Ряд решений апелляционных судов об отказе банку Надра о восстановлении срока для подачи исполнительного листа

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 

Справа № 761/4850/14

№ апеляційного провадження 22-ц-796/5800/2014

 

Головуючий у суді першої інстанції: Кравець Д.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 квітня 2014 року м. Київ

 

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

 

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,

 

при секретарі Соколюк О.П.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2014 у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», заінтересована особа: ОСОБА_1, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

11.02.2014 ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати поважною причину пропуску строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання та поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2- 207/11 від 16.12.2013 на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.03.2011 у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Свої вимоги мотивував тим, що кризові явища в банківській сфері та фінансові труднощі з якими зіткнувся ПАТ «КБ «Надра» в цей період зумовили значне звільнення працівників банку у тому числі й серед юристів юридичного департаменту, в результаті чого, контроль за юридичним супроводом судових справ був значно ослаблений. Також в заяві йдеться про ускладнення в отримані виконавчого листа, оскільки судом видається не більше трьох виконавчих листів, один раз на тиждень в четвер з 09.00 до 16.00 год.

 

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2014 заява задоволена.

 

Поновлено ПАТ «Комерційний банк «Надра» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого 16.12.2013 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2011.

 

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість так як вважає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено та не перевірено посилань заявника та матеріалів справи. Зокрема, посилається на відсутність кризових явищ та фінансових труднощів Банку у період після ухвалення рішення. Безпідставним вважає посилання представника Банку на проведення службового розслідування та звільнення працівників, оскільки службове розслідування проводилось відносно ОСОБА_2, а наказ про звільнення стосовно ОСОБА_3. На підставі викладеного вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви, оскільки не є поважними причини пропуску строку недбалість працівників банку та завантаженість справами у судах.

 

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.

 

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа був пропущений з поважних причин.

 

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

 

Відповідно до ст.368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

 

Відповідно до ст.371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

 

Відповідно до ст.22 Законом України «Про виконавче провадження» встановлено строк пред'явлення виконавчих документів протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

 

Частиною 2 ст. 24 цього Закону передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

 

Судом встановлено, що рішення у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено Шевченківським районним судом м. Києва 25.03.2011, набрало законної сили 05.05.2011, строк пред'явлення його до виконання складає один рік і закінчився він 05.05.2012, про що зазначено у виконавчому листі /а.с.68/ .

 

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист був отриманий представником ПАТ «КБ «Надра» 06.12.2013, про що свідчить розписка в матеріалах справи /а.с.62,63/. При цьому в матеріалах справи відсутні дані про звернення представників Банку до суду із заяви про видачу виконавчого листа раніше та/або відмову суду у видачі виконавчого листа. А отже твердження представника Банку про ускладнення в отриманні виконавчих листі у зв'язку з неналежною організацією роботи суду є безпідставними.

 

Також, Банк вказує на те, що постановою Правління НБУ№452 від 05.08.2009 була призначена тимчасова адміністрація. Проте, з наведеної постанови вбачається, що тимчасова адміністрація була призначена строком на один рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 /а.с.69-70/, а рішення у даній справі ухвалено 25.03.2011, тобто вже після її дії. Інших даних матеріали справи не містять, тому вказані посилання не можуть вважатися обґрунтованими, а ця обставина поважною причиною пропуску строку.

 

Посилання на недбалість працівників Банку також є недоведеними. Так, в матеріалах справи наявна копія наказу Голови правління ПАТ «КБ «Надра» №674 від 27.12.2012 про проведення службового розслідування, згідно якого наказано провести службове розслідування за фактом виявлення в сейфі колишнього начальника Управління претензійно-позовної роботи по кредитам із забезпеченням ДПАРБ ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 оригіналів виконавчих листів, які своєчасно не були пред'явлені, для чого створено комісію. З наведено вбачається, що в сейфі були виявлені виконавчі листа, а виконавчий лист, про поновлення строку предявленя якого просить ПАТ «КБ «Надра» був виданий 16.12.2013, тобто станом на 27.12.2012 він не міг бути виявлений в сейфі працівника банку». Крім того, даний наказ підтверджує факт створення комісії для проведення службового розслідування, однак даних про результати її роботи суду представлено не було.

 

Щодо наказу від 19 жовтня 2012 року про звільнення ОСОБА_3, то його було звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України, а не на підставі службової недбалості.

 

Крім того, звільнення одного юриста не може вплинути на проведення банком претензійно-позовної роботи, з огляду на його штат працівників, зокрема юристів.

 

Як на підставу задоволення своєї заяви, стягувач вказує на те, що його вимоги узгоджуються із ст. 6 Конвенції «Право на справедливий суд» та рішеннями у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року.

 

Проте, апеляційна інстанція вказує на те, що в даних рішеннях Європейського суду з прав людини йдеться про доступ до правосуддя.

 

Натомість, заявнику не відмовляють у доступі до правосуддя, а лише вирішують питання про правильність застосування норм процесуального права.

 

Колегія суддів вважає за необхідне вказати заявнику на те, що якщо законом визначений порядок та, зокрема, строки для вчинення певних дій, такі строки в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинні дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та підлягають доведенню в силу принципів змагальності та диспозитивності, визначених положеннями ст.ст. 10,11,60 ЦПК України.

 

З конструкції статті 371 ЦПК України убачається, що у ЦПК України не наведено причин, які можна вважати поважними при пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд їх визначає у кожному конкретному випадку на підставі доказів, поданих стягувачем, а тому колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПАТ «КБ «НАДРА» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки останнім пропущено строк для пред'явлення виконавчих листів без поважних причин.

 

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

 

У Х В А Л И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

 

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2014 скасувати та постановити нову наступного змісту.

 

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа виданого 16.12.2013 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2011 до виконання -відмовити.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

 

Головуючий:

 

Судді:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38549975

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г.

