А был ли мальчик? (Наличный швейцарский франк в кредит)

[Bolt]

1 минуту назад, alexburko сказал:

Ничего интересного: ксерокопия ордера с ЭЦП, заверенная представителем согласно ГОСТа. Или нотариально заверенная.

В том то и дело, что не так просто... Нет такого, не предусмотрено  ЦПКУ... Ксерокопия чего...? Электронного документа... И с чего его ксерокопировали интересно...))

[alexburko]

исправил: РАСПЕЧАТАННАЯ копия. Подлинность ЭЦП заверить  может администратор ЭЦП. 

[Bolt]

1 минуту назад, alexburko сказал:

исправил: РАСПЕЧАТАННАЯ копия.

Но это не является доказом...

[alexburko]

Это материальное право, есть в свободном доступе. На практике банки такого предоставить не могут, доводы в судах работают (у меня, по крайней мере).

Банки подменяют понятия, ЭЦП у них на копиях отродясь не было. А сами ордера, - рисуют регулярно, за что получают... швабру. Тоже регулярно

[Bolt]

Копия электронного доказу должна быть тоже электронной и заверенной ЭЦП... Согласно статьи 100 ЦПКУ...

[Bolt]

1 минуту назад, alexburko сказал:

Это материальное право, есть в свободном доступе. На практике банки такого предоставить не могут, доводы в судах работают (у меня, по крайней мере).

В судах много чего работает к сожалению, даже то что априори не должно было бы работать...))

[Bolt]

3 минуты назад, alexburko сказал:

Это материальное право, есть в свободном доступе. На практике банки такого предоставить не могут, доводы в судах работают (у меня, по крайней мере).

Стаття 100. Електронні докази

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

[Bolt]

20 минут назад, alexburko сказал:

Банки подменяют понятия, ЭЦП у них на копиях отродясь не было. А сами ордера, - рисуют регулярно, за что получают... швабру. Тоже регулярно

Абсолютно верно... Так как его там быть просто не может... На то он и ЭЦП... А так называемые копии у них почему то всегда бумажные...))

А что такое швабра...)))

[alexburko]

ЭЦП может быть, его видно. Подлинность подлежит заверению администратором ЭЦП или нотариусом, это по закону.
Швабра - отрезвляющее ходатайство (по примеру вышеизложенного) или заявление о преступлении в полицию.

[alexburko]

Там возникает вопрос к юристу банка, который обычно на расслабоне, мол, мне такое дали, а кто дал, - бегите/ищите: а что же ты, голубь, своей подписью "Згідно з оригіналом" засвидетельствовал: ты же оригинала не видел?
А за обман суда (читаем ЦПК и УК)...
Голубь обычно начинает... тупо гадить. Прикольно смотреть, жаль что с попкорном в суд не пускают....

[alexburko]

Вот публицистика по теме ЭЦП, доходчиво: https://dou.ua/forums/topic/8609/

[Ирина kkkkkk]

On 12/9/2018 at 1:01 PM, alexburko said:

Что делать, как исправить "ошибку" суда апелляционной инстанции, рассмотревшей апелляционную жалобу субъекта, не имевшего права на подачу апелляционной жалобы? Подать кассацию, обосновав важность вопроса для кассатора и таким образом попытаться добиться пересмотра дела.

Что не понятно?!...

Добрый день,очень благодарна Вам и всем юристам, которые  очень  помогают  комментариями по моей проблеме .  Вот опять очень нужно профессиональное мнение, чтобы не написать глупость в касационной скарге.  Суть-   Провадження в ап. инстанции открывалось одним составом суда, после  перерегистрации   суда в Киевский Апеляционный суд был назначен совсем другой состав суда, который и рассматривал ( а точнее даже не заглядывал в документы) дело и выносил решение . Есть ли  в этом нарушение принципа "беспосередньости"? 

[Ирина kkkkkk]

On 4/20/2017 at 12:25 PM, у.zaporozhskiy said:

607/9592/14-ц
Самого определения ВССУ в реестре почему-то нет, есть отсканированная копия полученного по почте экземпляра из ВССУ. Дайте почту, сброшу, сюда столько сканов не влазит...

 Добрый день, очень нужно увидеть это решение и еще  другие положительные решения ВССУ , а реестр  не дает, " тимчасово не доступный" Может, будет минутка, чтобы сбросить на почту [email protected].? Буду очень благодарна  за отклик.

[Ирина kkkkkk]

Це підтверджують Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 06.07.2016 року у справі №1512/2-1288/11 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58903361 ;

- від 29.06.2016 року у справі №553/1325/14-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58763617 ;

- від 17.02.2016 року у справі№6-29188ск15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56161065;

- від 10.02.2016 року у справі № 6-35152ск15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55795311;

- від  08.10.2015 року  у справі № 6-22805св15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52411714;

- від 30.09.2015 року у справі № 6-15872св15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52411589;

- від 10.06.2015 року у справі № 6-6015св15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46699588.

