Постановление ВСУ по пересмотру об отказе в восстановлении срока на принятие наследства

[Bolt]

Зачем обсуждать то, чего нет.

В данном случае был единственный аргумент, что не проживал с родственником и не знал о его смерти. Ничего больше. Никаких других аргументов о том, что не знал о существовании этого родственника  нет.

На нет и суда нет. 

 

Это что же за родственник такой? Значит о своем праве наследства от родственника он знает, а о самом родственнике нет?

 

Чего нет... А вот такой родственник... Конечно о праве на наследство знал или может быть узнал потом, но не это главное... Он о факте смерти не знал... а о существовании родственника знал...

 

Это по Вашему надо всех на свете родственников и друзей мониторить на случай живы ли они ещё и не померли ли...)))

[Bolt]

В общем, что  спорить?

ВСУ так решил и я согласен в данном случае. 

 

Поставьте себя на место добросовестного родственника. 

В установленный законом срок не уложился? Будь добр обоснуй получше, недостаточно просто прийти и сказать не знал.

 

 В случае с ребенком - причина уважительная. Он действительно не знал и не мог знать по определению. 

 

Я рад за Вас...

Что Вы вкладываете в выдуманное Вами понятие добросовестного родственника...

А в случае с завещанием, это ведь не родственник вообще может быть...

[Bolt]

Так же как и ИЛ, который вовремя не подан.

нарушили принцип  рес юдиката? права на исполнение решения суда? 

 

Ух ты... Круто... Я по моему не раз говорил, чем я занимался до кредитов, именно этим... Чего там не исполнили то...

[Bolt]

А Вы вот это всех своих родственников знаете до шестого колена и знаете как они там поживают... Вы мне так и не ответили...

 

 

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом

1. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

2. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Стаття 1266. Спадкування за правом представлення

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

[AntiBank]

Объясню на пальцах.

Если Вы родственник пятой очереди, то значит  и наследство приняли такая же пятая очередь.

Почему они знали о родственнике, а Вы нет? Почему они уложились в срок, а Вы нет? Согласитесь, Вы не имеете права на наследство если еще жива четвертая очередь, и она не отказывается и принимает наследство. . 

 

У Вас должны быть веские причины, которые также должны быть признаны таковыми судом. 

[AntiBank]

Я рад за Вас...

Что Вы вкладываете в выдуманное Вами понятие добросовестного родственника...

А в случае с завещанием, это ведь не родственник вообще может быть...

Завещание здесь не обсуждалось. 

 

добросовестный как и гражданско правовом значении. 

[Bolt]

Первая инстанция... Там оказывается был заповит, так что это вообще никакой не родственник... А Вы все знаете кто когда и где на Вас составит заповит...

 

 

 

Справа № 761/24295/14-ц

Провадження №2/761/6895/2014

 

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

 

29 жовтня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                           Савицького О. А.

           при секретарі                                       Подмазко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

 

в с т а н о в и в :

14 серпня 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного осуду м.Києва з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, оскільки встановлений шестимісячний строк нею пропущено в зв'язку з поважною причиною, а саме позивачці не було відомо про складений на її ім'я заповіт.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, тому  суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, оскільки вважає, що стороною позивачки не доведено поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Вислухавши пояснення представника позивачки, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, про що зроблено актовий запис №12793, та підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідно до заповіту серії ВАМ №094431, посвідченого ОСОБА_4, державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори 11 липня 2003 року, ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 все належне їй майно (а.с. 7).

04.02.2006 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №08,  що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, у зв'язку з чим змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с.8).

Крім того, зі спадкової справи до майна померлої ОСОБА_7, судом встановлено, що інших спадкоємців за заповітом або тих які мають обов'язкову долю в спадщині після смерті ОСОБА_3 не має.

Разом з тим, до відповідної нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулася її сестра ОСОБА_2, яка є спадкоємцем другої черги.

У серпні 2014 року на адресу позивачки надійшов лист Третьої Київської державної нотаріальної контори від 30.07.2014 №1370/02-14, відповідно до якого вона дізналася, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3

09.08.2014 року позивачка звернулася до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 Однак листом від 09.08.2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для звернення з відповідною заявою. Також 18.10.2014 року, з тих самих підстав, нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ст. 1272 Цивільного кодексу України суд, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як було встановлено в судовому засіданні позивач не звернувся до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті  ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 у встановлений шестимісячний строк, оскільки не булла повідомлена про смерть ОСОБА_3, в той час як на момент смерті зі спадкодавицею проживала ОСОБА_2, яка в свою чергу вчасно подала до нотконтори заяву про прийняття спадщини, при цьому зазначивши у вказаній заяві, що крім неї інших спадкоємців немає.

