Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда Винницкой области об отказе поручителю в прекращении договора поручительства с УкрСиббанком

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43358034

 

Державний герб України

У х в а л а

ІМенем УКраїни

18 березня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Кузнєцова В.О.,

суддів:                    Ізмайлової Т.Л.,    Мартинюка В.І.,

                               Мостової Г.І.,         Наумчука М.І.,    

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею, позичальником та банком укладено договір поруки № 47440. Посилаючись на те, що внаслідок підписання 13 квітня 2009 року позичальником додаткової угоди основне зобов'язання було змінено без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, просила задовольнити позов.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року рішення першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про збільшення обсягу його відповідальності за кредитним договором.

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна.

Судами встановлено, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі                  35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та банком укладено договір поруки № 47440.

Згідно із ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором своїм особистим майном за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному розмірі в терміни, встановлені графіком погашення кредит, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з графіком, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, станом на 10 квітня 2009 року, залишок кредиту, який позичальник мав повернути, складав 27045,50 швейцарських франків.

Такий графік розрахунку погоджено сторонами на час укладення кредитного договору та договору поруки.

Відповідно до графіку, який є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2009 року станом на цю дату позичальник зобов'язувався повернути кредит у розмірі 27839,73 швейцарський франків.

З укладеної додаткової угоди вбачається, що графік погашення заборгованості за користування кредитом було погоджено лише банком та ОСОБА_4 Відомості про те, що поручитель надавала згоду на укладення додаткової угоди до кредитного договору в матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи спір апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не врахував, що до припинення поруки призводять такі зміни  умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього, не з'ясував, що стало причиною зміни розміру кредиту, який підлягав поверненню станом квітень 2009 року, і чи не призвела така зміна до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Крім того, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про розірвання договору поруки, хоча позивачем були заявлені вимоги про її припинення.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач змінювала заявлені вимоги у встановленому законом порядку.

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов  Судді:Т.Л. Ізмайлова    В.І. Мартинюк   Г.І. Мостова    М.І. Наумчук
 

[у.zaporozhskiy]

Давно боролся с допсоглашениями с Укрсиббанком, которыми увеличивался объем ответственности поручителя, но при этом не увеличивался срок кредитного договора или не повышалась процентная ставка по нему.

В случае, когда на момент подписания допсоглашения вдруг увеличивалось тело кредита, суды не хотели рассматривать, как увеличение объема обязательств.

 

В реестре в свое время искал положительную практику, но не находил, а тут получилось добиться, что не может не радовать.

[Vladimir AB]

В повній мірі логічне і справедливе рішення. Нещодавно у справі, де представляв інтереси, судом першої інстанції було відмовлено банку в задоволенні стягнення боргу з поручителя  на тій же підставі (додаткова угода), але ще + і ч. 4 ст. 559, що також порадувало. Чекаємо апеляцію.

[у.zaporozhskiy]

В повній мірі логічне і справедливе рішення. Нещодавно у справі, де представляв інтереси, судом першої інстанції було відмовлено банку в задоволенні стягнення боргу з поручителя  на тій же підставі (додаткова угода), але ще + і ч. 4 ст. 559, що також порадувало. Чекаємо апеляцію.

Не забудьте викласти посилання на рішення.

Основне: на конкретний момент - підписання додаткової угоди до кредитного договору відбулося збільшення тіла кредиту, на яке поручитель згоди не давав.

[logoped]

Увеличение обьема ответственности в случае увеличения тела кредита без согласия поручителя настолько прописная истина, что только идийоты из апеляционного суда могли отказать в иске. В районном, похоже, тоже шизик сидит. Наверно этим судьям необходима "швидка методична допомога" 

[Bolt]

Увеличение обьема ответственности в случае увеличения тела кредита без согласия поручителя настолько прописная истина, что только идийоты из апеляционного суда могли отказать в иске. В районном, похоже, тоже шизик сидит. Наверно этим судьям необходима "швидка методична допомога" 

 

Вот именно... Поручительство и по более простым и безобидным с виду мотивам и то сносится...

[samuraj]

а рішення суду І інстанції - це канєшно сильно )

[у.zaporozhskiy]

Увеличение обьема ответственности в случае увеличения тела кредита без согласия поручителя настолько прописная истина, что только идийоты из апеляционного суда могли отказать в иске. В районном, похоже, тоже шизик сидит. Наверно этим судьям необходима "швидка методична допомога" 

 

Я Вам скажу в 2011-2012 годах был спор по аналогичным обстоятельствам, даже назначили экспертизу, которая подтвердила, что тело на конкретную дату увеличилось.

Но все 3 инстанции, сказали, что увеличение объема ответственности не было.

 

В реестре тоже таких решений, особенно ВССУ, единицы, поэтому и придаю ему такое большое значение.

Еще одна проблема, это то, что например увеличение ежемесячного платежа по кредитным договорам с УкрсибБанком очень сложно доказать, так как в таких договорах 2006-2007 годов нет графика.

[igorkulik]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43358034

 

Державний герб України

У х в а л а

ІМенем УКраїни

18 березня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Кузнєцова В.О.,

суддів:                    Ізмайлової Т.Л.,    Мартинюка В.І.,

                               Мостової Г.І.,         Наумчука М.І.,    

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею, позичальником та банком укладено договір поруки № 47440. Посилаючись на те, що внаслідок підписання 13 квітня 2009 року позичальником додаткової угоди основне зобов'язання було змінено без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, просила задовольнити позов.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року рішення першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про збільшення обсягу його відповідальності за кредитним договором.

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна.

Судами встановлено, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі                  35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та банком укладено договір поруки № 47440.