 

№ 22-ц/796/6425/2014 Доповідач: Шебуєва В.А.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 квітня 2014 року

 

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

 

головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Шпируку О.В.,

 

розглянувши апеляційну скаргу Федоренка Сергія Вікторовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виданих 12 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості в сумі 2 280 062 грн. 86 коп.,-

 

встановила:

 

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виданих 12 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованості в сумі 2 280 062 грн. 86 коп.

 

В апеляційній скарзі представник ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати вказану ухвалу суду, визнати поважною причину пропуску строку та поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена з порушенням положень ст. ст. 1, 4, 14 ЦПК України. Судом не було надано належної оцінки постанові Правління Національного банку України від 10 лютого 2009 року №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «КБ «Надра», наказу Голови правління ПАТ «КБ «Надра» №674 від 27 грудня 2012 року, наказу про звільнення ОСОБА_4 На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність ПАТ «КБ «Надра» поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання та не надав належної оцінки тому, що в період роботи тимчасової адміністрації був проведений значний обсяг заходів щодо реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості банку, кризові явища зумовили зростання неплатежів за кредитним договорами, в результаті чого збільшилась кількість судових справ. Вказані обставини призвели до масового звільнення працівників банку та ослаблення юридичного супроводу. Під час проведення повторної інвентаризації справ в сейфах Управління претензійно-позовної роботи було виявлено виконавчі листи, строк пред'явлення до виконання яких минув, а також рішення судів, по яким виконавчі листи представниками ПАТ «КБ «Надра» не отримувались. За результатами службового розслідування було звільнено начальника відділу супроводження виконання судових рішень Управління претензійно-позовної роботи по кредитам із забезпеченням ОСОБА_4

 

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

 

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 вересня 2011 року, було стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», заборгованості в сумі 2 278 242 грн. 86 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., а всього 2 280 062 грн. 86 коп. (а. с. 44-45).

 

На виконання вказаного рішення суду 12 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано окремо два виконавчих листа щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 107, 108).

 

17 лютого 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виданих 12 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованості в сумі 2 280 062 грн. 86 коп. В обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів зазначило, що вказаний строк був ним пропущений у зв'язку з існуванням тимчасової адміністрації, послабленням контролю за юридичним супроводом судових справ та великою кількістю позовних заяв.

 

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «КБ «Надра».

 

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

 

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

 

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» річний строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

 

Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року набрало законної сили 15 вересня 2011 року, а тому, останній день строку пред'явлення виконавчих листів на його виконання припадає на 15 вересня 2012 року.

 

Виконавчі листи на виконання вказаного рішення суду були отримані ПАТ «КБ «Надра» лише 12 листопада 2013 року, тобто після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 101).

 

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 лютого 2009 року №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «КБ «Надра» в банку було призначено тимчасову адміністрацію на один рік - з 10 лютого 2009 року до 10 лютого 2010 рокую З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а. с. 109-111).

 

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ПАТ «КБ «Надра» на призначення у банку тимчасової адміністрації, оскільки вона припинила діяти до набрання заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року законної сили. Крім того, саме по собі призначення тимчасової адміністрації не може слугувати підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

 

Зі змісту наказу Голови правління ПАТ «КБ «Надра» №674 від 27 грудня 2012 року, на який посилається апелянт, вбачається, що підставою для проведення службового розслідування у банку слугувало виявлення в сейфі робочого кабінету колишнього начальника Управління претензійно-позовної роботи по кредитам із забезпеченням ДПАРБ ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5 в ході проведення повторної інвентаризації справ оригіналів виконавчих листів в кількості 519 штук, не пред'явлених до органів ДВС, з яких по 57 листах вже пропущені строки пред'явлення їх до виконання (а. с. 112).

 

Проте, у вказаному наказі відсутні посилання на виявлення судових рішень, по яким виконавчі листи не отримувались взагалі. Також колегія суддів враховує, що вказаний наказ було видано головою правління ПАТ «КБ «Надра» 27 грудня 2012 року. ПАТ «КБ «Надра» до звернення до суду із даною заявою не було вчинено жодних дій по отриманню виконавчих листів за заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року та пред'явленню їх до виконання.

 

Посилання представника ПАТ КБ «Надра» на негативну роботу начальника відділу супроводження виконання судових рішень Управління претензійно-позовної роботи по кредитам із забезпеченням ДПАРБ ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_4 також є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про притягнення його до відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов'язків. Як вбачається з матеріалів справи, за наказом № 822-п від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звільнено за угодою сторін. Дане звільнення наказ про звільнення ОСОБА_4 до проведення службового розслідування на підставі наказу Голови правління ПАТ «КБ «Надра» №674 від 27 грудня 2012 року (а. с. 111).

 

Надані апелянтом документи не дають змоги визначитися із причинами пропуску банком строків на пред'явлення саме тих виконавчих листів, що були видані на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року.

 

Колегія суддів також відхиляє послання ПАТ КБ «Надра» на вплив економічної кризи та велику кількість судових справ, як на підставу для задоволення заяви.

 

ПАТ КБ «Надра» не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску ним строку для пред'явлення до виконання виданих 12 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованості в сумі 2 280 062 грн. 86 коп.

 

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 1, 4, 14 ЦПК України є безпідставними.

 

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ПАТ «КБ «Надра» підлягає відхиленню.

 

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

 

у х в а л и л а:

 

Апеляційну скаргу Федоренка Сергія Вікторовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», відхилити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

Судді

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38469041

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 464/11070/13

 

Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. 

 

Провадження № 22-ц/783/1037/14

 

Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А. 

 

Категорія:27 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

17 лютого 2014 року

 

колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

 

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А. 

секретар - Глинський О.А.

