Решение ВССУ об отказе владчику в возврате вклада внесенного в Дельта-банк


ANTIRAID

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

6 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      6
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      6
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12 червня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., ОСОБА_7, Кураш Н.П.,Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.

 

за участю:

 

представника позивача

представника відповідача

 

- розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договірних відносин та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником - Кураш Наталією Петрівною, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 23 червня 2011 року між ним та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США № 2630/40/30164, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 52 910 доларів США на строк до 30 червня 2011 року з процентною ставкою 9% річних. Крім того, 23 червня 2011 року між сторонами укладено договори банківського вкладу у доларах США «Зростаючий» № 2630/40/30166 на суму 38 780 доларів США та № 2630/40/30167 на суму 29 610 доларів США.

 

На виконання умов укладених договорів позивач вніс кошти готівкою, на підтвердження чого банком видано банківські виписки № 73504, № 73508 та № 73510 відповідно.

 

11 липня 2011 року позивач звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою про виплату коштів та нарахованих відсотків згідно договорів банківського вкладу № 2630/40/30164, №2630/40/30166 та № 2630/40/30167. На вказану заяву банк повідомив позивачу, що станом на 13 липня 2011 року між ними не існує взаємовідносин з приводу вищевказаних договорів.

 

Посилаючись на викладене, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» визнати права вкладника за договорами банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США №2630/40/30166, №2630/40/30164, №2630/40/30167 від 23 червня 2011 року, стягнути з ПАТ "Дельта Банк" на свою користь суму вкладу за вказаними договорами у розмірі 121 300 доларів США, суму нарахованих процентів (відсотків) у розмірі 430 доларів США 33 центи, пеню у розмірі 9 682 гривень 51 копійку, а також 3% річних у розмірі 10 106 гривень 96 копійок.

 

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року, позов задоволено.

 

Ухвалено визнати за ОСОБА_8 права вкладника за договорами банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США за № № 2630/40/30164, 2630/40/30166, 2630/40/30167 від 23 червня 2011 року.

 

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_8 заборгованість за Договорами банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США за № 2630/40/30164, № 2630/40/30167, 2630/40/30166 від 23 червня 2011 року у сумі 121 730 доларів США 33 цента, а також в сумі 19 789 гривень 47 копійок. 

 

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави 3 219 гривень.

 

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

 

Задовольняючи позов на підставі ст.ст. 1058, 1059 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини за договорами банківського вкладу та дійшов висновку, що дані договори та банківські виписки відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки мають просту письмову форму й містять всі умови, необхідні для договору даного виду, а саме: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

 

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

 

Судами встановлено, що 23 червня 2011 року між ОСОБА_8 та ПАТ «Дельта Банк», в особі заступника начальника Білоцерківського відділення ПАТ «Дельта Банк» Шевченко О.М., укладено договори № 2630/40/30164, №2630/40/30166 та № 2630/40/30167 банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США.

 

Згідно пунктів 1.1-1.4 вказаних договорів, вкладник передає банку грошові кошти в розмірі та на строк, що визначені цими договорами, а банк приймає вклад, сплачує за ними проценти та повертає вклад у встановленому цими договорами порядку.

 

Загальна сума вкладу за трьома договорами складає 121 300 доларів США. 

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

 

Аналогічна вимога закріплена у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.

 

Пунктом 1.4 даного Положення передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

 

Таке ж положення передбачено у п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (із змінами та доповненнями станом на 17 червня 2011 року, діючої на час виникнення спірних правовідносин).

 

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. 

 

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (діючої на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу вкладні (депозитні рахунки).

 

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

 

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

 

Враховуючи викладене, порядок та форма надання виписок (внутрішнього документу банку) передбачена при укладенні договору банківського рахунку, а не договору банківського вкладу.

 

При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089.

