Решение хозяйственного суда Кировоградской области о признании валютного кредита не законным

[ANTIRAID]

Справа № 3/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2009 р. Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 3/98

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс";

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кіровоградської обласної дирекції;

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир";

про визнання недійсним кредитного договору № 010/06/417 від 31.07.08.

Представники:

позивача - Гусак О.М., довіреність б/н від 10.07.09;

відповідача - головний юрисконсульт сектору по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб відділу по роботі з проблемними кредитами Кіровоградської обласної дирекції Дяченко А.А., довіреність № 1191 від 15.05.07;

третьої особи - ТОВ "Автомир-Кіровоград" - не з'явився;

третьої особи - ТОВ "Автомир" - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс" (далі по тексту - ТОВ "Парк Моторс") звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій, посилаючись на ст. ст. 203, 204, 215, 524, 533, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, просить визнати недійсним кредитний договір №010/06/417 від 31.07.08 "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" (далі по тексту - кредитний договір від 31.07.08), укладений ним з відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі по тексту - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", стягнути з останнього судові витрати.

Підставами для визнання кредитного договору недійсним заявник позову зазначає таке:

- відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 31.07.08 повинна бути виражена тільки у валюті України - гривні, тому банк не мав права надавати кредит в доларах США, а зобов'язаний був надати лише у гривні, і відповідно, позичальник - виконати зобов'язання лише у гривнях;

- кредитний договір від 31.07.08 не містить істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 345 Господарського кодексу України, а саме, відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність банку щодо видачі кредиту.

Відповідач вимоги заявника не визнав, зазначивши у відзиві на позов про те, що іноземна валюта і валютні цінності належать до речей, обмежених (але не заборонених) у господарському обороті, і для них державою встановлені особливі правила;

ні Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю, ні жоден з інших нормативно-правових актів не передбачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті;

конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх його істотних умов визначаються за згодою сторін, і у п. 14.1 ст. 14 кредитного договору від 31.07.08 сторони обумовили відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим договором, що не позбавляє права сторони укласти угоду про внесення змін до договору.

28.09.09 ТОВ "Парк Моторс" подало господарському суду "доповнення до позовної заяви", де вказало на те, що про недійсність кредитного договору від 31.07.08 свідчить відсутність скріплення такого договору печаткою юридичної особи - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Таке звернення до господарського суду як "доповнення до позовної заяви" Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

У разі наявності підстав, позивач має право, в тому числі змінити підставу позову.

Фактично "доповнення до позовної заяви" є зміною підстав позову (доповнення позову підставами для визнання кредитного договору недійсним).

У запереченнях на змінену підставу (доповнення) для визнання спірного договору недійсним, відповідач послався на ст. 218 Цивільного кодексу України, згідно до якої недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград" повністю підтримала доводи, викладені у позовній заяві; представник третьої особи у засіданні просить позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир" вимоги ухвал від 28.09.09, 13.10.09, 19.10.09 не виконало, явку у засідання представника не забезпечило і з власної ініціативи не повідомило господарський суд про наявність поважних причин, за яких його вимоги не можуть бути виконані.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін, третьої особи у засіданні господарський суд встановив наступне.

Сторонами укладений кредитний договір від 31.07.08, за умовами якого ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" - кредитор зобов'язалося надати позичальнику - ТОВ "Парк Моторс" кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 206 000 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту до 22.07.09, сплатити проценти за користування кредитом на основі процентної ставки в розмірі 13 процентів річних та комісії в узгоджених розмірах, виконати інші зобов'язання. Графік погашення заборгованості за кредитом є додатком до кредитного договору.

Названий кредитний договір укладений щодо виконання грошових зобов'язань в іноземній валюті - доларах США.

Виконання зобов'язань за названим договором було розпочате, в тому числі й повернення позичальником тіла кредиту та процентів відповідно у сумах 30 825,52 та 14 548, 97 доларів США, про що свідчить довідка від 08.05.09 № 06/1632 Кіровоградської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до ч. 2 ст. 334 Господарського кодексу України, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківський операцій, і їх основними видами є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором в позичальником. Такі положення закріплені у ч. 1 ст. 339, ст. 345 Господарського кодексу України.

У ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Як кредитні у ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розглядаються операції, зазначені у п. 3 частини першої та п.п. 3.7 частини другої ст. 47 цього Закону.

Розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснення фінансового посередництва у формі кредитних операцій на підставі кредитного договору, є правом банку, що здійснюється на підставі банківської ліцензії.

Право ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик має на підставі Банківської ліцензії Національного банку України від 11.10.06 № 10, а Кіровоградська обласна дирекція - на підставі дозволу ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" від 13.11.06 № 156, погодженому із начальником управління Національного банку України в Кіровоградській області 28.11.06.

Таким чином відповідач має право здійснювати фінансове посередництво у формі кредитних операцій.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 347 Господарського кодексу України, у сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту; кредити, які надаються банками, розрізняються за строками користування: короткострокові - до одного року; середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три роки.

Кредитний договір від 31.07.09 є банківським короткостроковим кредитним договором.

Після підписання кредитного договору банк відкриває суб'єкту господарювання поточний рахунок на строк дії такого договору на підставі п.п. 5.2 п. 5 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в іноземній валюті", затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.03 № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.03 за № 1172/8493, для з зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України, в тому числі для зарахування, використання і погашення кредитів в іноземній валюті відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі від 31.07.08 не виражене у грошовій одиниці України, і у такому договорі не визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відносини сторін по кредитному договору від 31.07.08, умови якого не передбачають проведення розрахунку у валюті України - гривні, як і визначення грошового еквівалента в іноземній валюті відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю": "Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".

Як встановлено ч. ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 "Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій", затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.01 № 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.01 № 730/5921.

Як кредитні, у частині першій ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розглядаються операції, зазначені у п. 3 частини першої та у п. п. 3-7 частини другої ст. 47 цього Закону.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Дозволяючи банкам здійснювати валютні операції за банківською ліцензією Національний банк України у названому Положенні про порядок видачі банкам банківських ліцензій, не конкретизував з урахуванням положень названих вище норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" чи є банківська ліцензія та письмові дозволи генеральною ліцензією.

ВАТ "Райффайзен банк Аваль" має видані Національним банком України 11.10.06 банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та п. п. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 11.10.06 - дозвіл № 10-4 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу. Тобто, названий банк має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.

Із норм ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України випливає, що грошове зобов'язання має бути виражене та виконане у гривнях; сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Відповідно до п. 6.8 кредитного договору від 31.07.08, всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплаті процентів за кредит повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту, тобто у доларах США. А згідно умов абзацу другого п. 6.2 такого договору у разі відсутності або недостатності у позичальника коштів в необхідній валюті для повернення кредиту (доларах США), сплата процентів за його користування, комісій та інших платежів, передбачених договором, позичальник, надаючи кредитору право списання коштів в інших валюта з будь-яких рахунків позичальника, також доручає кредитору здійснити купівлю/продаж/ обмін списаних коштів з метою отримання необхідної валюти, у тому числі на Міжбанківському Валютному Ринку України (списання здійснюється кредитором у розмірі, еквівалентному сумі зобов'язань позичальника за цим договором з врахуванням витрат, пов'язаних з купівлею/обміном/продажем іноземної валюти та направити кошти на погашення заборгованості за договором.

Викладені умови договору, разом із умовами п. п. 1.1, 1.4, додатку 1 до нього, свідчать про те, що грошові зобов'язання виражені в ньому безумовно в іноземній валюті - доларах США.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, закон дозволяє використовувати іноземну валюту при виконанні грошових зобов'язань відповідно до закону.

Право відповідача здійснювати валютні операції, зокрема кредитування в іноземній валюті згідно банківської ліцензії, дозволом та додатком до дозволу, названими вище, не кореспондується із правом здійснювати такі операції позивачем та з його обов'язком проводити розрахунки із першим в іноземній валюті.

Законодавством України не встановлено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право суб'єкту господарювання - резиденту здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті.

Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії (індивідуальної ліцензії), як це встановлено п. 1.5 "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого постановою Національного банку України від 14.10.04 № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.04 за № 1429/10028, дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями);

у випадках, передбачених законами України.

Перелік документів, які для одержання банківського кредиту позичальник надає банку містить ч. 1 ст. 346 Господарського кодексу України, тобто саме позичальник є ініціатором одержання банківського кредиту.

Докази того, що ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" є ініціатором за валютною операцією, відсутні. Отримувачем за валютною операцією - наданням кредиту в іноземній валюті є ТОВ "Парк Моторс". Випадки, встановлені законом, що надають право позивачу використовувати іноземну валюту як засіб платежу без ліцензії відповідачем у запереченнях на позов не викладені і не доведені.

Таким чином, умови кредитного договору про надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті - доларах США, як господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону і згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

За ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Кредитний договір від 31.07.09, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, є двостороннім правочином.

Звернення ТОВ "Парк Моторс" з позовною заявою про визнання названого договору недійсним з посиланням на те, що його зміст як правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства визнане господарським судом обґрунтованим.

Підставами для визнання кредитного договору від 31.07.08 недійсним заявник позову зазначає й те, що такий договір не містить істотних умов, передбачених ст. 345 Господарського кодексу України - у ньому відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність банку, підписи сторін такого договору не скріплені печатками, зокрема підпис ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" скріплений не печаткою такою особи, а печаткою Кіровоградської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Як встановлено ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредитний договір від 31.07.08 не містить відповідальності сторони, зобов'язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов'язковість внесення до умов кредитного договору умову про відповідальність сторін, і зокрема умову про відповідальність кредитодавця, не виконана.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може на вимогу однієї з сторін визнано господарським судом повністю або в частині.

Підставою недійсності правочину (яким є і двосторонній господарський договір) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, про що вказано у ч. 1 ст. 215 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з викладених норм матеріального права, зміст кредитного договору має відповідати вимогам закону, і відсутність у змісті кредитного договору від 31.07.08 умови про відповідальність кредитодавця таким вимогам не відповідає. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 08.11.07 у справі № 22/268.

Господарський суд визнав наявність у позивача підстав для звернення про визнання кредитного договору від 31.07.08 недійсним з-за відсутності у ньому умов про відповідальність ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

За час провадження даної справи банк не ініціював внесення змін до спірного договору у встановленому законом порядку для приведення його умов у відповідність до норм законодавства.

З викладених підстав позов підлягає задоволенню. З урахуванням редакції ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, кредитний договір від 31.07.08 є недійсним з моменту його вчинення і виконання за таким договором припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Твердження ТОВ "Парк Моторс" про те, що спірний договір повинний бути визнаний судом недійсним, оскільки у ньому відсутні печатки сторін (юридичних осіб), господарський суд не визнає підставою для задоволення позову.

На примірнику договору, якій є у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" підпис сторони - позичальника скріплена печаткою ТОВ "Парк Моторс".

Від імені кредитодавця договір підписаний особами, що мають нотаріально посвідчені довіреності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", якими їм надане право на підписання від імені юридичної особи такого договору. Представництвом за ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 названого Кодексу, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. Такі норми викладені у ч. 2 ст. 245, ст. 246 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність печатки у договорі, підписаного представником, що має на це повноваження, та при відсутності даних про те, що особа від імені якої такий представник діє не схвалює такий правочин, підстави вважати, що зміст правочину суперечить закону, у господарського суду відсутні.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Рішення господарського суду набирає законної сили у десятиденний строк з дня його підписання суддею з і може бути оскаржене в межах такого строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним кредитний договір № 010/06/417 від 31.07.08 "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" укладений 31.07.08 відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" з товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс".

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; і. к. 14305909) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Моторс" (адреса: 25013, м. Кіровоград, вул. Тореза, буд. 27 Б; і. к. 35652818) 85 грн. державного мита і 315 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Наказ про стягнення судових витрат в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. Засвідчені належним чином примірники рішення направити сторонам, третім особам, Кіровоградській обласній дирекції відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Суддя Н. В. Болгар

[Serg_or]

Аппеляция по этому решению была?