 НЕ могу увидеть эти решения в реестре недоступен.Может быть кто-то может помочь и сбросить на ел.почту [email protected] Заранее СПАСИБО.

[alexburko]

После ликвидации апелляционных судов областей и создания новых региональных апелляционных судов все существующие в производстве дела подлежали передаче в другой, новосозданный суд (ГПК). Далее весь алгоритм прописан в том же ГПК, - автораспределение дела, ухвала об открытии производства судьей-докладчиком, собственно само рассмотрение дела. Согласно принципа непосредственности судебного рассмотрения все дела в новом апелляцонном суде должны рассматриваться с самого начала.

Если фактически продолжили рассмотрение со стадии, на которой застала "реорганизация", - самостоятельное прямое основание для отмены решения и направления дела на новое рассмотрение в апелляционный суд.

Используйте практику ЕСПЧ в касс. жалобе.

[Ирина kkkkkk]

1 hour ago, alexburko said:

Если фактически продолжили рассмотрение со стадии, на которой застала "реорганизация", - самостоятельное прямое основание для отмены решения и направления дела на новое рассмотрение в апелляционный суд.

Используйте практику ЕСПЧ в касс. жалобе.

 Спасибо.

[centurion]

21 hours ago, Ирина kkkkkk said:

Це підтверджують Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 06.07.2016 року у справі №1512/2-1288/11 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58903361 ;

- від 29.06.2016 року у справі №553/1325/14-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58763617 ;

- від 17.02.2016 року у справі№6-29188ск15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56161065;

- від 10.02.2016 року у справі № 6-35152ск15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55795311;

- від  08.10.2015 року  у справі № 6-22805св15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52411714;

- від 30.09.2015 року у справі № 6-15872св15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52411589;

- від 10.06.2015 року у справі № 6-6015св15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46699588.

 НЕ могу увидеть эти решения в реестре недоступен.Может быть кто-то может помочь и сбросить на ел.почту [email protected] Заранее СПАСИБО.

Вы заходите в реестр с реального IP или через VPN?

[Ирина kkkkkk]

5 hours ago, centurion said:

Вы заходите в реестр с реального IP или через VPN?

 Ой, спасибо за подсказку! Выключила VPN  и все вижу. Эти решения мне не очень подходят... Мне нужно найти положительное решение ВСУ по Укрсиббанку по признанию кредитного договора недействительным из-за непредоставления полной информации по кредиту, увеличения реальной стоимости кредита и т.д. Может быть, у профи- юристов есть подборка по Укрсибу? Если найдете возможность потратить время,помогите ,пожалуйста.......

[Ирина kkkkkk]

 

 А вот это решение законную силу набрало? И можно ли на него ссылаться, как на преюдиционное в споре с УкрСибом по аналогичным  мотивам?

 

Преюди́ция (от лат. praejudicialis — относящийся к предыдущему судебному решению) — обязательность для всех судов, рассматривающих дело, принять без проверки доказательств факты, ранее установленные вступившим в законную силу судебным решением по другому делу, в котором участвуют те же лица.

 

Номер провадження: 22-ц/785/6576/16

Головуючий у першій інстанції Рева С.В.

Доповідач Громік Р. Д.

  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року                                        м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.,

при секретарі - Калмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступника ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним догвором,  

встановила:

15.02.2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про захист прав споживача, дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору, договору страхування через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя (т.1а.с.2-8). Позивач первісно у позовній заяві посилалась на те, що всупереч умовам договору кредитування кредитні кошти вона не отримала, і тому змушена була зняти зі свого поточного рахунку № НОМЕР_5 грошові кошти у сумі 1644903,60 грн. за заявою про видачу готівки № 30, що умови договору кредитування були порушені, оскільки вона не отримала кредит в іноземній валюті, і нікого не уповноважувала на продаж швейцарських франків.

14.03.2008 року ПАТ «УкрСиббанк» (АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у розмірі 383375 швейцарський франків 20 сантимів, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1896917 гривень 88 копійок, з яких: заборгованість за основним та простроченим кредитом - 1868057 гривень 23 копійки; заборгованість по строковим та простроченим відсоткам за користування кредитом - 26565 гривень 20 копійок; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2295 гривень 45 коп. та про відшкодування судових витрат (т.1а.с.122-124). Банк посилався на порушення позичальником своїх зобов'язань з кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено (т.2 а.с.121-127).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2009 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.08.2009 року залишено без змін.(т.3 а.с.56-59)

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2009 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами та справу призначено до нового розгляду (т.3 а.с.87).