Про смерть ОСОБА_7 та відкриття спадщини щодо її майна, ОСОБА_1 дізналася лише з листа Третьої Київської державної нотаріальної контори від 30.07.2014 №1370/02-14 на її адресу, після чого звернулася з відповідною заявою до нотаріуса.

Судом не приймаються до уваги посилання представника третьої особи на те, що позивачка мала знати про смерть спадкодавця ОСОБА_3, оскільки позивачка не проживала з покійною, в той час як саме ОСОБА_2 була зареєстрована проживаючою в одній квартирі зі спадкодавицею, але не повідомила про її смерть ОСОБА_1, та навпаки при зверненні з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, зазначила, що крім неї інших спадкоємців немає.

          За таких обставин, оскільки позивачці не було повідомлено про смерть спадкодавця, крім того третьою особою по справі у нотаріуса було приховано факт існування інших спадкоємців, нотаріус повідомив позивачку про відкриття спадщини тільки  у серпні 2014 року листом від 30.07.2014 року, суд вважає причини пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом щодо майна ОСОБА_7 поважними, а тому позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визначити позивачці додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом терміном в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 1235, 1272 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 169, 212 - 215 ЦПК України, суд

 

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 у три місяці з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:  

[Bolt]

Объясню на пальцах.

Если Вы родственник пятой очереди, то значит  и наследство приняли такая же пятая очередь.

Почему они знали о родственнике, а Вы нет? Почему они уложились в срок, а Вы нет? Согласитесь, Вы не имеете права на наследство если еще жива четвертая очередь, и она не отказывается и принимает наследство. . 

 

У Вас должны быть веские причины, которые также должны быть признаны таковыми судом. 

 

А если Вы только один из пятой очереди, а если вся пятая очередь приняла, а Вы с ними не общаетесь... Я вообще не знаю кто общается с пятиюродными сёстрами и братьями...

 

А если это было по представлению, то тогда вообще очереди до одного места...

[Bolt]

Завещание здесь не обсуждалось. 

 

добросовестный как и гражданско правовом значении. 

 

Где здесь... 

 

Нет такого понятия...

[AntiBank]

 

 

звернулася її сестра ОСОБА_2, яка є спадкоємцем другої черги.

Они были сестры наследодателя вероятнее всего. Один уровень родственной связи. 

Это не какой-то далекий родственник, который мог не знать о существовании наследодателя. Так что не совсем  тот же случай с далекими родственниками. 

 

Тут нужно вызавать действия нотаря неправомерными. почему поздно известил.

[AntiBank]

 

 

позивачка мала знати про смерть спадкодавця ОСОБА_3,

мала знати. Но не хотела знати. 

[Bolt]

Апелляция...

 

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

                        

№22-ц/796/2084/15                                                                                                                            Головуючий у 1 інстанції -Савицький О.А.                                                                                                                                                                                                                                                                          

                                                                                                                                                             Доповідач -Панченко М.М.

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 

            22 січня  2015 року                                                                       м. Київ

 

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

 

                        головуючого       -           Панченка М.М.

                       суддів                   -           Кирилюк Г.М., Вербової І.М.      

                       при секретарі       -          Желепі О.В.  

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Шевченківського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

            У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до  Київської міської ради, третя особа ОСОБА_1  для визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після померлої  ОСОБА_3.

 

            Послалась на те, що оскільки вона не проживала разом зі спадкодавицею, то про її смерть вона дізналась лише 30.07.2014 року з листа Третьої Київської державної нотаріальної контори за №1370/02-14.

 

            Оскільки, після звернення до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивачці було відмовлено у прийнятті заяви за пропуском шестимісячного терміну, передбаченого ст.1270 ЦК України, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

 

Рішенням  Шевченківського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2014 року позов задоволено /а.с.86-87/.    

 

Судовим рішенням ухвалено визначити ОСОБА_2    додатковий строк  у три місяці з дня набрання чинності рішенням суду для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3  /а.с.86-87/.

 

            В поданій апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1, просить скасувати рішення, як постановлене на неповно з'ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові /а.с.93-97/.    

 

            Скаржниця в апеляції послалась на те, що  позивачка не надала суду достатніх доказів на підтвердження поважності причин, у зв'язку з якими остання пропустила шестимісячний строк для звернення з заявою про прийняття спадщини.    

