Решение апелляционного суда Житомирской области об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36896374

 

Державний герб України

                                                 УКРАЇНА

                               Апеляційний суд Житомирської області

            

Справа №288/1708/13-ц                                                                        Головуючий у 1-й інст. Зленко А.В.

Категорія 27                                                                                                   Доповідач Широкова  Л. В.   

      

                                                    

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді                     Широкової Л.В.,

                         суддів                               Матюшенка І.В., Галацевич О.М.,  

                       при секретарі судового

                         засідання                                  Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від  17 грудня 2013 року

     по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

                                         в с т а н о в и л а :

          У листопаді 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що між Банком та ОСОБА_2 на даний час ОСОБА_2 (згідно свідоцтва про шлюб а.с.36) 16.02.2007 року було укладено кредитний договір, згідно умов якого, відповідачка отримала кредит у сумі 250 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач зазначав, що свої зобов'язання виконав, надавши відповідачці кредит на вказану суму, проте остання свої зобов'язання за даним договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 30.09.2013 року виникла заборгованість в сумі 22180 грн. 54 коп. А тому, ПАТ КБ „ПриватБанк" просило суд  стягнути вказану суму заборгованості.

         Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від  17 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 22180 грн. 53 коп. та                  229 грн. 40 коп. судового збору.

         Не погоджуючись з даним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що ПАТ КБ ПриватБанк" було пред'явлено позов до суду з пропуском строку позовної давності, проте суд першої інстанції даний факт не врахував, у зв'язку з чим порушив  вимоги ст.252 ЦК України.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до статей  213,214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Зазначеним вимогам  рішення  суду не відповідає.

        Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 порушила зобов'язання з повернення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість в  сумі 22180 грн. 54 коп., в тому числі: 6989 грн. 95 коп. - заборгованість за кредитом; 8225грн. 53 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5482 грн.65 коп. - заборгованість за комісією за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 032 грн. 41 коп. - штраф (процентна складова).

        За висновком суду, Банк не порушив строк, у межах якого він міг звертатися до суду з вимогами до відповідачки.

         Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

      Як вбачається з матеріалів справи та встановлено  судом,   16 лютого 2007 року між Банком та    ОСОБА_2  укладено договір про надання кредиту у розмірі  250,00 грн.  у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку  із сплатою відсотків за його користування  у розмірі 22,80 % на рік на  суму залишку  заборгованості за кредитом.  

      Під час розгляду справи відповідач  подав заяву про застосування строку позовної давності.

       Правила продовження дії картки, строки та порядок погашення заборгованості визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг за карткою.

         Зокрема, пунктом 9.3 визначається, що картка відкрита на невизначений строк, крім випадків, установлених пунктами 9.6, 9.7 Умов договору. У цих пунктах  вказано, за яких умов дія картки припиняється та з якого часу у кредитора виникає право на примусове стягнення заборгованості та в якому порядку.

         Пунктом 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

          У заяві про надання послуг, підписаній сторонами зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною картою визначено, що строк дії карти вказаний на лицевій стороні карти           ( місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Згідно з пунктом 3.1.3 по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг по виконанню озрахункових операцій по картковому рахунку( в передостанній день місяця закінчення троку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором. Пунктом 3.1.4 зазначених Правил визначено, що карта миттєвого випуску продовженню не підлягає.

         Пунктом 5.4 Правил користування платіжною карткою визначено, що строк погашення кредиту у повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті.

          Відповідно до статей 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

      За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

         Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          За вимогами ч. 1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

          Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

         Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

         Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

      Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 267 ЦК України).

            Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

          Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251,252 ЦК України).

          Відтак, зазначення у договорі, що картка відкрита на невизначений строк, не свідчить про те, що він не має строку виконання договору, оскільки п.п.  9.6, 9.7 договору (умов користування кредитною карткою) визначають, що у разі ненадходження грошових коштів на кредитну карту на погашення заборгованості протягом 3 місяців з часу закінчення строку дії карти банк починає нараховувати комісію за користування рахунком, а при нульовому рахунку на картці на неактивному рахунку картка закривається. Кредитний рахунок також закривається при ненадходженні заробітної плати на карту протягом 6 місяців та дія кредитної  картки не продовжується.