Під час розгляду справи 22.03.2012 року ОСОБА_2 звернулася з заявою в порядку ст.ст. 27, 126 ЦПК України та просила роз'єднати у самостійні провадження заявлені позовні вимоги про дострокове розірвання іпотечного договору та позовні вимоги про захист прав споживача і дострокове розірвання кредитного договору, договору страхування. (т.4 а.с.187).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2012 року заява ОСОБА_2 - задоволена, виділено в окреме провадження позовні вимоги про дострокове розірвання іпотечного договору, і матеріали в цій частині направлено для подальшого розгляду до Овідіопольського районного суду Одеської області. (т.4 а. с. 196).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2012 року задоволена заява ПАТ «УкрСиббанк» і в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог до участі у справі залучено ПАТ «Дельта Банк» (т.4 а.с.210).

Ухвалою цього ж суду від 18.12.2013р. у задоволенні клопотання про заміну ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.(т.5 а.с.133)

24.07.2012 року ОСОБА_2 повністю змінила свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати недійним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладений 22 грудня 2006 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк»); зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на відкриті в цьому Банку (Одеському відділенні № 309) на її ім'я поточні рахунки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 безпідставно списані та не зараховані грошові кошти в наступних розмірах: на поточний рахунок № НОМЕР_5 - 67600 гривень 97 копійок, списані з цього рахунку; на поточний рахунок № НОМЕР_6 - 51721 долар США, з яких 2300 доларів США (квитанція № 19 від 18 червня 2007 року) не зараховані та 49421 долар США списаний з рахунку, і 44452 гривні 97 копійок, з яких 42600 гривень 97 копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) не зараховані на рахунок та 1852 гривні списані з рахунку; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 67600 гривень 97 копійок (поточний рахунок № НОМЕР_5), 51721 долар США і 44452 гривні 97 копійок (поточний рахунок № НОМЕР_6) проценти у розмірі, що звичайно сплачується цим Банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення судом рішення у справі. (т. 4 а.с.215-217).    

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.01.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладеного 22 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк»).

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок № НОМЕР_5, відкритого на ім'я ОСОБА_2 в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року, безпідставно списані з цього рахунку грошові кошти у розмірі 67600 гривень 97 коп.

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок № НОМЕР_6, відкритого на ім'я ОСОБА_2, в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року, грошові кошти у розмірі 51721 долар США та 44452 гривні 97 коп., з яких Банком частина грошових коштів неправомірно не зарахована і решта безпідставно списана, а саме 2300 доларів США (квитанція № 19 від 18 червня 2007 року) та 42600 грн. 97 коп. (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) отримані банком і неправомірно не зараховані на цей поточний рахунок, а також 49421 долар США та 1852 грн. безпідставно списані з даного рахунку.

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами у розмірі 67600 грн. 97 коп., які неправомірно списані з поточного рахунку № НОМЕР_5, відкритого на ім'я ОСОБА_2, в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року, проценти на умовах встановлених цим договором за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 51721 долар США та 44452 грн. 97 коп., частина з яких неправомірно не зарахована, а решта безпідставно списана з поточного рахунку № НОМЕР_5, відкритого на ім'я ОСОБА_2, в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року, проценти, що звичайно сплачується цим Банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь держави грошові кошти у сумі 3654 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю позовних вимог (т.5 а.с.166-173).

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду від 17 січня 2014 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.(т.5 а.с.176,200-203)

В процесі першого розгляду апеляційної скарги було здійснено заміну позивача за зустрічним позовом з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.01.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії повністю відмовлено.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступника ПАТ«УкрСиббанк») до ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у розмірі 383 375,20 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1 896 917 гривень 88 копійок, з яких: заборгованість за основним та простроченим кредитом - 1 868 057 гривень 23 копійки; заборгованість по строковим та простроченим відсоткам за користування кредитом 26 565 гривень 20 копійок; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 295 гривень 45 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( код ЄДРПОУ 09807750) понесені судові витрати у сумі 1 827 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явилися, були належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи тривалість розгляду справи, колегія суддів вважаэ за можливе розглянути справу за наявних у справі доказів, надавши їм належну оцінку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно з доводами апеляційної скарги апелянт просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про захист прав споживача і дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора та зустрічним позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і ухвалите нове рішення, яким в задоволені зазначеного позову ОСОБА_2 відмовити та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції ст. ст. 215, 230, 236, 1051, 1054, 1066, 1070, 1071, 1073 ЦК України, ст.ст.1, 11,19 Закону України «Про захист прав споживачів, ст. 361 ЦПК України.

