Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности изменения способа исполнения решения с возврата имущества на взыскание стоимости

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25 листопада 2015 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Романюка Я.М.,

Суддів: Берднік І.С., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

Ємця А.А., Охрімчук Л.І., Шицького І.Б.,

Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І., Яреми А.Г.,

Колесника П.І., Сеніна Ю.Л., 

   

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року,

 

в с т а н о в и л и :

 

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди. 

 

Заявник посилався на те, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «Nissan Patrol», номер кузова VSK WYG 260V0561S58, 1992 року випуску, ринковою вартістю 41 107 грн. Вказане судове рішення, набравши законної сили в установленому законом порядку, боржниками в добровільному порядку не виконано і на даний час триває виконавче провадження з його примусового виконання. Проте й в ході виконавчого провадження виконання судового рішення ускладнюється з огляду на те, що автомобіль в органах ДАІ не зареєстрований, за місцем виконання договору, а саме: по АДРЕСА_1 – місцем знаходження гаражу боржника ОСОБА_3, відсутній, місцезнаходження його невідоме, так само як його наявність в натурі. 

 

Враховуючи вищезазначене, заявник просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, стягнувши солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 визначену останнім ринкову вартість автомобіля в розмірі 41 107 грн. 

 

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 7 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Змінено спосіб виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди з зобов’язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «Nissan Patrol» ринкової вартістю 41 107 грн. на стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ринкової вартості автомобіля в розмірі 41 107 грн. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 7 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2015 року залишено без змін.

 

У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 40, статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про провадження виконавчих дій, а також статті 373 ЦПК України. 

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2012 року, позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 автомобіль марки Nissan Patrol номер кузова VSK WYG 260V0561S58, 1992 року випуску, ринковою вартістю 41 107 грн., в решті позову відмовлено. 

 

Постановами старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві ОСОБА_5 від 26 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчих листів від 20 лютого 2013 року та 18 березня 2013 року, виданих Голосіївським районним судом м. Києва на виконання вищезазначеного рішення суду.

 

7 травня 2013 року державним виконавцем надіслано запит УДАІ м. Києва про надання інформації за ким зареєстровано на праві власності транспортний засіб Nissan Patrol номер кузова VSK WYG 260V0561S58, 1992 року випуску. 

 

Відповідно до інформації УДАІ м. Києва вищезазначений транспортний засіб станом на 1 червня 2013 року не зареєстровано. 

 

За невиконання рішення суду постановами державного виконавця від 17 травня 2013 року та від 17 червня 2013 року на ОСОБА_3, ОСОБА_4 було накладено штраф у розмірі 340 грн. та 680 грн. відповідно. 

 

Зі змісту акту державного виконавця від 22 грудня 2014 року вбачається, що в ході виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 автомобіль Nissan Patrol номер кузова VSK WYG 260V0561S58, 1992 року випуску за АДРЕСА_1 не виявлено. 

 

Задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що спірний автомобіль в органах ДАІ не зареєстрований, внаслідок чого неможливо здійснити його розшук, за останнім відомим місцем знаходження відсутній, а передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи впливу на боржників не спонукали їх до виконання рішення суду, а тому необхідно змінити спосіб виконання судового рішення на стягнення вартості спірного автомобіля.

 

У наданих для порівняння:

 

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що на порушення вимог процесуального закону суд змінив спосіб виконання ухвали суду про проведення указаного ремонту за рахунок відповідача на стягнення зазначеної суми, не навівши в ухвалі передбачені законом підстави для такої зміни та не послався на встановлені обставини, що утруднюють виконання ухвали, не навів в ухвалі обставини, які можна вважати винятковими і такими, що ускладнюють виконання рішень або роблять його неможливим;

 

- постанові Вищого господарського суду України від 3 грудня 2009 року суд касаційної інстанції виходив із того, що рішенням суду від 17 липня 2006 року задоволені позовні вимоги про витребування майна як способу захисту порушеного права позивача на повернення майна з відповідального зберігання. Недотримання передбаченої пунктом 6 частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» процедури встановлення факту неможливості виконання судового рішення унеможливлює задоволення такої заяви. Заява стягувача про зміну способу виконання рішення суду про витребування майна шляхом стягнення його вартості з причини відсутності майна є зміною способу захисту порушеного права, однак не є зміною способу виконання рішення суду, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.

 

Наведене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 40, статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 373 ЦПК України

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції зазначених норм права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого.

 

Відповідно до статті 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

 

У частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

 

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

 

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення – п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди – п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) фактично змінили рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України. 

 

Враховуючи вищезазначене, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у заяві про зміну способу виконання рішення суду. 

 

Керуючись пунктами 1, 2 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частин 1, 2 статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и :

 

Заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 7 квітня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення. 

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди відмовити. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Я.М. Романюк

Судді

І.С. Берднік

О.І. Потильчак

А.А. Ємець

Ю.Л. Сенін

Т.Є. Жайворонок

В.М. Сімоненко

П.І. Колесник

І.Б. Шицький

Н.П. Лященко

А.Г. Ярема

Л.І. Охрімчук

 

Правова позиція у

справі № 6-1829цс15

 

Відповідно до ст. 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

 

У частині першій ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

 

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

 

Задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення – п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди – п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) суди фактично змінюють рішення суду по суті та самостійно змінюють спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України. 

 

Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BC2DC336CAA76875C2257F0F005A5D27

[у.zaporozhskiy]

Это так же, как нельзя менять способ исполнения: взыскание задолженности на обращение взыскания на предмет ипотеки.

 

п.с. Как законно можно менять способ выполнения решения?

[0720]

а вот как бы использовать это решение в случаях, когда истец в исковом заявлении заявляет один способ защиты нарушенного права (например,  исполнения обязательства в натуре, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК), а  суд самостоятельно и на свое усмотрение меняет способ защиты и присуждает другой способ (например, взыскание по п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК), — и это прямо в исковом производстве, без всяких заяв об изменении способа и порядка исполнения

при этом решение обжалуется истцом на этих основаниях и в  апелляцию, и в кассацию, но безуспешно, — оставляется этими судами без изменений

то есть суды ещё и нарушают принцип диспозитивности (ст.11 ЦПК), истец просит одно, а суд удовлетворяет другое

вот, по мнению ВСУ, такая смена судом способа защиты на собственное усмотрение — недопустима и ведёт к отмене таких решений

но эту позицию ВСУ под заяву про перегляд не подложить, к сожалению..