 

з участю представника ПАТ КБ «Надр» - Морганюк Ю.Є.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 листопада 2013 року у справі за заявою ПАТ КБ «Надра» про поновлення пропущеного строку звернення виконавчого листа до виконання, - 

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання. З посиланням на ст. 371 ЦПК України просив поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, виданих відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 4 серпня 2009 року у цивільній справі №2-1540/2009 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 92 689, 70 грн. та 1 176, 50 грн. судових витрат, а всього 93 866,20 грн.

 

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21 листопада 2013 року в задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення пропущеного строку звернення виконавчого листа №2-1540/2009 року до виконання відмовлено.

 

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ПАТ КБ «Надра» оскаржив таку в апеляційному порядку. Вважає, що при постановленні даної ухвали судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою поновити строк для пред'явлення ПАТ КБ «Надра» виконавчих листів до виконання по справі №2-1540/2009 року. Мотивує тим, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що керівництво Банку лояльно відноситься до своїх клієнтів та надає їм достатній строк для добровільного погашення ними заборгованості. В багатьох випадках, саме після ухвалення судом рішення на користь ПАТ КБ «Надра» боржники в добровільному порядку погашають заборгованість по кредитним договорам. У зв'язку з чим Банком не було своєчасно отримано виконавчі листи по цивільній справі №2-1540/2009 року, тим самим пропущено термін пред'явлення виконавчих документів до виконання.

 

При розгляді апеляційної скарги представник ПАТ КБ «Надра» мотиви такої підтримав. Додатково пояснив, що відповідно до наказу Тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра» від 10.02.2009 року № 75 з врахуванням Постанови Нацбанку України від 10.02.2009 року №59 у банку діяла тимчасова адміністрація, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який було продовжено відповідними рішеннями Національного банку України 07.08.2009 року та 10.02.2010 року, про що долучив копії листів та постанов. 

 

Інші учасники в судове засідання не з'явились повторно, належним чином повідомлені про дату розгляду справи за апеляційною скаргою, про причини неявки суд не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ "Надра" на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити виходячи із наступного.

 

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. 

 

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

 

Судом встановлено, що 04.08.2009р. рішенням Сихівського районного суду м. Львова задоволено позов ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та вирішено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» 92 689, 70 грн. кредитної заборгованості та 1 176, 50 грн. судових витрат, а всього 93 866, 20 грн. Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та 14 серпня 20009 року набрало законної сили.

 

Статтею 368 ЦПК України встановлено, що питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

 

Відповідно до даної норми за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

 

Згідно із ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

 

Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону станом на час набрання рішенням законної сили) встановлено строк пред'явлення виконавчих лисів та інші судових документів до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

 

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

 

Частиною 2 ст. 23 цього закону передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

 

Відповідно до ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

 

З дослідженої в судовому засіданні цивільної справи № 2-1540/09 встановлено, що відповідно до журналу судового засідання від 04.08.2009 року оскаржуване рішення проголошено з участю представника позивача Скрут Л.Б., а відтак позивачу було відомо про ухвалення такого рішення.

 

Разом з тим, представник позивача ПАТ КБ «Надра» після набрання рішенням законної сили з серпня 2009 року та протягом строку пред'явлення виконавчого листа до виконання /трьох років/ до суду з відповідною заявою не звертався, а звернувся лише після закінчення такого строку, лише 22.10.2013 року, що стверджується заявою представника банку Морганюк Ю.Є. про видачу виконавчих листів. / а.с. 33/.

 

Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви, районний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки із заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, так і в ході розгляду цієї заяви в судовому засіданні, не встановлено будь-яких доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду про видачу виконавчих листів та пред'явлення таких до виконання.

 

Колегія суддів звертає увагу на те, що упродовж 4-х років, з 2009 року представник позивача не звертався із відповідною заявою про одержання виконавчого листа, не надавав його державному виконавцю для примусового виконання, не одержував постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження за відсутності і будь-яких цьому перешкод та причин. Цивільна справа після ухвалення судового рішення ніким не витребовувалась, виконавчі документи за заявою стягувача були видані. За таких обставин суд дійшов вірного висновку, що будь-які поважні причини пропуску строку подачі виконавчого листа до виконання в межах строків, визначених Законом України « Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент набрання судовим рішенням законної сили / 3-х років/ у позивача не було.

 

Не наведено таких причин і у апеляційній скарзі. Посилання представника апелянта на введення тимчасової адміністрації та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів не впливають на правильність висновків суду, оскільки такі рішення в жодній мірі не стосуються прав банку як позичальника та стягувача, а впливають на інші правовідносини банку з його кредиторами, якими не являються боржники у даній справі.

 

Відповідно до положень ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

 

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

 

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1. ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 313, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» відхилити.

 

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 листопада 2013 залишити без змін.

 

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у ккасаційному порялдку не підлягає.

 

Головуючий 

 

Судді 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37416852

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 607/21663/13-ц

 

Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/789/282/14 Доповідач - Ткач О.І.

 

Категорія - 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

04 березня 2014 р.

 

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

 

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Гірського Б. О., Бахметової В. Х.,

при секретарі - Майці Р.Ю.

 

з участю представників сторін

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

 

ВСТАНОВИЛА:

 

В листопаді 2013 року ПАТ КБ "Надра" звернулось із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на значну плинність кадрів, та нестабільну роботу сектору ППР відділення ПАТ КБ "Надра" Тернопільського РУ.

 

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 28 листопада 2013 року заяву ПАТ КБ "Надра" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено:

 

- поновлено пропущений ПАТ "Комерційним банком "Надра" строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 2-10632011 про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 656,23 грн., сплаченого судового збору у розмірі 326,56 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120 грн.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, відмовивши в заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на неповажність причин пропуску та відсутність доказів.

 

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

 

Задовольняючи заяву ПАТ "КБ "Надра", суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа є поважними.

