ivakh Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Рекомендую подать 2 ходатайства: 1)о рассмотрении дела в общем производстве (аргументируйте значимостью для Вашего бюджета результатов рассм дела, или как-то иначе) ; 2) о уведомлении Вас и участии в заседании - суд обязан это сделать, даже в упрощенном порядке слушания (аргументы те же, + можно заявить что желаете как сторона дела быть опрошенным как свидетель и пр. - а это основание для проведения заседания. В любом случае рекомендую ОЧЕНЬ подробно и грамотно с приложением практики ВС написать отзыв на иск - так как теоретически суд может ходатайства отклонить, но хоть отзыв почитает (надеюсь). С другой стороны хороший отзыв - тоже мотивация для суда Вас вызвать и послушать, от греха подальше.... Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Спасибо за Ваш ответ!а Вы можете помочь написать такие ходотайства?я никогда раньше не имел дела с судам и не представляю в какой форме правильно написать такие ходотайства, чтобы суд их учел Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Ну или хотя бы более подробно рассказать что именно и какими словами нужно писать, как правильно оформить документы и тд Цитата
ivakh Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Да, могу составить. Но нужно отдельно все обсудить, сами понимаете... Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Конечно, понимаю.как с Вами связаться? Цитата
ivakh Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 1 минуту назад, al.khop сказал: Конечно, понимаю.как с Вами связаться? В личку Вам сбросил телефон, и email Цитата
babaika Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 2 часа назад, al.khop сказал: Добрый вечер! ПриватБанк подал на меня в суд на взыскание задолженности. Судом назначено рассмотрение дела по сокращённой процедуре. Если я правильно понял, суд, не спрашивая моего мнения по этому вопросу, примет решение в пользу банка.подскажите пожалуйста, что мне нужно сделать, чтобы дело рассматривалось в обычном порядке, чтоб меня вызвали на заседание и я смогу озвучить свои возражения. Или стоит дождаться решения суда? Спасибо за Вашу помощь! Вы не правильно поняли. Что суд указывает в ухвале? Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Принять к рассмотрению и открыть производство по делу по иску ат КБ ПриватБанк ко мне о взыскании задолженности.назначитт слушаете дела на 31 января в зале судебного заседания в помещении суда......объяснить сторонам, что по ч5 стоимость 279 цпк суд рассматривает дело в порядке упрощённого искового провождения без уведомления сторон по имеющимся в деле материала в отсутствие клопотань от сторон о другом Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Если я правильно понимаю украинский Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Тоесть суд примет решение без моего участия в нем, насколько я понимаю, верно? Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 А я вот с этим не согласен как раз, у меня есть возражения, иск я не признаю, мне есть что сказать ПриватБанку, я давно читаю форум, поэтому и попросил совета, как мне правильно поступить, чтоб принимать участие в процессе, я хочу чтоб меня вызвали в суд и у меня была возможность сообщить суду мои возражения по делу.поправьте меня пожалуйста, если я что-то не то делаю.я правда раньше не сталкивался с такими ситуациями и не уверен, правильно ли я поступаю Цитата
babaika Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 10 минут назад, al.khop сказал: Принять к рассмотрению и открыть производство по делу по иску ат КБ ПриватБанк ко мне о взыскании задолженности.назначитт слушаете дела на 31 января в зале судебного заседания в помещении суда......объяснить сторонам, что по ч5 стоимость 279 цпк суд рассматривает дело в порядке упрощённого искового провождения без уведомления сторон по имеющимся в деле материала в отсутствие клопотань от сторон о другом Что дальше в ухвале? Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Предоставить ответчику 15 дней для подачи видзыву на исковое заявление, о том что я имею право в 15 дневный срок направить отзыв, и все письменные или електронные доказательства, выводы експертови заявления свидетелей, подтверждающие заперечення против иска.в случае не предоставления отзыва, суд принимает решение по имеющимся материалам.дальше сроки подачи и тд. Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Тоесть, как я понял, если я в 15 дневный срок ничего не заявлю- суд примет решение по имеющимся в деле материалам, а имеется в суде только иск ПриватБана Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Тоесть,я должен сейчас заявить о своем несогласии с упрощённой процедурой рассмотрения и просить суд рассмотреть дело в обычном режиме, чтоб меня вызвали в суд и дали мне высказать свои мысли по этому делу, правильно я понял? Ответьте пожалуйста Цитата