                                  

            Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

            Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

            Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено актовий запис №12793, та підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до заповіту серії ВАМ №094431, посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори 11 липня 2003 року ОСОБА_4, спадкодавиця заповіла знайомій  ОСОБА_5, яка в 2006 році після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_5»,   все належне їй майно /а.с. 7,8/.

Про наявність заповіту позивачці було відомо.

Встановлено, що до складу спадкового майна входить ј частини квартири АДРЕСА_1, а інші ѕ часток цієї квартири належить на праві власності ОСОБА_1.

10 серпня 2013 року до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася її сестра ОСОБА_1, яка є спадкоємцем другої черги за законом та проживала разом зі спадкодавицею на момент смерті останньої /а.с. 40 - звор./.

У серпні 2014 року на адресу позивачки, як спадкоємця за заповітом, надійшов лист Третьої Київської державної нотаріальної контори від 30.07.2014 №1370/02-14, з якого вона дізналася, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

09.08.2014 року позивачка звернулася до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої, однак  згідно листа  від 09.08.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском останньою шестимісячного строку для звернення до нотаріуса з відповідною заявою /а.с. 57 - зор./.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з поважності причин пропуску позивачкою зазначеного строку, оскільки позивачка на час відкриття спадщини не проживала разом зі спадкодавицею, а про її смерть дізналась з запізненням.

Проте, з таким висновком колегія суддів погодитися не може.

 

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

 

Як вбачається з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

 

За змістом ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

 

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

 

Задовольняючи позов, та визнаючи, що строк позивачем для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, суд першої інстанції виходив з того, що  підставою цьому є відсутність спілкування позивачки ОСОБА_2 зі спадкодавицею ОСОБА_3 протягом кількох років.                                          

 

Відповідно до абз. 6 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи  питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними  є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

 

            Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

 

Дійшовши висновку про відмову  у  позові, колегія суддів вважає, що необізнаність про смерть спадкодавиці, як причина пропуску строку прийняття спадщини, на яку послалась позивачка, не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі необізнаність про смерть спадкодавця без встановлення інших об»єктивних непереборних істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не носить поважного характеру.

 

Колегія суддів  вважає, що об»єктивних та непереборних труднощів для своєчасного  вирішення питання  про прийняття спадщини у  позивача ОСОБА_2  не було.

 

При цьому суд вважає, що третя особа ОСОБА_1  відповідно до вимог закону, не зобов»язана була повідомляти позивачку про смерть спадкодавиці ОСОБА_3.    

 

Крім того, оскільки позивачка, як спадкоємець за заповітом,  змінила у 2006 році  своє прізвище  з   ОСОБА_2 на ОСОБА_2  і не повідомила про це нотаріальні органи,   Третя   Київська  державна нотаріальна     контора розшукувала її, а тому   не мала можливості  своєчасно повідомити позивачку, як спадкоємця за заповітом про смерть спадкодавиці ОСОБА_3.

 

            Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

                                                  

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

                                                  

   В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

 

Скасувати рішення  Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

 

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

 

Рішення набирає законної сили з моменту його  проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.  

 

                 Головуючий:

 

                 Судді:

[Bolt]

Тут нужно вызавать действия нотаря неправомерными. почему поздно известил.

 

Ну вообще то да, особенно если было завещание... Тут я с Вами согласен... Как бы это не происки той самой сестры были, с нотариусом добазарилась... Сталкивался я с таким на практике...

[Bolt]

А вот и кассация...

 

 

Ухвала

іменем україни

10 червня 2015 року                                                                 м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

 

головуючого   Колодійчука В.М.,

 

суддів:              Висоцької  В.С.,       Закропивного О.В.,    

 

                         Кафідової О.В.,        Фаловської І.М.,

 

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду

м. Києва від 22 січня 2015 року,

                          

встановила:                      

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина. За життя остання склала заповіт, яким заповіла належне їй майно.

Позивач не проживала разом із спадкодавцем, відповідач її про смерть ОСОБА_5. не повідомила, тому про смерть останньої  їй стало відомо лише 30 липня 2014 року з листа нотаріуса.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом їй відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.

Вважала, що зазначений строку нею пропущено з поважних причини, тому просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5. у три місяці з дня набрання даним рішенням суду законної сили.                            

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

                              У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та  процесуального права            Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з  наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Зазначав, що необізнаність про смерть спадкодавця, як причина пропуску строку прийняття спадщини не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в внаслідок його смерті.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла.

Відповідно до заповіту, посвідченого 11 липня 2003 року  державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5. заповідала ОСОБА_3. все належне їй майно. Заповіт у встановленому законом порядку не оскаржено та недійсним не визнано.