 

Дійшовши висновку, що банківські виписки № 73504, № 73508 та № 73510 містять всі реквізити, які перелічені у п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, суди вважали їх належними і допустимими доказами у справі на підтвердження внесення позивачем коштів відповідно до умов договорів банківських вкладів № 2630/40/30164, № 2630/40/30166 та № 2630/40/30167.

 

Однак суди не звернули увагу на те, що відповідно до п. 4.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України операції з готівкою оформляються касовими документами відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. 

 

Таким нормативно-правовим актом Національного банку є Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція), в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (станом на 23 червня 2011 року).

 

Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ даної Інструкції установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

 

Матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, які б відповідали вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції.

 

Таким чином, в порушення вимог ст. 1059 ЦК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про додержання письмової форми договору банківського вкладу.

 

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на вказані порушення уваги не звернув, помилково залишив вказане рішення без змін.

 

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносин, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

 

На підставі викладеного та враховуючи, що судами встановлено фактичні обставини справи, однак застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

в и р і ш и л а: 

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником - Кураш Наталією Петрівною, задовольнити.

 

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення. 

 

У задоволенні позову ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договірних відносин та стягнення грошових коштів відмовити. 

 

Рішення оскарженню не підлягає. 

 

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко

 


Link to comment
Share on other sites

Дельта - банк - это Лагун. Отпетый мошенник.

Вкладчику специально (знали, что делают, учитывая, что заемщик не специалист в банковском деле) выдали выписки с якобы депозитного счета, а не кассовый документ, подтверждающий внесение денег на депозит.

 

Вот как ВССУ стоит на страже потребителей финансовых услуг. Даже решение принял, а не ухвалу.

Link to comment
Share on other sites

Дельта - банк - это Лагун. Отпетый мошенник.

Заемщику специально (знали, что делают, учитывая, что заемщик не специалист в банковском деле) выдали выписки с якобы депозитного счета, а не кассовый документ, подтверждающий внесение денег на депозит.

 

Вот как ВССУ стоит на страже потребителей финансовых услуг. Даже решение принял, а не ухвалу.

другими словами - подонки, как те, так и другие. это чистейший беспредел. карманный суд.

Link to comment
Share on other sites

Значит когда заемщик говорит о неполучении денег согласно договору, то судам все равно. Они говорят, какая вам разница как Вам выдали деньги. Вы ведь их получили? У 100 % КД деньги выданы/перечислены  неправильно и это судам не важно. Но в случае с депозитом очень даже важно?

 

А как же

 Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

 

Откуда человек может знать какая там квитанция должна быть?

 

Это решение подтверждает пословицу: Закон -дышло, куда дунешь, туда и вышло. 

Оно было бы справедливым если бы эта справедливость распространялась на всех.

Не бывает полуправды или правды наполовину.

Если будет такая же практика с заемщиками, тогда можно сказать , что это решение справедливое. 

НО что-то мне подсказывает, что аналогичной практики ВССУ с заемщиками и кредитными договорами не будет. 

Link to comment
Share on other sites

Значит когда заемщик говорит о неполучении денег согласно договору, то судам все равно. Они говорят, какая вам разница как Вам выдали деньги. Вы ведь их получили? У 100 % КД деньги выданы/перечислены  неправильно и это судам не важно. Но в случае с депозитом очень даже важно?

 

А как же

 Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

 

Откуда человек может знать какая там квитанция должна быть?

 

Это решение подтверждает пословицу: Закон -дышло, куда дунешь, туда и вышло. 

Оно было бы справедливым если бы эта справедливость распространялась на всех.

Не бывает полуправды или правды наполовину.

Если будет такая же практика с заемщиками, тогда можно сказать , что это решение справедливое. 

НО что-то мне подсказывает, что аналогичной практики ВССУ с заемщиками и кредитными договорами не будет. 

прикладывать это решение в судебном процессе, и как прецедент для ВСУ уже есть........... их же картой бить

Link to comment
Share on other sites

прикладывать это решение в судебном процессе, и как прецедент для ВСУ уже есть........... их же картой бить

Нет, думаю, ВСУ, а точнее раньше ВССУ не допустит для пересмотра и сошлется на разные правоотношения.