[doroshal]

Да вполне не плохое решение ,вот только ,что решит аппеляционный суд? Пойдет тогда конвеер позовных заяв в суды по валютным кредитам... хотя решение действительно правильное вполне законное.

[Antonina]

Объясните, а почему суд вообще ссылается на п.п. 1.5 "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу"?! ведь это подзаконный акт!!! и в ЦКУ и в ГКУ четко прописано, что использование иностранной валюты определено ЗАКОНОМ, а не законодательством....и в Декрете четко прописаны полномочия НБУ, что он может выдавать акты в рамках декрета. А в рамках Декрета четко прописано, в каких случаях нужна инд. лицензия и никаких отступлений, что может быть иначе,если предусмотрено законодательством. По-моему, это злоупотреблением статусом валютного регулятора.

И я честно говоря не уловила логику, суд ссылается на это положение, в котором написано, что инд. лицензия не нужна, если банк кому-то платит или банку кто-то платит по обязательствам.... к чему они приплели выдачу кредита, разговор шел о выполнении обязательств по кредиту, к тому же такой строчки в додатке к письмовому дозволу точно нет у банка... просвятите блондинку...

"Перелік документів, які для одержання банківського кредиту позичальник надає банку містить ч. 1 ст. 346 Господарського кодексу України, тобто саме позичальник є ініціатором одержання банківського кредиту.

Докази того, що ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" є ініціатором за валютною операцією, відсутні. Отримувачем за валютною операцією - наданням кредиту в іноземній валюті є ТОВ "Парк Моторс". !

[Евгений_юрист]

Добрый день всем!

Увы и ах, решение апеляции по указанному выше делу есть. Увы, это решение не в пользу заемщиков. Хотя формулировка решения апеляции, на мой взгляд, незаконная.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7643764 решение тут.

[qwerty]

Добрый день всем!

Увы и ах, решение апеляции по указанному выше делу есть. Увы, это решение не в пользу заемщиков. Хотя формулировка решения апеляции, на мой взгляд, незаконная.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7643764 решение тут.

Не стоит опускать руки. К физ. лицам оно отношения не имеет. До сих пор нет решений со ссылкой на пункт Г частини 4 статті 5 Декрету и юридических обоснований о возможноти его невыполнения (наши "законники" еще не придумали как его законно перекрутить ).

[Евгений_юрист]

Не стоит опускать руки. К физ. лицам оно отношения не имеет. До сих пор нет решений со ссылкой на пункт Г частини 4 статті 5 Декрету и юридических обоснований о возможноти его невыполнения.

Кстати, кто знает, есть ли вообще решения по примеру Донецкого хозяйственного, только в отношении физ.лиц???

[qwerty]

Кстати, кто знает, есть ли вообще решения по примеру Донецкого хозяйственного, только в отношении физ.лиц???

Полно в реестре (например Приморский суд г. Одесса)

[Евгений_юрист]

Полно в реестре (например Приморский суд г. Одесса)

А что с апеляционными инстанциями по этому вопросу???.

[qwerty]

А что с апеляционными инстанциями по этому вопросу???.

Именно по этому пункту пока глухо.

[Евгений_юрист]

Именно по этому пункту пока глухо.

Что-то не нашел вообще решений апеляционной инстанции по даному вопросу!

[vekt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7643764 решение тут.

по сути и на первый взгляд - это бред. Решение противоречит само себе.

если спланированное действие - то заемщик хочет выйти на ВХСУ. Заемщик заинтересован в таком решении.

[nameless]

Долбанные суды. Решение какое-то странное.

Про генералку - ни слова.

А пункт "Г" почему отсекли? Почему он юрлиц не касается?

[vekt]

Долбанные суды. Решение какое-то странное.

Про генералку - ни слова.

А пункт "Г" почему отсекли? Почему он юрлиц не касается?

это грубое решение мотивировано не правом, а договоренностью.

