Определение ВГСУ об отказе "Укргазбанк" и порядке отсчета срока на предъявление ИЛ после прерывания этого срока

[Dimon73]

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

17 березня 2014 року Справа № 54/376 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:ОСОБА_4, дов. №66 від 23.01.2014р.;від відповідача:ОСОБА_5, дов. б/н від 20.01.2014р., ОСОБА_6, дов. б/н від 11.12.2013р.;від ДВС:Малиш Т.О., дов. №44-03/44/1283 від 01.11.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р.за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі господарського суду№54/376 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"простягнення 2 176 068,71 доларів США та 11 684,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

 

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" звернулось до господарського суду міста Києва в порядку ст. 121-2  ГПК України зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

 

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2013р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №54/376 вищезазначену скаргу задоволено. Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження №38861365 про стягнення боргу в сумі 1 294 865,87 доларів США заборгованості по кредиту, 237 832,47 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 690 456,10 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 342,13 доларів США заборгованості зі сплати процентів за період з 01.12.2011р. по 05.12.2011р., 30 406,00 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 135 263,89 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 16 746,91 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на користь Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі №54/376.  Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.07.2013р. про відкриття виконавчого провадження №38861365 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. № 54/376.

 

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вищезазначеної заяви відмовити.

 

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

 

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2014р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

 

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

 

В призначене судове засідання касаційної інстанції 17.03.2014р. з'явились представники позивача, відповідача та Державної виконавчої служби України.

 

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк".

 

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

 

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

 

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

 

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

 

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.07.2012р. господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду було видано відповідний наказ №54/376 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" 1 294 865,87 доларів США заборгованості по кредиту, 237 832,47 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 690 456,10 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 342,13 доларів США заборгованості зі сплати процентів за період з 01.12.2011р. по 05.12.2011р., 30 406,00 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 135 263,89 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 16 746,91 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3 184,84 доларів США, 116,84 грн. витрат зі сплати державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та 32 190,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Зазначений наказ дійсний для пред'явлення до 14.06.2013р.

 

04.06.2013р. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" подав для виконання вищезазначений наказ до Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції.

 

Постановою від 21.06.2013р. головним державним виконавцем ВДВС Іванківського районного управління юстиції відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання.

 

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження").

 

Отже, апеляційна інстанція, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", вірно визначилась, що період з 04.06.2013р. по 21.06.2013р. не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулось переривання строку, а відтак дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивач повинен був пред'явити наказ до виконання у строк до 02.07.2013р.

 

Заявником касаційної скарги не прийнято до уваги те, що ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначає, що вищезазначений строк поновлюється та час, який минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, а не як помилково вважає скаржник, починається спочатку.

 

Беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням того, що наказ був пред'явлений до виконання 15.07.2013р., господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що останній був пред'явлений до виконання після спливу строку для його пред'явлення.

 

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

 

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №54/376 відсутні.

 

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №54/376 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" - без задоволення.

 

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич    Суддя (доповідач)     І.В. Алєєва    Суддя     О.О. Євсіков

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37737693

[Dimon73]

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження").

 

В ЦК тоже есть такая фраза "Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується" (ч. 3 ст. 264 ЦК), вот сижу и думаю как бы эту тему применить к ЦК, ведь там сказано "перебіг позовної давності починається заново", а не "починається з початку"

У кого какие мысли?

 

 

[у.zaporozhskiy]

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

 

Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється

 

Я так понимаю, что такая же ситуация должна быть и со сроком исковой давности?

Или в исковой давности 3 года начинают отсчитываться заново?

[Dimon73]

Здесь нужно разобраться с нормой "Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується".

"не зараховується" - т.е. отнимается, не считается или "не зараховується" - не берется во внимание и считается в полном объеме 

[у.zaporozhskiy]

Здесь нужно разобраться с нормой "Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується".

"не зараховується" - т.е. отнимается, не считается или "не зараховується" - не берется во внимание и считается в полном объеме 

Согласен и практику я встречал разнообразную.

В том числе и той, о которой Вы написали.

После того, как срок прервался продолжается старый.

Но есть и другая, где начинается новый срок, а банк теряет право на 3 года насчитанные до прерывания.

Если найду, то выложу (но там не однозначно написано.)

[у.zaporozhskiy]

Согласен и практику я встречал разнообразную.

В том числе и той, о которой Вы написали.

После того, как срок прервался продолжается старый.