 

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

 

Аналогічне положення зазначено і в ч. 2 ст. 371 ЦПК України.

 

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 лютого 2011 року позов ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволено.

 

З пояснень представника ПАТ "КБ "Надра" та матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист з виконання судового рішення від 28 лютого 2011 року судом не видавався.

 

Дані обставини підтверджує і відсутність в матеріалах цивільної справи заяви ПАТ "КБ "Надра" про видачу виконавчого листа та відповідних відміток на третій сторінці справи (згідно Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді № 860/12734 від 24 липня 2006 р. - п. 5.14, 16.6, 16.6.1 - 16.6.3).

 

Враховуючи те, що виконавчий лист на виконання судового рішення від 28 лютого 2011 року судом ПАТ "КБ "Надра" не видавався, вимоги Банку про поновлення строку є необґрунтованими.

 

При вказаних обставинах ухвалу Тернопільського міськрайонного суду слід скасувати і відмовити ПАТ "КБ "Надра" в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

 

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

 

УХВАЛИВ:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

 

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 28 листопада 2013 року скасувати і постановити нову, якою ПАТ "Комерційному банку "Надра" відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

 

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

 

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

 

З оригіналом згідно:

 

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37837247

[у.zaporozhskiy]

 

Посилання на недбалість працівників Банку також є недоведеними. Так, в матеріалах справи наявна копія наказу Голови правління ПАТ «КБ «Надра» №674 від 27.12.2012 про проведення службового розслідування, згідно якого наказано провести службове розслідування за фактом виявлення в сейфі колишнього начальника Управління претензійно-позовної роботи по кредитам із забезпеченням ДПАРБ ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 оригіналів виконавчих листів, які своєчасно не були пред'явлені, для чого створено комісію. З наведено вбачається, що в сейфі були виявлені виконавчі листа, а виконавчий лист, про поновлення строку предявленя якого просить ПАТ «КБ «Надра» був виданий 16.12.2013, тобто станом на 27.12.2012 він не міг бути виявлений в сейфі працівника банку». Крім того, даний наказ підтверджує факт створення комісії для проведення службового розслідування, однак даних про результати її роботи суду представлено не було.

 

Щодо наказу від 19 жовтня 2012 року про звільнення ОСОБА_3, то його було звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України, а не на підставі службової недбалості.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38549975

 

 

Хорошее решение, хорошо, что суд разобрался в этих нюансах.

К сожалению в реестре распространена и противоположенная практика.

 

[у.zaporozhskiy]

 

Посилання на недбалість працівників Банку також є недоведеними. Так, в матеріалах справи наявна копія наказу Голови правління ПАТ «КБ «Надра» №674 від 27.12.2012 про проведення службового розслідування, згідно якого наказано провести службове розслідування за фактом виявлення в сейфі колишнього начальника Управління претензійно-позовної роботи по кредитам із забезпеченням ДПАРБ ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 оригіналів виконавчих листів, які своєчасно не були пред'явлені, для чого створено комісію. З наведено вбачається, що в сейфі були виявлені виконавчі листа, а виконавчий лист, про поновлення строку предявленя якого просить ПАТ «КБ «Надра» був виданий 16.12.2013, тобто станом на 27.12.2012 він не міг бути виявлений в сейфі працівника банку». Крім того, даний наказ підтверджує факт створення комісії для проведення службового розслідування, однак даних про результати її роботи суду представлено не було.

 

Щодо наказу від 19 жовтня 2012 року про звільнення ОСОБА_3, то його було звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України, а не на підставі службової недбалості.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38469041

 

 

В этом случае, я так понимаю, именно тот случай, когда было вынесено заочное решение, но банк долгое время после этого не получал и.л.

Банк не может получить повторный исполнительный лист?

[у.zaporozhskiy]

Колегія суддів звертає увагу на те, що упродовж 4-х років, з 2009 року представник позивача не звертався із відповідною заявою про одержання виконавчого листа, не надавав його державному виконавцю для примусового виконання, не одержував постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження за відсутності і будь-яких цьому перешкод та причин.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37416852

 

У меня ситуация похожая, но кредитор несколько раз обращался в суд для получения и.л., но ему отказывали в связи с неполучением заочного решения ответчиком.

Что можно в такой ситуации придумать?

[Bolt]

У меня ситуация похожая, но кредитор несколько раз обращался в суд для получения и.л., но ему отказывали в связи с неполучением заочного решения ответчиком.

 

А как это так... Причём тут ответчик... У меня полно таких случаев, но у ответчика никто не спрашивает можно ли выдать ИЛ позывачу...

[у.zaporozhskiy]

А как это так... Причём тут ответчик... У меня полно таких случаев, но у ответчика никто не спрашивает можно ли выдать ИЛ позывачу...

Из-за неполучения заочного решения ответчиком, оно не вступает в законную силу.

[Bolt]

Из-за неполучения заочного решения ответчиком, оно не вступает в законную силу.

 

Это что то новенькое для меня... А норму ЦПКУ можно...

[у.zaporozhskiy]

Это что то новенькое для меня... А норму ЦПКУ можно...

Это не нормы

Стаття 233. Законна сила заочного рішення

1. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

 

Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили

1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 3 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

 

 

1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI,

зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI

 щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого

 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду

 України з розгляду цивільних і кримінальних справ - 1 листопада 2010 року)

Стаття 228. Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення

1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 

Получается, что заочное решение для ответчика вступает в законную силу через 10 дней после того, как он получит его копию, а для истца в течении 10 дней после провозглашения или его получения, если решение было провозглащено без истца.

По данному вопросу по мойму есть Постановление Пленума.

[Bolt]

Получается, что заочное решение для ответчика вступает в законную силу через 10 дней после того, как он получит его копию, а для истца в течении 10 дней после провозглашения или его получения, если решение было провозглащено без истца.