[Antonina]

Народ, а физическое лицо-предприниматель является субъектом хозяйственной деятельности?! и если в кредитном договоре стоит в реквизитах заемщика: только ФИО, а не ФОП(физическая особа предприниматель) ФИО и нет печати?! то может банк ссылаться на нормы хозяйственного кодекса, а именно, на ст.198, где сказано: валюта обязательства может быть выражена в иностранной валюте, если субъекты хозяйственной деятельности могут производить расчеты в инвалюте согласно законодательству?!

[nameless]

Народ, а физическое лицо-предприниматель является субъектом хозяйственной деятельности?! и если в кредитном договоре стоит в реквизитах заемщика: только ФИО, а не ФОП(физическая особа предприниматель) ФИО и нет печати?! то может банк ссылаться на нормы хозяйственного кодекса, а именно, на ст.198, где сказано: валюта обязательства может быть выражена в иностранной валюте, если субъекты хозяйственной деятельности могут производить расчеты в инвалюте согласно законодательству?!

Могут ссылаться, но не будут этого делать. Вы - потребитель, участник хоз.отношений. Хоз. кодект может идти в ход, если не противоречит ГК. В ГК тоже сказанно, что возможно использовать валюту при выполнении обязательств на условиях и в порядке, указанном в законе.

Не будут они ссылаться на это. У них другие ссылки, И им хватит ГК, там то-же самое сказанно.

[sofi]

Народ, а физическое лицо-предприниматель является субъектом хозяйственной деятельности?! и если в кредитном договоре стоит в реквизитах заемщика: только ФИО, а не ФОП(физическая особа предприниматель) ФИО и нет печати?! то может банк ссылаться на нормы хозяйственного кодекса, а именно, на ст.198, где сказано: валюта обязательства может быть выражена в иностранной валюте, если субъекты хозяйственной деятельности могут производить расчеты в инвалюте согласно законодательству?!

Антонина, в наших судах все могут. Просто ,если исков от заемщеков, таких как мы с вами будет тысячи , то у противной стороны закончаться аргументы.

А про валюту в решении - "виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов’язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.", по 524 ЦК пройдет. А выражение, определение, обозначение - это уже нюансы, терминов таких в Законе не прописано.

А ссылку по олате для нас делают на п3 ст 533ЦК - это из ответа банка.

А г)п4 ст5 Декрета ваще не замечают.

И все это полный бред, я так думаю, потому что это полный абсурд кредитовать население страны

в деньгах другого государства! Где это население валюту возьмет, чтобы долг отдать и не только долг, а и проценты, т.е. еще и увеличить сумму этой валюты???Одолжили 100 баксов, а отдать нужно -130. эти 100 уже в стране, вы их можете купить и вернуть, а 30 - где возьмете, к дяде Сему поедете? ведь за произведенный вами дополнительный продукт вы получите гривну, а не доллар. Вот и абсурд, поэтому не прописаны наши с вами кредиты ни в одном законе, ни в одной Постанове НБУ, а притянуты туда за уши. А мы еще оправдываемся.

Спрос порождает дефицит, дефицит - рост цены. Ком. банки себе прибыль делали, "на свой риск", а регулятор контролировал. Где Закон о коррупции?

так що цим не переймайтеся. противостояние продолжается.

[Алексашка]

Кто объяснит какое отношение имеет разрешение данное банку действовать на валютном рынке украины к кредитам? И каким боком истец даже юрлицо имеет отношение к валютному рынку, тем более физлицо?

[Alexandr]

Кто объяснит какое отношение имеет разрешение данное банку действовать на валютном рынке украины к кредитам? И каким боком истец даже юрлицо имеет отношение к валютному рынку, тем более физлицо?

Просто убило в тексте решения апп. суда "Посилання позивача на пункт Г частини 4 статті 5 Декрету, колегія суддів вважає безпідставними." Хотя бы малюсенький аргумент прилепили

Напоминает идеологию СССР: "мнение правильное, а потому - единственно верное"

[Алексашка]

Кто объяснит какое отношение имеет разрешение данное банку действовать на валютном рынке украины к кредитам? И каким боком истец даже юрлицо имеет отношение к валютному рынку, тем более физлицо?