babaika Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 4 минуты назад, al.khop сказал: Тоесть, как я понял, если я в 15 дневный срок ничего не заявлю- суд примет решение по имеющимся в деле материалам, а имеется в суде только иск ПриватБана Вы правильно поняли. Вот Вам ответ на интересующий вопрос. Вы так же можете просить суд рассматривать дело с вызовом сторон и так же можете просить суд рассматривать дело в общем производстве при этом указать, что спор для Вас имеет важное значение и рассмотрение данного спора без Вашего участия может привести к необъективной оценке судом при рассмотрении поданых возражений, доказательств на иск ... ит.д. тому подобное... ( по желанию). 2 Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Огромное Вам спасибо за обьяснения!! Цитата
babaika Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 8 минут назад, al.khop сказал: Тоесть,я должен сейчас заявить о своем несогласии с упрощённой процедурой рассмотрения и просить суд рассмотреть дело в обычном режиме, чтоб меня вызвали в суд и дали мне высказать свои мысли по этому делу, правильно я понял? Ответьте пожалуйста Ответ см. выше. Могу добавить, что возражение/отзыв с имеющимися доказательствами на иск, необходимо подать обязательно. По большому счету при правильной/своевременной/согласно норм ЦПК подаче отзыва/возражения, Ваше личное присутствие не обязательно. В любом случае суд принимает решение на основании материалов (иск/возражения/доказательства)... Личное присутствие необходимо в большей степени для соблюдения процедуры ( в данном споре). Цитата
al.khop Опубликовано January 23, 2019 Жалоба Опубликовано January 23, 2019 Это значит, что я могу сразу подать сейчас свои возражения в письменном виде, потребовать доказательства получения денег от банка и тд , как советуют на форуме, заявить свою позицию в споре, а дальше уже суд сам решит, нужно ли меня вызывать или примет решение по имеющимся в деле данным.вот теперь, мне кажется, все действительно стало понятным. спасибо Вам огромнейшее! Цитата
Vladimir AB Опубликовано January 24, 2019 Жалоба Опубликовано January 24, 2019 10 часов назад, al.khop сказал: Это значит, что я могу сразу подать сейчас свои возражения в письменном виде, потребовать доказательства получения денег от банка и тд , как советуют на форуме, заявить свою позицию в споре, а дальше уже суд сам решит, нужно ли меня вызывать или примет решение по имеющимся в деле данным.вот теперь, мне кажется, все действительно стало понятным. спасибо Вам огромнейшее! Разом з відзивом потріно подати клопотання про розгляд справи З ВИКЛИКОМ СТОРІН. 2 Цитата
ремикс Опубликовано February 2, 2019 Жалоба Опубликовано February 2, 2019 Очень важно !!!!!!! УХВАЛА 09 січня 2019 року м. Київ справа № 176/207/18 провадження № 61-45893св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представники позивача: Литвиненко Олена Леонідівна, Савіхіна Анастасія Миколаївна, УстименкоВікторія Вікторівна, Чумак Сергій Олександрович, відповідач - ОСОБА_6, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року в складі судді Волчек Н. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 рокув складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., В С Т А Н О В И В: У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 17 серпня 2012 року ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 7 900,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 30 вересня 2017 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 117 000,00 грн, з яких: 12 176,51 грн - заборгованість за кредитом; 104 823,49 грн - відсотків за користування кредитом. З урахуванням викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2012 року в розмірі 117 000,00 грн. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам`ятки клієнта, щоб в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. У жовтні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково посилались на неможливість вважати Умови та правила надання банківських послуг складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вони не містять підпису відповідача і на нього не розповсюджуються, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 754/13763/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року. Аналіз ухвали Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 754/13763/15-ц свідчить, що колегія суддів вирішила, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п'ятою статті 403 ЦПК України. Отже, вбачається, що оскаржуване судове рішення у цій справі та оскаржуване рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах. У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Оскільки справа № 754/13763/15-цпередана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 176/207/18. Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В: Зупинити касаційне провадження у справі № 176/207/18 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 рокудо закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В.І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило 1 Цитата
ремикс Опубликовано February 2, 2019 Жалоба Опубликовано February 2, 2019 Якщо когось цікавить, то при наявності такої ухвали всі аналогічні справи можно зупинити. Цитата