Оно ведь действительно разные правоотношения. 

 

 

Стаття 355. Підстави для подання заяви

про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може

бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної

інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло

ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних

правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція

якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань

при вирішенні справи судом.

даю 100 %, что скажут о разных правоотношениях, т.к. там депозит, а там кредит.

 

Я эту шушеру уже насквозь вижу. 

Link to comment
Share on other sites

а чем не одинаковые правоотношения, банк взял, выдал, квитанцию согласно постанов не выдал, банк принял платеж, тоже квитанцию не оформил, короче все нелегально........... все платежи и проплаты и выплаты :D

Link to comment
Share on other sites

Нет, думаю, ВСУ, а точнее раньше ВССУ не допустит для пересмотра и сошлется на разные правоотношения.

Оно ведь действительно разные правоотношения. 

 

 

Стаття 355. Підстави для подання заяви

про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може

бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної

інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло

ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних

правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція

якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань

при вирішенні справи судом.

даю 100 %, что скажут о разных правоотношениях, т.к. там депозит, а там кредит.

 

Я эту шушеру уже насквозь вижу. 

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Глава 71

ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД

Параграф 1. Позика

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Параграф 2. Кредит

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.{ Статтю 1054 доповнено частиною третьою згідно із Законом

N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }

Параграф 3. Банківський вклад

Стаття 1058. Договір банківського вкладу

1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Глава 72

БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

Стаття 1069. Кредитування рахунка

1. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.{ Статтю 1069 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5284-VI ( 5284-17 ) від 18.09.2012 }

Стаття 1070. Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку

1. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

2. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/parao4847#o4847

Стаття 901. Договір про надання послуг

1.За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановле-но договором.

2.Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про на-дання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

1.У ЦК 1963 p. зобов'язання про надання послуг не виділялися в окрему групу договорів і не систематизувалися. Разом з цим у науці цивільного права давно існувала класифікація, де окремо називались договори про надання послуг. Включення у новий ЦК кодекс правочину про надання послуг є закономірним, оскільки питома вага зобов'язань з надання послуг у загальній системі зобов'язань буде з часом невпинно зростати. ЦК УРСР містив лише окремі види договорів про надання послуг (такі, як договір схову; договір комісії; договір перевезення тощо),але тільки новітня кодифікація дала змогу закріпити новий інститут зобов'язального права — договір про надання послуг.

Загальними ознаками, які об'єднують усі договірні зобов'язання про надання послуг у єдину групу, є особливості об'єкта. Вони полягають у тому, що, по-перше,це послуги нематеріального характеру, а по-друге — вони нероздільно пов'язані з особистістю послугонадавача. Зазначені особливості можна продемонструвати на прикладі розмежування зобов'язань про надання послуг та підрядних зобов'язань. Основною розмежувальною ознакою у цьому випадку буде результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має оречевлену форму,то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. Сама послуга споживається у процесі її надання, тому її визначення дається як діяльність, спрямована на задоволення будь-яких потреб. Відповідно, послуги, що надаються боржником кредитору, носять нематеріальний характер. Слід особливо підкреслити, що деякі види послуг у результаті їх надання можуть вносити певні зміни в матеріальну сферу, наприклад, послуги стоматолога, перукаря, але визначальною ознакою при їх наданні буде сама діяльність послугонадавача, оскільки при послугах продається не сам результат,а дії,які до нього призвели. Звідси друга розмежувальна ознака полягає в тому,що послуга не може існувати окремо від виконавця, оскільки споживається в процесі діяльності останнього. На відміну від договорів про надання послуг у підрядних договорах сам зміст зобов'язання полягає в тому, щоб передати оречевлений результат роботи. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити,що ст. 177 ЦК серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт.

Коментована ст. 901 ЦК вперше дає легальне визначення договору про надання послуг. Відповідно до неї за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами (ст. 638 ЦК). Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами і зазвичай є письмовою.