Згідно із ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором своїм особистим майном за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному розмірі в терміни, встановлені графіком погашення кредит, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з графіком, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, станом на 10 квітня 2009 року, залишок кредиту, який позичальник мав повернути, складав 27045,50 швейцарських франків.

Такий графік розрахунку погоджено сторонами на час укладення кредитного договору та договору поруки.

Відповідно до графіку, який є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2009 року станом на цю дату позичальник зобов'язувався повернути кредит у розмірі 27839,73 швейцарський франків.

З укладеної додаткової угоди вбачається, що графік погашення заборгованості за користування кредитом було погоджено лише банком та ОСОБА_4 Відомості про те, що поручитель надавала згоду на укладення додаткової угоди до кредитного договору в матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи спір апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не врахував, що до припинення поруки призводять такі зміни  умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього, не з'ясував, що стало причиною зміни розміру кредиту, який підлягав поверненню станом квітень 2009 року, і чи не призвела така зміна до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Крім того, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про розірвання договору поруки, хоча позивачем були заявлені вимоги про її припинення.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач змінювала заявлені вимоги у встановленому законом порядку.

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов  Судді:Т.Л. Ізмайлова    В.І. Мартинюк   Г.І. Мостова    М.І. Наумчук

 

Спасибо  Ярославу  Воронежскому он  помог   с исковым заявлением,  апелляция  и кассация.  

[Vladimir AB]

Ярослав один із не багатьох, який реально допомагає і словом і ділом, респект!

[Vladimir AB]

а рішення суду І інстанції - це канєшно сильно )

маленька, але перемога!

[logoped]

samuraj сказал(а) 03 Май 2015 - 01:37:

а рішення суду І інстанції - це канєшно сильно )

маленька, але перемога!

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.

У чому тут перемога?

[у.zaporozhskiy]

 

samuraj сказал(а) 03 Май 2015 - 01:37:

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.

У чому тут перемога?

 

В решении первой инстанции, более менее ничего, кроме того, что защитило нарушенное право тем способом, которым поручитель не просил.

[у.zaporozhskiy]

Вот и новое решение апелляционного суда Винницкой области после пересмотра в ВССУ.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44170040

 

Державний герб України

Справа № 149/1219/14-ц Провадження № 22-ц/772/1603/2015Головуючий в суді першої інстанції Тарнавський М. В.Категорія 27 Доповідач Панасюк О. С.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Берегового О.Ю., Пащенко Л.В., з участю секретаря Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 року, -

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом, вказуючи, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн. з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею, позичальником та банком укладено договір поруки № 47440. Оскідьки внаслідок підписання 13 квітня 2009 року позичальником додаткової угоди основне зобов'язання було змінено без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, просила визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просило скасувати це рішення і ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, однак рішення необхідно скасувати з таких підстав.

Судом встановлено, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн. з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки № 47440.

П. 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту встановлено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному розмірі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з графіком, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, станом на 10 квітня 2009 року залишок кредиту, який позичальник мав повернути, складав 27045,50 швейцарських франків.

Такий графік розрахунку погоджено сторонами на час укладення кредитного договору та договору поруки.

Відповідно до графіку, який є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2009 року станом на цю дату позичальник зобов'язувався повернути кредит у розмірі 27839,73 швейцарський франків.

З укладеної додаткової угоди вбачається, що графік погашення заборгованості за користування кредитом було погоджено лише банком та ОСОБА_3 Відомості про те, що поручитель надавала згоду на укладення додаткової угоди до кредитного договору в матеріалах справи відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору (п.п. 1.1. та 1.3. п. 1) колегія суддів відхиляє, тому що п.п. 2.1. спірного договору чітко визначена необхідність узгодження з поручителем змін та доповнень до кредитного договору, унаслідок яких збільшується відповідальність останнього. Порушення цих умов відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України тягне припинення поруки.

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (правовий висновок Верховного суду України № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року).

Як видно з графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту) сума щомісячного платежу - сума основного боргу по кредиту, визначалась у розмірі 265,15 швейцарських франків на місяць, а залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом станом на 10 квітня 2009 року становив 27045,50 швейцарських франків (а. с. 8), а після укладення додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2009 року щомісячний платіж установлювався в розмірі 309,33 швейцарських франків, а залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом станом на 13 квітня 2009 року - 27839,73 швейцарських франків.

Отже, внаслідок укладення зазначеної додаткової угоди збільшився як загальний розмір боргу за кредитом, так і змінились умови його погашення через збільшення розміру щомісячного платежу, що безумовно вказує на збільшення відповідальності поручителя, згоди на що ОСОБА_2 не надавала.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ч. 1 ст. 11 цього Кодексу встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, який забороняє суду виходити за межі позовних вимог.

Як видно з позовної заяви ОСОБА_2 зверталась із позовом про визнання договору поруки припиненим і саме так було сформульовано прохальну частину позовної заяви.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 21 травня 2012 року № 6-20цс11, у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України).

Проте суд, в порушення цих приписів, вийшов за межі позовних вимог і вирішив розірвати договір поруки, застосувавши при цьому до спірних правовідносин ст. 654 ЦК України, яка встановлює вимоги до форми зміни чи розірвання договору і не стосується правовідносин припинення поруки.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

     Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

     Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 року скасувати.

     Позов задовольнити.

     Визнати припиненим договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

     Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору.

     Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:                       /підпис/                                     О.С. Панасюк

Судді:                                  /підпис/                                     Л.В. Пащенко

                                             /підпис/                                     О.Ю. Береговий

Згідно з оригіналом:                                                              О.С. Панасюк
 

[у.zaporozhskiy]

 

samuraj сказал(а) 03 Май 2015 - 01:37:

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.

У чому тут перемога?

 

 

апелляция при новом пересмотре все исправила.