У зв'язку з одруженням,  ОСОБА_3. змінила прізвище на

ОСОБА_3 (а. с. 8).

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.  

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Зі спадкової справи померлої ОСОБА_5. вбачається, що інших спадкоємців за заповітом або тих які мають обов'язкову долю в спадщині після смерті ОСОБА_5. не має.

Установлено, що до складу спадкового майна входить ј частини квартири АДРЕСА_1, а інші ѕ часток цієї квартири належить на праві власності ОСОБА_4

Отже, ОСОБА_5. скориставшись своїми правами, передбаченими ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, призначила спадкоємця свого майна.

Установлено, що до відповідної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5. звернулася її сестра

ОСОБА_4, яка є спадкоємцем за законом другої черги.

Обґрунтовуючи позов про поновлення строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 зазначала, що у серпні 2014 року їй надійшов лист Третьої Київської державної нотаріальної контори від 30 липня 2014 року, з якого їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла та про складений на її ім'я заповіт.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її .

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

З обставин справи вбачається, що спадкоємець своєчасно спадщину не прийняв через необізнаність про смерть спадкодавця та наявність заповіту на його ім'я, що унеможливлювало чинити дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, оцінив докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку поважність причин пропуску строку та про задоволення заявленого позову.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

Проте всупереч вимогам статей 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд переоцінив наявні в справі докази, не витребував нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законне рішення суду першої інстанції.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ                            

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня

2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

  Головуючий В.М. Колодійчук   Судді:В.С. Висоцька    О.В. Закропивний    О.В. Кафідова   І.М. Фаловська  

[AntiBank]

Тут еще немаловажный фактор, что они родственники одного уровня, одной очереди. Т.е. даже если бы и не было завещания она все равно была бы наследницей по закону. Т.е. наличие самого завещания в данном случае не влияет на сроки.

 

Вот если бы это была какая-то уборщица, гувернантка, т.е. не родственница, то можно сказать что она не знала и не могла знать о наследстве и о смерти. В случае с сестрой такой вариант не убедителен. 

[Bolt]

Тут еще немаловажный фактор, что они родственники одного уровня, одной очереди. Т.е. даже если бы и не было завещания она все равно была бы наследницей по закону. Т.е. наличие самого завещания в данном случае не влияет на сроки.

 

Вот если бы это была какая-то уборщица, гувернантка, т.е. не родственница, то можно сказать что она не знала и не могла знать о наследстве и о смерти. В случае с сестрой такой вариант не убедителен. 

 

Нет на сроки не влияет... Это борьба между двумя сёстрами... Вот такие вот видите бывают родственники, а Вы говорите... А было так скорее всего... Одна живёт далеко и не знала, но умерший её больше любил и оставил ей завещание, чтобы досталось ей, а другой ничего не досталось бы тогда... Та другая узнала об этом и решила не сообщать как положено сестре и договорилась за энную сумму с нотариусом и конечно всё тогда досталось ей и когда эта первая узнала о смерти, то заявила, а было уже поздно... и тогда она начала весь этот процесс, которому как могла противодействовала вторая сестра... Хотя Вы правы по закону оно наследство должно было им достаться поровну, если не брать завещание, но на волю умершего та захватившая всё себе вообще клала...

 

Убедителен, убедителен... Я много дел таких вёл, поверьте на слово... А эта обманувшая конечно так и представила, что типа она говорила наверное... Но это уже припущення...

[Bolt]

Наследства никто не лишал. Лишили права на дополнительный (!!!) срок, который был пропущен по неуважительной причине.

Подчеркиваю, наследства никто не лишал, просто не поновили срок.

 

Да нет именно лишили, так как пропустив срок считается, что они не приняли наследство... А сестра не разрешила, теперь понимаете какая там была родственная борьба... Это как я всегда говорю самая страшная и жёсткая борьба, нет ничего страшнее семейного права... Кредитные дела если честно мне после этого кажутся детскими забавами...

 

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

[Bolt]

Так через 20 лет любой другой родственник появится и скажет: ой, а я не знал. Возобновите мне срок и все наследники пшли вон из квартиры. Теперь и я тут буду жить. Ибо имею право.

По Вашему это правильно? 

 

Представьте ситуацию, наследники приняли наследство, живут в доме. Через 30 лет приходит заблудший родственник и говорит, а я не знал.  

 

Как Вы думаете это правильно?

 

Да по моему это правильно!!! И на такой случай как Вы описываете уважаемый Антибанк про 20 и 30 лет предусмотрена специальная статья ЦКУ...