3. Сторонами договору про надання послуг виступають замовник (послугоотримувач) та виконавець (послугонадавач). Стаття 901 ЦК не містить жодних обмежень щодо суб'єктного складу зобов'язання, а тому можна стверджувати,що виконавцем і замовником можуть бути будь-які суб'єкти цивільних відносин. Проте спеціальний суб'єктний склад цього договору може передбачатись законом або випливати із характеру послуги. Наприклад, замовником аудиторських послуг може виступати тільки юридична особа або фізична особа—підприємець,і тільки юридична особа може надавати освітні послуги і видавати дипломи про вищу освіту (Закон України «Про вищу освіту»). Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачає перелік видів послуг, які можуть надаватись виконавцем тільки за наявності ліцензії. До них належать: аудиторські, медичні, освітянські послуги, послуги зв'язку тощо.

4.Видовий поділ договорів про надання послуг можна проводити за різними критеріями. Крім двочленного поділу послуг за сферами застосування на побутові і такі, що надаються у сфері підприємницької діяльності, для практичної діяльності має значення поділ послуг за потребами, який запропонував російський цивіліст Є. Д. Шешенін. Цей критерій дає можливість виділяти види послуг залежно від сфери застосування: послуги зв'язку; медичні послуги; правові послуги;освітянські послуги; аудиторські послуги; культурно-видовищні; туристично-екскурсійні; готельні тощо. Слід зазначити, що законодавець також пішов по шляху спеціальної регламентації послуг за сферами надання. Про це свідчить прийняття ряду законів, які виконують функцію спеціальних норм щодо регламентації цього виду зобов'язань. Серед них можна назвати закони України: «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р.; «Про зв'язок» від 22 грудня 1999 р.; «Про поштовий зв'язок» від 10 квітня 2001 р.; «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність» від 27 липня 2001 р.; «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.; «Про туризм» від 15 вересня 1995р., а також галузеві нормативні акти: Правила надання послуг з газопостачання від 9 грудня 1999 р.; Про інформаційні послуги в сфері гідрометеорології від 2 грудня 1998 p., Правила користування послугами поштового зв'язку від 22 грудня 1997 p.; Правила надання послуг населенню з водопостачання та водовідведення від ЗО грудня 1997 p.; Правила надання населенню послуг пасажирського автомобільного транспорту від 18 лютого 1987 p.; Правила надання населенню послуг з перевезення міським електротранспортом від 22 квітня 1997 р. та інші.

У теорії цивільного права традиційно послуги ще поділяють на такі, в яких виконавцем вчинюються дії юридичного характеру (доручення, комісія), фактичного характеру (зберігання, перевезення) або змішані (довірче управління майном, транспортна експедиція) та послуги кредитно-грошового характеру (позика, кредитний договір, факторинг, банківський рахунок, договір банківського вкладу).

http://lawbook.org.ua/index.php/biblioteka/knigi/grazhdanskoe-pravo-i-protsess/viewdownload/10-/11166-

Цивільний кодекс України:

Науково-практичний коментар

За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. — К. : Істина. — 928 с

ISBN 966-7613-41-0

В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного права. Коментар підготовлений учасниками розробки проекта ЦК.

Видання розраховано на юристів-практиків, економістів, підприємців, держслужбовців, науковців, викладачів, студентів та аспірантів вищих навчальних закладів.

РЕДАКТОРИ ТА АВТОРИ КОМЕНТАРЯ:

Довгерт А. С, член-кор. АПрН України (керівник авторського колективу) — передмова; глави 1, 7, 9, 10, 11, 77; глава 76 (спільно з канд. юрид. наук Цірат Г. В.);

Кузнецова Н. С, академік АПрН України — глави 2, 3, 8; глави 15, 20, 21, 22 (спільно з канд. юрид. наук Кохановською О. В.); глава 49 (спільно з канд. юрид. наук Бодуар Т. В.); глави 47 та 73 (спільно з канд. юрид. наук Котом О. О.); глави 71, 72, 74 (спільно з канд. юрид. наук Безклубим 1. А.); Прикінцеві положення;

