Определение ВССУГУД об отмене решения апелляционного суда Кировоградской области о взыскании задолженности по карточному кредиту в пользу Приватбанка

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36337036

 

Державний герб України

У х в а л а

іменем  україни

18 грудня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів:Маляренка А.В.,Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2013 року,  

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач отримав кредит у розмірі  1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Умови договору відповідач не виконав, а тому у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 31 серпня 2012 року виникла заборгованість у сумі 8 638, 06 грн, яка складається із: 3 072, 23 грн − заборгованість за кредитом, 3 572,38 грн − заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 105,92 грн − заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн − штраф (фіксована частина) та 387,53 грн  − штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 лютого 2007 року у сумі 8 638, 06 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2013 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2013 року скасовано. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ                            КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі − 8  638, 06 грн за кредитним договором № б/н від 26 лютого 2007 року, яка складається із: 3 072, 23 грн − заборгованість за кредитом; 3 572, 38 грн − заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 105, 92 грн − заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн - штрафу (фіксована частина); 387, 53 грн − штрафу (процентна складова). Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6  просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що заборгованість відповідача за кредитним договором відсутня.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд, послався на ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та виходив з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір шляхом підписання заяви, де відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ними договір (а.с. 8, 9-12).

26 лютого 2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проти вказаного факту відповідач не заперечував.

Відповідно до положень п. 5.3. «Умов правил надання банківських послуг» за кредитним договором від 26 лютого 2007 року, було збільшено суму кредитного ліміту до 3 000 грн.

Крім того, судами встановлено, що відповідач перебував із позивачем у трудових правовідносинах з 16 червня 2006 року на посаді менеджера по інформаційним технологіям, які 27 квітня 2009 року були розірвані з ініціативи роботодавця (а.с. 43-44, 55-56).

Згідно виписки руху коштів по картці ОСОБА_6 в день звільнення, а саме 27 квітня 2009 року, за наказом роботодавця на картковий рахунок його зарплатної карти були зараховані кошти як розрахунок при звільненні у розмірі 3 219,71 грн (а.с. 65-69).

Станом на 27 квітня 2009 року значилася кредитна заборгованість у сумі − 2895, 54 грн і саме ця сума списана на погашення кредиту. Залишок суми на картковому рахунку на 27 квітня 2009 року складав − 324, 17 грн.

Відповідач у відповідності до п. 9.12 Умов та Правил, не звертався до позивача з вимогою про завершення дії кредитного договору та кредитної карти.

Згідно з випискою здійснення банківських операцій по кредитній карті відповідач 05 травня 2009 року скористався нею та здійснив зняття коштів на загальну суму 3 247,67 грн (а.с. 89, 111).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог − відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки       (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 258 ЦК України позовна давність в один рік  застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 3 ст. 551 ЦК України надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність із розміром основного зобов'язання.

Вирішуючи спір, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не навів належного розрахунку заборгованості та мотивів, за яких суд вважав, що підлягає стягненню сума боргу зазначена позивачем, належним чином не перевірив доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності, не з'ясував строку дії кредитного договору, а також не встановив, чи заявляв відповідач вимоги щодо урахування співмірності заборгованості і штрафних санкцій та не встановив обставини, які дають суду право застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України або не застосувати.

Таким чином, апеляційний суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не дотримався норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної  інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а :

                            

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня       2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.          

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                   М.А. Макарчук Судді: А.В. Маляренко   В.А. Нагорняк   Т.О. Писана  Г.В. Юровська  
 

[Bolt]

Хорошо!