По данному вопросу по мойму есть Постановление Пленума.

 

А вот у меня не получается...

 

 

Законна сила заочного рішення надає йому усі ті властивості, що характерні для звичайного рішення: неспростовність, виключність, обов'язковість та преюдиційність. У зв'язку з цим важливим є момент вступу заочного рішення в законну силу.

Щодо порядку набрання заочним рішенням законної сили ЦПК не встановлює жодних особливостей. Тому, за загальним правилом, заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 ЦПК).

Разом з тим, при такому підході законодавця поза увагою залишається те, що заочне рішення відповідачем і позивачем оскаржується не однаково, адже відповідач має ще й додатковий спосіб оскарження заочного рішення - до суду, що його постановив. А при існуючому законодавчому регулюванні легко припустити ситуацію, коли строк апеляційного оскарження заочного рішення щодо позивача вже спливе, а щодо відповідача лише почнеться (або ще і взагалі не настане). Як в такому випадку визначати момент вступу заочного рішення в законну силу? Це питання у ЦПК залишається невирішеним. Вважаємо за необхідне перш за все узгодити між собою строки оскарження заочного рішення (щодо відповідача і позивача, а також відносно до способу оскарження заочного рішення, який обирається відповідачем). А тоді і проблема законної сили заочного рішення вирішиться сама собою.

 

 

 

Хорошо бы посмотреть постановление, если оно есть... Но как по мне, то не так всё... Сиясл тогда заочного решения вообще... Для тупика... На практике всё очень просто... А согласно общих норм, заочное решение высылается ответчику... Если он получил и есть уведомление, то оно вступает в законную силу по истечении срока на обжалование... А если не получил, и оно вернулось с отметкой почты (смотря с какой отметкой быть может) о невручении или неполучении, то тогда оно вступает в силу, по типу судебного приказа... 

 

Но это не мешает ответчику оспаривать его когда он реально его получит... или узнает о нём... например от исполнителя...

[у.zaporozhskiy]

А вот у меня не получается...

 

 

Законна сила заочного рішення надає йому усі ті властивості, що характерні для звичайного рішення: неспростовність, виключність, обов'язковість та преюдиційність. У зв'язку з цим важливим є момент вступу заочного рішення в законну силу.

Щодо порядку набрання заочним рішенням законної сили ЦПК не встановлює жодних особливостей. Тому, за загальним правилом, заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 ЦПК).

Разом з тим, при такому підході законодавця поза увагою залишається те, що заочне рішення відповідачем і позивачем оскаржується не однаково, адже відповідач має ще й додатковий спосіб оскарження заочного рішення - до суду, що його постановив. А при існуючому законодавчому регулюванні легко припустити ситуацію, коли строк апеляційного оскарження заочного рішення щодо позивача вже спливе, а щодо відповідача лише почнеться (або ще і взагалі не настане). Як в такому випадку визначати момент вступу заочного рішення в законну силу? Це питання у ЦПК залишається невирішеним. Вважаємо за необхідне перш за все узгодити між собою строки оскарження заочного рішення (щодо відповідача і позивача, а також відносно до способу оскарження заочного рішення, який обирається відповідачем). А тоді і проблема законної сили заочного рішення вирішиться сама собою.

 

 

 

Хорошо бы посмотреть постановление, если оно есть... Но как по мне, то не так всё... Сиясл тогда заочного решения вообще... Для тупика... На практике всё очень просто... А согласно общих норм, заочное решение высылается ответчику... Если он получил и есть уведомление, то оно вступает в законную силу по истечении срока на обжалование... А если не получил, и оно вернулось с отметкой почты (смотря с какой отметкой быть может) о невручении или неполучении, то тогда оно вступает в силу, по типу судебного приказа... 

 

Но это не мешает ответчику оспаривать его когда он реально его получит... или узнает о нём... например от исполнителя...

Вот что я нашел:АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду

 

11. Законна сила заочного рішення

 

Відповідно до ст. 233 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

 

Частиною 2 ст. 231 ЦПК України встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК.

 

Строки апеляційного оскарження рішення передбачені ч. 1 ст. 294 ЦПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Відповідно до правової позиції, висловленої в усіх Науково-практичних коментарях до ЦПК України, заочне рішення набуває законної сили після завершення усіх передбачених законом строків (строку на подачу відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, а в подальшому - строку на апеляційне оскарження).

 

При цьому проблемним є питанням щодо початку відліку строку для апеляційного оскарження, оскільки він залежить від моменту отримання копії заочного рішення відповідачем.

 

Абзацами 3 і 4 п. 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України N 68 від 27.06.2006, було передбачено, що у разі неотримання судом повідомлення (даних про отримання відповідачем копії заочного рішення), заочне рішення вважається таким, що не набрало законної сили. Після з'ясування точного місцезнаходження (місця проживання) відповідача копія заочного рішення надсилається відповідачу повторно.

 

Однак постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2009 р. по справі N 2а-2517/09/2670 за позовом АБ "Брокбізнесбанк" до Державної судової адміністрації України абзаци 3 і 4 п. 16.6 вищевказаної Інструкції було визнано не чинними.

 

Мотивуючи дану постанову, суд дійшов наступних висновків.

 

"Питання заочного розгляду справи в цивільному судочинстві регулюються Главою 8 ЦПК України. В ст. 227 ЦПК України чітко зазначено, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення. Жодних інших вимог згідно з ЦПК України стосовно доведення змісту заочного рішення до відома відповідача немає.

 

Крім того, в ст. 233 ЦПК України зазначено, що заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Кодексом.

 

Згідно з ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

 

З вищенаведеного слідує, що питання набрання заочним рішенням врегульоване ЦПК України, воно здійснюється в загальному порядку, встановленому кодексом. Окремий порядок набрання законної сили заочним рішенням у випадку його неотримання відповідачем не передбачений".

