Постановление ВСУ по пересмотру об отказе в обращении взыскания на предмет ипотеки при отсутствии оценки имущества

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Романюка Я.М.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,
Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_2 про перегляд судових рішень,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ «АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в сумі 527 707 грн. 33 коп.; в рахунок погашення заборгованості в сумі 527 707 грн. 33 коп. за кредитним договором від 15 липня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15 липня 2008 року, а саме на нерухоме майно – земельну ділянку, загальною площею S_1, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Вільхівською сільською радою Іршавського району Закарпатської області 21 квітня 2006 року на підставі договору дарування садиби від 6 лютого 2006 року, а також все, що знаходиться на ній, а саме – об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок з надвірними спорудами, літера А, загальною площею 125 кв.м., процент готовності 83 % літня кухня літ Б, корівник літ В, вбиральня літ. Г, свинарник літ. Д, кафе літ. Е, процент готовності 96 %, огорожа під цифрами 1-5, 8, колодязь під цифрою 4, вимощення під цифрами I-II, що знаходиться по АДРЕСА_1; реалізацію предмета іпотеки – земельної ділянки, а також всіх будівель та споруд, що знаходяться на ній, на що звертається стягнення, провести шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження. 

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2008 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 53 600 доларів США зі сплатою 14,5 % річних за користування коштами з терміном повернення до 14 липня 2018 року. За заявою ОСОБА_1 змінено вид валюти кредитування (реструктуризація) і 10 травня 2011 року між позивачем та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору від 15 липня 2008 року. 31 липня 2012 року ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої знову проведено реструктуризацію кредитної заборгованості шляхом надання «Кредитних канікул», відповідно до якого відповідач зобов’язалась щомісячно сплачувати протягом 12 місяців тіло кредиту у сумі 300 грн., а іншу частину кредиту повертати починаючи з 11 серпня 2013 року та до закінчення терміну кредитного договору по 7 904 грн. щомісячно. 

З метою забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором між іпотекодавцем ОСОБА_2 та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено договір іпотеки від 15 липня 2008 року, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею S_1, а також об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 125 кв.м. Іпотекодавець ОСОБА_2 на порушення умов договору іпотеки з 13 травня 2012 року не продовжив строк дії договору страхування майна, в результаті чого йому нараховано штраф в сумі 4 334 грн. Оскільки на порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконала, виникла заборгованість, яку банк просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 

Рішенням Іршавського районного суду від 16 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 527 707 грн. 33 коп., у тому числі 347 796 грн. 15 коп. – строкова заборгованість по кредиту; 126 464 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 2 395 грн. 11 коп. – поточна заборгованість по процентах; 51 052 грн. 7 коп. – прострочена заборгованість по процентах. 

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 штраф за невиконання договору іпотеки від 15 липня 2008 року в сумі 4 334 грн. В рахунок погашення заборгованості в сумі 527 707 грн. 33 коп. за кредитним договором від 15 липня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15 липня 2008 року, а саме: на нерухоме майно – земельна ділянка загальною площею S_1, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2006 року, а також все що на ній знаходиться, а саме – об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок з надвірними спорудами, літера А, загальною площею 125 кв.м., процент готовності 83 %, літня кухня літ. Б, корівник літ. В, вбиральня літ. Г, свинарник літ. Д, кафе літ. Е, процент готовності 96 %, огорожа під цифрами 1-5, 8, колодязь під цифрою 4, вимощення під цифрами I-II, що знаходиться по АДРЕСА_1. Реалізацію предмета іпотеки – земельної ділянки, а також всіх будівель та споруд, що знаходяться на ній, на що звертається стягнення, провести шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеки» за початковою ціною визначеною суб’єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів у справі в частині вирішення вимог ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом встановлено, що 15 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», було укладено кредитний договір, згідно умов якого позичальник отримав кредит в сумі 53 600 доларів США зі сплатою 14,5 % річних за користування коштами з терміном повернення до 14 липня 2018 року. 

За заявою ОСОБА_1 змінено вид валюти кредитування (реструктуризація) і 10 травня 2011 року між позивачем та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору від 15 липня 2008 року. 

31 липня 2012 року з ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору за умовами якої проведено реструктуризацію кредитної заборгованості шляхом надання «Кредитних канікул», відповідно до якого відповідач зобов’язалась щомісячно сплачувати протягом 12 місяців тіло кредиту у сумі 300 грн., а іншу частину кредиту повертати починаючи з 11 серпня 2013 року та до закінчення терміну кредитного договору по 7 904 грн. щомісячно. 

З метою забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором між іпотекодавцем ОСОБА_1 та ВАТ «АБ «Укргазбанк» 15 липня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме : земельну ділянку, загальною S_1, а також об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 125 кв.м. 

Іпотекодавець ОСОБА_2 на порушення умов договору іпотеки з 13 травня 2012 року не продовжив строк дії договору страхування майна, в результаті чого йому нараховано штраф в сумі 4 334 грн. 

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору від 15 липня 2008 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 527 707 грн. 33 коп. Оскільки виконання основного зобов’язань за даним кредитним договором забезпечено договором іпотеки від 15 липня 2008 року, суд дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною визначеною суб’єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження. 

Проте, у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, 21 жовтня 2015 року, 7 жовтня 2015 року, 23 вересня 2015 року, 23 вересня 2015 року, 16 вересня 2015 року, 12 серпня 2015 року, 25 вересня 2013 року, 12 вересня 2012 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що не було визначено початкової ціни предмета іпотеки у грошову вираженні за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку». 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження. 

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підлягають скасуванню в частині вирішення вимог щодо реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Допущені під час розгляду справи порушення норм процесуального права і нез’ясування усіх обставин, необхідних для правильного застосування статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», є перешкодою для ухвалення Верховним Судом України нового рішення.

Керуючись пунктами 1, 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду від 16 грудня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог щодо реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Романюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
В.М. Сімоненко
А.Г. Ярема

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 
у справі за № 6-1239 цс16 

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження. 

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Суддя 
Верховного Суду України Я.М. Романюк

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F015617CAE31A833C2257FD100514ED0

[ANTIRAID]

ВСУ в очередной раз указал, что для обращения взыскания на предмет ипотеки необходимо предоставлять оценку ипотечного имущества для определения цены продажи.

[Obelix]

В общем положительная практика. Это правильно - в суде определить стоимость  и все составляющие.