Bolt Опубликовано February 2, 2019 Автор Жалоба Опубликовано February 2, 2019 7 часов назад, ремикс сказал: Якщо когось цікавить, то при наявності такої ухвали всі аналогічні справи можно зупинити. Не такой ухвалы, а вот такой... Категорія справи № 754/13763/15-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2018. Оприлюднено: 19.09.2018. Номер судового провадження: не визначено Ухвала 12 вересня 2018 року м. Київ справа № 754/13763/15-ц провадження № 61-5918сво18 Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Стрільчука В. А., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача - Сокуренко Наталія Вікторівна, відповідач - ОСОБА_3, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у складі судді Галась І. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В., ВСТАНОВИВ: У пункті 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіза кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 18 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 209,89 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 %, строком до 18 квітня 2010 року. ОСОБА_3 умовикредитного договору належним чином не виконував, у звязку з чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 13 серпня 2015 року становить 22 283, 23 грн. Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2008 року станом на 13 серпня 2015 року у розмірі 22 283,23 грн, з яких: 844,19 грн - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, 19 900,79 грн - пеня, штрафи: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 037,25 грн - штраф (процентна складова). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, про застосування якого просив відповідач у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року залишено без змін. Погоджуючись із рішенням районного суду, апеляційний суд вказав, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, підстави для його скасування відсутні. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги банку про збільшений строк позовної давності, пославшись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, зазначивши, що Умови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт), в яких міститься положення про п'ятирічний строк позовної давності, не є складовою кредитного договору, не містять підпису позичальника про домовленість про збільшення строку позовної давності. У травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судові першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що згідно з пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам строк позовної давності встановлюється у 5 років, останній платіж відповідачем було здійснено 07 грудня 2011 року, а з позовом банк звернувся 15 вересня 2015 року, тобто в межах строку збільшеної за домовленістю сторін позовної давності. Такі Умови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) існували при укладенні договору, вони є складовою кредитного договору і у заяві позичальника зазначено, що він ознайомлений з такими Умовами та згодний з ними. Крім того, банк, що суди не врахували обов'язкову до застосування аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14. Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк». Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року справа передана на розгляд ОбєднаноїПалати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала мотивована тим, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суди не встановили наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Тому ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності звернення до суду з позовом, про застосування якого просив відповідач у справі. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановівід 07 березня 2018 року у справі № 331/3228/16-ц за подібних обставин дійшов висновку про те, що: «Судами правильно встановлено, що відповідно до пункту 5.5 «Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років». Наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом. Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати. Враховуючи викладене, справа підлягає розгляду Верховним Судом у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Ухвалюючи судові рішення та встановивши, що останній платіж відповідач здійснив 07 грудня 2011 року, а з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду тільки у вересні 2015 року, суди виходили з того, що банк пропустив загальну позовну давність у три роки, передбачену статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач. При цьому, суди послались на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, в якому зазначено, що Умови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт), в яких міститься положення про п'ятирічний строк позовної давності, не є складовою кредитного договору, не містять підпису позичальника про домовленість щодо збільшення строку позовної давності. Разом з тим, у касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на іншу правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, згідно з якоюУмови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) існували при укладенні договору й у заяві позичальника, яку він власноручно підписав, зазначено, що він ознайомлений з такими Умовами та згодний з ними. Також Верховний Суд України вказав, що