Однак, апеляційним судом встановлено, що Київським районним судом 17.01.2014р., з урахуванням остаточних вимог позивачки, постановлено рішення за позовними вимогами ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії і зустрічними вимогами ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги про захист прав споживача і дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора не є предметом спору, вирішеного судом першої інстанції у рішенні від 17.01.2014 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

          Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», дія якого відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011 поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, передбачає, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

         Так, задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що: кредитний договір, укладений між позивачкою і відповідачем, підлягає визнанню недійсним у зв'язку із порушенням порядку надання відповідачем позивачці інформації про умови отримання кредиту, використанням відповідачем нечесної підприємницької практики та за недоведеністю передачі ОСОБА_2 кредитних коштів; списання грошових коштів з поточних рахунків № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6, відкритих на ім'я позивачки в одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк», здійснено за відсутності підстав, передбачених ст. ст. 1066, 1071 ЦК України, без будь-якого розпорядження позивачки.

У судовому засіданні правильно було встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі в іноземній валюті в сумі 410 000 швейцарських франків, що за курсом НБУ на вказану дату дорівнювало 1 701 500 гривень.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_6 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Положеннями п. 1.2.1. встановлено, що надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 рудня 2006 року по 22 грудня 2016 року. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у вказаній вище сумі та сплатити проценти, комісії та інші платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_7 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на вказаний рахунок банку (п. 1.2.2. Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Положеннями п. 2 ч. 1, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, зокрема таких як: її наявність, склад, методи використання, метод і дата надання, кількість, специфікація, очікувані результати споживання тощо (п. 1 ч. 2 ст. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

З договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року вбачається, його умови вводять споживача в оману стосовно таких істотних характеристик як дата надання (видачі) кредитних коштів, складу, кількості та порядку їх надання банком, а також стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості.

Зокрема, підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 вказаного договору встановлено: «надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 грудня 2006 року по 22 грудня 2016 року».

          Всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в договорі про надання споживчого кредиту відсутня вказівка на конкретну дату видачі кредиту. Замість цього вказано період часу тривалістю в десять років: з 22 рудня 2006 року по 22 грудня 2016 року, що за положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вводить споживача в оману, не дає йому можливість зробити свідомий вибір, отже за приписами закону відноситься до нечесної підприємницької діяльності.

Також, відповідно до пунктів 1.1, 1.5 договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року передбачено надання споживачу кредиту (грошових коштів) в іноземній валюті в сумі 410 000 швейцарських франків шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_6 у цьому Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

В процесі розгляду справи представником ПАТ «УкрСиббанк» було надано Наказ АКІБ «УкрСиббанк» «Про затвердження внутрішнього банківського нормативного документу та умов кредитування клієнтів індивідуального бізнесу у швейцарських франках» № 1081 від 22 грудня 2005 року з Додатком № 1 «Паспорт кредитування фізичних осіб у швейцарських франках», яким визначено порядок взаємодії підрозділів Банку при наданні кредитів фізичним особам у швейцарських франках й при погашенні зобов'язань за такими кредитами. Посилаючись на вказаний внутрішній банківський нормативний документ, представник ПАТ «УкрСиббанк» наполягав, що виконання умов вищевказаного договору з надання ОСОБА_2 кредиту (грошових коштів) можливо виключно в національній валюті, а не в валюті, передбаченій договором (швейцарських франках), за обов'язкової попередньої процедури продажу швейцарських франків на МВРУ.

Зважаючи на те, що текст договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року не містить будь-яких згадувань або посилань на Наказ АКІБ «УкрСиббанк» № 1081 від 22 грудня 2005 року та Паспорт кредитування, а документ з підписом ОСОБА_2, який би свідчив про її обізнаність з існуванням вказаних документів та їх змістом відсутній, та положення вказаних внутрішніх банківських документів суперечать пунктам 1.1, 1.5 вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту, тому суд вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів ОСОБА_2 в оману стосовно валюти кредиту та порядку його надання.

Також договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року всупереч вимогам положення п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням, погашенням кредиту.

Додаток № 1 «Графік погашення кредиту» до зазначеного кредитного договору не містить визначених пунктом 1. 3 цього договору даних про суми коштів, що належить сплатити позичальнику (споживачу) у кожному платіжному періоді в погашення основної суми кредиту і процентів за користування кредитом, ні в числовому, ні в процентному виразі, а тому у розумінні закону не є узгодженим графіком платежів позичальника на користь Банку.

Крім того, положення договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року та додатку № 1 «Графік погашення кредиту» містять двозначності щодо можливості та порядку дострокового повернення кредиту.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Таким чином, ОСОБА_2 також не було надано інформацію щодо таких істотних умов договору як загальна вартість кредиту та порядок його повернення.

Враховуючи викладене, суд обгрунтовано вважав, що ПАТ «УкрСиббанк» при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року з ОСОБА_2, вдався до нечесної підприємницької діяльності, ввівши ОСОБА_2 в оману як споживача послуг стосовно таких умов договору про надання споживчого кредиту: дати видачі кредиту, складу і кількості кредитних коштів (предмету договору), порядку їх надання Банком, сукупної вартості кредиту, очікуваного результату від отримання споживчого кредиту.

Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що на підставі ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 230 ЦК України договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року підлягає визнанню недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно із ст. 68 «Про банки та банківську діяльність», банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Пунктом 1.5 Положень про організацію операційної діяльності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року, передбачено, що організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», та п. 2.1.1 Положень про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 Положень про організацію операційної діяльності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо.

Суд, оцінивши відповідно до ст. 212 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив, що видача ОСОБА_2 кредитних коштів по договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у сумі 410 000 швейцарських франків не підтверджується.

Про це свідчать досліджені судом банківські документи, витребуваними від ПАТ «УкрСиббанк», а також висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданого Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Вказані у регістрах бухгалтерського обліку - банківських виписках за особовим рахунком № НОМЕР_6 за 22 грудня 2006 року, 25 грудня 2006 року та рахунком № НОМЕР_5 за 26 грудня 2006 року, 27 грудня 2006 року операції спростовуються наступними дослідженими судом доказами: первинними банківськими документами; формами щоденної статистичної звітності АКІБ «УкрСиббанк» (Одеська область) ф. № 550Д.03 «Розшифрування валютних рахунків», які подані до Національного банку України на виконання ст. 69 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління НБУ № 124 від 19 Березня 2003 року, та щоденними оборотними відомостями відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 21 грудня 2006 року - 27 грудня 2006 року; книгою обліку готівки та інших цінностей операційної каси АКІБ «УкрСиббанк» за 2006 рік.

Зокрема, названими документами спростовується відомості вказані у виписці за 22 грудня 2006 року за рахунком № НОМЕР_6 щодо зарахування на цей рахунок ОСОБА_2 з рахунку № НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 410 000 швейцарських франків.

Запис про здійснення вказаної банківської операції у виписці від 22 грудня 2006 року є необґрунтованим і безпідставним, оскільки здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, а саме: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 22 грудня 2006 року про зарахування грошових коштів у сумі 410 000 швейцарських франків на поточний рахунок ОСОБА_2 за № НОМЕР_6, складення якого відповідно до перелічених вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки.

Вказана банківська операція спростовується даними статистичної форми № 550Д.03 за 22 грудень 2006 року та оборотної відомості відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 22 грудень 2006 року, з яких вбачається, що ця операція Банком фактично не виконувалась.

Крім того, вказана у виписці проводка суперечить Постанові НБУ № 280 від 17 червня 2004 року «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України».

Не підтверджується дослідженими в справі доказами і банківська операція з перерахування 25 грудня 2006 року з особового рахунку № НОМЕР_6, відкритого ОСОБА_2 на підставі договору банківського рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року у відділенні № 309 Банку в м. Одесі, коштів у сумі 410 000 швейцарських франків на рахунок № НОМЕР_3 з метою їх подальшого продажу на МВРУ.

Надана суду представником ПАТ «УкрСиббанк» заява про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 25 грудня 2006 року не відповідає формі відповідної Заяви, встановленої Постановою НБУ № 82 від 05 березня 2003 року «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання». Ця заява складена з порушенням вимог пунктів 3.4 і 4.2 вказаної Постанови, внаслідок чого згідно з пунктами 4.3 та 4.9 цього Положення така заява до виконання не приймається.

Крім того, в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 25 грудня 2006 року підписи від імені ОСОБА_2 та рукописний запис в графі «Гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів відповідно до курсу, що визначений в заяві» виконано не ОСОБА_2, а іншими особами, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5889/02 від 05 серпня 2010 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Таким чином, ОСОБА_2 з такою заявою до Банку не зверталася.

Запис про здійснення банківської операції з перерахування 25 грудня 2006 року з особового рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_6 коштів у сумі 410 000 швейцарських франків на рахунок № НОМЕР_3 з метою їх подальшого продажу на МВРУ у виписці від 25 грудня 2006 року дійсно слід визнати необґрунтованим, оскільки він здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 25 грудня 2006 року про списання грошових коштів у сумі 410 000 швейцарських франків з поточного рахунку ОСОБА_2 за № НОМЕР_6, складення якого відповідно до вказаних вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки.

Також виконання Банком цієї операції спростовується даними статистичної форми № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, яка містить інформацію про всі банківські операції за названу дату.

Згідно статистичної форми № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, обсяг операцій за балансовим рахунком № 2620 в АКІБ «УкрСиббанк» становить 77 605 швейцарських франків, а не 410 000 швейцарських франків. При цьому балансовий рахунок № 2900, який підлягає обов'язковому застосуванню, по операціям у швейцарських франках 25 грудня 2006 року взагалі не застосовувався. Даний факт також підтверджується оборотною відомістю відділення № 309 АКІБ « УкрСиббанк» в м. Одесі від 25 грудня 2006 року.

