Постановление ВСУ по пересмотру об отказе в признании совместной собственностью имущества приобретенного в браке ФОПом

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 жовтня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 16 липня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ.

 

Зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 15 жовтня 1999 року, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 3 грудня 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка – ОСОБА_3.

 

За час спільного проживання ними набуте рухоме й нерухоме майно, згоди про порядок поділу якого вони дійти не можуть.

 

Просив задовольнити позов, провести поділ майна по запропонованому ним варіанту.

 

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1, запропонувавши свій варіант поділу майна.

 

При цьому, зазначала, що нежиле приміщення та земельна ділянка для його обслуговування, що розташовані за АДРЕСА_1, не є майном подружжя, а її власністю як фізичної особи – підприємця, оскільки придбані за кошти від підприємницької діяльності та для здійснення підприємницької діяльності. 

 

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 17 грудня 2012 року зазначені позови об’єднано в одне провадження. 

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2014 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково, постановлено поділити майно, набуте за час шлюбу. 

 

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17 червня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2014 року частково змінено. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст. 57, 60, 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

 

Зокрема, заявник зазначає, що у справі, яка переглядається, суд безпідставно погодився з тим, що на об’єкт нерухомості – нежиле приміщення та земельну ділянку під ним, що розташовані за АДРЕСА_1 не поширюється режим спільного сумісного майна подружжя, оскільки це майно є майном фізичної особи – підприємця, а в інших судових рішеннях, наданих як приклад неоднакового застосування вказаних норм закону, суди виходили з того, що майно фізичної особи – підприємця є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а факт використання цього майна для зайняття підприємницькою діяльністю не має правового значення.

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, від 23 січня 2013 року, від 13 лютого 2013 року, від 11 грудня 2013 року, від 17 квітня 2014 року та від 19 червня 2014 року.

 

ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції у наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, їх представників в режимі відеоконференції, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 2012 рік, мають дочку ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу від 11 червня 2009 року належить нерухоме майно, а саме: будівля гаражу літ. "С", яка складається з майстерні 16-1 площею 34,20 кв. м, комори 16-2 площею 9,10 кв. м, гаражу 16-3 площею 96,30 кв. м, коридору площею 3,80 кв. м. загальною площею 143,40 кв. м, яке розташоване за АДРЕСА_1, та на підставі договору купівлі – продажу від 14 березня 2011 року земельна ділянка за вищевказаною адресою розміром S. 

 

Відмовляючи ОСОБА_1 в частині вимог про визнання зазначеного майна об’єктом спільної сумісної власності та його поділі, суди виходили з того, що спірне майно придбано за рахунок коштів отриманих ОСОБА_2 від підприємницької діяльності та використовується нею для здійснення підприємницької діяльності. Договір купівлі – продажу земельної ділянки укладався з ОСОБА_2 як фізичною особою – підприємцем.

 

Ухвали суду касаційної інстанції від 11 грудня 2013 року та 17 квітня 2014 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки у них відсутні висновки щодо визнання майна суб'єкта підприємницької діяльності спільним майном подружжя.

 

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції посилається в заяві про перегляд судового рішення заявник, також не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки, на відміну від справи, яка переглядається, у ній відсутні висновки про джерела коштів які були використані для придбання спірного майна. 

 

Постановляючи ухвалу від 19 червня 2014 року суд касаційної інстанції виходив з того, що спірне майно придбане приватним підприємцем за кошти, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, тому також не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

 

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2013 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що майно фізичної особи – підприємця є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки режим спільної сумісної власності подружжя на придбане за час шлюбу майно презюмується, доки другий із подружжя не довів іншого.

 

Помилковим є посилання ОСОБА_1 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2013 року оскільки вона скасована постановою Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року.

 

За таких обставин, які свідчать про те, що наведені заявником судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав. 

 

Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для и перегляду справи, не підтвердилися. 

 

Керуючись ст.ст. 355, 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року відмовити. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

Л.І. Григор’єва 

Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк 

Ю.Л. Сенін

Н.П. Лященко

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C94562859D559567C2257D9D00450B92

[у.zaporozhskiy]

В этом деле установлено,наличия доказательств,имущество ФОП не является общей совместной собственностью?

Какие же это доказательства?