 

З урахуванням даної постанови суду до Інструкції з діловодства були внесені зміни та виключено положення щодо наявності розписки відповідача про отримання копії заочного рішення.

 

Разом з тим законодавцем не врегульовано, як необхідно діяти суду, якщо копію заочного рішення неможливо вручити відповідачу з тих чи інших причин (ухилення відповідача від його отримання, розгляд справи за останнім відомим місцем проживання відповідача, зміна місця проживання відповідача та недобросовісне виконання ним обов'язку повідомити суд про відповідні зміни тощо).

 

На законодавчому рівні чітко не визначено момент набрання законної сили заочним рішенням. Викликає сумнів положення про те, що для позивача у справі, розглянутій у порядку заочного рішення, рішення набирає законної сили на одинадцяти день після його проголошення, якщо позивач сам у вказаний термін не подав апеляційної скарги на нього, а для відповідача - на одинадцятий день з моменту отримання копії заочного рішення.

 

Враховуючи специфіку заочного розгляду, яка і полягає у тому, що справа розглядається та рішення ухвалюється у відсутність належним чином повідомленого про час та місце її розгляду відповідача,- очікування вручення відповідачу, якому вручити копію заочного рішення неможливо з тих чи інших об'єктивних причин, може призвести до порушення прав позивача на виконання заочного рішення.

 

З урахуванням наведеного та для забезпечення однакового застосування судами норм процесуального права щодо набрання законної сили заочним рішенням, Апеляційний суд м. Києва листом від 07.11.2012 р. звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з приводу надання методичних рекомендацій щодо застосування положень ст. 223, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

 

За даними Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві в 2012 році районні суди м. Києва відповідно до ст. 224 ЦПК України ухвалили 10288 заочних рішень, що становить 28,5 % від загальної кількості справ позовного провадження, розглянутих з ухваленням рішення (36093).

 

По районах м. Києва кількість та питома вага ухвалених заочних рішень є нерівномірними.

 

Найбільший відсоток таких рішень ухвалено Святошинським районним судом м. Києва 21 % (2169), Шевченківським районним судом м. Києва 14,6 % (1503), Солом'янським районним судом м. Києва 13,4 % (1382), Дарницьким районним судом м. Києва 13,1 % (1357), Оболонським районним судом м. Києва 11,5 % (1187).

 

Найменший відсоток - Подільським районним судом м. Києва 3,1 % (319), Печерським районним судом м. Києва 7,8 % (806), Дніпровським районним судом м. Києва 8,3 % (855), Деснянським районним судом м. Києва 8,3 % (857), Голосіївським районним судом м. Києва 6,4 % (668).

 

Найбільше заочних рішень було ухвалено при вирішенні спорів, що виникають:

 

- із договорів 5971 або 58 % від розглянутих із ухваленням рішення;

 

- із сімейних правовідносин 2205 або 21,4 %;

 

- із житлових правовідносин 1010 або 9,8 %.

 

На розгляд до районних судів м. Києва надійшло 2575 заяв про перегляд заочного рішення, що становить 25 % від ухвалених районними судами рішень, з яких розглянуто - 2238.

 

Районні суди м. Києва скасували 938 заочних рішень або 9,1 % від ухвалених цими ж судами. Найбільша питома вага скасованих рішень, ухвалених:

 

- Шевченківським районним судом м. Києва 38,1 % (358);

 

- Солом'янським районним судом м. Києва 13,1 % (123);

 

- Деснянським районним судом. Києва 10,4 % (98);

 

- Печерським районним судом м. Києва 9,9 % (93);

 

- Голосіївським районним судом м. Києва 6,8 % (64).

 

До Апеляційного суду м. Києва надійшло 1195 апеляційних скарг про перегляд заочного рішення, з яких розглянуто 882. Задоволено 304 апеляційні скарги, або 2,9 % від ухвалених районними судами і 34,4 % від розглянутих в апеляційному порядку. Скасовано 300 заочних рішень, або 2,9 % від ухвалених районними судами, змінено 4, або 0,04 %.

 

Вивчення наданих Апеляційному суду м. Києва для проведення узагальнення 228 справ, рішення по яких ухвалювалось в порядку заочного розгляду, свідчить про дотримання в цілому судами вимог ЦПК.

 

Разом з тим, у переважній кількості розглянутих справ суди видають виконавчий лист на виконання заочного рішення за відсутності належного повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішення, що також свідчить про необхідність врегулювання цього питання на законодавчому рівні.

 

Прикладами ухвалення заочного рішення з недотриманням умов його проведення в частині належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду та наявності доказів про це, можуть слугувати наступні справи:

 

Подільський районний суд м. Києва

 

- заочне рішення від 18 грудня 2012 року в справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до Кравченка Д. С., Кравченко Н. В. про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Трегубенко Л. О);

 

- заочне рішення від 18 грудня 2012 р. в справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до Старенької В. В. про стягнення заборгованості (суддя Зарицька Ю. Л.)

 

- заочне рішення від 24 травня 2012 року в справі за позовом Кредитної спілки "Ощадна каса" до Семенюка С. В. про стягнення боргу (суддя Войтенко Т. В.);

 

- заочне рішення від 30 липня 2012 року в справі за позовом Коваль Н. О. до Ситника В. В. про стягнення боргу (суддя Войтенко Т. В.).

 

Постановлення заочного рішення при розгляді справ в порядку окремого провадження

 

Судам необхідно звернути увагу на те, що заочне рішення може ухвалюватися лише у справах позовного провадження. Норми глави 8 ЦПК України, які регулюють порядок заочного розгляду справи, розміщенні в розділі III ЦПК України "Позовне провадження" і встановлюють особливості розгляду справи у порядку позовного провадження, а не окремого провадження, наказного чи іншого провадження. Проте в процесі узагальнення виявлено випадки порушення цієї вимоги Дарницьким та Деснянським районними судами м. Києва.

