.

Заявление на продажу валюты – это договор комисии, а не платежный документ.