Интересно есть ли законное научное объяснение что такое валютный рынок?

[nameless]

Короче говоря, ситуация слудующая - Судьям влом читать законы, лень думать.

Я поражаюсь этому. Днепропетровский хоз суд пишет, что валютные кредиты действительны, так как нигде не написанно что они недействительны. Я уже незнаю что делать...

Куда в нашей стране можно пожаловаться на то, что судьи игнорируют закон?

ст. 192 ЦК Не понимают, пункт "г" Декрета не видят, о том, что валютные опреации подлежат лицензированию незнают, ст.189, 524, 533 не читают?

[Алексашка]

Короче говоря, ситуация слудующая - Судьям влом читать законы, лень думать.

Я поражаюсь этому. Днепропетровский хоз суд пишет, что валютные кредиты действительны, так как нигде не написанно что они недействительны. Я уже незнаю что делать...

Куда в нашей стране можно пожаловаться на то, что судьи игнорируют закон?

ст. 192 ЦК Не понимают, пункт "г" Декрета не видят, о том, что валютные опреации подлежат лицензированию незнают, ст.189, 524, 533 не читают?

Да отож. На черное говорят белое и ничего доказать нельзя и управы нет

[vekt]

Не понимают, пункт "г" Декрета

Это задача истца доказать, что декрет имеет силу закона. Суд воспринимает этот Декрет и постановы нбу как НПА равного уровня. Поэтому не применяет, вопреки обязанности именно судьи, применить ЦПКУ ст. 8.

А здесь на форумах так и не появилось нормативное обоснование того, что этот Декрет имеет силу закона. А судьям придется в нос тыкать этим нормативным обоснованием.

[Antonina]

Это задача истца доказать, что декрет имеет силу закона. Суд воспринимает этот Декрет и постановы нбу как НПА равного уровня. Поэтому не применяет, вопреки обязанности именно судьи, применить ЦПКУ ст. 8.

А здесь на форумах так и не появилось нормативное обоснование того, что этот Декрет имеет силу закона. А судьям придется в нос тыкать этим нормативным обоснованием.

Щас, попытаюсь у себя в папках найти все ссылки на законы, я хотела доказать когда-то обратное...

[Antonina]

Это из Конституции від 20 квітня 1978 року, которая уже "втратила чинність":

Стаття 97-1.

Верховна Рада України у виняткових випадках двома третинами голосів від загальної кількості народних депутатів України може законом делегувати Кабінету Міністрів України на визначений термін повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з окремих питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України.Кабінет Міністрів України для реалізації делегованих повноважень ухвалює декрети, які мають силу закону.

Декрети можуть зупиняти дію конкретних законодавчих актів або вносити до них зміни і доповнення.Декрет після його підписання Прем'єр-міністром України передається до Верховної Ради України і набуває чинності у порядку, встановленому частиною 5 статті 97 Конституції України, якщо протягом десяти днів з дня одержання декрету Верховна Рада України не наклала на нього вето.У період здійснення Кабінетом Міністрів України делегованих повноважень Верховна Рада України може законом скасувати декрети Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, якщо вони суперечать Конституції України.

Після закінчення терміну делегування повноважень Кабінету Міністрів України Верховна Рада може скасовувати або змінювати декрети законами України.

( статтею 97-1 Конституція доповнена згідно з Законом N 2885-12 (2885-12) від 19.12.92 ) ( Конституція втратила чинність на підставі Закону N 254/96-ВР (254/96-ВР) від 28.06.96 )

ст. 106 2-1) забезпечує своєчасний аналіз декретів Кабінету Міністрів України і приймає рішення про внесення їх на розгляд Верховної Ради України за власною ініціативою або за пропозицією комісії Верховної Ради України".

Стаття 120. Кабінет Міністрів України видає постанови, розпорядження, а у випадках, передбачених статтею 97-1 Конституції України, декрети, організовує їх виконання.

Декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання на території України"