Таким чином, зазначені докази свідчать, що на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_6, відкритого у відділенні №309 ПАТ «УкрСиббанк», коштів у сумі 410 000 швейцарських франків Банком не зараховувались.

Недостовірною є і вказана у виписці від 26 грудня 2006 року інформація щодо зарахування з рахунку № НОМЕР_4 на особовий рахунок № НОМЕР_5, відкритого на підставі договору рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_2 у відділенні № 309 «УкрСиббанк» в м. Одесі, коштів у сумі 1 648 200 гривень.

Ці дані спростовуються статистичною формою № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, згідно з якою обсяг операцій цього дня за балансовим рахунком № 2900 по операціям в гривнях становив 3 509 гривень, а не 1 648 200 гривень. З щоденної оборотної відомості за 26 грудня 2006 року вбачається, що у відділенні № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі операція з зарахування грошових коштів у сумі 1 648 200 гривень на рахунки № 2620 не здійснювалася.

На підтвердження вищезазначеної операції представником ПАТ «УкрСиббанк» надано оригінал та копії меморіального ордера від 26 грудня 2006 року. Меморіальний ордер згідно з пунктами 4.4., 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року є внутрішньобанківським документом та складається банком самостійно.

Однак з матеріалів справи вбачається, що надані суду представником відповідача ПАТ «УкрСиббанк» два примірника одного й того ж самого меморіального ордеру відрізняються між собою підписами, прізвищами, ім'ям та по-батькові осіб, відповідальних за здійснення операції, що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.3, 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року і викликає сумніви в достовірності цих документів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обидва примірники вказаного меморіального ордеру не можуть бути взяті до уваги у якості доказів по справі.

На підставі досліджених у справі доказів, суд правильно вважав, що ОСОБА_2 27 грудня 2006 року готівкові кошти у сумі 1 644 903 гривні 60 копійок від Банку не отримувала.

У матеріалах справи наявна заява на видачу готівки № 30 від 27 грудня 2006 року, підпис в якій від імені позивачки в графі «підпис отримувача» виконано не ОСОБА_2, а іншою особою. Цей факт підтверджується висновком № 2051/02 судово-почеркознавчої експертизи від 29 травня 2013 року, виконаним Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до п. 4.2. Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до пунктів 1.2, 4.3, 4.4, 4.5 Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Судом було досліджено книгу обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 2006 рік, кожен аркуш якої містить підписи керівника відділення банка, головного бухгалтера та завідуючого касою. Згідно вказаної книги обіг коштів у національній валюті по рахунку № 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» (План рахунків бухгалтерського обліку банків України) за 26 грудня 2006 року та 27 грудня 2006 року відображено у сумах: залишок на 26 грудня 2006 року - 110 089 гривень 99 копійок; приход за 27 грудня 2006 року - 13 586 гривень 43 копійки; видаток за 27 грудня 2006 року - 9 712 гривень 29 копійок; залишок на 27 грудня 2006 року - 113 964 гривні 13 копійок.

Таким чином, надана суду книга обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 2006 рік спростовує дані про видачу 27 грудня 2006 року з операційної каси Банку готівки в сумі 1 644 903 гривень 60 копійок.

Згідно з висновками призначених судами першої і апеляційної інстанцій судово-економічних експертиз від 29 грудня 2011 р. № 9353-9354 і від 28 листопада 2014 року, складеними Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, наданими суду ПАТ «УкрСиббанк» банківськими документами видача ОСОБА_2 кредиту за договором про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104036000 в сумі 410 тисяч швейцарських франків не підтверджується. На поточні рахунки ОСОБА_2 № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6, відкриті в АКІБ «УкрСиббанк» 21 грудня 2006 року згідно з договорами банківських рахунків № № 255, 256 не зараховані грошові кошти, внесені ОСОБА_2 в сумі 42600 гривень 97 копійок              (квитанція від 27 грудня 2006 року № 8) та у сумі 2300 доларів США, які на дату операції становлять 11615 гривень (квитанція від 18 червня 2007 року № 8). На поточний рахунок     № НОМЕР_5 зараховано 67681 гривня 97 копійок, на поточний рахунок                        № НОМЕР_6 зараховано 1771 гривня та 51721 долар США.  Зараховані на поточні рахунки № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6 грошові кошти необґрунтовано списані Банком на погашення суми кредиту, процентів та комісійних ( т.4, а. с. 144-160, т. 6, а. с. 123-136).