Луць В. В., академік АПрН України — глави 18, 19, 52, 53, 54; глави 64, 65 (спільно з канд. юрид. наук Серьогіним О. Ю.);

Мусіяка В. Л., проф. — глави 36, 37;

Підопригора О. А., академік АПрН України — глави 30, 31, 32, 33, 34, 35, 38, 39;

Сібільов М. М., член-кор. АПрН України — глави 48, 50, 51, 63, 66;

Шевченко Я. М., академік АПрН України — глави 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29.

ІНШІ АВТОРИ:

Борисова В. І., проф. — глава 61;

Дзера О. В., член-кор. АПрН України — глави 12, 13, 14, 16; глава 82 (спільно з канд. юрид. наук Отрадновою Л.О.);

Жилінкова І. В., проф. — глави 62, 68, 69;

Калакура В. Я., доцент — глави 6, 67;

Коссак В. М., проф. - глави 55, 56, 57, 58, 59, 60;

Підопригора О. О., проф. — глави 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 75;

Спасибо-Фатеева І. В., член-кор. АПрН України — глава 70;

Харитонов Є. О., проф. - глави 4, 5, 17, 78, 79, 80, 81, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 99. .

ББК 67.9(4УКР)304

©ДовгертА.С., передмова, 2004

© Колектив авторів, 2004

© Видавництво "Істина", 2004

ISBN 966-7613-41-0

Глава 71 Позика. Кредит. Банківський вклад

Об'єднання трьох зазначених у назві цієї глави правових категорій зумовлено єдиною правовою природою. Історично ці поняття грунтуються на латинському терміні mutuum (частковий синонім creditum — позика), що означав передачу родових речей (особливо грошей) позичальнику з тим, щоб останній через деякий час повернув таку ж кількість речей того ж роду та такої самої якості.

http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/76-komentar-tsivilnij-kodeks-ukrayini/1609-glava-71-pozika-kredit-bankivskij-vklad.html

Глава 72 Банківський рахунок

Договір банківського рахунка належить до договорів про надання послуг (ст.901) та може розглядатися як договір приєднання (ст.634). Його правову природу становить змішана договірна конструкція, яка складається з елементів договорів доручення (ст.1000), банківського вкладу (ст.1058), попереднього договору (ст.635 ЦК). Використання окремих елементів зазначених договорів зумовлене широким комплексом взаємних обов'язків сторін за договором банківського рахунка.

http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/76-komentar-tsivilnij-kodeks-ukrayini/1610-glava-72-bankivskij-rahunok.html

25.06.2013

Председатель Верховного Суда Украины Ярослав Романюк:«Главное призвание наивысшего судебного органа — обеспечение одинакового применения одной и той же нормы закона всеми судами»

...

Также необходимо более тесное сотрудничество с научными учреждениями, в частности, речь идет о подготовке научных статей по проблемным вопросам правоприменения. Кстати, именно с этой целью нами, судебными палатами по хозяйственным и гражданским делам ВСУ, уже ведется работа совместно с учеными кафедры гражданского права юридического факультета Киевского национального университета имени Тараса Шевченко по подготовке научно-практического комментария Гражданского кодекса Украины. Аналогов такого комментария на Украине еще не было, поскольку он будет основываться исключительно на правовых позициях Верховного Суда Украины, изложенных в судебных решениях, принятых по итогам устранения неодинакового правоприменения, или на судебной практике, одобренной ВСУ.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=264#entry74207 сообщение #5279 10.07.13 00:55

А что такое выписка по внутрибанковскому счету (ссудному или транзитному)?