Но есть и другая, где начинается новый срок, а банк теряет право на 3 года насчитанные до прерывания.

Если найду, то выложу (но там не однозначно написано.)

Ребята, а нет Постановления ВСУ по данному вопросу?

[andrew2]

От даты получения ИЛ в суде прошло например 8 месяцев, исковая давность по ИЛ - 12 месяцев, на девятый месяц ИЛ предъявлен в производство, ИД прервалась, ИЛ пробыл в производстве 2 месяца и ИЛ возвращен истцу, пошел новый срок ИД в 12 месяцев, предыдущие 9 месяцев уже никуда не считаются. Понятно?

[у.zaporozhskiy]

От даты получения ИЛ в суде прошло например 8 месяцев, исковая давность по ИЛ - 12 месяцев, на девятый месяц ИЛ предъявлен в производство, ИД прервалась, ИЛ пробыл в производстве 2 месяца и ИЛ возвращен истцу, пошел новый срок ИД в 12 месяцев, предыдущие 9 месяцев уже никуда не считаются. Понятно?

Согласно этого Постановления ВГСУ все немного не так, после возврата ил лицу, добегают 3 месяца оставшиеся от срока в 12 месяцев.

[Dimon73]

От даты получения ИЛ в суде прошло например 8 месяцев, исковая давность по ИЛ - 12 месяцев, на девятый месяц ИЛ предъявлен в производство, ИД прервалась, ИЛ пробыл в производстве 2 месяца и ИЛ возвращен истцу, пошел новый срок ИД в 12 месяцев, предыдущие 9 месяцев уже никуда не считаются. Понятно?

Смотря по каким основаниям ИЛ был возвращен истцу 

[Dimon73]

У меня сейчас такая же ситуация с ПриХватом, готовлю "почву" для обжалования

[у.zaporozhskiy]

Смотря по каким основаниям ИЛ был возвращен истцу

Что от этого зависит?

[Dimon73]

Что от этого зависит?

В некоторых случаях подать ИЛ к новому производству можно в течении года (ч. 5 ст. 47 ЗУ про ВП), а в других случаях "Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується" (ч. 2 ст. 23 ЗУ про ВП)

[andrew2]

Внимательно перечитал, хрень какая-то написано, в начале написано об отмене постановления ВДВС от 15.07.2013г., потом пишут о постанове от 21.06.2013г.

Скорее всего было постановление об отказе в открытии ИП от 21.06.2013г. по каким-то причинам (видимо описки или ошибки какие-то), что не прервало срок ИД, а потом открыли ИП постановлением от 15.07.2013г. (после исправления ошибок) , но это уже было вне сроков предъявления (крайний срок 14.06.2013г.), вот поэтому и не прервался срок ИД.

[Dimon73]

Внимательно перечитал, хрень какая-то написано, в начале написано об отмене постановления ВДВС от 15.07.2013г., потом пишут о постанове от 21.06.2013г.

Скорее всего было постановление об отказе в открытии ИП от 21.06.2013г. по каким-то причинам (видимо описки или ошибки какие-то), что не прервало срок ИД, а потом открыли ИП постановлением от 15.07.2013г. (после исправления ошибок) , но это уже было вне сроков предъявления (крайний срок 14.06.2013г.), вот поэтому и не прервался срок ИД.

 

Смысл не в том, что отказ в открытии не прерывает срок, пишут как раз обратное:

Отже, апеляційна інстанція, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", вірно визначилась, що період з 04.06.2013р. по 21.06.2013р. не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулось переривання строку, а відтак дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивач повинен був пред'явити наказ до виконання у строк до 02.07.2013р

Здесь они указывают, что после подачи ИЛ 04.06.2013 г. срок прервался, а после вынесения постановы от 21.06.2013г. об отказе в открытии ВП течение срока продолжился, а не начался с начала.

[andrew2]

По аналогии с судебными исками, отказ в иске или оставление без рассмотрения, ИД не прерывают, так что-ли, если так , то очень правильно по сути.

[у.zaporozhskiy]

Смысл не в том, что отказ в открытии не прерывает срок, пишут как раз обратное:

Здесь они указывают, что после подачи ИЛ 04.06.2013 г. срок прервался, а после вынесения постановы от 21.06.2013г. об отказе в открытии ВП течение срока продолжился, а не начался с начала.

Вот истина.

Исковая давность и срок для предъявления исполнительного листа регулируются абсолютно по разному.