 

Так, у справі за заявою Токаревої В. М., заінтересована особа: Головне управління юстиції в Сумській області про встановлення факту родинних відносин судом постановлено заочне рішення. При цьому в описовій частині рішення суд зазначає про те, що заявниця позовні вимоги підтримала (суддя Колесник О. М.).

 

Під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Колесник О. М. 02 березня 2012 року також ухвалено заочне рішення в справі за заявою Гулям С., заінтересовані особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Гулям В. В. про встановлення факту, що має юридичне значення, що є неприпустимим.

 

23 січня 2012 року ухвалено заочне рішення в справі за заявою Бабака Михайла Олександровича, заінтересовані особи: Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" про встановлення факту, що має юридичне значення (суддя Гругуль О. В.).

 

Прикладом ухвалення заочного рішення без постановлення відповідної ухвали про заочний розгляд, а також фіксації згоди на це позивача та роз'яснення йому наслідків такого розгляду може слугувати справа за позовом Потоцької О. С. до Потоцького В. Б. про розірвання шлюбу (суддя Антипова Л. О.).

 

Шевченківський районний суд м. Києва 12 січня 2012 року ухвалив заочне рішення у справі за позовом Головко В. О. до Котовської С. Л., Котовської Л. С. про зміну договору найму житлового приміщення та встановлення порядку користування житловим приміщенням. В матеріалах справи відсутні відомості про згоду позивача на заочний розгляд справи, про постановлення відповідної ухвали про розгляд справи в порядку заочного провадження (суддя Фролова І. В.)

 

В справі за позовом ВАТ НАСК "Оранта" до Бахтіна В. Ю. про відшкодування шкоди Оболонським районним судом м. Києва 26.11.2012 р. постановлено заочне рішення у відсутність представника позивача. При цьому матеріали справи не містять доказів отримання згоди позивача на такий розгляд справи (суддя Камбулов Д. Г.).

 

19 квітня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у справі за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Соверен" до Унаняна К. С. про відшкодування в порядку регресу. Клопотання позивача від 17.04.2012 р. не містить згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, що не завадило суду ухвалити заочне рішення (суддя Плахотнюк К. Г.)

 

20 грудня 2012 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення в справі за позовом Русецького Ю. Г. до Русецької М. С. про розірвання шлюбу.

 

06.12.2012 року представник позивача подала заяву про слухання справи без участі позивача та просила ухвалити рішення по справі. Про згоду на проведення заочного розгляду справи інформація в заяві відсутня (суддя Васильченко О. В.)

 

05 липня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення в справі за позовом Сидорової Л. В., Сидорова М. Д., Сидорової О. М., Сидорова Є. М. до КП Житлово-експлуатаційна контора "Дегтярівська" про відшкодування шкоди, заданої залиттям квартири.

 

Як вбачається з журналу судового засідання від 05.07.2011 р. в судовому засіданні були присутні лише два позивача з чотирьох, які не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі. Думку інших позивачів судом не з'ясовано та всупереч ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалено заочне рішення по справі (суддя Савицький О. А.).

 

Ухвалення заочного рішення, коли відповідач не з'явився в судове засідання після оголошеної судом перерви

 

27 березня 2012 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення в справі за позовом Гайдая В. А. до ТОВ "БМ Транс ВМ TRANS" про стягнення компенсації. Відповідно до матеріалів справи, заочне рішення постановлено внаслідок неявки представника після оголошеної по справі перерви (суддя Чала А. П.).

 

Ухвалення заочного рішення у разі надходження від відповідача заяви про розгляд справи за його відсутності.

 

07 червня 2012 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення в справі за позовом Григоренка В. А. до Кредитної спілки "Український фінансовий союз" про стягнення грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2012 р. представник відповідача подав суду заяву про свою згоду з частиною заявлених позовних вимог та проханням про розгляд справи за його відсутності (суддя Грегуль О. В.)

 

Ухвалення заочного рішення за відсутності сторін та без з'ясування думки позивача щодо ухвалення заочного рішення 07 лютого 2012 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення в справі за позовом Клінічного санаторію "Перемога" до Волощук М. А. про стягнення заборгованості. Після оголошення перерви в судовому засіданні позивач в судове засідання не з'явились, відомостей про згоду позивача щодо заочного розгляду справи матеріали справи не містять (суддя Кривов'яз А. П.).

 

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України у резолютивній частині заочного рішення має визначатися строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження, а також відповідно до ст. 226 ЦПК України у резолютивній частині рішення, окрім вказівки на строк і порядок його апеляційного оскарження, має бути зазначено строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення.

 

Наприклад у заочному рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року в справі за позовом Голоти Г. П. до Голоти В. В. про надання дозволу на виїзд дитини за кордон не зазначено про порядок та строк його апеляційного оскарження (суддя Коваль О. А.).

 

Відсутні такі відомості і в резолютивній частині заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06.11.2012 р. в справі за позовом ДП "Екос" до Терещенка М. О. про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням (суддя Коваль О. А.), а також у заочному рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року в справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Шебулдаєва І. О. про стягнення заборгованості (суддя Петренко Н. О.).

 

У заочному рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року в справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до Китайгородського В. А. про звернення стягнення на предмет застави відсутні відомості про строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення (суддя Бірса О. В.).

 

Вказані порушення призводять до повернення значної кількості поданих апеляційних скарг у зв'язку з порушенням відповідачем порядку його оскарження та відповідно до затягування розгляду справи.