Викладені обставини підтверджуються також дослідженими судом апеляційної інстанції документами, наданими ПАТ «УкрСиббанк», а саме: первинними банківським документами; формами щоденної статистичної звітності АКІБ «УкрСиббанк» (Одеська область) ф. № 550Д.03 «Розшифрування валютних рахунків», поданими до НБУ згідно вимог ст. 69 Закону України « Про банки та банківську діяльність»; щоденними оборотними відомостями одеського відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» за 21 грудня 2006 року - 27 грудня 2006 року; книгою обліку готівки та інших цінностей операційної каси АКІБ «УкрСиббанк» за 2006 рік, довідкою одеського відділення № 309 ПАТ «УкрСиббанк» (т. 1, а.с. 103-111, 113-115, 146 -154, 156-158, т. 2, а.с. 52-60, 70-72, т . 3, а.с. 189 -211, т. 3 , а.с. 147-153, т. 4, а.с. 122-138, т. 6, а.с.207-208).

Суд обгрунтовано не прийняв до уваги копію листа від 31 жовтня 2007 року, виконаного від імені ОСОБА_2, який надано Банком на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог, оскільки написання листа такого змісту не визнається самою ОСОБА_2 та спростовується показаннями свідка ОСОБА_4 та іншими вищевказаними письмовими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов до вірного висновку, що видача ОСОБА_2 кредиту (грошових коштів) за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року не підтверджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір кредиту на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця (кредитодавця) або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14 серпня 2003 року, встановлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Для зберігання грошей та для здійснення розрахунково-касового обслуговування на ім'я ОСОБА_2 у відділенні № 309 ПАТ (АКІБ) «УкрСиббанк» в м. Одесі 21 грудня 2006 року відкрито поточні рахунки: № НОМЕР_5 у гривні - за договором банківського рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року та № НОМЕР_6 у гривні, швейцарських франках та доларах США - за договором банківського рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року.

Згідно з квитанціями, виданими ОСОБА_2 Банком, в період з 27 грудня 2006 року по 28 січня 2008 року на поточні рахунки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6, загалом було внесено грошові кошти у сумі 112 053 гривні 97 копійок та 54 021 долар США.

При цьому, загальна сума грошових коштів, що зараховані на поточні рахунки ОСОБА_2 згідно наданих АКІБ «УкрСиббанк» банківських виписок по вказаним банківським рахункам, складає 69 452 гривні 97 копійок та 51 821 долар США.

Таким чином, за результатами співставлення сум коштів на рахунках № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6, внесених ОСОБА_2 згідно наданих банком позивачці квитанцій та зарахованих банком згідно виписок, вбачається, що Банком у ОСОБА_2 прийняті, але не зараховані на поточні рахунки грошові кошти у сумах 42 600 гривень 97 копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) та 2 300 доларів США, що на дату операції дорівнює 11 615 гривень (квитанція № 8 від 18 червня 2007 року).

Вказані факти також підтверджуються висновком № 10161/10162 експертного дослідження документів фінансово-кредитних операцій, здійснених ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 від 26 жовтня 2009 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

В матеріалах цивільної справи наявні копії заяв про обмін (конвертацію) іноземної валюти або банківських металів № 1 від 30 січня 2007 року, № 1 від 28 лютого 2007 року, № 2 від 11 квітня 2007 року, № 4 від 17 травня 2007 року, № 5 від 29 травня 2007 року, № 6 від 25 червня 2007 року, № 8 від 06 липня 2007 року, № 10 від 08 жовтня 2007 року, № 11 від 30 жовтня 2007 року, № 3 від 17 квітня 2007 року, № 9 від 31 липня 2007 року, № 12 від 07 грудня 2007 року, № 13 від 29 січня 2008 року; заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 5 від 16 березня 2007 року, № 1 від 29 серпня 2007 року; заяв на переказ готівки № 17 від 14 березня 2007 року, № 8 від 29 січня 2007 року, № 1 від 17 квітня 2007 року, № 2 від 31 липня 2007 року, № 23 від 06 грудня 2007 року, № 21 від 28 січня 2008 року, № 21 від 06 липня 2007 року, № 7 від 30 жовтня 2007 року, на підставі яких ПАТ «УкрСиббанк» було здійснено списання з відкритих в АКІБ «УкрСиббанк» на ім'я ОСОБА_2 поточних рахунків № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 грошових коштів в сумі 69 452 гривні 97 копійок та 51 821 долар США, їх обмін (конвертація) та купівля валюти (швейцарських франків) з подальшим перерахуванням отриманих сум на банківський рахунок № 3739011104036, не вказаний в жодному з вказаних вище договорів, укладених між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».

Проведеною за клопотанням ОСОБА_2 судовими почеркознавчими експертизами встановлено, що підписи та рукописні записи від її імені у перелічених вище заявах виконані не самою нею, а іншими особами.    

Висновком судової почеркознавчої експертизи від 5 серпня 2010 року № 5889/02, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у банківських документах, на підставі яких банком здійснювались валютно-обмінні операції з її поточних рахунків, виконані не ОСОБА_2, а іншими особами ( т. 4, а. с. 48-56).