[у.zaporozhskiy]

В некоторых случаях подать ИЛ к новому производству можно в течении года (ч. 5 ст. 47 ЗУ про ВП), а в других случаях "Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується" (ч. 2 ст. 23 ЗУ про ВП)

Вернули на основании п. 2 ч.  1 ст. 47.

поэтому ч. 5 ст. 47 распространяется.

[yafet]

Вот истина.

Исковая давность и срок для предъявления исполнительного листа регулируются абсолютно по разному.

      Розбийте мою позицію даби не посрамитись від руки недруга    Моє:  ".. Таким чином до першого подання Стягувачем виконавчого листа на примусове виконання (тобто до  25.03.2013р.)  витекло    (з 10 червня 2012 року включно по 24 березня 2013 року включно) 288 (двісті вісімдесят вісім) календарних днів строку пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання.

   25 березня  2013 року строк  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання перервався на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження». Перерва в перетіканні строку тривала по 27 лютого 2014 року, тобто по дату(включно) повернення виконавчого 

документа стягувачу  на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

   На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з підстави повернення виконавчого документа стягувачу (неможливість примусового стягнення), перетікання строку  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання після  переривання поновилось  з дня його повернення. Строк продовжував перебіг до дати закінчення строку, тобто по 365-ий календарний день  встановленого законом річного строку пред’явлення до примусового виконання виконавчих листів, виданих судами.

         Таким чином  28 лютого 2014 року – це 289 календарний день   строку  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання, перетікання якого продовжилось. На дату відновлення перебігу строку давності пред’явлення виконавчого документа до  виконання залишалось ще 77(сімдесят сім) календарних днів цього  строку.    Відповідно 365 календарний день   строку  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання – це 15 травня 2014 року. Після 15 травня 2014 року виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню, якщо Стягувач в судовому порядку не доведе, що строк пред’явлення пропущено Стягувачем з поважних причин.

        Щодо юридичної особи Публічне  акціонерне товариство Акціонерний банк  «Укргазбанк», то не існує жодної поважної причини пропуску цим Стягувачем строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки у спорі саме з цим банком (справа № 3-55гс14 ; Постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року) Верховний Суд України висловив  правову позицію щодо правильного застосування норм матеріального права (частин першої–другої статті 23  Закону України «Про виконавче провадження» ) :  “На підставі норм частин першої–другої статті 23  Закону України «Про виконавче провадження» суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок пред'явлення наказу до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку.” 

      Отже, Стягувач незаконно пред’явив до виконання виконавчий документ, який з 16 травня 2014 року не підлягає виконанню, а орган примусового стягнення незаконно провадить виконавче провадження №  ......".   Я використовую формулу ""Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується"  для 369 ЦПК (визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню) спираючись на  правову позицію з  № 3-55гс14        (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/8B570FF923F40D8EC2257D410027FCF9 )

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року                                                                                                                                     м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Барбари В.П., 

суддів:

Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,

Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ «АБ «Укргазбанк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України  від 17 березня 2014 року у справі № 54/376 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (далі – ТОВ «Міжнародний центр торгівлі») про стягнення грошових коштів і за скаргою ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі – ВДВС України), –

 

      в с т а н о в и л а:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа                 № 54/376 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 лютого 2012 року у справі № 54/376 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року у справі № 54/376 рішення господарського суду міста Києва від

10 лютого 2012 року змінено.

16 липня 2012 року господарським судом міста Києва на виконання зазначеної постанови Київського апеляційного господарського суду було видано відповідний судовий наказ № 54/376 про стягнення з                                  ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на користь ПАТ «Укргазбанк» грошових коштів, що пов’язані з виплатою кредиту.

20 жовтня 2013 року ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС України.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (позивач) зазначило, що постановою старшого державного виконавця ВДВС України від 15 липня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 липня 2012 року № 54/376, проте, як зазначає скаржник, строк пред’явлення зазначеного наказу до виконання закінчився 15 липня 2013 року, тому ДВС України мала відмовити у відкритті виконавчого провадження.

