Постановление ВСУ по пересмотру о возможности взыскания с поручителей после смерти заемщика

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

3 червня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Григор’євої Л.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.

Гуменюка В.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

Охрімчук Л.І.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Народна довіра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за заявою кредитної спілки «Народна довіра» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року, 

 

в с т а н о в и л а:

 

У червні 2013 року кредитна спілка «Народна довіра» (далі – КС «Народна довіра») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

 

Зазначала, що 2 вересня 2011 року між нею та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до якого КС «Народна довіра» надала ОСОБА_4 кредит у розмірі 40 тис. грн зі сплатою 5 % річних на строк до 20 вересня 2014 року. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між спілкою та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір поруки НОМЕР_2 від 2 вересня 2011 року, за умовами якого поручителі взяли на себе зобов’язання відповідати всім своїм майном за виконання боржником умов кредитного договору. 

 

Посилаючись на те, що з 25 серпня 2012 року боржник не виконує взяті на себе зобов’язання, унаслідок чого утворилася заборгованість, що станом на 1 червня 2013 року складала 56 575 грн 35 коп., позивач просив стягнути її на свою користь солідарно з відповідачів.

 

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 листопада 2013 року в задоволенні позову КС «Народна довіра» відмовлено. 

 

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову КС «Народна довіра»: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КС «Народна довіра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 488 грн 96 коп. та судові витрати у справі в розмірі 468 грн 38 коп. з кожного. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено: рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2014 року в частині позовних вимог КС «Народна довіра» до ОСОБА_3 скасовано, залишено в цій частині в силі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 листопада 2013 року. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін. 

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року КС «Народна довіра» порушує питання про скасування ухваленого у справі судового рішення касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини 1 статті 523, частини 3 статті 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). 

 

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення КС «Народна довіра» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року, на ухвалу Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року та на постанови Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року та від 17 квітня 2013 року.

 

КС «Народна довіра» вказує на те, що правові висновки Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм матеріального права не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції, в наданих для прикладу судових рішеннях, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 2 вересня 2011 року між КС «Народна довіра» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти у формі відновлювальної кредитної лінії на суму 40 тис. грн на строк до 20 вересня 2014 року (а.с. 31-32).

 

2 вересня 2011 року між КС «Народна довіра» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір НОМЕР_3 до кредитного договору НОМЕР_1, за умовами якого КС «Народна довіра» надала ОСОБА_4 транш у розмірі 40 тис. грн, а останній зобов’язався повернути транш та відсотки за користування кредитом відповідно до графіка повернення коштів у строк до 20 вересня 2014 року. Згідно з видатковим касовим ордером ОСОБА_4 отримав кошти за додатковим договором НОМЕР_3 безпосередньо в касі КС «Народна довіра» (а.с.10).

 

Того ж дня на забезпечення виконання позичальником узятих на себе зобов’язань між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір поруки НОМЕР_2, відповідно до умов якого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 як солідарні поручителі зобов’язалися всім своїм майном відповідати перед кредитором за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов’язань, що випливають з кредитного договору.

 

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 77).

 

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 допустив порушення умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. На вимогу банку ні позичальник, ні поручителі, отримавши у передбаченому порядку повідомлення, не сплатили прострочену заборгованість, яка станом на 12 вересня 2012 року складала 37 342 грн 43 коп. (а.с. 15), у зв’язку з чим їм було надіслано вимогу про дострокове виконання зобов’язання за кредитним договором та повернення суми позики та передбачених договором відсотків у повному обсязі.

 

Таким чином, зважаючи на те, що позичальник порушив свої зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, станом на день його смерті за ним рахувалася заборгованість в розмірі 53 488 грн 96 коп., з яких 34 973 грн 88 коп. заборгованості за кредитом та 18 515 грн 08 коп. – заборгованість за відсотками.

 

Згідно з відомостями нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є мати померлого – ОСОБА_5, дружина померлого – ОСОБА_1, донька померлого – ОСОБА_6 та син померлого – ОСОБА_2, який відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1.