Висновками судових почеркознавчих експертиз від 9 грудня 2013 року № 1512/2-1288/11 та від 22 червня 2015 року № 3486/02 встановлено, що підпис у заяві № 30 від 27 грудня 2006 року про видачу готівки виконана не ОСОБА_2, а іншою особою ( т. 6, а. с. 171-175).

Згідно з договорами банківського рахунку № 255 і № 256 від 21 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_2 у одеському відділенні № 309 АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк») були відкриті поточні рахунки № НОМЕР_5 (гривневий) та № НОМЕР_6 (мультивалютний) для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій.

Будь-яких зазначень, що вказані рахунки відкриті для зарахування та зберігання кредитних коштів ці договори не містять.

Договори банківського рахунку № 255 і № 256 від 21 грудня 2006 року не містять положень про право банку списувати з поточних рахунків № НОМЕР_5 та                    № НОМЕР_6, відкритих на підставі цих договорів, грошові кошти на погашення кредитної заборгованості.

Наявні в матеріалах справи копії заяв про обмін (конвертацію), купівлю іноземної валюти або банківських металів, на підставі яких банком здійснено списання з поточних рахунків № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6 грошових коштів на загальну суму 69452 грн. 97 коп. та 51721 доларів США, їх конвертація та купівля швейцарських франків з подальшим перерахуванням сум на банківський рахунок № 3739011104036, оформлені відповідачем від імені ОСОБА_2 згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 5 серпня 2010 року № 5889/02 заповнені і підписані не ОСОБА_2, а іншими особами   (т. 4, а. с. 48-56).

Слід зазначити, що рахунок № 3739011104036, на який відповідачем списано з поточних рахунків позивачки грошові кошти на погашення кредиту, не зазначений в жодному з договорів, укладених ОСОБА_2 з АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк»).

Будь-які інші докази, які б підтверджували надання позивачкою Банку розпоряджень на здійснення будь-яких фінансово-кредитних операцій, включаючи списання грошових коштів з її поточних рахунків на погашення кредитного зобов'язання, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положеннями частин 1, 2 ст. 1068 ЦК України визначено обов'язок банку вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка; зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом ( ч.1 ст.1073 ЦК України).

За нормою ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.Враховуючи, що кредитні кошти ОСОБА_2 Банком не були надані, передбачені ст.ст. 1066, 1071 ЦК України підстави для списання ПАТ «УкрСиббанк» грошових коштів з відкритих у відділенні № 309 ПАТ (АКІБ) «УкрСиббанк» в м. Одесі на ім'я ОСОБА_2 банківських рахунків  № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 відсутні.

За таких обставин ПАТ «УкрСиббанк» в силу наведених положень закону зобов'язаний здійснити зарахування безпідставно списаних вказаних вище сум грошових коштів на поточні рахунки ОСОБА_2, а також сплатити проценти за користування ними.

Розглянувши вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов до вірного висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено судом, кредитні кошти ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» не були надані.

Крім того, як вбачається з наданої суду відповідачем копії договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» продав право вимоги за договором споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим відповідно до ст. 514 ЦК України втратив право заявляти вимоги за вказаним договором про надання споживчого кредиту.

Отже, з огляду на вищевикладене, оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд дійшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та доведеними, які підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити з підстав, викладених у мотивованій частині цього рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги первісного позивача підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують вказаних вище висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

  

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                         Р.Д. Громік

Судді                                     М.М. Драгомерецький

                                        В.О. Панасенков

 

[babaika]

2 часа назад, Ирина kkkkkk сказал:

 И можно ли на него ссылаться, как на преюдиционное в споре с УкрСибом по аналогичным  мотивам?

Нет.

[alexburko]

Как на преюдиционное - нельзя, а как на судебную практику - нужно.

[Ирина kkkkkk]

16 hours ago, alexburko said:

Как на преюдиционное - нельзя, а как на судебную практику - нужно.

 Так и сделала, спасибо. Написала огромную скаргу, буду надеяться, что примут к рассмотрению.

[alexburko]

Огромную - это зря. Надо очень лаконично, структурировать согласно требований ГПК, - отказов много очень, футболят из-за перегруза...

[Ирина kkkkkk]

 В Постанові  Апел. суда нашла 8 нарушений, описала, как сумела без лишних слов. ( к сожалению, нет юридического образования и нет денег на адвоката....) Как получится, так уже и будет. Голову не отрубят....

[Bolt]

В 18.12.2018 в 18:20, alexburko сказал:

Огромную - это зря. Надо очень лаконично, структурировать согласно требований ГПК, - отказов много очень, футболят из-за перегруза...

Иногда бывает столько нарушений, что и сокращать некуда...)))