 

 

Стаття 1280. Перерозподіл спадщини

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

2. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

[AntiBank]

Да нет именно лишили, так как пропустив срок считается, что они не приняли наследство... А сестра не разрешила, теперь понимаете какая там была родственная борьба... Это как я всегда говорю самая страшная и жёсткая борьба, нет ничего страшнее семейного права... Кредитные дела если честно мне после этого кажутся детскими забавами...

 

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тут вопрос не к суду, а к законодателю. Ему нужно было написать, например, сразу, пол года после того как узнали ... И вопрос был бы снят.

Но тут дается пространство для маневра для суда.

Насколько я помню исходя из толкований, уважительные причины в таких и других случаях считается силы непреодолимые, которые лицо не могло преодолеть ни при каких обстоятельствах, лицо не знало и не могло знать об этом. 

В данном случае, лицо могло знать об этом и даже без завещания. Согласитесь, аргумент наличия завещания не убедителен в части пропущенного срока, т.к. это родственники одной очереди.

Он убедителен в части воли умершего, но это моральная сторона вопроса и грех той сестры, которая приняла наследство. 

 

Нет на сроки не влияет... Это борьба между двумя сёстрами... Вот такие вот видите бывают родственники, а Вы говорите... А было так скорее всего... Одна живёт далеко и не знала, но умерший её больше любил и оставил ей завещание, чтобы досталось ей, а другой ничего не досталось бы тогда... Та другая узнала об этом и решила не сообщать как положено сестре и договорилась за энную сумму с нотариусом и конечно всё тогда досталось ей и когда эта первая узнала о смерти, то заявила, а было уже поздно... и тогда она начала весь этот процесс, которому как могла противодействовала вторая сестра... Хотя Вы правы по закону оно наследство должно было им достаться поровну, если не брать завещание, но на волю умершего та захватившая всё себе вообще клала...

 

Убедителен, убедителен... Я много дел таких вёл, поверьте на слово... А эта обманувшая конечно так и представила, что типа она говорила наверное... Но это уже припущення...

А могло быть и так. Когда -то сестра, которую кинули, дружила с умершей сестрой. Она (умершая) в свое время написала завещание. А потом они поссорились и разошлись как в море корабли, хотя и жили на соседних улицах. Но сестра заболела и отменять наследство не смогла, а может уже сестра была не при памяти и не в себе, а может просто забыла о нем. Другая же сестра ухаживала за больной, была всегда рядом. И по смерти по закону получила наследство. А другой сестре не сказала или сказала только устно короткой фразой, но та забила на это и даже в похоронах не пожелала участвовать. Первая же сестра тоже обиделась на нее, что она так бросила их в трудную минуту. Фантазировать можно сколько угодно. 

 

Конфликт налицо, т.к. по доброй воли и без суда можно было принять это наследство с любыми пропущенными сроками. 

Вы же знаете, что момент доказывания возникает когда есть спор.

Если одна говорит, что знала и могла узнать, а другая говорит, что не знала и не могла узнать, то тут нужны не только слова. 

[AntiBank]

Да по моему это правильно!!! И на такой случай как Вы описываете уважаемый Антибанк про 20 и 30 лет предусмотрена специальная статья ЦКУ...

 

 

Стаття 1280. Перерозподіл спадщини

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

2. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Тут ключевое условие если  " прийняли інші спадкоємці " уже как совершенное действие, но никак не те, которые пришли и сказали, что мы не знали и не хотели знать поэтому примите нас тоже в наследники. 

 

Вначале стулья потом деньги.  Или наоборот. 

[Bolt]

Тут ключевое условие если  " прийняли інші спадкоємці " уже как совершенное действие, но никак не те, которые пришли и сказали, что мы не знали и не хотели знать поэтому примите нас тоже в наследники. 

 

Вначале стулья потом деньги.  Или наоборот. 

 

О Боже.... )) Вы с какой стороны читаете... как же Вы переворачиваете...

А Вы вообще понимаете, что означает "принять спадщину"??

[Bolt]

Тут вопрос не к суду, а к законодателю. Ему нужно было написать, например, сразу, пол года после того как узнали ... И вопрос был бы снят.

Но тут дается пространство для маневра для суда.

Насколько я помню исходя из толкований, уважительные причины в таких и других случаях считается силы непреодолимые, которые лицо не могло преодолеть ни при каких обстоятельствах, лицо не знало и не могло знать об этом. 

В данном случае, лицо могло знать об этом и даже без завещания. Согласитесь, аргумент наличия завещания не убедителен в части пропущенного срока, т.к. это родственники одной очереди.