 

Відмовляючи в задоволенні позову КС «Народна довіра», суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував захист свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором у спосіб, передбачений статтею 18 ЦК України – шляхом звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на борговому документі, а тому має право на виконання зазначеного виконавчого документа в порядку виконавчого провадження. Крім того, суд вважав, що немає підстав для стягнення заборгованості з поручителів, оскільки вони не давали згоди відповідати за зобов’язаннями нових боржників – спадкоємців, а також поручителі не є солідарними боржниками між собою.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову КС «Народна довіра», суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з умовами договору поруки поручителі зобов’язались відповідати за зобов’язаннями боржника в повному обсязі, отже, є підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором, а ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець ОСОБА_4 прийняла спадщину, а тому також повинна відповідати за зобов’язанням у межах спадкової маси.

 

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та залишаючи в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 після смерті боржника ОСОБА_4 немає, оскільки поручитель не давав згоди відповідати за нових боржників після смерті первісного боржника.

 

Ухвала Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки вона прийнята за наслідками перегляду справи у зв’язку з винятковими обставинами і не є рішенням суду касаційної інстанції.

 

Разом із тим, у іншій справі, що виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на яку, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, посилається у своїй заяві КС «Народна довіра», на відміну від справи, яка переглядається, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року, міститься висновок про те, що на поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням. 

 

Аналогічна правова позиція висловлена і в постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року та від 17 квітня 2013 року.

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

 

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України в разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

 

За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення такого зобов’язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

 

За положеннями статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.

 

Згідно із частиною третьою статті 559 ЦК України порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

 

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

 

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні.

 

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

 

На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням. Таку згоду поручителів зафіксовано у пункті 4.5 договору поруки від 2 вересня 2011 року НОМЕР_2 (а.с. 9).

 

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції помилково скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до одного з поручителів ОСОБА_3 й залишив у цій частині в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, а тому на підставі пункту «б» частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходить до висновку про задоволення заяви КС «Народна довіра» та скасування ухвали суду касаційної інстанції із залишенням у силі рішення суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом «б» частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву кредитної спілки «Народна довіра» задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року скасувати, рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2014 року залишити в силі.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Н.П. Лященко

Судді:

Л.І. Григор’єва 

Ю.Л. Сенін

В.І. Гуменюк 

В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема

Я.М. Романюк

 

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України 

в постанові від 3 червня 2015 року в справі № 6-206цс15.

 

На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням. У справі яка переглядається таку згоду поручителів зафіксовано у пункті 4.5 договору поруки від 2 вересня 2011 року.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5894074227A7B6DBC2257E5F001D3C7D

[logoped]

 таку згоду поручителів зафіксовано у пункті 4.5 договору поруки від 2 вересня 2011 року.

 

Вот тебе и "Народна довіра" 

[у.zaporozhskiy]

На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням. У справі яка переглядається таку згоду поручителів зафіксовано у пункті 4.5 договору поруки від 2 вересня 2011 року.

 

 

Но разве согласие поручителя на любого будущего должника законно?

[poi1]

Высшим специализированным судом Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел ( постановлением № 5 пленума ВССУ от 30 марта 2012 года) окончательно  фактически узаконено, что если в договоре поруки предусмотрена возможность изменения размеров основного обязательства без разрешения поручителя и без дополнительных соглашений к договору поруки, считается, что поручитель дал свое разрешение на изменение основного обязательства и прекращать на этом основании поруку нельзя. 

[poi1]

А вот вышка хозяйственная на оборот поддерживает... и считает, что действующее законодательство императивно устанавливает обязательную определенность основного обязательства для возможности существования обеспечительного обязательства в контексте объема данного обеспечительного обязательства. 

[getikalex]

Случаи со смертью заемщика и переходом обязательств на наследников - уже попадались ранее.

Но есть другие случаи - когда наследников или нет, или они отказывались принимать наследство (зачем им геморрой с кредитами).

Практики мало, потому что банки в основном ждут, когда кто-то из наследников объявится.  

Как быть с поручительством в таком случае ?