Постановление ВСУ по пересмотру об отказе банку Надра во взыскании задолженности по карточному кредиту

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 жовтня 2014 року м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., 

суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., -

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра” (далі – ПАТ “КБ “Надра”) звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 31 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра”, яке було перейменоване в ПАТ “КБ “Надра”, і ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого банком видано ОСОБА_1 кредитну картку Visa Gold, відкрито картковий рахунок, установлено кредитний ліміт у розмірі 15 280 грн та надано кредит шляхом списання з карткового рахунку сум за рахунок кредитних коштів у межах установленого ліміту кредитування. Процентна ставка за користування кредитом становила 2,13 % щомісяця, а у разі перевищення ліміту кредитування чи прострочення сплати мінімального платежу – 2,99 % щомісяця. Розмір щомісячного мінімального платежу становив 4 % від фактичної кредитної заборгованості. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів.

 

Оскільки відповідач отримав та використав для споживчих потреб кошти, отримані в кредит, однак своїх зобов’язань щодо повернення коштів належним чином не виконав, ПАТ “КБ “Надра” просило стягнути з відповідача 32 156 грн 43 коп. заборгованості, що складається з: 15 395 грн 12 коп. заборгованості за кредитом, 15 521 грн 54 коп. заборгованості за процентами, 1 239 грн 77 коп. штрафу за несвоєчасне погашення мінімального платежу. Також ПАТ “КБ “Надра” просило стягнути з відповідача 321 грн 56 коп. судового збору. 

 

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2013 року в задоволенні позову ПАТ “КБ “Надра” відмовлено.

 

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ “КБ “Надра” задоволено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначене рішення апеляційного суду.

 

У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2014 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й прийняття нового судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статей 256 – 268 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

 

13 липня 2011 року у справі (№ 6-21792св11) за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) про стягнення заборгованості за кредитним договором;

 

25 червня 2012 року у справі (№ 6-11437св12) за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором;

 

10 квітня 2013 року у справі (№ 6-49860св12) за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором;

 

3 липня 2013 року у справі (№ 6-9172св13) за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Так, у справі № 6-9172св13 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду про задоволення позову й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, на підставі статей 256, 257 та 267 ЦК України дійшов висновку про те, що кредитор звернувся з позовом до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, який суд обчислив з моменту закінчення дії платіжної картки до моменту пред’явлення позову, оскільки після закінчення строку дії платіжної картки боржник не продовжував нею користуватися та не отримував нову картку.

 

Аналогічних по суті висновків дійшов Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановляючи ухвали у справах № 6-21792св11, № 6-11437св12 та № 6-49860св12.

 

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що згідно з пунктом 17.1. договору про комплексне банківське обслуговування, укладеного між банком і ОСОБА_1, договір діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов’язань. Відповідач не надав суду доказів виконання своїх зобов’язань, тому застосування судом першої інстанції встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності з посиланням на те, що кінцевий термін повернення кредиту є 31 липня 2008 року, а банк звернувся до суду з позовом лише в березні 2013 року, є передчасним, оскільки договір відповідно до пункту 17.1. діє.

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 256, 257 ЦК України, частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що 31 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра”, яке було перейменоване в ПАТ “КБ “Надра”, і ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 15 280 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів.

 

Договір про комплексне банківське обслуговування був укладений шляхом отримання банком від ОСОБА_1 підписаних 31 липня 2007 року підтвердження про приєднання до умов договору, яким є анкета клієнта на оформлення кредитної картки, та виписки-повідомлення до договору.

 

ОСОБА_1 своїх зобов'язань не виконав, унаслідок чого в нього утворилась заборгованість.

 

Пунктами 5.2.4., 5.2.5. договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 31 липня 2007 року встановлено обов'язок позичальника здійснювати оплату послуг банку відповідно до тарифів у строки, передбачені умовами цього договору, а також здійснювати погашення обов`язкових мінімальних платежів з першого дня наступного розрахункового періоду до п`ятнадцятого числа наступного місяця включно. 

 

У пункті 1.71. договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 31 липня 2007 року зазначено, що строк дії картки та кредитної лінії один або два роки з автоматичним перевипуском та встановленням на новий термін кредитного ліміту при додержанні клієнтом умов договору. 

 

З анкети ОСОБА_1 на оформлення кредитної картки, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, убачається, що строк дії кредитної картки, виданої ОСОБА_1, становить один рік. 

 

У липні 2008 року строк дії кредитної картки закінчився, а ПАТ “КБ “Надра” нової картки для відповідача не перевипускало. 

 

ПАТ “КБ “Надра” звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права в березні 2013 року.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Аналізуючи умови договору в цій справі та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про комплексне банківське обслуговування, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

 

Разом із тим суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками апеляційного суду, у справі, яка переглядається, не врахував, що передбачений законом строк позовної давності позивачем дотриманий не був, оскільки судами встановлено, що відповідач не виконував взятих на себе зобов’язань щодо погашення кредиту, після закінчення в липні 2008 року строку дії картки нова картка для відповідача не перевипускалась, проте ПАТ “КБ “Надра” звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права лише в березні 2013 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

 

Таким чином, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції від 11 березня 2014 року у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною.

 

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

постановила:

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий 

 

Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема

Л.І. Григор’єва

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк 

Ю.Л. Сенін 

В.М. Сімоненко 

 

Правова позиція у справі №6-133цс14

 

За договором про комплексне банківське обслуговування, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

 

Справа № 6-133цс14

 

Головуючий у першій інстанції: Андрейчук Т.В.

Доповідач Ярема А.Г.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4B49773E9ECC7B9DC2257D6B0029B393

[у.zaporozhskiy]

Здесь очень похоже на Приват.

У пункті 1.71. договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 31 липня 2007 року зазначено, що строк дії картки та кредитної лінії один або два роки з автоматичним перевипуском та встановленням на новий термін кредитного ліміту при додержанні клієнтом умов договору.

 

Не выполнил условия договора (например, просрочка), основания для перевыпуска карты и установления кредитного лимита нет.

В данном случае единственное, что не установил суд, то это наличия проплат после июля 2008 года.

Ведь несмотря на анулирование кредитного лимита, карточный счет может действовать.

 

п.с. удивительно, что заявление в ВСУ о пересмотре решения о взыскании задолженности по карточному кредиту в пользу Надры было принято на основании решений об отказе Приватбанку во взыскании задолженности задолженности по карточному кредиту.

Используя данный прецедент решил подать в ВСУ заявление о пересмотре определения ВССУ октября 2013 года об удовлетворении требований Надры о взыскании задолженности по карточному кредиту, ссылаясь, как на  решение с противоположенным применением норм материального права -- на определение ВССУ, которое оставило в силе решения об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту.

[Гранд Иншур]

Правовая позиция полностью повторяет позицию по делу 19 березня 2014 року № 6-14цс14

[у.zaporozhskiy]

Правовая позиция полностью повторяет позицию по делу 19 березня 2014 року № 6-14цс14

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7058&hl=

Вот здесь есть ссылки на другие 4 постановления с аналогичной позицией.