Являются ли они надлежащими и допустимыми доказательствами получения кредита, оплаты процентов и возврата кредита по кредитному договору?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=264#entry73848 сообщение #5265 30.06.13 23:33

Положеннями ст. 1069 ЦК України визначено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), Банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 гл. 71 ЦК Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31482082

Як зазначено у листі Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин" (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010, зважаючи на характер правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 гл. 71 ЦК ("Кредит"), змісту норм статей 598 - 599 та ст. 653 цього Кодексу, законодавець розрізняє поняття "розірвання договору" і "припинення зобов'язання/договору". Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору. Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27030492

Разом з тим, виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються § 2 гл. 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття "розірвання договору", з одного боку, і "припинення зобовязання", з іншого боку, суду слід було врахувати, що розірвання кредитного договору не припиняє кредитні зобовязання боржника, у рамках якого боржник зобовязаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобовязання, оскільки кредитне зобовязання належить вважати припиненим не з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, а з моменту виконання позичальником усіх обовязків перед банком, які складають зміст цього зобовязання.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116202

Виходячи з аналізу правових норм гл. 71 Розділу III ЦК України, які регулюють правовідносини, повязані з укладенням та виконанням обовязків по договору позики, не допускаються свідчення свідків як засіб доказування факту укладення договору, а саме обставин про те, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, передачі коштів (ст. 1051 ЦК України), а не факту виконання обовязків за укладеним договором.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18246457

Разом з тим, виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються гл. 71 ЦК України, змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття “розірвання договору”, з одного боку, і “припинення зобовязання”, з іншого боку, судам слід було врахувати, що розірвання кредитного договору не припиняє кредитні зобовязання боржника, у рамках якого боржник зобовязаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобовязання, оскільки кредитне зобовязання належить вважати припиненим не з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, а з моменту виконання позичальником усіх обовязків перед банком, які складають зміст цього зобовязання.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16151505

Разом з тим, виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються §2 гл. 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття “розірвання договору”, з одного боку, і “припинення зобовязання”, з іншого боку, суду слід було врахувати, що розірвання кредитного договору не припиняє кредитні зобовязання боржника, у рамках якого боржник зобовязаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобовязання, оскільки кредитне зобовязання належить вважати припиненим не з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, а з моменту виконання позичальником усіх обовязків перед банком, які складають зміст цього зобовязання.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/9668097

 

Link to comment
Share on other sites

Ну это теория... 

Просто уже подавалось на пересмотр в связи с неоднозначным применением положений ЗУ о защите прав потребителей по Еврокапиталу и банку.

Как по мне - одно и тоже, только в одном случае финансовая компания, в другом банк, но нарушения одни и те же 

ВССУ сказал - разные правоотношения.

Думаю, и здесь будет та же аналогия. 

 

 

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові від 12 вересня 2012 року № 6- 8цс 12 Верховний Суд України зазначив, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5359&p=68746

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/FB94CD2EE199F56BC2257A770050F18B?opendocument

Link to comment
Share on other sites

Ну это теория... 

Просто уже подавалось на пересмотр в связи с неоднозначным применением положений ЗУ о защите прав потребителей по Еврокапиталу и банку.

Как по мне - одно и тоже, только в одном случае финансовая компания, в другом банк, но нарушения одни и те же 

ВССУ сказал - разные правоотношения.

Думаю, и здесь будет та же аналогия. 

 

 

 

Это еще такое, у меня по ч. 4 ст. 559 ЦК, при одинаковых к.д. и д.п. одного банка с разницей в неделю, где досудебное требование вообще не направлялось написали, что тоже разные правоотношения.

Хотя по одному из д.п. поручительство прекращено, а по другому нет.

Это и было основанием для подачи в ВСУ.

Пока по ВСУ, скажу, что еще ВССУГУД занимается классическим футболом.

Link to comment
Share on other sites

НО что-то мне подсказывает, что аналогичной практики ВССУ с заемщиками и кредитными договорами не будет. 

 

Я с Вами абсолютно согласен.

Сколько долбим тему по выдаче валюты исключительно с текущего счета заемщика.

До сих пор даже решений апелляционных судов с такой мотивировкой нет.

Link to comment
Share on other sites

Я с Вами абсолютно согласен.