ПАТ «АБ «Укргазбанк» проти позову заперечувало, зазначаючи, що строк пред’явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від

16 липня 2012 року № 54/376 переривався 4 червня 2013 року у зв’язку з пред’явленням його до виконання до ВДВС України Іванківського РУЮ Київської області. Після цього перебігу строку пред’явлення наказу до виконання було поновлено в порядку частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», і річний строк розпочався заново.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року скаргу ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» задоволено, визнано дії ВДВС України незаконними, а постанову старшого державного виконавця ВДВС України від 15 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 липня 2012 року № 54/376 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 березня

2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року залишено в силі.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновок, що після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, але час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, як зазначено у змісті частини другої статті

23 Закону України «Про виконавче провадження». Тому з урахуванням вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що період із 4 червня 2013 року до 21 червня 2013 року не зараховується до строку, відведеного для пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулося переривання строку, а відтак, позивач мав пред’явити наказ до виконання у строк до 2 липня 2013 року, натомість наказ безпосередньо було пред’явлено до виконання 15 липня 2013 року.

ПАТ «АБ «Укргазбанк» у порядку статті 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі № 54/376 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті

23 Закону України «Про виконавче провадження» та підпункту 7 пункту

2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у спірних правовідносинах.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2013 року у справі № 23/120-11, у якій, на його думку, судом касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що переглядається, застосовано одну й ту саму норму матеріального права в подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 червня 2014 року  у справі № 54/376 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Вищий господарський суд України, допускаючи справу № 54/376 до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявником додано копію судового рішення, у якому по-іншому, ніж у справі яка переглядається, застосовано положення частин першої та другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 статті 111¹⁶ ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та  встановлених судом фактичних обставин справи і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У справі, що переглядається, наказ господарського суду м. Києва був дійсним для пред'явлення до виконання до 14 червня 2013 року. До спливу цього строку, 4 червня 2013 року, ПАТ «АБ «Укргазбанк» подало для виконання наказ до ВДВС України Іванківського РУЮ, але постановою від

21 червня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС України Іванківського РУЮ було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. На підставі норм частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок пред'явлення наказу до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку. Передбачений законом строк пред'явлення перервався на період з 4 по 21 червня 2013 року, який не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому позивач повинен був пред'явити наказ до виконання у строк до 2 липня 2013 року. Оскільки ж ПАТ «АБ «Укргазбанк» пред'явив наказ до належного органу ДВС лише 15 липня 2013 року, то строк пред'явлення наказу до виконання було пропущено.

У свою чергу, у постанові від 12 листопада 2013 року у справі

№ 23/120-11 Вищий господарський суд України, посилаючись на ті ж норми частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсною постанову ВДВС України про відмову у відкритті виконавчого провадження. У зазначеній справі стягувач подав наказ до ВДВС України Броварського МУЮ 24 січня 2012 року в межах строку пред'явлення до виконання (до 17 січня

2013 року), але 21 січня 2013 року йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження внаслідок неподання довіреності чи іншого документа на підтвердження його повноважень. Під час подання наказу вдруге (20 лютого 2013 року) та втретє (26 квітня 2013 року) ВДВС України Броварського МУЮ відмовив стягувачу з огляду на пропуск строку пред'явлення наказу до виконання. Суд касаційної інстанції, застосувавши вказані норми Закону, дійшов висновку, що пред'явлення наказу до виконання вдруге і втретє було здійснено в межах установлених Законом строків, оскільки внаслідок першого пред'явлення наказу до виконання строк перервався і після цього його перебіг було поновлено.

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано положення частин першої– другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки  предмет позову у цих справах є іншим: постанова у справі № 54/376, яка переглядається, стосується скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а у постанові, на яку посилається заявник, вирішувалося питання визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, постанова, на яку посилається заявник, приймалася з огляду на фактичні обставини первісного звернення стягувача до належного органу виконавчої служби, проте без довіреності. У свою чергу, у справі, що переглядається, стягувач спочатку звернувся до неналежного органу ДВС України і тільки в подальшому, після спливу строку пред'явлення наказу до виконання, наказ було подано до належного органу ДВС України.

Таким чином, згідно з частиною першою статті 111²⁶ ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 111²³, 111²⁴, 111²⁶ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Украгазбанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі

№ 54/376 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України.

Головуючий      В.П. Барбара       Судді:М.І. Балюк       І.С. Берднік      В.С. Гуль     А.А. Ємець

                                                                       П.І. Колесник    О.І. Потильчак         І.Б. Шицький  

 

 

 

 

[yafet]

Что от этого зависит?

    Наприклад: а) припиняється порука, якщо стягували і не стягнули, б) підстава для непоновлення судом стягувачу строку на предявлення, якщо встигнути перед тим зайняти місце заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.  Можна взагалі затіяти новий спір про припинення любих правовідносин.