 

Статистика повернутих апеляційний скарг по судам наступна:

 

Голосіївський

5

Дарницький

6

Деснянський

8

Оболонський

5

Печерський

2

Шевченківський

10

Подільський

4

 

Аналіз процедури ухвалення заочного рішення дає підстави зробити висновок про наявність ряду проблем і недоліків, які можуть ускладнити застосування цих норм процесуального права. В окремих випадках розгляд справи у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає можливість відповідачу його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку. За таких обставин дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

 

Правда это всего лишь узагальнення апел. суда.

На основании мотивировки, изложенной здесь, можно признавать и.л. не  подлежащим исполнению, как выданному через год после вступления заочного решения в законную силу?

[0720]

У меня была похожая ситуация, но немного зеркальная. Истец — вкладчик, ответчик — банк. Иск подан не по местонахождению ответчика, а по месту заключения договора (и по совпадению, месту регистрации истца — это один и тот же район и, разумеется, один и тот же суд). В иске адресом ответчика указан адрес отделения банка, а не местонахождение юрлица банка — по той причине, что именно этот адрес (адрес отделения) фигурирует в реквизитах сторон в депозитном договоре и основанием выбора подсудности в иске указана норма ч.7 ст.110 ЦПК. 

Суд открывает производство. Вся судебная корреспонденция высылается на этот адрес ответчика (отделение банка) и возвращается с пометкой "адресат отказался от получения". Ответчик не является в заседание, судья не торопится, переносит рассмотрение даже дважды. На третий раз приступает заочному рассмотрению (истец не возражает) и в результате выносит заочное решение.

Копию решения, разумеется, суд высылает опять по адресу отделения банка и опять без подтверждения получения. То есть ответчик копию заочного решения не получает. Тем не менее, через два месяца после оглашения решения секретарь суда ставит отметку на решении (и его копиях) о вступлении в силу. 

Истец получает исполнительный лист. Но прежде чем предъявлять его к исполнению в ДВC, сначала направляет  копию ИЛ и копию решения суда ответчику через его канцелярию с сопроводительным письмом, в котором предлагает ему погасить ИЛ в добровольном порядке. Отметка о получении ответчиком проставлена. 

После того как ответчик игнорирует это предложение, истец предъявляет ИЛ в ДВС к исполнению. 

Ответчик (банк) подает заявление в суд и добивается определения о признании ИЛ не подлежащим исполнению, и также добивается определения об отмене заочного решения (на том основании, что копию решения якобы не получал)  и в дальнейшем — его пересмотра тем же судом. Но тем временем ДВС успевает принудительно взыскать всю сумму по ИЛ (прямым списанием с корсчета банка в территориальном управлении НБУ).

 

Заявление ответчика о взыскании неправомерно полученного (по ст.367 ЦПК) оставлено судом без удовлетворения, суд считает что вместо этого необходимо обращаться за поворотом исполнения (ст.380 ЦПК). Жалоба на действия госисполнителя также отклонена судом.

Повторное заочное решения удовлетворяет немного другие исковые требования и немного в меньших размерах. Апелляционные жалобы подают обе стороны.

Апелляционный суд отменяет повторное заочное и отказывает в удовлетворении всех исковых требований кроме одного. 

На данный момент дело в кассации.

[у.zaporozhskiy]

У меня была похожая ситуация, но немного зеркальная. Истец — вкладчик, ответчик — банк. Иск подан не по местонахождению ответчика, а по месту заключения договора (и по совпадению, месту регистрации истца — это один и тот же район и, разумеется, один и тот же суд). В иске адресом ответчика указан адрес отделения банка, а не местонахождение юрлица банка — по той причине, что именно этот адрес (адрес отделения) фигурирует в реквизитах сторон в депозитном договоре и основанием выбора подсудности в иске указана норма ч.7 ст.110 ЦПК. 

Суд открывает производство. Вся судебная корреспонденция высылается на этот адрес ответчика (отделение банка) и возвращается с пометкой "адресат отказался от получения". Ответчик не является в заседание, судья не торопится, переносит рассмотрение даже дважды. На третий раз приступает заочному рассмотрению (истец не возражает) и в результате выносит заочное решение.

Копию решения, разумеется, суд высылает опять по адресу отделения банка и опять без подтверждения получения. То есть ответчик копию заочного решения не получает. Тем не менее, через два месяца после оглашения решения секретарь суда ставит отметку на решении (и его копиях) о вступлении в силу. 

Истец получает исполнительный лист. Но прежде чем предъявлять его к исполнению в ДВC, сначала направляет  копию ИЛ и копию решения суда ответчику через его канцелярию с сопроводительным письмом, в котором предлагает ему погасить ИЛ в добровольном порядке. Отметка о получении ответчиком проставлена. 

После того как ответчик игнорирует это предложение, истец предъявляет ИЛ в ДВС к исполнению. 

Ответчик (банк) подает заявление в суд и добивается определения о признании ИЛ не подлежащим исполнению, и также добивается определения об отмене заочного решения (на том основании, что копию решения якобы не получал)  и в дальнейшем — его пересмотра тем же судом. Но тем временем ДВС успевает принудительно взыскать всю сумму по ИЛ (прямым списанием с корсчета банка в территориальном управлении НБУ).

 

Заявление ответчика о взыскании неправомерно полученного (по ст.367 ЦПК) оставлено судом без удовлетворения, суд считает что вместо этого необходимо обращаться за поворотом исполнения (ст.380 ЦПК). Жалоба на действия госисполнителя также отклонена судом.

Повторное заочное решения удовлетворяет немного другие исковые требования и немного в меньших размерах. Апелляционные жалобы подают обе стороны.

Апелляционный суд отменяет повторное заочное и отказывает в удовлетворении всех исковых требований кроме одного. 

На данный момент дело в кассации.

Я понял, что есть все основания для признания и.л. не подлежащим исполнению, но у меня разница в том, что на решение не стояла отметка о вступлении решения в законную силу.

В этом случае есть основания для признания и.л.  не подлежащим исполнению?