Сколько долбим тему по выдаче валюты исключительно с текущего счета заемщика.

До сих пор даже решений апелляционных судов с такой мотивировкой нет.

Я думаю, что даже вывеска у банка должна быть одинаковой, чтобы правоотношения сочли одинаковыми. 

А так скажут - нет, то Дельта банк, а то Альфа банк, там Пупкин, а там Васечкин, и номера договоров разные и даты подписания - разные правоотношения... :blink:  :D

 

Ведь как было с Еврокапиталом. Подавались противоречивые решения именно по Еврокапиталу и только по нему. 

Link to comment
Share on other sites

два рішення ВССУ відносно одного банку, договори споживчого кредиту укладені з різницею в місяць. типові для цього банку, пункти і текст співпадають. в одному рішенні ВССУ вказав на відсутність досудової вимоги і направив на перегляд, в іншому ВССУ цей момент проігнорив.

на перегляд до ВСУ підстав немає - перше рішення не остаточне (

Link to comment
Share on other sites

Я думаю, что даже вывеска у банка должна быть одинаковой, чтобы правоотношения сочли одинаковыми. 

А так скажут - нет, то Дельта банк, а то Альфа банк, там Пупкин, а там Васечкин, и номера договоров разные и даты подписания - разные правоотношения... :blink:  :D

 

Ведь как было с Еврокапиталом. Подавались противоречивые решения именно по Еврокапиталу и только по нему. 

По Еврокапиталу был и суд один (Центральный николаевский) и даже представитель истцов тоже был один. А решения разные. И только с третьего (подавалось четыре заявления на пересмотр) захода удалось убедить судей ВССУ отправить дело в ВСУ на пересмотр по второму делу:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32402281

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

По Еврокапиталу был и суд один (Центральный николаевский) и даже представитель истцов тоже был один. А решения разные. И только с третьего (подавалось четыре заявления на пересмотр) захода удалось убедить судей ВССУ отправить дело в ВСУ на пересмотр по второму делу:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32402281

 

два рішення ВССУ відносно одного банку, договори споживчого кредиту укладені з різницею в місяць. типові для цього банку, пункти і текст співпадають. в одному рішенні ВССУ вказав на відсутність досудової вимоги і направив на перегляд, в іншому ВССУ цей момент проігнорив.

на перегляд до ВСУ підстав немає - перше рішення не остаточне

 

 Вот- вот.

Я об этом и говорю. Как тяжело эту шушеру штурмовать в наших реалиях. 

Как тяжело им доказать о неодинаковых применениях закона по одним и тем же правоотношениям. 

Все мы прекрасно понимаем о коррупционной составляющей. 

Link to comment
Share on other sites

 Вот- вот.

Я об этом и говорю. Как тяжело эту шушеру штурмовать в наших реалиях. 

Как тяжело им доказать о неодинаковых применениях закона по одним и тем же правоотношениям. 

Все мы прекрасно понимаем о коррупционной составляющей. 

Штурмовать эту шушеру нужно по "врадиевскому" сценарию. Тогда они быстрее поймут, как правильно и одинаково применять закон по одинаковым правоотношениям. :ph34r: 

Врадиевка, к слову, район центр Николаевской области. <_<

Link to comment
Share on other sites

Штурмовать эту шушеру нужно по "врадиевскому" сценарию. Тогда они быстрее поймут, как правильно и одинаково применять закон по одинаковым правоотношениям. :ph34r:

Врадиевка, к слову, район центр Николаевской области. <_<

http://hvylya.org/news/digest/sudyi-pobuzhdayut-zashhishhat-svoi-prava-kamnyami-i-kokteylem-molotova-lutsenko.html

Очевидно, таким способом глубоко законспирированные под судейскими мантиями оппозиционеры побуждают нас всех действовать для защиты своих прав врадиевским методом — камнями и коктейлем Молотова. И не обращать внимания на демагогию Януковича о европейском выборе и внедрении евростандартов», — сказал Луценко.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...