Умови є складовою кредитного договору, так як разом із заявою позичальника та Тарифами банку визначають умови кредитного договору. Фактичні обставини справ, предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, застосовані норми права у наведених постановах Верховного Суду України є аналогічними. При цьому у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15 немає посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше (у справі № 6-144цс14), що було обов'язковим згідно з нормою частини першої статті 360-7 ЦПК 2004 року. Крім того, і після прийняття постанови від 11 березня 2015 року № 6-16цс15 Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 зазначив, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, якщо доведено, що вони укладені в один день, тобто у день підписання позичальником заяви позичальника і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву. Тобто у такому разі Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору. Саме до таких правових висновків доходив Верховний Суд України і в постановах: від 10 червня 2015 року № 6-698цс15, від 22 жовтня 2014 року № 6-127цс14, від 04 листопада 2015 року № 6-1926цс15, в яких також зазначено, що кредитний договір складається з: заяви позичальника, Тарифів та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (складова частина договору) і судам слід лише встановити, чи такі Умови та Правила надання банком кредиту були під час підписання заяви позичальника, а не те, що вони були не підписані позичальником, незалежно від того, чи саме вони були на день підписання заяви позичальника, то вони не є складовою кредитного договору. Протилежний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-240цс14, в якій, не відступаючи від раніше висловленої правової позиції, Верховний Суд Україничітко зазначив, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (при будь-яких умовах) не є складовою кредитного договору. Колегія суддів вважає, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, а також необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду судами аналогічних спорів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Положеннями статей 526, 530, 610 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому банк не надав судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. У заяві позичальника від 18 квітня 2008 року, яка була підписана відповідачем, також не міститься домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності. За таких обставин суди дійшли висновку, що банком не доведено того, що сторони уклали договір про збільшення позовної давності на підставі частини першої статті 259 ЦК України, тому застосували правила загальної позовної давності у три роки, передбаченої статтею 257 ЦК України та дійшли висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку зі спливом позовної давності. Крім того, такої ж практики притримується й Верховний Суд, як колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема, у постановах: від 25 січня 2018 року у справі № 212/10084/13-ц (провадження № 61-1565св18), від 30 січня 2018 року у справі № 734/1905/16-ц (провадження № 61-245св18), від 20 червня 2018 року у справі № 554/2254/16-ц (провадження № 61-19530св18), від 04 липня 2018 року у справі № 438/489/16-ц (провадження № 61-3365св18), так і колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема, у постановах: від 29 січня 2018 року у справі № 229/2048/16-ц (провадження № 61-1475св18), від 07 лютого 2018 року у справі № 751/5977/17 (провадження № 61-560св17). За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, щоу разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам. Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинамибанки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами. Таким чином, оскільки наведений вище правовий висновок суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, тому колегія суддів Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, а також вважає, що є необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики розгляду судами аналогічних спорів. З урахуванням наведеного та положень статей 402, 404, пункту 7 Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 754/13763/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько В. І. Крат В. А.Стрільчук М. Є.Червинська http://reyestr.court.gov.ua/Review/76536366 2 1 Цитата
Bolt Опубликовано February 2, 2019 Автор Жалоба Опубликовано February 2, 2019 8 часов назад, ремикс сказал: Якщо когось цікавить, то при наявності такої ухвали всі аналогічні справи можно зупинити. А вообще в реестре сейчас примерно 520 дел с Приватом остановлено по всей стране на основании этой ухвалы ВС... 4 Цитата
ремикс Опубликовано February 4, 2019 Жалоба Опубликовано February 4, 2019 В 02.02.2019 в 21:09, Bolt сказал: А вообще в реестре сейчас примерно 520 дел с Приватом остановлено по всей стране на основании этой ухвалы ВС... Да у самого несколько десятков таких дел и некоторые уже в апелляшке. И тоже задумался останавливать производство или же не стоит. 1 Цитата
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.