[у.zaporozhskiy]

      Розбийте мою позицію даби не посрамитись від руки недруга    Моє:  ".. Таким чином до першого подання Стягувачем виконавчого листа на примусове виконання (тобто до  25.03.2013р.)  витекло    (з 10 червня 2012 року включно по 24 березня 2013 року включно) 288 (двісті вісімдесят вісім) календарних днів строку пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання.

   25 березня  2013 року строк  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання перервався на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження». Перерва в перетіканні строку тривала по 27 лютого 2014 року, тобто по дату(включно) повернення виконавчого 

документа стягувачу  на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

   На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з підстави повернення виконавчого документа стягувачу (неможливість примусового стягнення), перетікання строку  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання після  переривання поновилось  з дня його повернення. Строк продовжував перебіг до дати закінчення строку, тобто по 365-ий календарний день  встановленого законом річного строку пред’явлення до примусового виконання виконавчих листів, виданих судами.

         Таким чином  28 лютого 2014 року – це 289 календарний день   строку  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання, перетікання якого продовжилось. На дату відновлення перебігу строку давності пред’явлення виконавчого документа до  виконання залишалось ще 77(сімдесят сім) календарних днів цього  строку.    Відповідно 365 календарний день   строку  пред'явлення  виконавчого  документа  до  виконання – це 15 травня 2014 року. Після 15 травня 2014 року виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню, якщо Стягувач в судовому порядку не доведе, що строк пред’явлення пропущено Стягувачем з поважних причин.

        Щодо юридичної особи Публічне  акціонерне товариство Акціонерний банк  «Укргазбанк», то не існує жодної поважної причини пропуску цим Стягувачем строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки у спорі саме з цим банком (справа № 3-55гс14 ; Постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року) Верховний Суд України висловив  правову позицію щодо правильного застосування норм матеріального права (частин першої–другої статті 23  Закону України «Про виконавче провадження» ) :  “На підставі норм частин першої–другої статті 23  Закону України «Про виконавче провадження» суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок пред'явлення наказу до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку.” 

      Отже, Стягувач незаконно пред’явив до виконання виконавчий документ, який з 16 травня 2014 року не підлягає виконанню, а орган примусового стягнення незаконно провадить виконавче провадження №  ......".   Я використовую формулу ""Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується"  для 369 ЦПК (визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню) спираючись на  правову позицію з  № 3-55гс14        (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/8B570FF923F40D8EC2257D410027FCF9 )

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року                                                                                                                                     м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Барбари В.П., 

суддів:

Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,

Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ «АБ «Укргазбанк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України  від 17 березня 2014 року у справі № 54/376 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (далі – ТОВ «Міжнародний центр торгівлі») про стягнення грошових коштів і за скаргою ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі – ВДВС України), –

 

      в с т а н о в и л а:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа                 № 54/376 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 лютого 2012 року у справі № 54/376 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року у справі № 54/376 рішення господарського суду міста Києва від

10 лютого 2012 року змінено.

16 липня 2012 року господарським судом міста Києва на виконання зазначеної постанови Київського апеляційного господарського суду було видано відповідний судовий наказ № 54/376 про стягнення з                                  ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на користь ПАТ «Укргазбанк» грошових коштів, що пов’язані з виплатою кредиту.

20 жовтня 2013 року ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС України.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (позивач) зазначило, що постановою старшого державного виконавця ВДВС України від 15 липня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 липня 2012 року № 54/376, проте, як зазначає скаржник, строк пред’явлення зазначеного наказу до виконання закінчився 15 липня 2013 року, тому ДВС України мала відмовити у відкритті виконавчого провадження.

ПАТ «АБ «Укргазбанк» проти позову заперечувало, зазначаючи, що строк пред’явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від

16 липня 2012 року № 54/376 переривався 4 червня 2013 року у зв’язку з пред’явленням його до виконання до ВДВС України Іванківського РУЮ Київської області. Після цього перебігу строку пред’явлення наказу до виконання було поновлено в порядку частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», і річний строк розпочався заново.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року скаргу ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» задоволено, визнано дії ВДВС України незаконними, а постанову старшого державного виконавця ВДВС України від 15 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 липня 2012 року № 54/376 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 березня

2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року залишено в силі.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновок, що після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, але час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, як зазначено у змісті частини другої статті

23 Закону України «Про виконавче провадження». Тому з урахуванням вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що період із 4 червня 2013 року до 21 червня 2013 року не зараховується до строку, відведеного для пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулося переривання строку, а відтак, позивач мав пред’явити наказ до виконання у строк до 2 липня 2013 року, натомість наказ безпосередньо було пред’явлено до виконання 15 липня 2013 року.