Он убедителен в части воли умершего, но это моральная сторона вопроса и грех той сестры, которая приняла наследство. 

 

Там всё какраз чётко понятно расписано... Вы ведь сами пишите не знало и не могло знать... Ну и что что родственники, это всё припущення и не более... Что значит, что родственники я не понимаю... У них, что какая то генетическая космическая связь на подсознательном уровне работает и они всё знают, что с каким родственником происходит... Вы мне в очередной раз не ответили, Вы знаете за ВСЕХ своих родственников, и за их здоровье...??? Я например вообще не знаю где моя половина родственников находится, а со второй половиной я уже много лет не общался, максимум звонок по телефону на День рождения и то если я позвоню, а мне никто не звонит... Я со своей дочерью уже несколько лет даже по телефону не общался... Да что же Вы во главу угла ставите это долбанное слово "РОДСТВЕННИК"?

[Bolt]

А могло быть и так. Когда -то сестра, которую кинули, дружила с умершей сестрой. Она (умершая) в свое время написала завещание. А потом они поссорились и разошлись как в море корабли, хотя и жили на соседних улицах. Но сестра заболела и отменять наследство не смогла, а может уже сестра была не при памяти и не в себе, а может просто забыла о нем. Другая же сестра ухаживала за больной, была всегда рядом. И по смерти по закону получила наследство. А другой сестре не сказала или сказала только устно короткой фразой, но та забила на это и даже в похоронах не пожелала участвовать. Первая же сестра тоже обиделась на нее, что она так бросила их в трудную минуту. Фантазировать можно сколько угодно. 

 

Конфликт налицо, т.к. по доброй воли и без суда можно было принять это наследство с любыми пропущенными сроками. 

Вы же знаете, что момент доказывания возникает когда есть спор.

Если одна говорит, что знала и могла узнать, а другая говорит, что не знала и не могла узнать, то тут нужны не только слова. 

 

А вот это правильно... Могло быть и так... Конфликт там налицо и конкретный... Умершая конечно могла и новое завещание составить, но почему не сделала этого... Там вообще много вопросов... Знать бы ещё из чего состоит эта наследственная масса... (У меня был случай в практике когда дружная семья из четырёх старичков братьев скстёр перегрызлась чуть ли не на смерть из-за старой хаты мазанки в селе, стоимостью 30 тысяч гривен)))...

Но не это меня беспокоит, то их проблемы, а меня беспокоит конкретно правовая позиция ВСУ...

[AntiBank]

Там всё какраз чётко понятно расписано... Вы ведь сами пишите не знало и не могло знать... Ну и что что родственники, это всё припущення и не более... Что значит, что родственники я не понимаю... У них, что какая то генетическая космическая связь на подсознательном уровне работает и они всё знают, что с каким родственником происходит... Вы мне в очередной раз не ответили, Вы знаете за ВСЕХ своих родственников, и за их здоровье...??? Я например вообще не знаю где моя половина родственников находится, а со второй половиной я уже много лет не общался, максимум звонок по телефону на День рождения и то если я позвоню, а мне никто не звонит... Я со своей дочерью уже несколько лет даже по телефону не общался... Да что же Вы во главу угла ставите это долбанное слово "РОДСТВЕННИК"?

 

А вот это правильно... Могло быть и так... Конфликт там налицо и конкретный... Умершая конечно могла и новое завещание составить, но почему не сделала этого... Там вообще много вопросов... Знать бы ещё из чего состоит эта наследственная масса... (У меня был случай в практике когда дружная семья из четырёх старичков братьев скстёр перегрызлась чуть ли не на смерть из-за старой хаты мазанки в селе, стоимостью 30 тысяч гривен)))...

Но не это меня беспокоит, то их проблемы, а меня беспокоит конкретно правовая позиция ВСУ...

 

 

Вы перекручиваете на всех родственников. А я Вам говорю за этот конкретный случай. Может быть если бы это была шестая или тысячная очередь и появилась какая-то дальняя родственница с магадана, то вопрос был бы снят.

 

Зачем Вы пытаетесь отождествить данный случай со случаем со всеми родственниками? Каждое обстоятельство надо учитывать отдельно. И степень родства, и место (отдаленность) проживания, и возможность общения, и срок просрочки и т.п. А Вы сразу видите какую-то угрозу для всех родственников. Мол, этот случай опасен. 

 

В данном случае, возможность была узнать о таком обстоятельстве, я так понял.