         Зокрема, пункт 9.6 договору передбачає, що при відсутності на картці грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг Банку для продовження дії  карти та при ненадходженні грошових коштів на картку протягом 3 місяців з часу спливу дії карти Банк стягує комісію за обслуговування рахунку за  діючими тарифами.

         Крім того, із заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 8).

        Таким чином, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів має обчислюватись із моменту настання строку погашення чергового платежу.

        Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).

      Відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України „Про захист прав споживача" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

       Колегія суддів вважає помилковим  висновок суду першої інстанції щодо обгрунтованості позову з посиланням  на п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, за яким кредитний договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання та вважається пролонгованим на той же самий строк, якщо ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, оскільки цим пунктом зазначених умов визначено кінцевий строк дії договору, а не строк виконання зобов'язання.  Крім того,  у п.5.4 Правил користування платіжною карткою, визначено, що  погашення кредиту у повному обсязі, проводиться не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці.

        Як вбачається з матеріалів справи  остання транзакція за платіжною карткою відповідача, тобто поповнення карткового рахунку, було здійснено позичальником 29 лютого 2009 року. Разом з цим, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із даним позовом лише 12.11. 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення позову, а відповідач, відповідно до ч.3 ст.257 ЦК України, подав заяву про застосування строків позовної давності. При цьому позивач не ставив перед судом питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, інших строків позовної давності ані кредитним договором, ані умовами надання банківських послуг, не передбачено, в той час, як  ст.259 ЦК України  встановлює необхідність укладення договору про збільшення строку позовної давності у письмовій формі.

         Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що право Банку на отримання боргу за кредитним договором від відповідачки є доведеним, проте таке право не підлягає захисту у зв'язку з пропуском останнім строку позовної давності, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

          Керуючись ст. ст. 209, 303,304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -              

В и р і ш  и л а  :

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

         Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від  17 грудня 2013 року  скасувати та ухвалити нове рішення.

     У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  за кредитним договором відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

            Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене  в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

  Головуючий:                                             Судді:

 
 

[у.zaporozhskiy]

Решение принадлежит samko25.

 

Крім того, із заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 8).

 

Вот с этим я не согласен.

Основной вопрос, если в п. 5.4 указано Правил користування платіжною карткою визначено, що строк погашення кредиту у повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті.

 

Получается, что исковая давность начинается с даты указанной на карточке(если заемщиком не получил новую карточку с новой датой).

[Bolt]

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо обгрунтованості позову з посиланням на п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, за яким кредитний договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання та вважається пролонгованим на той же самий строк, якщо ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, оскільки цим пунктом зазначених умов визначено кінцевий строк дії договору, а не строк виконання зобов'язання. Крім того, у п.5.4 Правил користування платіжною карткою, визначено, що погашення кредиту у повному обсязі, проводиться не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці.

Як вбачається з матеріалів справи остання транзакція за платіжною карткою відповідача, тобто поповнення карткового рахунку, було здійснено позичальником 29 лютого 2009 року. Разом з цим, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із даним позовом лише 12.11. 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення позову, а відповідач, відповідно до ч.3 ст.257 ЦК України, подав заяву про застосування строків позовної давності. При цьому позивач не ставив перед судом питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, інших строків позовної давності ані кредитним договором, ані умовами надання банківських послуг, не передбачено, в той час, як ст.259 ЦК України встановлює необхідність укладення договору про збільшення строку позовної давності у письмовій формі.

 

Вот это мне нравится!!!

[у.zaporozhskiy]

Вот это мне нравится!!!

Срок Выполнения все таки предусмотрен в п. 9.12 Условий.

Не нашел, в практике, что такое срок выполнение. А если делить срок выполнения на понятия,то в связи с тем, что срок это года, месяцы, недели, часы, то единственный пункт, где предусмотрен срок выполнения это п. 9.12.

п. 5.4 это не срок, а термин выполнения.

 

Відповідно до ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

 

Все таки стороны данного "Типа" договора могут осуществить свои права именно в рамках п. 9.12.

Поэтому именно с момента окончаний срока договора наступает момент выполнения договора.

Но Стаття 530 ЦК Строк (термін) виконання зобов'язання отодежествляет понятие термин =срок. Вот откуда путаница.

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

 

Для исковой давности значение имеет именно срок.

Поэтому исковая давность начинается с момента окончания срока договора, предусмотренного п. 9.12