ПАТ «АБ «Укргазбанк» у порядку статті 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі № 54/376 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті

23 Закону України «Про виконавче провадження» та підпункту 7 пункту

2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у спірних правовідносинах.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2013 року у справі № 23/120-11, у якій, на його думку, судом касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що переглядається, застосовано одну й ту саму норму матеріального права в подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 червня 2014 року  у справі № 54/376 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Вищий господарський суд України, допускаючи справу № 54/376 до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявником додано копію судового рішення, у якому по-іншому, ніж у справі яка переглядається, застосовано положення частин першої та другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 статті 111¹⁶ ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та  встановлених судом фактичних обставин справи і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У справі, що переглядається, наказ господарського суду м. Києва був дійсним для пред'явлення до виконання до 14 червня 2013 року. До спливу цього строку, 4 червня 2013 року, ПАТ «АБ «Укргазбанк» подало для виконання наказ до ВДВС України Іванківського РУЮ, але постановою від

21 червня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС України Іванківського РУЮ було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. На підставі норм частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок пред'явлення наказу до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку. Передбачений законом строк пред'явлення перервався на період з 4 по 21 червня 2013 року, який не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому позивач повинен був пред'явити наказ до виконання у строк до 2 липня 2013 року. Оскільки ж ПАТ «АБ «Укргазбанк» пред'явив наказ до належного органу ДВС лише 15 липня 2013 року, то строк пред'явлення наказу до виконання було пропущено.

У свою чергу, у постанові від 12 листопада 2013 року у справі

№ 23/120-11 Вищий господарський суд України, посилаючись на ті ж норми частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсною постанову ВДВС України про відмову у відкритті виконавчого провадження. У зазначеній справі стягувач подав наказ до ВДВС України Броварського МУЮ 24 січня 2012 року в межах строку пред'явлення до виконання (до 17 січня

2013 року), але 21 січня 2013 року йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження внаслідок неподання довіреності чи іншого документа на підтвердження його повноважень. Під час подання наказу вдруге (20 лютого 2013 року) та втретє (26 квітня 2013 року) ВДВС України Броварського МУЮ відмовив стягувачу з огляду на пропуск строку пред'явлення наказу до виконання. Суд касаційної інстанції, застосувавши вказані норми Закону, дійшов висновку, що пред'явлення наказу до виконання вдруге і втретє було здійснено в межах установлених Законом строків, оскільки внаслідок першого пред'явлення наказу до виконання строк перервався і після цього його перебіг було поновлено.

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано положення частин першої– другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки  предмет позову у цих справах є іншим: постанова у справі № 54/376, яка переглядається, стосується скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а у постанові, на яку посилається заявник, вирішувалося питання визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, постанова, на яку посилається заявник, приймалася з огляду на фактичні обставини первісного звернення стягувача до належного органу виконавчої служби, проте без довіреності. У свою чергу, у справі, що переглядається, стягувач спочатку звернувся до неналежного органу ДВС України і тільки в подальшому, після спливу строку пред'явлення наказу до виконання, наказ було подано до належного органу ДВС України.

Таким чином, згідно з частиною першою статті 111²⁶ ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 111²³, 111²⁴, 111²⁶ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Украгазбанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі

№ 54/376 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України.

Головуючий      В.П. Барбара       Судді:М.І. Балюк       І.С. Берднік      В.С. Гуль     А.А. Ємець

                                                                       П.І. Колесник    О.І. Потильчак         І.Б. Шицький  

В целом правильная позиция.

[у.zaporozhskiy]

    Наприклад: а) припиняється порука, якщо стягували і не стягнули, б) підстава для непоновлення судом стягувачу строку на предявлення, якщо встигнути перед тим зайняти місце заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.  Можна взагалі затіяти новий спір про припинення любих правовідносин.

Думка судів: зобов'язання по кредитному договору припиняються належним виконанням.

Які підстави для припинення будь-яких правовідносин?

[yafet]

Думка судів: зобов'язання по кредитному договору припиняються належним виконанням.

Які підстави для припинення будь-яких правовідносин?

    В даному випадку припинення субєктивного обовязку внаслідок припинення коресподуючого права (преклюзивність).