Вероятнее всего это была болезнь какая-то тяжелая и длительная, раз было предусмотрено завещание. Суд видел свидетельство о смерти, видел, возможно, другие документы о болезни и прописку видел сестры. 

Человек не мог не знать, что сестра тяжело больна и больна смертельно в данном случае. Если действительно были объективные причины   для такого незнания, то надо был их предъявить, а этого сделано не было.

 

Так что не надо этот случай считать таким уж опасным прецедентом для всех поголовно родственников. Все нужно оценивать исходя из конкретных обстоятельств, Вы же пытаетесь обобщить все эти обстоятельства. А это, на мой взгляд, не верно.

 

Если уж и предъявлять претензию, то законодателю.

 

Вот почему законодатель по исковой давности не пишет 3 года от нарушения прав, а пишет 3 года от момента, когда узнал или мог узнать о них?

И почему в этом случае с наследством законодатель написал пол года от момента наследства, а не полгода от момента, когда узнал о нем?

Напиши законодатель "правильно", то и не было бы таких ситуаций. И были бы вечные споры с наследниками т.к. в течение 50 лет каждый год появлялся бы по- новому новый и новый наследник, который претендовал бы. Может быть поэтому, учитывая, что эти споры с наследством могут быть вечными, законодатель и установил общее правило для всех наследников, чтобы пресечь эти извечные споры кто кому должен. По принципу, что законное право остается таковым и оно священное,  но реализовать его можно в определенное ограниченное время, точно так же как и с исковой давностью. 

 

Напомню, что в первом, что во втором случае возможно продление этих пропущенных сроков (поновлення).

Возможно и внесудебное урегулирование.

Законодатель же ограничил во времени возможные споры, установив четкий регламент : 6 мес от момента возникновения наследства, но дал также и лазейку для продления в особых случаях, которые указаны и признаны уважительными. 

 

Как известно, что любая аргументация согласно ст. 10 и 60 ЦК подлежит доказательствам.

Эта сестра просто пришла и сказала - не знала, что очень сомнительно в данном случае. Иных каких-то доказательств она не предъявила. 

 

В общем, этот прецедент нельзя распространить на всех родственников. 

Все нужно рассматривать отдельно, учитывая все обстоятельства и все причины для такого незнания такого обстоятельства как возникновения наследства. Случай с дальним и далеким родственником и по завещанию это одно, случай с сестрой, живущей на соседней улице и которая, допустим, знала о  смертельной болезни и, соответственно, не могла не знать о возможной смерти это другое.

Эти случаи никак нельзя отождествлять. 

 

Мы же не видели ничего в материалах дела. Мы не слышали ни одного свидетельства кинутой сестры. Может она брякнула или написала, что-то , что против нее можно использовать. Может она знала о смертельной болезни. Да мало ли что могло быть.

 

 

Помните фильм Москва слезам не верит?

Когда рудольф или, как его там, пришел на свидание с главной героиней, когда она уже была директором.

и он сказал, что ничего не знал о таком обстоятельстве как рождение дочери.

 

На что она ответила ему: "Не знал или не хотел знать?"

 

Там рождение ребенка, тут смерть человека.

Не знала или не хотела знать о смерти сестры?

Вот в чем вопрос. 

А разница колоссальная... Как с моральной точки зрения, так и с судебной . 

[Bolt]

1. Строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину. Тому пропуск цього строку позбавляє спадкоємця права вимагати повернення майна, що перейшло до інших спадкоємців, або права на відшкодування вартості цього майна.

Разом з тим статус спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, не є тотожним статусу спадкоємця, який відмовився від прийняття спадщини на підставі ст. ст. 1273 - 1275 ЦК. Якщо спадкоємець подав заяву про відмову від прийняття спадщини і таку заяву не відкликав на момент завершення строку для прийняття спадщини, він вже остаточно, раз і назавжди позбавляється статусу спадкоємця і не має навіть теоретичної можливості прийняти спадщину. Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, проте не відмовився від прийняття спадщини має можливість вступити у спадкові відносини згідно з правилами, передбаченими частинами 2 - 3 цієї статті. Аналізуючи положення цієї даних норм, можна виділити два способи продовження строку для прийняття спадщини - позасудовий і судовий.

Позасудовий порядок прийняття спадщини після пропущення строку застосовується за наявності згоди на це усіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину (абзац другий пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

3. Судовий порядок продовження даного строку застосовується у випадках, коли інші спадкоємці, які прийняли спадщину, або хоча б один із них, заперечують проти вступу у спадщину особи, що пропустила вказаний строк; якщо спадщина перейшла до територіальної громади і немає інших спадкоємців; або усі спадкоємці, крім позивача, відмовилися від спадщини.

Підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, є визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними.

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Не вважаються поважними наступні причини пропуску строку для прийняття спадщини: 1) юридична неграмотність та необізнаність спадкоємців про правила ст. ст. 1268 - 1269 ЦК; 2) подання заяви про прийняття спадщини за місцем проживання спадкоємця, а не за місцем її відкриття; 3) відсутність можливості вчасно звернутися до держнотконтори з причин великої черги до нотаріуса; 4) хвороба членів сім'ї спадкоємців; 5) надмірна заклопотаність на роботі; 6) тяжкий матеріальний стан спадкоємців тощо.

Водночас наведені причини є орієнтовними і оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

4. Питання про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини згідно частини третьої коментованої статті вирішується в позовному порядку. Дана норма є логічним продовженням позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеною у пункті 3 постанови "Про практику розгляду судами справ про спадкування", відповідно до якої "заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про продовження строку на прийняття спадщини, розглядаються за правилами позовного провадження".

Відповідачами за такими позовами, як правило, виступають інші спадкоємці, а якщо їх немає - органи місцевого самоврядування (місцеві ради, їх виконавчі комітети), місцеві державні адміністрації, нотаріальні контори.

Слід відзначити, що при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судом застосовуються інші, порівняно із поновленням строку позовної давності, підстави для визнання причин пропуску цього строку поважними. Якщо заява про поновлення строку позовної давності приймається судами майже завжди за умови подання заявником достатніх доказів про те, що він не знав і не міг знати про порушення свого права, то при розгляді питання про надання додаткового строку для прийняття спадщини посилання спадкоємця на незнання ним про відкриття спадщини або встановлення цього факту лише через значну кількість часу судом можуть і не братися до уваги.

Останнє твердження набуває особливої ваги при вирішенні питання про надання зазначеного строку спадкоємцям за законом. Так, практиці відомі численні випадки, коли суди обгрунтовано відмовляють у задоволенні вимог тих спадкоємців за законом, які на підтвердження своїх вимог вказують на факт окремого проживання від спадкодавця і незнання у зв'язку з цим про його смерть.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. N 4 "Про практику розгляду судами справ про спадкування" від при продовженні строку для прийняття спадщини суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, а у випадку, коли воно реалізоване, - на грошові суми (ст. 1280). Очевидно, що при формулюванні даного правила ВСУ вийшов за межі своєї компетенції і створив нову правову норму, яка суперечить ЦК. Справа в тому, що спір між спадкоємцями щодо спадкових часток може виникнути лише за умови, якщо спадкоємець, на користь якого було ухвалено судове рішення про надання додаткового строку, прийме спадщину шляхом подання відповідної заяви. На момент же прийняття судом рішення про надання додаткового строку вирішується тільки дане питання, а відтак спору про розподіл спадкового майна a priori ще бути не може.

Після задоволення судом позову спадкоємця останній за змістом абзацу третього пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повинен прийняти спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою. Безперечно, такий спадкоємець не зобов'язаний, а лише має право прийняти спадщину, однак значення наведеної норми насамперед полягає у тому, що з неї можна зробити висновок про те, що спадкоємець, якому було надано додатковий строк, позбавлений права відмови від прийняття спадщини.

5. У процесі розгляду судом справи про продовження строку для прийняття спадщини може бути встановлено, що спадкоємець вже прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживав спільно із спадкодавцем і протягом строку, встановленого для її прийняття, не заявив про свою відмову від неї. У подібних випадках суд встановлює лише наявність юридичних фактів постійного та спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем, а також факту відсутності відмови першого від спадщини; вирішення ж питання про продовження строку є недоцільним через те, що спадкоємець уже реалізував належне йому право на прийняття спадщини, тобто вступив у спадкові правовідносини.

6. Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значної кількості часу.

7. Прийняття спадщини спадкоємцем після спливу встановленого строку є підставою для її перерозподілу. За загальним правилом такому спадкоємцеві передається те з належного його майна, яке збереглося в натурі, а в разі втрати такого майна - він набуває право на грошову компенсацію (абзац другий ч. 1 ст. 1280 ЦК України).

Якщо майно даного спадкоємця перейшло до територіальної громади, він може вимагати передачі його в натурі, а в разі його продажу - на грошову компенсацію (ч. 2 ст. 1280 ЦК України). Ця норма позбавляє спадкоємця права на одержання майна у разі відчуження його на підставі договору міни, оскільки у такому випадку відбувається обмін майна на не гроші, а на майно.